Комунальний позашкільний навчальний заклад «київська мала академія наук учнівської молоді»



Pdf просмотр
Сторінка2/4
Дата конвертації01.01.2017
Розмір0.59 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
1   2   3   4
2.3.1.
Добір фактологічного матеріалу, обробка й критичний аналіз
результатів дослідження
Фактологічний матеріал збирається паралельно з опрацюванням наукової літератури. Основними його джерелами для наукових робіт
є оригінальні тексти (наукові, науково-популярні, мемуарні видання, щоденники, листи, публіцистичні твори, тощо), словники, анкетування, археологічні, етнологічні колекції. Комбінування використаних джерел різних типів посилює достовірність одержаних результатів.
Для всіх досліджень важливо, щоб використані джерела точно відповідали поставленим завданням і співвідносилися з темою наукової роботи.
Фактологічний матеріал найзручніше записувати на окремих картках або систематизувати у комп’ютері із обов’язковим зазначенням джерела.
Наукові міркування будуються на аналізі фактологічного матеріалу.
Необхідно пам’ятати, що робота не повинна носити абстрактний характер. Не слід допускати безсистемного нагромадження фактів без їх критичного осмислення, аналізу й узагальнення.

16
КПНЗ «Київська Мала академія наук учнівської молоді» e-mail: man-kiev@ukr.net; www.kyiv.man.gov.ua
3
ВИДИ НАУКОВОЇ РОБОТИ
УЧНІВ (РЕФЕРАТ, ПОШУКОВО-
ДОСЛІДНИЦЬКА, НАУКОВО-
ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТИ)
Наукові роботи учнів за ступенем складності та мірою поступового ускладнення досліджень розподіляються на такі види: реферат (учні 8-9 класів), реферативно-дослідницька робота (учні 9 класів), пошуково- дослідницька робота (учні 10 класів) та науково-дослідницька робота (учні
11 класів).
Реферат – це короткий виклад основного змісту наукової праці чи низки праць, що були опрацьовані учнями у межах певної теми, з аналізом можливих шляхів вирішення наукової проблеми. Реферат також містить висловлення власних міркувань автора щодо цієї проблеми. Якщо реферат цих ознак не має, то він є лише конспектом опрацьованих публікацій.
Підготовка реферату – це перший етап набуття науково- дослідницьких умінь та навичок учнів. Робота над рефератом спрямована на:


формування умінь самостійно знаходити й вивчати наукову літературу, використовуючи цей матеріал для підготовки огляду наукових праць, пов’язаних з історією вивчення певних теоретичних питань;


розвиток умінь реферування: розвиток базисних умінь наукової роботи (ознайомлення з довідковою літературою, складання списку використаної літератури, формулювання висновків);


розширення світогляду в учнів та поглиблення їхніх знань з певної навчальної дисципліни;


оволодіння основами наукового писемного викладу;


розвиток умінь щодо встановлювання зв’язків даної науки з іншими науками та визначення характеру цих зв’язків.
Реферативно-дослідницька робота
Самостійна письмова наукова робота реферативно-дослідницького характеру передбачає глибше, порівняно з рефератом, вивчення конкретної наукової проблеми із обов’язковим самостійним науковим пошуком і фіксуванням його результату.
Метою наукових робіт реферативно-дослідницького характеру є:

17
КПНЗ «Київська Мала академія наук учнівської молоді» e-mail: man-kiev@ukr.net; www.kyiv.man.gov.ua


поглиблення знань учнів з актуальних проблем певної науки;


стимулювання учнів до самостійного наукового пошуку;


формування дослідницьких та аналітичних умінь учнів;


подальший розвиток умінь та навичок самостійного критичного аналізу наукових джерел;


розвиток умінь аналізувати наявні напрацювання з обраної тематики та узагальнювати власні спостереження;


формування навичок практичної реалізації результатів дослідження проблеми в самостійно виконаних розробках.
Пошуково-дослідницька робота
Науково-дослідницька робота повинна мати пошуковий характер, бути спрямованою на дослідження актуального проблемного питання, що має елементи практичної новизни. Метою написання науково-дослідницької роботи є:


стимулювання учнів до самостійного наукового пошуку;


подальший розвиток умінь самостійного критичного аналізу наукових джерел;


стимулювання розвитку аналітичного мислення учнів (навичок та вмінь систематизувати, аналізувати, зіставляти й узагальнювати різні точки зору, характеризувати конкретний матеріал, формулювати висновки);


поглиблення знань учнів з актуальних проблем конкретної науки;


формування дослідницьких умінь учнів;


формування вмінь практичної реалізації результатів дослідження обраної проблеми в самостійно виконаних роботах.
Необхідним компонентом науково-дослідницької роботи пошукового характеру є виконання дослідницького (пошукового) завдання.
Науково-дослідницька робота
Науково-дослідницька робота – це самостійне наукове дослідження учнів експериментального або теоретично-прикладного характеру.
У роботі розглядається певна наукова проблема, узагальнюються та критично осмислюються теоретичні основи дослідження, обґрунтовуються його мета і конкретні теоретичні й практичні завдання, визначається методика дослідження, аналізується конкретний фактичний матеріал, узагальнюються основні результати дослідження,
його новизна, теоретичне й практичне значення, акцентується увага на авторських версіях розв’язання наукових проблем.
Виконання науково-дослідницької роботи – це творчий процес, метою якого є:

18
КПНЗ «Київська Мала академія наук учнівської молоді» e-mail: man-kiev@ukr.net; www.kyiv.man.gov.ua


розширення теоретичних знань учнів з проблем, що є об’єктом дослідження;


систематизація й аналіз сучасних наукових теоретичних і практичних знань;


застосовування засвоєних знань при вирішенні конкретних наукових завдань;


удосконалення навичок самостійної роботи з науковою літературою;


формулювання та аргументація власної позиції автора.
Науково-дослідницька робота, як правило, складається з двох розділів, один з яких становить теоретичну частину, а інший – практичну
(експериментальну) частину.
У роботі учень повинен продемонструвати різні аспекти дослідницької проблеми та скласти огляд використаних джерел та літератури за темою, вибір напрямків досліджень, виклад загальної методики й основних методів досліджень, а також теоретичні засади дослідження. Огляд наукової літератури за темою повинен показати ґрунтовне знайомство дослідника зі спеціальною літературою, його вміння систематизувати наукові та писемні джерела, критично їх розглядати, виділяти основне, оцінювати раніше зроблене та розглянуте іншими дослідниками, визначати головне в сучасному стані рівня дослідження теми. Матеріали такого огляду варто систематизувати у визначеному логічному зв’язку і послідовності, і тому перелік робіт та їх критичний розбір не обов’язково давати тільки в хронологічному порядку їх публікації.
Перша теоретична частина є не просто логічним викладом усього, що вдалося знайти авторові у науковій літературі, періодичних виданнях тощо, а висвітленням найважливіших питань досліджуваної теми, повного розгляду яких вимагають завдання дослідження. Цей етап автор науково- дослідницької роботи проходить з метою вироблення власного погляду на обрану проблему. Слід звернути увагу на той факт, що теоретичний розділ науково-дослідницької роботи – це не великий реферат за обраною темою, а, насамперед, дослідження.
Практична або експериментальна частина науково-дослідницької роботи складається з певних обов’язкових параграфів. На початку цієї частини формулюються тільки конкретні завдання, які стосуються безпосередньо практичної частини. Завдання необхідно представити таким чином, щоб отримані результати виглядали як звіти про виконану роботу із заявленого напряму. Виклад отриманих результатів має бути чітким, максимально повним. За необхідності можливе використання різних

19
КПНЗ «Київська Мала академія наук учнівської молоді» e-mail: man-kiev@ukr.net; www.kyiv.man.gov.ua прийомів представлення фактологічного матеріалу: таблиці, графіки, діаграми, схеми тощо. У висновках практичної або експериментальної частини надаються найбільш суттєві результати. Висновки необхідно формулювати таким чином, щоб вони розкривали сутність вирішення поставлених завдань дослідження.

20
КПНЗ «Київська Мала академія наук учнівської молоді» e-mail: man-kiev@ukr.net; www.kyiv.man.gov.ua
4
ВИМОГИ ДО ТЕКСТУ НАУКОВОЇ
РОБОТИ
4.1. Мова і стиль наукової роботи
Наукова робота – це серйозне дослідження, тому рівень підготовки учня для її написання повинен бути високим. Мові і стилю важливо приділити окрему увагу. Якостями, котрі визначають культуру наукової мови, є точність, ясність і стислість.
Мова і стиль наукової роботи склалися під впливом так званого академічного етикету, сутністю якого є інтерпретація власної і запозичених точок зору з метою обґрунтування наукової істини.
Найхарактернішою ознакою писемної наукової мови є формально- логічний спосіб викладу матеріалу. Це знаходить своє відображення у всій системі мовних засобів. Науковий виклад складається головним чином з роздумів, метою яких є доведення істин, виявлених у результаті дослідження фактів дійсності.
Науковий текст характеризується тим, що його складають лише точні, отримані в результаті тривалих спостережень і наукових експериментів відомості та факти. Це обумовлює і точність їх словесного вияву.
Діловий і конкретний характер опису явищ, які вивчаються, фактів
і процесів майже повністю виключає емоційно забарвлені слова та вигуки.
У науковій мові вже досить чітко сформувалися певні стандарти викладення матеріалу.
Стиль писемної наукової мови – це безособовий монолог. Тому виклад, звичайно, йде від третьої особи, бо увага зосереджена на змісті та логічній послідовності повідомлення, а не на суб’єкті. Авторське «я» ніби відступає на другий план.
В останні роки стало неписаним правилом у науковій роботі замість
«я» використовувати «ми». Справді, вираз авторства через «ми» дає змогу відобразити власну думку як думку певної групи людей, наукової школи чи наукового напрямку. І це цілком зрозуміло, оскільки сучасну науку характеризують такі тенденції, як інтеграція, колективність, творчість, комплексний підхід до вирішення проблем. Займенник «ми» та його похідні якомога краще передає ці тенденції.

21
КПНЗ «Київська Мала академія наук учнівської молоді» e-mail: man-kiev@ukr.net; www.kyiv.man.gov.ua
Стислість – необхідна й обов’язкова умова наукової мови. Реалізація цієї умови означає вміння уникнути непотрібних повторів, надмірної деталізації і словесного переобтяження тексту. Треба намагатися не тільки точніше, але й стисліше донести сутність справи.
Багатослів’я або мовна надмірність найчастіше виявляється у вживанні зайвих слів. До мовної надмірності слід віднести
і вживання без потреби слів іноземного походження, які дублюють українські і тим самим невиправдано ускладнюють вислів. Інший різновид багатослів’я – тавтологія, тобто повторення одного й того ж іншими словами.
Дослідницька робота пишеться в науковому стилі. Це не поема з її образами і настроями, а серйозний твір, у якому немає місця для емоцій.
Писемна наукова мова має чисто стилістичні особливості.
Об’єктивність викладу − основна її стилістична риса. Обов’язковою вимогою об’єктивності викладу матеріалу є також вказівка на джерело повідомлення, автора висловленої думки чи якогось виразу. У тексті цю умову можна реалізувати за допомогою спеціальних вставних слів і словосполучень («за повідомленням», «за відомостями»,
«на думку», «за даними», «на нашу думку» і т. ін.) або цитат.
Цитування – дослівне відтворення тексту джерела зі збереженням усіх розділових знаків. Цитата в роботі дослідника береться в лапки
і на неї обов’язково подається посилання. Воно може бути внутрішньотекстовим або затекстовим.
Мовленнєві кліше. Кожна сфера людської діяльності має свій набір мовних формул – штампів, кліше, вживання яких більш-менш обов’язкове в певних ситуаціях. У побуті це привітання, прощання, вираження подяки, в офіційній сфері – формули усного і писемного етикету.
Метатекстові одиниці – мовні формули наукового стилю. Вони вживаються для того, щоб пов’язати частини тексту, допомагають висловити авторську оцінку інформації, вказують на джерело повідомлення тощо. Наведена таблиця використання метатекстових операторів завжди допоможе вам у найскладніших ситуаціях мовної творчості.

22
КПНЗ «Київська Мала академія наук учнівської молоді» e-mail: man-kiev@ukr.net; www.kyiv.man.gov.ua
Ви хочете:
Ви можете використати
такі метатекстові одиниці:
наголосити на чомусь, привернути увагу читача до важливих, на вашу думку, моментів особливо важливо вказати тут те, що; розглянемо тепер приклад; перейдемо
(перейдімо) до питання; навіть; лише; тільки поєднати частини
інформації
і; також; при цьому; при тому; до речі; крім того; більше того; разом з тим; між іншим; цікаво відзначити, що; інак- ше кажучи; словом; як уже було зазначе- но; як було показано; як було доведено; згідно з цим; відповідно до цього висловити оцінку (впевне- ність або сумнів)
очевидно, що; зрозуміло; ясна річ; напевно, напевне; без сумніву, без сумнівів; безперечно, безсумнівно; не викликає сумнівів той факт, що; не потребує доведення; цього цілком до- сить, щоб довести; звичайно; можливо; мабуть пояснити, уточнити, виділити щось наприклад; зокрема; а саме; навіть; точніше кажучи; іншими словами; сло- вом; причому; крім того; справа (річ) от у чому; йдеться про те, що; у результаті можна прийти до такого висновку узагальнити, зробити ви- сновок отже; словом; зрештою; що й треба було довести; можна зробити висно- вок про; у результаті можна прийти до висновку про те, що; на закінчення
є підстави стверджувати, що; сутність викладеного дає підстави стверджувати про; на основі цього ми переконуємось у тому, що; узагальнюючи сказане; зі сказаного випливає, що; ці дані свід- чать про те, що розподілити інформацію вказати на час, послідовність по-перше; по-друге; з одного боку; з іншого боку

23
КПНЗ «Київська Мала академія наук учнівської молоді» e-mail: man-kiev@ukr.net; www.kyiv.man.gov.ua
Ви хочете:
Ви можете використати
такі метатекстові одиниці:
відобразити зіставлення й протиставлення частин
інформації; показати причину (умови) і наслідок тепер; тоді; потім; спочатку; по- перше; раніше вже йшла мова про; насамперед; передусім; почнемо з того, що; перейдемо до питання; перш за все; на завершення
4.2. Форматування тексту (обсяг, шрифт, інтервал та береги роботи)
Обсяг науково-дослідницької роботи – до 20 сторінок машинопису
(комп’ютерного набору). В деяких випадках, якщо це обґрунтовано темою роботи, дозволяється збільшити об’єм до 25 сторінок. Текст роботи повинен бути надрукований чорним кольором, чітко, з однаковою щільністю тексту, зі звичайним накресленням. Жирний та з курсивом текст дозволяється використовувати тільки на титульній сторінці, а також у назвах розділів, підрозділів. Текст набирають у текстовому редакторі Word.
Роботу друкують шрифтом Times New Roman, розмір якого –
14 пт, міжрядковий інтервал – 1,5. Береги становлять 2,0 см, за винятком лівого
– 2,5 см). Текст слід роздруковувати лише з одного боку аркуша формату А4.
4.3. Оформлення заголовків
Заголовки структурних частин науково-дослідницької роботи, такі як
«ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИС-ТАНИХ
ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами. Кожну структурну частину наукової роботи починають з нової сторінки.
Заголовки підрозділів – маленькими літерами (перша літера – велика) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять.
4.4. Нумерація сторінок
Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, малюнків, таблиць здійснюється арабськими цифрами без знака №. Перша сторінка наукової роботи – титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок, але на ньому номер не проставляється. На наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті без крапки в кінці.
У плані й в основному тексті назва й нумерація розділів друкуються великими літерами симетрично до тексту. Номери розділів можуть вказуватися окремим рядком над відповідним заголовком (РОЗДІЛ І), після номера крапка не ставиться. Якщо назва розділу наводиться в одному рядку із номером цього розділу, тоді після номера ставиться крапка (РОЗДІЛ І.).
Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими

24
КПНЗ «Київська Мала академія наук учнівської молоді» e-mail: man-kiev@ukr.net; www.kyiv.man.gov.ua ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад:
«2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.
4.5. Правила цитування та посилання на використані джерела
Цитата — дослівне відтворення тексту джерела зі збереженням усіх розділових знаків. Цитата в роботі дослідника береться в лапки і на неї обов’язково подається посилання. При цьому важливо, щоб цитований
(вставлений) текст однозначно ідентифікувався як вставлений (тобто як частина
іншого тексту). Цитати прийнято оформлювати в лапках (« »). Дослівне цитування тексту прийнято в науковій літературі для передачі думки автора без викривлень. При умові правильного оформлення цитати та посилання на джерело, цитування не є плагіатом.
Загальні вимоги до цитування такі:


текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий в джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання;


цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручування думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці);


кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;


цитування не повинно бути ні надмірним, ні недостатнім, бо це знижує рівень наукової праці: надмірне цитування створює враження компілятивності праці, а недостатнє – знижує наукову цінність викладеного матеріалу.
Коли використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей,
інших джерел, які мають велику кількість сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць джерела, на яке дано посилання в роботі.
Посилання в тексті роботи на джерела роблять згідно з їхнім переліком у квадратних дужках, наприклад, «... у працях [1-7]...».
Приклад:
Цитата в тексті: «Битви під Жовтими Водами і під Корсунем виявили повну дезорганізацію польської армії, і польський уряд, очолюваний канцлером
Оссолінським, був змушений шукати шляхів до примирення з Запорізьким військом» [7].
7. Крип’якевич І.П. Богдан Хмельницький. – Львів, 1990. – С. 80.

25
КПНЗ «Київська Мала академія наук учнівської молоді» e-mail: man-kiev@ukr.net; www.kyiv.man.gov.ua
4.6. Скорочення
У наукових працях часто зустрічаються скорочення. Це частина слова, або усічене ціле слово. Такий скорочений запис слів і словосполучень використовується для зменшення обсягу тексту з метою дати максимум
інформації.
Для утворення таких слів використовуються три основних способи:
1) залишається тільки перша (початкова) літера слова (рік – р.);
2) залишається частина слова, відкидається закінчення та суфікс (рисунок – рис.); 3) пропускається кілька літер у середині слова, замість яких ставиться дефіс (університет – ун-т).
У науковому тексті трапляються такі види скорочень: 1) літерні абревіатури; 2) складноскорочені слова; 3) умовні графічні скорочення за початковими літерами слів; 4) умовні графічні скорочення за частинами слів та початковими літерами.
Використовуються такі умовні скорочення:
а) після перерахування (і т. ін. – і таке інше, і т.д. – і так далі, і т.п. –
і тому подібне); б) при посиланнях (див. – дивись); в) при позначенні цифрами століть і років (ст. – століття, р. – рік, рр. – роки). Існують також такі загальноприйняті скорочення: т. – том, н.е. – наша ера, м. – місто, обл. – область, с. – сторінки, акад. – академік, доц. – доцент; проф. – професор).
Слова «та інші», «і таке інше» всередині речення не скорочують.
Не допускається скорочення слів «так званий» (т.з.), «наприклад» (напр.).
Використовуються скорочення при складанні бібліографічного списку літератури. Тут також прийняті певні правила. Так, вказуючи місце видання того чи іншого джерела, всі назви міст пишуться повністю, крім: Москва,
Київ, Ленінград – пишеться тільки перша літера (велика) з крапкою – М., К., Л.;
Мінськ – пишеться Мн.; Санкт-Петербург – СПб.; Ростов-на-Дону – Р.-н.-Д.
Скорочено пишуться і назви деяких наукових періодичних видань:
ВДИ – Вестник древней истории;
ВИ – Вопросы истории;
МЕТНА – Методы естественных и технических наук в археологи;
МИА – Материалы и исследования по археологии СССР;
СА – Советская археология;
УІЖ – Український історичний журнал.
4.7. Основні вимоги до бібліографічного опису наукової літератури
Список використаних джерел – це елемент бібліографічного апарату, який містить описи використаних джерел за бібліографічними параметрами й розміщується в кінці роботи. Згідно з вимогами стандартів, уміщених у документах ВАК України, список використаних джерел слід укладати в

26
КПНЗ «Київська Мала академія наук учнівської молоді» e-mail: man-kiev@ukr.net; www.kyiv.man.gov.ua алфавітному порядку заголовків, прізвищ авторів або перших осіб у списку авторських груп.
Усі джерела вказуються тією мовою, якою вони видані. Перелік літератури в науковій праці, його кількісний та якісний склад свідчить про обсяг використаних автором джерел та слугує показником рівня вивчення стану досліджуваної проблеми і навичок роботи з науковою літературою.
Перелік використаної літератури умовно складається з декількох частин:
1) першоджерела (літописи, писемні джерела стародавніх авторів);
2) україномовні та російськомовні джерела;
3) архівні джерела, кіно-, фото-, фонодокументи;
4) іншомовні джерела;
5) монографії;
6) періодичні видання;
7) мемуарна література;
8) наукові Інтернет-джерела.
Окремо подається список скорочень назв джерел, який укладається з обов’язковим зазначенням умовного скорочення назви праці, відповідно до загальних правил укладання списку використаних джерел.
Важливо правильно оформити бібліографію. Не можна приблизно визначати літературу за назвою, прізвищем автора. В описі книги повинна бути точність відповідно до вихідних даних, до яких належать: ініціали й прізвище автора (авторів), назва книги, видавництво, рік видання, обсяг книги. Література, використана у науковій роботі, подається одним списком, у якому джерела розташовуються у алфавітному порядку і оформлюються відповідно до сучасних бібліографічних вимог. У список вносяться джерела, що цитувалися в роботі, а також ті, на які були посилання і дотичні до теми дослідження, опрацьовані учнем.
Зразок опису книг:
Горліс-Горський Ю. Холодний яр. Документальний роман. – К., Дрогобич.
Відродження, 2008. – 429 с.
Борисенко В.К. Весільні звичаї та обряди на Україні. – К., 1988. –
С. 31-34.
Археологія давніх слов’ян. Дослідження і матеріали. – К., 2004. –
335 с.
Роботи, які мають більше трьох авторів, подають за назвою; у вихідних даних книги наводять прізвища чотирьох авторів
(якщо
їх чотири) або трьох з припискою «та ін.» (якщо їх п’ять і більше):
Першиц А.И., Монгайт А.Л., Алексеев В.П. История первобытного общества. – М., 1982. – 223 с.
Залізняк Л.Л., Терпиловський Р.В. та ін. Археологія України. Курс лекцій. –

27
КПНЗ «Київська Мала академія наук учнівської молоді» e-mail: man-kiev@ukr.net; www.kyiv.man.gov.ua
К., 2004. – 504 с.
Якщо у праці є вказівка «Під ред.», необхідно вказати прізвище редактора та його ініціали, наприклад:
Археология и естественные науки / Под ред. Б.А. Колчина. – М., 1965. –
347 с.
Роботи, які опубліковані в багатотомних виданнях, оформляються таким чином:
Давня історія України / Під заг. ред. П.П.Толочка. – В 3-х томах. – К., 1997.
– Т.1. – 557 с.
Зразок посилання на статті в журналах, збірках та газетах:
Галько О.Ю. Традиції, вірування та звичаї подільських гончарів
(на матеріалах бубнівського осередку) // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. – Вип. ІІ. –
Серія: Історія: Зб. наукових праць. – Вінниця, 2000. – С. 199-205.
Наконечний В.М. Акція «Вісла» як акт етноциду українців у Польщі //
Дрогобицький краєзнавчий збірник. – Дрогобич: Коло, 2005. – С. 379-388.
Божко Л. Поділля в дослідженнях Кабінету музичної етнографії (20-
30-ті роки ХХ століття) // Етнічна історія народів Європи: Зб. наукових праць. Вип. 17. – К.:УНІСЕРВ, 2004. – С. 117-120.
Необхідно вказувати прізвище та ініціали автора, назву статті, назву журналу, місце видання, видавництво, рік видання, сторінки, на яких розміщено статтю.
Деякі особливості мають посилання на газети. Тут необхідно вказувати номер газети або конкретну дату номера:
Бондар-Терещенко І. Польові дослідження з української жіночої прози //
Дзеркало тижня. – № 37. – 2011. – 14 жовтня. – С. 3.
Джерело на ентузіазмі // Голос України. – № 200. – 2011. – 26 жовтня. –
С.16.
Посилання на джерела з мережі Інтернет:
У мережі Інтернет зберігаються мільйони Web-сторінок з різноманітною
інформацією.
На сайти треба робити такі ж посилання, як і на статті або книжки – щоб було легко знайти і перевірити точність наведеної інформації.
Передусім слід уточнити, чи існує друкована версія певного електронного джерела – перевага надається опублікованим матеріалам. Лише в тому разі, коли йдеться про особливості електронної версії, – остання має пріоритет у дослідженні й посиланнях.
Для джерел, узятих із мережі Інтернет, необхідно завжди вказувати дату появи конкретного матеріалу. Дата доступу досить важлива, адже постійні зміни, оновлення бази даних, відсутність архіву тощо можуть створити різні версії матеріалу або й загалом його відсутність через певний час.

28
КПНЗ «Київська Мала академія наук учнівської молоді» e-mail: man-kiev@ukr.net; www.kyiv.man.gov.ua
Електронна адреса має бути повною і правильною (з ідентифікатором шляху доступу – скажімо, http, ftp).
Безпосередня електронна адреса виділяється у квадратних дужках
([...]).
Наприклад:
Стаття у періодичному виданні он-лайн:
Символіка — це програма майбутнього // [http://sd.org.ua/news. php?id=12490] – 2007. – 7 вересня.
Web-сайт
Культура України. Електронна бібліотека // http://elib.nplu.org/
Посилання на архівні джерела:
Роблячи посилання на архівні документи, слід вказати номер фонду, опису, справи, а також загальну кількість сторінок (в тексті роботи вказується конкретна сторінка):
Отчет обласного Совета профсоюзов за 1985 г. – Державний архів
Донецької області, Ф.Р. – 920, опис 2, спр. 148-1, арк. 7-8.
Шапошникова О.Г. Звіт про роботу Кальміуського загону Приазовської експедиції Інституту археології АН УРСР в 1964-65 рр. // Науковий архів
Інституту археології НАН України. 1964-65/11-б. № 4751.
Використовуючи археологічні та етнологічні колекції, необхідно вказувати, де вони зберігаються, хто автор дослідження (експедиції), вказувати місце та час проведення.
Посилання на дисертації та автореферати дисертацій:
Вовк О.В. Соціокультурні процеси в українському селі Лівобережжя в умовах радянізації у 20-х – на початку 30-х років ХХ століття: дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук. – К., 2009. – 244 с.
Араджионі М.А. Історіографія етнічної історії та культури греків
Північного Приазов’я (80-ті рр. ХVІІІ ст. – 90-ті рр. ХХ ст.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук. – К., 1995. – 21 с.
Посилання на інтерв’ю, проведене особисто:
Марчук І. Особисте інтерв’ю. – К., 5 травня 2005 р.
Посилання на анкету, опитування:
Опитування студентів
Київського національного університету
імені Тараса Шевченка. – К., 10 вересня, 2011 р.
Зразок оформлення списку використаних джерел подано в Додатку 3.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал