Книга на всі часи Мета: допомогти учням зрозуміти, чому роман «Дон Кіхот» книга на всі часи



Скачати 122.34 Kb.
Дата конвертації30.04.2017
Розмір122.34 Kb.
Тема. Роман Мігеля Сервантеса «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі» - книга на всі часи

Мета:

  • допомогти учням зрозуміти, чому роман «Дон Кіхот» - книга на всі часи;

  • удосконалювати вміння обґрунтовувати свою точку зору, знаходити в тексті цитати для підтвердження своїх слів;

  • розвивати здібності співпереживати, уявляти;

  • розвивати навички дослідження, вміння працювати в групах, вдало відповідати на поставлені запитання;

  • виховувати повагу до людини.

Тип уроку: формування нових знань і умінь;  комплексне застосування знань.

Форма проведения: дослідження

Обладнання:  портрети Сервантеса різних років; роман Мігеля Сервантеса Сааведра "Дон Кіхот"; презентації, створені групами учнів; ілюстрації П. Пікассо, Ф. Гойї, І. Рєпіна, Ф. Шаляпіна до роману; фото скульптури Н. А. Силіса

Хід уроку

Немає, здається, у світі книги, котра міцніше об’єднала

б різноплемінних і різномовних людей, аніж «Дон Кіхот»

І. Еренбург

Свобода…є однією із самих дорогоцінних щедрот,

які небо виливає на людей: з нею не можуть зрівнятися ніякі скарби

Сервантес

І. Мотивація навчальної діяльності

Свобода…є однією із самих дорогоцінних щедрот,

які небо виливає на людей: з нею не можуть зрівнятися ніякі скарби

Сервантес


  • З якого твору ці рядки, що стали одним із епіграфів нашого уроку?

Слова, які ви щойно почули, належать головному герою роману Сервантеса «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі». Адже не випадково, означивши себе в мандровані рицарі, Дон Кіхот так формулює свою ціль: захищати тих, «кого Господь і природа створили вільними».

  • А що для вас означає слово свобода? Закінчіть асоціативний рядок:

Свобода – це …

В ході дослідження ви зрозумієте, чому Сервантес цінує свободу понад усе.



II. Актуалізація знань.

 - Назвіть книги, героями яких були рицарі…

- Що вирізняє героїв цих книг?.. (Це люди сильні, мужні, а в душі – романтики)

Сьогодні ми продовжимо розмову про рицарів, про романтичних героїв, звернувшись до книги іспанського класика Мігеля де Сервантеса Сааведра і його героя-рицаря, який так не схожий на своїх попередників.



1. Слово вчителя.

Цей твір має дуже давню історію. Його герой спорядився в мандрівку ще 400 років тому. І з тієї сивої давнини торує свій шлях до нас через країни і століття мандрований рицар Дон Кіхот. Напевне, кожному відомий цей премудрий гідальго, його кінь Росинант та зброєноша Санчо Панса. Недарма ж Ілля Еренбург сказав: «Немає, здається, у світі книги, котра міцніше об'єднала б різноплемінних і різномовних людей, аніж «Дон Кіхот». Ще задовго до того, як стали звичними навколосвітні подорожі, бідний іспанський рицар на своєму худому Росинанті та його відданий джура на мулі об'їхали земну кулю».

То як же народився цей шедевр? Хто його автор? Що це була за людина? Спробуймо підняти завісу часу.

(демонстрування ілюстрацій до роману, слухання фонозапису балету

Л. Мінкуса «Дон Кіхот», обговорення прослуханої музики).

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку

Наш урок ми побудуємо, як урок-дослідження, кожна група обере свої шляхи вирішення поставлених завдань:

Історики перенесуть в ті часи, коли в Іспанії панували ідеї Відродження.

Біографи ознайомлять нас з основними віхами життя великого письменника.

Літературні критики представлять історію створення роману, пов’язуючи її з фактами із життя Сервантеса.

Соціологи повинні були провести анкетування серед читачів, а на уроці представити опрацьовані результати.

Дослідники, уважно прочитавши текст,повинні відмітити особливості, цікаві епізоди запропонованого уривка із роману.

ІV. Вивчення нового матеріалу

  • Історичний екскурс

Відродження в Іспанії почалося після переможного завершення боротьби корінного населення Піренейського півострова за звільнення територій, захоплених арабами. Волелюбні традиції періоду реконкісти сприяли становленню і розвитку ідеології Відродження. В цей час інтенсивного характеру набуває процес формування гуманістичного світогляду національної мови, осмислення античної спадщини відповідно до національних потреб.

Історична обстановка Іспанії епохи Відродження мала свої особливості. Завершився процес державотворення, але абсолютна монархія не змогла підкорити феодалів і об'єднати країну.

У 1547 р., коли з'явився на світ автор «Дон Кіхота», в Європі не було могутнішої від Іспанії держави. її території простягалися на півсвіту, і король Філіп II з гордістю заявляв: «У моїх володіннях ніколи не заходить сонце». Іспанія вела безперервні війни: з 711 р., після затоплення маврами Піренейського півострова, протягом семи століть вона була на воєнному положенні — йшла Реконкіста. Волелюбні традиції періоду реконкісти сприяли становленню і розвитку ідеології Відродження, В цей час інтенсивного характеру набуває процес формування гуманістичного світогляду національної мови, осмислення античної спадщини відповідно до національних потреб.

За часів правління Карла V Іспанія завоювала Перу, Мексику та інші землі Центральної та Північної Америки, а також право називатися імперією, а за Філіпа II приєднала ще Нідерланди, Неаполь, Мілан, Сицилію та неокраї простори в Новому Світі. Король Іспанії володів територією, що становила 1/5 части ну усього світу, але інші держави Західної Європи воювали проти нього

З підкорених земель по «золотому» Гольфстріму попливли до метрополії каравани кораблів, навантажених золотом, сріблом, перлинами і смарагдами. Конкістадори грабували скарби ацтеків, інків та інших аборигенських племен. Наприклад, у столиці інків їм у руки потрапила пластина діаметром 10 метрів з білого металу — дорогоцінного сплаву золота, срібла й платини, із зображенням богині Місяця. Не знайшлося терезів, аби зважити цю реліквію, тоді її розпиляли на шматки — виявилося 920 кг! Історики підрахували, що за період з 1503 по 1680 р. в Іспанію з Нового Світу вивезено 181 333 кг золота та 16 886 815 кг срібла.

Однак ці багатства не послужили економічному й соціальному прогресу країни. Феодально-абсолютистська диктатура була перепоною розвитку національної економіки та промисловості. Усі дорогоцінності осідали в кишенях іспанських можновладців — грандів та священиків. В одного лише герцога Альбукерського в палаці нараховувалося 17 тисяч золотих тарілок і кілька сотень срібних драбин, за допомогою яких слуги діставали посуд з буфетів.

Такою була країна в XVI ст., котре назване золотим віком Іспанії. Це був час її карколомного піднесення і швидкого занепаду. Спустошливі війни Філіпа II забрали в неї силу і престиж, безмірне збагачення верхівки кричуще дисонувало із зубожінням низів: ідальго, селяни й ремісники жили за межею бідності. Красномовним є такий факт: в'язальниця мережив за день заробляла 8 мараведі, а одна хлібина коштувала вчетверо дорожче — 34 мараведі.

Різко зросла (за рахунок села) кількість міських жителів, котрі не бажали працювати. їхні настрої висловив тодішній історик Альтаміра-і-Кревеа: «працювати — не достойно іспанця, оскільки завойовувати нові землі, відкривати золоті розсипи, збагачуватися за рахунок чужої праці було більш заманливо й потребувало менше часу, аніж заробляти на життя в Іспанії.



По країні ходили юрби жебраків, на великих шляхах промишляли розбійники, селяни покидали свої ниви, а ремісники — майстерні. У країні запанував дух авантюризму, зневаги до праці й морального занепаду. Діяльність святої інквізиції породила в народі страх і покірність, жорстокі розправи з бунтівниками культивували приниження й покірливість владі.
Висновок

Кінець XVI — початок XVII ст. — складний, неспокійний час для Іспанії. Причина цьому — втрата авторитету Іспанії, розгром її флоту, невдале суперництво з Англією, гніт інквізиції, міць феодальних традицій, тривожний стан через сусідство з турками-османами.

Храм іспанської величі було зруйновано, проте в характері іспанців залишилася надмірна самовпевненість, феодальна пиха, гонитва за авантюрними пригодами, невміння правильно оцінити ситуацію. Ці риси знайшли вияв у середньовічній літературі, зокрема в рицарському романі.

Отож, Сервантес поставив собі за мету знищити хибні риси іспанського суспільства й висміяти їхнє втілення в рицарських романах, які вважав отрутою для своїх співвітчизників.


  • Слово біографам

Сьогодні наша розповідь про людину, якій вдалося написати твір, що за перекладами іноземними мовами поступається лише Біблії і посідає друге місце у світі! Говоритимемо про автора роману, іспанського письменника-гуманіста , про якого на засіданнях Академії наук у Мадриді говорять стоячи.

Розповідь про Мігеля де Сервантеса Сааведра супроводжується слайд-презентацією.

  • Літературознавчий коментар (слово літературним критикам)

  1. Рицарські романи з'явилися в Іспанії у II половині XIV ст., занесені трубадурами із Франції. Це були твори про Карла Великого та його 12 перів, про короля Артура та рицарів Круглого столу. Іспанці з цікавістю сприйняли новий жанр, оскільки він заповнив існуючу нішу між старовинними романсами, поширеними серед простолюду, та історичними хроніками, зрозумілими лише освіченим читачам. Роман став популярним серед широких читацьких мас, бо, як твердять літературознавці, у XVI ст. виражав відкриту героїку й захоплюючу авантюрність реального життя величезних мас людей, проте в кінці століття й на початку XVII ст. його зміст уже втратив життєве підґрунтя.

Тепер рицарські романи переносили читачів у світ фантазій, химерних ілюзій, котрі відволікали від насущних проблем життя, налаштовуючи на пошуки пригод задля самих авантюр та фальшивої слави. Отже, Сервантес вважав, що рицарські романи вже віджили своє і стали шкідливими для іспанського суспільства, тому й задумав свій твір як пародію на цей жанр.

Із листів, споминів самого письменника…

  1. Як народжуються книги? Як і коли у письменника виникає й визріває творчий задум? Напевне, якогось точного рецепту немає. Але з упевненістю можна стверджувати, що роман Сервантеса «Дон Кіхот» унікальний не лише за глибинним змістом, а й за умовами написання. Він народився в тюрмі.

Спробуймо ж уявити, як це було. Тож силою уяви перенесімося в Іспанію початку XVII століття. Осінь 1602 року. Севілья. Королівська в'язниця. Камера в першому поверсі з крихітними віконцями, тіснотою і смородом. Тут, серед брудних тіл тюремних завсідників, біля хиткого столу скоцюрбився вже немолодий чоловік, колишній комісар по закупівлі провіанту для флоту його величності короля Філіпа 11. Він утрапив до буцегарні випадково й несправедливо, оскільки банкір, через якого переводилися зібрані податки, збанкрутів.

Мігель Сервантес надіявся довести свою безвинність і писав прошення про помилування. Його рука вже старанно вивела: «Пану Президенту Королівської вищої лічильної палати в Мадриді», але далі справа не посувалася... Випадково погляд ув'язненого вперся в дзеркало, котре висіло в кутку камери. Воно було виготовлене не із скла, а з полірованої жерсті, тому дуже викривляло зображення.

Сервантес вдивився в себе. Сили небесні, так ось він який! Чи давно ще золотилася його борідка та довгі вуса? Тепер вони стали темно-сріблястими. А ці дві глибокі зморшки біля носа? А зуби? Добре, якщо залишилося вісім чи десять, та й ті не бажали зустрічатися попарно при жуванні, кожен волів бути в гордовитій самотності. Відбиток у поганому дзеркалі до того ж занадто видовжувався — виходило жалісно й сміховинно.

Так ось що залишило йому життя! Майже підсвідомо Сервантес на листочку з прошенієм почав робити замальовки побаченого. Він накидав своє обличчя, худе й незграбне, перебільшено довге й незмірно горбоносе. Надіслати цей портрет пану президенту палати було б виразніше всіляких слів. Потім домалював коня — вийшов убогий, худющий кінський скелет. На ньому по-царському восідав виснажений вершник.

... Сервантес так захопився своїм малюнком, що не чув, як сторож приніс нужденну вечерю, як в'язні лаштувалися на нічліг, як брязкотіли ключами наглядачі. Він подумки блукав по своїх роках і з прикрістю зізнався, що не було в його житті жодного дня, коли вдалося б піднятися на колесо Фортуни…


  1. Інша версія…

На ідею створення «Дон Кіхота» Мігеля Сервантеса наштовхнуло невеличке анонімне оповідання, головний герой якого – селянин , котрий в кінцевому результаті гине через свою невгамовну пристрасть до читання епічних поем. Так і народився “Еl ingenioso hidalgo don Quijote de ia Mancha” («Хитромудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі»).

  • Слово соціологам

Аналіз проведеного дослідження показав, що

75% респондентів не бачать відмінностей рицарського роману від роману історичного,

80% респондентів не змогли назвати героїв зображених на ілюстрації,

65% респондентів чули про «бій з вітряками» і догадуються про метафоричність словосполучення.



  • Дослідникам в ході уроку потрібно прочитати уривок тексту і відповісти на запитання:

У чому сила і слабкість Дон Кіхота?

  1. Ім’я Дон Кіхот чув кожний, але далеко не кожний читав роман Мігеля Сервантеса, в якому зображений мешканець «одного села Ламанчського» - п’ятдесятилітній гідальго Алонсо Кіхано: пристрасний шанувальник рицарських романів, він уявив себе мандрівним рицарем, вигадав для себе нове ім’я, яке вирішив прославити, - Дон Кіхот. При цьому не йняв віри, що «дон» могли приставляти до своїх прізвищ тільки «кабальєро» і «гранди», тобто люди, які належали до іспанської знаті , і аж ніяк дрібнопомісні дворяни. І все ж сеньйор Кіхано свого добився: ім’я «Дон Кіхот» залишилося в віках, а в слов’яномовних традиціях префікс «дон» навіть став писатися з великої букви, як частина прізвища! Крім того, популярність Дон Кіхота перевищила популярність його творця. Герой Сервантеса відділився від роману і зажив окремим життям, подібно тіні, що прикриває свого господаря. А тим часом, як писав століття тому іспанський філософ Х.Ортега-і-Гассет: « десь на небесах Сервантес, творець Дон Кіхота, з печальною усмішкою вслухається в суперечки «кіхотистів» і «антикіхотистів» , «очікуючи того, хто народиться, щоби зрозуміти його»

  2. Це цікаво:

Кіхот – від іспанського «настегенник», частина рицарського обладунку.

Панса – черево.

Дульсінея – солодка, ніжна.

Росинант – від слова «росин» - шкапа, і «анте» - попереду чогось, те, що було колись шкапою або шкапа, котра йде попереду всіх.

3. Слабкість Дон Кіхота в тому , що він живе у витвореному світі фантазій, тому не бачить справжнього стану життя. Це створює комічні ситуації, коли Дон Кіхот приймає за палац подорожню корчму, а її власника - за каштеляна. Це безумство він виявляє лише тоді, коли йдеться про лицарські подвиги, а в оцінці інших питань життя розмірковує, як мудра людина, відстоює свої гуманістичні погляди. В цьому його сила.

Висновок

Роман, який пройшов через свідомість мільйонів читачів, здійснив величезний вплив на культуру і життя людей. Одних твір захоплював благородством героя, інших застерігав від його карикатурних подвигів.

Кожна епоха по-своєму читала сервантівський роман і по-різному трактувала образ Дон Кіхота. Він викликав інтерес людей різних націй і епох. Вражаючим є такий факт: аби прочитати цей твір в оригіналі, І. Тургенєв, котрий вільно володів німецькою, французькою та англійською, у 1847 р. почав вивчати іспанську мову.

Отже Сервантесу вдалося створити роман на всі часи і для всіх народів. Таємницю привабливості для людства цього образу намагалися розгадати філософи (Гегель), письменники (Тургенєв, Томас Манн, Достоєвський ,

Г. Мадвілл ,П. Меріме, Г. Флобер, Дж. Байрон та ін.). роман по-своєму інтерпретували такі художники як, Гойя, Дом’є, Пікассо, Далі, Сєров, такі композитори, як Мендельсон, Штраус, Мінкус, Сальєрі та ін.


  • Запис у зошити

Пародія – комічне наслідування

Робота в парах. "Редакторе, віднови цитату". (З окремих слів потрібно відновити висловлювання видатних людей про роман Сервантеса).

Презентація результатів роботи в парах. Цитатна доріжка.

Серце Дон Кіхота й кмітливість простодушного Санчо Панси не полиняли від часу.

І. Еренбург

У донкіхотстві... високе начало самопожертви, тільки підмічене з комічного боку.

І. Тургенєв

Сервантес задовго до Вальтера Скотта написав справжній історичний роман.

В. Бєлінський

Відкриття цієї книги,…, можливо, найважливіша подія мого життя.

Стендаль

_ ... смішне в донкіхотстві те, що благородний рицар намагається оживити давно віджиле минуле.

Г.Гейне

"Дон Кіхот" — величезна сатира на людську захопленість.

Г.Гейне

Я ревно плакав, коли шляхетному рицарю за благородство платили невдячністю та били його.

Г.Гейне

Успіх Сервантеса куплений дорогою ціною морального занепаду його батьківщини.

Дж. Байрон

Підведення підсумків

Бесіда


  • Зверніть увагу на початок оповіді. Який фольклорний жанр він нагадує?

  • Як описано головного героя?

  • Чим він щоденно займався?

  • Як читання рицарських книжок вплинуло на бідного гідальго? Як автор оцінює його мрії?

  • Як герой споряджався в мандрування? Як виглядали його обладунки?

  • Як пройшли випробування міцності шолома?

  • Що розповідає автор про вибір гідальго імені для себе, коня й дами серця?

  • Як Сервантес ставиться до Дон Кіхота та описаних подій?

  • Про що свідчить той факт, що поштові марки із зображенням Сервантеса та його героїв створені не тільки в Іспанії, а й у інших країнах світу?

Рефлексія

Слідуючи задумом письменника, цей роман - пародія, сатира на рицарство. Тому головний герой - фігура комічна. З іншого боку, перед нами рицар, філософ, мораліст, мудрець. Що робить його таким? Навіщо Дон Кіхот вирішив стати рицарем? Щоб відродити лицарські часи, так як, на його думку, рицар є втіленням людського ідеалу, а сам він останній рицар, представник віджилої епохи.



Це добре чи погано?

Очікуванні результати

Учень:


  • пояснює, в чому полягають особливості Відродження в Іспанії;

  • називає передмови створення роману Сервантеса;

  • доводить популярність роману в країнах світу.

Домашнє завдання

Підготувати переказ епізодів роману, в яких описані подвиги Дон Кіхота. Дібрати цитатний матеріал для характеристики головного героя. Намалювати ілюстрації до прочитаних епізодів ( за бажанням)

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал