«Київський політехнічний інститут»



Pdf просмотр
Сторінка6/10
Дата конвертації01.01.2017
Розмір2.87 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
Тема
6.
ЕКОЛОГІЧНА
КОМПОНЕНТА
СОЦІАЛЬНОЇ
ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
Мета: розкрити сутність екологічної відповідальності у контексті її
еволюцій та з виділенням елементів екологічної відповідальності бізнесу.
Питання для обговорення:
6.1.
Сутність екологічної відповідальності
6.2.
Еволюція концепцій екологічної відповідальності
6.3.
Елементи екологічної відповідальності бізнесу
6.4.
Досвід реалізації принципів екологічної відповідальності
6.5.
Шляхи посилення екологічної відповідальності
Ключові поняття:

Екологічна відповідальність

Екологічно та соціально відповідальний бізнес

Функції екологічної відповідальності

Стратегія екологічно маркетингу

Корпоративна екологічна політика

Екологічні ініціативи

Виробництво
«зелених» товарів

Система екологічного управління
(Environmental
Management System)

Екологічна освіта

Система екологічної сертифікації

«Зелене постачання»



Соціальна відповідальність

102
6.1.

Сутність екологічної відповідальності

Концепція соціальної відповідальності бізнесу розроблялася найбільшими корпораціями світу протягом другої половини ХХ ст. і утвердилася як стратегія сталого розвитку. Співробітники данського
інституту «Копенгагенський центр – нові партнерства для соціальної відповідальності» («The Copenhagen Centre – New Partnerships for Social
Responsibility») розробили концепцію добровільного взаємовигідного партнерства представників бізнесу, національного уряду та громадських організацій з метою підвищення конкурентоспроможності окремих компаній і національних економік на засадах сталого розвитку, прозорості бізнесу та соціальної відповідальності.
Компанії «IBM», «General Electric», «Ford Motor Company»,
«British Petroleum» та інші розширили поняття економічного прибутку, додавши до нього соціальний прибуток. Такий підхід означає добровільну відмову від нецивілізованих способів ведення бізнесу, включаючи забруднення природного середовища.
Соціально відповідальний бізнес визнає рівність соціально-екологічних та фінансово економічних інтересів і цінностей, акцентує увагу на таких нефінансових показниках як якість продукції, кадрова політика, екологічний збиток, нематеріальні активи, «гудвіл» і т.п.
Екологічно та соціально відповідальний бізнес означає:
- вихід бізнесу з мінімальних рамок самозабезпечення і внесок власних ресурсів у довгостроковий розвиток внутрішнього і зовнішнього середовища;
- реалізацію заходів екологічної та соціальної спрямованості шляхом збереження добре оплачуваних робочих місць, виробництва якісних товарів і послуг, охорони природи, застосування у бізнес відносинах чесної ділової поведінки;
- врахування суспільних очікувань у відношенні не тільки своєї продукції і підвищення прибутковості, але й своєї участі у формуванні національної та регіональної економіки.
Екологічна відповідальність по-різному
інтерпретується представниками економічних напрямів.
Згідно класичного підходу, екологічна відповідальність виникла під дією екологічного законодавства: щоб уникнути санкцій, підприємства змушенні були переглянути свою екологічну політику і вжити заходів для зменшення негативного впливу своєї діяльності на навколишнє середовище.

Соціальна відповідальність

103
Згідно неокласичного підходу, екологічна відповідальність є наслідком не лише нормативно-правових обмежень, але й моральної відповідальності виробників за заподіяння шкоди природі. Концепція сталого розвитку є органічним синтезом класичних та неокласичних підходів, поєднує обмеження, встановлені екологічним законодавством, та моральні зобов’язання представників бізнесу. Екологічна відповідальність перестає бути чимось примусовим, вона перетворюється у внутрішні правила ведення бізнесу.
Суть екологічної відповідальності виявляється через три основні функції: стимулюючу, компенсаційну та превентивну і полягає у збереженні сталого балансу економічних та екологічних інтересів у процесі господарської діяльності на базі попередження, скорочення та відновлення втрат у природному середовищі.
Проявом стимулюючої функції є наявність економічних та нормативно-правових стимулів до охорони довкілля.
Компенсаційна функція екологічної відповідальності полягає у відшкодуванні збитків, завданих навколишньому природному середовищу у грошовому чи натуральному виразі.
Превентивна функція реалізується у формі примусових засобів впливу на поведінку учасників екологічних відносин шляхом застосування покарання та відшкодування завданих збитків.
Одним з найпоширеніших підходів до визначення екологічно відповідальної компанії є підхід, в основі якого лежать три критерії: дотримання екологічних зобов’язань, енергетичний та сировинний менеджмент, ефективне залучення стейкхолдерів (табл. 6.1).
Таблиця 6.1
Критерії визначення екологічно відповідальної компанії [17]

Критерії
Ознаки екологічної відповідності компанії
Д
от ри м
ан ня е ко ло гіч ни х зо бо в’яза нь

- корпоративне бачення компанії повністю відповідає концепції сталого розвитку;
- захист та відновлення природного середовища визначені стратегічними пріоритетами;
- усвідомлюється, що економічна система функціонує в рамках екосистеми, яка є обмеженою;
- діяльність відповідає вимогам екологічного законодавства;
- відповідальність за шкоду, завдану довкіллю;
- корпоративна культура заснована на екологічних цінностях.

Соціальна відповідальність

104
Продовження таблиці 6.1.
Е
нер гети чн ий та си ро ви нн ий м
ен едж м
ен т
- ефективне використання природних ресурсів;
- створення та використання відновлюваної енергії та матеріалів;
- системне мислення;
- мінімізація викидів вуглекислого газу;
- аналіз екологічних досягнень та пошук нових екологічних рішень;
- аналіз екологічних витрат та переваг.
Е
фе кт ивн е за лу чен ня стей кх ол дер
ів

- інформування громадськості про екологічні наслідки своєї діяльності;
- відповідальність перед стейкхолдерами за діяльність;
- компанія враховує думки та побажання стейкхолдерів;
- діяльність компанії є прозорою;
- звіти про вплив на оточуюче середовище.

6.2.

Еволюція концепцій екологічної відповідальності
Дотримання компанією принципів екологічної відповідальності здійснюється з метою збереження навколишнього середовища та отримання прибутку. Стратегія екологічно маркетингу є новим концептуальним підходом до визначення екологічної відповідальності на основі аналізу екологічної свідомості населення, її розвитку та трансформації. Ідейними засновниками цієї стратегії є К. Хеннісон
(Hennison) та К. Кіннеар (Kinnear).
Згідно даної концепції необхідно змінювати екологічну поведінку населення з допомогою інструментів маркетингу та гнучких методів трансформації поведінки таким чином, щоб вона стала екологічно орієнтованою. Екологічно орієнтоване споживання є одним з найважливіших проявів екологічної відповідальності.
Починаючи з 1970-х років людство почало активно перейматися екологічними проблемами, а науковці сконцентрували свої зусилля на дослідженні причин порушення екосоціального балансу та пошуках шляхів поліпшення екологічної ситуації.
Створення
Шведської
Національної
Агенції захисту навколишнього середовища (SNAEP) у 1967 р. визнається першим нормативним кроком до вирішення екологічних проблем у світовій практиці. У 1970 р. аналогічну агенцію було створено у США. У 1973 р.

Соціальна відповідальність

105 розпочала роботу Програма захисту навколишнього середовища при
Організації Об’єднаних Націй. Це надало можливість швидко приймати нормативні актів щодо якості повітря та води.
На даний момент тільки в Європі налічується понад 300 законодавчих актів, що регулюють відносини в екологічній сфері.
Важливим кроком у вирішенні екологічних проблем стало засідання Міжнародної Комісії з питань екології та розвитку (World
Commission on Environment and Development) у 1984 р. Комісією визначено новий напрям економічного розвитку, за якого задоволення потреб сучасного покоління не повинно відбуватися за рахунок можливостей прийдешніх поколінь задовольняти їх потреби. Саме концепцію збереження природи без шкоди для економічного розвитку покладено в основу Концепції сталого розвитку.
У 1991 р. на другій світовій конференції у Ротердамі, присвяченій проблемам екологічного менеджменту, було запропоновано стратегічну концепцію розвитку організацій для досягнення принципів сталого розвитку. Основною складовою цього документу була екологічна компонента. У доповіді прем’єр-міністра Норвегії наголошувалось, що міжнародні корпорації з мінімальним втручанням урядів країн повинні визнати свою відповідальність перед суспільством та природою.
Становлення соціальної відповідальності бізнесу розпочалось з екологічного аспекту.
В рамках становлення феномену глобальної екологічної відповідальності чітко виділено дві тенденції:
По-перше, світова спільнота дійшла висновку, що повинна
існувати глобальна відповідальність за стан довкілля. Це регламентовано багатьма угодами.
По-друге, громадяни, з одного боку, щоразу більше переймаються тим, як вплине несприятлива екологічна ситуація на їх повсякденне життя, а, з іншого - їх цікавить, як вони можуть сприяти вирішенню екологічних проблем.

6.3.

Елементи екологічної відповідальності бізнесу

Основними елементами екологічної відповідальності бізнесу є:
1.Запровадження
корпоративної
екологічної
політики.
Компанії, які намагаються мінімізувати шкоду для природи, заподіяну своєю діяльністю, зазвичай, приймають систему екологічних принципів та стандартів: проголошується дотримання компанією екологічного законодавства, провадиться відкрита екологічна політика, згідно якої

Соціальна відповідальність

106 працівники, партнери, члени місцевої громади та інші зацікавлені сторони інформуються про можливу екологічну шкоду від діяльності компанії.
2.Екологічний
аудит. Щоб розробити основні засади екологічної політики, визначити її основні напрями компанії використовують спеціальну процедуру екологічного аудиту, яка дозволяє оцінити реальні масштаби екологічної шкоди від діяльності організації.
Мета екологічного аудиту полягає у визначенні основних ресурсів, необхідних для функціонування організації та обсягів їх споживання, а також в одержанні науково обґрунтованих висновків про міру впливу діяльності компанії на навколишнє природне середовище (атмосферні викиди, забруднення водойм, відходи процесу переробки тощо).
Екологічний аудит проводиться компанією добровільно, допомагає визначити пріоритетні напрями екологічної політики організації як у довго-, так і в короткостроковій перспективі, та визначитися з системою заходів, що є максимально корисними для оточуючого середовища та організації.
Мають місце різні види екологічного аудиту:
·Перевірка
відповідності
діяльності організації нормативним екологічним нормам та її екологічній політиці (compliance audit) – найбільш поширений тип екологічного аудиту, який використовують практично усі компанії-виробники;
·Проблемний аудит (issues audit) полягає в оцінюванні того, яким чином діяльність компанії впливає на глобальні екологічні проблеми (світове забруднення атмосфери, руйнування озонового шару, споживання енергії тощо). Цей тип аудиту також використовують для екологічної оцінки конкретних проектів;
·Оцінювання безпечності роботи для працівників компанії та можливого негативного впливу на їх здоров’я (health and safety audit);
·Оцінювання екологічної ситуації певної території (сучасний стан та перспектива). Цей тип аудиту (site audit) компанії використовують при прийнятті рішення про передислокацію виробництва, відкриття нових представництв тощо;
·Корпоративний аудит (corporate audit) передбачає повну аудиторську перевірку компанії – екологічної політики, основних виробничих та технологічних процесів;
·Аудит товарного циклу (product orlife cycle audit) передбачає аналіз впливу продукції компанії на екологічну ситуацію на стадії її розробки, виробництва, реалізації, споживання, а також під час переробки відходів.

Соціальна відповідальність

107
3.Залучення працівників до екологічних ініціатив. Керівництво екологічно відповідальних міжнародних компаній переконане, що ефективною екологічна політика компанії може бути лише за умови, коли менеджмент, співробітники та члени їх сімей переймаються екологічними проблемами та намагаються долучитися до їх вирішення. З цією метою корпорації реалізовують цілу низку екологічних освітніх проектів, в рамках яких відбувається інформування працівників про те, який вплив на навколишнє середовище здійснює їх діяльність, яким чином вони можуть сприяти поліпшенню екологічної ситуації
(екологічне виховання дітей, сортування сміття, придбання продуктів, виготовлених з найменшою шкодою для природи тощо). Деякі організації мають спеціальні програми для тих працівників, які виявляють неповагу до навколишнього середовища та не дотримуються корпоративних екологічних принципів. Тобто компанії утверджують екологічну відповідальність працівників крізь призму екологічної етики.
4. «Зелене постачання». Для того, щоб забезпечити екологічність товарів та виробничих процесів, підприємства намагаються обирати так званих «зелених постачальників». Такі постачальники постачають товари та надають послуги, які є менш шкідливими для навколишнього середовища. Деякі компанії об’єднуються у купівельні групи, щоб, з одного боку, показати наявність попиту на «зелену» сировину, а з іншого - змусити постачальників застосовувати прородозберігаючі технології.
При виборі постачальників екологічно відповідальні компанії керуються не лише ціною та якістю товарів, але й їх екологічністю: сировина та матеріали повинні задовольняти внутрішні вимоги екологічних стандартів виробництва компанії; вони мають видобуватися чи виготовлятися за природозберігаючими технологіями; для їх доставки повинні використовуватись найбільш екологічні транспортні схеми.
5.Виробництво «зелених» товарів. Виробники намагаються зробити свою продукцію екологічнішою шляхом використання для її виготовлення екологічно чистих матеріалів, застосування інноваційних технологій переробки відходів, використання технологій замкнутих циклів.
Традиційно вважають, що найбільшими забруднювачами планети є підприємства, які працюють в енергетичній, хімічній, металургійній промисловості. Проте стрімкий розвиток інформаційних та комунікаційних технологій активізував проблему інформаційного брухту
(e-waste). Так, у світі активовано понад 4 мільярди мобільних телефонів, тоді як населення землі складає 6,8 мільярдів осіб. Таким чином,

Соціальна відповідальність

108 мобільних телефонів на планеті більше, ніж комп’ютерів, телевізорів та автомобілів. Бажання людей йти в ногу з часом призводить до частої заміни техніки. У середньому комп’ютер замінюють через 42 місяці після покупки, тоді як мобільний телефон змінюють кожні 17 місяців. За даними EPA (
U.S. Environmental Protection Agency)
, близько 130 млн. мобільних телефонів викидають щорічно, що складає 65 тис. т відходів.
6.
Система
екологічного
управління
(Environmental
Management System) є спеціальним інструментом, що дозволяє компаніям чітко визначати цілі природозахисної діяльності, досягати їх та постійно вдосконалювати екологічні заходи. Дану систему втілено в стандартах екологічного менеджменту ISO 14000 (Environmental
Management Standards), що розроблені Міжнародною організацією стандартизації. Над розробкою цих стандартів працювали понад 50 країн, даний стандарт використовується більше, ніж у 100 країнах.
В основу екологічного управління покладено чотирирівневу
структуру, що передбачає:
1) аналіз екологічних проблем та вияв найгостріших з них;
2) визначення екозбережувальних цілей та планування основних заходів для їх досягнення;
3) реалізацію заходів;
4) аналіз, оцінку ефективності запропонованих заходів, виявлення шляхів удосконалення екологічної політики.
Реалізація екологічної політики компанії повинна здійснюватися у суворій відповідності з екологічним стандартом. Саме для цього передбачено проведення екологічного аудиту, імплементацію системи екологічного управління, та документування усіх процесів.
6.4.

Досвід реалізації принципів екологічної відповідальності


ТНК KPMG з 1996 р. активно долучається до різноманітних екологічних ініціатив. Керівництвом KPMG визначено п’ять сфер, через які компанія може позитивно впливати на екологічну ситуацію, а саме:
- раціональне використання води;
- зменшення споживання паперу;
- зменшення обсягів споживання традиційних енергоносіїв;
- використання альтернативних джерел енергії;
- оптимізація використання транспорту;
- зниження обсягів відходів.
Реалізація екологічних програм в даних напрямках дозволяє компанії заощаджувати близько 250,000 дол. щороку.

Соціальна відповідальність

109
Компанія McDonald’s обрала три напрями для вияву екологічної відповідальності своїх ресторанів:
- підвищення енергоефективності;
- забезпечення екологічності харчового пакування та зменшення обсягів відходів;
-
«зелений дизайн» ресторанів.
Такі заходи дозволи їй стати найекологічнішою серед фаст-фудів, внаслідок чого суттєво збільшилась кількість клієнтів та підвищились доходи.
Екологічно відповідальними прагнуть бути не тільки великі корпорації, але й представники малого бізнесу. За результатами досліджень Федерації малого бізнесу встановлено, що майже 90% власників малих підприємств у Євросоюзі та Великобританії впроваджуючи елементи екологічної відповідальності у свою діяльність керуються особистими переконаннями, понад 50 % роблять це, щоб зменшити негативний вплив від свого бізнесу на навколишнє середовище. Три чверті вважають, що дотримання принципів екологічної відповідальності є нормою ведення бізнесу у сучасних умовах. Близько третини власників малих підприємств переконані, що екологічно орієнтований бізнес може поліпшити імідж компанії та бути її ефективним PR-інструментом. Поряд з цим 20% представників малого бізнесу вважають, що екологічність їх бізнесу дозволить підняти авторитет в очах громадськості. Тобто переорієнтація власників малого бізнесу на екологічно відповідальну діяльність відбувається добровільно, а не під тиском влади чи контрагентів. Основними перешкодами, на думку власників малого бізнесу, є брак коштів (майже 50%) та часу
(понад 40%).
Вагомою перепоною для запровадження екологічних технологій
є бюрократизація, труднощі з пошуком екологічно відповідальних постачальників, брак кваліфікованого та мотивованого персоналу (майже
30%).
Чинники успіху у контексті екологічної відповідальності
підприємства:
-
Зменшення негативного впливу на довкілля від діяльності компанії;
-
Поліпшення екологічних характеристик планети;
-
Поліпшення здоров'я населення;
-
Збільшення вартості бренду та формування позитивної репутації;
-
Збільшення обсягів продажу, можливість виходу на нові ринки;
-
Доступ до нових джерел капіталу;

Соціальна відповідальність

110
-
Зменшення витрат та зростання продуктивності праці.
Досвід багатьох компаній засвідчує, що соціальна відповідальність значною мірою корелює з прибутками. З усіх проявів соціальної відповідальності найбільш вираженим (та підтвердженим статистичними даними) є вплив екологічних ініціатив на фінансові результати діяльності компаній.
За даними звіту Міжнародної Фінансової Корпорації компаніям, які працювали на ринках, що динамічно розвивались, та долучались до захисту навколишнього середовища, вдалося знизити витрати, підвищити доходи, а також отримати інші конкурентні переваги. Долучаючись до екологічних ініціатив, або розвиваючи власні екологічні проекти, їм вдалося утвердити імідж соціально-відповідальних компаній, глибше проникнути на ринки збуту. Представники бізнесу також відзначили зниження витрат на персонал внаслідок підвищення лояльності працівників та зниження частки прогулів, зменшення витрат на юридичні послуги (значно знизилась кількість позовних заяв, пов’язаних з порушенням екологічних норм) тощо. Поряд з цим, додатковими перевагами компаній стало налагодження кооперації з громадами та місцевими органами влади, нагромадження соціального капіталу та ін.
Заходи, які використовуються компаніями для поліпшення навколишнього середовища, відрізняються залежно від розмірів компанії, сфери діяльності, рівня розвитку корпоративної культури тощо.
Для компаній-виробників проблеми впливу на навколишнє середовище стоять значно гостріше, ніж для компаній, що працюють у сфері послуг.
Більшість українських підприємств в кращому випадку визнають лише юридичну екологічну відповідальність, тобто організовують свою діяльність відповідно до вітчизняного екологічного законодавства. Проте
із року в рік зростає кількість підприємств, керівництво яких усвідомлює гостроту глобальної екологічної кризи та намагається зробити свій внесок у поліпшення довкілля. Екологічна складова соціальної відповідальності є однією з ключових вимог виходу українських компаній на світовий ринок. Експорторієнтовані українські компанії повинні виготовляти продукцію, що відповідає європейським стандартам, зокрема екологічним, які значно суворіші, ніж вітчизняні.



Соціальна відповідальність

111
6.5.

Шляхи посилення екологічної відповідальності

1)
Законодавче
регламентування
екологічної
відповідальності. Екологічне законодавство України представлене кодексами й частковими, окремими законами, які регулюють окремі питання охорони довкілля, Указами Президента України й постановами
Кабінету Міністрів України, а також відомчими нормативно-правовими документами.
Основним нормативно-правовим актом в системі екологічного законодавства є Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища». Проте норми даного Закону не в змозі врегулювати всі екологічні охоронні відносини. У Земельному, Лісовому, Водному кодексах, Кодексі про надра та інших законах викладено правові приписи, на основі яких регулюються особливості охорони відповідного природного об’єкта. Таким чином, в Україні існує ціла низка нормативних документів, які регулюють екологічні правовідносини.
Відсутній єдиний документ, який би визначав концепцію сталого розвитку і межі екологічної відповідальності.
2) Екологічна освіта. Суть екологічної освіти полягає в тому, щоб кожна людина могла усвідомити пріоритетні загальнолюдські цінності, знала про основні джерела порушення природної рівноваги, віддавала собі звіт за скоєне як перед собою, так і перед сім’єю, суспільством, державою в цілому.
Громадян потрібно інформувати про екологічні проекти, які проходять на різних рівнях (локальному, регіональному, національному та міжнародному), про можливості участі у еко-тренінгах, про волонтерські ініціативи.
Екологічно відповідальні компанії та організації надають перевагу розміщенню електронних варіантів публікацій на веб-сайтах, адже зменшення випуску друкованої продукції сприяє суттєвій економії паперу. З іншого боку, за рахунок таких заходів можна суттєво скоротити витрати, пов’язані з друком. Разом з тим, електронний варіант публікацій значно дешевший від його паперового аналога, отже, більше людей зможуть отримати до нього доступ.
3)Система екологічної сертифікації. У світі розроблена ціла низка систем національної та міжнародної екологічної сертифікації.
Відповідність продукції екологічним стандартам засвідчують екологічним маркуванням. Так, у Скандинавії, Голландії та Швейцарії

Соціальна відповідальність

112 для позначення таких товарів користуються символом «Скандинавський лебідь», у Євросоюзі екознаком є інтернаціональна «квітка». В Україні використовують знак «Екологічно чисто та безпечно», емблемою якого став «Зелений журавель». Усі перелічені системи входять до міжнародної системи екомаркування Global Ecolabelling Network (GEN). Україна входить до системи екологічної сертифікації GEN.
Незважаючи на те, що в Україні існує така система екологічної сертифікації, вона є малопопулярною, про неї знають небагато виробників та споживачів. Здебільшого таку сертифікацію проходять компанії експортери, адже відповідність екологічним стандартам є ключовою вимогою виходу товару на європейський ринок.

Питання для контролю:

1.
Якими критеріям повинен відповідати екологічно та соціально відповідальний бізнес?
2.
Яким чином інтерпретується екологічна відповідальність представниками різних економічних шкіл?
3.
Розкрийте суть екологічної відповідальності через її функції.
4.
Яким чином відбувається еволюція концепцій екологічної відповідальності?
5.
Дайте характеристику основним елементам екологічної відповідальності бізнесу.
6.
Проаналізуйте досвід реалізації принципів екологічної відповідальності
7.
Окресліть шляхи посилення екологічної відповідальності та дайте
їм оцінку.
8.
Які існують проблеми безпеки та здоров'я працівників на українських підприємствах?
9.
Які ви бачите наслідки від впровадження ресурсозберігаючих технологій та екологізація бізнесу в Україні?
10.
Яка роль екологічного менеджменту в сталому розвитку суспільства?
11.
Яка необхідність соціальної спрямованості та соціальної активності підприємств?
Тестові завдання:

1. Публічний інструмент інформування стейхолдерів про економічну
стійкість, соціальне благополуччя та екологічну стабільність:

Соціальна відповідальність

113 а) об’єкти соціальної відповідальності; б) соціальний звіт; в) соціальні інвестиції.

2. Через які основні функції проявляється екологічна відповідальність?
а) стимулююча, компенсаційна, превентивна; б) стимулююча, компенсаційна, забезпечуюча; в) зберігаюча, стимулююча, превентивна.

3. Які шляхи посилення екологічної відповідальності компаній?
а) система сертифікації продукції; б) екологічний аудит середніх підприємств; в) законодавче регламентування екологічної відповідальності.

4. Які основні елементи екологічної відповідальності бізнесу?
а) залучення працівників до спонсорства; б) екологічний аудит; в) запровадження корпоративної культури.

5. Через які сфери компанія може позитивно впливати на екологічну
ситуацію?
а) збільшення обсягів відходів; б) збереження обсягів споживання паперу; в) зменшення обсягів споживання традиційних енергоносіїв.

6. Які виділяють чинники успіху у контексті екологічної
відповідальності підприємства?
а) поліпшення здоров'я населення; б) поліпшення екологічних характеристик планети; в) зменшення негативного впливу на довкілля від діяльності компанії; г) всі відповіді вірні.

Соціальна відповідальність

114


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал