Каліграфічні вправи з української мови



Сторінка3/3
Дата конвертації08.01.2017
Розмір0.73 Mb.
1   2   3



Колосович Любов Іванівна,

учитель трудового навчання

Методи, прийоми, додатковий матеріал: додатковий матеріал, комп’ютерна презентація.

Клас: 6-ий клас.

Тема: Символи в українській народній вишивці.

1. Бесіда:

Вишивка – це один із найдавніших та найпоширеніших видів народної творчості. Прагнення прикрасити свій одяг, свій дім завжди було властиве людині. За допомогою вишивки звичайний шматок домотканого полотна перетворювався у витвір мистецтва.



2. Колір у вишивці

Українські вишивки дуже різноманітні і гармонійні за поєднанням кольорів. Колір у народній вишивці має символічне значення.

Традиційними українській вишивці є червоний, чорний та білий кольори. Рідше зустрічається синій, зелений та жовтий.

Червоний колір – це колір життя, сонця, здоров’я, крові. Тому він і переважає у народних вишивках. Чорний в противагу червоному нагадує про сум, горе, смерть. Хоча однозначного тлумачення символіки кольору в народній вишивці немає. Адже і святкові вироби часто вишивали в різних місцевостях чорними нитками.

Вишивки Тернопільської області відзначаються густим, темним, аж до чорного, колоритом. Виконані вовняними нитками, густі без пробілів, орнаменти суцільно вкривають рукави жіночих сорочок.

Сорочки на Полтавщині вишивали головним чином білими нитками, дуже рідко червоними ти сірими. Полтавські рушники вишивали червоними нитками і зображали на них Світове дерево або Дерево життя. Воно символізує людський рід, усе живе на землі. У вишиванках зображення дерева замінює фігуру жінки-матері – берегині людського роду.

Вишивки Київщини виділяються дрібно розчленованими орнаментальними мотивами. Вони найчастіше червоного кольору з графічним окресленням малюнка чорним.

Вишивки Полісся (Рівненська та Волинська обл.) прості та чіткі, складаються з повторення поодиноких або вписаних одне в одне різноманітних ромбів, зірок, ламаних ліній.

Багато і щедро вишивали на Буковині. Яскраво і різноманітно прикрашали рукави святкових сорочок. Вишивали різнокольоровими нитками.

Вишивки Закарпаття характеризуються різноманітністю візерунків, багатством кольорових сполук, здебільшого червоного з жовтим та зеленим. Два або три відтінки жовтого кольору прояснюють вишивку і надають їй золотавого відблиску. Типовим є густе заливання тла, коли велика кількість дрібних елементів заповнює площину.

3. Символи вишивки (робота з презентацією)

З вишивкою пов’язана вся багатовікова історія українського народу, його творчі пошуки, радість і горе, перемоги і поразки, сподівання на майбутнє.

Нанесення на одяг орнаментів у давнину мало в першу чергу магічне значення. Розміщення орнаменту на жіночих сорочках пов’язане з шануванням руки як своєрідного знаряддя праці. Орнаменти, маючи певне символічне значення, повинні були надати їй сили, вправності.

Смислове значення деяких мотивів українських орнаментів ми розглянемо. Користуючись презентацією.



Берегиня – символ, поширений по всій Україні. Вона і Дерево життя, і Мати-природа, і жінка-Мати, яка дарує світові дитину. Народ створив її загадковою незнаною квіткою, що тримає в собі материнську силу жінки.

Дуб. Мотив, що найчастіше зустрічався на парубочих сорочках і поєднував у собі символи сили і краси, але сили незвичайної, краси невмирущої.

Вважалося, що у дубі живуть душі хоробрих воїнів і в ньому наймогутніша влада над злими силами. Він оберігає людину від усіляких негараздів. Від злого чародійства.



Калина – дерево нашого українського народу. Червоні ягоди калини стали символом крові та невмирущого роду. Калина – символ духовного життя жінки: її дівоцтво, любов та краса, заміжжя, радість і горе.

Виноград розкриває нам радість і красу створення сім’ї, є символом родючості. З виноградної лози плели весільні вінки, нею прикрашали весільні караван. Наречену засівали сушеним виноградом, щоб у неї були діти.

Мак. З давніх-давен на Україні святили мак і обсівали людей та худобу, бо вірили, що мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла.

А ще вірили, що поле після битви навесні вкривається маками. Ніжна квітка несе в собі пам'ять народу. Дівчата, в сім’ях яких були загиблі, вишивали узори маку на сорочках, присягаючи зберегти й продовжити свій рід.

Також червоний мак означає красу та молодість жінки.

Лілеї. Квітка лілеї приховує в собі таємницю життя. В легендах – це символ дівочих чарів та чистоти, у неї закладено зміст народження, розвитку та безперервності життя.

Троянда – улюблена квітка українців. Її дбайливо вирощували під вікнами домівок та вишивали на сорочках, адже ця квітка нагадує сонце.

Червона ружа є символом краси і чистоти.



Хміль. Узори, що нагадують листя хмелю, відносять до молодіжної символіки. Хміль дуже близький до символіки винограду. Бо несе в собі значення розвитку, молодого буяння та любові. Можна сказати, що узор хмелю – це весільна символіка.


Табакова Аліна Олександрівна,
учитель образотворчого мистецтва

Метод, прийом, додатковий матеріал: додатковий матеріал.

Клас: 5-ий клас.

Тема: Декоративне-прикладне мистецтво. Твори ДПМ рідного краю.

Кожна країна має свої народні символи. В Україні це калина, верба, віночок, сорочка-вишиванка, рушник, хустка тощо. Багатьох із них вважають ще й оберегами. Саме про хустку як символ-оберіг і пропоную більше дізнатися.

Слово «хустка» споріднене зі словами «хистка», «захищати». Власне з назвою тісно пов’язана її функція та призначення – це захист, оберіг. Адже хусткою покривають голову та плечі, дарують матерям на знак великої любові і вдячності, кладуть в кишеньку, зав’язують вузлики напам'ять тощо.

На території України люди користуються хустками вже три тисячі років. За увесь цей час у нас з’вилося багато звичаїв та обрядів, пов’язаних з хусткою.



  1. Зазвичай українські дівчата прикрашали голову віночком, стрічкою, а в холодну пору року неодмінно хусткою:

У віночку барвінок, волошка,

Терен, рута і м’яти цвіт.

І просила я у Бога

Кожен день багато літ!

  1. У кожній родині, де підростала дівчина, скриня мала наповнюватися хустками. Їх дбайливо берегли, ними хизувалися перед гостями і сусідами:

Я не панна – я господиня,

У мене хусток повна скриня.

  1. Коли син вирушав у далеку дорогу, мати зав’язувала хліб у білу хустину, щоб не забував батьківського порогу:

Дай мені, мамо, хустину на щастя,

Хай буде на згадку вона,

Щоб не була поміж нами далека

Навіть чужа сторона.

  1. Коли козак ішов на війну, кохана дарувала йому хустку-китайку червоного (іноді зеленого) кольору. Вона ставала оберегом, щасливим амулетом козакові:

Дай же, дівчино, хустину.

Може я в бою загину,

Темної ночі накриють очі,

Легше в могилі спочину...

  1. Довгими зимовими вечорами жінки й дівчата вишивали не лише рушники, а й хустки. Розшивали їх різнобарвними нитками, навіть золотом і сріблом:

Швидко-швидко нитка сновигає –

Матір доні хустку вишиває.

Вишиває хустку їй на свято,

А на хустці – квіточок багато.

Злото-нитку в хустку додає –

Вона доню заміж віддає!

Скільки на тій хустці квіточок,

Стільки буде в доні діточок!

  1. Коли до дівчини приходили свати, вона виявляла свою незгоду виходити заміж врученням гарбуза. Якщо ж парубок був до душі, то дівчина сватів перев’язувала рушниками, а нареченому дарувала хустку:

Це ж хустина вишивана,

До години прихована.

Ось, коли свати прийдуть –

Нареченому дівчина

В руки ніжно простягне,

Й разом з ним в життя піде!

  1. На весіллі наречений з’являвся з гарною хусткою за поясом. У церкві під час вінчання руки молодим пов’язували хусткою – на знак міцної сім’ї:

Не люди зєднали, а зєднав Бог навік,

На щастя, на долю, на довгий вік.

  1. Свято весілля завершувалося покриттям голови нареченої хусткою. Під супровід пісні «Горіла сосна, палала» свекруха зав’язувала невістці ту хустку, з якою наречений прийшов на весілля:

Іди доню за милого, візьми хустку гонорово,

Іди у світ широкий, візьми хустку в боки.

Відтепер хустка ставала знаком для Янголів, що жінка заміжня. Вона не могла з’являтись на людях з непокритою головою.



  1. Жінки, які втрачали близьку людину 40 днів, а то й цілий рік носили жалобні хустки:

Ой, забрала смерть лиха

Милого батечка.

Зодягну я хустку чорну,

Бо болить сердечко.

  1. А малі діти, які з’являлися в родині, охоче гралися в ігри з хустиною. Усім добре відома гра «Хустинка», коли діти присідають в колі, а один підкидає їм хустинку.

Отож, здавалося б така проста деталь у нашому гардеробі – хустка, а яка цікава в неї доля: їй, українській хустці, вже три тисячі років; існує безліч способів її використання; але найголовніше – хустка була, є і залишається нашим українським символом-оберегом.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал