Комунальний вищий навчальний заклад херсонська



Скачати 323.99 Kb.

Дата конвертації29.12.2016
Розмір323.99 Kb.

КОМУНАЛЬНИЙ

ВИЩИЙ

НАВЧАЛЬНИЙ

ЗАКЛАД
«ХЕРСОНСЬКА

АКАДЕМІЯ

НЕПЕРЕРВНОЇ

ОСВІТИ»
КАФЕДРА

ТЕОРІЇ

І

МЕТОДИКИ

ВИКЛАДАННЯ

ГУМАНІТАРНИХ

ДИСЦИПЛІН


Затверджую завідувач кафедри
Я.Ю.Голобородько " " 2013 р.
РОЗВИТОК КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ
НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ І ЛІТЕРАТУРИ
ЯК УМОВА ЇХ УСПІШНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ


ВИПУСКНА РОБОТА

Науковий керівник роботи: викладач кафедри теорії і методики викладання Л.П.Марецька гуманітарних дисциплін " " 2013р.
Виконавець роботи:

К.В.Матвійчук слухач курсів підвищення кваліфікації
" " 2013р.
вчителів української мови і літератури
Киселівська ЗОШ І-ІІІ ступенів
Білозерського району
Консультації годин підписи
Херсон – 2013

2
ЗМІСТ


ВСТУП …………………………………………………………………………….. 3
РОЗДІЛ 1. Формування комунікативної компетентності – запорука
виховання соціально активної особистості ..................................... 6
1.1. Поняття комунікативної компетентності .................................................. 6
1.2. Завдання розвитку мовної особистості ..................................................... 7
1.3. Складові ефективного навчання грамотного мовлення .......................... 8
РОЗДІЛ 2. Система формування мовної особистості ...................................... 10
2.1. Словникова робота .................................................................................... 10
2.2. Речення й текст у мовленнєвому розвитку школярів ............................ 11
2.3. Діалог та творчі завдання у розвитку комунікативної компетентності ........................................................................................... 14
ВИСНОВКИ.............................................................................................................. 23
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА ................................................................................ 26
ДОДАТКИ ................................................................................................................ 28

Додаток А ............................................................................................... 28

Додаток Б ............................................................................................. 29

Додаток В …………………………………………………………… 32


3
ВСТУП

Наш світ стає складнішим і динамічнішим, тому інтеграція в сучасне суспільство й пошук свого місця в житті вимагають від кожної людини дедалі більших зусиль і компетенцій. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти [1], Концепція гуманітарного розвитку України на період до
2020 року [2], Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до
2021 року [3], обласна науково-методична проблема «Соціалізація дітей та учнівської молоді в сучасному освітньому просторі» [4] передбачають відновлення змісту навчання з орієнтацією на ключові компетентності, оволодіння якими допоможе учням вирішити проблеми в професійному, соціальному житті, підвищення якості й конкурентоспроможності освіти в нових економічних і соціокультурних умовах, прискорення інтеграції України у міжнародний освітній простір.
Пріоритетом державної політики в галузі освіти є формування мовної особистості, людини самодостатньої, комунікативно компетентної, здатної й готової до спілкування в будь-якій життєвій ситуації і в різних сферах суспільного життя.
Реалізація цього завдання поліпшуватиме процес входження учнів у навколишні життєві реалії, сприятиме багатогранному самовиявленню й самореалізації, формуванню навичок володіння словом, мовою, мовленням у різноманітних ситуаціях спілкування.
Необхідне забезпечення такого типу організації навчально-виховного процесу, що орієнтується на створення готовності особистості до швидко зростаючих змін у суспільстві, готовності до невизначеного майбутнього за рахунок розвитку здібностей до творчості, до різноманітних форм мислення, а також до здатності до співпраці з іншими людьми [4].
У наш час успішна участь особистості в суспільних процесах, задоволення власних практичних потреб значною мірою залежить від здатності

4 до ефективної комунікації. Саме через пізнання і спілкування людина так чи
інакше впливає на дійсність, змінює її, реалізує свої творчі можливості в усіх сферах життя.
Ідея розвитку мовленнєво-комунікативних умінь учнів
– фундаментальна для методики навчання української мови та літератури, адже шкільна мовно-літературна освіта має не тільки давати знання, формувати вміння й навички, а й забезпечувати належний рівень комунікативної компетенції.
За умови компетентнісного підходу (спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення результатів) до навчання українського мовлення ця проблема потребує особливої уваги.
Шкільна мовна освіта покликана формувати особистість високої мовленнєвої компетентності, здатної до активного спілкування в усіх сферах сучасного життя.
Завдання вчителя-словесника в цьому аспекті – виробляти в учнів уміння й навички комунікативно виправдано користуватися засобами мови в різних життєвих ситуаціях, розвивати всі види мовленнєвої діяльності, акцентуючи увагу, зокрема, на аудіюванні й говорінні, оскільки їм на уроках приділяється менше уваги, ніж читанню й письму.
Потрібно шукати оптимальних шляхів формування мовної особистості, спираючись на відповідні теоретичні психолого-педагогічні та лінгво- дидактичні наукові засади, що сприяли б ефективному навчанню грамотного українського мовлення учнів загальноосвітніх шкіл, які б у самостійне життя вступали мовленнєво підготовленими до розв'язання особистих та громадських проблем, дотримуючись мовленнєвого такту, толерантності, культури спілкування, ввічливості, інших якостей нової системи взаємних стосунків і успішної співпраці сучасної ділової людини. Висока культура спілкування полягає не тільки у бездоганному дотриманні стандартів, норм літературної мови. вона залежить також від уміння користуватися всіма багатствами мови, її

5 виражальними можливостями, від здатності брати до уваги що, з ким, де, коли, для чого говорити, тобто враховувати мовленнєву ситуацію.
Розумові здібності, ерудиція, сила волі, працездатність тощо можуть не приносити бажаних результатів, якщо людина не вміє належно спілкуватися, і, навпаки, досконале спілкування спроможне стати ключем до успіху в суспільстві.
Концептуальні засади комунікативної методики навчання української мови визначено М. Пентилюк, О. Горошкіною, А. Нікітіною [15]. Про актуальність проблеми свідчать роботи І. В. Родигіної, О. Кучерук, Н. Голуб,
І. Г. Єрмакова, Д. О. Пузікова, Г. М. Несен, С. Клепко, (компетентнісний підхід до навчання) [8,10,11,14], Е.Палихати, С.Мунтян, А.Ляшкевич
(навчання діалогічного мовлення) [7,9,12], С. Омельчука (комунікативно- функційний підхід) [5].
Мета роботи – систематизувати та поглибити теоретичні й практичні знання з теми «Розвиток комунікативної компетентності учнів на уроках української мови і літератури як умова їх успішної соціалізації», обґрунтувати актуальність проблеми, з’ясувати можливості її реалізації й перспективності в реаліях сучасного життя.
Завдання роботи:
1.
Дослідити проблему розвитку комунікативної компетентності учнів у науково-методичних працях.
2.
Проаналізувати й узагальнити результати власного досвіду роботи з даного питання.
3.
Визначити ефективні шляхи й умови формування мовної особистості, спираючись на теоретичні психолого-педагогічні та лінгводидактичні наукові засади.
4.
Розробити методичні рекомендації щодо підготовки комунікативно спроможного випускника школи.

6
РОЗДІЛ 1

ФОРМУВАННЯ
КОМУНІКАТИВНОЇ
КОМПЕТЕНТНОСТІ

ЗАПОРУКА ВИХОВАННЯ СОЦІАЛЬНО АКТИВНОЇ ОСОБИСТОСТІ

1.1.

Поняття комунікативної компетентності

Слово «компетентність» походить від латинського «competens»
(competentic), що в перекладі означає належний, здібний.
Українські вчені по-різному тлумачать поняття компетентності.
Найбільшого поширення у вітчизняній науковій літературі набуло визначення компетентності як сукупності знань і вмінь, необхідних для ефективної професійної діяльності: вміння аналізувати, передбачати наслідки професійної діяльності, використовувати інформацію.
Компетентність – це передусім: o
особистісний результат навчальної діяльності; o
практичний досвід успішного використання відповідних знань і вмінь у різних життєвих ситуаціях; o
індивідуальний досвід реалізації набутих компетенцій; o
показник того, що учень спромігся реалізувати нагромаджений багаж знань і набутих умінь особистості відповідно до визначених освітніх стандартів [6, с.2].
Комунікативна (яка тісно співвідноситься з мовною) компетентність – це вміння вступати в комунікацію, бути зрозумілим, невимушено спілкуватися.
Комунікативна компетентність – це складова життєвої компетентності, і за визначенням Д.О. Пузікова, «включає сукупність здатностей, пов’язаних з ефективним спілкуванням, а саме: володіння рідною та іноземними мовами, знання, вміння та навички, пов’язані із застосуванням засобів комунікації,

7 наявність умінь, пов’язаних із розумінням психологічних особливостей спілкування, здатність та готовність до реалізації навичок уникнення та розв’язання конфліктів, володіння навичками самопрезентації» [14, с. 5-13].
1.2.

Завдання розвитку мовної особистості

Працюючи над проблемою підготовки комунікативно спроможного випускника школи, необхідно ставити перед собою такі завдання:

розвиток розумових здібностей особистості та творчого оволодіння знаннями, навичками, уміннями;

формування досвіду творчої діяльності учнів, емоційно-ціннісного ставлення до світу;

формування потреби в самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні;

виховання свідомої особистості з громадянською позицією, здатної до толерантності у спілкуванні, готової до професійного самовизначення, конкретного вибору свого місця в житті;

вдосконалення вмінь учнів, що становлять основу комунікативних компетентностей:
1) виправдане використання засобів мови для сприймання й створення висловлювань;
2) установлення й підтримання контакту зі співрозмовниками, формулювання запитань і чітка відповідь на них;
3) аргументоване доведення власних думок, участь у дискусіях, дебатах.
Одним із аспектів розвитку мовної особистості, яка виявляє високий рівень комунікативної компетенції, є формування таких комунікативних умінь:

уміння користуватися різними видами читання;

уміння вести діалог з дотриманням вимог мовленнєвого етикету;

уміння усно і письмово відтворювати висловлювання;

8

уміння створювати тексти у певній композиційній формі.
1.3.

Складові ефективного навчання грамотного мовлення

Процес вироблення комунікативних умінь і навичок учнів може стати ефективним та бажаним, якщо: а) засвоєння знань про лінгвістичні та комунікативні особливості монологічного й діалогічного мовлення відбувається систематично, послідовно; б) застосовується система навчально-тренувальних вправ, на основі яких формується мовленнєвий етикет та культура спілкування; в) здійснюється безперервний зв'язок між уроками вивчення мовних тем, розвитком зв'язного мовлення, факультативними заняттями і позакласними заходами; г) практикуються різноманітні комунікативні вправи на активне і свідоме закріплення вивченого матеріалу;
ґ) правильно визначаються принципи, методи і прийоми навчання, спрямовані на формування комунікативної компетентності.
Тільки систематична робота на уроках, яка веде дітей від легкого до важчого, від простого до складнішого, може дати бажані результати. Послі- довність у справі розвитку комунікативних умінь означає, що кожне нове завдання, яке вчитель дає на уроці, спирається на попереднє. З допомогою вчителя учні мають усвідомити, в чому подібність і відмінність усного й писемного мовлення. Вони повинні знати, зокрема, що усне мовлення завжди розраховане на слухове сприйняття і має свого співбесідника. Усне, особливо розмовне мовлення, менш повне. Часто воно доповнюється мімікою, жестами.
А писемне мовлення і змістом, і конструкцією речень має бути повнішим, докладнішим. Тут порядок слів у реченні має більше значення, ніж у мовленні усному. Розвиток усного мовлення великою мірою сприяє розвиткові писемного, тому доцільно практикувати відповідні вправи.
Складовими ефективного навчання грамотного мовлення учнів є:

9

взаємозв’язок формування мовленнєвих умінь з вивченням різних рівнів мовної системи;

вивчення мовних понять на основі тексту (текстоцентрична технологія) ;

добір і систематизація мовленнєвих взірців;

аналіз актуальних навчальних і життєвих проблем, у розв’язанні яких учні бачать особистісний сенс;

самостійний вибір учнями тем висловлювання, вираження особистого ставлення до предмета висловлювання;

посилення уваги до змісту мовлення школярів;

збагачення мовного запасу учнів;

виховання мовленнєвого етикету;

формування світогляду, духовності, високої внутрішньої культури.
Форми і методи роботи можуть бути такі:
• відтворення змісту прослуханого або прочитаного тексту за питаннями, щоб потім переказати його в цілому;
• переказ прочитаного з використанням ілюстрацій до тексту, що наочно вказують послідовність змісту;
• придумування ілюстрацій до опрацьованого тексту з наступним переказуванням його;
• переказ за поданим планом;
• розповіді учнів про побачене, пережите.

10
РОЗДІЛ 2

СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ

2.1. Словникова робота
У формуванні комунікативної компетентності учнів багато важить словникова робота. Без повсякчасного використання різноманітних словників годі досконало оволодіти мовою.
Доцільно проводити системну роботу над уточненням і збагаченням лексикону учнів, бо, маючи обмежений запас слів, часто не розуміючи змісту того чи іншого поняття, вони вживають їх у неточному або в невластивому їм значенні. Крім того, не можна забувати про пасивний словниковий запас своїх вихованців і за допомогою відповідних вправ активізувати його.
Не менш важливо дбати про чистоту мови. Треба, щоб діти не надуживали діалектизмами, не засмічували власне мовлення суржиком. Цьому сприяє дотримання мовного режиму в школі й пильне спостереження вчителя за мовленням кожного учня, виправлення мовленнєвих хиб.
Готуючись до уроків, слід виокремлювати ті слова, на яких є потреба загострити увагу учнів, продумувати вправи, у процесі виконання яких буде пояснено зміст і значеннєві відтінки слів, а також діти вчитимуться вживати ці слова у зв'язному мовленні.
У словниковій роботі є свої труднощі. Часто дитина не розуміє слова тому, що позначуваний ним предмет вона знає під іншою назвою. У такому разі слід замінити невідому учням назву на відому. Наприклад: лелека - чорногуз, гас - керосин та ін. Паралельно треба на конкретних прикладах розкривати поняття багатозначності слів, синонімії та антонімії.



11
2.2. Речення й текст у мовленнєвому розвитку школярів

Синтаксис української мови, одиниці якого забезпечують виконання комунікативних функцій, посідає центральне місце в усній мовній системі.
Мова не може бути опанована поза відношенням до людини та її комунікативних потреб.
Важливою передумовою практичної спрямованості у вивченні синтаксису є комунікативно-функційний принцип навчання мови.
За такого підходу синтаксис української мови розглядається не як статична система синтаксичних одиниць, а як сукупність форми, значення й функції, що забезпечує успішну комунікативно-мовленнєву діяльність школярів [5, с.2].
Речення є комунікативною одиницею. Одне з важливих завдань мовника
– навчити школярів правильно будувати речення різних типів. Виконуючи вправи, які добирає вчитель, вони конструюють речення, різні за інтонацією
(розповідні, спонукальні, питальні), за емоційним забарвленням (окличні, неокличні), а потім озвучують їх. Одночасно набувають умінь складати непоширені й поширені речення, перетворювати поширені на непоширені і навпаки. Ефективними є такі форми роботи:
♦ Із поданих слів скласти речення, поставити їх у потрібній формі.
Катерина, ні, слухала, ні, батька, неньки, не.
♦ Побудувати непоширені речення, логічно поєднавши слова першого і другого рядка.
Сонце, соловейко, жито, машина. Колоситься, сховалось, співає, мчить.
♦ Поширити речення другорядними членами. Тече вода. Віє вітер. Верба похилилась.
♦ Зредагувати речення.
Микола прокинувся рано вранці, відкрив очі й усміхнувся сонцю. Діти з задоволенням включилися у гру, наввипередки підбирали слова для кросворда.

12
♦ Закінчити речення. На лузі зеленіє висока... Весело проводять діти зимові...
♦ Виправити деформований текст, розкривши дужки й поставивши слова в потрібній формі.
Синім холодним блиском (одсвічувати) пагорб. Над чорною землею
(вставати) білі-білі хмари. Вони (облягати) по обрію високе зеленкувате небо.
Розвиткові комунікативних умінь і навичок сприяє робота з текстом, зокрема, проведення усних та письмових переказів. Цей вид діяльності має ве –
лике виховне й освітнє значення. Для переказу слід добирати тексти з нескладним сюжетом, природознавчого, історичного, героїчного змісту, актуальні з погляду сьогодення. Щоб переказати прослухане докладно, послідовно, правильно, учень має запам'ятати зміст, зрозуміти основну думку твору. До цього школярів потрібно готувати, навчати їх вникати у зміст того, що вони читають чи слухають, простежувати логіку та розвиток викладу.
Підготовча робота буде результативною, коли їй передуватиме мовний та стилістичний аналіз тексту, коли учні засвоять потрібні слова й вирази. У міру того, як діти набуватимуть навички, потрібні на цьому етапі, підготовку можна поступово скорочувати й надавати їм щоразу більшої самостійності.
Нині у шкільній практиці є два основних види переказу: навчальний і контрольний. Основним є перший, і його треба застосовувати широко, а конт- рольний проводити раз на семестр (у 5-9-х класах).
Не менш важливо навчати школярів складати міні-твори розповідного та описового характеру, твори-роздуми, які сприяють розвиткові їхнього мислення, мовлення, творчої думки.
Перед будь-якою творчою роботою доцільно провести бесіду. Разом з учителем учні обговорять тему, складуть план, доберуть мовний матеріал. Діти зможуть цікаво розповісти лише про те, що вони добре знають.
Активізує творчу думку учнів такий вид роботи, як твір за поданим початком із завданням використати власні спостереження над природними яви-

13 щами, суспільними подіями, особливо тими, про які знають із розповідей старших, дати їм оцінку. Наприклад:
Теплий ясний літній день. Учні з учителем на екскурсії вивчають рідний край. Вони зупинились на високому березі річки...
Далі діти пишуть самостійно, добирають потрібні слова й вирази, послідовно викладають зібраний матеріал.
На уроках літератури доцільно практикувати складання усного твору- характеристики літературного персонажа за поданим планом, основою для якого мають стати дитячі переживання та враження від прочитаного.
Важливе місце у формуванні комунікативної компетентності займають твори за картиною. Навіть найбільш мовчазні діти, розглядаючи художнє полотно, починають міркувати й висловлюватися. Зорові образи збуджують уяву, емоції, зроджують потребу в художньому осягненні дійсності. Прилу–
чення до мистецтва формує художній смак учнів, спонукає розширювати виражальні засоби власного мовлення, досягати образності вислову.
При цьому вчителеві належить уважно добирати живописні твори для опису, ретельно визначати методи і прийоми роботи на кожному етапі уроку, складниками якої мають бути:
- попередня бесіда, що має підготувати учнів до визначення теми картини;
- розгляд художнього полотна;
- аналіз картини;
- колективне складання плану до майбутнього твору, запис його на дошці;
- використання літературно-художнього матеріалу, що певною мірою відображає зміст картини;
- словникова робота;
- написання твору.
Наприклад, опис природи за картиною (6 клас). Учні уже знають стилі, типи мовлення, структуру опису, ознаки тексту (понятійна основа). Тепер ці знання вони застосовують до розв’язання конкретного мовленнєвого завдання:

14 описати природу за картиною (операційна основа). Для цього доцільно створити спільний проект зразок твору-опису (відтворення способу дії).
Учні з низьким рівнем навчальних досягнень, можливо, цим і обмежаться. Але завдання полягає в тому, щоб на основі аналізу зразка учні вибудували самостійний твір-опис ( творче застосування в нових умовах).
Одним із життєво значущих видів учнівських висловлювань є замітка в газету з пропозиціями, висновками. Цей жанр передбачає чітку мету спіл- кування – поділитися своїми враженнями, міркуваннями, досвідом – і має конкретного адресата мовлення. На уроці слід ознайомити учнів із жанровими особливостями замітки, зокрема таких її різновидів, як інформаційна та дискусійна, докладно спинитися на суті та змісті пропозицій і висновків. Далі учні можуть виконувати самостійну роботу – складати замітки на актуальну тему.

2.3. Діалог та творчі завдання у розвитку комунікативної
компетентності

Актуальність проблеми навчання усного діалогічного мовлення потребує такої організації процесу засвоєння знань, яка забезпечувала б розвиток пізнавальної діяльності учнів і водночас створювала сприятливі умови для вдосконалення мовленнєвих навичок провадити діалог, уміння бути повноправним учасником діалогічного спілкування.
Діалог, що визначається як розмова двох або більше осіб, – це і процес мовленнєвої діяльності (діалогування), і його результат (діалогічний текст).
Діалогічне спілкування – явище ситуативне, тому цілком зрозуміти його можна тільки в контексті тієї ситуації, в якій створюється мовленнєвий акт.
Навчальні мовленнєві ситуації ставлять учня в умови, ідентичні природним, дають змогу активізувати розмовні формули, відповідну лексику, граматичні структури, не фіксуючи уваги на них, збуджують уяву учнів, спонукають їх правильно оформляти свою думку. Змінюючи ті чи інші моменти ситуації,

15 можна керувати висловлюваннями учнів і спрямовувати їх у потрібне мовно- мовленнєве річище.
Учні мають усвідомити, що в усному діалогічному мовленні чільне місце займає еліптичність (окремі члени репліки випускаються). Невід'ємними ком- понентами й носіями еліптичності діалогу є короткі клішовані форми діалогічних реплік. Клішованість істотно підвищує точність, виразність, стійкість і ситуативну заданість діалогічного мовлення.
Важливо на практиці учням переконатися, що однією з характерних ознак діалогічного мовлення є повторення слів і їхніх сполучень, які будуються в діалогах за правилами розмовно-побутового мовлення. Вони мають також навчитися враховувати стилістичну диференціацію мовлення, яка передбачає окремий підхід до стилю кожного висловлювання, що відповідає певній ситуації спілкування. Крім того, учні повинні усвідомити важливість у діалогічному мовленні додержання мовленнєвого етикету, коректного використання невербальних засобів – виразу обличчя, погляду, жестів, міміки.
У процесі навчання усного діалогічного мовлення на уроках словесності доцільно використовувати різні форми й методи роботи. Вибір їх визначається методичними етапами уроків. У своєму дослідженні Е.Палихата [7,
с.180-181], спираючись на досвід навчання іноземних мов, зазначає про різноманітність методів навчання українського усного діалогічного мовлення, що зумовлюється такими методичними етапами:
− презентацією мовно-мовленнєвого матеріалу;
− проведенням тренувань у процесі продукування діалогічних реплік чи діалогічних єдностей;
− використанням засвоєного матеріалу в процесі діалогічного спілкування.
Відповідно до цих етапів та з урахуванням методичних ідей
Л.Федоренко, Е.Палихата пропонує класифікацію методів навчання діалогічного мовлення:

16 1) методи теоретичного опрацювання матеріалу (бесіда, розповідь, пояснення вчителя, робота з підручником);
2) методи теоретико-практичного навчання діалогування, що передбачають роботу з окремими мовно-мовленнєвими одиницями та їх формами (спостереження, розбір, реконструювання, конструювання);
3) методи практичні, або комунікативні, що передбачають роботу над створенням діалогічного тексту (продукування діалогів, полілогів) [7, с.79-80].
Найприйнятніші форми і методи навчання усного діалогічного мовлення:
- бесіда (евристична, підготовча, повідомлювальна, узагальнювальна, повторювальна);
- розповідь (пояснення);
- спостереження;
- реконструювання;
- конструювання;
- продукування, так званий комунікативний метод, діалогування, диспут, дискусія.
Кожний метод реалізується відповідними прийомами навчання, скажімо, метод діалогування передбачає опрацювання окремих граматичних форм, добір формул мовленнєвого етикету, правил поведінки, вибір інтонації, побудову діалогічних реплік, діалогічних єдностей тощо [7,с.186-187]. Під час діалогування можна використати прийоми семантизації нових лексичних одиниць, прийоми опанування нового матеріалу про діалог, прийоми закріплення набутих знань, умінь і навичок та розвитку мовленнєвих умінь у ситуаціях спілкування.
Для формування діалогічних мовленнєвих умінь і навичок важливо пропонувати дітям систему комунікативних вправ: мовно-мовленнєвих, умовно-мовленнєвих і власне мовленнєвих. Перші з них спрямовані на засвоєння мовного матеріалу, який є будівельним для продукування діалогічних реплік за зразком (конструювання реплік, орієнтуючись на поданий приклад, заміна однієї конструкції на іншу за аналогією), за інструкцією

17
(складання реплік із дібраними синонімами, антонімами, метафорами для образного оформлення змісту, добір фразеологізмів, прислів'їв, прийнятних звертань до співрозмовника), за завданням типу: побудувати репліку-відповідь на вимогу вчителя
«погодьтеся...»,
«перепитайте...»,
«уточніть...»,
«дізнайтеся...».
Умовно-мовленнєві вправи скеровують учнів на побудову діалогічних
єдностей, що виражають запит інформації, уточнення, захоплення тощо.
Власне мовленнєві вправи передбачають побудову діалогічних текстів за певними опорами ( діалогічні репліки, єдності, тема діалогу тощо) [13, с.5] .
У старших класах, формуючи навички діалогічного мовлення, слід використовувати проблемний діалог, полілог у таких видах роботи: диспут, дискусія, дебати, урок-конференція та інші. Вони є важливим засобом пізнавальної діяльності, яка сприяє розвитку критичного мислення учнів, дає можливість визначити власну позицію, формує навички аргументації та відстоювання своєї думки, поглиблює знання з обговорюваної проблеми.
Наприклад, у процесі організації навчальної дискусії важливо знайти цікавий предмет суперечки, тобто вибрати тему: про права й обов'язки школярів, про життєву позицію молоді, її місце і роль у суспільно-політичному житті країни.
З учнями бажано обговорювати такі питання:
Чи завжди батьки розуміють дітей?
Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі. (Л.Костенко)
Що нам потрібно відроджувати?
У чому сенс життя і щастя?
Чи необхідне почуття відповідальності за свої вчинки?
Хто такий інтелігент?
Що для тебе означає здоровий спосіб життя? Чи необхідно його дотримуватись?

18
Як ви вважаєте, чи впливають учителі, батьки на формування ваших поглядів, характеру, ставлення до життя; або ви тільки самі формуєте свій характер?
Чи потрібне мистецтво спілкування кожній людині?
Формування діалогічного мовлення учнів – неперервний процес, що здійснюється через послідовне оволодіння комунікативними вміннями і навичками. Навчання школярів будувати діалоги різних видів вимагає від них уміння орієнтуватися в мовленнєвій ситуації та на цій основі визначати тему, зміст і вид діалогу, а також добирати мовні засоби для висловлювань.
Діалогічне мовлення сприяє розвиткові в учнів уяви, фантазії, творчості.
Для проведення таких уроків необхідно добирати змістовий матеріал, що знайомить учнів із культурною та історичною спадщиною рідного народу, із загальнолюдськими моральними цінностями. З особливою цікавістю школярі виконують завдання, що пов’язані з місцевим матеріалом (історія села, літопис вулиці, односельчани в роки війни…).
Удосконаленню діалогічного мовлення слугує і позакласна робота, мета якої – набуття потрібних навичок для всебічного розвитку мовленнєвої культури особистості. Цьому сприяють культурно-масові форми позакласної роботи :

літературно-мистецька година

поетичний струмочок

поетичний вернісаж

презентація творчості

літературний портрет

книжкова виставка

літературний калейдоскоп

літературні читання

диспути, дискусії, вікторини та ін.

19
Формуючи особистість високої мовленнєвої компетенції, слід звернути увагу на творчий аспект уроку літератури, який має великий навчальний, виховний та розвивальний потенціал. За допомогою різних методів та прийомів можна не тільки подавати певний обсяг матеріалу, не лише виховувати особистість, а й розвивати творчі здібності школяра, що неодмінно впливає і на вдосконалення його мовленнєвих умінь і навичок. Сучасні методичні дослідження пропонують використовувати на уроках літератури творчі завдання чотирьох типів.
Перший тип (два види) — завдання на формування допитливості й здатності бачити суперечності. Їх мета — розвинути в особистості прагнення глибше зрозуміти те чи інше явище, ставити запитання, аналізувати й помічати суперечності (проблеми) в їх взаємозв'язку та розвитку.
1.Завдання на розвиток здібностей ставити проблемні запитання до художнього тексту, до життєвої ситуації, щоб з'ясувати явище, мотиви вчинків тощо. Наприклад:
Поставте до тексту запитання, на які ви хотіли б одержати відповідь.
2.Завдання на розвиток здібності помічати проблеми та формулювати їх для себе й для інших. Наприклад:
Яку проблему намагається розв'язати автор?
Другий тип (два види) — завдання на формування гіпотетичності мислення. Мета таких завдань — розвинути в особистості вміння обґрунтовано та правильно, використовуючи попередній досвід, передбачати результати певної діяльності, вчинків, подій тощо, знаходити нові, нестандартні, оригінальні способи розв'язання проблем, що виникають.
1.Завдання на розвиток здібностей логічно продовжити (завершити) художній чи історичний текст, знайти вихід із певної життєвої чи історичної ситуації. Наприклад:
Спираючись на зміст попередньо зачитаного тексту оповідання, спробуйте дописати його кінцівку.

20 2.Завдання на розвиток здібності подавати ідеї для удосконалення художнього або історичного тексту, учнівських творчих робіт.
Чи подобається вам наведений нижче пейзаж? Чого йому не вистачає?
Третій
тип
(два види)
— завдання на формування незалежності оцінок. Мета таких завдань — розвинути здатність мати свій погляд на предмети та явища навколишньої дійсності, висловлювати власні судження про художній текст, чи життєві події, об'єктивно оцінювати свої й чужі вчинки,
результати діяльності, помічати свої й чужі помилки, обирати ту чи іншу позицію щодо явищ, учинків.
1.Завдання на розвиток здібності об'єктивно оцінювати вчинки, характери, результати діяльності героїв художнього або історичного тексту. Наприклад:
Що ви думаєте про Грицька (герой оповідання А. Шияна «Лелеки»), який вистрілив у птахів?
Які вчинки Володимира Мономаха вплинули на ваше ставлення до нього?
2.Завдання, спрямовані на розвиток здібності об'єктивно оцінювати художній чи історичний текст.
Чи подобається вам опис історичних подій про Другу світову війну?
Чим саме ?
Яка з частин опису вам здається невдалою? Чому?
Четвертий тип (5 видів) — завдання на розвиток фантазії.
Мета: спираючись на минулий досвід, розвинути в особистості здібності створювати її уяві нові об'єктивні ситуації, по-новому комбінувати звичні образи, видозмінювати їх, створювати нові комбінації.
1.
Завдання на розвиток здібності описувати створені в уяві об'єкти навколишньої дійсності, образи героїв чи подій художнього або історичного тексту. Наприклад:

21
Використовуючи текст казки Оксани Іваненко
«Кисличка», опишіть зовнішній вигляд дикої яблуні.
2.Завдання на розвиток здібності передавати думки, почуття, мотиви вчинків літературного героя чи історичної особи. Наприклад:
Уявіть, що ви учасник битви під Берестечком (1651 рік).
Запишіть думки, які могли б виникнути у вас перед боєм.
3. Завдання на розвиток здібності передавати думки, почуття літературного героя чи історичної особи, хід подій художнього або історичного тексту в новій формі (ілюстрації, драматургії).
Наприклад:
Напишіть сценарій для постановки історичної сцени підписання угоди між Росією та Україною в 1654 р., використовуючи текст підручника і додаткову літературу.
Проілюструйте епізоди оповідання Є.Гуцала «Лось», дайте їм назви.
4.Завдання на розвиток здібності писати твори, спираючись на попередній досвід, про явища реальної дійсності, об'єкти навколишньої дійсності, про прочитаний художній або
історич- ний текст. Наприклад:
Напишіть твір про осінь на одну із запропонованих тем: «Про що шепочуть дерева?», «Про що думає опале листя?», «Яку пісню співають птахи?»
5. Завдання, спрямовані на розвиток здібності самостійно створювати художній твір або історичний текст на основі попереднього досвіду.
Наприклад:
Складіть байку про Мишу і Кота на основі самостійно створеного тексту.
Усім відомо, що дитинство – це період дивовижних відкриттів.
Уяви себе маленькою дитиною і спробуй поглянути на звичайні речі її очима. Наприклад, на що схожий червоний борщ, який

22 поважно булькотить на плиті? Про що може розповісти мамина шафа? Як живеться таким різним речам у маленькій маминій сумочці?
Як бачимо, творчі завдання досить різноманітні, вони є проблемними за характером, викликають інтерес у школярів і сприяють залученню всіх учнів до творчої діяльності незалежно від рівня їхнього розвитку. Кожен з учнів виконує завдання, спираючись на свої індивідуальні особливості, і це треба враховувати, оцінюючи роботи.
Завдяки використанню різних типів та видів творчих завдань можна успішно впливати на розвиток високої мовленнєвої компетенції особистості, яка володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися засобами рідної мови.
Отже, методичний спектр словесника надзвичайно широкий, спроможний забезпечити оптимальні умови для розвитку комунікативно-мовленнєвої компетентності учнів з метою їх самореалізації у взаємодії з соціумом, підготовки комунікативно спроможного випускника школи, формування компетентнісно орієнтованої особистості.

23
ВИСНОВКИ

Детальне вивчення питання розвитку комунікативної компетентності учнів на уроках української мови і літератури як умови їх успішної соціалізації дає підстави вивести такі узагальнені підходи до підготовки комунікативно спроможного випускника школи:
1.
Створювати оптимальні умови для розвитку комунікативної компетентності учнів, самореалізації особистості, формування готовності до успішного входження в соціум.
2.
Розвивати вміння учнів комунікативно виправдано використовувати засоби мови для сприймання й створення висловлювань; установлювати й підтримувати контакт зі співрозмовниками, формулювати запитання і чітко відповідати на них; аргументовано доводити власні думки у дискусіях, дебатах.
3.
Моделювати життєво можливі ситуації для розвитку діалогічного мовлення з метою успішного проектування майбутнього, набуття досвіду взаємодії з соціумом.
4.
Сприяти вихованню у школярів толерантності, поваги до поглядів інших людей.
5.
Формувати досвід творчої діяльності учнів, емоційно-ціннісне ставлення до світу.
6.
Систематично, послідовно засвоювати знання про лінгвістичні та комунікативні особливості монологічного й діалогічного мовлення .
7.
Застосовувати систему навчально-тренувальних вправ, на основі яких формується мовленнєвий етикет та культура спілкування.
8.
Здійснювати безперервний зв'язок між уроками вивчення мовних тем, розвитком зв'язного мовлення, факультативними заняттями
і позакласними заходами.

24 9.
Практикувати різноманітні комунікативні вправи на активне і свідоме закріплення вивченого матеріалу.
10.
Правильно визначати принципи, методи і прийоми навчання, спрямовані на формування комунікативної компетентності.
11.
Вивчати мовні поняття на основі тексту.
12.
Добирати і систематизовувати мовленнєві взірці.
13.
Стимулювати учнів до самостійного вибору тем висловлювання, вираження особистого ставлення до предмета висловлювання.
14.
Постійно контролювати зміст мовлення школярів, бути для них зразком.
15.
Сприяти набуттю потрібних навичок для всебічного розвитку мов- леннєвої культури особистості через різні форми позакласної роботи .
16.
Розвивати творчі здібності школярів, що неодмінно впливає і на вдосконалення їх мовленнєвих умінь і навичок.
17.
Дотримуватися таких принципів формування комунікативної компетентності учнів:

принцип комунікативно-діяльнісного підходу – оволодіння мовою як діяльністю, що передбачає динамічний підхід до мови, навчання спілкуванню з урахуванням його функцій – інформаційної, регулятивної, пізнавальної, ціннісної та ін.; пов'язаний з формуванням комунікативної грамотності учнів, використанням органічної для дитини комунікативної стратегії і тактики та створенням комунікативної мотивації на основі позитивних емоцій, критичного мислення, вольового чинника, шляхом використання інтеракцій
(міжособистісна взаємодія, найважливішою особливістю котрої визнається здатність людини "приймати на себе роль іншої");

принцип діалогічності, що випливає з самої суті висловлювання, комунікативного акту (за М. Бахтіним, яким би висловлювання не було монологічним, воно все одно наповнене діалогічними обертонами); дотримання цього принципу дає змогу природно

25 організувати мовленнєво-мислительну діяльність учнів, забезпечує збереження й розвиток індивідуальної культури особистості, сприяє міжособистісній комунікації;

принцип ситуативної спрямованості формування комунікативних умінь, оскільки зміст, мовні особливості, композиційна структура висловлювання визначаються специфікою ситуації спілкування;

принцип співпраці, що передбачає спільне оперування учнями
інформацією, взаємний обмін думками, почуттями в процесі навчання комунікації;

принцип етикетності, дотримання якого потребує створення ввічливої атмосфери спілкування в навчальному процесі, володіння мовленнєвим етикетом у реалізації комунікативних стратегій і тактик.
Дотримання названих принципів в організації навчання мови допоможе убезпечити від конфліктності в спілкуванні, сприятиме вибору прийнятних для конкретної ситуації мовленнєвих жанрів, мовних засобів, здатних виразити комунікативний намір школяра.








26


ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти школи :
[Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/28030/
2. Концепція гуманітарного розвитку України на період до 2020 року:
[Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://osvita.ua/legislation/Vishya_osvita/30817/
3. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021року:
[Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/15828.html
4. Соціалізація дітей та учнівської молоді в сучасному освітньому просторі
(методичні рекомендації щодо реалізації обласної науково-методичної проблеми): [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://academy.ks.ua/view_news.php?id=178 5. Омельчук С. Комунікативно-функційний підхід до вивчення синтаксису //
Дивослово. — 2007. — № 1.– С. 2– 9.
6. Леонова Н.С. Мовно-комунікативна вправність учнів у вимірі компетентнісно орієнтованого навчання // Вивчаємо українську мову та літературу. — 2013.— №1. — С. 2 – 7.
7. Палихата Е. Я. Система навчання українського усного діалогічного мовлення учнів основної школи: дис. д-ра. пед. наук: 13.00.02 / Е. Я. Палихата. –
Тернопіль, 2004. – 416 с.
8. Родигіна І.В. Компетентнісно-орієнтований підхід до навчання /
І. В. Родигіна. – Харків: Основа, 2006. – 96 с.
9. Мунтян С. Методичні реалії розвитку діалогічного мовлення учнів //
Українська мова і література в школі. – 2006. – №6. – С. 2–5.

27 10. Кучерук О. Уміння — передусім. Компетентнісний підхід до формування національно-мовної особистості // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. — 2008. — № 10. — С. 18–24.
11. Голуб Н. Компетентнісне навчання — це актуально //Дивослово.—2012.—
№ 6.— С. 60 – 62.
12.Ляшкевич А. Навчання діалогічного мовлення на уроках української мови //
Українська мова і література в школі. – 2002. – №7. – С. 9–12.
13. Моісеєва Т., Лисенко Н. Мовленнєво - комунікативний розвиток школярів на уроках словесності // Дивослово. – 2011.– №5.– С. 2–5.
14 Єрмаков І.Г., Пузіков Д.О. Розвивати життєву компетентність// Шкільний світ. – 2005. №37. – С.5-13.
15. Пентилюк М., Горошкіна О., Нікітіна А. Концептуальні засади комунікативної методики навчання української мови // Українська мова і література в школі. – 2006. – №1.– С.15–20.

28
ДОДАТКИ
Додаток А
Пам’ятка «Мистецтво говорити»


Викладайте думку логічно, без зайвих подробиць.

Уживайте слова шанобливого ставлення до людей: перепрошую, будь
ласка, даруйте…

Уникайте нагромадження займенників у реченні: це призводить до неправильного тлумачення сказаного чи нерозуміння тексту.

Не вживайте часто одних і тих самих слів. Замініть їх іншими.

Використовуйте речення різних синтаксичних конструкцій.

Правильно інтонуйте речення: підвищуйте голос тоді, коли ставите запитання, а відповідаючи, понижуйте.

Не говоріть надто тихо, бо справлятимете враження невпевненої у собі людини.

Не говоріть надто голосно, бо це втомлює співрозмовника.

Уважно слухайте співрозмовника, не перебиваючи його.

Запитання – зручна форма підтримання діалогу. Запитуйте!

29
Додаток Б

Компетенція чи компетентність?


Комунікативна
компетенція
це «система знань про правила мовної комунікації, її процедуру, етикет, ритуал, що відображає взаємодію інте- лектуального, соціального й вербального у поведінці комуніканта» (Д.Хаймз);
«сукупність знань про спілкування, умінь і навичок, потрібних для сприймання чужих і побудови власних програм мовленнєвої поведінки, адекватних цілям, сферам і ситуаціям спілкування» (С.Омельчук); сукупність знань із мови, мовленнєвих умінь і навичок, потрібних для успішного розв'язання життєво важливих завдань у процесі комунікації.

Комунікативна
компетентність
- це практичний досвід успішного використання мови і мовлення (знань, умінь і навичок) у різних життєвих ситуаціях; індивідуальний досвід реалізації мовних і мовленнєвих знань, умінь та навичок у різних життєвих ситуаціях; дієвий досвід реалізації нагромаджених знань, умінь і навичок із мови й мовлення у процесі комунікації з метою досягнення бажаних результатів; досвід ефективної мовної і мовленнєвої діяльності у процесі пізнання й комунікації [11,с. 60-62].
Мовленнєві компетенції

• Знання базових мовленнєвих понять;
• здатність адекватно сприймати, розуміти, оцінювати і відтворювати почуте чи прочитане;
• здатність до мовленнєвої творчості;
• здатність планувати, готувати майбутнє висловлювання в різних жанрах за
інтерактивними схемами, виступати з повідомленням;
• здатність реалізовувати задум у процесі мовленнєвої діяльності;

30
Продовження додатка Б

• здатність до асоціативної мовленнєво-розумової діяльності;
• уміння аудіювання, читання, говоріння, письма;

гнучке вміння використовувати засоби рідної (української) мови залежно від типу, стилю мовлення;
• навички красномовства;
• уміння редагувати власне та чуже мовлення;
• здатність до контролю, самоконтролю результатів мовленнєвої діяльності [6, с. 4].

Комунікативні компетенції

• Уміння доцільно використовувати засоби рідної (української) мови в практиці живого спілкування;
• уміння наводити переконливі аргументи в процесі розмови;
• здатність орієнтуватися в ситуації спілкування, комунікативно виправдано добирати вербальні і невербальні засоби і способи для оформлення думок, почуттів у різних сферах спілкування;
• уміння встановлювати й підтримувати контакт із співрозмовником, змінювати стратегію, мовленнєву поведінку залежно від комунікативної ситуації;
• досвід особистої відповідальності за власну комунікативну поведінку, вимогливість до свого мовлення [6, с. 4].





31

Продовження додатка Б

Власне мовні компетенції

• Знання базових мовознавчих понять, основних відомостей з різних розділів мовознавства, передбачених програмою з української мови;
• базові вміння: лексичні; граматичні; стилістичні; орфоепічні; правописні;
• внутрішня потреба вивчати українську мову (як рідну, державну);
• розуміння зображувально-виражальних можливостей рідної (української) мови;
• уміння заглиблюватися у зміст дидактичного тексту;
• уміння здійснювати різні види мовного розбору [6, с. 4].

32
Додаток В
Урок української мови в 11 класі

Тема.
Діалог, складений відповідно до запропонованої ситуації, діалог - обмін думками, враженнями (офіційна і неофіційна розмова); обговорення самостійно обраної теми.
Мета.
Удосконалювати вміння учнів складати й розігрувати діалоги на самостійно обрану тему в запропонованій ситуації спілкування; розвивати мислення, мовлення, пам'ять, комунікативні вміння, дикцію й уміння презентувати свої проекти; збагачувати словниковий запас старшокласників, виробляти правильне
інтонування фрази, сприяти вихованню зацікавленості історією свого села.
Обладнання: роздавальний матеріал (цілі та план уроку, текст вірша Любові
Вірної «Киселівка», завдання для груп, картки самооцінювання, пам’ятка «Правила ведення діалогу»); слайди «Моє село»; аудіозапис «Соната №14» Бетховена; комп’ютер, учнівські проекти.
Тип уроку: урок розвитку мовленнєвої компетенції.
Інтегровані предмети: українська мова, література, історія, краєзнавство.
Внутрішньопредметні зв’язки: синтаксис (пряма мова, діалог), пунктуація, лексикологія.
Єдина відома мені розкіш — це розкіш людського спілкування.
Антуан де Сент - Екзюпері

33
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. Організація класу
ІІ. Мотивація навчальної діяльності
ІІІ. Ознайомлення учнів із темою, метою і завданнями уроку
Прочитайте афоризми. Поясніть їх зміст. Сформулюйте за ними тему й мету уроку.
1.Добре говорити – значить просто добре думати вголос (Е.Ренан). 2. Дефіцит спілкування привів до того, що воно з розкоші перетворилося на предмет першої необхідності (С. Лузан). 3. Більшість людей шукають суспільства не стільки з метою слухати, скільки говорити (Олександр Поп). 4. Без багато чого може обходитися людина, але тільки не без людини (Людвіг Берне).
Учні записують у зошити тему уроку,епіграф.
ІV. Актуалізація опорних знань і мотиваційних резервів учнів
Бліцопитування

Дайте визначення діалогу. (Діалог (від гр. dialogos — розмова, бесіда) — розмова двох осіб)

Як називаються речення, якими оперують учасники розмови? (Репліка)

Які розділові знаки вживаються при записуванні діалогів? Запишіть графічну модель діалогу на дощці.

А: «П» (?!)» — «П. (?!)» — «П (?!)» –а. — «П (?!)» — П. (?!) — П. (?!) —
П, (?!) — а.

Які різновиди діалогу вам відомі залежно від стилю мовлення? (Побутові діалоги; офіційні; художні.)

Охарактеризуйте репліки в розмовно-побутовому стилі.

Охарактеризуйте репліки в офіційному стилі.

Які діалоги розрізняють за жанровими особливостями? (Бесіда,

34 дискусія, диспут, полеміка.)

Які синтаксичні ознаки властиві діалогу? (Граматична неповнота речень, тобто використання неповних і незакінчених речень, використання простих синтаксичних конструкцій, різних речень за метою висловлювання.)
Як відомо, перед складанням діалогу необхідно уявити ситуацію спілкування.
Пригадайте, що вам відомо про комунікативну ситуацію?
V. Процесуально - діяльнісний етап
Учитель. А чи зможете ви розповісти про наше село у формі діалогу? Сьогодні ми попрацюємо над цим. Рідне село завжди з нами. Киселівка вчора, сьогодні, завтра – тема сьогоднішнього уроку.
1.Робота з текстом
Учитель під супровід «Сонати» Бетховена читає вірш «Пісня про Киселівку»
Л. Вірної
Пісня про Киселівку
Де степи розігнали свій біг
і зело вишумовує в полі,
В стороні від шумливих доріг
є село хліборобської долі.
Киселівка – село степове:
Ні річок, ні озер, ні лиману,
Та кипить тут життя трудове, протікає без чвар і обману.
Біля кожної хати садок по весні забруньковує квіти.
Тут селянської праці урок
На відмінно засвоюють діти.
Це село – найрідніший наш дім, у світи звідси кличуть дороги.
Тож хранімо у серці своїм образ той крізь літа і тривоги.

35
Хай же буде любов та свята до останньої в серці кровинки.
Пронесімо її крізь літа до села – степової глибинки.
Репродуктивна бесіда (вільний мікрофон)
Хто є автором твору?
Яке село змальовує?
Знайдіть елементи тексту,що дають змогу це визначити.
Підкресліть художні образи, ключові слова. Яка їх роль ?
2. Робота в групах
Учні опрацьовують цілі уроку, роздані їм на картках,доповнюють їх власними, планують роботу на уроці.
Кожна група створює діалог і озвучує його. Свої висловлювання ілюструють заздалегідь підготовленими матеріалами. Решта учнів аналізують тексти, їх структуру, мовні засоби, формули етикету.
Правила ведення діалогу

Будьте завжди ввічливі, привітні і доброзичливі в спілкуванні, з повагою ставтеся до співрозмовника. Будьте уважні до його стану й настрою, до того, що і як він говорить, як реагує на ті чи інші слова.

Не завдавайте людям прикрощів словом. Умійте ввічливо попросити про щось і ввічливо відмовити у чомусь, не образивши людину своєю відмовою. Намагайтеся чемно пояснити причину прохання чи відмови.

Умійте слухати і не перебивати інших.

Умійте почати діалог, уживаючи відповідну ініціативну репліку
(повідомлення, спонукання, запитання), та швидко реагувати на репліку співрозмовника, підтримувати розмову, додаючи до репліки-реакції свою
ініціативну репліку, стимулювати співрозмовника до висловлювання,

36 виражаючи свою зацікавленість за допомогою реплік оцінювального характеру.

Використовуйте в спілкуванні етикетні слова. Стежте за культурою мовлення.
Завдання для груп
«Краєзнавці».
Попросіть у екскурсовода шкільного музею розповісти про найцікавіші сторінки з минулого свого села. Використовуйте формули мовленнєвого етикету.
«Історики».
Ви одержали завдання підготувати матеріал про історію виникнення села Киселівки. Користувалися різними джерелами. Обміняйтесь
інформацією. Використовуйте формули мовленнєвого етикету.
«Плановики».
Один із вас – майбутній сільський голова, решта – депутати сільської ради. Обговорюється (на сесії) питання про облаштування парку села
(або на ваш вибір). Використовуйте формули мовленнєвого етикету.
Складання й аналіз діалогів.
Учні розігрують складені діалоги.
Рецензування діалогічного мовлення. Користуючись планом рецензії, визначте позитивні сторони й недоліки у прослуханому.
План рецензії
1. Який рівень обізнаності з теми, що обговорюється, виявили автори?
2. Чи продемонстрували вміння: а) складати діалог відповідно до запропонованої ситуації й мети спілкування; б) самостійно досягати комунікативної мети;

37 в) використовувати репліки для стимулювання, підтримання діалогу, формули мовленнєвого етикету; г) дотримуватися теми спілкування; д) додержуватися правил спілкування; е) дотримуватися норм літературної вимови; ж) демонструвати певний рівень вправності у процесі діалогу (стислість, логічність, виразність, доречність, винахідливість…);
3.Висловлювати особисту позицію щодо теми, яка обговорюється.
4. Аргументувати висловлені тези, ввічливо спростовувати помилкові висловлювання співрозмовника.
Учитель.
Для одних форма спілкування – діалог, для інших – монолог (Ілля Шевелев).
Поводься з іншими так, як бажаєш, щоб вони поводилися з тобою – ці слова повинні стати принципом життя. У цьому кожному з нас допоможуть правила мовленнєвого етикету.
3.«Мозковий штурм»

Чи подобається вам наше село? Чим?

Чи залишиться в нашому селі молода сімейна пара, яка вирішила придбати житло за оголошенням у газеті?

Чи з гордістю ти вимовляєш слова: «Моє село – найкраще!»?
Учитель. У нашому селі є чимало проблем, які намагається вирішити сільський голова.
4.Колективна творча робота «Мікрофон»
Написати твір-мініатюру «Якби я був (ла) сільським головою…»

38
Учні складають текст – по 1 реченню від кожного; завершивши роботу, зачитують, передаючи уявний мікрофон.
5. Презентація індивідуальних проектів «Я і моє село»
Учні, які працювали над створенням індивідуальних творчих проектів, представляють результати роботи. o
«Сучасне село моїми очима» o
«Моє село у роки Великої Вітчизняної війни» o
«Моя вулиця»
VІ. Контрольно - рефлексивний етап
1.
Скласти сенкан «Село»
2.
Запитай себе:

Чи досягнув я цілей уроку?

Який мій найбільший успіх?

Чого я не вмів, а зараз умію?

У чому я відчуваю найбільші труднощі?
3.Самооцінювання, взаємооцінювання, оцінювання. Заповнення карток само- та взаємооцінки.
Кожен учень виставляє оцінку собі та усім членам своєї групи.
Учитель виставляє оцінки за урок.
VІІ. Домашнє завдання
Скласти діалог (полілог) до запропонованих ситуацій:

Бесіда сучасного мешканця Киселівки з земляком із майбутнього.

Розмова киселівських школярів зі своїми однолітками з міської школи.

Дебати на сходці села щодо однієї з актуальних проблем (на вибір учнів).

39
Картка самооцінювання роботи учня на уроці
Дата
Прізвище, ім’я
Критерії оцінювання
Само- оцінка
Оцінка членів групи
Оцінка вчителя
Я дотримувався (лася) правил спілкування, співпрацюючи з
іншими
Я ретельно працював (ла) над завданнями
Я залучав (ла) до співпраці інших
































40


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал