Кодекс законів про працю України (ст. 42, 91, 126), 06. 1971



Сторінка7/10
Дата конвертації22.12.2016
Розмір2.38 Mb.
ТипКодекс
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
Глава 45 ЦКУ + ЗУ «Про охорону прав на зазначення походження товарів»
Зазначення походження товару — це термін, який охоплює такі терміни: просте зазначення походження товару і кваліфіковане зазначення місця походження товару. В поняття кваліфіковане зазначення місця походження товару входить:

назва місця походження товару, тобто назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із зазначеного географічного місця та має особливі властивості, виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами або поєднанням цих природних умов з характерним для даного географічного місця людським фактором;

географічне зазначення походження товару — назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора.

На якісні характеристики, крім технічного рівня, технології, якості матеріалів впливають ще й інші фактори, які часто не залежать навіть від технічного рівня виробництва чи будь-яких інших умов вироблення товару. Такими додатковими факторами, що зумовлюють значною мірою якісні та інші характеристики товару, можуть бути певні властивості того чи іншого географічного району. Це можуть бути різноманітні фактори — вода, повітря, грунти, кліматичні, гідрологічні та інші умови. Так, певні сорти вина можна виробити з винограду, що вирощується тільки в такій-то місцевості, на виробництво пива впливають ряд властивостей саме даного географічного району — вода, ячмінь, хміль тощо. Тканина даного сорту може бути вироблена тільки з вовни овець певної породи, що вирощується у певній місцевості.

Це природні фактори географічного району, які можуть зумовлювати певні якісні показники вироблюваного товару (наприклад, мінеральної води). Але на якісні характеристики товару можуть впливати також і люди — виробники цього товару.

Третій напрям впливу на конкурентоспроможність товару — це поєднання географічного фактору з людським. Поєднання місцевого фактору з людським дає високий ефект, підвищує конкурентоспроможність товару. Таким чином, на ринку складається певна оцінка товару, виробленого в певному географічному об'єкті та ще й у поєднанні з людським фактором. Зростає значення найменування місця походження товару, виникає необхідність його правового регулювання.

Право інтелектуальної власності на кваліфіковане зазначення виникає з дати державної реєстрації цього права у встановленому чинним законодавством порядку або внаслідок міжнародних договорів держави. Просте зазначення походження товару реєстрації не підлягає.
Стаття 6. Надання правової охорони зазначенням походження

товарів
1. Правова охорона простого зазначення походження товару

надається на підставі його використання.
Правова охорона простого зазначення походження товару полягає

у недопущенні використання зазначень, що є неправдивими

(фальшивими) чи такими, що вводять споживачів в оману щодо

дійсного географічного місця походження товару.


Просте зазначення походження товару не підлягає реєстрації.
2. Цим Законом надається правова охорона кваліфікованим

зазначенням походження товарів на підставі їх реєстрації, яка діє

безстроково від дати реєстрації.
Стаття 7. Умови надання правової охорони
1. Правова охорона надається кваліфікованому зазначенню

походження товару, що вказує на конкретне географічне місце, з

якого походить товар, і на яке не поширюються встановлені цим

Законом підстави для відмови в наданні правової охорони.


( Частину другу статті 7 виключено на підставі Закону

N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )

3. Правова охорона надається назві місця походження товару,

щодо якої виконуються такі умови:
а) вона є назвою географічного місця, з якого даний товар

походить;


б) вона вживається як назва даного товару чи як складова

частина цієї назви;


в) у вказаному цією назвою географічному місці об'єктивно

існують характерні природні умови чи поєднання характерних

природних умов і людського фактора, що надають товару особливих

властивостей порівняно з однорідними товарами з інших географічних

місць;
г) позначуваний цією назвою товар має відповідні властивості,

що виключно або головним чином зумовлені характерними для даного

географічного місця природними умовами чи поєднанням цих умов з

характерним для даного географічного місця людським фактором;


д) виробництво (видобування) і переробка позначуваного цією

назвою товару здійснюються в межах зазначеного географічного

місця.
Незалежно від умов, передбачених цією частиною, назва

географічного місця вважається назвою місця походження товару у

разі, коли сировина для виробництва товару походить з іншого

географічного місця, ніж географічне місце виробництва товару,

якщо географічне місце виробництва (видобування) сировини

визначене, існують спеціальні умови виробництва такої сировини та

встановлено контроль за їх дотриманням. { Частину третю статті 7

доповнено абзацом згідно із Законом N 254-VI ( 254-17 ) від

10.04.2008 }
4. Правова охорона надається географічному зазначенню

походження товару, щодо якого виконуються такі умови:


а) воно є назвою географічного місця, з якого даний товар

походить;


б) воно вживається як назва даного товару чи як складова

частина цієї назви;


в) у вказаному цією назвою географічному місці наявні

характерні умови та/або людський фактор, що надають товару певних

якостей чи інших характеристик;
г) позначуваний цією назвою товар має певні якості, репутацію

чи інші характеристики, в основному зумовлені характерними для

даного географічного місця природними умовами та/або людським

фактором;


д) хоча б основна складова позначуваного цією назвою товару

виробляється та/або переробляється в межах зазначеного

географічного місця.
5. Правова охорона може бути надана однаковим зазначенням

походження товару, що використовуються для позначення різних за

властивостями однорідних товарів, за умови забезпечення при

використанні цих зазначень відмінностей, достатніх для запобігання

введенню в оману споживачів щодо дійсної ідентифікації товарів.
6. Правова охорона надається омонімічним зазначенням

походження товару за умови забезпечення запобігання введенню в

оману споживачів щодо дійсної ідентифікації товару, географічного

місця походження товару або його меж.


7. Правова охорона як назві місця походження товару чи

географічному зазначенню походження товару надається також

традиційній географічній або негеографічній назві, яка

використовується для позначення товару, що відповідає умовам,

передбаченим частинами третьою та четвертою цієї статті.
62. Умови та порядок визнання патенту на корисну модель недійсним повністю або частково.
63. Підстави та правові насідки припинення майнових прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель та промисловий зразок.
ЗУ «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»
Розділ VI

ПРИПИНЕННЯ ДІЇ ПАТЕНТУ ТА ВИЗНАННЯ ЙОГО НЕДІЙСНИМ


Стаття 32. Припинення дії патенту
1. Власник патенту в будь-який час може відмовитися від нього

повністю або частково на підставі заяви, поданої до Установи.

Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей

про це в офіційному бюлетені Установи.


Не допускається повна або часткова відмова від патенту без

попередження особи, якій надано право на використання винаходу за

ліцензійним договором, зареєстрованим в Установі, а також у разі

накладення арешту на майно, описане за борги, якщо до його складу

входять права, що засвідчуються патентом.
2. Дія патенту припиняється у разі несплати у встановлений

строк річного збору за підтримання його чинності.


Річний збір за підтримання чинності патенту сплачується за

кожний рік його дії починаючи від дати подання заявки. Документ

про першу сплату зазначеного збору має надійти до Установи не

пізніше 4 місяців від дати публікації відомостей про видачу

патенту. Документ про сплату збору за кожний наступний рік має

надійти або бути відправленим до Установи до кінця поточного року

дії патенту за умови сплати збору протягом його останніх 4

місяців.


Дія патенту припиняється з першого дня року, за який збір не

сплачено.


Річний збір за підтримання чинності патенту може бути

сплачений протягом 12 місяців після закінчення встановленого

строку. У цьому випадку розмір річного збору збільшується на 50

відсотків. При сплаті збору дія патенту відновлюється.


Якщо збір не сплачено протягом цих 12 місяців, Установа

публікує у своєму офіційному бюлетені інформацію про припинення

дії патенту.
Збір за підтримку чинності патенту (деклараційного патенту)

на секретний винахід чи деклараційного патенту на секретну корисну

модель не сплачується.
Стаття 33. Визнання патенту недійсним
1. Патент може бути визнано у судовому порядку недійсним

повністю або частково у разі:


а) невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі)

умовам патентоздатності, що визначені статтею 7 цього Закону;


б) наявності у формулі винаходу (корисної моделі) ознак,

яких не було у поданій заявці;


в) порушення вимог частини другої статті 37 цього Закону;
г) видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав

інших осіб. ( Частину першу статті 33 доповнено пунктом "г" згідно

із Законом N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )
2. З метою визнання деклараційного патенту недійсним будь-яка

особа може подати до Установи клопотання про проведення експертизи

запатентованого винаходу (корисної моделі) на відповідність умовам

патентоздатності. За подання клопотання сплачується збір.


3. При визнанні патенту чи його частини недійсними Установа

повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені.


4. Патент або його частина, визнані недійсними, вважаються

такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про



видачу патенту.

64. Використання твору.

Ст.. 441 ЦКУ

форми використання твору. Завдяки такому визначенню досягається конкретизація змісту майнового авторського права на використання твору. Тож, формами використання твору є: 1) опублікування (випуск у світ); 2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; 3) переклад; 4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; 5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 6) публічне виконання; 7) продаж, передання в найм (оренду) тощо; 8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо.Опублікуванням твору є випуск в обіг за згодою автора чи іншого суб'єкта авторського права виготовлених поліграфічними, електронними чи іншими способами примірників твору у кількості, здатній задовольнити, з урахуванням характеру твору, розумні потреби публіки, шляхом їх продажу, здавання в майновий найм, побутового чи комерційного прокату, надання доступу до них через електронні системи інформації таким чином, що будь-яка особа може його отримати з будь-якого місця і у будь-який час за власним вибором або передачі права власності на них чи володіння ними іншими способами. Опублікуванням твору, фонограми, відеограми вважається також депонування рукопису твору у сховищі (депозитарії) з відкритим доступом та можливістю одержання в ньому примірника (копії) твору.Твір вважається відтвореним, коли виготовлено принаймні ще один його примірник, крім оригінального. Відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі є способом використання твору. Закон України "Про авторське право і суміжні права" окремо визначає репрографічне відтворення твору. Репрографічне відтворення (репродукування) - це факсимільне відтворення у будь-якому розмірі (у тому числі збільшеному чи зменшеному) оригіналу письмового чи іншого графічного твору або його примірника шляхом фотокопіювання або іншими подібними способами, крім запису в електронній (у тому числі цифровій), оптичній чи іншій формі, яку зчитує комп'ютер.Відповідно до ст. 26 вищезазначеного Закону при передачі твору образотворчого мистецтва чи матеріального об'єкта, в якому втілено цей твір, у власність іншій особі автор має право вимагати доступу до цього твору з метою його використання для відтворення (виготовлення примірників, слайдів, карток, переробок тощо) за умови, що це не порушує законні права та інтереси власника твору образотворчого мистецтва. Власник не може відмовити автору в доступі до твору без достатніх підстав. При цьому від власника твору не можна вимагати доставки твору авторові. Переклад твору на іншу мову допускається виключно за згодою автора або особи, якій належить виключне майнове право дозволяти переклади творів. Перекладачам належить авторське право на здійснений переклад. Авторське право перекладачів не перешкоджає іншим особам здійснювати свої переклади того самого твору.Переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни зумовлюють появу нових об'єктів авторського права, так званих, похідних творів. Як і переклади торів, їх переробка, адаптація, аранжування тощо можуть здійснюватись виключно за дозволом автора або особи, якій належить відповідне майнове авторське право дозволяти переробку твору. Здійснення авторського права на похідні твори має відбуватись з дотриманням авторських прав на первинний твір.Включення твору до збірника (енциклопедії, антології тощо) є формою використання твору. Авторові збірника та інших складених творів (упорядникові) належить авторське право на здійснені ним підбір і розташування творів та (або) інших даних, що є результатом творчої праці (упорядкування). Упорядник збірника користується авторським правом за умови дотримання ним прав авторів кожного з творів, включених до складеного твору. Автори творів, включених до складеного твору, мають право використовувати свої твори незалежно від складеного твору, якщо інше не передбачено авторським договором з упорядником збірника. Авторське право упорядника збірника не перешкоджає іншим особам здійснювати самостійний підбір або розташування тих самих творів та (або) інших даних для створення своїх творів.Видавцям енциклопедій, енциклопедичних словників, періодичних збірників, збірників наукових праць, газет, журналів та інших періодичних видань належать виключні права на використання таких видань у цілому. Видавець має право за будь-якого використання таких видань зазначати в них своє ім'я або вимагати такого зазначення. Автори творів, включених до таких видань, зберігають виключні права на використання своїх творів незалежно від видання в цілому, якщо інше не передбачено авторським договором.Публічним виконанням вважається подання за згодою суб'єктів авторського права творів шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.Продаж твору, передання його в найм (оренду) тощо забезпечують розповсюдження твору. Розповсюдженням об'єктів авторського права вважається будь-яка дія, за допомогою якої об'єкти авторського права безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об'єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об'єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором. Відчуження матеріального об'єкта, в якому втілено твір, не означає відчуження авторського права і навпаки. Якщо примірники правомірно опублікованого твору законним чином введені у цивільний обіг шляхом їх першого продажу в Україні, то допускається їх повторне введення в обіг шляхом продажу, дарування тощо без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право) і без виплати авторської винагороди, а щодо творів образотворчого мистецтва - з урахуванням права слідування. Проте у цьому випадку право здавання у майновий найм чи комерційний прокат залишається виключно за особою, яка має авторське право.Імпорт примірників твору, примірників його перекладів, переробок тощо може здійснюватись лише особою, яка має відповідне майнове авторське право або з її дозволу. Таке обмеження імпорту виражає принцип територіальності авторського права. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" таким чином визначає поняття імпорту - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.Використанням твору можуть вважатись також інші дії, якщо вони встановлені законом.
65. Права автора на службовий твір.
ЗУ «Про автор і сум права»
Стаття 16. Авторське право на службові твори
1. Авторське особисте немайнове право на службовий твір

належить його автору.


2. Виключне майнове право на службовий твір належить

роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором

(контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і

роботодавцем.


3. За створення і використання службового твору автору

належить авторська винагорода, розмір та порядок виплати якої

встановлюються трудовим договором (контрактом) та (або)

цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.


66. Поняття та зміст суміжних прав
ЦКУ глава 37, ЗУ «Про авторські та суміжні права» з ст.. 35
Предметом правової охорони є також права, що тісно пов'язані з авторськими, але мають самостійний характер і отримали назву суміжних прав. Суміжні права можна визначити як права на результати творчої діяльності виконавців, виробників фонограм, відеограм, організацій мовлення та їх правонаступників, яким на підставах, передбачених законом, передані ці права. Права, суб'єктів авторських і суміжних прав поділяються на майнові та особисті немайнові.

Об'єктами суміжних прав є:


виконання;
фонограми і відеограми;
програми (передачі) організацій мовлення.
Суб'єктами суміжних прав є виконавці, виробники фонограм, відеограм і організації мовлення. Виконавцями вважаються співаки, актори, музиканти, диригенти, танцюристи та інші особи, які виконують твори літератури або мистецтва тощо. Водночас згідно зі ст. 450 ЦК України суб'єктами суміжних прав можуть бути також інші особи, які набули таких прав відповідно до договору чи закону. Тому суб'єктів суміжних прав можна поділити на первинних суб'єктів суміжних прав (акторів, музикантів, танцюристів тощо) і осіб, які набули відповідних прав на підставі договору чи закону. До таких осіб належать спадкоємці, інші правонаступники.
Кожна з перерахованих вище груп суб'єктів має права як немайнового, так і майнового характеру. До майнових прав, властивих всім суб'єктам суміжних прав, належать:
право на використання об'єкта суміжних прав;
виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав;
право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, у тому числі забороняти таке використання;
інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Зміст майнових п

рав виконавця розкривається у ст. 39 Закону України



«Про авторське право і суміжні права». Отже майновим правом виконавців є їх виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам:
публічне сповіщення своїх незафіксованих виконань (прямий ефір);
фіксацію у фонограмах чи відеограмах своїх раніше незафіксованих виконань;
відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх виконань, зафіксованих без їх згоди у фонограмі чи відеограмі, чи за їх згодою, але якщо відтворення здійснюється з іншою метою, ніж та, на яку вони дали свою згоду;
розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі, шляхом першого продажу або іншої передачі права власності в разі, коли вони при першій фіксації виконання не дали дозволу виробнику фонограми (виробнику відеограми) на її подальше відтворення;
комерційний прокат, майновий найм своїх виконань, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі, якщо при фіксації не було їх згоди на комерційний прокат і майновий найм, навіть після розповсюдження виконань, здійсненого виробником фонограми (відеограми) або за його дозволом;
розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмах чи відеограмах, через будь-які засоби зв'язку таким чином, що будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором, якщо при першій фіксації виконання не було їх згоди на такий вид розповсюдження.
Виконавцю належать також немайнові права:
вимагати визнання того, що він є виконавцем твору;
вимагати, щоб його ім'я або псевдонім зазначалися чи повідомлялися у зв'язку з кожним його виступом, записом чи виконанням, якщо це можливо;
вимагати забезпечення належної якості запису його виконання і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій суттєвій зміні, що може завдати шкоди його честі й репутації.
Суб'єктами суміжних прав є також організації мовлення. У ст. 41 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначені майнові права організацій мовлення, до яких належать виключне право на використання своїх програм будь-яким способом і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам:
публічне сповіщення своїх програм шляхом трансляції і ретрансляції;
фіксацію своїх програм на матеріальному носії та їх відтворення;
публічне виконання і публічну демонстрацію своїх програм у місцях з платним входом.
Закон України «Про авторське право і суміжні права» встановлює певні обмеження щодо майнових прав виконавців, виробників фонограм, відеограм, організацій мовлення. Зокрема, допускає використання виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, їх фіксацію, відтворення і доведення до загального відома без згоди виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення, якщо:
відтворення зазначених об'єктів здійснюється виключно з метою навчання чи наукових досліджень;
право на відтворення не поширюється на експорт відтворених примірни-ків фонограм, відеограм, програм мовлення за межі митної території України;
за суб'єктами суміжних прав зберігається право на справедливу винагороду з урахуванням кількості відтворених примірників.

67. Захист судових прав інтелектуальної власності в судовому порядку.

Ст.. 432 ЦКУ

Результати інтелектуальної, творчої діяльності захищаються правом інтелектуальної власності. Зазначені результати стають об'єктами правової охорони за умови їх відповідності вимогам закону. Це найбільш цінне надбання суспільства і тому воно потребує відповідного надійного ефективного захисту з боку держави. Суб'єкт права інтелектуальної власності в разі порушення цього права має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності.

Порушенням права інтелектуальної власності визнається вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єкта права інтелектуальної власності та їх майнові права. Порушенням визнається піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав — опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення.

До порушення права інтелектуальної власності відноситься плагіат -- оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору. Ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають право інтелектуальної власності і (або) суміжні права, примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм), фонограм, відеограм, програм мовлення визнається порушенням права інтелектуальної власності.

Порушенням права інтелектуальної власності визнається також вчинення дій, що створюють загрозу порушення нього права; будь-які дії свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема, виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу; підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема, в електронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів права інтелектуальної власності чи особи, яка здійснює таке управління; розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема, в електронній формі.

Порушення права інтелектуальної власності визнається також порушення умов договору щодо використання об'єктів цього права. Це може бути як невиконання умов договору, так і їх неналежне виконання. У зазначених договірних відносинах порушником умов договору може бути будь-яка з двох сторін — як суб'єкт права інтелектуальної власності, так і його партнер за договором. Суб'єкт права інтелектуальної власності не надав обумовленого договором об'єкта в користування, партнер за договором своєчасно не сплачує обумовленої винагороди за використання. Порушенням визнається невиконання або неналежне виконання чи недотримання інших умов договору, що стосується права інтелектуальної власності.

Наведені правила стосуються і об'єктів промислової власності в тій мірі, в якій вони торкаються їх.

Суд може прийняти рішення про застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереженню відповідних доказів.

До завершення розгляду справи по суті суддя одноособово має право винести ухвалу про заборону відповідачеві, щодо якого є достатні підстави вважати, що він є порушником права інтелектуальної власності до винесення рішення чи ухвали здійснювати певні дії, а саме: виготовлення, відтворення, продаж, здавання в майновий найм, прокат, ввезення на митну територію України та інше передбачене цим Кодексом та іншим законодавством використання, а також транспортування, зберігання або володіння з метою введення в цивільний обіг об'єктів права інтелектуальної власності, щодо яких припускається, що вони є контрафактними, і засобів обходу технічних засобів захисту.

За наявності достатніх даних про вчинення порушення права інтелектуальної власності, за яке відповідно до закону передбачена кримінальна відповідальність, орган дізнання, слідства або суд зобов'язані вжити заходів для забезпечення розшуку і накладення арешту на:

а) об'єкти права інтелектуальної власності, щодо яких припускається, що вони виготовлені з порушенням права інтелектуальної власності, а також засоби обходження технічних засобів захисту;

б) матеріали і обладнання, призначені для їх виготовлення і відтворення;

в) документи, рахунки та інші предмети, що можуть бути доказом вчинення протиправних дій.

Суд або суддя одноособово мають право за заявою заявника застосувати тимчасові заходи до пред'явлення позову або до початку розгляду справи за участю іншої сторони (відповідача) шляхом:

а) винесення ухвали про огляд приміщень, в яких, як припускається, відбуваються дії, пов'язані з порушенням права інтелектуальної власності;

б) накладення арешту і вилучення всіх об'єктів права інтелектуальної власності, щодо яких припускається, що вони виготовлені чи відтворені з порушенням права інтелектуальної власності, засобів обходження технічних засобів захисту, а також матеріалів і обладнання, що використовувалися для їх виготовлення і відтворення;

в) накладення арешту і вилучення рахунків та інших документів, які можуть бути доказом вчинення дій, що порушують або створюють загрозу порушення (чи підтверджують наміри вчинення порушення) права інтелектуальної власності.

Зазначені заходи застосовуються за наявності таких умов:

а) якщо відповідач по справі порушення права інтелектуальної власності відмовляє у доступі до необхідної інформації чи не забезпечує її надання у прийнятий строк;

б) робить перешкоди у здійсненні судових процедур або з метою збереження відповідних доказів щодо інкримінованого порушення, особливо у випадках, коли будь-яке відстрочення може завдати непоправної шкоди суб'єкту права інтелектуальної власності;

в) є очевидний ризик того, що доказ буде знищено. Заява про застосування зазначених тимчасових заходів розглядається тільки за участю заявника у дводенний строк з дня її подання.

Ухвала суду про застосування тимчасового заходу підлягає негайному виконанню органом державної виконавчої служби за участю заявника.

До прийняття ухвали про застосування зазначених тимчасових заходів суд має право вимагати від заявника обґрунтування того, що він є суб'єктом права інтелектуальної власності і що ці права порушені або невідворотно будуть порушені. За ухвалою суду заявник зобов'язаний внести заставу або еквівалентну гарантію, достатньої для того, щоб запобігти зловживанню тимчасовим заходом. Застава полягає у внесенні на депозит суду заявником чи іншими особами грошей чи передачі інших матеріальних цінностей. Розмір застави (гарантії) визначається судом з урахуванням обставин справи, але не повинен бути меншим від 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше заявленої шкоди.

У разі застосування зазначених тимчасових заходів заявник зобов'язаний подати позов до суду про захист порушеного права інтелектуальної власності не пізніше 15 календарних днів від дня застосування тимчасових заходів. За наявності певних підстав відповідач має право вимагати зміни чи скасування цих тимчасових заходів.

При відмові суду в прийнятті позову до розгляду чи задоволенні позову повністю або частково застава повертається повністю заявникові. У противному разі застава звертається на виконання рішення про компенсацію шкоди відповідачеві, завданої застосуванням тимчасових заходів.

На клопотання відповідача при скасуванні тимчасових заходів чи при відсутності факту порушення чи загрози порушення права інтелектуальної власності суд має право прийняти судове рішення щодо надання відповідачу належної компенсації позивачем за будь-яку шкоду, завдану цими заходами.

Суб'єкт права інтелектуальної власності при порушенні цього його права чи загрозі такого порушення має право брати участь в інспектуванні виробничих приміщень, складів, технологічних процесів і господарських операцій, пов'язаних з виробництвом товарів, в яких неправомірно використовуються об'єкти права інтелектуальної власності, щодо яких є підстави для підозри про таке порушення, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суб'єкт права інтелектуальної власності в разі його порушення має право вимагати визнання та поновлення своїх прав, а також прийняття інших передбачених законодавством заходів, пов'язаних із захистом права інтелектуальної власності.

Зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких відбувається з порушенням права інтелектуальної власності, здійснюється відповідно до розділу X «Контроль за переміщенням через митний кордон України товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності». Суб'єкт права інтелектуальної власності, який має підстави вважати, що при переміщенні товарів через митний кордон України порушуються чи можуть бути порушені його права інтелектуальної власності, має право подати заяву до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи про реєстрацію товару, що містить об'єкт права інтелектуальної власності. Зазначений орган веде реєстр товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності, і вживає необхідних заходів щодо попередження переміщення через митний кордон України контрафактних товарів.

Вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності. Вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності.

Суб'єкт права інтелектуальної власності має право вимагати припинення підготовчих дій до порушення права інтелектуальної власності, у тому числі призупинення митних процедур, якщо є підозра, що можуть бути пропущені на митну територію України чи з її митної території контрафактні товари, в яких неправомірно використали об'єкти права інтелектуальної власності та засоби обходу технічних засобів захисту, в порядку, передбаченому Митним кодексом України.

Суд може постановити рішення про вилучення чи конфіскацію всіх контрафактних товарів, в яких використано об'єкти права інтелектуальної власності неправомірно, а також засобів обходу технічних засобів захисту. Вилученню чи конфіскації підлягають усі кліше, матриці, форми оригіналів, магнітні стрічки, фотонегативи та Інші предмети, за допомогою яких вироблялися контрафактні товари, а також матеріали і обладнання, що використовувалися для виробництва контрафактних товарів і для виготовлення засобів обходу технічних засобів захисту.

За рішенням суду вилучені котрафактні товари на вимогу особи, яка є суб'єктом права інтелектуальної власності і право якої порушено, можуть бути передані цій особі. Якщо ця особа не вимагає такої передачі, то контрафактні товари підлягають знищенню, а матеріали і обладнання, що використовувалися для виробництва зазначених контрафактних товарів, підлягають відчуженню із перерахуванням виручених коштів до Державного бюджету України.

Застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається судом відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення.

У разі порушення будь-якою особою права інтелектуальної власності, недотримання передбачених договором умов використання її об'єктів, використання об'єктів права інтелектуальної власності з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створення загрози неправомірного використання об'єктів права інтелектуальної власності та інших порушеннях особистих немайнових і майнових прав інтелектуальної власності, суб'єкти цих прав мають право:

а) вимагати визнання та поновлення своїх прав;

б) звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують право інтелектуальної власності чи створюють загрозу їх порушення;

в) подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

г) подавати позов про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення права інтелектуальної власності.

У разі встановлення в судовому порядку факту порушення права інтелектуальної власності або посягання на нього суд має право постановити рішення чи ухвалу про:

а) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням права інтелектуальної власності, з визначенням розміру відшкодування;

б) відшкодування збитків, завданих порушенням права інтелектуальної власності;

в) стягнення з порушника права інтелектуальної власності доходу, отриманого внаслідок порушення;

г) виплату компенсації, що визначається судом, замість відшкодування збитків або стягнення доходу;

д) заборону опублікування творів, їх виконань чи постановок, випуску примірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припинення і розповсюдження, припинення використання об'єктів промислової власності та припинення розповсюдження промислових виробів, в яких неправомірно використано об'єкти промислової власності, вилучення (конфіскацію) контрафактних об'єктів права промислової власності та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення.

При визначенні розміру збитків, які мають бути відшкодовані особі, право якої порушене, а також для відшкодування моральної шкоди, завданої суб'єкту права інтелектуальної власності, суд зобов'язаний виходити із суті порушення, майнової і моральної шкоди, завданої суб'єкту права інтелектуальної власності, а також із можливого доходу, який могла б одержати ця особа. У розмір збитків, завданих особі, права якої порушено, додатково можуть бути включені судові витрати, понесені цією особою, а також витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката.

При визначенні розміру разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єктів права інтелектуальної власності суд зобов'язаний ураховувати обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу в розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафу передається в установленому порядку до Державного бюджету України.

Суд може постановити рішення про опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення. При цьому суб'єкт права інтелектуальної власності, право якого порушено, має право вимагати від осіб, які порушили чи порушують право інтелектуальної власності, надання інформації про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних товарів, в яких неправомірно використано об'єкт права інтелектуальної власності, а також засобів обходу технічних засобів захисту, та про канали їх розповсюдження.

Суб'єкт права інтелектуальної власності, право якого порушено, має право вимагати, в тому числі і в судовому порядку, публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення права інтелектуальної власності та судові рішення щодо цих порушень.
Засобами масової інформації, в яких можуть бути опубліковані відомості про порушення, можуть бути газети, телебачення і радіомовлення. Публікації проводяться за рахунок коштів порушника. В публікації мають бути викладені повна інформація про сутність порушення, прізвище порушника (порушників) та третіх осіб, задіяних в порушенні, зміст порушення, нанесені моральна та майнова шкода, оцінена в грошовій сумі, та інші обставини, які мають істотне значення для такої публікації.

Опублікуванню підлягає також постановлене судом рішення по справі.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал