Когнітивні аспекти перекладу л. М. Киричук



Скачати 92.62 Kb.
Дата конвертації17.12.2016
Розмір92.62 Kb.
КОГНІТИВНІ АСПЕКТИ ПЕРЕКЛАДУ
Л.М. Киричук
Специфічне конструювання дійсності в різних культурах і , відповідно, її мовна репрезентація породжує низку перекладацьких проблем, які об’єднуються у категорію когнітивних особливостей перекладу. Ця проблема стосується, перш за все, своєрідного бачення об’єкта, явища чи події носіями мови-джерела та адекватної його передачі у мові перекладу.

Когнітивні особливості перекладу постійно перебувають у колі інтересів фахівців з перекладознавства і вивчаються під різним кутом зору, зокрема, на основі опису стереотипних референтних ситуацій в різних мовах, трансформацій вербалізації, явищ квантитативності при перекладі, досліджуючи специфіку передачі у мові перекладу фразеологічних одиниць, атрибутивних груп тощо.

У цій статті робиться спроба висвітлити когнітивні особливості перекладу на основі аналізу концептуальних відмінностей мови-джерела і мови перекладу, які впливають на спосіб розгортання думки, зокрема, на репрезентацію мовного матеріалу в різних мовах.

На сучасному етапі когнітивна наука пронизує всі галузі лінгвістики, зосереджуючи увагу на ментальних процесах, шляхах сприйняття, обробки та збереження інформації індивідом, соціальною групою та етнокультурною спільнотою. Когнітивні дослідження не можуть проводитись осторонь перекладацької теорії і практики, оскільки одним із завдань останніх є вивчення способів структурування інформаційного потоку при передачі змісту повідомлення оригіналу у мові перекладу. Дослідження шляхів забезпечення оптимального перекладу, на нашу думку, повинно базуватись на детальному аналізі висловлювання (тексту оригіналу з метою визначення його когнітивних характеристик концептуальної організації, які мають бути відповідно представлені у мові перекладу з урахуванням специфіки її лінгвістичних, прагматичних і культурологічних характеристик. Узгодження когнітивних параметрів оригіналу і перекладу забезпечує їх концептуальну і семантичну ідентичність. Очевидно, така когнітивна відповідність сприятиме і досягненню ідентичності прагматичного ефекту перекладом.

Когнітивна організація оригіналу передбачає різноманітні способи та методи аранжування та передачі інформації, що відбувається внаслідок активізації ментальних структур вербального інформування, які існують в мозку людини. Такий підхід до вербальної інформації зумовлюють необхідність концептуального осмислення оригіналу, яке передбачає не лише знання мови-джерела як граматичної та лексичної системи (тобто лінгвістичної компетенції перекладача), а й знання когнітивних моделей організації інформації, якими оперують представники тієї лінгвокультурної спільноти, на мові якої існує оригінал. Інакше кажучи, перекладач повинен не лише знати мову оригіналу і мову перекладу, а й “мислити” цими мовами, тобто адекватно узгоджувати їх когнітивні моделі.

Когнітивні проблеми перекладу, перш за все, зумовлені існуванням певного соціально-культурного та історичного досвіду представників мовних спільнот. Різноманітність та відмінність такого досвіду породжує формування різних інтелектуальних, емоційних, соціальних образів і стереотипів, соціокультурних та етнокультурних норм і дискурсивних стратегій спілкування. Однак, перекладацькі проблеми культурного характеру легко вирішуються за умови високого рівня фонового знання (background knowledge) перекладача і його достатньої прагматичної компетенції. Значно важливішою вимогою є усвідомлення і врахування специфіки мовної картини і мовної ментальності представників різних культур, які зумовлені своєрідним баченням фізичної картини світу. Наслідки цього є різниця у виборі диференціальних ознак об’єктів та понять, які покладені в основу їх наіменувань. [1]

Не викликає сумніву той факт, що культура носіїв мови, яка власне формує їх тілесний досвід, впливає на процес сприйняття і засвоєння інформації з навколишнього середовища. З іншого боку, своєрідне сприйняття світу є основою реалізації внутрішніх репрезентацій у конкретних формах.

Когнітивна діяльність індивіда як складова частина його свідомості (поряд з компетенцією і конкретним знанням) відбувається у певному культурному контексті. Зокрема, етичні норми, політичні та релігійні орієнтації, різноманітні компоненти культури в значній мірі впливають на процедури і результати когнітивної діяльності. Когнітивна діяльність також включає в себе розумові процеси, які забезпечують переробку інформації і в результаті яких утворюються особливі структури свідомості. У зв’язку з цим мова як вид когнітивної і комунікативної діяльності розглядається когнітологами у вигляді системи знаків, що беруть участь у кодуванні і передачі інформації про навколишнє середовище, а, отже, мова є засобом репрезентації структури знання, що формується у свідомості людини. Інакше кажучи, інформація про світ спочатку конструюється (або ж концептуалізується) і лише потім вербалізується. Таке трактування мови зумовлює необхідність врахування інтеракції мовних структур з іншими когнітивними компонентами інформування, зокрема, з концептуальними структурами.

Дослідження останніх років свідчать про те, що концептуальна структура (система) свідомості є тісно взаємопов’язаною з мовною структурою, оскільки формується як в процесі переробки результатів різних типів сприйняття (зорового, слухового, тактильного, моторного), так і внаслідок мовного засвоєння такого досвіду. Як ментальний рівень свідомості, концептуальна структура є впорядкованим об’єднанням окремих смислів, квантів знання –концептів , які формуються у процесі пізнання світу і відображають інформацію про світ. Концепти забезпечують обробку суб’єктивного досвіду шляхом накладання нової інформації на певні вироблені суспільством категорії і класи. Найважливіші концепти кодуються в мові і безпосередньо знаходять своє відображення в граматиках різних мов. Отже, сама граматична категоризація будь-якої мови утворює ту своєрідну ментальну основу, на якій розміщується лексично виражений концептуальний матеріал.

Як стверджує Р.Джекендофф, головними конституентами концептуальної структури є базові концепти – ідеї об’єкта, його частин,ируху, дії, місця (простору) часу, ознаки. Базові концепти є властивими для всіх мов, оскільки співвідносяться з граматичними категоріями і маркують розподіл слів на частини мови. Однак в процесі (і в результаті) подрібнення, модифікації та об’єднання концептів, (що знову ж таки зумовлено своєрідним баченням і сприйняттям навколишнього світу), кожна мова набуває своїх, лише їй притаманних концептуальних характеристик, що виражаються в особливостях її граматики і лексики.

Прирівнюючи значення мовних виразів до виражених ними концептів чи концептуальних структур потрібно мати на увазі те, що лінгвістична унікальність будь-якої мови породжена своєрідним баченням світу її носіями і, отже, специфічним способом впорядкування інформації про нього. Зокрема, А. Вежбицька вважає, що певні загальнолюдські концепти по-різному групуються і вербалізуються в різних мовах, під впливом лінгвістичних, прагматичних, та культурологічних факторів і, відповідно, фіксуються в різних значеннях.

Здатність базових концептів подрібнюватись, уточнюватись, взаємодіяти з іншими, і що важливо, автономність та специфічність таких процесів у різних мовах спричинює певні перекладацькі труднощі когнітивного характеру.

Так, перекладач повинен вибрати мовні еквіваленти, які базуються саме на концептах, що є типовими і конвенціональними у мові перекладу для структурування ситуації, представленої оригіналом. Наприклад, концепт ознаки розміру “малий” в українській мові може подрібнюватись шляхом різного вираження інтенсивності як “маленький”, “малесенький”, “малесенький-премалесенький”, тоді як така властивість не характерна його англійському відповіднику “little”.

Аналіз лінгвістичного матеріалу переконливо свідчить, що вірна інтерпретація культурно-специфічних смислів, концептуального аранжування і мовленнєвої репрезентації при описі об’єктивної ситуації впливає на обсяг текстової інформації оригіналу. При передачі цієї інформації у повному обсязі перекладач, перш за все, повинен виявити відповідні концепти, властиві для когнітивного представлення тієї ж ситуації у мовній культурі перекладу. Наприклад:



He is good at maths. – Він сильний в математиці.

У мовах оригіналу і перекладу для опису здібностей об’єкта використовуються різні концепти – позитивної оцінки “good” і ознаки сили.



  1. This morning I woke up at 7. – Сьогодні вранці я прокинувся о сьомій.

Англійський інтегрований концепт “this morning” (детермінатив і темпоратив) перекладається виразом “сьогодні вранці”, який включає два концепти – два темпоративи.

  1. Take off your coat, please. – Роздягніться, будь-ласка.

У ситуації прийому гостей англійське висловлювання будується з використанням трьох концептів – дії, ознаки, об’єкта, тоді як в основі українського лежить один концепт – дії.

  1. I am pleased to meet you. – (Мені) приємно з вами познайомитись.

Інформація, що передається англійським реченням структурується на основі концептів – об’єкт, ознака, дія, тоді як в українському відповіднику виявляються концепти – ознака дії та дія.

  1. Структури, типу I like …– Мені подобається…” також характеризуються різними концептами; так, в англійській структурі актуалізуються об’єкт як виконавець дії, а в українській – дія, що характеризує об’єкт.

  2. My native language – моя рідна мова, однак вираз “моє рідне місто” має перекладатись як my home town, що зумовлено модифікацією в англійській мові концепту native (рідний) при структуруванні понять “рідна мова” і “рідне місто”.

Яскравим прикладом відмінностей концептуального структурування інформаційного потоку в різних мовах є когнітивна метафора, яка розглядається як розумовий процес, спрямований на вираження і формування нових понять. Суть когнітивної метафори (на відміну від образної, стилістичної метафори) полягає не в словах, а в самому сприйнятті і розумінні об’єктів, явищ, дій. У мовних виразах когнітивні метафори виявляються як пересічення концептуальних полів у свідомості індивіда чи мовної спільноти. Так, концептуальні характеристики опису об’єктивної ситуації засобами різних мов свідчать про різну конвенціональну когнітивну виділеність її елементів носіями цих мов. Такі суттєві елементи концептуалізуюються в процесі сприйняття і передачі інформації, що дозволяє аналізувати когнітивні метафори за допомогою концептуальної сітки.

  1. I think much of him. – Я про нього високої думки.

Когнітивна метафора в англійському виразі розгортається навколо концептів дії та її кількісної ознаки, тоді як в його українському відповіднику – навколо концептів об’єкта та його просторової ознаки.

  1. We took a short cut home. – Ми пішли додому навпростець.

Зіставлена пара виразів демонструє не лише різні семантичні і функціональні характеристики концептів дії, (що виявляються у перехідності дієслова “to take” і неперехідності дієслова “йти”) не лише набір різних концептів (дія-об’єкт в англійському виразі і дія-ознака в українському), а також використання різних типів когнітивної метафори. Так, в основу англійського виразу покладена онтологічна метафора (усвідомлення людського досвіду у термінів об’єктів і речовин), тоді як український вираз базується на орієнтаційній метафорі (орієнтація у просторі). [3]

Ігнорування відмінностей концептуальної організації вербальних знакових структур в мовах оригіналу і перекладу може спричинити комунікативні непорозуміння. Це часто трапляється при механічному перенесенні концептів мовного виразу оригіналу на його репрезентацію у перекладі. Внаслідок такого перенесення виникають спотворенні перекладацькі версії. Наприклад:



  1. Ти можеш взяти цей словник у бібліотеці. – You can take this dictionary in the library. Адекватний переклад повинен бути: You can get this dictionary in the library, оскільки “take” – виражає концепт дії, спрямованої від мовця.

  2. Я боявся ранити його почуття. – I was afraid to hurt his feelings. Оскільки мовний вираз “to be afraid to do smth” має за основу концепт бажаної дії, як, наприклад, “I was afraid to speak in public”, вірний переклад українського речення має бути: “I was afraid of hurting his feelings”.

Розглянуті приклади перекладу англійських та українських мовних виразів свідчать про відмінність їх концептуальної організації. Слід зауважити, що за межами аналізу залишились випадки співпадіння концептуальної сітки у різномовних парах, які, зокрема, згідно з концепцією Л.В.Бобрової, Н.А.Янко і Л.М.Захарової трактуються як індентичність опису стереотипної референтної ситуації у різних мовах. Виявлення власне розбіжностей у концептуальному наповненні виразів має за мету акцентування необхідності уважного когнітивного аналізу, виділення концептуально важливих елементів інформування у мові оригіналу для адекватного зіставлення їх з концептуальною структурою мови перекладу. Саме когнітивний аналіз мовного матеріалу дає змогу уникнути перекладу типу “набір слів” і сприяє адекватному інформуванню. Отже, створення перекладу передбачає вирішення як мовних, так і когнітивних проблем кодування і передачі інформації у різних мовах.

summary
The article deals with the cognitive peculiarities of translation analyzed on the basis of conceptual differences in the source and target languages.
Список літератури


  1. Боброва Л.В. Контрастивний аналіз відображення стандартних референтних ситуацій в різноструктурних мовах: Автореф. канд. дис. – Донецьк, 2000. – 22 с.

Пахомова Т.О. Міжкультурна комунікація як засіб підвищення професійної компетенції в навчанні перекладу //Вісник Сумського державного університету. – Суми. 2003. – №4 (50). – С. 190-193.

Lakoff Gerge. Philosophical Speculations and Cognitive Science //Pholosophical Psycology. – №2. – 1989.


Список ілюстративного матеріалу


  1. Андерсон К.Е., Шерік А.Д., Савічук В.Я. Посібник з англійських фразеологізмів. – Луцьк, 2001. – 128 с.

Puffalt D., Starko V. Speak Authentic English! – Луцьк, 2003. – 152 с.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал