Климчук А. М., редактор Інтернет-порталу «Віртуальний Станиславів», м. Рівне



Скачати 86.46 Kb.
Дата конвертації10.03.2017
Розмір86.46 Kb.
УДК 94 (477)

Климчук А. М., редактор Інтернет-порталу «Віртуальний Станиславів», м. Рівне

РУКОПИСНІ ТРАВНИКИ (ЗІЛЬНИКИ) ТА ЛІКАРСЬКІ ПОРАДНИКИ НА РУСІ-УКРАЇНІ

Анотація. Рукописна спадщина Русі, а пізніше України не обмежується лише книгами релігійного змісту. Досить широке поширення мали всякого роду медичні довідники, народні травники, зільники. На жаль така рукописна книга залишається маловивченою. У статті дається огляд деяких таких рукописних книг.

Ключові слова: рукописна книга Русі, рукописна книга Україна, медична література, зільники, травники.

Репертуар давньоруської книги не обмежувався книгами релігійного змісту. Поширення мали книги енциклопедичного (довідкового) змісту, з лікувальної справи. Останні на Русі мали різні назви: «зільники», «травники», «врачебники». Найдавніша назва для рукописних книг такого типу – «зільник». При цьому слово «зілля» мало набагато ширше поняття, ніж в пізніший час (лікувальні трави). Це слово використовувалося для означення усіх лікувальних засобів: власне цілющих трав, камфори, ртуті, сірки, тощо.

За відсутності в той час на Русі професійної медичної освіти, травники (врачебники, фармакопеї) були єдиним джерелом лікарських знань. Вони містили відомості про лікарські засоби та способи їх використання для лікування хвороб.

Частина пам’яток науково-практичного жанру, писаних староукраїнською літературно-писемною мовою, збереглася з XVI ст. Кількість цих пам’яток зростає в XVII ст., особливо в другій його половині, та в XVIII ст., що свідчить про їх популярність у тогочасних читачів. Так, з другої половини XVII ст. походить рукопис пам’ятки «Лечебникъ, сиричъ Книга докторская», з першої третини XVIII ст. – місячник (помісячні передбачення, лікарські поради), доданий до Літопису келійного Д. Ростовського (Туптала), з першої половини XVIII ст. – лікарський і господарський порадник, з середини XVIII ст. – опис ліків, лікарських рослин та ін. під назвою «Фармакопеа, или Аптека, или Врачебныца», з останньої третини та кінця XVIII ст. – рукописний травник, лікарські та господарські поради, замовляння, лікарський порадник і травник із збірки Івана Сокальського 1781 р., рукопис із лікарськими та господарськими порадами, замовляннями, кулінарними рецептами та ін. Такі порадники, рецепти, замовляння переписувалися студентами, канцеляристами, козаками, тобто були відомі серед широких кіл грамотних людей [4, c. 6-7].

Слід сказати, що лікарські порадники і взагалі наша давня рукописна медична література вивчена надто слабко. А це – цінні джерела для багатьох фахівців: від медиків до істориків і мовознавців. Наприклад, в таких працях XVI–XVIII широко представлені назви тогочасних медичних понять,здебільшого найменування праслов’янського походження (недуга, неміч, слабість, короста, лишай, гостець), а також іншомовні термінолексеми (дизентерія, холера, чума, малярія).

До числа трьох точно датованих рукописних пам’яток належить «Ізборник Святослава» 1073 р. Цей збірник літературних творів складено в 1073 і 1076 pp. для великого князя київського Святослава Ярославовича. Другий «Ізборник» складено на основі перекладних і оригінальних рукописів великокнязівської бібліотеки. Рукопис містить понад 380 статей щонайменше сорока авторів з християнського богослов’я, філософії, логіки, поетики, граматики, етики, історії, ботаніки, зоології, медицини, мінералогії, фізики, математики, астрономії тощо. Основну частину збірника складають «Відповіді Анастасія Синаіта» – зведення виписок зі Святого Писання та творів найавторитетніших візантійських богословів: Кирила Олександрійського, Іустина Філософа, Василя Великого, Григорія Ніського, Іоанна Златоуста, Кирила Єрусалимського, Іоанна Лєствічника, Діодоха, Орігена, Марка Чернеця, Максима Ісповідника, Нила Синайського та багатьох інших. У формі питань та відповідей порушено широке коло проблем християнського світогляду, церковної догматики та моральних норм поведінки. Енциклопедичний склад збірника засвідчує і сам заголовок: «Събор от мног отець: тълкованія о неразумных словесах в еуангеліи и в апостоле и в инех книгах вкратце съложено на память и на готов ответ» (тобто «Збірник, складений з творів багатьох отців церкви, тлумачення незрозумілих слів в Євангелії і в Апостолі і в інших книгах, складених коротко для пам’яті й для готової відповіді»).

В «Ізборнику» вміщена популярна стаття Єпіфанія Кіпрського про чудодійну силу дорогоцінного каміння, довідки календарного характеру, медичні рекомендації. Так, наприклад, в одному з рецептів з метою запобігання хвороб рекомендувалось звертати особливу увагу на харчування: в березні їж і пий солодке, в квітні не їж ріпи, в травні поросят не їж і т. д. Увійшов у збірник навіть трактат з поетики «О образах» Георгія Хировоска, – короткий опис тропів і риторичних фігур.

З тлумачних праць цікавою є «Шестиднев» Іоанна Болгарського (список 1263 p.), що містить короткі відомості з анатомії та лікарської ботаніки за творами Діоскорида і Теофраста. Так, у «Шестидневі» описано способи застосування аконіту, болиголову, блекоти, добування опію з маку, втирання металічної ртуті, вказано на лікувальне значення «топлиць» – гарячих мінеральних джерел. Слід зазначити застосування у Київській Русі інших раціональних засобів: сирої печінки тріски – для лікування хворих на «курячу сліпоту»; бобрової струмини – як тонізуючого засобу; дьогтю (смоли) – як засобу проти корости; вітаміновмісних рослин (журавлини, морошки тощо) – проти цинги; цибулі, часнику, хрону, редьки – для зовнішнього і внутрішнього застосування. Застосовувались також різні блювотні, потогінні, проносні засоби, серед них індійський блювотний горішок, кротонова олія.

В бібліотеці Харківського університету зберігається унікальний Травник 1534 року. Це – давньоруський рукопис медико-ботанічного змісту, в якому подається коротка характеристика лікарських рослин, їх використання для лікування різних захворювань. Кожний розділ супроводжують ілюстрації, що відзначаються високою майстерністю виконання. Тут ретельно промальована кожна рослина – квіти, листочки. Зроблені таким чином малюнки дають можливість читачеві максимально точно візуально запізнатися з тою чи іншою рослиною. Малюнки виконані чорнилом, тонким пером. Як правило малюнок супроводжує відповідний заголовок. У книзі 582 аркуші. Список надійшов до бібліотеки у 1914 р. від Євгенії Федорівни Шестакової, про що свідчить запис. Можливо, вона була донькою відомого свого часу колекціонера стародавніх рукописів Ф. С. Шестакова [3, c. 1438].

Історія травника така. В 1543 p. за дорученням митрополита Русі Даниїла було здійснено переклад фундаментальної медичної праці «Hortus Sanitatis» («Сад здоров’я»). Перекладачем був німець Микола Бюлов, що, проживши багато років на Русі, вивчив мову настілки, що зумів виконати таку перекладацьку працю.

Я. Запаско дотримується думки, що книга написана в Україні або Білорусії [2, c. 322]. Натомість російський дослідник Б. Н. Морозов доводить, що місце написання цього рукопису – Москва [5, c. 73]. Доведено, що Травник є протографом широковідомого і ретельно вивченого Травника 1616 р. з особистої книгозбірні Івана Грозного.

Один із рукописних травників XVI ст. зберігся в рукописній збірці Бухарестського державного архіву. Ще в ХІХ ст. його вивчав Б. П. Хаджеу і помітив в пам’ятці «українські нюанси». В 1967 р. травник вивчала румунська дослідниця Л. Джамо-Діаконіци. Вона стверджує, що джерелом цього уривка була праця Діоскоріда й доповнення до неї Петра Андрія Матіоллі та народний досвід лікування. Опираючись на згаданий травник дослідниця припускає, що через польсько-українське середовище на терени Румунії на рубежі XV-XVI ст. проникли медичні праці Діоскоріда [10, s. 377-409].

В 1883 році уривок опублікував і описав Поліхроній Сирку [9]. Його огляд доволі скупий, публікація недосконала – на власний розсуд. П. Сирку доповнив скорочення і розкрив титла.

Текст уривка травника вміщено в слов’яно-болгарському збірнику статей світського змісту та апокрифів. Збірник написано однією особою. Збірник писався в Болгарії. А далі мандрував Румунією та Україною. В Україні був доповнений згаданим травником і звідси повернувся назад до Румунії. Текст всього збірника має огріхи, які виникли внаслідок недостатніх знань переписувачем староукраїнської і церковно-слов’янської мов.

На думку В. В. Німчука пам’ятка – цікавий зразок науково-популярної літератури XVI ст., аналогів якому немає [6, c. 43].

Український мовознавець О. Потебня вмістив на шпальтах «Київської старовини» травники з 5 зошитів. Всі вони написані різними почерками, але начерки цих почерків дають підстави стверджувати, що писано ці травники приблизно в один час. Всі травники не датовані, але на одному є дата 1776 р. [8, c. 91]

За висновками О. Потебні, писці, що писали ці травники належали до полкової або сотенної козачої старшини. На це вказували прізвища, що зустрічалися в текстах, місце знахідки: «хутір за Борозенкою, між Ромном і Хмеловом». На думку укладача, переписувачі користувалися письмовими джерелами XVI, XVII ст., перекладною і оригінальною літературою.

Два лікарські порадники вмістив у своєму збірнику В. А. Передрієнко [4]. Перший з них лікарський порадник «Лекарства описанъніє, которимы бєз мєдика в дому всякъ поратоватся можєтъ» [4, c. 17-91] третьої чверті XVIII ст., що походить з с. Лютенька Гадяцького полку, другий – лікарський порадник «Книга Лечебня от многих лекарствъ» [4, c. 92-113]другої половини XVIII ст. з колекції Свідзінських, з Сяниччини.

Перша із зазначених пам’яток не є однорідна за своєю будовою. Найбільшу її частину становить текст «Лекарства описанъніє», уміщений на арк. 2 зв. – 89. На арк. 89-104 зв. переписано другий за обсягом текст – «Аптека домова, то єсть способи робеня особливихъ лекарствъ».

Спочатку власником порадника був О. М. Бодянський. Не пізніше 1880 р. його купив А. А. Титов [7, c. 2]. В 1968 р. через букіністичну крамницю рукопис був придбаний Центральною науковою бібліотекою в Києві. Чому і як цей лікарський порадник покинув бібліотеку А. А. Титова, невідомо. Написаний порадник охайним скорописом з невеликими округлими літерами. Заголовки рецептів виділені дещо вищими літерами, заголовки двох окремих текстів виділені штучними півуставними. На полях та між рядками є записи інших осіб.

Порадник «Книга Лечебня от многих лекарствъ», як вже вище згадувалося, був власністю родини Свідзінських, пізніше перебував в книгозбірні А. С. Петрушевича. Теперішнє місце зберігання – Львівська наукова бібліотека ім. Стефаника. Написана пам’ятка штучним півуставом 2-гої половини XVIII ст.

Ще один цікавий рукопис «Изъяснение как болезней так и терминов врачевских особливых», у ньому подано інформацію про хвороби і способи їх лікування, наводяться лікарські рецепти. Рукопис походить з XVIII ст. і має 412 с.

Відомо, що цей рукописний збірник перебував у власності якогось Івана Кучинського. Після смерті І. Кучинського в 1877 р. став власність за заповітом Харківського університету. На форзаці є запис, що порадник був написаний Г. С. Сковородою. Ретельне вивчення пам’ятки відкинуло таку думку, однак, можливо, він був у бібліотеці видатного філософа [1, c. 113-114].

Література



  1. Боброва М.И. Травники XVI-XVIII вв. в фонде Центральной научной библиотеки Харьковского национального университета имени В.Н. Каразина // Методичний вісник історичного факультету ХНУ ім. В.Н.Каразіна. – 2011. – № 9.– С. 110-117.

  2. Запаско Я. П. Пам’ятки книжкового мистецтва. Українська рукописна книга. – Львів: Світ, 1995. – 478 с.: іл

  3. Иконников В. С. Опыт русской историографии. – Киев: Тип. Н. Т. Корчак-Новицкого, 1908. – Т. 2, кн. 2. – [2], IV, 1057-1956, X, 114, XXXIII-L, XII с.

  4. Лікарські та господарські порадники XVIII ст. / Підг. до вид. Передрієнко В. А. – К.: Наукова думка, 1984. – 128 с.

  5. Морозов Б. Н. Травник из Постельной казны Ивана Грозного? Харьковская рукопись 1534 г. – новый памятник книжной мастерской митрополита Даниила (Первые итоги изучения) // Археографический ежегодник за 2003 год. – М., 2004. – С. 73-85

  6. Німчук В. В. Мова українського травника XVI ст. // Мовознавство, 1976, № 5, с. 43 -55.

  7. Описание славянорусских рукописей, находящихся в собрании члена-корреспондента имп. Об-ва любителей древней письменности А. А. Титова. – СПб., 1893. – Т. I, ч. I. – XXIV, 469 с.

  8. Потебня А. А. Малорусские домашние лечебники XVIII в. – К., 1890. – 60 с.

  9. Сырку П. Отрывок малорусского простонародного лечебного травника и два заговора. По рукописи начала XVII в., хранящийся в Румынском государственном архиве в Букареште // Филологические записки. – Воронеж, 1883. – Вып. 1. – С. 1-12.

  10. Djamo-Diaconita, L. - Un text slavon de farmacoterapie populara din secolul al XVI-lea // Romanoslavuca. – Bucareşti, 1967. – Т. XIV. – S.377-409.

Климчук Андрій Миколайович

roznjativ@i.ua

Домашня адреса: вул. Дубенська, б. 44-230, м. Рівне, 33010



+380989465975, +380937600071, +380362628998

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал