Книга адресована насамперед тим, хто організацією й проведенням виборчих кампаній різних



Скачати 104.67 Kb.

Сторінка1/14
Дата конвертації16.01.2017
Розмір104.67 Kb.
ТипКнига
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

УДК 316.6/77
ББК
88.5
В
18
У книзі розкриваються психологічні аспекти впливу на
у ході передвиборчих кампаній різних рівнів, а
також сутність виборчих технологій, форм, методів, прийомів
і способів.
Книга адресована насамперед тим, хто
організацією й проведенням виборчих кампаній різних
кандидатів (окремих осіб, партій, блоків), а також політикам,
політологам, психологам, соціологам та усім тим, хто
цікавиться даною проблемою.
Рецензенти:
доктор біологічних наук Л. Д.
доктор психологічних наук М. Е.
>
М.Й., 2002
І
2002
ПЕРЕДМОВА
Будь-яка виборча кампанія спрямована на завоювання, як кажуть, душ і сердець а ще конкретніше-його голосів. І весь спектр діяльності команд кандидатів (окремих осіб, партій, організацій, блоків)
за мету виконати необхідний (вигідний для себе) вплив на психіку окремих
індивідів (громадян) і соціальну психіку різних людських спільнот (соціальних, етнічних, релігійних, політичних та ін.)
для отримання їх голосів на виборах. Іншого шляху впливу просто не існує. Але коли мова заходить про психологічний вплив, то значна частина людей розуміє під цим якісь таємничі,
магічні слова й жести, чари, заклинання, заговорювання тощо.
Насправді все дещо простіше і водночас дуже складно.
Простіше тому, що цього всього використовувати не потрібно.
А складно тому, що виконання цілеспрямованого впливу на людей (електорат) пов'язано з великими труднощами різного характеру.
Зараз багато людей зараховують себе до фахівців
«виборчих технологій», але насправді особливості цієї роботи правильно розуміють тільки спеціалісти, насамперед ті, які
знають і саму сутність психіки, і закономірності виконання психологічного впливу.
Що значить «спонукати електорат віддати свої голоси того чи іншого кандидата? Це значить змінити (сформувати)
у людей погляди, думки, переконання, цінності, ідеї, почуття,
стереотипи, установки, мотиви та інше на такі, які відповідають задуму кандидата. Однак було б наївно думати, що організація впливу на електорат за своїм змістом має бути вузькоспря- мованою. Насправді вона розгортається широким спектром завдань, які відображають широке коло проблем.
Кожен кандидат старається «вкласти» у свідомість електорату тільки йому вигідні ідеї, погляди, цінності,
переконання тощо. Це важко зробити, бо, як правило, поле виборчої боротьби настільки насичене інформацією, різною за змістом і характером, що на свідомому рівні вона вже
З
сприймається з малою ефективністю. У цьому випадку доцільніше активізувати на підсвідомий рівень
індивідуальної та соціальної психіки. Але для цього потрібно знати відповідні механізми.
Слід мати на увазі, що сьогодні способи впливу на
індивідуальну й соціальну психіки стали більш різноманітними,
дієвими й витонченими, дякуючи накопиченому за тисячоліття практичному досвіду, а також розвиткові сучасної психологічної
науки.
Які б заходи, методи, форми, прийоми й засоби не застосовувались - всі вони спрямовані на виконання відповідного впливу на індивідуальні й соціальні психіки. Успішно вирішити це завдання можуть лише ті, хто знає, по-перше, закономірності
функціонування людської психіки як цілісної системи, а також
її несвідомого, підсвідомого, свідомого і надсвідомого рівнів; по- друге, сутність і зміст соціальної психіки різних людських спільнот; по-третє, механізми та особливості психологічного впливу на електорат.
Дана книга" включає три розділи. У першому розділі
розкривається наукове підґрунтя організації та проведення виборчої кампанії. Особлива увага тут приділена висвітленню психіки й психічного, а на цій основі психології особистості- засадам і принципам проведення виборчої
кампанії.
У другому розділі обґрунтовується сутність і зміст психологічного впливу на електорат, а також форми, методи,
способи й прийоми, які використовуються. Виявлені
психологічні особливості впливу на різні спільноти, в тому числі натовп.
У третьому розділі обґрунтовується сутність самої
технології виборчої боротьби й робиться їх класифікація.
Розкривається сутність основних базових і диференційованих виборчих технологій. Як специфічна виборча розглядається психологічна операція.
1
НАУКОВЕ ПІДҐРУНТЯ ОРГАНІЗАЦІЇ Й
ПРОВЕДЕННЯ ВИБОРЧОЇ КАМПАНІЇ
1.1. Психіка й психічне
Люди завжди задумувались не тільки над сутністю свого соціального буття, а й над тим, хто вони є на цій планеті Земля, яке місце посідають у Всесвіті (Космосі), яку роль відіграють у ньому,
яким чином пов'язані з ним та ін. Ще з давніх-давен земляни на рівні відчували свою єдність із Всесвітом та прагнули по-різному пояснити її.
Так, поняття тобто початкового і
скеровуючого виступало у Платона у формі ідеї
знання" і
"Логосу", в Р.Декарта, І.Канта, Д.Г. Лейбніца, Л.Фейєрбаха,
та інших - як щось або "стихійне" у людині і в суспільстві, у
- як
і
"абсолютне Я", в
- як "абсолютний дух", що втілений у "світову душу" і "божий розум" і т.д. Отож розуміння того єдиного й вічного уособлювалось, як щось вище, розумне,
котре непідвладне людині, але здатне організовувати життя Всесвіту,
скеровувати рух і розвиток природи та людства.
З давніх-давен людина вірила у феномен єдності Всесвіту, в те, що він має якесь єдине першоджерело, яке організовує й забезпечує цю єдність. Наш час, який асоціюється з проривом у космос, з атомною енергією та іншими новими глобальними науковими відкриттями ще більш переконує в тому, що у Всесвіті
все дуже розумно й організовано. А якщо існує єдність
Всесвіту, то повинна існувати й деяка сутність, субстанція, яка виконує його єдність. Тому зазвичай уводились та існували у людській свідомості поняття, аналогічні світовій душі. Люди
інтуїтивно та в станах зміненої свідомості відчували, що включені в якусь глобальну пов'язаність світу, є якоюсь глобальною ланкою світових подій. Факт у світові зв'язки і процеси, які
замикаються в якійсь єдності, що існує і всюди, й ніде (так само, як наша психіка у відношенні до нашого тіла), сприймається, як приналежність до чогось єдиного, глобального, вічного. Відомо , що
5

Гегелем, як початкове, найбільш абстрактне визначення психіки взагалі вводилось поняття або світової душі,
по .
суті, є
сутністю, субстанцією, тобто первинною основою світу, з якої все виходить і куди все повертається. Гегель також підкреслював, що душа (як сутність природного життя, її
субстанція) є
тобто істина всякої матеріальності.
Тому і людську психіку (психіку окремого індивіду), і
соціальну психіку ( психіку окремих людських спільнот) ми повинні
розуміти й вивчати у зв'язку з єдністю Всесвіту.
Нині класичне вчення про мозок і його діяльність підлягають переосмисленню, бо в науці накопичилось дуже багато фактів, які
заперечують його "верховенство" у відношенні до психіки. Вони також примушують визнати мозок важливим людським органом,
специфічним апаратом, але таким, який підпорядкований вищій сутності - психіці. Мозок людини є матеріальним інструментом,
який забезпечує її взаємодію з реальним світом, у тому числі
сприйняття й ретрансляцію
із зовні (космосу,
соціальної психіки).
Всесвітньо відомий нейрофізіолог, лауреат Нобелівської
премії
заявив, що
індивідуальність локалізовані
за межами головного мозку. Його учень
( теж лауреат цієї ж премії) у своїй монографії "Свідомість і мозок" зробив висновок, що мозок не є місцем, де перебуває свідомість, а допоміжним засобом,
немовби обслуговуючим комп'ютером. В.Полікарпов заявляє, що мозок людини - це інтегратор розуму, уяви й пам'яті, які вже
існували в природі до появи людини [1]. Великий хірург М.І.
Пирогов теж указував на те, що мозок окремої людини служить органом мислення Космічної Думки.
Учений Г.Х. Шингарьов висунув ідею, що людський мозок - це лише насос, який проштовхує в тимчасово існуючий організм струмінь космічної свідомості [2].
Для нас важливо, що свідомість також може існувати незалежно, поза межами головного мозку. Такий висновок дає
можливість одним із чотирьох рівнів індивідуальної й соціальної
психіки виділити свідомість (індивідуальну й колективну).
Цікавими й необхідними для підтвердження наших поглядів
є дослідження С.Грофа в області аспектів психології - науки, яка спирається на найновіші відкриття фізики,
теорії хаосу, кібернетики, психології та багатьох інших дисциплін.
6
Його результати й висновки викладені вченим у книзі "Поза межами мозку", яка була передрукована в Росії у 1993 році, фактично здійснили переворот у самій психології, психіатрії й психотерапії.
Можна вважати, що це початок нової науки про психіку, психічне і
людину [3].
Ми лише зупинимось на тих положеннях і аспектах, які
мають пряме відношення до теми нашого дослідження.
Насамперед вірно заявляє, що дарвінівська генеалогія прийняла нічим не підтверджене положення про те, що ще в давнину настала ефектна (і до цього часу не пояснена) подія:
несвідома інертна матерія стала усвідомлювати себе і довколишній світ. Правильність такого метафізичного припущення вважається само собою зрозумілою. Однак щодо того, на якій стадії еволюції
виникла свідомість, одностайної думки немає. Свідомість розглядається як продукт матерії (центральної
нервової системи) і як епіфеномен (надфеномен) фізіологічних процесів головного мозку. Це витікало, нечебто, з того, що захворювання мозку або його експериментальне пошкодження чи подразнення, закономірно спричиняє порушення психіки й свідомості. А медикаментозна терапія або нейрохірургічні
втручання на головному мозку дають чітке клінічне поліпшення. На перший погляд усе логічно спирається на величезний фактичний матеріал, який до того був підтверджений відомим науковим авторитетом в монографії "Мозок і
Загалом погляди Х.Дегальдо на психіку, душу, свідомість взагалі повторюють матеріалістичну парадигму з особливим урахуванням впливу зовнішнього середовища і соціальних чинників на формування психіки людини. Вчений розглядає душу як богословську концепцію і тому вказує, що вона не може підлягати науковому аналізу природознавця. Свою головну думку автор формулює так: "Свідомість - це деяка функціональна сутність, яка сама собою не має метафізичного й релігійного змісту і пов'язана тільки з існуванням мозку та сприйманням сенсорної
(с.34). На основі цього ним робиться наступний висновок: "Думка й переконання невід'ємно зумовлені нейрофізичною не можемо вірити у вічне життя чи в іншу релігійну концепцію,
якщо наш мозок не функціонує або його збудливість блокована наркозом. І, нарешті, - без мозку немає свідомості". Тут ніби все
7
ясно і зрозуміло. Але власне, що зрозуміло?! Те, що без мозку немає
свідомості,
Отож дослідження С.Грофа досить переконливо заперечують всі ці давно закріплені в нейрофізіології й психології аксіоми. Він вивчав психічні зміни в людей, що виникали внаслідок дії
психоделіка ЛСД. А для контролю, щоб уникнути підозри, що під його впливом виникає токсикоз мозку з психопатологічними проявами, вчений застосував й інші, розроблені ним, не медикаментозні психотехнічні засоби, які давали такий самий результат.
Дослідник виявив, що внаслідок використання наведених методик у людей виникають своєрідні зміни свідомості, які носять персональний і
характер ретроградної регресії.
Унаслідок цього виникла необхідність у новій концепції свідомості
врахувати добіографічний період існування індивіда (пре- і
який має суттєве (як правило, травмуюче) значення у формуванні психіки кожної особистості.
У ході досліджень вияснилось, що пам'ять особи, введеної у стан зміненої свідомості,
сягає дна глибокої
несвідомості, яка відкриває далекі горизонти в минуле, до ембріонального стану і навіть іноді до спогадів про існування у формі сперми або яйцеклітини, в момент зачаття та ін.
У цих переживаннях чітко став наявним феномен часу і простору. Як пояснює
пам'ять про ці
далекі події поширяться на тканини й клітини тіла дитини. Така не обмежена ні часом, ні простором, тому сеанси
ЛСД можуть супроводжуватися переживанням різного потоку часу
(сповільнення, прискорення, зворотній його плин), а простір може підлягати різноманітним трансформаціям, наприклад, викривленням або значним зростанням його вимірів (4-5 і більше).
простору може проявлятися синхронним сприйманням різних його планів, що виражається одночасним їх переживанням від космічного до мікроскопічного (молекулярного) рівня включно. Саме тому під час психоделічного сеансу людина може себе відчувати єдиною клітиною, ембріоном і галактикою.
У цьому випадку ми легким пунктиром окреслили великий обсяг матеріалу транс персональних переживань, які були досліджені С.Грофом та іншими
Хоча загалом монографія С. Грофа «Поза межами мозку», по суті,
8
присвячена проблемі свідомого й несвідомого, однак сама її
назва свідчить про певну його позицію. Насправді це так, бо автор вважає, що всі складні людські переживання на різних рівнях свідомості їх дослідження МУСЯТЬ БУТИ ВИЗНАНІ, ЯК
ПРОЦЕСИ, ЩО ВІДБУВАЮТЬСЯ ПОЗА МОЗКОМ.
Що тут є важливим для нас? По-перше, якщо свідомість розширюється за межі феноменального (реального) світу, то - це розширення можливе через психоенергію. По-друге, визнання
існування свідомості поза межами мозку є фактом визнання
існування психіки поза індивідом та локальних джерел
Для нас також набуває особливого сенсу те, що автори цього напрямку в психології допускають можливість
існування пам'яті й свідомості навіть на рівні однієї клітини. Це дає нам право сказати, що вони є окремим психічним із своїм окремим потенціалом.
Подолання просторових бар'єрів в окремих випадках психоделічних сеансів проявляється в переживаннях людини ототожненням себе з тваринами, предками філогенетичної
(варіант еволюційної регресії, тобто інволюції). Отож така ретроградна регресія свідомості може спускатися ще нижче й глибше, наприклад, до рослин і навіть неживих об'єктів (предметів)
і процесів. Значить можлива об'єктивізація і
психічної енергії.
За цим неважко побачити, що нова наукова парадигма відносно ПСИХІКИ і ПСИХІЧНОГО наблизилася впритул до таких концепцій, як ПАНТЕЇЗМ,
та інших екзотичних поглядів і філософсько-релігійних шкіл.
Багатьом відомі імена екстрасенсів
Ванги, Геллера та інших, перевірка яких підтвердила наявність у
їхніх спрямованих діях парапсихічних феноменів. Нині визнано можливість переселення душі померлого в тіло іншої
людини, так як у світі в різних країнах зафіксовано близько 1000
таких перевтілень, серед дослідників реінкарнації, які заслуговують довіри, можна назвати Яна Стівенсона. Він вивчив таких 20 недавніх випадків й описав їх у науковій праці "Двадцять випадків, які
допускають можливість
Наприклад, відома Ванга "бачила" не тільки те, що буде в майбутньому, але й те, що було давним-давно.
перебуваючи в трансі, немовби непритомності, чує розмови древніх людей, що
9
жили там, де нині живе сама. Джуна вказує на своєрідні зустрічі з померлим батьком, який їй правильні рішення.
Все це говорить, по-перше, про існування в просторі і часі
(Всесвіті) різних видів й форм які коли-небудь були
їхніми носіями; по-друге, про її здатність об'єктивуватися і розоб'єктивуватися; по-третє, про можливість взаємодії з іншими видами і формами психоенергії; по-четверте,
миттєво передаватись і сприйматись в просторі й часі; по-п'яте, про
її здатність зберігати змістовно-інформаційний та енергетичний потенціал.
Мозок людини - це один із найбільш досконалих приладів, витворений природою (і ще до кінця не вивчений людиною), не породжує психіку а лише є тим
інструментом, на основі якого можливі відчуття, сприйняття й трансформація зовнішньої психічної енергії, її розкодування і
трансформування та зворотній зв'язок, а також "пробудження",
"запуск" психічної наслідковості.
Ми визнаємо окреме й незалежне від людського мозку існування психіки та психічного. Психіка індивіда - це багаторівневе, багатосистемне цілісне суще утворення, яке полягає у відображенні зовнішнього світу, минулого людства,
етносу і роду; визначенні його внутрішньої сутності та картини світу; в регулюванні на цьому підґрунті поведінки й діяльності.
Психічне відображення не є дзеркальним, механічно пасивним копіюванням світу. Воно пов'язано з пошуком, вибором у психічному відображенні інформації, що надходить, піддається специфічній обробці. Отож психічне відображення — це активне відображення світу у зв'язку з якоюсь необхідністю, із потребами, це суб'єктивне вибіркове відображення об'єктивного світу, тому що належить завжди суб'єкту, суб'єктивних особливостей.
Хоча головний мозок • • це орган, діяльністю якого обумовлена психіка, але зміст цієї психіки виробляється не самим мозком, його джерелом є зовнішнє і внутрішнє психічне. Психічні
властивості є результатом нейрофізіологічної діяльності мозку,
однак містять у собі характеристики зовнішніх об'єктів, а не внутрішніх фізіологічних процесів. Перетворення сигналів, що відбуваються в мозку, сприймаються людиною як події, що розігруються поза ним, у зовнішньому просторі й світі. Звідси
10
зрозуміло, що характеристики психічних процесів не виводяться тільки із закономірностей функціонування мозку.
Психічне відображення характеризується рядом особливостей:
воно дає можливість правильно відображати навколишню дійсність, причому правильність відображення підтверджується практикою;
— сам психічний образ формується в процесі активної
діяльності людини;
психічне відображення поглиблюється й удосконалюється;
— забезпечує доцільність поведінки й діяльності;
— переломлюється через індивідуальність людини;
— носить випереджальний характер.
Психіка людини — якісно більш високий рівень, чим психіка тварин. Свідомість, розум людини розвивалися в процесі трудової
діяльності, що виникає в силу необхідності виконання спільних дій з метою добування їжі при різкій зміні умов життя первісної
людини. І хоча видові біологічно-морфологічні особливості людини стійкі вже протягом 40 тисячоріч, розвиток психіки людини відбувався в процесі трудової діяльності, яка має продуктивний характер. У ході праці, виробництва внутрішнє психічне об'єктивується у своєму продукті. Таким чином, матеріальна,
духовна культура людства це об'єктивна форма втілення досягнень психічного розвитку людства.
це процес, що пов'язує людину з природою, процес впливу людини на природу. Для трудової діяльності характерно:
1) вживання й виготовлення знарядь праці, їхнє збереження для наступного використання; 2) продуктивний характер і цілеспря- мованість процесів праці; 3) підпорядкованість праці духовним потребам; 4) суспільний характер праці; 5) праця спрямована на перетворення зовнішнього світу. Виготовлення, застосування й збереження знарядь праці, поділ праці сприяли розвитку абст- рактного мислення, мови, розвитку суспільно-історичних відносин між людьми. У процесі історичного розвитку суспільства людина змінювала способи і прийоми своєї поведінки, трансформувала природні задатки й функції у психічні функції — специфічно людські,
історично обумовлені форми пам'яті, мислення,
сприйняття (логічна пам'ять, абстрактно-логічне мислення),
11
опосередковані застосуванням допоміжних засобів, мовних знаків,
створених у процесі історичного розвитку.
Мотиви і цілі
можуть не збігатися. Те, чому людина діє певним чином, часто не збігається з тим, для чого вона діє. Коли ми маємо справу з активністю, в якій відсутня усвідомлена мета, то має місце імпульсивна поведінка, яка часто скеровується добре організованим впливом, що спостерігається у ході
виборчої боротьби.
Учинок (голосування за того чи іншого дія,
виконуючи яку, людина усвідомлює її значення для інших людей,
тобто її соціальний зміст.
Багаторівневість психіки виражається в наявності у ній несвідомого, підсвідомого, свідомого і надсвідомого рівнів.
Несвідомість вказує на наявність у людській психіці сукупності
явищ, процесів і станів, які проявляються на глибинному рівні
функціонування психіки й повністю залишають суб'єкта можливості впливу, оцінки й звіту у вчинках і діях, а також мовного регулювання. Значить, свідомість не є єдиним рівнем, на якому представлені психічні процеси, властивості й стани людини.
Крім свідомості, у людини й несвідоме. Це — ті
процеси,
властивості й стани, що за своїм впливом на поведінку схожі на усвідомлювані психічні, але актуально людиною не тобто не усвідомлюються.
Несвідомий початок так чи інакше має місце практично у всіх психічних процесах, властивостях і станах людини. Є несвідомі
відчуття, до яких відносяться відчуття рівноваги, пропріорецептивні
(м'язові) відчуття. Є неусвідомлювані зорові й слухові відчуття, що викликають мимовільні рефлексивні реакції у зоровій і слуховій центральних системах.
Неусвідомлювані образи сприйняття існують і виявляються у феноменах, пов'язаних із пізнаванням раніше баченого, у відчутті
якоїсь знайомості, що іноді виникає в людини при сприйнятті
якого-небудь об'єкта,
ситуації, явища.
Несвідома
— це та пам'ять, що пов'язана з довготривалою й генетичною
Це та пам'ять, що керує
мисленням, уявою, увагою, визначаючи зміст думок людини в даний момент часу, її образи, об'єкти, на які спрямована увага. Несвідоме мислення особливо чітко виступає в процесі вирішення людиною творчих завдань, а несвідома мова — це внутрішня мова.
12
Є і несвідома мотивація, що впливає на спрямованість і
характер учинків, багато чого іншого,
людиною в психічних процесах, властивостях і станах. Але головний інтерес для психології мають так звані особистісні прояви несвідомого, в яких, крім бажання, свідомості й волі людини, вона виявляється у своїх найбільш глибоких рисах. Великий внесок у розробку проблематики особистісного несвідомого вніс З.Фрейд.
Несвідоме в особистості людини — це ті якості, інтереси,
потреби і ін., що людина не усвідомлює в собі, але які їй властиві й виявляються в різноманітних мимовільних реакціях, діях, психічних явищах. Одна з груп таких явищ — помилкові дії: застереження,
описки, помилки при написанні слів. В основі другої групи несвідомих явищ лежить мимовільне забування імен, обіцянок,
намірів, предметів, подій і іншого, що прямо чи побічно пов'язано для людини з неприємними переживаннями. Третя група несвідомих явищ особистісного характеру відноситься до розряду уявлень і
пов'язана зі сприйняттям, пам'яттю й уявою: сновидіння, мрії,
фантазії.
Несвідомі явища разом із підсвідомими керують поведінкою,
хоча функціональна роль їх різна. Свідомість керує найбільш складними формами поведінки, що вимагають постійної уваги і
свідомого контролю, та включається в дію в наступних випадках: а)
коли перед людиною виникають несподівані, інтелектуально складні
проблеми, що не мають очевидного рішення; б) коли людині
потрібно перебороти фізичний чи психологічний опір на шляху руху думки чи тілесного органа; в) коли необхідно усвідомити і знайти вихід із конфліктної ситуації, що сама собою розв'язатися без вольового рішення не може; г) коли людина зненацька виявляється в ситуації, що містить у собі потенційну погрозу для неї у випадку неприйняття негайних дій.
Подібного роду ситуації виникають перед людьми практично безперервно, тому свідомість ніби їх контролює. Поряд з нею багато поведінкових актів здійснюються на рівні несвідомої і
підсвідомої регуляції, так що в реальній дійсності одночасно в управлінні поведінкою беруть участь усі чотири рівні психіки.
Однак взаємодія між різними рівнями психіки залишається складною проблемою. Основною причиною цього є
той факт, що різні типи несвідомих психічних явищ по-різному співвідносяться зі свідомістю, підсвідомістю і
Є
13
несвідомі психічні
які знаходяться в області підсвідомості,
пов'язані з більш низьким психічної регуляції поведінки, ніж свідомість. Такими є несвідомі відчуття, сприйняття, пам'ять,
мислення, установки. Інші несвідомі явища являють собою такі,
котрі раніш усвідомлювалися людиною, але згодом перейшли у сферу несвідомого. До них відносяться, наприклад, рухові уміння й навички, що на початку свого формування являли собою свідомо контрольовані дії (ходьба,
уміння писати,
різними
інструментами тощо).
Третій тип несвідомих явищ — ті, що стосуються особистісного несвідомого. Це — бажання, думки, наміри, потреби,
які витиснуті зі сфери людської свідомості під впливом цензури.
Кожний з типів несвідомих явищ по-різному пов'язаний з поведінкою людини у ході виборів. Перший тип несвідомого є
просто нормальною ланкою в загальній системі психічної
регуляції і виникає на шляху просування інформації
від органів чи почуттів із сховищ пам'яті до свідомості (кори головного мозку). Другий тип несвідомого також можна розглядати як визначений етап на цьому шляху, але при русі ніби у зворотному напрямку по ньому: від свідомості до несвідомого,
до пам'яті. Третій тип несвідомого відноситься до мотиваційних процесів і виникає при зіткненні
конфліктних, із погляду моралі, мотиваційних тенденцій.
утримує в собі і ті уявлення, бажання, дії,
устремління та інше, які вже були у свідомості, і те психічне,
яке трансформується з несвідомого рівня.
Свідомість є внутрішньою моделлю, яка відображає
зовнішнє середовище людини та її власний світ в їх відносно стабільних властивостях і динамічних зв'язках. Вона виражається сукупністю чуттєвих і розумових образів, що з'являються перед людиною в її "внутрішнім досвіді" при виконанні будь-яких дій чи вчинком. Свідомість є
вищим рівнем відображення людиною дійсності, якщо психіку розглядають із матеріалістичних позицій, і власне людською формою психічного початку буття, якщо психіку трактують з
ідеалістичних позицій. В історії психологічної науки свідомість є
складною проблемою, що до тепер не вдалося вирішити з матеріалістичних чи ідеалістичних позицій, але на шляху її
матеріалістичного розуміння виникало безліч складних питань.
14
Незалежно від того, яких філософських позицій дотримувалися дослідники свідомості, із ними неминуче пов'язували так звану рефлексивну здатність, тобто готовність свідомості до пізнання навколишнього світу, інших психічних явищ і самого себе.
Перша психологічна характеристика свідомості людини включає відчуття себе суб'єктом, що пізнає, здатність думкою виражати існуючу й уявлювану дійсність, контролювати власні
психічні і поведінкові стани, керувати ними, здатність бачити й сприймати у формі образів навколишню дійсність.
Відчуття себе суб'єктом, що пізнає, означає, що людина усвідомлює себе як відділену від іншого світу істоту, яка здатна вивчати й пізнавати світ, тобто до одержання більш-менш достовірних знань про нього. Людина усвідомлює ці знання як феномени, відмінні від об'єктів, до яких вони відносяться, може сформулювати ці знання, виразивши їх у словах, поняттях,
різноманітній іншій символіці, передати іншій людині і майбутнім поколінням людей, зберігати, відтворювати, працювати зі знаннями як з особливим об'єктом. При втраті свідомості ( гіпноз, хвороба та
ін.) така здатність губиться.
Уява раніше небачених образів й уява дійсності — друга важлива психологічна характеристика свідомості. Вона, як і
свідомість у цілому, тісно пов'язана з волею. Про свідоме керування уявою говорять, зазвичай, тоді, коли вона породжується й змінюється зусиллям волі людини.
Однак уявлення не завжди знаходяться під свідомим вольовим контролем, і в цьому зв'язку виникає питання: чи маємо ми справу зі свідомістю у тому випадку, якщо вони являють собою
«потік свідомості» — спонтанний плин думок, образів і асоціацій.
Здається, що в даному випадку вірніше було б говорити не про свідомість, а про підсвідомість — проміжний психічний стан між несвідомим і свідомістю. Іншими словами, свідомість майже завжди пов'язана з вольовим контролем з боку людини своєї власної
поведінки й діяльності.
Уява дійсності, відсутньої у даний момент, чи часом зовсім не існуючої (мрії, фантазія), виступає як одна з найважливіших психологічних характеристик свідомості. У даному випадку людина довільно, тобто свідомо, відволікається від сприйняття навколишнього, від сторонніх думок і зосереджує всю увагу на якій- небудь ідеї, образі, спогаді та малюючи й розвиваючи у своїй
15
уяві те, що в даний момент він безпосередньо не бачить узагалі.
Вольове керування процесами і станами завжди пов'язувалося зі свідомістю. Свідомість тісним образом пов'язана з мовою і без неї у вищих своїх формах не існує. На відміну від відчуттів і сприймань, уявлень і пам'яті свідоме відображення характеризується певними специфічними властивостями. Одна з них полягає в тому, що свідомість виражається словесно-понятійним значенням, змістом, пов'язаним із людською культурою.
Інша властивість свідомості полягає в тому, що у свідомості
відображаються не всі і не випадкові, а тільки основні, головні,
характеристики предметів, подій і явищ, тобто те, що характерно саме для них і відрізняє їх від інших, ззовні схожих на них предметів і явищ.
Свідомість майже завжди пов'язана з уживанням для позначення усвідомлюваного слів-понять, що, за визначенням,
містять у собі вказівки на загальні й відмінні властивості
відображених предметів та явищ.
Третя характеристика людської свідомості — це її здатність до комунікації, тобто передачі іншим того, що усвідомлює дана за допомогою мови й інших знакових систем.
Комунікативні можливості є в багатьох вищих тварин, але від людських вони відрізняються однією важливою обставиною: за допомогою мови людина передає іншим не тільки повідомлення про свої внутрішні стани (саме це є головним у мові й спілкуванні
тварин), але і про те, що знає, бачить, розуміє, уявляє, тобто об'єктивну інформацію про навколишній світ.
Ще однією особливістю людської свідомості є наявність у ній інтелектуальних схем. Схемою називається визначена розумова структура, відповідно до якої
сприймається,
переробляється й зберігається інформація про навколишній світ і
про саму себе. Схеми включають правила, поняття, логічні операції,
які використовуються людьми для приведення наявної у них
інформації у визначений порядок, включаючи добір, класифікацію
інформації, віднесення її до тієї чи іншої категорії.
Обмінюючись один з одним різноманітною інформацією,
люди виділяють у повідомленні головне. Так відбувається абстрагування, тобто відхід від усього другорядного і зосередження свідомості на найістотнішому. Відкладаючись у лексиці, семантиці в понятійній формі це головне потім стає надбанням індивідуальної
16
свідомості людини по мірі того, як вона засвоює мову і навчається користуватися нею як засобом спілкування й мислення.
Узагальнене відображення дійсності і складає зміст індивідуальної
свідомості. Мова і мовлення ніби формують два різних, але взаємозалежних у своєму походженні й функціонуванні шарів свідомості: систему значень і систему змістів слів. Значенням слів називають той зміст, що вкладається в них носіями мови. Значення містять у собі всілякі відтінки у вживанні слів і найкраще виражені в різного роду розумних загальновживаних і спеціальних словниках.
Система словесних значень складає шар суспільної свідомості, що у знакових системах мови існує незалежно від свідомості кожної
окремо взятої людини.
Свідомість — одне з основних понять філософії і психології,
що позначає здатність ідеального відтворення дійсності, а також специфічні механізми й форми такого відтворення на різних його рівнях. Свідомість виступає у двох формах: індивідуальної
(особистої) і суспільної. У силу складності феномена свідомості
кожна з комплексу вивчаючих його наук вносить визначену специфіку в самий підхід до визначення свідомості.
У філософії свідомість розглядається як усвідомлене буття,
як відношення «Я» до «не Я», як властивість матерії, що полягає в психічному відображенні дійсності, як суб'єктивний образ об'єктивного світу, як ідеальне на противагу матеріальному й у єдності з ним.
У психології свідомість трактується як психічна діяльність,
що забезпечує: узагальнене і цілеспрямоване відображення зовнішнього світу, здійснюване в знаковій формі; пов'язування нової
інформації, отриманої індивідом, з його колишнім досвідом
(пізнання, розуміння); виділення людиною себе з навколишнього середовища і протиставлення себе йому як суб'єкта об'єкту;
діяльність щодо визначення цілей, тобто попередня уявна побудова дій і передбачення їхніх наслідків; контроль і управління поведінкою особистості, її здатність усвідомлювати собі те, що відбувається як у навколишньому, так і у своєму власному духовному світі. Оскільки предметом свідомості є не тільки зовнішній світ, але й сам суб'єкт — носій свідомості, остільки одним з істотних моментів свідомості є самосвідомість. Ознаки свідомості, що конституюють, відображення, ставлення,
управління та ін.
17

Істотним моментом свідомості є самосвідомість, що виражає
свідомість у її актуальній суб'єкта. Самосвідомість усвідомлення, оцінка людиною свого знання, морального стану та
інтересів, ідеалів і мотивів поведінки, цілісна оцінка самого себе як діяча. Самосвідомість властива не тільки індивіду, але й соціальній групі, коли її члени підносяться до розуміння свого становища в системі виробничих відносин, своїх загальних інтересів та ідеалів. У
самосвідомості людина виділяє й протиставляє себе всьому навколишньому, визначає своє місце в круговороті природних і
суспільних подій. Самосвідомість дає
можливість відноситися до актів власної свідомості критично, тобто відокремлювати все своє внутрішнє від усього привхідного ззовні,
аналізувати його і зіставляти (порівнювати) із зовнішнім, — словом,
вивчати акт власної свідомості» [4]. Усвідомлення суб'єктом своєї
психічної діяльності може здійснюватися на різному рівні: від глибокої і ясної самосвідомості до неясного й невизначеного розуміння того, що відбувається в «душі». Самосвідомість тісно пов'язана з рефлексією, де вона піднімається на рівень теоретичного мислення.
Отож, поняття психіки ширше від поняття свідомості. Під психічними явищами маються на увазі всі усвідомлені й пізнавальні процеси й утворення (відчуття,
сприйняття,
пам'ять, мислення), психічні стани (емоції,
настрій, бадьорість, утома та ін.), а також психічні властивості
особистості (спостережливість, спритність, риси характеру, типи темпераменту і
Вивчення взаємодії свідомості і несвідомого є фокусом, що організує всі проблеми практичної психології. Ця вісь, що пронизує
свідому волю і неусвідомлювані афекти, може бути визначена як стикування
і внутрішнього світів.
характеризується здатністю людської
психіки отримувати й розкодовувати незнаної
раніше реальності та трансформувати її в певні розумові і
чуттєві образи.
Але слід підкреслити, що психіка функціонує як єдиний комплекс, в якому всі її рівні. Тому, на наш погляд, не можна говорити, що свідомість - вищий рівень функціонування психіки, а всі інші (несвідомий, підсвідомий, надсвідомий) - нижчі.
18
Вивчення взаємодії несвідомості, підсвідомості, свідомості
і
є фокусом, що організує всі проблеми практичної
психології. Ця вісь, що пронизує свідому волю і неусвідомлювані
афекти, може бути визначена як межа зовнішнього й внутрішнього світів.
Психіка яка організовує єдність його організму,
обов'язково утримує в собі багатообразність Всесвіту, котрий згортається і стискується в ній у якусь сутність, єдність. Але індивід розвивається в особистість тільки в ході соціалізації, яка можлива при наявності соціального, суспільного життя. Отож і соціальне, як частина цієї багатообразності та
Всесвіту,
знаходить своє місце в цій сутності, єдності. Та й природні умови
Землі
стискуються в індивідуальній і соціальній психіці.
Якщо існує єдність Всесвіту, то й існує
психічне,
частинами якого виступають соціальні психіки народів, націй,
етносів й різних соціальних груп, а також індивідуальні психіки.
У будь-якому випадку всезагальне психічне є тим зовнішнім психічним, яке постійно детермінує соціальні й індивідуальні
психіки. Для індивіда первинним зовнішнім психічним є його сім'я,
на яку суттєво впливає більш ширше коло зовнішнього психічного - соціальна психіка соціальної групи, етносу, нації, суспільства,
людства і т. д. Це, так сказати, "вертикальна" структура зв'язку психіки зі
психічним. Але людська психіка також і безпосередньо пов'язана із психічним.
Вона реагує на зміни в Космосі, Галактиці, сонячній системі, планеті
та ін.
Наприклад, геомагнітні збурення вливають на психічні стани людей та їх поведінку. У такі дні зростає кількість аварій, і на шляхах, і на виробництві, люди дуже загострено сприймають дійсність, а тому схильні до фатальних і
учинків.
Психічно неврівноважені часто в цей час закінчують життя самогубством. Активізуються інфекційні захворювання, в державах збільшується кількість масових виступів проти влади та ін. Навіть різка зміна погоди, зміна пори року впливають не тільки на фізичне самопочуття людей, але й на їх настрій.
Багато вчених указували на те, що геніальні ідеї, формули,
цифри, рішення їм приходили в голову ніби випадково, деяким навіть у сні.
19

Британський біолог і біохімік уявляє
залежність поведінки теперішнього часу від "формуючої
причинності"; згідно його поглядів, поведінка організмів визначається полями," сутність котрих поки що не може пояснити сучасна фізика. Ці поля утворюються формою й поведінкою організмів того ж виду, які жили в минулому,
посередництвом прямого зв'язку крізь простір і час - явище резонансу" [ 5].
Можливо під "морфологічними полями" слід розуміти психічне минулого, яке утворилося на основі енергій психік окремих індивідів і соціальних психік народів та етносів. Саме енергія, виділена індивідуальними і соціальними психіками, існує в космічній психіці та впливає на поведінку людей у теперішній час.
Це відбувається через єдиний принцип кодування і
розкодування інформації, закладеної у психоенергію.
О.А.Донченко значно розширює зміст психіки: "Дані
сучасних говорити про енергетичні та
інформаційні аспекти психіки, які
та загальнолюдські властивості, про індивідуально-прижиттєві та
її компоненти, про субстратні та процесуальні
характеристики і функції, що співвідносяться як з рівнем реального,
так і віртуального,
Назріла необхідність в розвиткові й затвердженні нових уявлень про психіку як систему,
котра містить у собі дані не тільки але й генетично-універсального, а також порядку. Мається на увазі її здатність зберігати і передавати з покоління в покоління будь-яку різноманітну інформацію без безпосередньої допомоги властивостей речової
матерії (наприклад, мозку людини) [6].
Отож, ми визнаємо існування космічної
психіки як цілісної дуже складної системи, до якої в якості більш
підсистем входять галактична психіка, планетарна
психіка, соціальні психіки народів, націй, етносів і соціальних груп, а
також індивідуальні психіки. Для кожної із психік усі інші психіки є
зовнішнім або внутрішнім психічним. Крім
психічним також
можуть виступати окремі предмети і явища.
і
дійшли висновку, що психіка чи психічна енергія діє поза часом і простором та присутня всюди й в усьому [7]. Отож, у цих поглядах спостерігаємо неймовірно
20
ірраціональні ідеї: допускається наявність психіки не тільки в людини й тварин, а навіть у рослин і мінералів. Ця концепція заперечує принцип матеріалістичної філософії, яка вважає, що психіка притаманна тільки людині. Однак погляди
і
В.М.Кандиби були розкритими ще древньо-індійською філософією,
а потім видатними вченими Європи, особливо в епоху відродження
(1493-1541), Я.Беме (1575-1624),
Бруно
(1548-1600). До речі, російський філософ
(1874-1948)
заявляв: "Сама матеріальність є лише втіленням задуму живого
Духу" [8].
Ймовірно космічна психіка охоплює початкове минуле, теперішнє й безкінцеве майбутнє.
Така думка висловлюється не вперше. Наприклад, О.Р.
Винницький у своїй науковій монографії припускає:
що діється на Землі, безслідно не зникає. Воно залишається існувати в природі на рівні, але вже в інших вимірах (чи координатах) часу і простору. І у відносному стані
свідомості (гіпотезі, медитації, сні тощо) через якісь специфічні (але,
на жаль, ще невідомі) структури мозку можливий вихід саме в це
інформаційне поле з доступом до банку інформації - космічного розміру. А там зафіксовано все минуле про людей, події і про все,
що коли-небудь існувало в природі" [9]. Далі, на основі аналізу, він робить припущення:
енергетично-інформаційне поле Землі
(чи Космосу) і людське є ідентичними, то виникає необхідність визнати, що наші
свідомість мало залежать від мозку і після його смерті можуть повністю звільнитися від такого зв'язку,
існувати автономно, діяти самостійно, хоча, можливо, з деякими обмеженнями, що зумовлюються ізольованим існуванням енергетично-інформаційного поля. Як би наука майбутнього не вирішила це питання, одне точно стає ясним, що стара наукова парадигма про мозок, пам'ять, свідомість, генетику і, мабуть, ще
інші аксіоми біології та медицини підлягають корінному перегляду»
[10].
Отже, всезагальна психіка складається з різних субстанцій
психічного, котрі існують у вигляді специфічної
що
вміщує інформацію про розвиток Всесвіту від найбільших до
найменших його елементів (від атомів до галактик, від клітини до
живих істот, від індивіду до соціуму) про його інтелект і
чуттєвість, про минуле, теперішнє і ймовірне майбутнє, про коди
21

розвитку і трансформації, поведінки і ставлення, єдності і
розбрату, позитивне й
добре і зле, світле і темне в
людства та космосу.
Ця може бути різною за об'ємом і полярністю,
а стосовно впливу на поведінку й життєдіяльність людей,
соціальних груп, націй, народів - позитивною, нейтральною або негативною. Можна припустити, що вона існує у формі специфічних хвиль, які виконують хвильові функції, тобто є носієм психічної
сутності будь-якого предмета і
та функції трансформації у
Всесвіт. Ці хвилі поширюються у будь-яку точку Всесвіту миттєво.
Причому позитивна (світла) психоенергія притягується до позитивної (світлої), а негативна (чорна) - до негативної (чорної).
Можливо це пояснює для багатьох людей, на перший погляд ,
містичні уявлення про проникнення в душу (психіку) людини злих і
добрих духів. Сьогодні не можна відмахнутися від того факту, що людина (яку часто вважають психічно хворою) чує в собі і навіть говорить різними голосами. В народі кажуть, що в таку людину вселився біс. І тільки церква та окремі віруючі (напевно, ті, хто може генерувати тільки позитивну (світлу)
займаються "вигнанням бісів" (наприклад, в монастирі).
Для соціальної психіки зовнішнім психічним виступають соціальні психіки інших націй і народів, планетарна галактична й космічна психіки, а також ті явища, які мають місце в цих системах. Внутрішнім психічним є соціальні психіки різних етнічних груп, які входять до її складу, а також соціальні психіки різних соціальних груп, індивідуальні психіки членів суспільства та окремі соціальні, духовні, моральні, ідеологічні, політичні,
економічні та інші явища.
Виходячи з наукового відкриття, що матеріальні частини можуть утворюватись з чистої енергії і знову перетворюватись в чисту енергію при зворотному процесі, ми допускаємо аналогічний зв'язок між психічним і
Матеріальні, інформаційні, історичні, духовні, політичні,
ідеологічні, космічні, планетарні, дієві, мисленнєві, чуттєві та поведінкові форми існування психічного перетворюються у певний а останній при відповідних умовах об'єктивується в указані форми існування психічного.
22
Цілком можливо, що існують два різні види за суттю енергії:
мозку і
які між собою взаємодіють. Біофізична енергія
із забезпеченням функціонування організму,
матеріального субстрату, а психічна-
із життям "духу", Всесвіту та ін. Таке припущення підтверджується фактом, що під час клінічної смерті ЕЕГ
становить пряму лінію, а свідомість у таких хворих може зберігатись, очевидно, в незалежному відокремленому від мозку стані. Отже, можна припустити, що взаємодія між мозком і
психікою здійснюється на рівні.
Отож психічна енергія діє поза часом і простором
і присутня всюди і в усьому. В
закодовані думки, почуття, вольові акти,
це сприймається психікою. В той же час кожна висловлювання, емоція,
почуття, вчинок, дія, акт
і сама поведінка та діяльність як окремого індивіду, так і будь- якої соціальної спільності, несе в собі
певний заряд психоенергії, який викидається (впливає) на інших суб'єктів соціального буття .
Директор медичного центру Київської дитячої академії
мистецтв, кандидат медичних наук, професор Анатолій Грабов,
вивчаючи вплив думки людини на себе і на оточуючий світ,
висловив такий останніх років беззаперечно довели, що думка людини здатна програмувати траєкторії
елементарних частинок, змінювати хімічний склад речовин,
викликати певні реакції у рослин, навіювати потрібну поведінку тваринам тощо"
Він стверджує, що енергія віри допомагає ідеї
проникати не тільки "вниз", у глибину матерії, а й злітати "вгору", в ноосферу. Багатократно підсилена вірою (у нашому розумінні
позитивною психоенергією - зауваження автора), така ідея починає
діяти як магніт, притягуючи до себе аналогічні ментальні
випромінювання (позитивну психоенергію - автора).
Збільшуючись, вона може стати потужним біоенергетичним згустком, який володіє додатковими "розумовим" властивостями
[12].
Отож, це ще одне підтвердження існування психоенергії
різної полярності, в якій існує закодована інформація та певний енергетичний потенціал.
Сприйняття психоенергії відноситься до здібностей вищого порядку, які невідомі
Психіка людини має певний
23
потенціал
Коли цей потенціал якимось чином переходить у простір, то наступає фізична смерть. Колись у давнину медики й філософи відповідали, що в цьому випадку з людини вийшла "життєва сила". Як бачимо, нині точно встановлено,
що вони мали рацію (через гіпнотичні сеанси й стани клінічної смерті).
Отже, психіка і психічне існують незалежно від людського мозку. Психіка і психічне взаємодіють посередництвом психоенергії. Усе це має суттєве значення для організації й реалізації психологічного впливу в ході виборчої боротьби.
Досліджуючи психіку суспільства, українська вчена сучасності О.А. Донченко керується вже новими науковими поглядами, що й підкреслює: "З моменту входження наукового світогляду в область визнання можливості окремого й незалежного
існування матеріального субстрату (мозку) і психіки (свідомості і
різних форм безсвідомого) починається новий виток гуманітарної
науки, підготовлений досягненнями в галузі природних наук" [13].
Вона також задає
чому так довго гуманітарна наука йшла до цієї "своєї відвертості", і сама на нього відповідає:
«Основний сумнів, який до цього часу проявляється в працях багатьох дослідників
(загальних для всієї спільноти
індивідів, які вивчаються) проблем - це сумнів у правомірності
дослідження психології суспільства як суми (нехай і складної не однозначної, якісно іншої, ніж сума чисел) психологій складових її
членів, це сумнів у можливості методологічного ізоморфізму між
індивідуальним, це сумнів, який породжений лінійним мисленням і
аксіоматичною уявою про психіку як породження мозку окремого
індивіду»
Усі ці впливи природи на нашу психіку можна подати у виді
деяких кіл впливу. Перше - це коло чи ціле космічного життя. У
давнину в цьому випадку говорили про народження під визначеною зіркою, тобто про деякий стан світу і космічних процесів, що виконують первинні (а потім і наступні) впливи на нашу психіку, а значить і на життя. Загальне життя природи, цілісність космічного життя якось відтворюється в нашій психіці і є її, очевидно, найбільш глибинним шаром. Друге коло утворює життя сонячної системи, в яке ми включені. Це коло якось утримує в собі попереднє - перше коло, так само як і кожне наступне коло впливів утримує в собі
попередні
частиною якого воно є. Сонячна система вже більш
24
безпосередньо задає умову нашого життя, визначає її характер і
структуру. І немає нічого дивного, що ми чуйно реагуємо на ритміку сонячної системи. Давно було зауважено, що, наприклад, сонячні
випромінювання, підвищення його радіоактивності безпосередньо впливають на психічні стани людини. Третім колом є
безпосередні впливи життя Землі.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал