«Київський політехнічний інститут»




Сторінка1/10
Дата конвертації01.01.2017
Розмір2.87 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

1
Міністерство освіти і науки України
Національний технічний університет України
«Київський політехнічний інститут»


О.О. ОХРІМЕНКО, Т.В. ІВАНОВА

СОЦІАЛЬНА
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Навчальний посібник







Київ - 2015

Соціальна відповідальність

2
УДК ___.___.___.__
ББК ___._____
О___
Охріменко О.О., Іванова Т.В. Соціальна відповідальність. – Навч. посіб. – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут». – 2015. –180 с.

Гриф надано Вченою радою НТУУ «КПІ»
(Протокол № 5 від 08 червня 2015 р.)
Ілюстрації Охріменко А.О.
Рецензенти:
Новіков Валерій Миколайович, д.е.н., професор, завідувач відділу соціальної інфраструктури Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України
Федорченко Андрій Васильович, д.е.н., професор кафедри маркетингу факультету управління персоналом та маркетингу ДВНЗ
«Київський національний економічний університет імені Вадима
Гетьмана»
ISBN ……………………………………
Розглянуто теорію, методологію та практику соціальної відповідальності людини, держави та корпорації. Деталізовано еволюцію розвитку, концепції та моделі соціальної відповідальності. Розкрито механізми формування соціальної відповідальності на рівні відносин між роботодавцями та працівниками, контрагентами, корпораціями та владними структурами. Приділено увагу нефінансовій звітності, що виступає інструментом розвитку соціальної відповідальності. Приведено методичні підходи щодо оцінювання ефективності соціальної відповідальності. Презентовано стратегічні напрями розвитку соціальної відповідальності в Україні.
Навчальний посібник призначений для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. Буде корисним для керівників органів влади усіх рівнів та підприємств, науковців, викладачів, аспірантів.
УДК______
ББК______
ISBN__________
© О. О. Охріменко, Т. В. Іванова, 2015

Соціальна відповідальність

3
ЗМІСТ

Вступ
5
1.
Соціальна відповідальність як чинник сталого розвитку
6 1.1.
Наукові підходи до визначення сутності соціальної відповідальності
7 1.2.
Соціальна відповідальність у системі сталого розвитку
11 1.3.
Види соціальної відповідальності
13 1.4.
Підстави соціальної відповідальності
14 1.5.
Принципи соціальної відповідальності
16
2.
Соціальна відповідальність людини та держави
19 2.1.
Сутність та параметри розвитку соціальної відповідальності людини
20 2.2.
Соціальна відповідальність держави
23 2.3.
Соціальна держава
27
3.
Організаційно-економічне забезпечення управління
корпоративною соціальною відповідальністю
35 3.1.
Історія становлення та розвитку корпоративної соціальної відповідальності
36 3.2.
Сутність концепції корпоративна соціальна відповідальність
41 3.3.
Організація діяльності з соціальної відповідальності підприємства
44 3.4.
Сучасні моделі корпоративної соціальної відповідальності
46
4.
Формування відносин роботодавців з працівниками на
засадах соціальної відповідальності
62 4.1.
Корпоративна соціальна відповідальність у внутрішньому середовищі
63 4.2.
Міжнародне законодавче регулювання трудових відносин на основі соціальної відповідальності бізнесу (СВБ)
67 4.3.
Забезпечення достойної праці у системі КСВ
69 4.4.
Корпоративне громадянство
71 4.5.
Практика трудових відносин крізь призму концепцій корпоративної соціальної відповідальності та корпоративного громадянства в Україні
75 5.
Формування відносин бізнесу із зовнішніми організаціями
на засадах соціальної відповідальності
81

Соціальна відповідальність

4 5.1.
Складові зовнішньої відповідальності бізнесу
82 5.2.
Соціальна відповідальність бізнесу у розрізі об’єктів відповідальності
84 5.3.
Новітні інструменти стратегічної корпоративної філантропії
88 5.4.
Соціально відповідальний маркетинг
90 5.5.
Відповідальне управління ланцюгом постачання
92 5.6.
Відповідальність компаній щодо партнерів по бізнесу
93
6.
Екологічна компонента соціальної відповідальності
101 6.1.
Сутність екологічної відповідальності
102 6.2.
Еволюція концепцій екологічної відповідальності
104 6.3.
Елементи екологічної відповідальності бізнесу
105 6.4.
Досвід реалізації принципів екологічної відповідальності
108 6.5.
Шляхи посилення екологічної відповідальності
111
7.
Підготовка нефінансового звіту
114 7.1.
Нефінансова звітність як інструмент розвитку соціальної відповідальності підприємства
115 7.2.
Стандарти підготовки нефінансового звіту
119 7.3.
Процес підготовки звіту
123 7.4.
Нефінансова звітність у світі
128 7.5.
Нефінансова звітність в Україні
130
8.
Оцінювання ефективності соціальної відповідальності
підприємств
135 8.1.
Фактори ефективності функціонування інструментів КСВ в управлінні організацією
136 8.2.
Рівні і показники соціальної відповідальності бізнесу
140
9.
Стратегічні напрями розвитку соціальної відповідальності
в Україні
149 9.1.
Зовнішні та внутрішні чинники розвитку соціальної відповідальності в Україні
150 9.2.
Активізація діяльності підприємств щодо розвитку соціально відповідального бізнесу
155 9.3.
Напрямки державної політики сприяння розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні
157 9.4.
Мета, завдання і цілі Стратегії сприяння розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні на період до 2020 р.
159
Список рекомендованої літератури
164

Соціальна відповідальність

5
Вступ
Для розвитку цивілізованих суспільних відносин важливим є формування паритету інтересів бізнесу, держави та суспільства.
Важливим інструментарієм побудови партнерських відносин у вирішенні нагальних питань слугує механізм соціальної відповідальності.
Починаючи з 2006 р. в Україні функціонує національна мережа компаній та організацій, які задекларували себе учасниками Глобального договору ООН, принципи якого торкаються дотримання прав людини, трудових відносин, протидії корупції, корпоративної етики тощо.
Соціально-відповідальна поведінка основних суб’єктів суспільства
– державних та місцевих органів влади, корпоративних структур, громадських організацій, громадян є гарантією сталого економічного та соціального розвитку, покращення якості життя, удосконалення виробничих відносин. Основні ідеї концепції сталого розвитку мають бути реалізовані шляхом прийняття стратегій соціальної відповідальності учасниками економічних відносин. Такий підхід дозволить інтегрувати в управлінські рішення передовий досвід поєднання приватних та суспільних інтересів на шляху підвищення конкурентоспроможності.
Провідниками ідей соціальної відповідальності мають стати фахівці, що мають відповідну теоретичну підготовку. Позитивним моментом у цьому напрямку слугує включення дисципліни «Соціальна відповідальність» до переліку нормативних для ряду економічних спеціальностей.
Навчальний посібник «Соціальна відповідальність» має на меті не тільки ознайомити майбутніх фахівців
із теоретичними та методологічними аспектами соціальної відповідальності на різних рівнях управління, але й сформувати у слухачів певні навички до розробки та реалізації соціальних програм на підприємстві.
У посібнику розглядаються питання, присвячені різним компонентам соціальної відповідальності та їх використанню у відносинах стейкхолдерів.
Необхідність активізації впровадження принципів соціальної відповідальності в життя суспільства, його правових та економічних
інституцій обумовлена залучення України до процесів глобалізації, економічної інтеграції, важливістю створення позитивного іміджу вітчизняних підприємств на міжнародних ринках і на цій основі отримання додаткових конкурентних переваг.
Навчальний посібник буде корисним для студентів, аспірантів, керівників підприємств, представників державної та місцевої влади, громадських організацій.

Соціальна відповідальність

6
Тема 1. СОЦІАЛЬНА
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЯК
ЧИННИК СТАЛОГО
РОЗВИТКУ
Мета: розглянути питання,
що стосуються сутності
соціальної відповідальності, її
видів, принципів, підстав,
аспектів розвитку в
історичному контексті та
крізь призму концепції сталого
розвитку.


Питання для обговорення:
1.1. Наукові підходи до визначення сутності соціальної відповідальності
1.2. Соціальна відповідальність у системі сталого розвитку
1.3. Види соціальної відповідальності
1.4. Підстави соціальної відповідальності
1.5. Принципи соціальної відповідальності
Ключові поняття:

Реальна відповідальність

Потенційна відповідальність

Соціальна відповідальність

Рівні соціальної відповідальності

Сталий розвиток

Глобальний договір ООН

Global
Reporting
Initiative
(GRI)

Моральна відповідальність

Релігійна відповідальність

Дисциплінарна відповідальність

Політична відповідальність

Правова
(юридична) відповідальність

Корпоративна відповідальність




Соціальна відповідальність

7
1.1. Наукові підходи до визначення сутності соціальної
відповідальності

Соціальна відповідальність виступає невід’ємним елементом у макросистемі людина-держава-суспільство. З одного боку, люди за своєю суттю прагнуть до порядку, зазначеного в Книзі правителя області Шан, з іншого – своїми діями вони породжують безладдя. Категорії
«порядок» і «безлад» є антиподами, і водночас перебувають між собою у взаємозв’язку та взаємозалежності. Тут можна спостерігати своєрідні прояви на рівні соціуму:
1)
кожна складна соціальна структура прагне до самозбереження, зокрема, через упорядкування суспільних відносин;
2)
кожна складна соціальна структура тяжіє до розпаду, дезінтеграції, зокрема, через розрив унормованих соціальних зв’язків.
Для прикладу можна згадати Римську імперію, Київську Русь,
Югославію, Чехословаччину, СРСР.
Тут маємо справу зі своєрідним проявом закону єдності і боротьби суперечностей. Встановлення норм відносин вимагає соціального контролю за їх дотриманням. Відповідальність виступає інструментом у механізмі соціального контролю.
Під реальною відповідальністю слід розуміти відповідальність в особистісному плані – реальні вчинки людини, що узгоджені з вимогами соціальних норм, а в соціальному плані – негативні наслідки для людини, що настають внаслідок неузгодженості її вчинків з вимогами соціальних норм.
Потенційна відповідальність у соціальному плані – це наявність дієвого механізму соціального контролю, здатного забезпечити притягнення кожного винного до відповідного виду соціальної відповідальності у випадках порушення ним приписів соціальних норм, а в особистісному – усвідомлення людиною можливості відповідальності за наслідки особистої діяльності.
Проблема відповідальності громадянина перед державою, держави перед громадянином та відповідальності особи за свої вчинки перебувала у полі зацікавлення видатних філософів, починаючи з античності. У працях «Держава», «Закони», «Політика» Платон осмислював відповідальність як таку, що являє собою моральний обов’язок перед державою, формуванню якого сприяють етичне виховання та філософські роздуми, як стан, котрий відповідає внутрішнім переконанням людини, її моральним якостям, уявленням

Соціальна відповідальність

8 щодо справедливості. Він трактував окреслені властивості як прояв доброчинності, притаманної кожному громадянинові.
Платон у своїх працях представляє подвійний характер відповідальності: моральна відповідальність та відповідальність перед
законом, котра трансформується у відповідальність за його порушення.
Відтак йдеться про два аспекти – позитивний (моральна відповідальність перед суспільством, державою) та негативний
(відповідальність, що її людина зазнає у випадку порушення встановлених норм).
Людина, яка уникла відповідальності, вважає Сократ, почувається набагато гірше, аніж та, котра її зазнала, оскільки така особа не в змозі позбутися страждань та мук совісті, котрі є засобом утримання душі від зла, якщо вона є нерозумною та нечестивою, позаяк після непокараного зла йде більше за обсягом зло, потім – наступне і таким чином – до безкінечності.
Демосфен у проголошеній у суді промові «Проти Аристократа» посилався на давні звичаї, згідно з якими вбивця не мав права ступити на землю, оскільки вважалося, що це могло призвести до голодомору.
Соціальний реформатор та філософ Солон у своїх зверненнях до народу нагадував, що за вчинений окремою особою злочин відповідальність лягає на плечі усіх громадян.
Арістотель осмислює відповідальності у контексті проблематики взаємостосунків держави та громадянина. У його праці «Політика» держава виступає як об’єднання вільних громадян, що є «відносним цілим», повноцінне функціонування якого пов’язане персонально з кожним із громадян. Наголошуючи на різниці між діями та вчинками, підставою відповідальності дослідник вважає саме вчинки. Усі істоти у світі, стверджує він, виконують дії – лише людина здійснює вчинки, які у разі порушення закону характеризуються як протизаконні.
У середньовічній філософії поняття відповідальності осмислюється крізь призму теоцентризму. Філософ та юрист Тертуліан в
«Апології» розмірковує щодо відповідальності за переступ абсолютно справедливого природного закону (законів природи), а також порушення
Божих заповідей, які вперше були проголошені Адаму та Єві в Раю, а пізніше передані язичникам через Мойсея.
Фейербах Л. доходить висновку, що людина невідворотно зазнає відповідальності за несправедливість, яку завдає іншим. Він вбачає проблему в узгодженні «волі щодо себе» та «волі щодо інших», тобто особистого прагнення до щастя з прагненням до щастя інших людей.

Соціальна відповідальність

9
Г. Сковорода наголошував на відповідальності людини під час здійснення вибору між добром і злом, правдою і облудою.
У сучасних наукових джерелах у найбільш загальному, концентрованому розумінні етимологія поняття «відповідальність» відображена в наявних лінгвістичних довідкових джерелах. За словником
В.І. Даля, відповідальність є «обов’язок відповідати за щось, повинність ручатися за щось, зобов’язаний, звітувати про щось».
У словниках відповідальність має декілька значень:
1) положення, при якому особа, яка виконує яку-небудь роботу, зобов’язана дати повний звіт про свої дії і прийняти на себе вину за можливі наслідки, які можуть наступити при виконанні;
2) виконання обов’язків, зобов’язань;
3) покладений на когось або взятий на себе обов’язок відповідати за певну ділянку роботи, справу, дії, вчинки, слова;
4) серйозність, важливість справи, моменту тощо.
Відповідальність може бути обумовлена статусом
(відповідальність службової особи, тощо) або укладеною угодою
(відповідальність перед контрагентом, відповідальність найманого робітника тощо).
Відповідальність обумовлена статусом, усвідомлюється людиною як покликання, а обумовлена угодою – як обов’язок. Вона може бути двоякою: а) спричиненою груповими, корпоративними, службовими або будь-якими іншими локальними обов’язками, що наближає її до розуміння підзвітності; б) самостійно прийнятою особою в якості особистого і універсального обов’язку. В обох випадках зберігається її вимір, який фіксується в модальності «відповідальність перед», на відміну від модальності «відповідальність за».
Соціальна відповідальність – це соціальне явище, що являє собою добровільне та свідоме виконання, використання і дотримання суб’єктами суспільних відносин, приписів, соціальних норм, а у випадку
їхнього порушення – застосування до порушника заходів впливу, передбачених цими нормами.
Соціальна відповідальність характеризується наявністю таких
ознак:
1) це соціальне явище, наділене конкретно-історичним змістом;
2) це свідоме здійснення обов’язку (повинності) особи перед суспільством;
3) його виконання є велінням совісті суб’єкта;

Соціальна відповідальність

10 4) невиконання обов’язку (повинності) передбачає той чи інший ступінь осуду такої особи суспільством (суспільною групою, окремими членами суспільства);
5) містить ініціативний характер;
6) надає перевагу або суспільному суб’єкту, або ж
індивідуальному суб’єкту, котрий, ймовірно, трактується як представник суспільства чи соціальної групи;
7) надає перевагу компромісу між суспільними інтересами та цілями, з одного боку, та індивідуальними, професійними, етичними і т.д. устремліннями, з іншого;
8) поведінка людей в контексті соціальної відповідальності визначається, здебільшого, очікуваннями людей щодо соціальної позиції суб’єкта у формуванні соціально визначених атрибутів конкретних соціальних груп.
Складовими соціальної відповідальності є суб’єкт та об’єкт.
Відповідальність має два критерії: об’єктивний, що характеризує об’єктивну зумовленість діяльного суб’єкта зовнішніми соціальними вимогами, тобто, його залучення до соціальних зв’язків та взаємовідносин; і суб’єктивний, який визначає соціально та морально- психологічні якості особи як суспільної істоти, як продукту суспільного виховання, формування і розвитку, що виявляє усвідомлення особою свого обов’язку, своєї невинності перед суспільством.
Будь-яка відповідальність за своєю природою має політичний
характер.
Необхідно зазначити, що соціальна відповідальність має дихотомічний характер, що означає не лише взаємне сумлінне, відповідальне ставлення суб’єктів суспільних відносин до своєї суспільно значимої поведінки, але й відповідальність держави перед суспільством і людиною. Отже, соціальна відповідальність суб’єктів суспільних відносин і держави має бути взаємною.
Таким чином, можна зробити висновок, що соціальна
відповідальність – це соціальне явище, що являє собою добровільне та свідоме виконання, використання і дотримання суб’єктами суспільних відносин, приписів, соціальних норм, а у випадку їхнього порушення – застосування до порушника заходів впливу, передбачених цими нормами.
Соціальна відповідальність і соціальна безпека нерозривно пов’язані між собою. Соціальна відповідальність є гарантом соціальної
безпеки загалом і особистої безпеки людини зокрема, засобом підтримання і зміцнення соціальної злагоди, цілісності суспільства, держави.

Соціальна відповідальність

11
1.2.Соціальна відповідальність у системі сталого розвитку

Соціальна відповідальність незалежно від рівня та масштабу дослідження визначається на глобальному, національному, регіональному та виробничому рівнях. Глобальний рівень розкриває зміст соціальної відповідальності через визначення проблем та умов
існування людства та пошук шляхів їх розв’язання завдяки поширенню соціальної інтеграції, спрямованої на забезпечення сталого розвитку незалежно від місця проживання та расової приналежності.
Сталий розвиток передбачає збалансованість розвитку економічної, екологічної та соціальної систем і одночасну їх здатність до саморегуляції та відтворення.
Згідно з міжнародним досвідом запровадження сталого розвитку найбільших успіхів на цьому шляху досягли ті країни, які застосували
інструменти та механізми, що сприяли дотриманню певних обмежень, подоланню значних перешкод, запровадженню нових стандартів, нормативів тощо. Найбільш впливовим важелем на шляху впровадження сталого розвитку стала соціальна відповідальність.
Соціальна відповідальність – це волевиявлення, яке визначається певною поведінкою щодо дотримання усвідомлених обмежень та соціальних норм, гарантує безпеку та прогресивний розвиток, забезпечує узгодження інтересів суб’єктів, задіяних у суспільних відносинах та управлінні ними.
Соціальна відповідальність багатоаспектна та багаторівнева. Вона виявляється на особистісному (індивідуальному) рівні через ступінь громадянської зрілості особистості та є базовою для інших рівнів. Від світосприйняття та усвідомлення людиною своєї значущості у світових перетвореннях, від її прагнення до перетворень у всіх сферах своєї життєдіяльності залежать її прояви на інших рівнях.
На груповому рівні соціальна відповідальність визначається як корпоративна соціальна відповідальність; на суспільному – вона передбачає соціальну відповідальність суспільства за гідний рівень життя нинішнього і майбутнього поколінь; на державному – визначає кращі шляхи досягнення сталого, соціального та людського розвитку. На глобальному рівні соціальна відповідальність окреслює пріоритети світового розвитку, людської цивілізації завдяки міжнародним домовленостям щодо запровадження сталого розвитку (м. Ріо-де-
Жанейро, 1992 р.; м. Йоганнесбург, 2002 р.; м. Ріо-де-Жанейро, 2012 р.), а також Глобальному договору ООН.

Соціальна відповідальність

12
Світова спільнота розробила систему стандартів та рекомендацій щодо запровадження сталого розвитку, а саме: стандарт ISO 14000 в галузі систем екологічного менеджменту, Global Reporting Initiative (GRI)
– рекомендації щодо звітності в галузі сталого розвитку, міжнародний стандарт із соціальної відповідальності ISO 26000, ISO 9001:2000 тощо.
Сталий розвиток визначено ООН як основний напрям розвитку цивілізації на ХХІ століття. Україна належить до тих держав, які взяли на себе зобов’язання щодо запровадження в систему господарювання принципів сталого розвитку. Авторським колективом Інституту економіки промисловості НАН України здійснено низку експертних опитувань на виконання бюджетної теми «Соціальні чинники сталого розвитку промислового регіону», зокрема досліджено питання позитивних змін при виконанні соціально відповідальних дій щодо сталого розвитку в Україні (табл. 1.1) [22].
Таблиця 1.1
Оцінка позитивних наслідків соціально відповідальних дій у
реалізації принципів сталого розвитку в Україні, %
Які позитивні зміни відбудуться при соціально відповідальних
діях у реалізації принципів сталого розвитку в Україні?
Дбайливе ставлення до навколишнього середовища, раціональне споживання і використання природних ресурсів
65,8
Соціальна, економічна й екологічна рівновага та розвиток
57,0
Зміцнення здоров'я населення, збільшення тривалості життя і трудової активності
44,3
Активізація соціально відповідальної діяльності держави, суспільства, бізнесу, особистості у формуванні умов сталого розвитку
43,7
Становлення узгодженої системи цінностей та духовно- культурний розвиток людського суспільства
43,7
Використання у виробництві ресурсозберігаючих технологій
40,5
Модернізація соціальних відносин, консолідація зусиль суспільства та влади в забезпеченні сталого розвитку
39,2
Формування і реалізація моделі споживання згідно з принципами сталого розвитку
26,6
Високий рейтинг України щодо сталого розвитку в міжнародних порівняннях
12,0
Інше
3,2
Важко відповісти
1,9

Соціальна відповідальність

13
Таким чином, досягти реалізації принципів сталого розвитку в країні можна при модернізації систем управління та суспільних відносин на засадах соціальної відповідальності, коли будуть задіяні мотиваційні механізми до соціально відповідальної поведінки у цій сфері особистості, суспільства, бізнесу, держави.

1.3. Види соціальної відповідальності

Соціальні норми виконують охоронну, регулятивну і виховну функції, визначають раціональні межі свободи людини. Розрізняють такі види соціальних норм: звичаї, традиції, норми моралі, релігійні
(канонічні) норми, етичні норми, політичні норми, корпоративні норми, норми громадських організацій, технічні норми, норми культури, норми права тощо.
У залежності від видів соціальних норм виділяють такі
різновиди
соціальної відповідальності: моральна, релігійна, дисциплінарна, політична, правова (юридична) тощо.
Моральна відповідальність настає у випадку порушення традицій, звичаїв, норм культури та естетичних норм. Вона відображається у суспільному осуді та соціальному відмежуванні від суб'єкта, що порушує чи ухиляється від виконання норми поведінки.
Політична відповідальність настає при порушенні норм, дотримання яких покладається суспільством на публічного політика.
Корпоративна відповідальність настає у випадку порушення корпоративних правил, які прийняті певною соціальною структурою та не мають правового значення.
Релігійна відповідальність засновується на нормах, що регламентують порядок відправлення релігійних культів та на вірі у Бога.
Всі згадані вище види соціальної відповідальності мають пасивний характер, оскільки негативна реакція з боку суспільства у цих випадках не передбачає примусового впливу на порушника норм.
Правова відповідальність настає у випадку порушення норм державно-організованого права. Вона має активний характер, оскільки передбачає активний психологічний вплив на порушника аж до застосування примусового фізичного впливу.
Таким чином,
соціальна та правова відповідальність співвідносяться як загальне та особливе. Для цих видів відповідальності
притаманні наступні спільні риси:
1. Як будь-яка соціальна, так і юридична відповідальність є засобом гарантування та охорони суспільних відносин;

Соціальна відповідальність

14 2. Вони встановлюються певними суб'єктами та гарантуються певними засобами;
3. Є засобами гарантування прав людини та суспільних інтересів;
4. Мають динамічний характер, тобто розвиваються та трансформуються разом із суспільними відносинами;
5. Існують у певній сфері та регламентуються певним різновидом соціальних норм;
6. Переслідують досягнення певної мети та мають функціональну спрямованість;
7. Передбачають настання певних наслідків для порушника;
8. Виробляють повагу до прав та свобод людини і є проявами культури суспільства.
Наявність зазначених вище спільних рис не заперечує самостійного характеру правової відповідальності як основного різновиду соціальної (табл. 1.2) [83].
Таблиця 1.2
Відмінні ознаки правової та соціальної відповідальності

Юридична відповідальність
Соціальна відповідальність
Призначається компетентними органами держави
Призначається недержавними структурами
Передбачається правовими нормами
Регламентується соціальними нормами
Має примусовий характер
Не є засобом примусу
Застосовується відповідно до нормативного процесу
Регламентується у довільному порядку
Maє визначений вид і форму
Має довільну форму
Пов'язана з державно-владною діяльністю
Пов'язана із засобами суспільного впливу
Настає незалежно від розуміння змісту норм суб'єктами та ставлення до них
Настає у результаті порушення норм у залежності від розуміння їх змісту і ставлення до них
Має правовий характер
Існує у різних видах
Соціальна відповідальність за своїм сутнісним змістом має два прояви – позитивний і негативний. Під позитивною (перспективною) соціальною відповідальністю потрібно розуміти добровільне і свідоме використання, виконання, дотримання суб’єктами суспільних відносин приписів соціальних норм. Під негативною (ретроспективною)

Соціальна відповідальність

15 соціальною відповідальністю розуміємо застосування для порушника соціальних норм заходів впливу, передбачених цими нормами.
Соціальна відповідальність має дві форми реалізації: добровільну – виражену в обов’язку суб’єкта виконувати приписи соціальних норм його правомірною поведінкою і реакцією на нього, і примусову – виражену в обов’язку порушника соціальних норм підпорядкуватися різноманітним заходам суспільного і (або) державного примусу.
1.4. Підстави соціальної відповідальності

Виділяють об’єктивні і суб’єктивні підстави відповідальності особи. При дослідженні об’єктивних підстав соціальної відповідальності передбачається всебічне вивчення і врахування цілої низки факторів: об’єктивних законів розвитку природи, суспільства, мислення, що визначають мету і вчинки людей.
Об’єктивні можливості вибору певного варіанту поведінки особи, а отже і ступінь відповідальності, залежать (поряд із соціальною орієнтацією особи) також і від її становища та соціальної ролі у суспільстві.
Передумовою суб’єктивної підстави для відповідальності є можливість пізнання суб’єктом законів природи і суспільства. Це, насамперед, пов’язано з проблемами свободи волі, необхідності вибору поведінки. Серед суб’єктивних підстав соціальної відповідальності, зазвичай, виділяють [56]:
1) можливість пізнання індивідом законів об’єктивного світу, конкретної соціальної необхідності;
2) свободу волі індивіда;
3) відносну незалежність його свідомості і волі від навколишнього середовища;
4) не жорсткий, а ймовірний характер детермінації поведінки людини;
5) можливість вибору і свободу вибору різних варіантів поведінки;
6) здатність індивіда оцінювати свої вчинки відповідно до
інтересів суспільства.
Зміст соціальної відповідальності формується внаслідок взаємодії факторів двоякого роду: а) об’єктивних, що змушують до діяння через потреби і, відповідно, через більш чи менш адекватне пізнання дійсності; б) суб’єктивних, що виступають для суб’єкта як внутрішні, свідомі, в тому ж ціннісні фактори.

Соціальна відповідальність

16
Прийнято диференціювати дві підстави соціальної відповідальності: а) нормативну; б) фактичну [14, с. 63].
Нормативною підставою соціальної відповідальності як негативної (ретроспективної), так і позитивної (перспективної), є система наявних чинних соціальних норм, що функціонують у даному суспільстві.
Фактичною підставою негативної соціальної відповідальності є вчинення суб’єктом суспільних відносин діяння, яке суперечить соціальній нормі або нормам, а у випадку порушення юридичної норми – наявність у такому діянні складу відповідного правопорушення.
Фактичною підставою позитивної соціальної відповідальності є правомірне діяння суб’єкта суспільних відносин, іншими словами – наявність в його діянні відповідного складу право мірного вчинку.
1.5. Принципи соціальної відповідальності

До основних принципів соціальної відповідальності відносяться:
підзвітність, яка полягає у тому, що організація має звітувати щодо впливу від своєї діяльності на суспільство і довкілля;
прозорість, яка означає, що суб’єктам господарської діяльності потрібно бути прозорими в їх рішеннях і діяльності, які впливають на
інших. Прозорість не має на увазі розкриття службової інформації, а також інформації, що захищена відповідно до законів або може спричинити порушення правових зобов’язань;
гуманність – визнання важливості і загальності прав людини, зазначених у Всесвітній Декларації з прав людини;
страх як категорія, що обмежує ті сфери, на які за жодних умов не повинен поширюватися вплив людини (страх за майбутнє людства, породжений благоговінням перед життям);
поміркованість у прийнятті тих чи інших рішень (мета поміркованості – збереження життя, і лише майбутнє покоління здатне повноцінно оцінити наслідки теперішньої діяльності);
патріотизм як розуміння цінності та унікальності
Батьківщини;
відчуття обов’язку як моральні зобов’язання людини, котрі вона виконує з почуттям совісті;
моральність як особлива сфера суспільної свідомості та вид суспільних відносин, мета яких – сформувати способи нормативного регулювання поведінки і дій людей у суспільстві за допомогою норм, принципів і категорій моралі;

Соціальна відповідальність

17
духовність як процес гармонійного розвитку духовних задатків людини;
професійна компетентність як знання, досвід, здобування освіти з відповідної галузі діяльності;

творча спрямованість як схильність до творчої ініціативи;
працелюбність як риса характеру, котра полягає у позитивному ставленні особистості до процесу трудової діяльності, що виражається через активність, ініціативність, добросовісність, дисциплінованість тощо.
Питання для контролю:
1.
У чому проявляється спільність та відмінність понять реальна та потенційна відповідальність?
2.
У чому проявляється подвійний характер відповідальності згідно вчення Платона?
3.
Дайте визначення соціальній відповідальності.
4.
Які ознаки розкривають сутність соціальної відповідальності?
5.
Яким чином пов’язані між собою соціальна відповідальність та соціальна безпека?
6.
Чому соціальну відповідальність пов’язують із системою сталого розвитку?
7.
Дайте характеристику видам соціальної відповідальності.
8.
Проаналізуйте спільні та відмінні ознаки правової та соціальної відповідальності. Зробіть висновки.
9.
Поясність сутність принципів соціальної відповідальності.
Тестові завдання
1. Можливість для організації реалізовувати свої потреби у виживанні,
безпеки, стійкості – це:
а) соціальна відповідальність бізнесу; б) соціальний тренд; в) соціально відповідальна поведінка.
2. Хто належить до суб’єктів соціальної відповідальності?
а) працівники підприємства; б) інвестори; в) підприємці.

Соціальна відповідальність

18
3. Соціальна відповідальність бізнесу проявляється:
а) у внутрішніх соціальних інвестиціях в людський капітал; б) в добродійності власників і топ-менеджменту компанії; в) в участі у виборчих кампаніях.

4. Хто є головним пропагандистом соціальної відповідальності?
а) НАТО; б) МОП; в) ООН; г) інший варіант.

5. Які бувають форми соціальної відповідальності?
а) традиційна, благодійність, меценатство; б) традиційна, меценатство; в) традиційна, благодійність.
6. До основних форм соціальної відповідальності належать:
а) відповідальність за чистоту навколишнього середовища; б) відповідальність перед прийнятими на роботу; в) відповідальність перед споживачами; г) усі відповіді правильні.
7. До аргументів на користь соціальної відповідальності належать:
а) зміна потреб і очікувань широкої аудиторії, наявність ресурсів для розв’язання соціальних проблем; б) недостатній рівень зайнятості широкої аудиторії, недостатність вмінь розв’язувати соціальні проблеми; в) моральний обов’язок поводити себе соціально відповідальним, витрати на соціальну привабливість; г) усі відповіді правильні.
8. До аргументів проти соціальної відповідальності належать:
а) зміна потреб і очікувань широкої аудиторії, наявність ресурсів для розв’язання соціальних проблем; б) недостатній рівень зайнятості широкої аудиторії, недостатність вмінь розв’язувати соціальні проблеми; в) недостатній рівень звітності широкій аудиторії, сприятливі для бізнесу довгострокові перспективи; г) усі відповіді правильні.

Соціальна відповідальність

19


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал