Кафедра української мови й загального мовознавства Інститут філології й журналістики



Pdf просмотр
Сторінка1/5
Дата конвертації25.12.2016
Розмір0.81 Mb.
  1   2   3   4   5

3

Міністерство освіти і науки України
Вінницький державний педагогічний університет
імені Михайла Коцюбинського

Кафедра української мови й загального мовознавства

Інститут філології й журналістики





Українські фразеологізми як засіб експлікації внутрішнього світу людини




Дипломна робота
студентки магістратури
(спеціальність ”8.010103
Педагогіка і методика
вищої освіти. Українська
мова й література, денна
форма навчання)
групи Б
Мовчан Лілії Леонідівни

Науковий керівник кандидат філологічних наук, доцент
Костюк Алла Валентинівна


Дата захисту
Оцінка


Вінниця

4
Зміст
СТОР.
ВСТУП………………………………………………………………4-5
РОЗДІЛ І. Лінгвістична інтерпретація фразеологізмів Поняття фразеологічної одиниці Слово і фразеологізм Типи класифікацій фразеологічних одиниць Особливості фраземної деривації Джерела української фразеології Системні зв’язки у фразеологічній сфері української мови Розвиток полісемії та омонімії у сфері фразеології Явище синонімії та антонімії у фразеологічному масиві
РОЗДІЛ ІІ. Семантико-граматична характеристика фразеологічних одиниць, які виражають емоції та почуття людей Типологія фразеологічних одиниць, які є репрезентантами емоцій і почуттів людини 2.2. Структура фразеологічних одиниць, які є експлікантами емоцій і почуттів людини 2.3. Особливості емоційно-експресивних фразеологічних одиниць
ВИСНОВКИ………………………………………………………..82-85
БІБЛІОГРАФІЯ……………………………………………………86-92


5
Вступ
За останні роки жодна галузь лінгвістичної науки не привертала до себе такої уваги українських мовознавців, як фразеологія – порівняно молода лінгвістична дисципліна, основні поняття, обсяг проблематики та об’єкт вивчення якої ще остаточно невизначені. Це пояснюється передусім великою семантичною, структурною і функціональною різноманітністю тих одиниць, що сприймаються як стійкі сполуки слів. Така специфіка об’єкта дослідження викликає труднощі у визначенні як місця фразеологічного рівняв ієрархії мовної структури, такі місця фразеології серед інших лінгвістичних дисциплін. Ось чому саме від з’ясування таких питань, як зміст фразеологічної одиниці, визначення її найхарактерніших диференційних ознак, вживання її в мовленні залежить вивчення фразеології загалом, а також окремих її аспектів. Становленню фразеології як галузі лінгвістики сприяло ґрунтовне дослідження семантичної природи словосполучень, а також висвітлення семантико- стилістичних особливостей стійких комплексів слів, здійснене у працях східнослов’янських мовознавців (М.В.Ломоносова, Ф.І.Буслаєва, О.О.Потебні,
І.І.Срезневського, Ф.Ф.Фортунатова, О.О.Шахматова ).
Розробка й обґрунтування теоретичних основ фразеології тісно пов’язані з іменами Є.Д. Поливанова, ВВ. Виноградова, БО. Ларіна, СІ. Ожегова,
О.І. Єфімова, НМ. Амосової. Праці цих лінгвістів стимулювали дослідницьку роботу відомих сучасних фразеологів, а саме ММ. Шанського, ОМ. Бабкіна, ОС. Ахманової, ЛІ. Ройзензона, О.В. Куніна, І.К. Білодіда, П.Й. Горецького,
М.А. Жовтобрюха, В.С. Ващенка, І.Г. Чередниченка, Л.С. Паламарчука,
Л.Г. Скрипник, А.П. Коваль та ін.
Пропонована наукова робота присвячена дослідженню фразеологічних одиниць та конструкцій, які виражають емоції та почуття людей.
Про фразеологізми, які становлять цілком нерозривне чи більш або менш константне за змістом поєднання слів, уже написано десятки й десятки монографій, об’ємних книг, навчальних посібників, не менше й словників, не

6 одну тисячу статей, безліч тез доповідей. І ніби на диво, проблема фразеології розмовного мовлення й дотепер залишається актуальною. Зрештою, так буде й надалі. У писемному й усному мовленні фразеологізми використовуються з особливою комунікативною метою, слугують засобами висловлення одночасно і сконденсованого, і глибокозмістовного, колективно усвідомлюваного, й почуттєво-емоційного, сприяють увиразненню мови, її лексичному багатству, оригінальності та лаконічності думки тощо.
Метою
дослідження є комплексний аналіз структури й семантики нерозчленованих словосполучень та характеристика фразеологічних одиниць, які є експлікантами внутрішнього світу людини.
Завдання:
1) визначити фраземи, які виражають емоції і почуття людини
2) проаналізувати семантично-поняттєву структуру досліджуваних конструкцій
3) дослідити формальні моделі фразеологічних одиниць
Наукова новизна дослідження
полягає насамперед утому, що із Фразеологічного словника української мови за редакцією Г.М.Удовиченка вперше вилучено й згруповано усі фразеологічні одиниці та конструкції, які є репрезентантами внутрішнього світу людини та їхня граматична структура.
Структура роботи.
Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та бібліографії.








7
РОЗДІЛ
І.
Лінгвістична
інтерпретація
фразеологізмів

1.1. Поняття фразеологічної одиниці
Українська мова багата на виражальні засоби, які дають змогу створити образ, відтворити пейзаж, історичну добу. Передати переживання, радість і смуток, возвеличити людину, засудити й викрити негативні риси її. Серед численних слів-синонімів, антонімів, метафор, які роблять мову гарною та образною, гнучкою та експресивною, передають найменші порухи нашого серця, серед цих перлин виділяються стійкі сполуки-фразеологізми, що виражають думки й сподівання мовців, їх побут, історію, культуру, єднають цілі покоління, ато й перелітають від народу до народу. Головні ознаки фразеологізму – влучність, крилатість, дотепність, цілісність, відтворюваність. Отже, фразеологізми – це невичерпні мовні джерела, які живлять мовлення будь-якої стильової зорієнтованості. Фразеологізми наповнюють мовлення глибинною свіжістю, надають йому художнього звучання, лексичної й синтаксичної витонченості, довершеності. Вони фіксують найтонші відтінки думок, почуттів, найрізноманітніші якості мовлення людей, надають йому виразності, національного колориту. В останні роки фразеологія розвивалась досить активно. В українському мовознавстві з’явилась низка ґрунтовних досліджень, у яких, зокрема, висвітлюються суттєві питання класифікації фразеологізмів, їхньої структури, семантики, стилістики, перспективи розвитку фразеологічних одиниць в мові. Фразеологічний фонд мови здавна привертав увагу багатьох вітчизняних мовознавців. Цінні для розвитку фразеологічної теорії спостереження знаходимо в працях М.В. Ломоносова, Ф.І. Буслаєва, О.О. Потебні,
І.І. Срезневського, Ф.П. Фортунатова, О. О. Шахматова та інших видатних дослідників. Становленню фразеології як галузі лінгвістики, що поступово вичленовувалася із синтаксису, лексикології і стилістики, сприяло, з одного

8 боку, ґрунтовне дослідження синтаксичної природи словосполучень (у працях О. О. Шахматова, Ф.П. Фортунатова тощо) із другого, висвітлення у стилістико-семантичному аспекті стійких комплексів слів (Ш. Баллі, А. Сеше тощо. Фразеологія як наука – порівняно молода галузь.
До цього часу існує розбіжність у поглядах мовознавців щодо предмету фразеології, її обсягу. Ось чому саме від з’ясування таких понять, як зміст фразеологічної одиниці, її найсуттєвіших диференційних ознак залежить вивчення фразеології в цілому, а також окремих її аспектів. Ідею про необхідність створення фразеології як самостійного розділу лінгвістичної науки обґрунтував ще у х роках Є. Д. Поливанов, який вважав, що цей розділ займе відособлену і стійку позицію (подібно до фонетики, морфології тощо) у лінгвістичній літературі майбутнього, коли в послідовній постановці різноманітних проблем наша наука буде позбавлена випадкових прогалин [63,61].
У розвиток фразеологічної теорії зробили також значний внесок ВВ. Виноградов, БО. Ларін, СІ. Ожегов, ОМ. Бабкін, ОС. Ахманова, ММ. Шанський, В. Л. Архангельський, В. П. Жуков, О. І. Молотков, ЛІ. Ройзензон та інші науковці. Розвиток фразеологічних студійна Україні пов'язаний з іменами Л. А. Булаховського, П. Й. Горецького, І. К. Білодіда, І. Г. Чередниченка, П. П. Плюща та інших сучасних мовознавців. Творчий доробок цих науковців важко переоцінити.
Однак, незважаючи на цілий ряд публікацій, досі недостатньо вивчені проблеми семантики, структури, становлення та історичного розвитку фразеології. Немає навіть чіткого загальноприйнятого визначення фразеологізму. У лінгвістиці відомо понад двадцять визначень фразеологічної одиниці, але жодне з них не знайшло загального визнання. Деякі вчені вважають, що визначення фразеологічної одиниці таке ж складне, які визначення слова. Наприклад,
О.Шахматов називав фразеологізми нерозкладними сполуками, які складаються з двох або кількох слів, становлять собою граматичне ціле, але виступають у такій формі, що виключає можливість

9 визнати їх взаємну залежність і не дає також можливості визнати яке-небудь із них самостійним членом речення [2,9].
Особливе місце у лінгвістичних дослідженнях займає семантична класифікація ВВ. Виноградова. Опрацьована на грунті синтаксичних ідей
О.О. Шахматова з урахуванням результатів наукових досліджень швейцарського стиліста Ш. Баллі, ця класифікація по суті започатковувала основи фразеології як лінгвістичної дисципліни. Отже, за визначенням
В.Виноградова, фразеологічна одиниця – це сполука, яка не утворюється в процесі мовлення, а відтворюється за традицією [2,10].
Білодід дає таке визначення ‖ Фразеологічною одиницею, звичайно, називають лексико-граматичну єдність двох і більше нарізно оформлених компонентів, граматично організованих за моделлю словосполучення чи організованих за моделлю словосполучення чи речення, яке, маючи цілісне значення, відтворюється в мові за традицією, автоматично
[79, 334]. На думку М.Жовтобрюха, фразеологічними одиницями слід називати стійкі словосполучення, що сприймаються як одне ціле, як єдиний вислів або мовний зворот, неподільний на окремі частини без втрати його значення [79,
335 ].
Предметом вивчення фразеології, на думку Л.Г. Скрипник, є стійкі сполучення двох і більше слів, що створюють семантичну цілість і відтворюються у процесі мовлення як готові словесні формули [73,10]. Поділяючи повністю думку БО. Ларіна проте, що в основі кожної фразеологічної одиниці лежить метафоризація, Г.Ф. Шило підкреслює Фразеологічна одиниця, або фразеологізм – це таке стійке словосполучення, яке виникає в результаті його метафоризації – семантичного оновлення його компонентів [2,12]. Отже, основною ознакою фразеологізму визначається метафоризація, поява нового значення, що часом немає нічого спільного із значенням складових слів-компонентів виразу.
Певна частина мовознавців виділяє цілісність значення фразеологізму, його нерозкладність, а також здатність відтворюватися в

10 готовому вигляді. Так, наприклад, В.П. Жуков фразеологізмом називає стійку, нарізнооформлену відтворювану одиницю мови, наділену цілісним або частковим значенням і здатну сполучатися з іншими словами [74,11].
Отже, наведені та інші існуючі в мовознавстві визначення фразеологічних одиниць свідчать проте, що вченими виділяються різні їх ознаки, серед яких, зокрема, можна назвати
1) семантична цілісність або семантична нерозкладність ВВ. Виноградов, В.Л. Архангельський, В.П.Жуков, ММ. Шанський,
Л.А. Булаховський, М.А. Жовтобрюх, Ф.П. Медведєв, Г.М. Удовиченко);
2) метафоричність (БО. Ларін, ОМ. Бабкін, О.В. Кунін);
3)
нарізнооформленість (Л.Г.Скрипник, В.П.Жуков, ММ. Шанський відтворюваність ВВ.
Виноградов,
В.Л. Архангельський,
В.П.Жуков, ММ. Шанський, Ф.П. Медведєв); наявність не менше двох повнозначних слів (С.Г.Гаврін, ММ. Шанський неперекладність іншими мовами
(Л.А.
Булаховський
,
О.О. Реформатський.
Усі зазначені міркування свідчать про наміри лінгвістів виробити об’єктивні критерії визначення самого предмета фразеології і переконують ще разу тому, що фразеологічні одиниці є надзвичайно складними й суперечливими утвореннями умові Актуальним завданням фразеології як науки є систематизація різного фразеологічного матеріалу, вироблення наукових принципів такої систематизації. Алена жаль, до цього часу існує розбіжність у поглядах мовознавців щодо предмета фразеології, її обсягу. Ось чому саме від з’ясування таких понять, як зміст фразеологічної одиниці, характеристика її найважливіших диференційних ознак залежить вивчення фразеології в цілому, а також окремих її аспектів.
Неможливість виділення одного єдиного визначення фразеологічної одиниці полягає насамперед утому, що для слова і стійких

11 сполук слів нехарактерні властивості, які були б віднесені до кожного з них без винятку.
Для визначення змісту фразеологічної одиниці необхідно встановити її найхарактерніші диференційні ознаки, які були б властиві тільки фразеологізмам. Відсутність хоча б однієї з них може кваліфікуватися по- різному така одиниця перебуває ще у стадії фразеологізації і неповністю набула якісних її характеристик, тобто може розглядатися як потенційний фразеологізм. Зрозуміло, якщо фразеологічна одиниця являє собою особливу одиницю мови, то вона може існувати в мові. Наявність диференційних ознаку фразеологічній одиниці, безперечно не виключає наявності в ній, які в інших мовних одиницях, другорядних не диференційних ознак, які іноді називають факультативними.
У мовознавчій літературі, особливо після появи відомої праці
С.І.Ожегова 'Про структуру фразеології, закріпилося розуміння об’єкту фразеології у широкому і вузькому розумінні слова. Як зазначав
Л.І.Ройзензон, саме такий підхід до об’єкту й обсягу фразеології розколов мовознавців на дві групи [2,13].
Фразеологічні одиниці мови можуть вивчатися у різних аспектах, але вихідними, визначальними завжди будуть ті, які сприятимуть розкриттю того, що робить фразеологізм фразеологізмом, що виділяє його в окрему одиницю мови. Цілком зрозуміло, що для розкриття диференційних ознак, які самої сутності фразеологізму, їх необхідно розглядати у зіставленні з іншими одиницями мови – словом, словосполученням, відзначаючи їх спільні і відмінні риси. Порівняймо, наприклад, значення виразу каламутити воду у таких контекстах До самого вечора каламутили баграми воду на Пслі ‖ (О.Гончар); І принесло ж цього Марка ще до закінчення війни, буде кому воду
каламутити, – це такий, що не всидить і не влежить ‖ (М.Стельмах). У першому випадку вираз має значення робити воду каламутною, нечистою, а в другому – вносити розлад, неспокій, підбурювати людей ‖ тощо.

12
Як бачимо, відмінність наведених виразів полягає втому, що в першому випадку слова мають самостійні лексичні значення. Перебуваючи в лексико-граматичному зв’язку між собою, а також з іншими словами, вони передають зміст вислову, тоді як складові компоненти фразеологічної одиниці, втративши своє самостійне значення, виражають у цілому значення фразеологізму, яке не випливає із значень складових компонентів фразеологічної одиниці.
Отже, першою диференційною ознакою фразеологізму є те, що він має своє особливе значення, якого паралельне вільне словосполучення немає. Говорячи про наявність у фразеологічної одиниці своєї семантики, слід сказати і проте, що подібне значення має кожне повнозначне слово. У цьому виявляється спільність, а разом з тим і відмінність слова і фразеологізму.
У структурно - семантичному плані фразеологічні одиниці є складнішими утвореннями, ніж слова, тому що значення фразеологізму виражається не одним словом, а обов’язковим сполученням двох або кількох компонентів. Компонентами фразеологізму виступають слова–прототипи з властивими їм формами. Лексичне значення слова і значення фразеологізму неадекватні, хоча моменти спільного тут можуть бути. Так, фразеологізмам, які словам, властиві явища синонімії та антонімії [74, 210], тобто вони здатні утворювати самостійні синонімічні ряди, антонімічні пари, наприклад говорити, вести пусту розмову – теревені правити, ляси точити, язиком
плескати, язиком чесати, верзти ахінею, розтікатися мислію по древі, кадити
фіміам; ―тікати‖ – давати драла, давати дьору, тягу давати, п’ятами
накивати; ―бити‖ – дати прочухана, дати жару, березової каші всипати,
нагодувати буханцями, ребра поламати, бубну вибити рукою подати – за
тридев’ять земель хоч греблю гати, курине клюють – як кіт наплакав у рот
води набрати – язиком чесати і подібні. Однак порівняно із словами фразеологізми з емоційно-експресивного погляду, пор. скупий і собака на сіні,
дрімати і клювати носом, посваритися і розбити горщика. Не всі фразеологічні одиниці семантично співвідносяться із словом при відчутній,

13 здавалось би, їх близькості, іноді неможливо передати значення фразеологізму одним словом, пор. точити зуби піймати облизня бога за бороду схопити
велике цабе тощо. Отже, наявність компонентів є другою диференційною ознакою фразеологічної одиниці.
Семантика фразеологізму і його форма, особливості якої характеризуються компонентним складом, перебувають у діалектичній єдності. Процес фразеологізації кожної мовної одиниці складний і тривалий.
Особливості форм багатьох фразеологізмів не можна, наприклад, зрозуміти і пояснити, якщо не зіставити їх з відповідними словосполученнями–
прототипами. Це, безперечно, не означає, що у фразеологізмі не можуть бути відбиті різні в минулому особливості словосполучення. Утворившись внаслідок багаторазового вживання в людському колективів тій чи іншій виробничій галузі, вирази поступово розширювали свої функції, набували нового змісту, пор., наприклад такі професійні вислови, як не святі горшки ліплять (змови гончарів міряти на свій аршин (змови продавців намилити шию кому, під
одну гребінку підстригти кого (змови перукарів бути під димовою завісою,
свиню підкласти (змови військових грати першу скрипку, підвищувати тон змови музикантів) та інші. При цьому слід мати на увазі, що крім внутрішніх законів розвитку мови, у процесі переосмислення важливу роль відіграють екстралінгвістичні чинники. Компоненти фразеологічної одиниці на відміну від слів у словосполученні – це складові її частини, і між ними відсутні ті смислові, формальні відношення і зв’язки, які є між словами у звичайних словосполученнях. Отже, являючи собою єдність змісту і форми, фразеологізм розглядається як самостійна одиниця мови, здатна, як інші мовні одиниці, виражати свою семантику, вступати з іншими одиницями мовив смислові та граматичні зв’язки, а значить, мати граматичні категорії, тобто виконувати самостійну синтаксичну функцію. Таким чином, наявність у фразеологічної одиниці граматичних категорій є також однією з її диференційних ознак.

14
Фразеологічна одиниця виступає в кожному випадкові як готова формула. Вона протиставляється умові та мовленні тим одиницям, які виникають за відомим зразком і за певними правилами.
Останнім часом деякі мовознавці не відносять відтворюваність до основних диференційних ознак фразеологічної одиниці на тій підставі, що властивість відтворюватися зумовлюється не тільки лінгвістичними, ай психологічними факторами. Дійсно, якщо розглядати відтворюваність у широкому плані, то слід віднести її до суттєвих ознак мови взагалі, бо відтворюватися можуть словосполучення, слово, речення, тобто все, що пов’язане з мовною практикою її носіїв. Однак фразеологічна відтворюваність, на нашу думку, має свою специфіку, яка зумовлюється певними закономірностями фразеологізації, шляхами перетворення вільного словосполучення у фразеологізм. Багаторазове повторення і відтворення у пам’яті носіїв готових словесних сполук, формул відіграло , мабуть, важливу роль у процесі становлення тієї чи іншої фразеологічної одиниці.
Отже, під фразеологізмом ми розуміємо окрему самостійну одиницю мови, що характеризується фразеологічним значенням, компонентним складом, граматичними категоріями, відтворюваністю. Сукупність мовних одиниць, яким властиві ці риси, буде становити обсяг фразеології будь-якої мови [2,12].
Аналізуючи фразеологічний матеріал, М.Ф.Алефіренко визначив, що основними аргументами при виділенні фразеологічних одиниць у відносно самостійний рівень мовної структури служать своєрідний виявна фразеологічному рівні загальномовних закономірностей, що зумовлюються місцем фразем у системі мови та характером їх взаємодії з одиницями інших рівнів наявність у фразем ознак, спільних для всіх одиниць даного класу, які, виражаючи їх внутрішні закономірності, становлять специфіку фразеологічної підсистеми мови

15 відмінний від інших одиниць (у межах даного класу мовних елементів) розвиток внутрішньої взаємодії фразем, унаслідок чого вони істотно відрізняються від інших класів мовних явищ генетичне і функціональне відношення фразем до одиниць різних рівнів мовної структури, внаслідок якого виникає не тільки кількісне зростання мовних елементів, а створюються нелінійні, властиві тільки рівневі фразем, інтегральні (суцільний, єдиний) ефекти емерджентність (поява нових якостей) одиниць фразеологічного рівня мови, яка виявляється у провідній ролі цілого утворення стосовно його складових частин, коли структурно-семантичні ознаки фраземи не визначаються безпосередньо адитивними (здатність до додавання) властивостями її компонентів – одиниць нижчих рівнів мовної структури специфічні внутрішньофразеологічні зв’язки і відношення, які на відміну від інших мовних одиниць визначають семантичні і граматичні властивості фразем; своєрідні зовнішні фразеологічні відношення фраземних знаків , які служать виявом їх спеціального функціонально-комунікативного призначення інваріантні обмеження мовленнєвих трансформацій фразем, поза якими видозміна фразеологічних одиниць взагалі неможлива, оскільки вона зумовлює їх дефразеологізацію [7,43].
Право фразем на самостійний рівень умовній структурі обґрунтовується, по-перше, наявністю у фразем усіх інваріантних ознак мовної системи по-друге, якісною своєрідністю фразем у системі одиниць мови по- третє, їх ієрархічними зв’язками з одиницями суміжних рівнів по-четверте, особливими синтагматичними й парадигматичними відношеннями фразем у системі мови. Інакше кажучи, приналежність фразем до відносно самостійного рівня мови визначається загальномовними та індивідуальними ознаками, і насамперед обов’язковою для всіх одиниць мови на відміну від елементів плану змісту чи плану вираження мови, матеріальною субстанціональністю, яка у

16 межах фраземних знаків знаходить своєрідне вираження й особливий зв’язок з процесами відображення дійсності у свідомості мовців.
Сутність інтеграції лексему нову одиницю мови – фразем – полягає у втраті значення детермінованих лексем, які, поєднуючись із лексичним значенням детермінуючого компонента, утворюють якісно новий сплав – сематику фраземного знака. Лексичні компоненти, поєднуючись у межах того чи іншого фраземного знака в семантично неподільне ціле, втрачають знакову природу одиниць попереднього рівня і ―попереджуються‖ в конститутивно- розрізнювальні елементи одиниць вищого рівня. Наприклад, у реченні Нащо кияни знов-таки сказали йому Княже, ти на нас не гнівайся, але не можемо на
Мономахове плем’я руки підняти‖ слова рука і піднімати, виражаючи у сталому сполученні руки підняти значення повстати, перетворились з одиниць лексичного рівняв елементи фразеологічного рівня. Вже ця залежність лексичних і фразеологічних одиниць не дозволяє об’єднувати їх в один структурний рівень мовної системи.
Утворюючи постійний мовний контекст, компоненти фраземи забезпечують її стійкість. Саме завдяки стійкості компонентного складу фразема набуває здатності до структурно-семантичної відтворюваності. Інколи стійкість розглядають як диференнційну ознаку фразем, яка нібито відрізняє їх від інших одиниць мови. На наш погляд, стійкість – загальномовна ознака, властива всім одиницям мови фонемам, кожна з яких утворюється сполученням одним і тим же набором диференційних ознак морфемам, кожна з яких має постійний склад фонем лексемам, кожна з яких утворюється сполученням одних і тих самих морфе й відтворюваності. При цьому, звичайно, одиниці різних рівнів мов м ( учительський ). Стійкість будь-якої одиниці мови – це умова її цілісності и відрізняються неоднаковим характером стійкості. Тому спираючись на дослідження науковців, можна стверджувати, що фразеологізми мають свою форму, зміст, ознаки фразеологічні значення

17 компонентний склад граматичні категорії відтворюваність (ця диферентна ознака знаходить підтримку не у всіх науковців цілісність емоційність, образність, експресивність, оцінність.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал