Кафедра загальної та соціальної педагогіки



Pdf просмотр
Сторінка1/14
Дата конвертації20.06.2017
Розмір5.01 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Міністерство освіти і науки України
Львівський національний університет імені Івана Франка


Кафедра загальної та соціальної педагогіки




М А Т Е Р І А Л И

студентських наукових конференцій
кафедри загальної та соціальної педагогіки
“АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ УКРАЇНСЬКОЇ ОСВІТИ”


Випуск 1


Виходить з 2010 року








Львів
Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка
2010

УДК [37+37.013.32]-057.87
ББК Ч 30/49 я 431 (063)
М 33

Рекомендовано до друку
кафедрою загальної та соціальноїпедагогіки
Львівського національного університету імені Івана Франка
(протокол № 10 від 13 квітня 2010 р.)



Відповідальний за випуск Дмитро Герцюк
Упорядник Олексій Караманов



М 33
Матеріали студентських наукових конференцій кафедри
загальної та соціальної педагогіки “Актуальні проблеми
української освіти” / Відп. за вип. Д. Герцюк; упоряд. О. Караманов. –
Вип. 1. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2010. – 132 с.


До збірки увійшли відібрані тези доповідей Перших і Других міжфакультетських студентських наукових конференцій (2007-2008рр.)
“Актуальні проблеми української освіти”.









© Матеріали студентських наукових конференцій, 2010




З М І С Т

Вступне слово ……………………….............................................. …………..……6

Барон Євгенія. Особливості організації роботи вчителя з учнями молодшого шкільного віку .......................................................................................... ...........7
Вінтонів Марта. Кореляти соціальної зрілості старшокласників в освітньому контексті ......................... ............................................................. ........................9
Вихопень Адріана. Виховання молоді у контексті сучасної реклами (на матеріалі біг-бордів м.Львова) ........................ ............................................. ...12
Вихристюк Софія. Новітня технологія розвивального навчання................... ....14
Гаврилишин Тарас. Методи досягнення позитивного результату прпи різних видах інтенсивного навчання .... ........................................... ...............16
Гануляк Оксана. Досвід соціально-педагогічної реабілітації людей з особливими потребами в недержавних установах міста Львова.................. 19
Голобородько Марта. Проблеми формування читацького інтересу в молоді............................................................................................................21
Гордієнко Дмитро. Педагогічна діяльність та ідеї професора Петра
Люперсольського .................................................................. ...............................23
Грень Ірина Проблеми входження вищої освіти України до Болонського процесу ............................................... ......................................................... ......25
Грещук Олександра Формування здорового способу життя учнівської та студентської молоді у виховній системі “Пласту” ........................................ 27
Грицина Юрій. Організація навчально-виховного процесу на засадах конструктивізму ………………………................................................ ………29
Дзьоба Ольга. Актуальність ідей превентивного виховання в сучасній освіті..................................................................................................... ...............31
Іванишин Наталія. Особливості реалізації методів і прийомів музейної педагогіки ........................................................................................ ..................34
Калюжна Тетяна. Чинники інтелектуальної ефективності студентів ............... 37
Климок Ярина. Студентське самоврядування як сучасний підхід у системі вищої освіти ........................ ...................................................................... ........40
Козаченко Ольга. Самооцінка як фактор професійного самовизначення студентів (на прикладі студентів 5 курсу історичного факультету ЛНУ
ім. І. Франка) ......... ............................................................................................42
Колодій Володимир. Інтерактивні технології навчання: переваги і недоліки . 44
Криса Мар’яна. “Виховний ідеал” Григорія Ващенка ....................................... 45
Курилишин Ірина. Розв’язання актуальних проблем виховання школярів методами превентивної педагогіки ....................................................... ..........47
Лебедович Роксолана. Ідеї французьких психологів Варенки та Олів’є
Марк про виховання дітей у творчій діяльності ........................................... 50
Лужецька Роксолана. Фізичне виховання як засіб формування здорового способу життя старшокласників ………...… .............................................. …52

Магеровська Ольга. Вплив раціонального харчування на розвиток студентів ............................................................................................................. 53
Маліцька Ольга. Формальне і неформальне лідерство в учнівському колективі ............................................................................................................ 55
Мариневич Оксана. Проблеми виховання дітей в багатодітних сім’ях .......... 57
Мельничук Сергій. Проблеми впровадження інтерактивних технологій на засадах особистісно орієнтованої освіти…………………………………….59
Найда Наталія. Формування здорового способу життя у студентської молоді.................................................................................................................. 62
Начичко Володимир.
Впровадження ідей Дж. Локка в систему морального виховання у початковій школі: минуле і сучасність...............................................65
Польова Ганна.
Екологічне виховання на ранніх стадіях формування особистості ........................................................................................................ 66
Посикалюк Оксана. Актуальні проблеми освіти людей з особливими потребами: досвід розвинутих країн світу ............................................. ........68
Провозін Елеонора. Інтерактивні методи навчання: за чи проти? .................... 71
Процишин Христина. Формування екологічних знань на уроках хімії ........... 73
Пуйда Дмитро. Формування мотивації до навчання у студентів ВНЗ .............. 75
П’єкна Ірина. Особливості виховання соціально-нормативної колекційної спрямованості трудового і професійного навчання учнів допоміжної школи .................................................................................................................. 80
Рутар Мирослава. Формування ціннісних орієнтацій у студентської молоді.................................................................................................................. 82
Савіцька Тетяна. Проблема формування здорового способу життя учнівської та студентської молоді .................................................................. 84
Сайко Христина.
Вплив емоційної сфери на навчальну діяльність учнів ....... 88
Самсонова Ірина. “Психологія вояка” з “нації хліборобів”. За працею
Г. Ващенка “Виховання волі і характеру” ..................................................... 90
Семенюк Ірина. Полеміка Григорія Ващенка і Антона Макаренка навколо проблем виховання ........................................................................................... 92
Сибіра Надія. Організація процесу навчання як дослідницької діяльності учнів у педагогічній творчості Д. Дьюї ......................................................94
Синєока Галина. Поінформованість сучасної учнівської молоді про ВІЛ/СНІД …………………………………………………………………97
Скіданова Олена. Болонський процес очима студентів...................................... 99
Скира Тетяна. Погляд сучасної студентської молоді на трансформаційні процеси у вищій освіті України .................................................................... 100
Сулімова Дарія.
Психолого-педагогічні проблеми взаємодії вчителя з учнями молдшого шкільного віку у контексті музейної педагогіки ........ 102
Сусак Анна. Професійне самовизначення студентів та вплив статусних характеристик на нього (на прикладі студентів 5 курсу історичного факультету) ...................................................................................................... 104
Федик Євгенія. Виховання моральних цінностей учнів на засадах християнства………………………………………………………………....107

Ханіна Тетяна. Формування особистісного компоненту фізичної культури старшокласників .............................................................................................. 109
Хомік Марія. Співпраця викладача і студентів у навчально-виховному процесі ............................................................................................................. 111
Хомин Олександра. Вікові особливості педагогічної діяльності вчителів в оцінці учнів ...................................................................................................... 112
Хрущ Василь. Формування культури харчування школярів у процесі вивчення хімії .................................................................................................. 114
Цибак Марія. Ціннісні орієнтації студентів-екологів ................................... 115
Чернець Ірина. Особливості впровадження ідей громадянської освіти в
Україні ............................................................................................................. 117
Чопей Надія. Нестандартні уроки в середній школі ......................................... 120
Чугуєвець Орест. Впровадження ідей Болонського процесу в класичному університеті (на прикладі Львівського Національного університету
імені Івана Франка).......................................................................................... 122
Шайнога Наталія. Проблема виховання моральних цінностей засобами слова у творчості В. О. Сухомлинського ..................................................... 125
Шопа Ігор. Формування потреби молоді у здоровому способі життя ............ 128
Юрочко Іванна. Агресивні діти та методи роботи з ними .............................. 130


















ВСТУПНЕ СЛОВО
Важливість апробації різних форм взаємодії зі студентами у контексті впровадження ідей Болонського процесу у вітчизняному освітньому просторі вимагає зростання ролі самостійної підготовки та залучення студентської молоді до наукової роботи. Це й зумовило ідею організації та проведення кафедрою загальної та соціальної педагогіки Львівського національного університету імені Івана Франка міжфакультетської студентської наукової конференції “Актуальні проблеми української освіти”, мета якої полягала у залученні студентів до обговорення актуальних питань реформування української освіти, загальних проблем педагогічної науки, навчання і виховання учнівської та студентської молоді, підготовки педагогічних кадрів тощо.
Зазначені ідеї мають надзвичайно великий потенціал з огляду на важливість педагогічних знань, умінь, навичок для будь-якої навчальної дисципліни у середній та вищій школі, цілісного формування особистості педагога-вчителя, здатного не лише передавати готові знання, а й бути справжнім наставником для вихованців, здатним “вести за собою”, “захопити увагу та серця своїх учнів”.
Саме універсальність педагогіки, як надзвичайно гнучкої та багатофункціональної науки, зумовила широку тематичну палітру наукових студентських зацікавлень – від питань модернізації середньої і вищої школи в
Україні, розвитку ідей Болонського процесу, зарубіжного досвіду реформування освіти до проблем формування здорового способу життя учнівської і студентської молоді, впровадження засад студентського самоврядування, творення демократичного навчального середовища, підготовки педагогічних кадрів в умовах класичного університету, впровадження у навчальний процес новітніх освітніх технологій тощо.
Власне студентський погляд на постановку і вирішення цих проблем цікавий своїми сміливими й неупередженими підходами, творчими пропозиціями, нестандартними ідеями. Поза сумнівом, організація і проведення таких педагогічнозорієнтованих за тематикою конференцій, публікація матеріалів доповідей буде сприяти професійному становленню майбутнього молодого вчителя, формування його активної життєвої позиції.

Дмитро Герцюк,
завідучач кафедри загальної та соціальної педагогіки

Євгенія Барон (механіко-математичний факультет)
Наук. консультант – доц. Заячук Ю. Д.

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ ВЧИТЕЛЯ З УЧНЯМИ
МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Ще з давніх часів для полегшення вивчення особливостей розвитку людини науковці намагались розділити період життя людини на деякі етапи.
Кожен з них характеризувався притаманними лише йому особливостями.
Зокрема, видатний чеський педагог Я.-А. Коменський розробив чітку для свого часу вікову періодизацію, виокремивши дитинство, отроцтво, юність, змужнілість.
Сьогодні педагогіка має інші підходи щодо розробки вікової періодизації.
Вчитель повинен вміти знайти правильний підхід до учнів на будь-якому етапі
їхнього розвитку. На вчителя, який взаємодіє з учнями молодшого шкільного віку, покладена велика відповідальність, адже він закладає основи майбутньої особистості. Тому, залежного від того, наскільки добре педагог знає особливості дітей, з якими працює, наскільки він їх розуміє, любить і наскільки цінує свою роботу, залежить майбутнє дитини, її погляди на життя та освіченість.
У цей вік пізнавальна діяльність відбувається переважно в ході навчання, мислення розвивається від емоційно-образного до образно-логічного, для дитини характерна швидка зміна настрою. Недостатність життєвого досвіду й знань компенсується фантазією; емоційність, естетичне ставлення до дійсності, що оточує, – властивості, які притаманні усім молодшим школярам, і свідчать про широкий рівень творчих здібностей вікової категорії в цілому.
Основними психологічними особливостями цього періоду є: формування довільної поведінки, уміння контролювати себе в різних ситуаціях; вміння підпорядковувати власні безпосередні поведінкові реакції соціальним вимогам; вказівкам дорослих, власним цілям, унаслідок чого в поведінці дитини відзначається більша організованість, зібраність, дисциплінованість; формування свідомої орієнтації на соціальні норми й вимоги, поява внутрішніх
ідеалів, авторитетів; бажання здійснювати соціально значущу й оцінювану діяльність; диференціація зовнішнього й внутрішнього життя, усвідомлення важливості власного співіснування з іншими, формування самооцінки та рефлексії.
Перш за все хочу сказати про те, що цей період є, деякою мірою, кризовим для дітей. Адже вони з дошкільного віку, коли могли більше бавитись, переходять у шкільний, де в них виникають певні обов’язки. Тому вчитель має, по-перше допомогти адаптуватись, створити дружню атмосферу в класі.
Швидка зміна настрою, емоційна вразливість, несамостійність, невпевненість у собі – це особливості, з якими зустрічається вчитель, працюючи з дітьми молодшого шкільного віку. У таких випадках він має адекватно ставитись до учнів, бути стриманим, врівноваженим, спокійним.

Зловживання негативними оцінками, нотаціями, покараннями спричиняє погіршення ставлення учнів до навчальних обов’язків, зниження активності, виникнення лінощів та інших негативних рис.
Через образність мислення вчителю іноді важко пояснити дитині абстрактні поняття. Так, наприклад, для пояснення найпростіших арифметичних дій вчителю необхідно використовувати підручні засоби
(палички, яблука та інше). Дітям легше запам’ятати навчальний матеріал, який
є цікавий для них. Тому вчитель повинен подавати матеріал у формі гри, а також має використовувати яскраві наочні дидактичні засоби.
Розвиток м’язової системи сприяє збільшенню фізичної сили дітей.
Кістково-сполучний апарат молодших школярів досить гнучкий, оскільки має ще багато хрящової тканини, тому доцільно проводити фізкультхвилинки.
Вчитель повинен постійно слідкувати за осанкою учня, щоб запобігти можливому викривленню хребта, сутулуватості.
Значна кількість молодших школярів впродовж усього навчання у початковій школі механічно заучують навчальні тексти, що призводить до значних труднощів в середніх класах, коли матеріал стає складнішим і більшим за об’ємом. Саме тому вчителі повинні контролювати не тільки результат
(точність відповіді, правильність переказу), але й сам процес – як, яким чином учень запам’ятав матеріал.
Молодший шкільний вік сприятливий для розвитку уваги. На уроці учитель привертає увагу учнів до навчального матеріалу, намагаючись утримати її тривалий час, переключаючи з одного виду роботи на інший. Тому, у процесі подання матеріалу, вчитель повинен «розряджати» напружену атмосферу цікавими фактами, жартами, прикладами з життя.
Для проведення занять вчитель може використати такі види завдань:
1. Розвиток концентрації уваги (такі вправи дозволяють дитині відчути, що означає “бути уважним”, і розвивати стан внутрішнього зосередження).
2. Збільшення обсягу уваги й короткочасної пам'яті (вправи базуються на запам'ятовуванні числа і порядку розміщення предметів, які показують кілька секунд).
3. Тренування розподілу уваги (основний принцип вправ: дитині пропонується одночасне виконання двох різнонаправлених завдань (наприклад, читання оповідання і підрахунок ударів олівця по столі; виконання коректурного завдання і прослуховування запису казки і т.п.).
4. Розвиток навичок переключення уваги (виконання коректурних завдань з чергуванням правил викреслювання букв).
Молодший шкільний вік надає великі можливості для формування моральних якостей i позитивних рис особистості. Для цього вчитель повинен не тільки подавати навчальний матеріал, а й сприяти формуванню особистості.
Розвитку моральних почуттів (дружби, товариськості, обов’язку, гуманності) сприяє перебування учнів у колективі, об’єднаному спільною навчальною діяльністю. Розвивається почуття симпатії, важливе для утворення малих груп, з яких складаються колективи.

Слід зазначити, що неуважні молодші школярі сильно відволікаються, погано сконцентровують увагу, для них характерна нестійка увага, що в значній мірі впливає на результати навчання. Помилки “за неуважність” в письмових роботах і під час читання – найбільш образливі для дітей. Тому в перших класах заняття з розвитку уваги рекомендується проводити як профілактичні, спрямовані на підвищення ефективності функціонування уваги у всіх дітей.
Отже, у молодшому шкільному віці провідним видом діяльності дитини стає навчання. У дитини виникає здатність до рефлексії, аналізу та синтезу, що
є характерними новоутвореннями цього вікового періоду. Для відповідної адаптації до цього періоду їй потрібна допомога вчителя, що полягає у створенні комфортного середовища навчання; урахуванні “кризових явищ” психіки; застосуванні ігрових дидактичних методів, формуванні навичок уваги на уроках та проведенні фізкультхвилинок.


Марта Вінтонів (філософський факультет)
Наук. консультант – доц. Караманов О. В.

КОРЕЛЯТИ СОЦІАЛЬНОЇ ЗРІЛОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ В
ОСВІТНЬОМУ КОНТЕКСТІ

У сучасній психолого-педагогічній науці поширена думка, що сучасні старшокласники інфантильні. У них незрілі судження, вони зорієнтовані переважно на розваги, безвідповідальні, не мають чітких уявлень про своє майбутнє. Характерною їхньою рисою є зменшення ролі авторитетів і мудрості старших, а також використання у дорослому житті підлітково- юнацьких цінностей.
Проблема соціальної зрілості старшокласників, на мою думку, є актуальною: бо підлітки хочуть бути “особисто незалежними”, самостійно вирішувати власні справи, і не хочуть, щоб інші втручалися у “їхнє особисте”, але не завжди беруть на себе відповідальність стосовно самого себе, стосовно
інших. А соціальна зрілість власне характеризує міру особистісної незалежності і відповідальності.
Новизна моєї роботи полягає у тому, що я вивчатиму не саме поняття соціальної зрілості, як таке, оскільки метою роботи є визначення корелятів соціальної зрілості, а розглядатиму показники соціальної зрілості. Моїми завданнями є: дослідити, які компоненти соціальної зрілості є домінуючими у старшокласників; порівняти рівень соціальної зрілості дівчат-старшокласниць і хлопців- старшокласників; визначити критерії соціальної зрілості у старшому шкільному віці.
Вікова категорія досліджуваних – підлітки, оскільки саме вони є фундаментом нашого майбутнього, і тим більше, що саме у цьому віці
формується психологічна готовність до особистого і професійного самовизначення. Власне тому, я вивчаю кореляти соціальної зрілості старшокласників, для того, щоб знати реальну картину їхньої соціальної зрілості. І тоді, в майбутньому можна створювати відповідні умови для виховання та самовиховання зрілої особистості, використовувати психологічні механізми та педагогічні можливості для виховання в ранній юності самодостатньої, самоцінної, суспільно-орієнтованої і громадсько- виховної особистості молодої людини, якій будувати власне життя і розбудовувати Українську державу.
На думку І. Дeментьєва та Н. Зубарєва соціальна зрілість розглядається, як можливість та необхідність відповідати за себе та інших на рівні дорослої людини; тобто, вони утотожнюють поняття “соціальна зрілість” та “соціальна відповідальність”.
Як зазначив А. Поздняков соціальна зрілість – це сукупність компетентностей: громадянської, побутової, комунікативної та компетентності в області саморегуляції та самостійної пізнавальної діяльності. Автор “шкали соціальної зрілості” Є. Долл визначає соціальну зрілість через міру особистісної незалежності та відповідальності.
Соціальна зрілість, за А Реаном, визначається як система знань про соціальну дійсність та власну особистість, яка дозволяє людині адекватно адаптуватись, приймати рішення зі знанням справи, враховуючи ситуацію, що склалася .
Моделлю соціальної зрілості, на думку В. Радула, є взаємозв’язок самореалізації та соціальної відповідальності.
Результатом становлення соціальної зрілості особистості Л. Божович вважає: сформовану “картину світу”; адаптованість особистості; соціальну
ідентичність.
Отже, серед дослідників соціальної зрілості немає єдності щодо розуміння та визначення цієї категорії. Проте суть та зміст соціальної зрілості та компетентності збігаються, оскільки майже у кожному визначенні йдеться про почуття відповідальності. Загалом, можна сказати, що моделлю соціальної зрілості є взаємозв’язок самостійності, відповідальності, самовизначеності і соціальної активності.
Згідно результатів нашого дослідження ми бачимо, що: підлітки більше замислюються над своїм теперішнім, проте у них є спрямованість на значущі життєві цілі, прагнення до максимальної самореалізації, самостійність, ініціативність, спрямованість на самовираження і саморозвиток; старшокласники справді реально уявляють собі своє майбутнє. Вони ставлять перед собою важливі завдання: поступлення у вищий навчальний заклад, підготовка до трудової діяльності, створення власної сім’ї, а отже мають сформовану “картину світу”, що є одним з критеріїв становлення соціально-зрілої особистості; позитивного у своєму майбутньому підлітки бачать у три рази більше, ніж негативного, а це свідчить, що для підлітків справді характерне
оптимістичне відношення до життя, позитивне мислення, позитивне відношення до світу; підліткам подобається знаходитися у колі інших людей, а також вони мають бажання встановлювати з людьми глибокі емоційні відносини.
Отже, домінуючими компонентами соціальної зрілості старшокласників
є: замисленість над своїм майбутнім; сформована картина світу; оптимістичне й позитивне ставлення до життя; бажання знаходитися у колі інших людей та встановлювати з ними глибокі емоційні відносини.
Проте, було виявлено що: діти цього віку схильні підкорюватись іншим у спілкуванні, а це означає, що вони здатні відчувати залежність й коливання при прийнятті рішень; старшокласники не проявляють інтересу до визначеного виду професійної діяльності. Це свідчить, що у них немає тісного взаємозв’язку між професійними та навчальними інтересами. Крім того, багато учнів влаштування на роботу відзначають як подію, яка негативно вплине на життя в майбутньому. Можна зробити висновок, що у підлітків мотивація, пов'язана з майбутньою професійною діяльністю і роботою, виражена слабо.
Порівнюючи рівень соціальної зрілості дівчат-старшокласниць і хлопців- старшокласників було виявлено, що у емоційному відношенні дівчата більш зрілі, ніж хлопці. Також дівчата більш схильні проявляти безкорисливу турботу про благо інших, поступатися й жертвувати особистими інтересами заради іншої людини, ніж хлопці. У дівчат є вища відповідальність до своїх суспільних обов’язків, ніж у хлопців. Також вони краще вміють будувати стосунки з дорослими і підлітками, включатися у різні види суспільно-корисної діяльності, тобто у них вищий показник соціальної участі ніж у хлопців. Це означає, що соціальний статус дівчат сприяє підвищенню активності та реалізації активної життєвої позиції, а соціальний статус хлопців породжує астенічні почуття. Тому можна припускати думку про “фемінізацію” хлопців на сьогодняшній день.
Згідно результатів дослідження, основними критеріями соціальної зрілості у старшому шкільному віці є: замисленість над своїм майбутнім; сформована картина світу; позитивне і оптимістичне відношення до життя; бажання знаходитися в колі інших людей і встановлювати з ними глибокі емоційні відносини; почуття соціальної відповідальності; вміння приймати рішення; соціальна участь; альтруізм; хороша адаптація; інтерес і мотивація до майбутнього виду професійної діяльності.
На мою думку, сьогодні слід звернути значну увагу на специфіку й структуру педагогічної діяльності у школах, оскільки виховання – це не просто передача молодому поколінню стереотипів свідомості й поведінки, а формування їх світогляду. І тут без професіонала-вихователя у школі не обійтися.
Учитель повинен сприяти активності учнів в класі, а саме: допомагати
їм виявляти свої інтереси і здібності серед однокласників, сприяти, щоб
кожен школяр мав можливість виявити себе і свої здібності у будь-яких видах діяльності й спілкуванні в класі. Слід сприяти розвитку професійного самовизначення учнів, допомагати усвідомлювати їм своє місце у майбутньому, сприяти формуванню у них почуття відповідальності.
Кожен учитель повинен знати, що учні у класі мають різні рівні актуального й найближчого розвитку. Як гарний лікар має ліки для кожного хворого, так і вчитель повинен мати набір різних методів і прийомів. Учитель повинен допомогти дитині швидше ввійти у свій завтрашній день, наблизитися до свого зеніту.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал