Коли буває соромно (година спілкування)



Скачати 38.35 Kb.
Дата конвертації30.04.2017
Розмір38.35 Kb.
Коли буває соромно

(година спілкування)

Бувають вчинки, про які ми жалкуємо все життя. їх хочеться забути, а пам'ять повертає до них знову й знову. Ми починаємо боятися, що про них стане відомо іншим, і ще більше поринаємо у брехню, ще більше втрачаємо повагу до себе, совість нас «заїдає», ми соромимося своїх вчинків.

Сором — почуття сильного збентеження, зніяковіння через свою погану поведінку, недостоин і дії, вчинки.

Це ознака моральної відповідальності за свою поведінку і вчинки перед іншими людьми.

Найгірше, коли ти не відчуваєш внутрішньої потреби чинити по совісті.

Адже внутрішні переконання виховуються у першу чергу самою людиною. Совість є той суддя, від якого ні втекти, ні сховатися, бо він всередині кожного із нас.

Коли ми задоволені собою, відчуваємо самоповагу, коли ні — докори сумління. Це стосується і дорослих, і дітей.



Приказки і прислів'я

Від своєї совісті не втечеш.

Догоджай не людям, а своїй совісті.

Очі — віра, рука — міра, а совість — порука.

Хто чисте сумління має, той спокійно спати лягає.

Хто знає стид, той має й совість.

Коли просиш вибачення, то кажеш так:

Прошу вибачити. Прошу вибачення за турботу. Вибачте за... Перепрошую. Вибачте. Даруйте.

У транспорті тобі потрібно передати гроші на квиток. Початок прохання має звучати так:

Будь ласка. Будьте ласкаві. Зробіть ласку.




Про сором

У квартирі було незвично. Бабуся з мамою поїхали на дачу викопувати жоржини, а Оленка з татком залишилися вдома самі. На плиті закипав чайник, на столі пломеніли останні осінні квіти, а вони вели серйозну «дорослу» розмову.

— Татусю! Ти мене так часто критикуєш, що мимоволі пригадується приказка: «У чужому оці — смітинку побачиш, а у власному й колоду не помічаєш».

— По-перше, Оленко, ми з тобою не чужі, а по-друге думку інших про себе знати корисно.

— А якщо вона несправедлива?

— З неї теж можна зробити висновки. Ти знаєш, що означає слово «критика»? Це обговорення з метою оцінити достоїнства, а також знайти і виправити недоліки.

— Ну, це коли критика не образлива...

— Правильно. Критика має бути доброзичливою. Тоді вона допомагає людині жити у згоді із совістю.

— У згоді із совістю? Це ще як?

— Це коли ти сама точно знаєш, що не вчинила нічого злого. Адже людям властива внутрішня оцінка своїх учинків. Причому, це відбувається навіть цілком незалежно від нашої волі. Як би це тобі пояснити? Ну от, припустимо, ти негарно повелась із сусідським Павликом. Чим би ти не керувалася в той момент, пізніше в тебе все одно з'являться докори сумління.

— Ще чого!— фиркнула Оленка.

— З'являться, з'являться! Мамині парфуми торік ти розлила взагалі ненавмисне і то переживала тоді до сліз. Оце і є почуття моральної відповідальності за свою поведінку.

Оленка довго і напружено морщила лоба.

— Ти хочеш сказати,— нарешті, після довгої паузи сказала вона,— що саме совість повинна утримувати нас від всяких негідних вчинків.

— Так, доцю. Совість регулює нашу поведінку. На одних впливає, на інших ні. Але останні за це платять дорого.

— Яким же чином?

— Спершу вони втрачають довіру і повагу близьких, а потім і чужих людей, їх починають називати безсоромними або безсовісними. Й вони, хочуть чи ні, страждають у душі від цього. А втрачену довіру, авторитет, повір мені, так просто не відновити...

По цих словах папуга поважно закивав головою, а Мартин примружив очі і про щось замуркотів. Мабуть, татові слова у них сумнівів не викликали. А ти як гадаєш?

— Послухайте уривок з вірша і вислови власні міркування про совість

Бюро знахідок

Будь ласка, заходьте! Скоріше заходьте!

Усе, що згубили, шукайте й знаходьте!

Я все покажу вам, що є на полицях.

Ви тільки, будь ласка, уважно дивіться.

Можливо, на котрійсь із наших полиць

Ви знайдете те, що згубили колись!

Отут перед вами — загублена совість.

Гадаю, вона в нас лише тимчасово:

Без неї ж не можуть дорослі та діти

І тижня прожити на білому світі...

Згубив її хлопець, який тишком-нишком

Надворі малому підставив підніжку,

У іншого хлопця м'яча одібрав,

Сусідці по парті малюнок порвав.

А тільки спитають у нього: — Навіщо?!

Провину він звалить одразу на інших, тому

Ні в дворі з ним, ні в класі не грають...

Гадаю, він скоро до нас завітає!..

Ну от, подивіться, а що вам казав я!

Уже поспішає по совість хазяїн!

— Ця совість, я бачу, належить тобі?

Будь ласка, бери, але більш не губи!

А тут на полиці — роззява з роззяв,

Найкращий ловець і винищувач ґав.

Давно вже усе він забув і проґавив:

Забув, що він має обов'язки й справи, Забув десь портфель, авторучку красиву,

Забув і про те він, що мама просила.

А якось на ґаву так рота роззявив,

Що сам загубив себе, бідний роззява!



Ще й досі дивується всюди народ:

Од хлопця зоставсь лиш роззявлений рот...

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал