«Київський політехнічний інститут»




Сторінка5/10
Дата конвертації01.01.2017
Розмір2.87 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
Тема 5. ФОРМУВАННЯ
ВІДНОСИН БІЗНЕСУ ІЗ
ЗОВНІШНІМИ
ОРГАНІЗАЦІЯМИ НА
ЗАСАДАХ СОЦІАЛЬНОЇ
ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
Мета: виявити складові зовнішньої
відповідальності бізнесу у розрізі
об’єктів відповідальності та
вивчити напрями застосування
новітніх інструментів
стратегічної корпоративної
філантропії
Питання для обговорення:

5.1 Складові зовнішньої відповідальності бізнесу
5.2 Соціальна відповідальність бізнесу у розрізі об’єктів відповідальності
5.3 Новітні інструменти стратегічної корпоративної філантропії
5.4 Соціально відповідальний маркетинг
5.5 Відповідальне управління ланцюгом постачання
5.6 Відповідальність компаній щодо партнерів по бізнесу

Ключові поняття:

Зовнішня соціальна відповідальність бізнесу

Соціальні групи

Способи реалізації потреб

Джерела фінансування потреб

Людина як споживач

Соціально відповідальне
інвестування

Соціально відповідальний маркетинг

Соціальне підприємництво

Соціальні венчурні фонди

Корпоративний соціальний маркетинг

Відповідальне управління ланцюгом постачань

Соціальне адвокатування

Інвестування в громаду

Сканування


Соціальна відповідальність

82
5.1. Складові зовнішньої відповідальності бізнесу
Зовнішня складова соціальної відповідальності бізнесу викликає найбільшу кількість суперечок щодо формування відносин бізнесу на засадах соціальної відповідальності. Деякі експерти вважають, що діяльність компанії у сфері, що належить до зовнішньої соціальної відповідальності, як правило, не регулюється чинним законодавством, а відбувається на основі існуючих в країні традицій.
До зовнішньої соціальної відповідальності бізнесу можна віднести такі складові як:
1)
сприяння охороні навколишнього середовища (визнання та впровадження організацією в свою діяльність екологічних принципів.
Перевагами соціально відповідального ставлення до екологічних проблем стане підвищення ефективності використання ресурсів, зниження витрат на споживання води й електроенергії, одержання переваг від переробки вторинної сировини);
2)
готовність брати участь в кризових ситуаціях (надання допомоги постраждалим в результаті стихійного лиха – надання теплих речей, можливості зв’язку з родичами, надання транспортних засобів, надання матеріальної допомоги через перерахування грошових коштів до спеціального фонду та ін.);
3)
спонсорство і корпоративна благодійність (всі експерти відзначають, що благодійність є однією із складових соціальної відповідальності бізнесу);
4)
взаємодія з місцевим співтовариством і місцевою владою;
5)
відповідальність перед споживачами товарів і послуг (випуск якісних товарів, розумні та доступні ціни, якість обслуговування);
6)
охорона праці та здоров’я працівників;
7)
інформування про ризики, пов’язані з діяльністю компанії;
8)
допомога при катастрофах та стихійних лихах;
9)

встановлення та дотримання більш високих стандартів
діяльності ніж вимагають закони.
Теорія розподілу
СВБ за рівнями запропонована
В.І. Спіранським дуже вдало демонструє прояви соціальної відповідальності бізнесу у зовнішньому оточенні (рис. 5.1.).
На
першому
рівні соціальної відповідальності бізнесу розташовується діяльність бізнесу, що характеризує його базову соціальну відповідальність. Відповідно до вимог базової соціальності бізнесу роботодавці піклуються про розвиток бізнесу, дотримання вимог податкового законодавства, про якість продукції і відповідних послуг,

Соціальна відповідальність

83 створення нових технологій, дотримання етичних норм у конкуренції, розширення робочих місць, забезпечення гідної заробітної плати і нормальних умов праці працівникам. Працівники беруть активну участь у підвищенні прибутку підприємства
(компанії, корпорації), відповідально ставляться до якості продукції та послуг, здійснюють пошук нових промислових технологій і форм організації праці. Держава забезпечує умови для розвитку бізнесу, удосконалює податкову політику, захищає від тиску корупційних структур тощо.
Рівні соціальної відповідальності бізнесу
Рис. 5.1. Піраміда соціальної відповідальності бізнесу за В.І. Спіранським
Другий рівень – нормативна соціальна відповідальність бізнесу, що включає участь у вирішенні значущих соціально-економічних проблем суспільства відповідно до напрямків діяльності. Держава регулює цю діяльність, створює умови для її розвитку та вдосконалення.
Як базова, так і нормативна соціальна відповідальність належать до кола обов’язкових вимог до бізнесу. Це не добровільна, а свідома
Наднормативна соціальна відповідальність компаній і корпорацій
(участь у вирішенні актуальних соціально-економічних проблем)
Філантропія (індивідуальна благодійність бізнесменів)
Нормативна соціальна відповідальність бізнесу
(громадський обов’язок бізнесу)
Базова соціальна відповідальність
(соціальний обов’язок бізнесу)
Ініціативна відповідальність
(відповідальність бізнесу за майбутнє суспільство, за духовний і культурний розвиток громадян)

Соціальна відповідальність

84 відповідальність, що передбачає підвищену активність, ініціативність роботодавців і працівників.
Третій рівень соціальної відповідальності бізнесу – це філантропія, ситуаційна благодійність, надання допомоги тим, хто перебуває в скрутних обставинах тощо. Філантропія і благодійність – це форми прояву індивідуальної соціальної відповідальності бізнесменів.
Важлива роль належить засобам масової інформації: необхідно відокремлювати справжню добродійність від показної. Державна підтримка філантропії регулюється Законом України «Про благодійну діяльність», що передбачає можливість пільгового податкового режиму для благодійників.

Четвертий рівень соціальної відповідальності бізнесу – наднормативна соціальна відповідальність. Рівень включає участь у національних проектах з вирішення найгостріших соціально-економічних проблем суспільства, надання допо моги при стихійних лихах і катастрофах тощо.
П'ятий
рівень соціальної відповідальності характеризує відповідальність бізнесу за майбутнє суспільства, за духовний і культурний розвиток громадян. Рівень включає ініціативи, різні проекти бізнесу в галузі науки, освіти, культури, дозвілля тощо.

5.2. Соціальна відповідальність бізнесу у розрізі об’єктів
відповідальності
Якщо людина розглядається як об’єкт соціальної відповідальності, то відповідальність перед ним можна деталізувати за такими напрямами
(залежно від того, яка грань людини береться до уваги – працівника або споживача):
I. Відповідальність щодо людини як потенційного або реального
працівника:
1. Якщо людина зайнята трудовою діяльністю, то виникає відповідальність: а) перед людиною, що працює на даному підприємстві. В цьому випадку соціальна відповідальність бізнесу може виражатися в дотриманні трудового законодавства, безкоштовному страхуванні, встановлені гідної заробітної плати, умов праці, а також в турботі про екологію, в наявності дитячих садків, оздоровчих центрів при організації та ін.; б) перед людиною, що працює на іншому підприємстві. Соціальна відповідальність бізнесу проявляється в сумлінній сплаті податків, у

Соціальна відповідальність

85 виробництві якісної продукції, в турботі про екологію, введенні чистої конкурентної боротьби.
2. Якщо людина не зайнята трудовою діяльністю (визначається причинами незайнятості): а) з не залежних від неї причин (фізичні обмеження і ін.).
Соціальна відповідальність бізнесу проявляється через оподаткування, посильну допомогу таким людям, в тому числі через некомерційні організації. З боку суспільства – в підтримці цих людей. З боку держави – у наданні мінімальних державних гарантій (допомоги, пенсії, пільги та
ін.); б) за залежних від неї причин (небажання працювати). В такому разі соціальна відповідальність не проявляється.
II. Відповідальність перед людиною як :
1) Споживачем продукції, виготовленої на цьому підприємстві.
Соціальна відповідальність бізнесу виражається у виробництві якісної продукції, достовірній рекламі. Відповідальність з боку держави проявляється у контролі якості продукції та послуг, стандартизації, припиненні недобросовісної реклами на телебаченні;
2) Споживачем природи. Соціальна відповідальність бізнесу виражається в ощадному відношенні до природних ресурсів, раціональному їх використанні з застосуванням сучасних технологій; в екологічно чистому виробництві; в наявності сучасних очисних споруд; у проведенні заходів з очищення навколишнього середовища. З боку держави відповідальність полягає у створенні відповідних законів і контролі за їх виконанням, зі сторони суспільства (людини) - в особистому прояві турботи про природу;
3) Споживачем культури. Соціальна відповідальність бізнесу виражається в посильній допомозі при збереженні культурних цінностей, в проведенні культурних заходів (спонсорство), допомоги культурним організаціям, через оподаткування та ін. З боку суспільства (людини) відповідальність полягає в зацікавленості збереження культурних цінностей кожної людини, в прагненні до культурного збагачення, а також у передачі відповідних традицій молодшому поколінню.
Відповідальність з боку держави проявляється у створенні необхідних умов для збереження та примноження об’єктів культури, а також в обмеженні показу на телебаченні фільмів та програм, що не приносять культурного збагачення або порушують морально-етичні засади, психіку людей. Способи реалізації підприємством потреб різних соціальних груп та джерела їх фінансування наведено у табл. 5.1.

Соціальна відповідальність

86
Таблиця 5.1
Способи реалізації потреб соціальних груп підприємством [24]
Соціальні
групи
Способи реалізації потреб
Джерела
фінансування
потреб
Власники
підприємства
Сплата дивідендів.
Нарахування та виплата відсотків за акціями.
Прибуток підприємства.
Персонал
підприємства

Оплата праці. Надання пільг, пов’язаних з роботою на підприємстві.
Створення умов для роботи та відпочинку.
Собівартість продукції
(послуг). Прибуток
Підприємства.
Постачальники
ресурсів

Своєчасна оплата матеріальних ресурсів.
Сплата штрафів, пені або неустойки.
Собівартість продукції.
Інші витрати звичайної діяльності. Прибуток підприємства.
Споживачі
продукції
(послуг)

Підвищення якості та зниження вартості продукції
(послуг). Підвищення рівня обслуговування.
Собівартість продукції
(послуг).
Суспільство
Сплата податків, зборів, платежів.
Будівництво об’єктів соціально- культурного призначення.
Благодійні внески.
Створення нових робочих місць. Дотримання вимог екологічної безпеки та якості продукції (послуг).
Собівартість продукції
(послуг). Прибуток підприємства.
Інші витрати звичайної діяльності.
Також соціальна відповідальність бізнесу передбачає прямий і зворотний
інформаційний зв’язок між суб’єктом соціальної відповідальності (суб’єктом господарювання, який взяв на себе певні зобов’язання) та об’єктами відповідальності (зацікавленими особами або
їхніми групами, перед якими взято такі зобов’язання). Відповідні групи суб’єктів та об’єктів соціальної відповідальності наведено у табл. 5.2.

Соціальна відповідальність

87
Таблиця 5.2
Основні групи суб’єктів та об’єктів соціальної
відповідальності [39, с.48-49]

Ознака
групування
Група зацікавлених осіб
Для характеристики суб’єкта соціальної відповідальності
За характером зв’язку з компанією

ті, на кого згідно з розумними очікуваннями суттєво впливає діяльність і продукція та/або послуги компанії;

ті, хто згідно з розумними очікуваннями можуть суттєво впливати на здатність організації успішно реалізовувати свої стратегії та досягати поставлених цілей;

ті, які відповідають обом умовам одночасно
За ступенем впливу на реалізацію соціальної діяльності

основні або ті, без участі яких корпоративні соціальні програми не можуть бути прийняті та реалі- зовані (акціонери, топ-менеджери);

другорядні
Для характеристики об’єкта соціальної відповідальності
За характером
інституціональної форми фізичні особи;юридичні особи, які функціонують у реальному секторі економіки;фінансово-кредитні установи; органи державної влади;органи державного управління; органи місцевого самоврядування;некомерційні організації
За ступенем особистої участі у соціальній діяльності

активні або ті, хто безпосередньо залучені до цілепокладання організації та реалізації соціальних програм;

пасивні
За приналежністю до компанії

зовнішні (споживачі, кредитори, постачальники, органи влади);

внутрішні (менеджери, працівники, власники, рада директорів тощо)

Соціальна відповідальність

88
Для визначення змісту соціальної відповідальності та її забезпечення
За характером взаємодії з підприємством акціонери
(учасники);менеджери;співробітники;кредитори; споживачі;місцеве співтовариство;органи влади
За ступенем впливу соціальної діяльності компанії

близькі (ті, кого соціальна діяльність компанії стосується найбільше, а саме: персонал, споживачі та
ін.);

віддалені (ті, кого соціальна діяльність компанії стосується меншою мірою)
За функціональним розподілом

ті, хто фінансують соціальну діяльність
(наприклад, акціонери, партнери по бізнесу);

ті, хто організують соціальну діяльність
(менеджери, неприбуткові комерційні організації, ділові партнери);

ті, хто виробляють товари та послуги для задоволення суспільних потреб
(працівники підприємства);

ті, хто забезпечують соціальну діяльність підприємства товарами та послугами (постачальники)
5.3.
Новітні
інструменти
стратегічної
корпоративної
філантропії
Стрімкий розвиток стратегічної філантропії обумовив появу нових
інструментів, які допомагають її розвивати. Наразі у світовому бізнес- середовищі активно застосовуються такі інструменти стратегічної корпоративної філантропії:
1)

соціально відповідальне інвестування. Головною ідеєю якого є можливість для груп громадян впливати на політику та діяльність компаній через ринкові механізми. Не купуючи або продаючи акції певних фірм, політику яких окремий акціонер вважає неприйнятною, він не може помітно впливати на неї. Але багато акціонерів, діючи разом, мають великий вплив. Це можна порівняти з голосуванням на загальнонаціональних виборах – хоча один голос нічого не змінює, сума голосів окремих громадян має велике значення.

Соціальна відповідальність

89
Сьогодні соціально відповідальне інвестування є складним процесом. Соціально відповідальне інвестування може дотримуватися однієї з трьох загальних стратегій, зокрема:
сканування (screening) є основою діяльності окремих фондів соціальних інвестицій. Такі компанії, як Miller, IBM, Timberland і
Starbucks, посідають провідні місця в списках соціально відповідальних фірм, які запроваджують у свою щоденну діяльність використання негативних або позитивних фільтрів;
соціальне адвокатування (socialadvocacy). Складається з понад 60 інвестиційних організацій та інвестиційних фондів, які зацікавлені у вирішенні проблеми зміни клімату;
інвестування в громаду (communityinvestment) – увага приділяється інвестуванню в неприбуткові організації, кооперативи, малий бізнес, школи, лікарні, культурні центри та дешеве житло.
Провідною метою цих інвестицій є зміцнення та посилення місцевих громад.
2)

соціальне підприємництво – це застосування основних принципів ведення бізнесу та підприємництва до соціальних проблем.
Одним із найвідоміших соціальних підприємців є професор Мохаммед
Юнус, який заснував галузь мікрокредитування. У 1972 році він позичив
27 мільйонів доларів 42 родинам у сільській місцевості Бангладешу, щоб кожна з них могла розпочати власну справу та отримувати прибутки. Ці кредити пізніше були повністю повернуті. На основі цього досвіду, Юнус у 1976 р. заснував Grameen bank, як експеримент для визначення того, чи можна систематично надавати кредити та банківські послуги без застави дуже бідним групам населення у країнах, що розвиваються. Після декількох років роботи цей банк досягнув повернення кредитів на рівні
98%. Станом на березень 2007 р. цей банк надав кредитів на загальну суму понад 6,13 мільярда доларів і всі роки свого існування він працює із прибутком. Дуже важливим є те, що кошти відразу поверталися в громаду, оскільки використовувалися для надання нових кредитів.
3)

соціальні венчурні фонди. Вони не лише надають стартовий капітал соціальним венчурним проектам, а також багато уваги приділяють складному процесу навчання майбутніх соціальних підприємців. Прикладом є компанія «Ашока» (Ashoka), засновником якої
є Біл Дрейтон. Дрейтон заснував компанію «Ашока» 1980 року, з початковими інвестиціями в розмірі 50 тисяч доларів. Сьогодні щорічний бюджет компанії перевищує 30 мільйонів доларів. Від 1981 р. підготовлено понад 1800 соціальних підприємців із понад 60 країн.

Соціальна відповідальність

90
5.4 Соціально відповідальний маркетинг

Відповідальний маркетинг є важливою складовою корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) по відношенню до споживачів, громади і суспільства в цілому.
Концепція відповідального маркетингу виникла в третій чверті
ХХ століття. Здебільшого принципи відповідального маркетингу більш активно впроваджуються на ринку з великою конкуренцією та відносно однаковими маркетинговими зусиллями різних компаній.
Тому конкурентну перевагу отримує компанія, пропозиція якої найкращим чином відповідає потребам споживача, враховує і задовольняє його інтереси.
Відповідальний маркетинг – це комплексна діяльність, яка спрямована на задоволення потреб цільового ринку і водночас враховує соціальні та етичні потреби суспільства загалом. Її метою є збереження людських, матеріальних, енергетичних та інших ресурсів, охорона довкілля. Це відповідальне просування товарів і послуг на ринку, яке гарантує, що всі комунікації та діяльність є законними, справедливими, чесними, прозорими і чутливими до поглядів та потреб зацікавлених сторін. І діючи таким чином, компанія досягає позитивного соціального й екологічного впливу.
Соціальний маркетинг – діяльність суспільних організацій, спрямована на задоволення існуючої соціальної потреби шляхом ознайомлення людей з необхідним продуктом, послугою чи програмою.
А також надання інформації про те, хто цим займається, як і де вони можуть це отримати, як це використовується та як допомагає.
Представники британської компанії рітейлера Kingfisher виділяють такі переваги упровадження відповідального маркетингу:
• збільшення кількості залучених нових споживачів та заохочення обирати товари і послуги компанії;
• покращення репутації завдяки позитивним відгукам з боку ЗМІ, громадських організацій, інших груп зацікавлених сторін;
• зростання потенційних інвестиційних можливостей, що веде до підвищення вартості акцій;
• можливість виходу на нові ринки і посилення бренду завдяки виводу на ринок нових сталих товарів, розроблених з урахуванням думки споживачів;

Соціальна відповідальність

91
• спільна командна робота співробітників, розвиток їхніх навичок та посилення потенціалу;
• узгодження маркетингової діяльності з політикою корпоративної соціальної відповідальності компанії.
Засновник блогу з відповідального маркетингу Патрік Байерз
(Patrick Byers) виділяє 7 ключових принципів відповідального маркетингу:
1. Стратегічна відповідальність.
2. Відповідальність за свої повідомлення.
3. Соціальна відповідальність.
4. Відповідальність за виконання.
5. Відповідальність за кастинг.
6. Відповідальність перед довкіллям.
7. Відповідальність за повернення інвестицій.

Компоненти відповідального маркетингу:
1. Реклама – один з основних компонентів відповідального маркетингу. Реклама має надавати точну і достовірну інформацію щодо продукції чи послуг, бути нейтральною, не містити провокаційних образів чи суджень (заклики до насилля, пропаганда расизму і т.д.).
2. Внутрішні документи компанії: власна політика відповідального маркетингу має бути прописана як окремий документ або у вигляді кодексу поведінки.
3. Важливим чинником є підготовка працівників, залучених до маркетингової діяльності компанії, а саме: спеціальні тренінги та семінари для співробітників маркетингового департаменту, з метою ознайомлення із політикою компанії у сфері відповідального маркетингу, навчання для своїх торгових представників та інших співробітників.
4. Важливим елементом також є ознайомлення з принципами відповідального маркетингу споживачів і осіб, які використовують продукцію компанії. Зокрема міжнародний стандарт із соціальної відповідальності ISO 26000 наголошує на обов’язковому наданні
інформації про продукти і послуги в зрозумілій для споживача формі.




Соціальна відповідальність

92
5.5 Відповідальне управління ланцюгом постачання

Поняття «відповідальне управління ланцюгами постачань»
(ВУЛП) або «Supply Chains Responsibility» (SCR) є відносно новим, особливо для вітчизняних підприємств.
Керівники великих підприємств і транснаціональних корпорацій розуміють, що наразі недостатньо просто управляти ланцюгами постачать, зводячи цей процес лише до підвищення організаційної та фінансової ефективності усього процесу. Більшість цих підприємств нині активно впроваджують концепцію корпоративної соціальної відповідальності, яка має знаходити своє відображення безпосередньо і у виробничій діяльності підприємств. Тому керівники зосереджують свою увагу на питаннях відповідального підходу до процесу управління ланцюгами постачань (використовуючи концепцію ВУЛП), що дає змогу унеможливити руйнування набутих конкурентних позицій підприємства та сприяє зростанню конкурентного потенціалу підприємства не тільки на внутрішньому ринку, а й у системі міжнародних економічних відносин.
ВУЛП – це комплексний процес управління, що покликаний знизити негативний вплив виробничого процесу на навколишнє середовище, сприяти дотриманню прав та умов праці для персоналу, а також спрямований на збереження і підвищення якості продукції відповідно до міжнародних стандартів. Серед основних причин, що призвели до виділення цієї управлінської концепції в окремий функціональний напрям діяльності підприємства, є зростання уваги бізнес-спільноти до провадження «зеленого бізнесу» та основ корпоративної соціальної відповідальності (КСВ).
Розглядаючи сутність і значення поняття «ВУЛП», необхідно визначити його основні складові, а точніше основні етапи (табл. 5.3).
При цьому слід розуміти, що до кожного з етапів такого ланцюга замовник висуває свої вимоги, яких постачальники повинні дотримуватися. Серед основних складових, які при впровадженні системи ВУЛП мають бути обов’язковими до виконання, є дотримання умов праці, її охорона та своєчасна і повна оплата.
Кожний з етапів ланцюга постачання за умови впровадження практики ВУЛП має реалізовуватися відповідно до основних
інструментів ВУЛП, а саме:


Соціальна відповідальність

93
Таблиця 5.3
Етапи ланцюга постачань та умови до них згідно із ВУЛП [33]
Етапи ланцюгів постачання
Ви
мо
ги
до
е
та
п
у
ві
дпо
ві
дно
д
о
ко
нц
епц
ії

ВУЛП
Видобуток
сировини
Виробництво
продукції
Пакування
продукції
Складування/
транспортува
ння
Умови добування
Технологічний процес виробництва
Упаковка виготовлена
із вторинної сировини
Використання біопалива
Мінімізація впливу на навколишнє середовище
Мінімізація впливу на навколишнє середовище
Охорона праці персоналу
Мінімізація кількості перевезень
Охорона праці
Охорона праці Оплата праці Охорона праці
Оплата праці
Оплата праці
Технологія виробництва
Оплата праці
- система сертифікації продукції;
- система маркування продукції;
- система якості виготовленої продукції;
- система оцінки впливу кожного з етапів ланцюга постачання на екологічний стан і соціальний та економічний розвиток підприємства
(міста, області, країни);
- система проведення соціальних аудитів;
- система нефінансової звітності підприємств-постачальників;
- розробка та реалізація кодексу етики (або етики поведінки).
5.6. Відповідальність компаній щодо партнерів по бізнесу
Працюючи в тісному співробітництві з бізнес-партнерами, компанії можуть зменшувати складність і вартість продукції та підвищувати її якість. Вибір постачальників не завжди відбувається виключно через конкурсні тендерні процедури. Взаємини з партнерами з бізнес-об’єднань, спільних та торговельних підприємств, які зайняті

Соціальна відповідальність

94 збутом товарів компанії за угодою франшизи, не менш важливі. Врешті- решт, результатом установлення партнерських відносин можуть стати справедливі ціни, очікування й умови, а також якість і надійність постачання. Втім, запроваджуючи практики соціальної й екологічної відповідальності, всі підприємства повинні дотримуватися відповідних правил та законів про захист економічної конкуренції.
Великі компанії є бізнес-партнерами для менших підприємств, що виступають у ролі клієнтів, постачальників, субпідрядників, конкурентів.
На показники соціальної відповідальності можуть впливати дії всіх партнерів. Ефект від заходів корпоративної соціальної відповідальності не обмежується межами самої компанії, а поширюється на її партнерів.
Це характерно для великих компаній, які частину своєї діяльності передають зовнішнім підрядним організаціям і в такий спосіб можуть набувати додаткової відповідальності щодо цих постачальників та їх персоналу.
Деякі великі компанії демонструють корпоративну соціальну відповідальність бізнесу, підтримуючи підприємницькі ініціативи в регіоні, де вони здійснюють діяльність. Прикладами таких практик є: програми наставництва, впроваджені великими компаніями для новостворених малих підприємств і місцевого малого та середнього бізнесу; допомога невеликим фірмам з питань соціального звітування та
інформування про заходи у сфері соціальної відповідальності бізнесу.
Від соціально відповідальних компаній очікують, серед іншого, що вони надаватимуть ті продукти і послуги, яких споживачі потребують. Очікується, що більш прибутковими є компанії, котрі будують міцні взаємовідносини з клієнтами, зосереджуючи увагу всієї своєї організації на прагненні зрозуміти, чого потребують клієнти, та надаючи їм найвищу якість, безпечність, надійність і сервіс. Застосування принципу «продукція доступна кожному» (вироблення продуктів і послуг, придатних для якомога більшої кількості людей, зокрема й споживачів з особливими потребами) – це важливий приклад корпоративної соціальної відповідальності.
Питання для контролю:
1.Які складові відносяться до зовнішньої соціальної відповідальності бізнесу? Дайте характеристику кожній з них.

Соціальна відповідальність

95 2.Розкрийте сутність теорії розподілу СВБ за рівнями запропоновану
В.І. Спіранським. Яким чином рівні піраміди характеризують прояви зовнішньої соціальної відповідальності?
3.Яким чином проявляється відповідальність бізнесових структур щодо людини як потенційного або реального працівника?
4.Яким чином проявляється відповідальність перед людиною як споживачем?
5.Дайте характеристику способам реалізації потреб певних соціальних груп підприємством.
6. Назвіть новітні інструменти стратегічної корпоративної філантропії та дайте їм характеристику.
7. Розкрийте концепцію відповідального маркетингу.
8.У чому полягає різниця між відповідальним та соціально- відповідальним маркетингом?
9. У чому полягає відповідальне управління ланцюгом постачання?

Тестові завдання:
1. Працівники підприємства, власники, місцеве суспільство, соціальна
інфраструктура, інвестори – це:
а) об’єкти соціальної відповідальності; б) суб’єкти соціальної відповідальності; в) пропагандисти соціальної відповідальності.
2. Споживачі продукції та послуг відносяться до:
а) суб’єктів соціальної відповідальності; б) об’єктів соціальної відповідальності; в) соціально активних груп.
3. До складових зовнішньої соціальної відповідальності бізнесу можна
віднести:
а) відповідальність перед споживачами товарів і послуг; б) охорона навколишнього середовища, спонсорство; в) охорона праці та здоров’я працівників; г) всі відповіді вірні.
4.
Які інструменти стратегічної корпоративної філантропії
використовуються у міжнародному бізнес-середовищі?
а) соціально відповідальне інвестування, соціальне підприємництво;

Соціальна відповідальність

96 б) соціальне підприємництво, соціальне партнерство; в) соціальні венчурні фонди; соціальна звітність.

5. Виділяють такі етапи ланцюга постачань згідно з «Відповідальним
управлінням ланцюгом постачання»:
а) видобуток сировини, виробництво продукції; б) пакування продукції; в) складування та транспортування продукції; г) всі відповіді вірні.

6. Які переваги впровадження відповідального маркетингу?
а) можливість виходу на нові ринки; б) відмова від залучення нових споживачів; в) зниження потенційних інвестиційних можливостей.

Ситуаційні вправи
Завдання 1
Розробити етичний кодекс для підприємства, спираючись на
інформацію щодо основних етапів.
Методичні вказівки:
Для формування організаційної культури, закріплення бажаних її параметрів важливе значення має розробка корпоративних правил, які будуть в доступній формі визначати, що слід та що не слід робити менеджерам і співробітниками підприємства.
У науковій літературі існує декілька класифікацій етичних кодексів (табл. 5.4). Корпоративний кодекс є найпоширенішим типом етичних кодексів. Він увібрав у себе положення всіх різновидів етичних кодексів і є інтегрованим зведенням етичних норм і правил поведінки всіх учасників корпоративних відносин (акціонерів, менеджменту, працівників, клієнтів, партнерів і т. д.).
Корпоративний кодекс – це документ, у якому викладається ставлення власників та керівництва компанії до сучасних тенденцій і проблем у сфері корпоративного управління.
Корпоративний кодекс фактично
є формою втілення корпоративних норм, які, в свою чергу, є правилами поведінки, які встановлені в організації з метою регулювання взаємовідносин і спрямовані на досягнення цілей.
Необхідність запровадження кодексів пов'язана з тим, що
«універсальних норм було недостатньо для регулювання людської поведінки у специфічних ситуаціях».

Соціальна відповідальність

97
Таблиця 5.4
Класифікація етичних кодексів [31, с. 7]

Авт ор
Вид етичного кодексу
Характеристика
Євту шевсь ки й
В
.А.
професійні регулюють відносини всередині професійного співтовариства й ефективні для «вільних професій», де найбільш виражені професійні етичні дилеми корпоративні регламентують ті відносини, коли найбільш значущі етичні дилеми задаються організацією
Чайк а
Г.
Л
контракти кодекси, які регулюють документ із докладно розробленими правилами, включаючи санкції, передбачені у випадках порушення кодексу соціальні кодекси, які регулюють зобов'язання перед клієнтами, вкладниками, акціонерами, співробітниками тощо корпоративні кодекси, які включають положення про цінності організації, її філософію та цілі (викладають основи корпоративної культури) професійні кодекси, які визначають міжособистісні стосунки в організації і погоджують інтереси працівників та організації (наприклад, угоди, які укладаються між адміністрацією та профспілкою)
Ма ли ни н
Е
. Д
морально- етичні кодекси, норми яких визначають вимоги, які висуваються до робітника та його поведінки поведінкові кодекси, норми яких містять визначення та сти- мулювання високих стандартів поведінки для кожної категорії робітників професійні кодекси, в яких закріплені правила поведінки, права та обов'язки для окремого виду професії корпоративні кодекси, що регламентують рекомендації щодо отримання учасниками корпоративних відносин правил бізнес-поведінки
Цільова аудиторія корпоративного кодексу є достатньо широкою: власники (акціонери) компанії, менеджери усіх рівнів, найманий персонал, споживачі (клієнти), партнери, суспільство в цілому. Для кожного із суб'єктів цільової аудиторії кодекс матиме окреме значення
(табл. 5.5).

Соціальна відповідальність

98
Таблиця 5.5
Значення кодексу корпоративної культури в розрізі
суб'єктів цільової аудиторії [85, с.]
Назва
суб'єкту
Значення кодексу корпоративної культури
Власники
(акціонери)
Дає можливість встановити ціннісні орієнтири ведення бізнесу, формує імідж підприємства, сприяє підвищенню
інвестиційної привабливості та ринкової вартості
Менеджери Встановлює етичні рамки взаємовідносин власники- менеджери та менеджери-персонал, визначає оптимальні процедури прийняття рішень і способи досягнення цілей
Персонал
Дає інформацію про очікування роботодавця відносно персоналу, прийнятну трудову поведінку, міжособистісні відносини, систему моральних і матеріальних стимулів, ступінь і форму відповідальності, порядок вирішення спорів і розв'язання конфліктних ситуацій
Споживачі Дає уявлення про ціннісні орієнтири організації, рівень соціальної відповідальності бізнесу, систему менеджменту якості в організації
Партнери
Дає уявлення про ціннісні орієнтири організації, рівень етичності ділових стосунків
Суспільство Дає уявлення про ціннісні орієнтири організації, рівень соціальної відповідальності бізнесу
Кожне підприємство визначає власні завдання, для вирішення яких воно має намір використовувати такий інструмент, як корпоративний кодекс. При створенні цього документа обов'язково повинні бути враховані галузь і специфіка діяльності підприємства, розмір компанії та світоглядне бачення власників і засновників.

Етапи створення етичного кодексу:
1. Загальні положення (місія, бачення підприємства).
1.1. Особисті якості, які цінує та очікує від працівників підприємство.
1.2. Обов'язки підприємства перед співробітниками.
2. Створення етичних нормативів.
2.1. Зовнішній вигляд співробітників.
2.2. Правила поведінки співробітників між собою.
2.3. Правила поведінки співробітників із клієнтами.

Соціальна відповідальність

99
У пунктах 2.2 та 2.3 до варіантів поведінки, яка зазвичай забороняється етичними нормативами, відносяться: хабарі, вимагання, подарунки, виплата співучаснику частини незаконно отриманих грошей, конфлікт на ґрунті зіткнення інтересів, порушення законів у цілому, шахрайство, розкриття секретів компанії, використання інформації, отриманої в довірчій бесіді від членів «своєї» групи, незаконні виплати політичним організаціям, протиправна поведінка заради інтересів фірми тощо.
2.4. Правила дотримання графіка роботи.
3. Корпоративні свята, традиції.
4. Етапи кар'єрного зростання працівників.

Завдання 2
Розглянути запропоновані ситуаційні завдання та визначити:
1) Лікар компанії стала помічати зростаюче число випадків захворювання емфіземою легень у робітників, які працюють на підприємстві. Вона повідомляє про це керівництву. Їй пропонують реєструвати подібні випадків, але не повідомляти про це громадськість. Із збільшенням кількості захворювань, вона доходить висновку про наявність зв'язку між застарілою вентиляційною системою та і числом хворих. Вона доводить до відома про це керівництво фірми, і їй знову пропонують продовжувати спостереження, але не проводити аналізів і нічого нікому не говорити, щоб не стривожити робітників.
Запитання:
1. Чи є у неї моральний обов'язок чинити так, як їй наказують?
2. Чи є у неї моральний обов'язок робити будь-що інше, крім того, що від неї потребує керівництво? Обґрунтуйте відповідь.

2) Ви прийняли на роботу молодого талановитого юриста, який щойно закінчив юридичну академію, він чудово виконує роботу. Він провів уже кілька консультацій, і клієнти дуже задоволені. Разом із тим, він різкий і неввічливий у спілкуванні з іншими працівниками, особливо з обслуговуючим персоналом. Ви щодня отримуєте такого роду сигнали, а сьогодні надійшла письмова заява від вашого секретаря з приводу його брутальності.
Запитання:
1. Яким чином потрібно врегулювати ситуацію?
2. Які зауваження необхідно зробити молодому спеціалісту, щоб змінити його стиль спілкування в колективі?

Соціальна відповідальність

100
3) Фірма, що займається економічним консалтингом, з одним із клієнтів співпрацює вже близько півтора роки. Клієнт займається рієлтерським бізнесом, фірма веде їх баланс і здає звітність.
Нещодавно частина співробітників цього клієнта відокремилася і організувала власну рієлтерську фірму. Відділення було не зовсім вдалим
і відносини з керівництвом первісної фірми дещо зіпсувалися.
Керівництво нової фірми звернулося в цю ж фірму з пропозицією взяти їх також на бухгалтерське обслуговування. Формально договори не
є ексклюзивними. Конфлікт інтересів відсутній.
Запитання:
1. Чи етично брати на обслуговування клієнта, який "зі скандалом" відділився з вже існуючого клієнта?

4) У співробітника приватного підприємства (фірма, що займається торгівлею комп'ютерів) захворів близький родич. На лікування потрібна велика сума грошей. Він зміг зібрати тільки половину. Решту суми він попросив у підприємства. Якщо фірма виконає прохання співробітника, то це може призвести до зниження доходів і конкурентоспроможності даного підприємства.
Дана ситуація зачіпає інтереси всіх членів підприємства. З одного боку, співробітники фірми, жертвуючи своїми інтересами, вирішать дати необхідну суму робітнику фірми, проявлять милосердне ставлення до близького. З іншого боку, в подальшому це може викликати ряд проблем:
1. У складну ситуацію може потрапити інший співробітник цієї фірми. За принципом справедливого ставлення до кожного члена спільноти необхідно подібну ситуацію вирішувати подібним чином, що не може продовжуватися до безкінечності.
2. Непередбачена ситуація спричинить жертви матеріального характеру, що не обумовлені статутом та може призвести до зниження ефективності управління.
3. Позитивне рішення може призвести до підвищених вимог до співробітника, який потрапив у складну ситуацію.
Умови вирішення даної проблеми:
1. Рішення, прийняте фірмою не повинно залежати від ділових характеристик людини, від його статусу в даній фірмі.
2. Головну увагу слід звертати не на позиції учасників ради, а на аналіз спільних інтересів.
Завдання:
1. Сформулювати можливі варіанти вирішення проблеми.
Обґрунтуйте відповідь.

Соціальна відповідальність

101


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал