Кафедра української мови й загального мовознавства Інститут філології й журналістики




Сторінка5/5
Дата конвертації25.12.2016
Розмір0.81 Mb.
1   2   3   4   5
2.2. Структура фразеологічних одиниць, які є
експлікантами емоцій і почуттів людини

Ґрунтовний аналіз структури фразеологічного матеріалу української мови показав, що за своєю будовою фразеологічні одиниці можна поділити на дві великі групи фразеологізми, які структурно організовані за моделями речення, і фразеологізми, співвідносні за своєю будовою із словосполученнями [2, 96]. Серед фразеологічних одиниць предикативної структури виділяємо такі Організовані за моделями двоскладного речення: душа стала на
місце; сором їсть очі очі туманом заходять досада хапає /
вхопилася за серце досада смокче / засмоктала серце серце
обривається (обірвалося на серці (наче) миші шкребуть (шкрябають,
скребуть) / зашкребл ( заскребли); душа (серце) перевертається /
перевернулося серце (перевернулася душа сум вже налягає серце
каменем
лежить;
шашіль
точить.
Переважна більшість фразеологізмів цього типу вільно доповнюється другорядними членами речення і становить собою дієслівно-іменні сполуки, в яких іменник вжито в називному відмінку і взаємоузгоджується з дієсловом. Значно меншою є група фразеологізмів, структурно організованих з іменника і прикметника чи дієприкметника. Подібні фразеологічні одиниці становлять собою двоскладні речення або виступають складовими частинами складних синтаксичних структур, виконуючи відповідні синтаксичні функції.

78
Організовані за моделями односкладних речень обгортати
(огортати) / обгорнути (огорнути) тугою (сумом, смутком аж за
голову взявся як (мов, ніби) громом вражений точити душу (серце
вхопити за серце ( задушу на серці кипить ущемити (за) серце
зачіпати / зачепити задушу (за серце тріпати душу брати
(приймати) / взяти близько до серця (до душі.
Серед фразеологічних одиниць, структурно співвідносних зі словосполученням виділимо такі, які є найчастотнішими: адвербіальні мулько на серці; бентежно на душі; дієслівні виривати душу краяти серце скніти душею переболіти душею
(серцем) та под.
Такими є основні структурно-граматичні типи фразеологічних одиниць сучасної української літературної мови. Дослідження показали, щоці мовні одиниці є найрізноманітнішими за своєю будовою і можуть виступати в ролі головних і другорядних членів речення або в ролі цілого речення. Незалежно від структури фразеологізми зазначенням і синтаксичною функцією співвідносяться з тими чи іншими частинами мови. Аналіз структурних типів фразеологічних одиниць свідчить не лише про їх різноманітність, алей про специфіку, своєрідність і неповторність фразеологічного матеріалу української мови.
2.3.
Особливості
емоційно-експресивних
фразеологічних одиниць
Інтенсивність симптоматичного вираження почуттєвості, емфатично- афективне інтонування, часта повторюваність у типових життєвих ситуаціях спричинилися до їх інтер'єктивації. Йдеться про такі звороти, як-от: оце так,
отака ловись, оце я розумію, оце так номер (штука, чи(ти) ба, ну й дива,
отакої тобі, ну й ну, от тобі й на, от тобі й маєш, от тобі й на, знай

79
наших!.. Боже (ж ти) мій, подумати тільки, це ж тільки сказати, і треба
ж було отаке, он воно що, отуди к бісу (чорту, бісовій матері, чортовій
матері, лихій годині, де в ока (чорта, туди до лиха, Мати Божа, куди
тобі!, куди там, куди твоє діло, давно б такі подібні. Ці та аналогічні фразеологізми-вигуки характерні переважно для розмовного діалогічного мовлення, девони виступають, як правило, в ролі емоційно-експресивних слів- речень.
Експресивні якості мовлення (усного і писемного) вияскравлюються завдяки вжитку фразеологізмів, лексичні компоненти яких номінативно (до того ж часто образно експлікують напружені психічні стани людини, наприклад "Іде Федір за паном у двері - серце тремтить, душа
не на місці" (Панас Мирний "В неї одразу здавило коло серця і в душі
похололо" (І.Нечуй-Левицький); І жалем серце запеклось. Що нікому мене згадати (Т.Шевченко); " - Скільки того народу вчиться. Як глянеш – серце
радується" (0.Гончар).
Неабиякою емотивною підсиленою виразністю відзначаються ті фразеологізми, що передають життєві затруднення, безвихідність становища, у яке потрапляє суб'єкт. Композиційними домінантами в таки фразеологізмах
Є підсилювально-видільна частка хоч і дієслово-імператив: "Худібка в пошесть вигибла щодо ноги, хоч вовком вий" (І.Франко); "Начальники Один у район, другий на засіданіє. Нема на вас розправи. А ти хоч головою об стіну бийся"
(В.Кучер). В пошуках мовленнєвої експресії мовець (автор) нерідко вдається до образного уточнення денотата емоційно-оцінного слова. Найбільш вдалі спроби такого уточнення, що робляться переважно у формі порівнянь, згодом фразеологізуються і стають загальнонародним лінгвостилістичним надбанням, наприклад бридкий, як палюга хитрий, як лисиця вередує, яку
греблі біс. Характерно, що подібних експресивних фразеологізованих уточнень один і той же денотат може мати по кілька дурний, як боже теля дурний, як
дірявий чобіт дурний, як довбня дурний, як колесо дурний, як корок дурний,

80
як обух дурний, як пень дурний, як підошва дурний, як ступа дурний, як
турецький кінь лінивий, як бондарева корова лінивий, як ведмідь лінивий, як
віл; лінивий, як слон бреше, як деркач дирчить бреше, як попова собака
бреше, як сірко на вітер бреше, як собака на висівки бреше, як циганський Чіп.
Стилістично виправданим і бажаним є паралельне функціонування в українській мові емоційно-оцінних дієслів та їх фразеологізованих розщеплень. Важко сказати, які з них експресивніші, проте ясно, що завдяки їм можна структурно урізноманітнювати вислів, змінювати мовленнєвий ритмі відтінки мовленнєвої образності. Для прикладу пор.: "Яким почав
байдикувати й залежуватись" (І.Нечуй-Левицький); "Брешіть, брешіть,
воріженьки, або перестаньте, Або мені свої зуби на підкови дайте" і " - Видумаєте, мабуть, - говорив Кость на зборах, що вони байдики битимуть та голубів ганятимуть з безділля" (О.Донченко); ― -А чи не пора б вам кинути
брехні точити та заходитись коло роботи ‖ - мовив Корж (С. Добровольський.
Особливу лінгвостилістичну вигоду мовець (автор) має з того, що фразеологізованих розщеплень одного й того ж емоційно-оцінного дієслова може бути ціла низка, наприклад теревенити – теревені правити, теревені
гнути, теревені розводити, теревені розпускати, теревені точити, теревені
городити, теревені плести. Пошук мовленнєвої експресії може йти як по лінії лексичної, такі по лінії фразеологічної синонімізації емоційно-оцінних слів. Наприклад, синонімічний ряд із лексем ледар - ледащо - лінюх - нероба - лежень - лежебока - гультяй
продовжується ідіомами годяще на віник та на смітник - такий побожний, що
другий день святкує - гайдура-байдура та легейди справляє - ні грач, ні помагач
– ні швець, ні мнець, ні чорт зна що - ні швець, ні кравець, ні в дуру грець - ні
живий, ні вмерлий, а синонімічний ряд із лексем дурний - нерозумний -
безглуздий - безмозкий - безголовий - безтолковий - пустоголовий – нетямущий
- дурноголовий - дурноверхий — макоцвітний - пришелепкуватий - ідіомами на
розум кволий - без царя в голові, молодець, як печений горобець - мішком

81
прибитий - на цвіту прибитий - олух царя небесного - умниця, хвалить уся
вулиця - ані

до ради, ані до звади - заднім розумом кріпкий - розумний, як
Соломонів патинок -розумний, як Хведькова кобила - порожній, як той
барабан. Безперечно, емоційно-оцінні синоніми-фразеологізми набагато експресивніші від емоційно-оцінних синонімів-лексем, бо в них загалом значно сильніший образний інгредієнт. Емотивна інтенсифікована виразність фразеологізму пов'язується не тільки з його загальною семантикою, ай із семантикою та дериваційною структурою його окремих складників, емоційно-експресивними слід вважати всі сталі звороти, в яких є а) емоційні (емоційно-оцінні) слова " Ех, якби мені сила та
воля, то жив би без горя!; "Ой гай, зелений гай Чужая країна,
невеселая година!‖; "Із щастя та горя скувалася доля "'Радість - не
радуйся, а смуток - не -смутись"; паршивою головою та в тин лізе "Лукавому суком випре "Дурень ярмарковий"; випити ківш
лиха; терпіти нужду; очима

жерти. б)афектнвно-суфіксовані слова "На великий росток нема
чобіток"; "Густенька каша, тане наша "Чого маленько, того криши
дрібненько"; "Був левиком, а став песиком"; "Слово його з маслечком. Експресивні засоби сучасної української мови поповнилися й за рахунок фольклорних фразеологізмів, які виникли під впливом науково-технічного прогресу, зокрема за рахунок прислів'їв та приказок, що відображають: а) електрифікацію "У нас тепер електрики на чотири Америки
б) розвиток сільського господарства на науковій основі, його механізацію та хімізацію "Наука вчить, як треба хліб робить, "Агронаука - врожаю
запорука'' (з усного мовлення "По-новому сієм, бо науку розумієм"; "Де
машина ходить, там пшениця родить, "Де трактор оре, там пшениці море
"Де робить машина, там не болить спина, "Добриво в полі - урожай в коморі" та інші.

82
Лінгвостилістичне значення трансформованих під упливом науково- технічного прогресу прислів'їв, приказок, крилатих висловів та інших сталих зворотів полягає не тільки втому, що вони роблять даний художній або публіцистичний текст більш виразним, ай утому, що вони збагачують, відсвіжують палітру української загальнонародної мовив цілому.

83
Висновки
1.
Фразеологія – це постійно живий, оновлюваний, виразно емоційний компонент кожної мови, а отже, й української. Фразеологія як наука – порівняно молода галузь. Загальнослов’янська фразеологія представлена у дослідженнях
О.Потебні,
Ф.Буслаєва,
В.Виноградова, Б.
Ларіна,
Л.Булаховського, Ф.Медведєва, Г.Удовиченка, Ф.Янковського. Вагомий внесок у розробку проблем фразеології сучасної української літературної мови зробили Л.Булаховський, І.Білодід, М.Жовтобрюх, І.Чередниченко,
А.Коваль, В.Коптілов, Л.Скрипник, В.Ужченко та інші, чий доробок важко переоцінити. Фразеологія – це сукупність більш чи менш усталених, семантично нерозчленованих чи відносно членованих словосполучень. У широкому розумінні фразеологія – це незмінний за формою компонент мовної творчості, що включає в себе різні ідіоматичні звороти, каламбури, фразеологічні зрощення і фразеологічні єдності (за В.В.Виноградовим), це висловлювання видатних осіб, вислови переважно літературного характеру. Фразеологізми – це невичерпні мовні джерела, які живлять мовлення будь- якої стильової зорієнтованості. Фразеологізми наповнюють мовлення глибинною свіжістю, надають йому художнього звучання, лексичної й синтаксичної витонченості, довершеності. Вони фіксують найтонші відтінки думок, почуттів, найрізноманітніші якості мовлення людей, надають йому виразності, національного колориту. В останні роки фразеологія розвивалась досить активно. В українському мовознавстві з’явилась низка ґрунтовних досліджень, у яких, зокрема, висвітлюються істотні питання класифікації фразеологізмів, їхньої структури, семантики, стилістики, перспективи розвитку фразеологічних одиниць у деяких мовах.

84 Досліджуючи проблематику становлення та розвитку фразеології, важливо якомога чіткіше виділити колотих мовних одиниць, які об’єднані поняттям
фразеологія, бо, як свідчать наукові розвідки, в сучасних розвинених мовах посилюється процес видозмінювання семантичної та структурно- семантичної організації різних розрядів сполучень, об’єднаних загальним терміном сталі словесні комплекси. Фразеологічні одиниці слід вивчати не самі по собі, не ізольовано, а в тісному зв’язку з іншими одиницями мови. Сполучаючись у процесі мовлення із словами, словосполученнями, вони виступають органічними елементами цілісної комунікативної одиниці, беруть активну участь у формуванні її змісту, надають йому особливої виразності, яскравого стилістичного забарвлення. Значення фразеологічної одиниці включає кілька елементів. В основі семантики більшості фразеологізмів лежить етимологічний елемент змісту, який є не що інше, як залишкове уявлення про будь-який факт, подію. Фразеологізми пов’язані з найрізноманітнішими предметно-чуттєвими сферами, причому функціональна активність їх у різні часи неоднакова і зумовлюється суспільно-побутовими чинниками. Лексичне значення слова і фразеологічної одиниці неадекватні, хоч моменти спільного тут є. Виражаючи певне логічне поняття, переважна більшість фразеологізмів, функціонально співвідносних із словом, відзначається більшою конкретністю значення. Крім того, значення фразеологічних одиниць частіше, ніжу словах, супроводжується різними образними характеристиками. Скарбниця фольклору, що, за влучним визначенням Максима Рильського, є вірним дзеркалом народного життя, правдивим літописом історичних подій, зберігає великий фразеологічний фонд, викликаний до життя певними історичними обставинами, вікопомними подіями. Не можна не помітити й того, що майже кожна сфера людського буття виробила своє образне означення тих чи інших осіб, реалій, дій і їх

85 характеристик — атрибутивних чи адвербіальних що зумовило численність паралельних засобів висловлення і їх стилістичну розмаїтість. У більшості фразеологічних одиниць експресивно-емоційне забарвлення є стабільним. Його легко визначити і тоді, коли фразеологізм ужитий поза контекстом, отже, таке забарвлення соціально визначене і закріплене за ним як за певною лінгвістичною одиницею. Через фразеологічні одиниці яскраво виражається ставлення мовців до дійсності, передається багатобарвна гама емоцій — співчуття, захоплення, зневаги, презирства і т.п. Із Фразеологічного словника української мови за редакцією Г.М.Удовиченка нами було вилучено фразеологізми, які вказують на емоції і почуття людей. Встановлено, що дані фразеологічні одиниці можуть означати різні види емоційних переживань та станів, тому ми мали змогу систематизувати їх на такі групи фразеологічні одиниці на позначення переживань фразеологічні одиниці на позначення неспокою фразеологічні одиниці на позначення душевного болю фразеологічні одиниці на позначення страху фразеологічні одиниці на позначення любові фразеологічні одиниці на позначення піднесення фразеологічні одиниці на позначення печалі фразеологічні одиниці на позначення хвилювання, піклування про когось фразеологічні одиниці на позначення поганого настрою фразеологічні одиниці на позначення того, що хтось викликає у когось хвилювання
11) фразеологічні одиниці на позначення сильного, глибокого враження
12) фразеологічні одиниці на позначення невдоволення
13) фразеологічні одиниці на позначення найглибших почуттів
14) фразеологічні одиниці на позначення знервованості

86 15) фразеологічні одиниці на позначення здивованості
16) фразеологічні одиниці на позначення припинення гніву та сердитості
17) фразеологічні одиниці, що означають припинення хвилювання.
13. Ґрунтовний аналіз структури фразеологічного матеріалу української мови показав, що за своєю будовою фразеологічні одиниці можна поділити на дві великі групи фразеологізми, які структурно організовані за моделями речення, і фразеологізми, співвідносні за своєю будовою із словосполученнями.
14. Лінгвостилістичне значення трансформованих під упливом науково- технічного прогресу прислів'їв, приказок, крилатих висловів та інших сталих зворотів полягає не тільки втому, що вони роблять даний художній або публіцистичний текст більш виразним, ай утому, що вони збагачують, відсвіжують палітру української загальнонародної мовив цілому.

87
Бібліографія
1.
Авксентьєв Л.Г. Особливості семантики фразеологічних одиниць сучасної української мови // Українська мова і література в школі. – 1986. – № 3.
– С. 29-32 2.
Авксентьєв Л.Г. Сучасна українська мова. Фразеологія Навч. посібник для студ. філолог. фактів. – е вид, доп. і перероб. – Харків Вища школа,
1988. – 134 с.
3.
Авксентьєв Л.Г. Фразеологічна одиниця як предмет фразеології та її основні ознаки // Мовознавство. – 1979. – № 5. – С. 13-16 4.
Авксентьєв Л.Г., Ужченко В.Д. Становлення фразеологічних одиниць семантичний і структурний аспекти) // Українська мова і література в школі. – 1978. – № 12. – С. 39-46 5.
Александрова С.П. Фразеологізми в загальнонародній мові та в художніх текстах // Мовознавство. – 1993. – № 6. – С. 70-74 6.
Алефіренко М.Ф. Проблеми фразеологічного рівня мови // Мовознавство.
– 1984. – № 5. – С. 42-47 7.
Алефіренко М.Ф. Співвідношення синтаксичних і фразеологічних словосполучень // УМЛШ. – 1983. – № 12. – С. 37-43 8.
Бабич Н. ― Сила Божа ‖ в народній фразеології // Урок української. – 2002.
– № 2. – С. 28-29 9.
Бабич Н.Д. Стилістика фразеологічних одиниць // Українська мова і література в школі. – 1979. – № 11. – С. 17-22 10.
Бабич Н.Д. Антонімія у фразеології східно-слов’янських мов // Українське мовохнавство. – 1984. – № 12. – С. 25-32 11.
Бабич Н.Д. Фразеологічна омонімія і полісемантизм // Укр. мовознавство.
– 1980. – № 8. – С. 113-119 Баран Я.А. Фразеологія у системі мови : Автореф. дис… доктора філологічних наук : 10.02.15. – К, 1999. – с.

88 13.
Білоноженко В.М., Гнатюк І.С. Функціонування та лексикографічна розробка українських фразеологізмів. – К Наукова думка. – 1989. – 154 с.
14.
Бойко НІ. Народження нових фразеологізмів // Українська мова і література в школі. – 1984. – № 1. – С. 38-40 15.
Боярова Л.Г. Синонімічні відношення як один із видів семантичних зв’язків фразеологізмів // Вісн. Харк. унту. – 1979. – № 183. Філологія. Вип. 12.
– С. 16-23 16.
Ващенко В.С. Слово і його значення. – Дніпропетровськ, 1976 17.
Ващенко В.С. Фразеологізація компаративних зворотів // Мовознавство.
– 1975. – № 4. – С. 34-40 18.
Войтюк Н. Дихотомія серце – розуму фразеологічній системі української мови // Дивослово. – 2004. - №10. – С. 37-38 19.
Воронова М. Варіанти фразеологізмів у журналістському творі // Урок української. – 2004. – № 3. – С. 27-28 20.
Демський МІ знайомі фразеологізми не завжди прозорі // Урок української.
– 2000. – № 10. – С. 22-23 21.
Демський М.Т. Лексичні та граматичні особливості українських іменникових фразеологізмів // Мовознавство. – 1981. – № 2. – С. 35-41 22.
Денисенко
С.Н. Мотиваційна база фразеологічної деривації
// Мовознавство. – 1993. – № 5. – С. 49-55 23.
Дерев’янко Л. Вивчаємо фразеологізми // Українська мова і література.
– 2000. – ч. 2. – С. 9-12 24.
Дудик П.С. Видозміни у структурі розмовних фразеологізмів // Українське мовознавство. Міжвід. наук. зб. – 1973. – вип. 1. – С. 63-71 25.
Забуранка О.В. Антропоцентризму сфері фразеологічного значення (на матеріалі перської та української мов) // Мовознавство. –2003. – № 1.
– С. 55-59 26.
Загальна психологія. / За заг. ред. С.Д. Максименка. Підручник. – 2-ге вид, переробл. І доп. – Вінниця Нова книга, 2004. – 704 с.

89 27.
Івченко А. Проблеми ідентифікації ономастичної фразеології // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. – Х, 1993. – Т. 1. – С. 111-
117 28.
Їжакевич Г.П. Стилістична класифікація фразеологізмів//Українська мова і література в школі. – 1971. – № 10. – С. 13-20 29.
Кононенко В.І. Українська народна фраземіка : трансформації образу
// Мовознавство. – 1993. – № 5. – С. 21-27 30.
Кононенко В.І. Синонімія конструкцій із порівняльними сполучниками
// УМЛШ. – 1968. – № 1. – С. 24-30 31.
Костюк А.В., Дунаєвська Л.В. Джерела української фразеології // Студії з лексикології, граматики і лінгводидактики : Збірник статтей. – Вінниця,
1999. – С. 73-78 32.
Кравцова СІ. Стилістична характеристика фразеологічних одиниць із значенням кількості // Українська мова та література в школі. – 1979. – № 11.
– С. 22-25 Крилаті вирази української літературної мови : На допомогу вчителю української мови // Все для вчителя. – 2001. – трав. (№ 14). – (Дод.). – С. 41-
44 Крилаті вирази української літературної мови : На допомогу вчителю української мови // Все для вчителя. – 2000. – № 24. – (Дод.). – С. 46-47 Крилаті вирази української літературної мови : На допомогу вчителю української мови // Все для вчителя. – 2000. – № 26. – (Дод.). – С. 42-43 36.
Кучеренко І.К. Фразеологізми як об’єкт синтаксису // Українське мовознавство. – Респ. міжвід. наук. зб. – вип. 10. – К Вид-во при КДУ.
– 1982. – С. 9-15 37.
Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі В 2 т, Т.1.Теоретико- методологічні проблеми генетичної психології. – К Форум, 2002 38.
Матвієнко А.М. Фразеологічні синоніми і варіанти // УМЛШ. – 1965. – № 8.
– С. 16-20 39.
Медвєдєв Ф.П. Українська фразеологія. – Х, 1982. – С. 50-67

90 40.
Мокієнко В.М. Варіантність як одно з джерел утворення фразеологізмів
// Мовознавство. – 1970. – №5. – С. 39-40 41.
Мокієнко В.М. Відкладати в довгий ящик : історія і значення фразеологізмів
// Українська мова та література в школі. – 1982. – № 9. – С. 69-71 42.
Мокієнко В.М. Історико-етимологічний аналіз фразеології та етимологія лексики // Мовознавство. – 1990. – № 5. – С. 3-11 43.
Москаленко НА. з історії дослідження української фразеології // УМЛШ.
– 1967. – №10. – С. 22-26 44.
Мукан Г.М. Структура і синтаксична роль фразеологізмів // УМЛШ. – 1966.
– № 9. – С. 24-27 45.
Панасенко А. Складі функціонування порівняльних фразеологізмів // Урок української. – 2005. – № 5-6. – С. 25-26 46.
Пастушко В. Крилаті слова географії // Рідна школа. – 2001. – № 5. – С. 42-44 Подолян Т. Чому зайці їздять в автобусах ? : Звідки походять фразеологізми
// Сільська школа. – 2004. – 24 лист. № 44-45. – С 48.
Пономаренко А. Чи закинути кругле слівце ? ‖ (про фразеологізми у художніх текстах) // Урок української. – 2003. – № 5-6. – С. 31-32 49.
Пономаренко А. Семантико-граматичні та структурні особливості фразеологізмів з демінутивним та аугментативним компонентом
// Сіверянський літопис. – 2003. – №4. – С. 163-167 50.
Пономарів ОД. Стилістика сучасної української мови. – К Либідь, 1992 51.
Пономарів ОД. Фразеологія ( мовно-стилістичні поради ) // Урок української. – 2002. – № 7. – С. 22-25 52.
Психологія // За ред. Г.С.Костюк. – К Рад. шк., 1968 53.
Редін ПО. Фразеологізми із значенням часу, мотивовані циклічністю в межах доби // Лінгвістичні дослідження : Збірник наукових праць. – Х,
1992. – Вип. 2. – С. 141-147 Рогач О. Відетнонімні фразеологізми // Дивослово. – 1997. – № 4. – С. 15-17 Синиця І.О., Цірис Л.М. Фразеологічний словник усного мовлення учнів
// УЛМШ. – 1973. – № 10

91 56.
Скрипник Л.Г. Від дошки до дошки : із скарбів фразеології // Українська мова та література в школі. – 1980. – № 6. – С. 72 57.
Скрипник Л.Г. Розвиток полісемії у фразеологічній системі української мови
// Мовознавство. – 1972. – № 3. – С. 3-12 58.
Скрипник Л.Г. Фразеологія української мови. – К. : Наукова думка. – 1973.
– 297 с.
59.
Соловець Л. Реалізація етикетних норм спілкування засобами фразеології
// Українська література в загальноосвітній школі. – 2003. – № 5. – С. 43-48 60.
Соловець Л. Робота над фразеологізмами ввічливості (Усталені форми вітання) // Початкова школа. – 2000. – № 3. – С. 7-9 61.
Соловець Л. Фразеологізми як засіб залучення школярів до витоків української культури // Початкова школа. – 2001. – № 4. – С. 26-28 62.
Соловець
Л.Ю. Джерела фразеологізмів етнокультурного змісту
// Українська література в загальноосвітній школі. –2004. – № 8. – С. 52-56 63.
Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія. (За заг. ред.
І.К.Білодіда). – Наукова думка. – К, 1973 64.
Теклюк В.Я. Українська фразеологія : деякі питання теорії // ВДПУ ім. Михайла Коцюбинського. – Серія філологія. – В. – 1999. – № 1. – С. 33-37 65.
Теклюк В.Я. Фразеологізми як синтаксичні одиниці в публіцистиці
// Дивослово. – 2002. – № 1. – С. 14-16 66.
Тепляков І, Альгерт А. Слов’янська фразеологія з компонентом гріш // Проблеми слов’янознавства. – Вип. 48. – Л, 1996. – С. 101-108 67.
Тесленко О. Робота над засвоєнням фразеологізмів української мови на міжпредметній основі // Українська мова і література в школі. – 1999. – № 3.
– С. 23-24 68.
Тесленко О. Фразеологія на уроках рідної мови як етнографічний фактор
// Українська мова та література в школі. – 2003. – №6. – С. 2-3 69.
Удовиченко Г.М. Предмет фразеології та семантичні типи фразеологізмів
// УМЛШ. – 1965. – № 2. – С. 24-28

92 70.
Ужченко В.Д. Вискочити, як Пилип з конопель // Українська мова та література в школі. – 1983. – № 10. – С. 71-72 71.
Ужченко В.Д. Внутрішня форма фразеологізму в зв’язку з внутрішньою формою слова // Мовознавство. – 1993. – № 3. – С. 23-29 72.
Ужченко В.Д. Дидактичний матеріал з української мови. Лексика і фразеологія. Посібник для вчителя. – К Освіта, 1992 73.
Ужченко В.Д., Авксєнтєв Л.Г. Українська фразеологія Навч. посіб. для студ. філолог. фактів унтів. – Харків Основа. – 1990. – 167 с.
74.
Фразеологічний словник української мови В 2 т. За ред. Г.М.Удовиченка.
– К, 1984 Фразеологія ділової мови Словник. Укл. В.Підмогильний, Є.Плужник]
// Освіта. – 1993. – 13 січня (№ 3). – С. 70-79 76.
Чабаненко В. Стилістика експресивних засобів української мови.
– Запоріжжя, 1993 77.
Чукіна В. Мовна картина світу української мови (на матеріалі фразеологізмів) // Українська мова та література. – 2004. – лют. (№ 17).
– С. 3-8 78.
Шмулик С. Фразеологічне багатство нашої мови // Українська мова та література. – 2001. – жовт. (№ 40). – С. 6-7 79.
Щербань Н.П. Проодин із засобів контекстуального перетворення фразеологізмів // Мовознавство. – 1975. – № 4. – С. 41-45 80.
Юрченко ОС. Формування фразеологічного фонду української літературної мови (кінець ХVІІІ – початок ХІХ ст.). – Харків Вища школа.
Вид-во при Харк. унті, 1984. – 207 с.
81.
Юрчук Л.А. Теоретичні засади реєстру фразеологічного словника української мови // Мовознавство. – 1983. – №5. – С. 23-32 82.
Янчук Н. Реалізація функціонально-комунікативого підходу до вивчення фразеології у середніх навчальних закладах нового типу // Українська мова і література в школі. – 2001. – № 4. – С. 28-32

93 83. Феллер М. Що таке вправне спілкування Навіщо і як вчитися спілкуватися Українська мова та література. – 1999. – Ч, жовт. – С. 9-11 84.Чабаненко В.А. Стилістичне увиразнення фразеологізмів [ Вивчення в школі ] // Українська мова і література в школі. – 1981. – №9. – С. 60-62


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал