Колонка редактора



Сторінка5/14
Дата конвертації11.04.2017
Розмір3.41 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

ЗАПОБІГТИ, ВРЯТУВАТИ, ДОПОМОГТИ

Проте на кінець квітня велика вода

може все ж прийти через активне

танення снігу в Європі, тому розслаб-

лятися рано.

«Завдяки виділеним коштам

резервного фонду державного бюд-

жету вдалося істотно підвищити сту-

пінь захисту населених пунктів і тери-

торії українського Придунав'я, особли-

во на ділянці від р. Рені до с. Орлівка.

Зараз головне – закінчити реконструк-

цію дамб і шлюзів-регуляторів», –

говорить Володимир Русланович.


Цього року міністерство довіри-

ло Одеському територіальному

управлінню МНС проведення 25-го

міжнародного меморіалу з пожеж-

но-прикладного спорту, присвяче-

ному пам'яті пожежників-героїв

Чорнобиля. Весь колектив управлін-

ня вже розпочав підготовку цього

складного і відповідального заходу.

«Чесний, дружний, згуртований,

а головне – професійний колектив –

це основа основ для будь-якої уста-

нови», – говорить головний ряту-
Завдяки наполегливості керівника

ГТУ МНС в Одесі з’явилася давно

очікувана 50-метрова пожежна

автодрабина


«Володимир Боделан новатор

вальник


Одеській

області



сам і цінує цю якість у підлеглих. Тому,

імідж рятувальника в області значно

виріс. Одесити вже приходять

сім'ями на яскраві акції «Запобігти,

Врятувати, Допомогти», які, за ініціа-

тиви керівника МНС області відбу-

ваються на центральних площах і

Володимир Боделан.

Ставши керівником, Володимир

Русланович проводить виважену кад-

рову політику, згуртувавши сильну і

професійну команду однодумців.

Володимир Русланович ніколи

не забуває, що окрім чоловіків, в




бульварах

Південної

Пальміри.

його колективі працює і прекрасна




Конкурс на кращого знавця пожежно-

рятувальної справи серед студентів

ВНЗ, з подальшим особистим спілку-

ванням керівника МНС, став подією

для молоді. На достатньому рівні

ведеться робота з навчання дітей та

молоді основам безпеки, при тому в

половина людства. «До жінок, що

працюють у МНС, у мене особливе

ставлення, – вони обличчя і серце

нашої рятувальної служби», – гово-

рить Володимир Боделан.

Найбільшим сюрпризом і щирим

подарунком до свята 8-го Березня




різних напрямках», – розповідає

директор ОЗОШ № 5 м. Одеси Ольга

Бірман, команда якої стала перемож-

цем 17-го Всеукраїнського фестива-

лю дружин юних пожежників.

Ще одним нововведенням моло-

дого керівника стала рейтингова

система роботи підрозділів. Згідно із

загальним результативним рейтин-

гом за рік кращі підрозділи отримують

завидні заохочення від Головного

територіального управління: бензорі-

зи, акумулятори, комп'ютери, генера-

тори, побутову техніку та інші. А голов-

ним призом, який дістався Котовсь-

кому районному управлінню, став

оперативний автомобіль.

Довідка:

Одеська область є найбільшою за

площею в Україні і становить близько

5,5% території країни, що можна за

територією порівняти з площею таких

країн як Бельгія або Нідерланди.

Широкий вихід в азово-чорноморсь-

кий басейн і до крупних річкових

магістралей визначає її значні пере-

ваги, але разом з тим несе потенційну

небезпеку виникнення різного роду

надзвичайних ситуацій не тільки на

суші, але й на воді.

Тут розташовано близько семи

тисяч вибухо- і пожежонебезпечних

НАДЗВИЧАЙНА СИТУАЦІЯ 4/2012

для жінок Головного територіального

управління МНС стали пісні у вико-

нанні Володимира Руслановича.

Любов до музики йому прище-

пили ще в дитинстві. Володимир

Русланович грає на акордеоні, гіта-

рі, колись вчився грати на ударних

інструментах. «Татові дуже подоба-

лося співати з друзями під акорде-

он, тому він ставив мене на стілець,

я брав інструмент у руки і пару годин

«відпрацьовував», – з посмішкою

згадує Володимир Русланович.

На сьогодні Володимир Боделан

сам є батьком трьох дітей і вважає їх

своїм найбільшим багатством.

У життєвому доробку головного

об'єктів, сім портів, з величезною кіль-

кістю і різноманітністю вантажів,

магістральні нафтопроводи, аміако- і

газопроводи. Одеський регіон – це

306 км морського узбережжя, на

якому розташовано близько 1000

санаторіїв, баз відпочинку, дитячих

оздоровчих центрів. Разом з тим, річки

Дунай і Дністер, які несуть все своє

повноводдя на територію області і

близькість до сейсмонебезпечної

території (гір Вранча, Румунія) став-

лять перед службою МНС в Одеському

регіоні високі вимоги.

рятувальника області є і спортивні

досягнення. Володимир Боделан кан-

дидат у майстри спорту з автомото-

спорту, а прийшовши в службу МНС,

вирішив удосконалити свої навички з

підводного плавання і склав норматив

водолаза-рятувальника.

І це тільки початок, адже голов-

ний принцип Володимира Боделана:

«Постійно удосконалюватися, не

боятися йти вперед, пробувати щось

нове. Всьому в житті можна навчити-

ся, а чи якісно ви пропрацювали, вам

скажуть тільки ваші наступники».
Майя ГРИНЬКО,

Марина ЛЮБЯЩЕВА

Сьогодні чисельність особового

складу ГТУ МНС становить понад

3000 співробітників, на озброєнні

Одеського гарнізону МНС перебуває

близько 600 одиниць сучасної пожеж-

ної і аварійно-рятувальної техніки.

У 2011 році підрозділами ГТУ

МНС України в Одеській області лікві-

довано наслідки 17 аварій, погашено

понад 3600 пожеж, знешкоджено

більше 14 тис. боєприпасів часів

Другої світової війни, врятовано 247

людей і матеріальних цінностей на

суму понад 65 млн. грн.


в


19




NS_2012_4:JUR_10_2010.qxd 25.04.2012 15:27 Page 20

ПРОФЕСІОНАЛИ



ЗАПОБІГТИ, ВРЯТУВАТИ, ДОПОМОГТИ
ЛІК ІШОВ НА ХВИЛИНИ

вістка про аварію на атомній

станції застала Георгія

НАГАЄВСЬКОГО під Білою

Церквою за цілком мирним заняттям:

його команда готувалась до спортив-

них змагань. Уродженець Ставищансь-

кого району, випускник Львівського

пожежно-технічного училища, працю-

вав він з 1968 року у районній пожежній

інспекції. Молодий, талановитий офі-

цер постійно рухався вперед у втіленні

своїх ідей – вперше у СССР запропону-

вав створити автомобіль ГДЗС. За 18

років роботи в районі жодного разу не

горіли об’єкти державної власності. За
Постало нагальне завдання: від-

качати воду у спеціальні передбаче-

ні для цього сховища. Розглядалося

декілька варіантів: пробурити знизу

бетонні перекриття і через цей отвір

відвести воду, пожежними рукавами

відібрати її з приміщення. Однак усе

це забрало б багато часу, а тут лік

йшов на хвилини.

Зійшлися на тому, щоб іти прості-

шим шляхом: дістатися до приміщен-

ня, де стоять спеціальні заслінки ава-

рійного зливу води, і відкрити їх, а

отоді вода вже сама піде, куди треба.

Але ж у тому й була причина, що при-


те «щастило» Георгію в іншому – всі

складні пожежі в Київській області ста-

валися на його чергуванні.

Блискучу кар’єру перервала

аварія 26 квітня 1986 року, про що

розповідає він сам.

– З травня 1986 року я вирішив

добровільно їхати на ліквідацію ава-

рії, взявши з собою хлопців з Білої

Церкви – Петра Войцехівського,

Миколу Павленка, Михайла Дяченка

та Сергія Бовта. В Іванкові мене

запросили на розмову з академіка-

ми Веліховим та Легасовим.

Необхідно було вирішити проблему

з водою, яка під час аварії ринула з

системи охолодження реактора і

заповнила під ним приміщення – ця

брудна вода, що заважала людям пра-

цювати, загрожувала іншими непри-

ємностями. Адже під тиском тисяч тонн

вантажу, скинутого з верху авіаторами,

реактор міг поступово осісти. Залишки

ядерного палива, яке розлетілося під

час вибуху, перемішалися з тими мате-

ріалами, які кидали у вогонь: свинець,

пісок, гравій. Загалом, на той час це

була маса близько п’яти тисяч тонн.

Маса нагріта до температури 3,5 тис.

градусів за Цельсієм. А під цією масою

– фундамент станції, бетон завтовшки

2,5 метра, нижче – 72 тис. кубів води.

Якщо навіть радіоактивні відходи не

змогли розщепити воду на водень і

кисень (може калорій не вистачити), то

маса відходів, яка б охолола до темпе-

ратури приблизно 1700 градусів, могла

вкрити парою всю земну кулю. А якби,

не дай Боже, розщепила, почалася б

«ланцюгова реакція» й стався б вибух,

після якого події 26 квітня були б дитя-

чою забавкою. Могла статися глобаль-

на катастрофа – «мертва зона» стано-

вила б 400 км, зона суцільних руйну-

вань – 200 км, нежила зона – 800 км.

20

міщення з заслінками також повністю



було залите водою, або ж шлях до

нього проходив під самісіньким реак-

тором, де радіація дуже висока.

Лікарі, які проаналізували дані

радіаційної розвідки, – продовжує

Георгій Нагаєвський, – доповіли: з

міркувань безпеки у приміщеннях

під реактором можна перебувати не

більше семи хвилин. Жодна крапля

води не повинна була впасти на

пошкоджений реактор. У воді під

ним було близько 80 рентген, а в

тому приміщенні, де ми мали пра-

цювати, – 300 рентген.

Операція почалася 6 травня о 20

годині. Колона у складі трьох рукавних

автомобілів, двох пожежних насосних

станцій у супроводі дозиметристів

рушає у бік реактора. Ми поставили

триметрову рейку й почали качати.

Під самим реактором пробули п’ять

хвилин, насосна станція була встанов-

лена втричі швидше за норматив.

Качаємо дві години – рівень води

не змінюється, через три години –

впав на півсантиметра. Можна було,

звичайно, залізти у водолазному

костюмі й спробувати вручну відкрити

заслінки, але одній людині це зробити

дуже важко – двигуни залиті водою, і,

до того ж, це вірна смерть. Хоча б

дійти до рівня заслінок. Згодом вода

спадала по 3,5 сантиметра за годину.

Воду качали чотирма рукавами

на відстань кілометра і, раптом, о

другій годині ночі бронетранспортер,

який проводив радіологічну розвідку,

переїхав і порізав наші рукави за 50

метрів від реактора. Забруднена

вода через діри потекла на землю.

Сержанти Микола Павленко та

Сергій Бовт полагодили рукави. В

рукавицях було незручно працювати,

тому хлопці їх скинули, і скручували



Георгій Нагаєвський
рукави голими руками, повзаючи на

колінах у радіоактивній воді.

Через 14 годин безперервної робо-

ти підвела насосна станція – дизель

захлинувся. По пояс у радіоактивній

воді, ми почали міняти насосну станцію.

Вже було не до техніки безпеки, голов-

не – швидше. Встановили іншу насосну

станцію, попросили допомогу. Нам

прислали вогнеборців з Києва – Юрія

Геця, Анатолія Добриню, Володимира

Триноса, Івана Худолія та Олександра

Немировського. Кияни встановили ще

одну насосну станцію, яка викачувала

воду з відстійників, а звідти – вона вже

йшла в Прип’ять, мала 4-5 рентген.

Восьмого травня о другій годині ночі ми

дійшли до заслінок і відкрили їх, вода

пішла у відстійники. Увесь поєдинок з

підреакторними водами тривав трид-

цять дві години. Тридцять дві години

мужності, самовідданості групи смілив-

ців для порятунку людства.

16 квітня Георгій Володимирович

мав би відсвяткувати свій 70-річний
Коли стаття зі словами поздоров-

лення для ювіляра була вже готова до

друку, надійшло сумне повідомлення

про те, що Георгій Нагаєвський не дожив

до свого сімдесятиріччя лічені дні. Важкі

захворювання, отримані при ліквідації

наслідків аварії все ж таки перемогли

мужнього чоловіка, бійця, справжнього

пожежника, чиє життя було повністю

присвячене служінню людям. Колектив

Головного територіального управління

МНС у Київській області, ветерани, пра-

цівники пожежної охорони висловлюють

щире співчуття рідним і близьким Георгія

Володимировича.
Вікторія РУБАН


ювілей.




З




NS_2012_4:JUR_10_2010.qxd 25.04.2012 15:29 Page 21


Від імені Президії Всеукраїнської асоціації ветеранів війни

та МНС України з нагоди ювілейного Дня народження

вітаємо ветеранів військової служби,

органів внутрішніх справ, служби цивільного захисту,

яким у квітні 2012 року виповнюється

80 років

МОРГУНЕЦЬ Василь Іванович, 04.04.1932, Полтавська область
70 років

ДЖЕЛОМАНОВ Валентин Юхимович, 04.04.1942, Донецька область, майор вн. сл.

КОВАЛИШИН Ярослав Федорович, 07.04.1942, Львівський державний університет безпеки життєдіяльності,

підполковник вн. сл.



ПАСТУШОК Анатолій Данилович, 07.04.1942, Рівненська область, підполковник вн. сл.

ШВЕЦЬ Аполінарій Григорович, 10.04.1942, Хмельницька область, полковник вн. сл.

ВАНЖУЛА Василь Йосипович, 19.04.1942, м. Київ, підполковник у відставці

ШЕЛІХОВА Ніна Пилипівна, 23.04.1942, Луганська область, майор вн. сл.

АКОЛЬЗІН Віктор Сисоєвич, 24.04.1942, Луганська область, полковник вн. сл.
60 років

ДОБУДЬКО Леонід Павлович, 05.04.1952, м. Одеса, полковник вн. сл.

БАРАБАШ Григорій Олексійович, 06.04.1952, Херсонська область, полковник міліції

БОГДАН Сергій Васильович, 09.04.1952, м. Одеса, підполковник вн. сл.

РАДАВЧУК Вадим Миколайович, 11.04.1952, Хмельницька область, старшина вн. сл.

МІРЗА Володимир Пилипович, 14.04.1952, Одеська область, ст. прапорщик вн. сл.

САУЛЯК Олександр Павлович, 14.04.1952, Вінницька область, підполковник вн. сл.

БІЛОНОГОВ Віктор Олександрович, 15.04.1952, Академія пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля,

підполковник вн. сл.



СКИРТЕНКО Валерій Євгенович, 18.04.1952, Миколаївська область, майор вн. сл.

КИРИЧЕНКО Олександр Михайлович, 20.04.1952, Запорізька область, підполковник вн. сл.

СМІРНОВ Анатолій Вікторович, 21.04.1952, Рівненська область, підполковник вн. сл.

ГАЛУДЗІН Валерій Васильович, 26.04.1952, Львівський державний університет безпеки життєдіяльності,

підполковник вн. сл.



ПРУДКА Зоя Федорівна, 27.04.1952, Донецька область, капітан вн. сл.

КОНОПАТІН Валерій Миколайович, 28.04.1952, Дніпропетровська область, підполковник вн. сл.

ПАУК Олексій Миколайович, 30.04.1952, Запорізька область, лейтенант вн. сл.
NS_2012_4:JUR_10_2010.qxd 25.04.2012 15:29 Page 22

НАУКА І ПРАКТИКА



ЗАПОБІГТИ, ВРЯТУВАТИ, ДОПОМОГТИ
ЩОБ ЩОСЬ ЗМІНИТИ –
ПОТРІБНІ ІНШІ ПІДХОДИ
Чорнобильська катастрофа віддзеркалилася майже на

всіх демографічних процесах життя українців, призвівши

до негативних соціально-економічних процесів,

які тривають й нині, стверджує директор Інституту

демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи,

академік НАН України Елла Марленівна ЛІБАНОВА



– Зниження народжуваності, поси-

лення міграційного відпливу мешкан-

ців наближених до ЧАЕС територій,

погіршення стану здоров’я і зростання

смертності (останнє спостерігається

від 2004 року на окремих постражда-

лих територіях), прискорення процесу

демографічного старіння, занепад

значної частини території зони призве-

ли до занепаду соціальної інфраструк-

тури та поширення бідності серед

населення, – розповідає Елла Марле-
поступається середньому не тільки

по Україні, а й навіть по прилеглих

територіях. Соціальна інфраструкту-

ра перебуває у стані тотального

занепаду, ринок праці має депре-

сивний характер, у структурі доходів

переважають соціальні виплати.

Від часу катастрофи на постраж-

далих територіях збудовано менше

20% усіх будинків, тоді як третину

було зведено понад півсторіччя

тому. Застаріле житло значною




нівна. – І мова йде не лише про його

окрему категорію. Офіційний статус

постраждалих мають понад два міль-

йони осіб. Такі масштаби, безперечно,

є надзвичайно вагомими для України, і

вони спотворюють середні показники

по всій популяції.

мірою не забезпечене навіть еле-

ментарними зручностями, особливо

це характерне для сільської місце-

вості. В результаті, мешканці чорно-

бильської зони додатково потер-

пають і через погані житлові та побу-

тові умови.

тів. Нині рівень доходів населення

Чорнобильської зони значно поступа-

ється середнім і по Україні, і по прилег-

лих територіях, особливо – за показ-

ником грошових витрат. Це свідчить

про те, що мешканці постраждалих

територій переважно споживають

продукти рослинництва і скотарства




Довідка

На початок 2011 року ареал радіаційного забруднення охоплював 2 163

населених пункти, включаючи 73 райони і 8 міст обласного підпорядкування,

розташованих на території 12 областей (Вінницької, Волинської,

Житомирської, Івано-Франківської, Київської, Рівненської, Сумської,

Тернопільської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької та Чернігівської).

Загалом, на забрудненій території мешкають близько 3,7 млн. осіб, у тому

числі 2,4 млн. сільських жителів

власного виробництва. З огляду на те,

що якість саме такого роду продукції

практично не перевіряється, – на від-

міну від тієї, що потрапляє до торго-

вельної мережі, – таке співвідношення

варто визнати принаймні небезпеч-

ним для здоров’я.

За умов складності проблем

працевлаштування та низького

рівня оплати праці, значна роль




Яка тенденція розвитку

постраждалих територій спосте-

рігається в постчорнобильський
– Чорнобильська катастрофа,

вплинувши на екологічну ситуацію в

Україні, одночасно спричинила цілу

низку інших змін: соціально-еконо-

мічних, адміністративних, психоло-

гічних. Населення постраждалих

територій потерпає від низького

рівня життя – це стосується і доходів,

і доступності основних соціальних

благ, і розвитку соціальної інфра-

структури. Цей показник значно
22

Значна частина сільських населе-

них пунктів не має доріг із твердим

покриттям – особливо це поширене на

Черкащині, Рівненщині та Вінниччині,

де значення відповідного показника у

2-3 рази поступаються середньому по

Україні. Відповідно, населення не

може дістатися більш розвинених міст

та селищ і отримати там необхідні

послуги. Не розвивається і маятнико-

ва трудова міграція, що могло б забез-

печити економічно активне населення

робочими місцями, вирішити пробле-

ми зайнятості та доходів хоча б на рівні

національних украй низьких стандар-

соціальних виплат на постраждалих

територіях (на 34,2% вище за

середній по Україні показник і на

24,2% – по прилеглих територіях) є

цілком зрозумілою. Передусім

йдеться про пенсії, що обумовлено

вищим рівнем демографічного ста-

ріння. Традиційний для сільської

місцевості міграційний відплив

молоді в цих регіонах, підсилений

екологічними чинниками, набув

більших масштабів.

Важливо, що у дочорнобильські

часи всі параметри рівня життя, які

можна було виміряти, практично не


період?






NS_2012_4:JUR_10_2010.qxd 25.04.2012 15:29 Page 23

НАУКА І ПРАКТИКА



ЗАПОБІГТИ, ВРЯТУВАТИ, ДОПОМОГТИ

відрізнялися від розрахованих по

сусідніх територіях. Отже, сучасний

занижений рівень життя населення

Чорнобильської зони значною

мірою є наслідком катастрофи.

Який вплив на здоров’я

постраждалого населення сьо-

годні має безпосередньо «чорно-

бильський фактор»?

– Гострота переживання трагедії

в суспільній свідомості поступово

згасає. Так, за даними моніторингу

Інституту соціології НАН України

“Українське суспільство 1992–2010”,

серед 17 найсерйозніших людських

страхів, чорнобильська катастрофа в

1992 році посідала шосте місце (про

неї згадали 47% опитаних), в 2005

році – дев’яте місце (21%), а в 2010 –

10 (16%). Проте опитування також

показують, що оцінка населенням

впливу катастрофи на самопочуття

та стан здоров’я є дещо гіршою

серед мешканців постраждалих

територій. І не безпідставно. Під час

усього періоду спостереження нега-

тивні тенденції смертності в Україні

супроводжувалися більш високими

темпами її зростання саме в

Чорнобильській зоні, де вони поси-

лювалися радіаційним забруднен-

ням, психологічними стресами і ниж-

чим рівнем життя. Так, ще в першій

половині 1990-х років стандартизо-

ваний коефіцієнт смертності зріс на

23,2% (в Україні – на 21,3%). Друга

хвиля припала на 1999–2007 роки:
років скоротилася на 17%, то чисель-

ність селян Житомирщини і Київщини

зменшилася на 30%, а Чернігівщини –

взагалі на 42%.

Чим загрожує Україні така



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал