«Київський політехнічний інститут»



Pdf просмотр
Сторінка7/10
Дата конвертації01.01.2017
Розмір2.87 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
Тема 7. ПІДГОТОВКА НЕФІНАНСОВОГО ЗВІТУ
Мета: засвоїти ключові процедури підготовки не фінансового звіту на
основі профільних стандартів.



Питання для обговорення
7.1. Нефінансова звітність як інструмент розвитку соціальної відповідальності підприємства
7.2. Стандарти підготовки нефінансового звіту
7.3. Процес підготовки звіту
7.4. Нефінансова звітність у світі
7.5. Нефінансова звітність в Україні

Ключові поняття:

Нефінансовий звіт

Communication on
Progress
(СОР)

Глобальний договір ООН

Керівництво G3

Глобальний договір ООН

Global Reporting Initiative (GRI)

Міжфункціональна команда

Репутаційна вигода

ISAE 3000 (International Standard on Assurance Engagements)

AA1000AS
(Assurance
Standard)

Accounting Standrds Board –
ASB

Принципи CERES/Valdez

Коаліція за екологічно відповідальну економіку
(CERES
– Coalition for
Environmentally Responsible
Economies)


Соціальна відповідальність

115
7.1 Нефінансова звітність як інструмент розвитку соціальної
відповідальності підприємства

Одним з інструментів відкритості, підзвітності та покращення діяльності організації у контексті соціальної відповідальності є підготовка нефінансового звіту.
Соціальна або нефінансова звітність – це звіти компаній, що містять не тільки інформацію про результати економічної діяльності, а й соціальні та екологічні показники. Вона є публічною і розглядається як
інструмент
інформування стейкхолдерів компанії
(акціонерів, співробітників, партнерів, клієнтів і суспільства) про те, як і якими темпами компанія реалізує закладені у своїх стратегічних планах розвитку цілі щодо економічної сталості, соціального добробуту та екологічної стабільності.
Нефінансова звітність допомагає підвищити якість як корпоративного управління, так і управління соціальними й екологічними проектами, оцінити внесок компанії в забезпечення її сталого розвитку, зменшити ризики та поліпшити репутацію, розвинути зв’язки з зацікавленими сторонами, обмінятися інформацією на корпоративному і міжкорпоративних рівнях (між компаніями) та порівняти результативність.
У табл. 7.1. приведена порівняльна характеристика фінансової та не фінансової звітності [30]
До вигід нефінансової звітності для компаній можна віднести
наступні:
-
Нефінансова звітність допомагає компанії розбудувати процес управління. Під час підготовки звіту компанія отримує можливість проаналізувати власну стратегію, провести об'єктивну оцінку нефінансових ризиків, залучити менеджерів, відповідальних за функціональні напрямки, до визначення ролі та оцінки впливу компанії на суспільство;
-
Нефінансова звітність будує довіру до компанії. Для працівників компанії соціальна звітність є значним стимулом, роз'яснюючи соціальну роль їх роботи. Бізнес партнери, державні органи, споживачі також формують своє ставлення до компанії з врахуванням наявності нефінансової звітності;
-
Нефінансова звітність підвищує прозорість компанії. Наявність нефінансової звітності поряд із фінансовою дозволяє зацікавленим

Соціальна відповідальність

116 особам отримувати інформацію про соціальні та екологічні аспекти діяльності компанії в комплексі з інформацією про
Таблиця 7.1.
Порівняльна характеристика фінансової та нефінансової звітності
Критерій
Фінансова звітність
Нефінансова звітність
Форма подання
Чітко регламентована
(згідно
існуючих стандартів)
Вільна або згідно з однією з систем стандартів
Фокус
Орієнтир на результати минулих періодів, дослідження фінансових ризиків
Орієнтир на майбутнє
із врахуванням довгострокової стратегії компанії
Стандартизованість
Обов’язкове дотримання
Добровільне дотримання
Часові перспективи
Короткострокові
Коротко -, середньо - та довгострокові
Законодавче регулювання/його рівень
У більшості країн/ національний
Частково у декількох країнах
(Бельгія,
Франція,
Італія,
Велика
Британія,
Данія,
Швеція та
ін.)/ міжнародний
Капітал(и)
Виключно фінансовий
Фінансовий, кадровий, соціальний, природний,
інтелектуальний тощо
Відкритість
інформації
Обмежена
Повна
Джерела складання
Дані фінансового обліку
Дані щодо соціальної та екологічної діяльності компаній, фінансового та управ- лінського обліку
Періодичність
Чітко визначена: чотири/два/один раз(и) на рік
Чітко невизначена: раз на рік чи два роки або за потребою

Соціальна відповідальність

117 економічні результати. Це дозволяє ефективно оцінювати ризики бізнесу, що стає важливим фактором оцінки діяльності компаній з боку акціонерів, інвесторів та кредиторів;
-
Нефінансова звітність зміцнює ділові відносини. Ефективна комунікація з бізнес-партнерами дозволяє компанії отримати репутаційні вигоди як прозорої і відкритої до співпраці через встановлення чітких вимог до контрагентів та відкритості щодо принципів своєї роботи.
Наявність нефінансової звітності дозволяє компаніям зберегти та розширити бізнес з транснаціональними компаніями та вийти на ринки, де соціально-відповідальний бізнес є фактором конкурентної боротьби і які мають вищу рентабельність.
Етапи розвитку нефінансової звітності
Поняття соціальної звітності з’явилося нещодавно. Якщо річні фінансові звіти випускають уже приблизно 150 років, то сама ідея випуску нефінансових звітів виникла 40 років тому.
Перший етап. Перші нефінансові звіти з’являються у Європі у
1970-х роках і Великобританії, де відображається інформація про соціальну, екологічну, економічну діяльність компанії. А пізніше у 1972
– 1977 рр. уже почали Таврійський державний агротехнологічний університет 205 складати соціальну звітність американські корпорації.
На перших етапах запровадження соціальної звітності як Америці так і у
Європі вона застосовувалась для інвесторів з метою створення іміджу та підвищення вартості компаній, вміння управляти ризиками. Перші нефінансові звіти являли собою щорічні глави з включенням екологічних проектів компаній та були схожі на рекламу. Ці звіти не були пов’язані з корпоративною результативністю, і критики називали їх рекламними або «еко-порнографічними».
Другий етап пов'язаний із звітами Ben & Jerry’s, Body Shop та
Shell Canada. Звіт компанії Ben & Jerry’s 1989 року є видатним тому, що вона найняла соціального аудитора, який співпрацював не тільки зі співробітниками компанії, а й з її стейкхолдерами (постачальниками, партнерами, представниками громади) щодо активності 1988 року.
Протягом двох тижнів соціальний аудитор проводив інтерв’ю і пізніше запропонував назвати свою працю «Звітом зацікавлених сторін», який, своєю чергою, став також і першим звітом не лише із залученням аудитора, а й із залучення стейкхолдерів, оскільки документ був розподілений на п’ять категорій зацікавлених сторін:

Соціальна відповідальність

118
- громади: допомога громаді, філантропія, обізнаність щодо навколишнього середовища; обізнаність у глобальних питаннях;
- співробітники;
- клієнти;
- постачальники;
-
інвестори.
Третій етап. Після першого звіту, практика підготовки звітів за допомогою незалежних соціальних аудиторів стала традиційною. Одним зі слабких моментів такої практики можна вважати відсутність єдиних світових стандартів, які допомогли б вимірювати процеси звітності.
Саме тому особливо цікавим є наступний, третій етап розвитку не фінансової звітності. На цьому етапі верифікацію проводять не лише аудитори, а й незалежні органи, які мають акредитацію відповідно до соціальних та екологічних стандартів. Наприклад, такою організацією є
«Міжнародна соціальна звітність» (Social Accountability International,
SAI), що була заснована в 1997 році. SAI засновано першим соціальним аудитором Ben & Jerry’s Аліс Теппер Мерлін і Радою з економічних пріоритетів. У 1998 році організація SAI створила консультативну раду для розробки SA 8000 – глобального стандарту з дотримання прав людини на робочому місці, і того ж року перші організації були акредитовані на проведення аудиту на відповідність SA 8000.
Четвертий етап.2010 рік поклав початок новому етапу звітності
– «Один або інтегрований звіт». Наприклад, в Південній Африці з 1 червня 2010 року всі 450 компаній, акції яких котуються на біржі, повинні подавати інтегрований звіт, а саме спільний нефінансовий і фінансовий звіти, або пояснювати у своєму фінансовому звіті, чому вони цього не роблять.
Інтегрований звіт – це інтегроване представлення показників як фінансового, так і нефінансового характеру в щорічному звіті компанії.
Інтегрований звіт надає можливість більше зрозуміти показники, пояснює яке відображення має сталий розвиток в діяльності компанії, і допомагає включити сталий розвиток у механізм ухвалення рішень.
За статистикою, 2/3 компаній, що публікують такі звіти, роблять це з суто економічних міркувань – для акціонерів та інвесторів, інші вважають, що працюють на імідж. По суті, соціальна звітність порушує питання нематеріальної складової вартості бізнесу і таких її аспектів, як репутація, лояльність споживачів, надійність, інтелектуальний капітал.

Соціальна відповідальність

119
Але в довгостроковій перспективі все це сприяє підвищенню вартості компаній – завдяки віддачі від усіх груп зацікавлених осіб.
У нефінансовому звіті має бути інформація для клієнтів
(продукцію та послуги), для співробітників (гарантії зайнятості, внутрішні програми розвитку, охорона здоров’я і безпека на підприємстві), для місцевої громади (фінансові показники компанії, її вплив на зовнішнє середовище, рівень зайнятості, інвестиції), партнерів,
інвесторів і широкої громадськості (штрафи, стягнення, нагороди тощо).
7.2 Стандарти підготовки нефінансового звіту

Визначаючи формат нефінансової звітності, підприємство орієнтується на власні потреби і етап розвитку моделі соціальної відповідальності. У світі найбільш поширеними форматами є «Звіт про прогрес» і нефінансова звітність за системою GRI.
Нефінансова звітність може бути підготовлена і надана у різних форматах:
1. Звіт зі сталого розвитку, сформований відповідно до вимог системи GRI (Глобальної ініціативи зі звітності);
2. Звіт про Прогрес реалізації принципів Глобального договору
ООН (СОР – Communication on Progress);
3. Довільний соціальний звіт - за довільною структурою і самостійно обраним показникам.
Звіт зі сталого розвитку відповідно до вимог системи GRI
Одним з найпоширеніших форматів нефінансової звітності є Звіт зі сталого розвитку, сформований відповідно до системи Глобальної
ініціативи зі звітності (GRI). Йому відведена роль стандарту рамкових критеріїв підготовки нефінансової звітності.
Система звітності GRI застосовується підприємствами та організаціями як основа розкриття інформації про результати забезпечення сталого розвитку. Вона постійно удосконалюється і розширюється в міру накопичення досвіду зі звітності та зміни як потреб організацій, що звітують, так і аудиторії адресатів.
У жовтні 2006 р. опублікована третя редакція «Керівництва зі звітності у сфері сталого розвитку» GЗ, яка протягом трьох років розроблялася більше ніж 3000 представниками різних секторів світової економіки. «Керівництво G3» встановлює структурно-логічну схему і рамки звіту, а також визначає рівень якості наданої інформації.

Соціальна відповідальність

120
Уся документація Системи GRI підлягає тестуванню і послідовному покращенню. Звітність за GRI спрямована на досягнення консенсусу в діалозі між зацікавленими сторонами, що представляють ділове й інвестиційне співтовариства, трудові об’єднання, цивільне суспільство, бухгалтерську справу, наукові кола тощо.
GRI використовується як загальноприйнята система звітності відносно економічних, екологічних і соціальних результатів діяльності широким колом організацій – від малих підприємств до багатогалузевих компаній, що діють в глобальному масштабі. При цьому вона враховує особливості їхньої діяльності. Система звітності GRI включає як загальну, так і специфічну для окремих галузей документацію.
На основі Керівництва G3 рекомендується формувати звіти всім компаніям (приватним, державним і некомерційним) незалежно від їх масштабу, галузі, місця розташування або досвіду. При цьому звітність може приймати різні форми: публікацію в Інтернеті або на паперовому носії, окрему публікацію, включення в річні або фінансові звіти.
Окремі організації ухвалюють рішення щодо формування звітності на основі повної системи GRI. Інші віддають перевагу найбільш стислому, але практичному формату. Проте всім структурам, що публікують нефінансову звітність рекомендується розміщувати плани з розширення звітності в майбутньому.
Керівництво G3 містить Принципи, що визначають зміст звіту і забезпечують якість наданої інформації. До нього також входять
Стандартні елементи звітності, що складаються з Показників результативності й інших характеристик, а також рекомендації щодо конкретних технічних питань звітності.
Для кожного з Показників результативності, включених в
Керівництво, розроблені Протоколи щодо показників, які містять рекомендації зі збору та систематизації інформації, роботи з показниками, визначення ключових термінів, методики складання й інші технічні моменти, які допомагають укладачам звітів і забезпечують однакову інтерпретацію показників результативності.
Галузеві додатки, що акцентовані на специфічних для певних галузей питаннях
(гірничодобувної промисловості, автомобілебудування, фінансів, державного сектора тощо), доповнюють
Керівництво рекомендаціями з його застосування в контексті конкретних галузей, а також містять специфічні показники результативності. При цьому галузеві додатки використовуються як доповнення до Керівництва, а не замість нього.

Соціальна відповідальність

121
Технічні протоколи розраховані на користування водночас
Керівництвом та Галузевими додатками, а також охоплюють проблемні питання. Вони розроблені як рекомендації з окремих питань (наприклад, визначення меж звітності).
Межі звітності, тобто рамки діяльності, якої стосується надана
інформація, можуть бути: географічними, галузевими, процесними.
Межі окреслюють аспекти відповідальності, що відображені у нефінансовій звітності, тобто:
- за географічними – звіт містить виключно певні країни ведення бізнесу;
- за галузевими – звіт охоплює виключно певні галузі діяльності;
- за процесними – звіт стосується виключно конкретних бізнес- процесів.
Таким чином, основними елементами звітності за системою GRI є:
1) характеристика організації (опис бізнесу і стратегії);
2) інформація про підходи до управління;
3) показники результативності економічної, екологічної і соціальної діяльності.
Кінцевою фазою процесу формування нефінансового звіту за системою GRI є його оприлюднення на корпоративному сайті та
інформування офісу GRI. При цьому повідомлення може бути у формі простого листа з додатком до нього звіту у надрукованому або електронному форматі, або його реєстрація в он-лайновій базі звітів на порталі GRI.

Звіт про прогрес
«Звіт про Прогрес реалізації принципів Глобального договору
(ГД) ООН» (далі – Звіт про Прогрес) є обов’язковим для компаній- підписантів Глобального договору ООН (тобто підприємств і організацій, які зобов’язалися дотримуватися принципів ГД в своїй діяльності). Це одна з найпростіших форм нефінансової звітності, найбільш зручна для малого і середнього бізнесу.
За офіційними даними Глобального договору ООН на 30.04.2010 р. у світі було опубліковано 7 977 Звітів про Прогрес. Таким чином, нефінансова звітність є важливим свідченням солідаризації принципам
ГД компаній-підписантів і впливовим аргументом системного діалогу із стейкхолдерами.

Соціальна відповідальність

122
Звіт про Прогрес, як комунікативний інструмент демонструє стейкхолдерам (клієнтам, персоналу, інвесторам, ЗМІ, органам влади) рівень прогресу в повсякденній бізнес-діяльності у сфері реалізації десяти принципів і, коли це є доречним, підтримку цілей ООН шляхом партнерства.
Звіт про Прогрес, як дієвий механізм забезпечення цілісності
ініціативи Глобального договору, є не тільки ефективним каналом
інформування груп впливу, але і результативним інструментом постійного вдосконалення.
Окрім цього, Звіт про Прогрес є депозитарієм продуктивних корпоративних практик у сфері соціальної відповідальності бізнесу.
Доцільно, щоб Звіт про Прогрес був інтегрованою частиною річних звітів або Звітів зі сталого розвитку, оскільки при інформуванні про підсумки реалізації десяти загальних принципів Глобального
Договору організації, як правило, оперують фінансовими документами та іншими формами публічної звітності. Загальний обсяг звітності наразі не має принципового значення, він може укладатися в 2 - 3 сторінки.
Всі компанії-підписанти Глобального договору повинні не тільки дотримуватися його принципів у щоденній діяльності, але і регулярно надавати повідомлення про досягнутий прогрес. Кожна організація самостійно визначає формат звіту.
Як Глобальний договір, так і GRI, спираються на концепцію постійного вдосконалення, тому їхні підходи до якості та охоплення звітності подібні, взаємодоповнюючі.
Глобальний договір це каталізатор лідерства та інновацій, десять принципів якого допомагають інтегрувати зобов’язання компаній, взяті в рамках соціальної відповідальності, в організаційну стратегію.
Нефінансові Звіти, сформовані відповідно до системи GRI і/або власних підходів, можуть вважатися Звітом про Прогрес за умови, що вони містять три основні елементи:
1) заяву про підтримку від вищого керівництва;
2) опис конкретних дій;
3) показники результативності.
Протягом перших 5 років у Звіті можна за вибором розкривати прогрес в реалізації мінімум 2 з 4 блоків принципів ГД (права людини, трудові відносини, екологія, протидія корупції). По закінченні п’ятирічного членства, в Звіті про Прогрес повинні відображатися всі блоки принципів Глобального договору.
У нефінансовому звіті не варто декларувати проведені заходи і діяльність, які можна віднести до кожного із загальних принципів ГД,

Соціальна відповідальність

123 проте важливо підкреслити і зафіксувати підтримку і солідаризацію з принципами, заходи по яких не проводилися.
Слід підкреслити, що інформування про досягнуті результати в
Звіті про Прогрес є частиною щорічного огляду і охоплює діяльність виключно протягом одного звітного періоду (один рік).
Формування Звіту про Прогрес складається з трьох послідовних кроків:
1) створення системи ефективних комунікацій;
2) інформування стейкхолдерів;
3) оприлюднення звіту в базі даних Глобального Договору.
Довільний соціальний звіт
Оскільки формат звітності не є загальнообов’язковим, команда, відповідальна за збір, систематизацію і аналіз інформації, може розробити власну форму Звіту про Прогрес, але при цьому інформація повинна відповідати встановленим вимогам і правилам.

7.3 Процес підготовки звіту
Процес формування нефінансового звіту є індивідуальним, проте він містить загальні для всіх суб’єктів підходи:
1) формування міжфункціональної команди;
2) залучення груп впливу;
3) збір даних;
4) безпосереднє формування звіту;
5) верифікація і аудит.

1. Формування міжфункціональної команди
Залучення менеджерів основних профільних підрозділів значно полегшує роботу над нефінансовим звітом. Тому формування міжфункціональної команди є доречним.
Створення міжфункціональної команди дозволяє:
- спростити процес отримання даних для звіту;
- розширити залучення персоналу до впровадження стратегії
СВБ;
- отримувати інформацію щодо проблемних питань і внутрішніх пріоритетів безпосередньо від першоджерел;
- профільним департаментам і підрозділам впливати на зміст звіту і механізми поширювання;

Соціальна відповідальність

124
- навчити профільні підрозділи і департаменти користуватися звітом при виконанні функціональних обов’язків.
Як показує практика, до її складу доцільно включити представників відділів планування і стратегічного розвитку, маркетингу, комунікацій і управління персоналом, фінансового і виробничого відділів, а також відповідальних за зв’язок з інвесторами і органами влади (державними і місцевого самоврядування), за охорону праці й екологію.
Під час формування звіту, для оцінки прогресу і ухвалення рішень з принципових питань, необхідні регулярні комунікації членів команди.

2. Залучення груп впливу
Враховуючи, що адресатом звіту є певна аудиторія, доцільною є
ідентифікація переваг цільових груп і залучення їх до процесів. Спільна робота груп впливу і персоналу сприяє акцентуванню значущих сфер соціальної відповідальності бізнесу.
При цьому за необхідністю до процесу ідентифікації груп впливу, залучають треті організації, які спеціалізуються на співпраці із зацікавленими сторонами.
Щоб мінімізувати вірогідність негативної реакції на нефінансову звітність та забезпечити позитивну, слід ідентифікувати інтереси, переваги і рівень сприйняття цільових груп. Традиційні методи
(соціологічні опитування, пілотні версії звіту) є прийнятними для великого бізнесу, але вони складні та витратні для малого та середнього, а їх результати нерідко суперечливі і складні в інтерпретації.
В Україні представники більшості груп впливу мало знайомі або взагалі не знайомі з підходами щодо формування та використання нефінансової звітності;
Певні особливості має ситуація, коли цільова група – зарубіжна аудиторія. Переклад звітності відповідною мовою, вимагає обачності.
Для того, щоб документ або його фрагмент сприймався адекватно, перекладачеві недостатньо знати спеціальну термінологію, пов’язану зі сферою діяльності бізнесу. Він повинен бути добре знайомий з сучасною термінологією відповідних сфер звітності – фінансово-економічною, екологічною і соціальною, а в деяких випадках – знати певні міжнародні документи. Неадекватна термінологія та посилання не сприяють взаєморозумінню. Для спрощення роботи приклади використання термінів можна знайти в спеціалізованих двомовних глосаріях або перекладених документах.

Соціальна відповідальність

125
Контактні аудиторії (внутрішні та зовнішні) повинні впізнавати компанію у звіті, а отже, у процесі його формування слід брати до уваги отримані рекламації і рекомендації.

3. Збір даних

Для наповнення нефінансового звіту першочерговим завданням є формування базової сукупності ключових показників (наприклад, згідно зі стандартом GRI) і опрацювання методології їхнього розрахунку
(користуючись рекомендаціями GRI або галузевих асоціацій).
Процес роботи з даними вимагає певної послідовності: формування базової сукупності ключових показників; визначення джерел інформації; систематизація даних; структурування даних; аналіз даних.
Формування базової сукупності ключових показників
Інформація у звіті повинна відображати аспекти, що характеризують економічний, екологічний і соціальний вплив на зовнішнє та внутрішнє середовище.

Визначення джерел інформації
Інформація, необхідна для нефінансового звіту міститься у внутрішньокорпоративній документації. У деяких компаніях – в декількох інформаційних системах, що використовуються різними департаментами та відділами. Необхідно враховувати існування паралельних систем обліку: управлінського і податкового. У зв’язку з цим, доцільним є складання внутрішнього переліку всіх потенційних джерел даних, при цьому, в окремих випадках, єдиним можливим варіантом є проведення інтерв’ю з відповідальними особами.

Систематизація даних
Слід підкреслити необхідність аналізу кореспонденції даних внутрішніми аудиторами або зіставленням інформації з фінансовою документацією, сформованою для контролюючих органів або внутрішніх цілей. За наявності декількох центрів збору даних (розрізнені структурні підрозділи, департаменти, заводи тощо) актуальним є питання їх професійної систематизації.


Соціальна відповідальність

126
Структурування даних
Дані з першоджерел можуть не відповідати встановленим показникам для формування звіту. У цих випадках проблемні питання необхідно виносити на обговорення міжфункціональної команди, порівнювати ситуацію з аналогічними компаніями, які стикалися з подібними обставинами, або шукати власний підхід до вирішення проблеми.

Аналіз даних
Надзвичайно важливе значення має чинна система збору і аналізу даних. Найбільш доцільним у цьому випадку є системна акумуляція даних, з неодмінною інформацією щодо джерел даних (хто і коли надав), аудиту (хто, коли і за якою методикою), методології розрахунку показників, механізму ухвалення і делегування (ким, коли і кому). При цьому слід враховувати, що формалізовані методики аналізу даних дозволять спростити процес звітності в наступному періоді.

4. Формування звіту
Враховуючи, що час є єдиним ресурсом, який не підлягає накопиченню і альтернативному використанню, при формуванні нефінансового звіту необхідно провести ретельний аналіз доцільності всіх процесів, наприклад, акумуляції і візуалізації даних. Переклад в даному випадку вважається за можливе делегувати підрядникам, таким чином вивільнивши час працівників для реалізації інших проектів.
Нефінансовий звіт слід позиціонувати як механізм реалізації комплексних цілей, наприклад, він може формуватися паралельно з оцінкою ефективності проектів СВБ або при щорічному перегляді стратегії СВБ. Систематизувати і аналізувати дані раціонально одночасно з формуванням фінансових звітів. Різні розділи (в т. ч. таблиці, діаграми, коментарі) доцільно використовувати для інших комунікативних цілей.

5.

Верифікація і аудит

Поширювання нефінансової звітності, власне, як і фінансової,
ініціює питання правдивості тез і реалістичності наданої інформації.
Першочерговими адресатами звітності є причетні групи впливу, наприклад, працівники, бізнес-партнери, акціонери. Слід враховувати, що вони детально аналізують презентовані факти, твердження і думки з урахуванням доступної їм інформації, що є значущою обставиною, зважаючи на швидкість інформаційних потоків та репутаційних ризиків.

Соціальна відповідальність

127
Метою верифікації нефінансової звітності є підтвердження достовірності (правдивості) кількісних показників і якісної інформації.
Верифікація є ознакою відповідності очікуванням груп впливу, оцінкою відображених в звіті соціальних аспектів. Верифікації підлягають не тільки показники нефінансового звіту, але і методики їхнього розрахунку, систематизації і аналізу, що сприяє підтвердженню правдивості інформації та вдосконаленню системи управління соціальною відповідальністю бізнесу. Верифікація і аудит нефінансової звітності є свідоцтвом фундаментальності соціальної відповідальності.
Предметом верифікації є повний нефінансовий звіт або ключові кількісні та якісні показники. При цьому істотність визначається неоднозначністю інтерпретації і значущістю показників для зовнішніх груп впливу.
Аудит нефінансового звіту може проводитися різними організаціями, зокрема компаніями, які надають послуги фінансового аудиту. Позитивним моментом в цьому випадку є репутація компанії- аудитора, ретельність процесу і всебічність рекомендацій; негативним – зависока вартість.
Аудит показників також може проводитися зацікавленими групами впливу. Такий механізм верифікації сприяє активному залученню груп впливу до співпраці, але вимагає певних компетенцій і довіри. Перевагою в даному випадку є більш глибоке розуміння тенденцій нефінансової звітності, істотності соціальних або екологічних показників і нижча вартість послуг; недоліком – популярність компанії-аудитора виключно у вузьких професійних колах.
Слід підкреслити, що цінність верифікації полягає не у висновку, а в його квінтесенції, тобто ступені значущості нефінансового звіту, свідоцтві прозорості та відвертості бізнесу як такого. Аудиторський висновок примножує достовірність і фундаментальність інформації в соціальному звіті. Таким чином, як і у фінансовій звітності, аудит, перш за все, формує довіру.
Найбільш відомими міжнародними стандартами нефінансового аудиту є: стандарт ISAE 3000 (International Standard on Assurance
Engagements), що встановлює рамкові умови перевірки даних щодо нефінансових аспектів діяльності, включаючи інформаційні системи, системи внутрішнього контролю, процесів корпоративного управління тощо; стандарт
AA1000AS
(Assurance
Standard), розроблений компанією AccountAbility), що визначає правила верифікації звіту за

Соціальна відповідальність

128 критеріями істотності, повноти і відповідності, їх інтеграцію в систему управління процесом звітності, а також механізм перевірки відповідності змісту нефінансового звіту очікуванням груп впливу.
7.4 Нефінансова звітність у світі

Темпи поширення у суспільстві нефінансової звітності відображають швидкість поширення концепції соціальної відповідальності і етики бізнесу в цілому.
Первинні вимоги до нефінансової звітності були сформульовані
Фондами соціальних інвестицій Великобританії і США. Принципи
CERES/Valdez, що фактично стали інструктивним керівництвом зі звітності з екологічних питань після екологічної катастрофи 1989 р.
(результат аварії танкера Exxon Valdez), розробила Коаліція за екологічно відповідальну економіку (CERES – Coalition for Environmentally
Responsible Economies).
У 1997 р. CERES, за підтримки Програми ООН з навколишнього середовища (UNEP), створено фундамент однієї з найпопулярніших в світі систем нефінансової звітності GRI (Global Reporting Initiative).
Нові правила бухгалтерського і управлінського обліку, інноваційні рішення та більш жорсткі вимоги бізнес-партнерів один до одного, зумовили появу «Звіту про соціальну відповідальність бізнесу».
Компанія Sustain Ability назвала 1990-і рр. «десятиліттям відвертості» в результаті активного розповсюдження практики нефінансової звітності. На сьогодні більше 4000 організацій із понад 100 країн підписали Глобальний договір, більше 1000 бізнес-структур з майже 60 країн офіційно заявили про те, що вони використовують
«Керівництво із звітності в області сталого розвитку» GRI. При цьому переважна більшість звітів опубліковані європейськими компаніями.
Разом з тим спостерігається стрімке зростання кількості компаній, що подають звіти, в Америці й Азії.
Дослідження, проведене спільно KPMG і United nations environment programme (UNEP) у 30 країнах виявило наявність 142 національних стандартів, законів і інструкцій щодо соціальної звітності,
16 стандартів, які окреслюють вимоги щодо звітності на глобальному або регіональному рівні, 14 стандартів оцінки звітності. Слід зазначити, що
65 % нормативних документів можна вважати обов’язковими і лише 35 % з них є факультативними. Таким чином, уряди, розглядаючи нефінансову звітність як один з інструментів просування соціальної відповідальності бізнесу, істотно сприяють її становленню.

Соціальна відповідальність

129
У країнах Європейського Союзу соціальна звітність обов’язкова для певних груп компаній. Найбільш чітко тенденції становлення простежуються у Франції, Норвегії, Швейцарії.
У Франції організації, персонал яких налічує більше 300 осіб, зобов’язані з 1977 р. готувати звіт «Bilan Social» (Соціальний звіт – пер. з фр.). Цей соціальний звіт містить інформацію щодо практик найму на роботу, оплати праці, охорони здоров’я і безпеки, умов праці на робочому місці, навчання і професійної підготовки, а також щодо відносин між керівництвом і персоналом.
Компанії, що котируються на біржі Франції, з 01.01.2003 р. зобов’язані надавати соціальний звіт з охорони праці та навколишнього середовища про вплив їхньої діяльності на суспільство. У звіті також необхідно розкрити ступінь дотримання основних принципів і прав у сфері праці, затверджених Деклараціями Міжнародної організації праці
(МОП), а також заходи щодо просування цих принципів серед субпідрядників філіями французьких організацій.
У Бельгії з 1995 р. до річного звіту обов’язково додається звіт
«Bilan Social». Соціальний звіт містить загальний опис робочої сили,
інформацію щодо практик найму і розвитку персоналу, плинності кадрів, заходів просування і професійну підготовку працівників. Великі організації готують повний звіт, малі та середні (з кількістю працівників більше 20 осіб) – скорочений. Звіт подається до Національного банку
Бельгії, який контролює достовірність інформації.
У Данії з 1993 р. «Закон про захист навколишнього середовища» містить вимоги екологічної звітності для «найбільших забруднювачів».
У Норвегії з 1998 р. національний та іноземний бізнес, що провадить свою діяльність на території країни і є суб’єктом оподаткування, згідно з «Законом про бухгалтерський облік» обов’язково включає до преамбули інформацію про операційне середовище, гендерну рівність, екологію, а також про заходи, які можуть запобігти або зменшити негативний вплив компанії.
У Великій Британії у 2005 р. прийнятий «Закон про обов’язкову корпоративну соціальну звітність підприємств, що котируються на біржі». Відповідно до опублікованого Національним інститутом стандартизації Великої Британії (Accounting Standrds Board – ASB) стандарту в соціальному звіті обов’язковому розкриттю підлягає
інформація про персонал (аспекти здоров’я і безпеки праці, політики найму, навчання і розвитку, мотивацій, бізнес-етики, продуктивність працівників) і суспільно важливих проблем (питання охорони здоров’я, наявності у виробничому ланцюгу соціальних ризиків, різноманіття

Соціальна відповідальність

130 клієнтської бази, впливи на місцеве співтовариство (шум, забруднення повітря і води), а також дотримання прав людини і корінних народів).
У Швеції закони, прийняті у кінці 2009 р., зобов’язали всі 55 компаній державної власності оприлюднювати звіти щодо їхньої екологічної безпеки, економічної і соціальної діяльності.
У Німеччині звітність за нефінансовими показниками є обов’язковою для великих підприємств і холдингів. Наприкінці 2004 р. у законодавство про бухгалтерський облік
і реформи
(Bilanzrechtsreformgesetz) були внесені зміни, які вперше приписували включити в звітність ключові нефінансові показники діяльності: екологічний вплив і стан людського капіталу.
В Італії, згідно з законодавчим актом № 32/2007, у фінансовому звіті вступне слово директора повинне обов’язково містити характеристику відносин з персоналом та екологічної діяльності.

7.5. Нефінансова звітність в Україні
Нефінансова звітність в Україні знаходиться на етапі активного поширення і має значний незадіяний потенціал. Ключову роль в залученні бізнесу до цього процесу має розвиток мережі Глобального договору ООН.
Вектори нефінансової звітності в країні:
- умови праці та розвиток людського капіталу;
- збереження і відтворення навколишнього середовища;
- доброчинність;
- співпраця з місцевими громадами.
Ключовим аспектом соціальної звітності є сфера розвитку людського капіталу. Підприємства описують участь персоналу в різноманітних тренінгах і програмах, розробляють та впроваджують об’єктивні системи оцінки ефективності роботи, мотивації. Значна кількість бізнес-структур, які звітують щодо реалізації принципів ГД у форматі Звіту про Прогрес, при розкритті інформації щодо принципів дотримання прав людини або трудові відносини, надають інформацію про соціальні переваги працівників, гідне ставлення до них, створення безпечних умов праці.
Бізнес-структури розкривають інформацію про екологічні
ініціативи, наприклад, обсяги інвестицій у здійснення заходів щодо зменшення забруднення навколишнього середовища (вартість і перелік заміненого устаткування, вартість впровадження екологічних програм,

Соціальна відповідальність

131 проведення екологічного аудиту тощо) і отриманих від них результатів, надають детальну характеристику впливу функціональної діяльності на навколишнє середовище, у тому числі й негативного. Проте в Україні
існують підприємства, які тільки декларують солідаризацію принципам збереження навколишнього середовища.
Слід зазначити детальне розкриття екологічних аспектів у звітах формату GRI. В Звітах про прогрес, як правило, вітчизняний бізнес
інформує щодо реалізації принципів зеленого офісу і прихильність до програми Go Green, ініційованої Глобальним договором.
У нефінансовій звітності малих і середніх підприємств простежуються тенденції опису невеликих, але наскрізних ініціатив добросовісного відношення до навколишнього середовища.
Домінантою нефінансових звітів є доброчинні акції і проекти.
Менеджмент по-різному інтерпретує роль добродійності у соціально - відповідальному бізнесі: одні вважають її «точкою відліку» соціальної відповідальності, інші припускають, що вони повинні формуватися в тематично споріднених галузях та бути безпосередньо пов’язаними з основною діяльністю.
Але, в цілому, бізнес у нефінансовій звітності детально інформує стейкхолдерів щодо адресної доброчинної допомоги і проведення соціальних акцій загального напряму. Наприклад, щодо запобігання розповсюдження хвороб (ВІЧ/СНІДУ, раку, туберкульозу тощо), допомоги дітям в інтернатах, дитячих будинках тощо.
Аспекти співпраці з місцевими громадами у нефінансових звітах висвітлюються певною мірою через призму доброчинності. Це, зокрема, допомога у покращенні соціально-побутових умов у місцях розташування виробничих ділянок, допомога органам місцевого самоврядування тощо. У деяких звітах зустрічаються приклади переходу від благодійності до партнерства з метою вирішення конкретних соціальних або екологічних питань регіону. У таких випадках має місце співпраця з місцевими громадами і неурядовими організаціями.
Окрім вищезазначених аспектів, як правило, у нефінансовій звітності стисло характеризується діяльність в економічних показниках, зокрема надається інформація про доходи і прибутки, просування на ринку. Проте, оскільки фінансова звітність в Україні є обов’язковою, розкриття такої інформації не вимагає від бізнесу додаткових зусиль.
Водночас аспекти протидії корупції і відповідальності за продукцію не знайшли достатнього віддзеркалення в нефінансовій звітності вітчизняного бізнесу.

Соціальна відповідальність

132
Розкриття принципу антикорупційної діяльності є найменш детальним серед всіх принципів Глобального договору. Незначна кількість підприємств указують на існування політики відбору бізнес- партнерів та співпраці з ними, найму працівників і підрядників, впровадження практики реєстрації подарунків.
В аспекті відповідальності за продукцію фактично відсутня
інформація про відповідальність впродовж всього життєвого циклу продукту (в т.ч. збір і утилізація використаних товарів або упаковки). Як правило, в нефінансових звітах не висвітлюється інформація щодо відповідальності за постачальників впродовж всіх ланцюгів постачання.
Процес соціальної звітності допомагає бізнесу оцінити ефективність управління економічними і соціальними програмами, вплив на навколишнє середовище.
Нефінансові звіти демонструють ринку зацікавленість бізнесу проблемами навколишнього середовища, економічного і соціального розвитку території. Бізнес отримує репутаційні та управлінські вигоди: конструктивна співпраця з групами впливу, залучення капіталу тощо.
Питання для контролю
1.Розкрийте сутність соціальної (нефінансової звітності) та її роль у розвитку соціальної відповідальності підприємств.
2.Яким чином відбувався розвиток не фінансової звітності?
3. У чому проявляється особливість інтегрованого звіту?
4. Які формати не фінансової звітності найбільш поширені у світі?
5. Проаналізуйте особливості підготовки не фінансової звітності в окремих країнах.
6. Сформулюйте та дайте характеристику основним етапам підготовки не фінансового звіту.
7.Яким чином здійснюється верифікація та аудит нефінансової звітності?
Тестові завдання

1. Процедура складання звітності про соціальну діяльність
підприємства, яка передбачає використання окремих спостерігачів
зовнішньої аудиторії це:
а) соціальна звітність; б) соціальний аудит;

Соціальна відповідальність

133 в) соціальний рейтинг.
2. Соціальні нефінансові звіти, згідно з міжнародним стандартам, це:
а) форма розвитку зв’язків з громадськістю (PR); б) що добровільно беруться на себе компанією додаткові соціальні зобов’язання; в) оформлення стандартних форм відповідальності бізнеса перед партнерами, споживачами, органами влади, громадськістю.

3. Нефінансовий соціальний звіт верифікується (підтверджується):
а) керівництвом компанії і місцевими органами влади; б) організованою громадськістю (громадськими організаціями); в) сертифікованими експертами.

4. У якому форматі дозволено подавати нефінансову звітність?
а) Звіт зі сталого розвитку, Довільний соціальний звіт; б) Звіт про Прогрес, Звіт про екологічний аудит; в) Звіт з корпоративного розвитку, Довільний соціальний звіт.

5. У нефінансовому звіті має бути інформація для:
а) клієнтів; б) співробітників, інвесторів; в) місцевої громади, партнерів; г) вірні відповіді а) та в); д) вірні відповіді а), б) та в);

6. Що відносять до етапів підготовки нефінансового звіту?
а) формування команди, збір даних; б) залучення груп впливу, верифікація і аудит; в) формування звіту; г) всі відповіді вірні.

Практичні завдання
Завдання 1
Розробити форму нефінансового звіту для підприємств машинобудування, поліграфії та будівельної галузі використовуючи кількісні показники результативності підприємства за трьома напрямками (економіка, екологія, соціальна політика).

Соціальна відповідальність

134
Завдання 2
Розрахувати рівень соціальної відповідальності підприємства сфери послуг на основі методики розрахунку інтегрального індексу соціальної відповідальності [49].


Методичні вказівки:
Розрахунок інтегрального індексу соціальної відповідальності здійснюється за показниками діяльності підприємства, та критеріями, що характеризують ступінь дотримання принципів соціальної відповідальності в господарській діяльності підприємства сфери послуг.
Вихідні дані
Назва підприємства _____________________
Таблиця 7.2

з/п
Показник
Значення
1
Наявність на підприємстві переплати чи заборгованості щодо податкових та інших обов’язкових зобов’язань, грн.
ІСВ
1 2
Середньогалузевий рівень заробітної плати, грн.
ІСВ
2 3
Середня заробітна плата працівників підприємства, грн.
ІСВ
3 4
Найвища заробітна плата на підприємстві, грн.
ІСВ
4 5
Найменша заробітна плата на підприємстві, грн.
ІСВ
5 6
Частка працівників підприємства, які отримують
ЗП нижче прожиткового мінімуму, %
ІСВ
6 7
Нормативний обсяг витрат підприємства на охорону праці, грн.
ІСВ
7 8
Фактичний обсяг витрат підприємства на охорону праці, грн.
ІСВ
8 9
Виручка підприємства від реалізації продукції, грн.
ІСВ
9 10
Витрати підприємства на вирішення соціальних питань працівників, грн.
ІСВ
10 11
Витрати підприємства на вирішення соціальних питань поза його межею, грн.
ІСВ
11

ІСВ
інт

Соціальна відповідальність

135


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал