Каліграфічні вправи з української мови



Сторінка2/3
Дата конвертації08.01.2017
Розмір0.73 Mb.
1   2   3
Тема: Національно-патріотичне виховання на уроках української літератури.

Літературній освіті відводиться особлива роль у формуванні соціального й морального обличчя юних громадян нашого суспільства, оскільки література є могутнім джерелом національної духовності, своєрідним генетичним кодом, пам'яттю народу. У художній літературі знаходять своє вираження його історія, його моральні цінності, ідеали, традиції, його ментальність, національний характер.

Уроки літератури повинні стати основою патріотичної вихованості учнів, їхнього громадського змужніння, високої моральності та працелюбства, естетичної наснаги. Художня література спонукає учнівську молодь захоплюватися красою і самобутнім багатством рідної землі, національно-визвольною боротьбою українців, їхнім славетним минулим.

В основу системи патріотичного виховання на уроках української літератури потрібно покласти правдиве слово про свій народ, його споконвічне прагнення розбудовувати Українську державу. Творчі зусилля кожного вчителя мають бути спрямовані на те, щоб підвищити виховний рівень сучасного уроку та його творчий потенціал, створити оптимальні можливості для розвитку самостійного творчого мислення учнів, активізації їхньої пізнавальної діяльності, формування патріотичних почуттів під час вивчення літератури.

Тому національно-патріотичне виховання має здійснюватися на основі проблемного вивчення текстів, де є активна чи пасивна позиція героїв у ставленні до проблем національного відродження.

Слово Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, О. Довженка, О. Гончара, В. Сосюри, П. Загребельного, Л. Костенко та багатьох інших світочів літератури ввібрало в себе безмежну любов до Батьківщини, рідної мови, культури, повагу до славних синів і дочок України. Завдання учителя допомогти учням розкрити його глибину.

Прикладом високого патріотизму є, беззаперечно, життя Т. Г. Шевченка:

Я так її люблю

Мою Україну убогу

Шевченкове слово стало зброєю в боротьбі за кращу долю рідного народу, він свято вірив у його світле, справедливе майбутнє:



Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине

Вивчаючи творчість великого Кобзаря на уроках та під час проведення шевченківських днів, варто залучити учнів до написання рефератів, підготовки виступів, створення проектів-досліджень, презентацій.

Тема (патріотизм землі) обговорюється одинадцятикласниками під час вивчення творчості письменників, які з ряду причин опинились за кордоном. Вивчаючи їх твори, учні починають усвідомлювати, що таке чужина і рідна Вітчизна. 

Багато талановитих письменників пожертвували собою з любові до рідного краю, свого народу. Наприклад В. Симоненко (творчість вивч. в 11-у класі) прожив усього 28 років, залишивши нам безцінну спадщину роздумів у творах. Усім добре відомі його слова, які стали піснею:



Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Окремо хочеться сказати про п’єсу М. Куліша «Мина Мазайло», в якій автор гостро висвітлює українців-манкуртів, які цураються своєї мови, своєї культури, люди, які не пам’ятають своїх коренів. Твір комедійний, але торкається він надзвичайно серйозної теми, яка актуальна й сьогодні. Обговорюючи твір, учні можуть звернутися до поезії сучасного поета В. Баранова «До українців», в якій автор закликає не бути байдужим до своєї історії, до усвідомлення себе українцями, як такими, а не хохлами.



Бо можна жити й хохлом,

І не згіркне від того хлібина.

Тільки хто ж тоді небо 

Прихилить до ваших могил,

Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна.

Однією із центральних проблем у творчості вітчизняних письменників є збереження національних культурних цінностей. Образи рідного слова, (О.Олесь «О слово рідне…»), собору  (О.Гончар «Собор» ), червоної калини (В.Стус «Ярій, душе»), які символізують духовні набутки народу, порівняння мови з хлібом (Л.Костенко «Біль єдиної зброї»), що підносить національно- мовну проблему до рівня найвищих життєвих проблем, протиставляється картинам нищення культурних надбань українців, у відтворенні яких головну роль відіграють образи з негативним емоційним зарядом: Мина Мазайло, його дружина і дочка, тьотя Мотя (М.Куліш «Мина Мазайло»), Володька Лобода (О.Гончар «Собор»), біла стужа, чорні води (В.Стус  «Ярій, душе…»). Ці образи уособлюють тих, хто втілює в життя антинаціональну політику або є прикладом духовної аморфності.

Про таке психологічне явище, як розбрат між різними частинами українського народу,  нехтування загальнолюдськими та народними морально-етичними нормами, що  значно знижувало шанси національного відродження України, говоримо при вивченні оповідання М. Хвильового «Мати», роману  Ю. Яновського «Вершники» (новела «Подвійне коло»), вірша В. Стуса «За літописом Самовидця».

Говорячи про твори І. Нечуя-Левицького «Князь Єремія Вишневецький», І. Багряного «Тигролови», О. Довженка «Україна в огні» та інші, показуємо процес формування української національної ментальності під дією історичних факторів. У них відтворено причинно-наслідкові зв’язки між суспільними ситуаціями насильства та утвердження у психіці людини активного чи пасивного ставлення до проблеми національного відродження.

Коли  характеризуємо  період, що вивчається в портретах видатних письменників, називаємо провідні політичні ідеї тогочасної влади і провідні політичні ідеї, які сповідували українські письменники. Відповідаємо на питання: які ідеї об’єднували літераторів, а які, можливо, їх розділяли на групи, як впливала тодішня політика держави на розвиток українського письменства?

Висвітлюючи біографію письменника, з’ясовуємо, як його політичні погляди вплинули на творчість, визначаємо провідні ідеї творчості того чи іншого автора в цілому.

Під час аналізу конкретного художнього тексту з’ясовуємо оцінку, виражену автором у творі, аналізуємо політичну позицію героя, якщо він її має.

Так, у поезії  В. Стуса «О земле втрачена, явися…» образно виражене патріотичне почуття надзвичайної сили. Розкриваючи історію його написання, називаємо політичну причину появи твору: поет був політв’язнем радянської тюрми, засудженим як член забороненої правозахисної організації, поборником прав  української етнічної нації.

Чудовий  матеріал для національного виховання містить перший варіант початку повісті «Кайдашева  сім,я»  І. Нечуя-Левицького (Нечуй-Левицький І. Твори: у 10 т. – К., 1965. – Т. 3. – с. 442).  Проводимо порівняльний аналіз першого і другого зразків початку твору, визначаємо з учнями ідейно-художню різницю між ними. Робимо акцент на патріотичній спрямованості першого варіанту початку повісті, в центрі зображення якої – національна руйнація України в умовах колоніальної дійсності, духовний занепад народу, втрата ним одвічного прагнення до волі й незалежності, почуття національної гідності, історичного зв’язку з попередніми епохами, зосередження людей на засобах фізичного існування. З цією метою проводимо евристичну бесіду за такими запитаннями:

- Прочитайте перший варіант  початку  повісті. Знайдіть вислови, які, на вашу думку, могли б не сподобатися  царській цензурі.

- Яким бачить Нечуй-Левицький  минуле свого народу? Прочитайте  уривки, де про це говориться.

- Знайдіть описи – пейзажі, що підкреслюють героїчність української історії. Яким чином вони виконують свою художню роль?

- Розкрийте зміст речення: «Весь край ніби якесь здорове кладовище, де похований  цілий народ, де похована українська воля…» Що цим хотів сказати автор про суспільне становище українського народу в ХІХ столітті, про його духовний рівень?

- Яких рис, на думку письменника, бракує українцям?

- Розкрийте значення словосполучень «кладовище  української історії» та «тут похована українська  воля». У  чому полягає смисловий зв'язок між цими поняттями та психологією героїв твору?

- Знайдіть елементи пейзажу, які  допомагають розкрити байдужість  українців до свого історичного минулого.

- З якою метою Нечуй-Левицький написав такий початок повісті?

- Прочитайте другий варіант вступу до слів: «Під однією горою, коло левади…» У чому полягає його відмінність  від першого? Чи змінив  він і як ідейно-тематичне звучання повісті?

Аналізу  образів-персонажів також надаємо національно-виховного відтінку, розкриваючи суспільне та ментально-психологічне підґрунтя поведінки героїв, підводимо учнів до розуміння причин духовного занепаду українців, який так яскраво  виявився у психології Кайдашів.

Закінчуючи розгляд повісті, ставимо проблемне запитання, що покликане підвести учнів до належних узагальнень національно-патріотичного характеру: «Що, на вашу думку, можуть символізувати слова «Кайдашева сім’я» за першим і за другим варіантом початку повісті?



Михасик Лілія Олександрівна,

учитель зарубіжної літератури

Методи, прийоми, додатковий матеріал: додатковий матеріал.

Клас: 9-11-ті класи.

Тема: Зарубіжні письменники і Україна.

Українська тема була помітним і значним явищем у розвитку світової літератури. Образ України, її природа, героїчне минуле були предметом розгляду і творчих пошуків для багатьох письменників: Миколи Гоголя, Олександра Пушкіна, Джорджа Байрона, Володимира Короленка, Генріха Белля, Адама Міцкевича, Райнера Марії Рільке та інших.

Після закінчення училища Олександра Купріна у чині підпоручика було направлено у 46-й піхотний Дніпровський полк. За час свого п'ятилітнього перебування в Україні, з 1894 року, він друкувався в газетах «Киянин», «Київське слово», «Волинь» (Житомир), «Одеські новини». Написані для київських газет нариси склали цикл «Київські типи», що викликають інтерес і донині. Терплячи нестатки й голод, він тягав великі вантажі в артілі носіїв, грав у театрі м. Суми.

Адам Міцкевич - один з найвидатніших польських поетів, засновник польського романтизму. В Одесі меморіальна дошка на будівлі колишнього Ришельєвського ліцею свідчить, що тут у 1825 році викладав великий польський поет Адам Міцкевич. В Одесі Адам Міцкевич працював вчителем у Рішельєвському ліцеї. В Україні він перебував понад дев'ять місяців, постійно цікавлячись суспільним і культурним життям, фольклором та історією. Тут було написано більшість його сонетів, в тому числі «Кримських», балади «Воєвода» і «Дозор».

Австрійський поет Райнер Марія Рільке писав: “Згадую оце полтавські степи, надвечірні зорі, хатки, і охоплює душу сум, що мене там немає”. Двічі Рільке побував в Україні. Перша подорож у 1899 році розбудила в поета інтерес до історії Київської Русі, а також до козацької доби, в яких він вбачав витоки історії великого народу. Рільке був глибоко вражений Софійським собором і Києво-Печерською Лаврою, їй він присвятив кілька поезій і найбільш захоплено розповідав про свої враження від неї. У Лаврських печерах Києва поет побував кілька разів. «Сьогодні кілька годин мандрував підземними ходами. Це найсвятіший монастир... В моїх руках палаюча свіча. Я пройшов усі ці підземелля раз на самоті, раз із людьми». Пошук духовного проводиря, виразника народного духу приводить Рільке до Канева на могилу Тараса Шевченка. Збереглися відомості про інтерес Рільке і до Миколи Гоголя, особливо імпонували австрійському поетові зв'язки творчості Гоголя з українською національною традицією та історією України.

Другу подорож в Україну Рільке здійснив у 1900 році. Його маршрут пролягав від Києва до Кременчука, Полтави, Харкова, і той шлях українськими степами глибоко запав у поетову душу. Великим переживанням Рільке стала краса української природи, безмежжя рівнини й степу. На цій землі поет знайшов жаданий приклад гармонійного єднання людей і природи, Бога і землі. Рільке навіть планує назавжди переселитися щ Києва, у це «близьке до Бога» місто. Враження від перебування в Україні знайшли відгук у збірці «Книга годин», її другій частині — «Книзі прощ» («Про паломництво»). Дух України, її сутність виявилися у творчому спадку Рільке: це і переклади, і мистецтвознавчі статті, вірші і прозові твори, навіяні перебуванням на українській землі.

Значне місце в житті Анни Ахматової відведено Києву. Вперше до Києва Ганна Горенко приїхала п’ятирічною дівчинкою.В 1906 р. вступила в останній клас Фундуклеївської гімназії, а восени 1908 р. – до юридичного відділення Київських вищих жіночих курсів. 25 квітня 1910 р. Анна Горенко та Микола Гумільов вінчалися в Микільській церкві на тодішній околиці Києва. Згадки про київські часи можна відшукати в її поезіях.



Михайло Опанасович Булгаков - російський письменник українського походження, драматург, театральний режисер. Дитинство і юність Михайла пройшли у Києві, з яким пов'язане становлення митця. Він захоплювався класичною літературою й архітектурою, музикою і драматургією. Вивчав давні малюнки і написи у церквах, відвідував відомий театр Соловцова. На Андріївському узвозі містилася квартира Булгакових, що стала прообразом будинку Турбіних у романі «Біла гвардія» та п'єсі «Дні Турбіних». Зараз у цьому домі — меморіальний музей письменника.

“Які ж чудові зірки на Україні. Ось уже вісім років живу в Москві, а все таки мене тягне на батьківщину. Серце щемить, хочеться іноді скочити в поїзд - і туди. Знову побачити кручі, занесені снігом, Дніпро… Немає красивішого міста на землі, ніж Київ”.

Життя відомого російського письменника Володимира Короленка було пов'язано з Україною з народження, бо саме в Житомирі в 1853 році з'явився на світ автор “Дітей підземелля”.

Шанується пам'ять письменника в Україні. Ім'я Короленка надано Полтавському національному педагогічному університету, Харківській державній науковій бібліотеці, Чернігівській обласній бібліотеці, школам у Полтаві, Житомиріі. 1928 року в Полтаві, 1973 року в Житомирі відкрито музеї Короленка. Також у Полтаві є Народний дім імені Володимира Короленка.

1990 року Спілка письменників України встановила літературну премію імені Короленка за найкращий твір, написаний російськомовними літераторами України.

Екранізовано повість «Сліпий музикант» (1960 рік, Київська кіностудія імені Олександра Довженка, режисер-постановник Т.Лукавневич).



Микола Гоголь народився і виріс у Василівці, невеличкому маєтку Гоголів-Яновських, що знаходився у Миргородському повіті Полтавської губернії. Літературним шедевром про Україну стала збірка оповідань “Вечори на хуторі поблизу Диканьки”.

«Світлиця була прибрана на смак того часу... Все було чисте, вимазане кольоровою глиною. На стінах - шаблі, нагайки, сітки на птахів, неводи й рушниці, хитро оправлений ріг для пороху, золота уздечка на коня і пута зі срібними бляхами. Вікна у світлиці були маленькі, з круглими тьмяними шибками... На полицях по кутках стояли глеки, сулії і пляшки з зеленого і синього скла, різьблені срібні кубки, позолочені чарки всякої роботи... Берестові лави кругом усієї кімнати, величезний стіл під образами на покутті, широка піч із запічками, притулками і виступами, викладена кольоровими строкатими кахлями». Ось так змальовує українську культуру М. Гоголь у своєму творі «Тарас Бульба».



Олександр Пушкін, геній російської поезії, царською волею змушений був познайомитись з багатьма українськими містами, всім серцем закохався в історію України, її традиції, звичаї, в її природу, що знайшло відображення в його творчості.

Перше знайомство Пушкіна з Україною відбулося не у найкращі часи його життя. Південь Російської імперії став місцем його вигнання.

Подорожуючи українськими степами, поет здолав тисячі верст, милуючись мальовничою природою, спілкуючись з її привітним і співучим народом, відчув усю привабливість цієї землі, осягнув героїчний дух її історії, відчув гостинність і волелюбність українського народу.

Саме наша земля надихнула поета на створення таких творів: “Кавказский пленник ”, “Полтава”, ”Бахчисарайский фонтан ”, “ Братья-разбойники ”, і почав писати “ Евгений Онегин ”.



Генріх Белль - німецький прозаїк і публіцист, лауреат Нобелівської премії. Один із найвидатніших гуманістів другої половини XX ст.

Особливе місце в житті та творчості письменника посідає Україна. Як солдат Східного фронту влітку 1943 року Белль перебував на території України. У його пам’яті назавжди залишилися назви географічних місцевостей України, її міст і сіл: Галичина, Волинь, Львів, Одеса, Херсон, Коломия, Стрий та багато інших.



Лев Толстой здійснив поїздку у Київ протягом 14-16 червня 1879, відвідав Києво-Печерську лавру, Софійський і Михайлівський собори, духовну академію та деякі інші сакральні пам'ятки. Імовірно, зупинявся у сестри своєї дружини Г. А. Кузьминської на теперішній вулиці Льва Толстого № 9. Відтворив київські враження у праці «Дослідження догматичного богослов'я» та інших.

У жовтні 1884 року Лев Толстой гостював у художника Миколи Ґе на хуторі Шевченковому поблизу села Івангорода де відвідав івангородську лікарню та місцеву школу. Письменник побував також у селі Іржавець, зустрічався там з родиною Ревуцьких.



Оноре де Бальзак, видатний французький письменник, якого причарувала до себе наша землячка Евеліна Ганська, володарка маєтку у Верхівні. Бальзак двічі відвідував Україну: у вересні 1847, січні 1848 р. і протягом останніх місяців 1849-го до квітня 1850 року.  Україна вразила його своїми полями і родючою землею.

«Україна — безмежне поле, царство хліба на благодатному чорноземі, який не треба удобрювати, а лише — засівати. Такі ж привітні, щедрі, як земля, хлібороби», - писав автор «Людської комедії».

Разом з Ганською Бальзак відвідав Київ і так описав його красу і велич:«…Ось я і побачив цей Північний Рим, це татарське місто з трьомастами церквами, з багатствами Лаври і Святої Софії українських степів…» .

Перебування Бальзака у Верхівні, одруження з Евеліною у Бердичеві – найромантичніший період його життя.



Сукач Наталія Володимирівна,

учитель української мови та літератури

Метод, прийом, додатковий матеріал: тексти переказів.

Клас: 10-11-ті класи.

Тема: Багатство української мови.

Усе життя наше пов’язане з мовою. Завжди ми шукаємо найточнішого вираження думок або почуттів словом. Можливості нашого пізнання безмежні, і невичерпні можливості розвитку мови. Тому треба постійно піклуватися про здоров’я нашого слова, оберігати його коріння, леліяти його цвіт. Тоді наша мова буде запашною, багатою і співучою, сповненою музики й чару, життєвої правдивості й поетичності, як не раз на цьому наголошував Олесь Гончар.

Послухайте історію, яка відбулася в далекому 1916 році, коли Галичина належала до Австрії.

У купе швидкого потяга «Львів-Відень» їхали англієць, німець та італієць, четвертим був відомий львівський юрист. Заговорили про мови. Кожен почав вихваляти свою. Першим – англієць. Він стверджував, що Англія – країна великих завойовників і мореплавців, які славу англійської мови рознесли по всьому світові. Англійська мова – мова Шекспіра, Байрона, Діккенса та інших великих літераторів і вчених. Англійській мові належить світове майбутнє.

– Ні в якому разі, – гордовито заявив німець. – Німецька мова – це мова двох великих імперій: Великонімеччини й Австрії, які займають половину Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини. І тому, безперечно, німецька мова має світове значення.

Італієць посміхнувся і тихо зауважив, що вони обидва помиляються.

Італійська мова – це мова сонячної Італії, мова музики. Мелодійною італійською мовою написано кращі твори епохи Відродження, лібрето загальновідомих опер Верді, Пуччіні, Россіні та інших великих італійців. Тому італійській мові належить бути провідною у світі.

Українець промовив, що він не вірить у світову мову. Хто домагався цього, потім був гірко розчарований. Йдеться про те, яке місце відводиться українській мові поміж названих мов. Далі він наголосив на тому, що міг би також сказати, що його рідна мова – це мова незрівнянного сміхотворця Котляревського, мова геніального Тараса Шевченка, мова кращої з кращих поетес світу Лесі Українки, мова українського філософа-мислителя Івана Франка, який вільно володів п’ ятнадцятьма мовами, у тому числі нахваленими тут, проте рідною для нього була українська. Українською мовою звучить понад триста тисяч народних пісень, тобто більше, ніж у німецькій, англійській та італійській разом узятих.

– Я можу назвати ще багато славних імен свого народу, проте вашим шляхом не піду, – сказав українець. – Ви, по суті, нічого не сказали про багатство й можливості ваших мов. Чи змогли б ви, скажімо, кожен своєю мовою написати невелике оповідання, у якому всі слова починалися б, приміром, з однієї букви?

– Ні, ні, ні! Це неможливо, – відповіли англієць, німець,

італієць.

– Ось у ваших мовах це неможливо, а нашою це зовсім просто. Назвіть якусь букву, – звернувся він до німця.

– Хай буде «п», – сказав той.

І українець склав таке оповідання. У купе зааплодували, і всі визнали: милозвучна, багата українська мова житиме вічно поміж інших мов світу...

Однак повернімося в наші дні, замислімося над долею України, її майбутнім, яке залежить сьогодні насамперед від послідовності та рішучості в проведенні заходів, спрямованих на формування підвалин поліетнічної, але власне української держави, на реальне утвердження державності української мови в усіх сферах використання.

(454 слова) За П. Столярчуком



Найбільша святість

Немає в людини нічого милішого над Батьківщину, над свою рідну землю! Де хто народився, де провів безтурботні дитячі роки, до тієї землі прив’язується він усією душею своєю на ціле життя. А хто змушений буває відірватися від Батьківщини, той мріє завжди про неї, як про святість найбільшу. І багато людей, помираючи на чужині, просять покласти їм удомовину бодай грудочку рідної землі зі святої Батьківщини.

Рідний народ наш має свою землю. Цю землю ми зобов’язані любити всією душею й берегти її всіма силами. Бо ж рідна земля – це те найкраще й наймиліше, що тільки має окрема людина чи окремий народ. Щастя народу, його добре життя й розвиток – тільки на рідній землі. Вона ніколи не забувається, а туга за нею все збільшується, коли нас доля заносить далеко й надовго від неї. Рідна земля – це матінка рідна, що вміє потішити й приголубити нас. От чому ми свою Україну звемо ненькою й любимо понад усе!

Ніколи не забуваймо свого рідного, українського. Де б ми не перебували – чи то вдома, чи на чужині, – мусимо скрізь свято зберігати все рідне, зобов’язані не цуратися нічого свого.

Найперше виховання – то в сім’ ї. Ось тільки так, належно виховуючи дитину в родині й навчаючи її від малечку своєї віри, своїх звичаїв і своєї мови, можна виховати українську дитину, щоб вона стала правдивим сином чи донькою українського народу, щоб вона стала повновартісною людиною.

А вже до того, що дитина одержить у родині, додадуть свого і школа, і церква. Але найперше виховання завжди буде те, чого навчиться дитина в сім’ї своїй. Що одержить удома, те й понесе із собою на все життя. Пам’ятаймо, що кожен, хто пристає до чужого, своїм там ніколи не стане і щасливим у чужому ніколи не буде. Кожна українська родина має бути сповнена великої відповідальності за виховання своїх дітей. Має віддати всі свої сили на те, щоб зробити нашу молодь українцями!

Національна прикраса оселі має велике й основне значення у вихованні всієї родини, а особливо дітей, молоді взагалі. Це обов’язок усіх батьків, а найперше – кожної матері. Мусимо завжди дбати, щоб дім наш оздобою виглядав по-українському. Українські вишивки нехай прикрашають усе, як було в нас у рідному краї: наш одяг, постіль, подушки, столову білизну

тощо. Вони овівають душу родини теплом і спокоєм. А спокій – то правдиве щастя. Розумна й свідома мати, яка пильнує за всім цим, скоро бачить наслідки такого національного утримання дому – родина її міцна, а діти свідомі свого. А це – найбільше щастя для кожного батька чи матері.

Обов’язок кожної матері – по-українськи проводити у своєму домі свята – Різдво, Великдень та інші. І нічого не забути зі свого національного, щоб свято справді заговорило по-рідному теплом до всієї родини, а особливо до молоді.

(436 слів) За І. Огієнком


Цілюща сила пісні й любові

Скільки з уст народу нашого можна почути різних легенд, переказів, скільки пісень, приказок, співаночок, оповідок – трагічних і смутних, веселих і безжурних, – скільки всіх цих багатств можна записати по наших українських селах, хуторах!

Кілька років тому в Чигирині від сивої, спрацьованої за довге життя бабусі я почув зворушливу легенду. Бабуся сиділа на ослоні у своїй тісненькій хатині, а довкола неї, по стінах, барвисто цвіли рушники, вишиті її сухими жилавими руками. Її тихий голос дзвенів чисто, ніби Холодноярський струмок:

–Жила в нашому містечку дівчина-красуня. Струнка, чорноброва, з тугою косою за плечима, знала безліч старовинних пісень і співала їх так, що навіть людина, яка й мови української не знала, танула серцем, ронила щиру сльозу, бо вчувала в тих мелодіях, звичайнісіньких буденних словах красу душі народної. Звали ту дівчину Оленою, і мала вона от-от повінчатися зі своїм нареченим. Палко й вірно вони кохали одне одного. Та заступили світ чорні хмари війни. Топтали й ганьбили землю нашу злі вороги. Провела Олена свого любого на фронт, провела та й стала чекати...

І тільки тоді, як звільнився наш край Чигиринський з-під фашистських чобіт, тільки тоді приніс листоноша жаданий трикутничок. І не від Тихона, ні... Друзі його писали, що лежить її суджений у далекому лазареті смертельно поранений і марить її ім’ям... Називає адресу, кличе Олену, просить привезти води з джерела, що на Замковій горі, благає долю, аби Оленин голос почути і з її уст народною піснею свою душу наповнити.

Хутко зібралася дівчина й подалася до щастя свого аж за Урал. Відшукала, до спопелілих уст припала, джерельною водою напувала і тихо співала улюблену Тихонову пісню, яку він найбільше поривався слухати у весняні вечори під вербами біля Тясмину:

Ой у лузі та ще й при березі червона калина...

І побачила Олена, як з тим її співом, її тихим сердечним голосом усе ясніше розплющувалися карі очі коханого, а на його блідому, украй змарнілому обличчі тепло світилася усмішка. Дні й ночі просиджувала біля нього. А коли забирала додому немічного каліку, лікар-хірург відкликав Олену і сказав наодинці: «Не ми, а ваша любов, ваші пісні народні врятували солдата від смерті».

– Чудова легенда,– сказав я бабусі й зауважив: – Тепер та дівчина, мабуть, як і ви, – старенька й сива...

–Ні, – усміхнулася бабуся,– вона ніскілечки не постаріла, залишилася, як і тоді, молодою. Любов і пісня вберегли її від старості.

Пізніше я поцікавився в одного з чигиринських журналістів, чи не чув він, бува, такої легенди.

– Як не чув? Ви говорили з її героїнею, Оленою Прокопівною – матір’ю шести синів. Жаль, Тихін Іванович торік помер.

Ані ліку, ані віку подібним легендам, переказам. Живуть, примножуються, квітнуть. Передаються з покоління в покоління історія народу, його душа, характер, вдача. Який же великий, неосяжний і безсмертний скарб культури народу нашого маємо ми успадкувати!..

(444 слова) За С. Носанем



Мартинюк Ольга Володимирівна,

учитель математики

Метод, прийом, додатковий матеріал: математичні задачі.

Клас: 5-9-ті класи.

  1. Визначте масштаб глобуса, якщо на ньому Україна займає площу 6,7 см.

  2. Підрахуйте, скільки разів у тексті Гімну України зустрічається кожна голосна буква. Складіть варіаційний ряд і побудуйте відповідну лінійну діаграму.

  3. Найбільшою водною артерією України є Дніпро — третя за величиною (після Волги і Дунаю) річка Європи. Довжина Дніпра – становить 2201 км, у межах України — 981 км. Знайдіть який відсоток довжини річки знаходиться на території України.

  4. Площа Києва дорівнює 84,3 га, а площа Андорри – 46,8 га. Який відсоток площі столиці України становить площа держави Андорра?

  5. Площа Запорізької області складає 28,461 км2, а площа Полтавської області – 28,748км2. На скільки площа Полтавської області більша? Скільки відсотків площа кожної з областей складає від площі України?

  6. Кількість населення Одеси та Шостки відповідно дорівнює 1017022 і 78505 осіб. У скільки разів більше людей проживає в Одесі, ніж у Шостці? Відповідь округліть до десятих.

  7. Не завжди Київ був столицею України. З січня 1920 по червень 1934 рр. Столицею Української Соціалістичної Радянської Республіки був Харків. Скільки повних років Харків був столицею? Дізнайтеся, які ще міста були столицею України у різні часи.

  8. Україна є однією з 9 держав світу, які проектують і будують літаки. Серед найяскравіших здобутків українського літакобудування — найбільший у світі літак АН-225 “Мрія”, а також найпотужніший літак АН-124 “Руслан”. Ці “залізні птахи”, сконструйовані лідером літакобудування АНТК ім. Антонова, що знаходиться в Києві. Літак “Мрія”, маса якого 640 т, взявши на борт вантаж у 253 т, за один політ установив близько 124 рекордів. У скільки разів маса літака більша за масу вантажу, що він може підняти? Відповідь округліть до десятих.

  9. У XV – XVI століті в Ягелонському (Краківському) університеті одержали освіту 800 українців. Серед них: зі Львова – 108, Городка – 19, Кам’янця – 14, Дрогобича – 15, Бродів – 5 і т.д. Який відсоток студентів Ягелонського університету у ці часи представляли мешканці інших міст України.

  10. За останні роки Україна збільшила виробництво зернових, зокрема – пшениці, і вийшла на третє місце в світі з експорту – 32,3 млн т зерна. Попереду лише США (72,3 млн т) та ЄС (38,5 млн т). Україні вдалося обійти такі визнані “житниці світу”, як Канада (28 млн т), Аргентина (21,9 млн т) і Бразилія (20,1 млн т). За даними задачі побудуйте стовпчасту діаграму.

  11. З’ясуйте цифри, що характеризують народжуваність в Україні за кожен рік існування незалежної України. Побудуйте стовпчасту діаграму. Коли народжуваність була найвищою, а коли найнижчою?


Корнійчук Ірина Василівна,

учитель математики

Метод, прийом, додатковий матеріал: додатковий матеріал.

Клас: 5-ий клас.

Тема: Громадянське виховання на уроках математики шляхом використання елементів народної української математики, зокрема народних мір вимірювання.

Міри довжини:

  • Жерда – 5 м, або 20 шухів.

  • Шух – 25 см, або 12,5 цалів.

  • Цаль – 2 чи 2,5 см (ширина великого пальця робочої руки).

  • Сажень – 3 великих ліктя – 2 м.

  • Маховий сажень – віддаль між кінцями пальців розведених рук, у більшості людей вона дорівнює їхньому зросту.

  • Короткий сажень – основна міра у Київській Русі, що дорівнює трьом ліктям.

  • Крок – приблизно 80 см.

  • Лікоть: малий лікоть – 50 см. (від лігтя до кінця середнього пальця); великий лікоть – 65 см (від ліктя до кінця середнього пальця і через кисть руки).

  • П’ядь, або шпант,- 20 см.

Міри площі:

  • Пражина – 130 м2; 10 пражин землі – 13 а.Фальца – 80 пражин, або 10 400 м2; 1/2 фальчі – 40 пражин; 1/4 фальчі – 20 пражин; 1/8 фальчі – 10 пражин.Морг – 45 пражин.Шнур – 60 пражин.

  • Десятина – 1,09 га.

  • Квадратна верства – 1,1 км2.

  • Квадратний сажень – 1,1 м2.

  • Квадратний аршин – 0,5 м2.

  • Квадратний вершок – 19,7 см2.

  • Квадратний фут – 0,09 м2.

  • Різа – 3,6 десятин.

Міри місткості:

  • Око – 1,25 л;

  • Кварта 0,25 л;

  • “Вадро” – 12 оків,

  • Пів-вадра – 6 очків,

  • 1,25 вадра – 3 ока.

Вимолочений хліб міряли на корці, півкорці, гелетки, демерлії, гарчики, мірки і кавуні:

  • Корець – 100 кг – 1 ц.

  • Півкорця – 50 кг.

  • Гелетка (гилетка) – 25 кг; 4 гилетки – 1 ц.

  • Демерлія – 16 кг (пуд).

  • Мірка (гарчик) – 1,5 кг.

  • Кавун міг мати від 2 до 5 кг залежно від призначення (на борошно, сушню і гриби).

  • Дека – 100 г.

Сіно вимірювались копицями. Косили сіно у поміщиків за 3–5 копиць. Стіг сіна вимірювавсясаженями, аршинами.

Дрова вимірювались сажнем і латерем. Сажень дров – 2 складових метри; Латер – 8 м3. Латер використовувався для вимірювання дощок та інших будівельних матеріалів.

Скошений хліб (жито, пшеницю, овес, ячмінь) складали в копи та полукіпки.


  • Копа – 60 снопів,

  • Полукіпка – 30 снопів.

  • Копа – 4 мендлі,

  • Мендель – 15 шт.

Пряжу вимірювали мотовилом.

  • Мотовило – 2,2 м; довжина нитки пряжі на мотовилі – 4,4 м.

  • Пасмо – зо ниток з мотовильника, або 132 м ниток.

  • Чисниця – 3 нитки, або 13,2 м.


Гончарук Наталія Олександрівна,

учитель інформатики

Метод, прийом, додатковий матеріал: додатковий матеріал.

Клас: 2-4 класи.

1.Читання віршів


Різні в світі є країни,

Різні люди є у світі,

Різні гори, полонини,

Різні трави, різні квіти. 

Є з усіх одна країна, 

Найрідніша нам усім, 

То — прекрасна Україна, 

Нашого народу дім. 

Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,
Оці степи, це небо, ці ліси,
Усе так гарно, чисто, незрадливо,
Усе як є – дорога, явори,
Усе моє, все зветься Україна.



НЕ ЗАБУДЬ!
Ще малий, але ж сміливець —
Сам біжить у гай...
Ти, мій хлопче, українець —
Те запам'ятай.
Ще мала, а по барвінок
Вже ходила в гай...

Ти, дівчатко, українка — 
Тож не забувай. 
Вирина стежина рідна 
З теплої трави... 
Мати наша — Україна, 
Не забудьте ви.
В. Терен



2. Перегляд відео-роликів про Україну

  1. https://www.youtube.com/watch?v=oBn2qJLk68E

  2. https://www.youtube.com/watch?v=I4cH0hDAv2c

  3. https://www.youtube.com/watch?v=fxUDAikvoog

  4. https://www.youtube.com/watch?v=8HvWHkDLDqM

3. Графічний редактор

Пропоную такі завдання: намалюйте прапор України; народні символи (калина); створіть малюнок «Я люблю Україну»; створіть український орнамент.



  1. Текстовий редактор

Завдання: написати твір-мініатюра «Я– патріот», вставити зображення на патріотичну тему.


Гром Ірина Леонідівна,

учитель фізики

Клас: 10-й клас.

Метод, прийом, додатковий матеріал: додатковий матеріал.

Тема: Розвиток космонавтики. Внесок українських вчених у розвиток космонавтики.

Освоєння космосу, космічні дослідження належать до одного з основних напрямків науково-технічної революції. Отже, давайте разом дізнаємось чому вони є такими важливими для людства.



Сьогодні ми з вами дізнаємось як усе починалось і який величезний вклад України у розвиток космічних досліджень.

23 березня 1881 року Микола Кибальчич, перебуваючи в ув'язненні, висунув ідею ракетного літального апарату зі змінним вектором тяги, що мало бути реалізовано за допомогою похилої камери згоряння. За декілька днів до страти Кибальчич розробив оригінальний проект літального апарату, що був здатний здійснювати космічні перельоти. Його прохання про передачу рукопису в Академію наук слідчою комісією не було задоволене, проект був вперше опублікований лише у 1918році в журналі «Былое», №4-5.

Микола Іванович Кибальчич народився в селищі міського типу Короп Чернігівської області 19 жовтня 1853 року в родині священика. По духу – революціонер, народоволець і водночас винахідник. Це його бомбою, виготовленою на конспіративній квартирі за власною технологією, вбито царя Олександра II 1 березня 1881 року.

У в’язниці Кибальчич розробив проект реактивного літального апарата. У цьому проекті розв’язано низку нових важливих питань : програмний режим горіння, система подачі палива в камеру згоряння, використання багатокамерних апаратів, керування польотом внаслідок зміни кута нахилу двигуна.

Експерти довели, що описаний у проекті апарат міг би триматися в повітрі. Вони відзначили, що Кибальчич перший висловив ідею застосування реактивних двигунів у повітроплаванні. Але цієї оцінки проекту Кибальчич так і не дочекався. Його життя обірвалося на 28 році. Це вік, коли у людей щасливої долі ще все попереду.

З ім’ям Сергія Павловича Корольова пов’язано відкриття ери освоєння людством космічного простору, він – засновник практичної космонавтики, тому існує мала планета і кратер на Місяці, названі на його честь.

Сергій Корольов народився у 1907 р. у місті Житомир. Батьки дуже швидко розійшлися, і вихованням Сергія в дитинстві займалася бабуся і дідусь, а потім – мама-вчитель та вітчим Григорій Михайлович Баланін – інженер. Але життєвий шлях Корольова був занадто важким. Під час навчання він багато працював, щоб заробити на книги, їжу. Вже у 26 років Корольов мав звання генерал-лейтенанта технічних військ!

У 1938 р. – засуджений до 10–річного ув’язнення. Довелося мити золото на Колимі. У 1940 р. його напівживого відшукали в табірній лікарні і запропонували вступити в групу Туполєва для розробки у конструкторському бюро нового бомбардувальника ТУ-2.

27 липня 1944 року президія верховної ради СРСР приймає рішення про дострокове звільнення Корольова з-під арешту і знімає з нього судимість.

У 1946 році призначають головним конструктором балістичних ракет і начальником відділу НДІ-88. Десять років праці, творчих мук, радісних звершень і злетів, утім, мало кому відомих. На все накладено гриф «цілком таємно».

27 серпня 1957 року здійснено запуск наддалекої міжконтинентальної багатоступінчастої балістичної ракети. Людство аплодує повідомленню про виведення 4 жовтня того ж року першого в історії штучного супутника Землі. Кожен запуск — епохальне досягнення. Апогей ученого — 12 квітня 1961 року. Перший космічний політ на кораблі «Восток» Юрія Гагаріна.

До останніх днів вчений продовжував розробляти принципово нові конструкції космічних кораблів.  14 січня 1966 року Сергій Корольов, не доживши до 60 років, помер. Прах його поховано в Москві, у кремлівській стіні.

Давайте ж дізнаємось про видатних українських космонавтів.



Попович Павло Романович (народився 5 жовтня 1930 року в селищі Узин Київської області). Льотчик-космонавт СРСР (1962), генерал-майор авіації (1976), кандидат технічних наук, двічі Герой Радянського Союзу (1962, 1974). Польоти на «Восток-4» ( серпень 1962), «Союз-14» і орбітальній станції «Салют-3» (липень 1974). Виконав два польоти загальною тривалістю 18 діб 16 годин 27 хвилин 28 секунд.

Береговий Георгій Тимофійович (15 квітня 1921 р., с. Федорівка Полтавської області, Україна – 4 липня 1995, Москва) льотчик-космонавт СРСР (1968). З 1964 – в загоні космонавтів. Вперше в СРСР провів маневрування для зближення з безпілотним кораблем «Союз-2». З 1972 – начальник Центра підготовки космонавтів ім. Гагаріна. В 1987 в званні генерал-лейтенанта вийшов у відставку. Нагороджений золотою медаллю АН ім. К.Е.Ціолковського, Золоті медалі «Космос» та ім. Ю.О.Гагаріна Міжнародної авіаційної федерації.

Каденюк Леонід Костянтинович (28 січня 1951, Клішківці) Герой України, Перший космонавт незалежної України, народний депутат України 4-го скликання. З 19 листопада по 4 грудня 1997 року у складі міжнародного екіпажу здійснив політ на кораблі багаторазового використання «Колумбія».

Л.К.Каденюк народився 28 січня 1951 року в селі Клішківці Хотинського району Чернівецької області в сім'ї сільських вчителів. В 1967 році після закінчення середньої школи із срібною медаллю вступає до Чернігівського Вищого військового авіаційогое училища льотчиків (ЧВВАУЛ).В серпні 1976 року був відібраний до загону радянських космонавтів у групу багаторазової космічної системи «Буран». В 1977 році закінчив Центр підготовки льотчиків-випробувачів. Отримав диплом і кваліфікацію «льотчик-випробувач».

У 1977-1979 рр. пройшов загальнокосмічну підготовку і отримав кваліфікацію космонавта-випробувача.

1988-1990 - пройшов інженерну та льотну підготовку за програмою «Буран» як його командир. Брав участь у відпрацьовуванні глісади зниження при заході на посадку космічного корабля «Буран» на літаках МіГ-31 та МіГ-25. В період 1990-1992 рр. по повній прорамі пройшов підготовку в якості командира транспортного корабля «Союз-ТМ». Під час підготовки до космічних польотів та в процесі випробувальної роботи пройшов унікальні інженерну і льотну підготовки. При цьому вивчив космічні кораблі «Союз», «Союз-ТМ», КК «Буран», Орбітальну станцію «Салют», частково орбітальний комплекс «Мир» та американський КК «Space Shuttle».

В 1995 році відібраний в групу космонавтів Національного космічного агенства України. В період з 19 листопада по 5 грудня 1997 року виконав космічний політ на американському КК «Колумбія». В космічному польоті виконувалися експерименти Інституту системних досліджень людини по тематиці «Людина і стан невагомості».

Каденюк Л.К. - Генерал-майор Збройних Сил України, нагороджений відзнакою Президента України «Герой України», орденами і медалями, заступник Генерального інспектора генеральної військової інспекції при Президентові України з питань авіації і космонавтики.

З почутого ми бачимо, якими різними були ці люди, проте їх об’єднувала творчість, величезний розум, прагнення підкорити світ, прославити свій народ і Батьківщину, служити своєму народові.

І ми, їх діти, а точніше, онуки, повинні пишатися ними, бути гордими, що ми українці.

Босс Оксана Олександрівна,

вчитель англійської мови

Метод, прийом, додатковий матеріал: додатковий матеріал.

Клас: 8-й клас

Тема: Київ – столиця України. Історія міста.


  1. Pre-listening activity.

You are welcome to Ukraine. So, we`ll make an exсursion around Ukraine, main cities, Kyiv. We live in Ukraine. It is one of the largest countries in Europe. It is beautiful with its big cities, landscapes, mountains, lakes and seas. Let’s see some photos. ( Презентація України )

What can you say about Ukraine?

( Р1 — географічне положення; Р2 — клімат України)

Listening

The next station is Kyiv. What do you know about the history of Kyiv?


  1. While-listening activity.


History of Kyiv

Kyiv is one of oldest cities in Eastern Europe, its official history dating to the 5th century, although settlement on this location was present since much earlier. According to an ancient legend, Kyiv, the capital of Ukraine, was founded by three brothers, Kyi, Schek and Khoryv, and their sister Lybid. Kyiv means the City of Kyi. By late 9th century Kyiv became the chef-lieu of the emerging state of the Eastern Slavic tribes, and between the 10th and early 13th century, it reached its golden age as the capital of the first Ukrainian state known today as Kyiv Rus, which predated modern Ukraine, Belarus and Russia. In the middle of the 13th century Kyiv Rus was overrun by the Mongols, and later this century Kyiv became part of the Grand Duchy of Lithuania and later the Polish-Lithuanian Commonwealth. In 1654 Kyiv was liberated from the commonwealth by Cossack Hetman Bohdan Khmelnytsky, who then promptly signed the city over to become a protectorate of Russia. In 1775 it was completely annexed by the Russian Empire. The city remained under Russian rule, with brief, but uncertain, periods of independence between 1918 and 1920. During these two centuries, Kyiv experienced growing Russification and Russian immigration. After the collapse of the Soviet Union in 1991, Kyiv became the capital of independent Ukraine and it is now quickly learning the role of a large European capital.

VI.Presenting vocabulary: All these words and expressions have a connection with some place in Kyiv. What do they mean? Match them with their explanations to know more about Kyiv.


  1. Post-listening activity.

Match proper names with their definitions.

1.Khreshchtic a)Ancient Kyiv’s “Upper Town:”

2.Podil b)The 17 story hotel was built in 1970 3.Lavra c)the Kyiv test favourite street

4.”Lybid“ d)The term used by orthodox church its

largest monastery.

5.Pechersk e)The so-called “Lower Town”

6.T. Shevchenko National Opera f) Classical Ukrainian operas such as

Lysenko’s“Taras Bulba”are

perfоrmed here.

Михайленко Ірина Олександрівна,

учитель англійської мови

Метод, прийом, додатковий матеріал: додатковий матеріал.

Клас: 6-ий клас.

Тема: «Київ.Визначні пам’ятки».

We live in Ukraine, a beautiful land.

It’s home for me and you, my friend.

Тематика ситуативного спілкування «Україна. Київ» передбачена програмою майже для всіх класів, тому елементи цих уроків можуть бути використані для проведення уроків у 5-8 класах із адаптацією до рівня складності завдань, лексичного навантаження та граматичного матеріалу.



Тема: Визначні місця Києва.

Мета уроку: практикувати учнів у монологічному та діалогічному мовленні, ввівши вивчену лексику у розповідь, удосконалювати навички говоріння; розширювати знання учнів про столицю України; виховувати гордість і повагу до Києва.

Вид уроку: урок-екскурсія.

Обладнання: ілюстрації із зображенням визначних місць Києва.

Хід уроку.

1.Організація класу.

2. Мотивація навчальної діяльності.

Учні декламуюють вірш повторюючи за вчителем, а потім вибірково декламуюють вірш самостійно:

My land is so beautiful and free Ukraine,

Ukraine, the dearest land I can see!

When down the river I go boating

And birds are flying high above,

I hear a song, and it is flowing

To those trees, the land I love.



3. Повідомлення теми і мети уроку.

Вчитель пропонує учням подивитися на ілюстрації на дощці і визначити тему уроку:

T: We'll continue speaking about Ukraine, our Motherland. So, our today's topic is “Places of interest in Kyiv” And the motto of our lesson is «East or West home is best». Can you agree with this proverb? Why? You are right and today we are going to show everybody that Ukraine is the best place to live in and the best place to visit.

4. Актуалізація опорних знань. Введення в іншомовну атмосферу:

- Are there many places of interest in Kyiv?

- What places of interest in Kiev do you?

- How long do think you have to stay in Kiev to visit all sights?

- Which one dіd you visit?

- Which one would you like to visit?



5. Операційно-пізнавальний етап.

  1. Аудіювання

Вчитель зачитує текст у формі екскурсійної розповіді, супроводжуючи розповідь про визначні місця ілюстраційними плакатами.

T: So, today I am going to be your guide and we are going to have a trip around Kiev.

We welcome you to Kyiv. Kyiv is one of the largest cities in the world. About 3 mln people live here. Kyiv is more than 1500 years. Kyiv’s most famous sights are Kyiv– Pechersk Lavra, the Golden Gates, St. Sophia’s Cathedral, the Andrew’s Church, Kontraktova Square, Andriyivsky Uzviz.

You’ll see all these places and much more of Kyiv from our bus. We start from Ukraine’s oldest monastery Kyiv– Pechersk Lavra, which is situated in Pechersk, the district of owes its name to the numerous caves. These caves were used as dwellings. During the 11 century in a small cave in the forest over the Dniepr settled a monk named Antonii. Other people moved to the cave. 12 monks widened the cave and made the first underground church. This was the way Kyiv– Pechersk Lavra appeared. It was difficult to live in the monastery. The monks ate only bread and drank water. Later they built cells on the mountain. The first caves became the Near Caves and the first man-made caves became the Far Caves. 6 underground churches in the caves have survived. And people can visit them now. They are very small and simple.

Now we are going to the St. Sophia’s Cathedral. In 1037, Yaroslav the Wise, in order to a memorialize his victory over the Pechenegs, founded a new cathedral. It was named after Saint Sophia. In spite of the fact that this cathedral was built more than 900 years ago it attracts the attention of the visitors with its frescoes and mosaics.

Not far from the Cathedral you can see the Golden Gates, the main entrance of the city. They were built in the 11 century and served both as the main entrance to the central part of the city and defensive barrier.

Now we are making our way to Andriyivsky Uzviz. Here we can see St. Andrew’s Church which was built in 18 century.

We finish our excursion on Khreshchatyk, the main street of Kyiv. It is a very broad street with the unique buildings that forms the outstanding architectural ensemble. It is now a tourist shopping centre with cafes and restaurants. We’ll stop here so that you can go shopping. Our tour has finished. I hope very much that you have enjoyed this tour of Kyiv. Thank you and good – bye.



  1. Контроль розуміння прослуханого тексту

T: -How did you like the trip?

-What place was the most interesting?

- What are Kyiv’s most famous sights?

- In what way Kyiv– Pechersk Lavra appeared?

-Who founded St. Sophia’s Cathedral?

- What is the main entrance of the city?



-What did you see on Khreshchatyk?

6.Рефлексія:
Are these statements true (T) or false (F)?

  1. Kyiv is situated in Western Europe.

  2. Kyiv was founded 2000 years ago.

  3. Many historic places, buildings, monuments in Kyiv were built in the 16 century.

  4. More than 4 mln people live in Kyiv.

  5. The Verkhovna Rada is in Kyiv.

  6. Khreschatyk Street looks like a park.

  7. Khreshchatyk Street is the main street in our capital.

  8. The National Academy of Sciences is in Lviv.

  9. Kyiv was founded by Prince Danylo Halytsky.

10. Kyiv stands on the left bank of the Dnipro.

Корнійчук Оксана Олександрівна,
учитель біології, екології

Метод, прийом, додатковий матеріал: додатковий матеріал.

Класи: 6-11класи.

Українські вчені-біологи

Вчений

Досягнення

Микола Феофанович Кащенко
 (1855–1935)

Видатний український зоолог, ботанік, ембріолог. Народився на хуторі Веселий (тепер – с. Московка Запорізької області). У 1902 р. М.Ф. Кащенко  біля купленого ним будинку заклав сад. Тут він вирощував яблуні, вишні, малину, аґрус, смородину, троянди та багато городніх культур: томати, кукурудзу, савойську і брюссельську капусту та ін. У результаті наполегливої праці український учений вивів цінні сорти яблуні, аґрусу, дині, кукурудзи та ін., ставши основоположником наукового садівництва Сибіру.

До 1921 року очолював кафедру садівництва у Політехнічному інституті м. Київ, а у 1919 р. став дійсним членом Академії наук УРСР.

Володимир Іполитович Липський
(1863–1937)


Видатний український учений-флорист, систематик рослин, ботаніко-географ, неперевершений знавець гербарної справи і роботи ботанічних садів Володимир Іполитович Липський народився 1863 року в селі Самостріли на Рівненщині.

Протягом 1889–1895 рр. досліджував мало вивчену флору регіонів Кавказу. Підсумком цих досліджень стала праця В.І. Липського «Флора Кавказа...». На той час це було найповнішим зведенням із флори Кавказу. В.І. Липський — один з небагатьох природодослідників, який побував на всіх континенти земної кулі крім Австралії та Антарктиди. Він один з перших описав флору Індонезії, Тунісу, Алжиру та Середньої Азії. В Україні вчений дослідив рослинність сухого лиману на півдні, мінеральні радіаційні джерела на Житомирщині, водорості Чорного моря.

Сприяв закладанню київського ботанічного саду, який до цього часу побудований за його планом.

Альфред Миколайович Окснер
(1898–1973)


Відомий учений-ліхенолог, фундатор Національного ліхенологічного гербарію України, професор, доктор біологічних наук, член-кореспондент НАН України — людина з надзвичайною всебічністю інтересів та уподобань, Альфред Миколайович Окснер народився 8 лютого 1898 р. у м. Єлизаветграді (нині Кіровоград).

Він описав близько ста нових для науки таксонів рослин. Підсумком досліджень ліхенофлори України є фундаментальна робота вченого «Флора лишайників України».

У 1998 році на базі Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України було засновано премію А.М. Окснера за кращу молодіжну роботу в галузі практичного використання лишайників, яку присуджують за результатами конкурсу  раз на 2–3 роки.

Микола Григорович Холодний
(1882–1953)


Видатний український ботанік, фізіолог рослин, мікробіолог, засновник вітчизняної школи фізіологів рослин, академік Всеукраїнської академії наук, заслужений діяч науки Микола Григорович Холодний народився у російському місті Тамбові, де його батько (родом з Переяслава, що на Київщині) учителював у місцевій гімназії. У 1900 р. після закінчення з золотою медаллю гімназії Микола Холодний вступив до університету св. Володимира (нині Національний університет ім. Т.Г. Шевченка) на природниче відділення фізико-математичного факультету.

Значні дослідження академік М.Г. Холодний провів у галузі мікробіології. Вивчаючи мікроорганізми водойм і ґрунту він застосував власні методи. Тепер ними користуються мікробіологи всього світу.

Академіку М.Г. Холодному належать оригінальні гіпотези щодо виникнення органічних речовин на Землі абіогенним шляхом. У світоглядно-філософських працях учений порушує кардинальні питання взаємовідносин людини і природи, місця людини в космосі та проблеми сталого гармонійного розвитку. Свої філософські погляди він узагальнив у книзі «Думки натураліста про природу і людину».

Микола Григорович Холодний жив для науки, усього себе віддаючи улюбленій роботі. Ім’я вченого у 1971 р. присвоєне Інституту ботаніки НАН України. З 1972 р. в Академії Наук УРСР заснована премія імені М.Г. Холодного, яка присуджується за видатні праці у галузі ботаніки і фізіології рослин. Перший президент Академії Наук України В.І. Вернадський називав М.Г. Холодного одним з найбільших вітчизняних біологів.


Іван Іванович Шмальгаузен
(1884–1963)


Він написав понад 200 наукових праць з еволюційної морфології, ембріології, експериментальної біології, екології, генетики, філогенії тварин і теорії еволюції.

Іван Іванович Шмальгаузен народився 1884 року в Києві. Його батько, Іван Федорович, — відомий ботанік, професор Петербурзького та Київського університетів, помер дуже рано. 

Створивши власну наукову школу. Після смерті О.М. Сєверцова  він став визнаним лідером радянських еволюційних морфологів і ембріологів, безпосереднім керівником досліджень, які  проводилися тоді в цих напрямах у Москві та Києві.

Лабораторії, в яких працював учений, стали центрами розвитку експериментальної біології — нової галузі науки. Праця вченого «Фактори еволюції» є цінним внеском не лише в теорію еволюції, а й у нову галузь знань — еволюційну генетику.

В останні роки життя академік І.І. Шмальгаузен захоплювався розробкою математичних методів біологічних досліджень. Великого значення він надавав біологічній кібернетиці, цікавився проблемами біоніки та іншими найновішими напрямами в науці. Учений показав, що організм — складна система, здатна до авторегуляції, тобто до саморозвитку і виправлення порушень розвитку, викликаних несприятливими умовами. Іван Іванович працював над книжкою з біологічної кібернетики, але закінчити її не встиг. Посмертно вийшла збірка його статей «Кібернетика та еволюція».


Вернадський Володимир Іванович

(1863-1948)

Український філософ, природознавець, мислитель, засновник геохімії, біогеохімії та радіогеології, космізму.

Академік Петербурзької АН (з 1912), професор Московського університету. Один із засновників Української академії наук; став дійсним членом Української АН та її першим президентом (з 1918). Засновник наукової бібліотеки в Києві (нині названої його ім'ям). З 1921 року знову працює у Москві. Збагатив науку глибокими ідеями, що лягли в основу нових провідних напрямків сучасної мінералогії, геології, гідрогеології, визначив роль організмів у геохімічних процесах. Для його діяльності характерні широта інтересів, постановка кардинальних наукових проблем, наукове передбачення. Організатор та директор Радієвого інституту (1922–1939), Біохімічної лабораторії (з 1929; зараз Інститут геохімії й аналітичної хімії імені В. І. Вернадського РАН). Дійсний член НШТ та низки інших академій (Паризької, Чеської).



Богомолець Олександр Олександрович

(1881-1946)

Патофізіолог, віце-президент Академії наук СРСР, Президент Академії наук Української РСР, директор Інституту експериментальної біології і патології Академії наук Української РСР, директор Інституту клінічної фізіології Академії наук Української РСР, академік Академії медичних наук СРСР, академік Академій наук СРСР, Української РСР і Білоруської РСР.

Амосов Микола Михайлович

(нар. 1913 р.).



Народився в с. Ольхово (тепер – Вологодська обл.). Закінчив Архангельський медичний інститут та Всесоюзний заочний індустріальний інститут.

Очолював клініку грудної хірургії Українського науково-дослідного інституту туберкульозу та грудної хірургії, працював у Київському інституті вдосконалення лікарів, Інституті кібернетики АН України, був директором Інституту серцево-судинної хірургії. Основні наукові праці присвячено грудній хірургії, анестезіології та біокібернетиці. Розробляв питання хірургічного лікування захворювань легень та серця, штучного кровообігу, фізіології серця. Запропонував модифікації апарата штучного кровообігу і протезів клапанів серця. Займається проблемами біологічної та медичної кібернетики моделюванням основних психічних функцій мозку. Академік НАН України.



Анненков Микола Іванович

(1819 – 1889)

Народився в Москві. Закінчив Московський університет. Більше 10 років працював директором Уманського училища землеробства та садівництва, Царициного саду (колишня назва дендропарку „Софіївка”). Основні наукові праці присвячено флористиці, питанням акліматизації рослин, лісівництву. Досліджував дикорослі та садові рослини. Автор „Ботанического словаря”, в якому назви рослин подано п`ятьма мовами, наведено відомості про використання рослин.

Білокінь Іван Петрович

(1914 – 1975).

Народився в с. Кожанка (тепер – Київська обл.). Закінчив Київський університет. Працював викладачем у Київському університеті, а також директором ботанічного саду Київського університету. Основні наукові праці присвячено фізіології рослин та історії природознавства, дослідженням у галузі фізіології водного режиму рослин. Автор нарисів життя та діяльності К. А. Тімірязєва, М. Г. Холодного, С. Г. Навашина, М. О. Максимовича та інших видатних біологів.

Богач Петро Григорович 

(1918 – 1981).

Народився в с. Соколівка (тепер – Хмельницька обл.). Закінчив Ніжинський педагогічний інститут. Працював у Київському університеті, директором Інституту фізіології тварин при Київському університеті, близько 10 років був проректором Київського університету. Основні наукові праці присвячено вивченню регуляції діяльності травного тракту, роботі м`язів. Академік АН України.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал