Житомирський державний університет імені івана фр анка соціально-психологичний факу льтет кафедр а соціальної та пр актичної психології



Скачати 442.33 Kb.

Сторінка3/4
Дата конвертації08.01.2017
Розмір442.33 Kb.
1   2   3   4
професії типу «людина – техніка», пов’язані з взаємодією людини з технічними об’єктами;
професії типу «людина – природа», в яких об’єктом праці виступають природні системи – рослини, тварини, мікроорганізми та умови їх існування;
професії типу «людина – людина», пов’язані із взаємодією людини з
іншими людьми;
професії типу «людина – художній образ», в яких об’єктом праці виступають художні образи або їх елементи;
професії типу «людина – знакова система», де об’єктом праці є умовні знаки та їх ознаки-слова, цифри, формули, хімічні символи, ноти, схеми, графіки.
Учням пропонується ознайомитися з наступною інструкцією: «Зробіть в бланк відповідей відповідною позначкою найбільш привабливі для вас види діяльності. Цифри в стовпцях таблиці відповідають номеру запитання в списку видів діяльності. При цьому, коли дуже подобається даний вид діяльності, то поставте «++», коли просто подобається – «+», коли не подобається – «-», коли зовсім не подобається – «--», коли не знаєте, то поставте «0».
При обробці результатів ведеться підрахування позитивних і негативних відповідей для кожного типу професій. Визначаються типи з найбільшою кількістю плюсів. Максимальні суми позитивні (чи негативні) свідчать про усвідомлену схильність (чи навпаки) піддослідного до відповідного типу професій.

24
3.2. Вивчення професійної спрямованості та професійних схильностей
старшокласників, їх роль у процесі професійного самовизначення.
Результати дослідження і їх аналіз.
В результаті проведеного дослідження був отриманий ряд даних, які піддалися подальшій обробці і детальному аналізу.
Участь у дослідженні взяли 62 учня 10-11 класів (віком 15-18 років). З них 29 осіб чоловічої статі і 33 – жіночої.
Нагадаємо, що мета нашого дослідження полягає у з’ясуванні особливостей професійного самовизначення особистості, а саме у діагностиці особистісної спрямованості молоді та схильностей до вибору професії певного типу.
Розглянемо результати, отримані за методикою Б. Басса (табл. 1).
Таблиця 1. Розприділення різних груп респондентів за певними типами особистісної спрямованості, %
Респонденти
Вид професійної спрямованості особистості
Юнаки
Дівчата
Загальні результати
На себе ( Я )
31 30 30
На спілкування ( С )
38 65 53
На справу, діло ( Д )
31 5
17
З приведеної вище таблиці видно, що більша частина учнів характеризується спрямованістю на спілкування (53 %), тобто їхнім прагненням при виконанні певної професійної діяльності є не стільки досягнення певного результату, як бажання підтримувати емоційні стосунки з людьми (співробітниками).
Характерною для таких людей є залежність від групи, підвищена потреба у неофіційному спілкуванні. Якщо враховувати стать опитаних, то помітно, що більше це прагнення виявляється у дівчат (65 %). За кількістю осіб наступним іде спрямованість на себе (30 %), що виражається у орієнтації на винагородження і задоволення, агресивності у процесі досягнення бажаного соціально-економічного статусу, прагнення до влади та підпорядкування
інших. По цьому показнику і юнаки, і дівчата характеризуються певною однорідністю (відповідно 31 і 30%). Професійна спрямованість на справу займає останнє місце у списку (тільки 17 %). Хоча якщо брати показники юнаків, то цей вид спрямованості не можна назвати незначущим. Майже третина опитаних респондентів чоловічої статі (31%) схиляється до орієнтації на ділову співпрацю, виконання роботи якнайкраще тощо.

25
Ще одним цікавим фактом дослідження може бути те, що з віком і з наближенням до завершення шкільної програми зростає орієнтація учнів на спілкування і дещо зменшується частка спрямованих на себе.
Наступним етапом нашого дослідження стало виявлення схильностей випускників до вибору професії того чи іншого типу (табл. 2).
Таблиця 2. Розподіл опитаних відповідно до професійних переваг, %
Респонденти
Тип професійної діяльності
Юнаки
Дівчата
Загальні результати
Людина- людина
44 30 36
Людина- природа
19 10 14
Людина-жудожній образ
1 45 25
Людина- знакова система
6 10 8
Людина - техніка
30 5
17
Загальні результати свідчать, що більшість респондентів (36 %) схильні до професій типу «людина-людина», який базується на взаємодії людини з
іншими людьми. Для успішного освоєння і здійснення професійної діяльності цього типу необхідно постійно вдосконалювати власні знання, вміння, навички, формувати у себе високий рівень самовитримки. Найменш привабливими для учнів є професії типу «людина-знакова система», до якої схиляються лише 8 % опитаних. Цікавим фактом при цьому є те, що більшість виборів у цьому випадку належить дівчатам. Проаналізувавши дані дослідження можна помітити певні відмінності у виборі юнаків і дівчат: для перших більш привабливими є тип «людина-людина», тоді як другі в більшості випадків обирають професії типу «людина-художній образ», об’єктом праці в яких є художні образи або їх елементи. Відповідно для успішної трудової діяльності в межах цього типу необхідними є нестандартний розум, розвинене естетичне відчуття, почуття прекрасного тощо.
Значна кількість опитаних юнаків схиляються до типу «людина-техніка»
(взаємодія людини з технічними об’єктами) (30 %). Цікавим
є факт повної протилежності відповідей, які стосуються професій типу
«людина-художній образ»: дівчата – 45 % (максимум відповідей), юнаки – лише 1 %.

26
За даними по двох методиках можна зробити наступні висновки. Більшість старшокласників характеризуються спрямованістю при виборі професії і при подальшому її виконанні переважно на неофіційне, емоційне спілкування з людьми. Це негативно може відобразитися на якості вироблення певних товарів, однак це безсумнівно надає перевагу людям, занятим у сфері надання різноманітних послуг. Високий показник професійної спрямованості на спілкування за методикою Б. Басса корелює з схильністю учнів обирати професії типу «людина-людина»: лікарі, педагоги, продавці, психологи тощо.
Високий відсоток спрямованості юнаків на успішне виконання діяльності відповідає високому показнику по виборі професій, пов’язаних з роботою з різноманітним технічним устаткуванням; в той же час високий відсоток спрямованості на спілкування у дівчат корелює з схильністю до типу
«людина-художній образ».
За допомогою цих методик стало можливим продіагностувати рівень усвідомлення схильності до вибору професії того чи іншого типу. Останній характеризується певною відмінністю у певних груп старшокласників. Деякі з них точно впевнені, що їхнє майбутнє дійсно залежить від певної професії, а інші, вибираючи певний варіант відповіді, просто вказують, що цей тип професій є для них «найменш непривабливим», ніж інші. Дані про характер усвідомлення старшокласниками свого професійного вибору та динаміку цього процесу можна отримати з таблиці 3 (%):
Вік і стать опитуваних
15-16 р
17-18 р
Рівень усвідомлення юнаки дівчата юнаки дівчата
Загальні дані
Високий
25 67 63 65 56
Невисокий
75 33 37 35 44
Як видно у 15-16 років дівчата переважають юнаків за рівнем усвідомлення професійного вибору. Проте ближче до закінчення навчання в школі ці показники за двома статями вирівнюються на користь високого рівня усвідомлення. Узагальнюючі дані (високий рівень – 56 %, невисокий – 44%) свідчать про те, що більшість випускників середніх загальноосвітніх шкіл відповідально і цілеспрямовано підходить до професійного самовизначення.
Це може пояснюватися як результат самостійної роботи деяких учнів над собою і усвідомленого вибору професії на основі аналізу власної особистості, так і ефективним функціонуванням системи професійної орієнтації і професійної пропаганди.
Однак великий відсоток тих, які роблять свій професійний вибір не у відповідності до своїх можливостей. Вони орієнтуються на думку батьків,

27 друзів, ЗМІ, на престиж певних професій, а зовсім не рахуються з вимогами тих чи інших спеціальностей, погано поінформовані у світі професій. Такі люди потребують спеціальної допомоги, яку вони можуть отримати від розгалуженої сучасної системи профорієнтації.
3.3. Форми психолого-педагогічної допомоги випускникам при
виникненні труднощів у виборі професії.
Правильний вибір професії як наслідок професійного самовизначення забезпечує швидке оволодіння професією, підвищує задоволеність працею, сприяє закріпленню трудової дисципліни, сприяє, або навпаки, затрудняє загальний розвиток і становлення особистості, оскільки являється таким явищем, яке при неправильному проходженні може знищити все життя людини, зруйнувати всі її плани і зробити її нещасною.
Згідно з проведеними соціологічними і психологічними дослідженнями рівня сформованості професійних планів, лише 30-40 % випускників шкіл можуть самостійно обрати професію, не вдаючись до сторонньої допомоги [4, 13].
Решта (більша частина) випускників потребує допомоги профорієнтаційної служби. Це і призвело до розвитку системи професійної орієнтації.
Професійна орієнтація – з одного боку є самостійною областю знання а з
іншого боку, формується на стику педагогіки, психології, соціології, економіки, філософії, медицини тощо. Системний підхід до визначення професійної орієнтації дозволяє не тільки врахувати її міждисциплінарні аспекти, але й визначити цілі, задачі, функції, структуру, зміст профорієнтації. Система профорієнтації покликана здійснювати різноманітну допомогу при виборі професії; психологічна допомога при цьому посідає певне місце.
Традиційно виділяють наступні функції системи профорієнтації [4, 6-23]: соціальна – засвоєння певної системи знань, норм, цінностей, що дозволяють здійснювати соціально-професійну діяльність в якості повноправного і повноцінного члена суспільства; економічна – покращення якісного складу працівників, підвищення професійної активності, кваліфікації і продуктивності праці; психолого-педагогічна – виявлення, формування і врахування індивідуальних особливостей кожного оптанта; медико-фізіологічна – врахування вимог до здоров’я і окремих фізіологічних якостей, що необхідні для виконання тієї чи іншої професійної діяльності.

28
Таким чином, оптимальна система профорієнтації повинна враховувати всі важливі аспекти вибору професії. Невід’ємною стороною профорієнтації є професійна просвіта.
Професійна просвіта включає в себе професійну інформацію, пропаганду і агітацію, передбачає озброєння випускників певною сукупністю знань про соціально-економічні, психофізіологічні та інші особливості різних професій, про умови вибору і про шляхи отримання професії тощо. Системою професійної пропаганди охоплюється весь контингент випускників, тому якість її роботи має дуже велике значення. Особливо важливими є повнота і достовірність інформації. Однак достовірна інформація про світ професій – це ще не все. Крім того в задачі професійної просвіти повинно входити формування у обираючих професію вміння оперувати інформацією про світ професій, враховувати умови правильного вибору професії і усвідомлювати різноманітні аспекти вибору професії. Оскільки процес професійного самовизначення протяжний у часі і початок його припадає на ранні етапи формування особистості, робота по професійній просвіті повинна починатися не у випускному класі, а набагато раніше і проводитись регулярно й цілеспрямовано.
В основу змісту підготовки до профорієнтаційної роботи з учнями покладені такі ключові моменти [30, 6-7]:
1. Систематичність та неперервність підготовки. Профорієнтація – це складна динамічна система, яка функціонує в суспільному та особистісному планах, взаємопов’язаних між собою. У процесі підготовки до профорієнтації необхідно враховувати всі структурні елементи системи, особливості розвитку і формування особистості школяра на різних вікових етапах.
2. Психологічна насиченість роботи. Професійне самовизначення – не лише соціальний акт, але й психологічне явище, яке відповідає психологічній структурі особистості та її потребам. Ігнорування психологічного аспекту підготовки до реалізації профорієнтаційних завдань знижує ефективність профорієнтаційної роботи, збільшує кількість помилкових виборів учнів.
3. Особистісна значущість профорієнтаційної роботи. Система підготовки до профорієнтації в змістовному та методичному плані повинні відповідати потребам учнів у самооцінці, самовдосконаленні, самопідготовці до вибору професії. Профорієнтатор повинен орієнтуватися й на формування в учнів позитивного ставлення та інтересів до різних видів кваліфікованої професійної праці.

29
Однією з проблем на рубежі ХХ і ХХІ століть являється збільшення в нашій країні числа дітей і підлітків так званої групи ризику. Вони проживають і виховуються в різного роду закладах: дитячих будинках, притулках, реабілітаційних центрах. До категорії дітей, що входять до групи ризику, відносяться підлітки: з проблемами в розвитку без яскраво вираженої клінічної патології; з неблагополучних сімей; сироти; із сімей, що потребують соціально-психологічної підтримки і захисту прав; діти біженці і учасники військових конфліктів. В дану групу входять і діти, так чи інакше потерпілі від терористичних актів. В останній час виявляються все більше випадків так званого прихованого сирітства, що виражається в поганих побутових умовах сім’ї, руйнуванням сімейних традицій, жорстокому відношенні до дітей тощо.
Умови життя цих дітей дуже сильно відбиваються на їх психологічних особливостях. Це в свою чергу ускладнює процес професійного самовизначення підлітків групи ризику. При вивченні їх уявлень про власне майбутнє був встановлений факт. Стремління «жити багато», «мати багато грошей» без пояснення шляхів досягнення бажаного результату характерне для більшості вихованців дитячих будинків та інтернатів.
Як відомо, важливими складовими здатності зробити професійний вибір є самоповага і самосприйняття підлітка. Згідно проведених досліджень [2, 42] для дітей групи ризику характерне більш критичне оцінювання своїх якостей
(для підлітків загальноосвітньої школи властиве позитивне самосприйняття), що створює складності при формування професійних інтересів і планів.
Зробивши узагальнення по всім психічним показникам у дітей-сиріт і порівнявши їх зі звичайними підлітками, можна зробити висновок, що процес професійного самовизначення їх є ускладненим. Часто він проходить стихійно, що призводить до невпевненості в собі. З одного боку, діти хочуть жити самостійно, не від кого не залежати, з іншого – бояться цієї самостійності. Недостатня соціальна зрілість, незацікавленість в отриманні професії, невміння пристосовуватися до нових соціальних умов загострюють проблему професійного вибору дітей групи ризику. Тому актуальним є питання психологічного і педагогічного супроводу професійного вибору таких дітей. Робота з такими дітьми вимагає від спеціалістів, які займаються формуванням самовизначення, високої професійної майстерності, вміння адаптовувати наявний діагностичний і методичний матеріал, розробляти нові психодіагностичні і психокорекційні методики, звичайно на основі психологічних особливостях і первинних професійних інтересів.
Одним із найбільш ефективнішим структурним компонентом профорієнтації
є професійна консультація – процес надання людині допомоги у виборі чи

30 зміні професії, місця роботи, другої освіти на основі всебічного вивчення та врахування її професійних інтересів, прагнень, індивідуально-психологічних особливостей, ціннісних орієнтацій, стану здоров’я і потреб ринку праці.
Основним методом профконсультаційної роботи – клієнт-орієнтована бесіда, спрямована на розв’язання соціально-психологічних проблем особистості, актуалізованих у зв’язку з її професійним самовизначенням. Метод бесіди може використовуватися як самостійно, так і в сукупності з іншими методами професійної орієнтації (різноманітні діагностичні методики тощо).
Виділяють наступні види професійної консультації[4, 14]:
- довідково-інформаційна, в ході якої обираючому професію пропонується різна інформація ( про канали працевлаштування, вимоги при прийомі на роботу чи на навчання, можливості засвоєння різноманітних професій, перспективи професійного росту);
- діагностична, спрямована на вивчення особистості суб’єкта вибору професії з метою виявлення відповідності її особливостей тому чи іншому виду професійної діяльності;
- формуюча, що стосується корекції вибору професії в залежності від особливостей суб’єкта вибору професії;
- медична, спрямована на відповідність здоров’я суб’єкта вибору професії до майбутньої професійної діяльності.
Сьогодні актуальність проведення медичної консультації є особливо значущою, оскільки відсоток абсолютно здорових і придатних до виконання будь-якої професійної діяльності людей дуже низький.
Головна мета психологічної консультації – допомогти суб’єкту вибору професії усвідомити особливості його особистості, інтереси, схильності, мотиви вибору професії, зрозуміти потреби і можливості суспільства і дати рекомендації по вибору шляхів навчання і сфери діяльності, тобто допомогти знайти шляхи досягнення оптимальної відповідності між особистістю і професією.
Для здійснення цієї мети профконсультант має вирішити такі завдання [30,
70-71]:
- оцінити можливості клієнта, його позитивні і негативні інтереси, нахили:
- виявити рівень інформованості клієнта про стан ринку праці, зміст професій, доповнити й упорядкувати цю інформацію, вказати на джерела її отримання;

31
- виявити потреби клієнта професійного та загального характеру;
- провести психодіагностичне обстеження (мотиви, здібності, риси характеру тощо);
- мобілізувати приховані психологічні ресурси клієнта, що забезпечують самостійне вирішення проблем;
- провести корекцію адаптаційних та особистісних дисгармоній клієнта;
-надати допомогу у виробленні умінь аналізувати процес підготовки й прийняття рішення щодо професійного майбутнього.
Профконсультант повинен завжди пам’ятати, що кожний клієнт є унікальною, неповторною особистістю, тому і методи надання допомоги мають бути не сталими для всіх. Не можна проектувати особливості попереднього, «вчорашнього» випадку на нові ситуації інших клієнтів, які звернулися по допомогу сьогодні. Так само недостатня об’єктивність процесу консультування, явища перенесення і контр перенесення спотворюють результати дослідження і можуть призвести до негативних наслідків.
Важливою передумовою успішного вирішення проблем особистості щодо професійного самовизначення є уміння зіставляти свої: «хочу» - бажання, прагнення, наміри, інтереси, ціннісні орієнтації (в основному виконують спонукальну роль, забезпечують суб’єкта вибору професії енергетичною напругою); «можу» - пізнавальні та інтелектуальні можливості (планування та розгортання програми, інформаційне забезпечення);«маю» - стійкі психофізіологічні, характерологічні та фізичні властивості (виконавча і регуляторна сторони діяльності особистості).
Головна концептуальна ідея, покладена в основу проведення профконсультаційної бесіди – розгляд її як засобу активізації професійного самовизначення особистості, суб’єкта власного професійного і життєвого вибору. Профконсультант повинен прагнути до актуалізації внутрішніх резервів, можливостей для самореалізації в професійному просторі, формування в людини здатності самостійно приймати рішення щодо вибору чи зміни професії та розв’язувати інші проблеми. Основою такого підходу є принцип гуманізації, опора на можливості й індивідуально-психологічні ресурси особистості, акцент на самоформування, вибір власного професійного шляху, способів і засобів індивідуального розвитку. Тобто, особистість повинна бути здатною формувати, створювати себе сама, свою
індивідуальність, уміти переосмислити власну сутність. У цьому людині в процесі профконсультаційної бесіди необхідно допомогти, але ні в якому разі не вирішувати за неї її проблем.

32
Окрім методу проведення профконсультаційної роботи (бесіди), вона має чітко організовану структуру застосування. Професійна психологічна консультація передбачає індивідуальну роботу з оптантами (людина, що обирає), однак в зв’язку з недостатнім розвитком системи психологічної профконсультації поки що переважають групові форми роботи. В основному вони носять профінформаційний характер, хоча робота з групою випускників дає можливість вирішити і чисто профконсультаційні задачі. Групова профконсультація включає в себе попередню бесіду на профорієнтаційну тему, що торкається питань особистісного смислу вибору професії; формування адекватної мотивації професійного самовизначення, соціальної значущості праці; виявлення за допомогою різноманітних методів інтересів і схильностей випускників як одного з найвпливовіших факторів вибору професії; обробку і обговорення результатів.
Отже, групова профконсультація в результаті дає можливість виявити тих осіб, які найбільшою мірою потребують індивідуальної профконсультації, і отримати від них попередню інформацію. Основною і найбільш продуктивнішою формою роботи є індивідуальна психологічна консультація.
Практика профконсультаційної роботи виробила два рівня індивідуальної профконсультації, які відрізняються за ступенем повноти і складності: первинна профконсультація та індивідуальна профконсультація [4, 18].
Первинна профконсультація проводиться з невеликою групою (2-4 людини).
Програма її будується так, щоби виявити основні мотиви вибору професії, ступінь сформованості професійного плану, визначити професійну спрямованість, пізнавальні та професійні інтереси кожного члена групи. Крім діагностичного первинна профконсультація несе у собі і формуючий елемент, оскільки в процесі її відбувається остаточне формування професійного плану, підвищення ступеня відповідальності суб’єкта в процесі вибору професії. Так як первинна профконсультація переважно не торкається глибоко індивідуальних сфер особистості суб’єкта, проведення її в невеликій групі, а не наодинці, підвищує її ефективність. Група може бути сформована самим профконсультантом по результатам попередньої бесіди чи на основі спільності проблем членів групи. Частіше всього група виникає природнім шляхом, оскільки проблема вибору професії є актуальною для більшості випускників, і бажаючому звернутися до профконсультанта не важко знайти серед своїх однолітків тих, хто хоче до нього приєднатися. Таким чином, часто утворюється своєрідна група однодумців, що зосереджені на вирішенні однієї проблеми. Профконсультант включається в цю групу в якості координатора і помічника.
Якщо первинна профконсультація не приводить до бажаного результату – формування обумовленого професійного плану, виникає необхідність в поглибленій індивідуальній профконсультації, яка передбачає більш

33 обширну і поглиблену програму вивчення особистості випускника і, звичайно, виключно індивідуальну роботу з ним.
Індивідуальна психологічна профконсультація проводиться по певній програмі, що являє собою не випадковий набір методів, а структуру, що реалізує системний принцип прикладного психологічного дослідження.
Теорія індивідуальності, розроблена Б.Г. Ананьєвим, розглядає психіку як
«інтеграцію» трьох основних психічних структур: індивід (структура прагнень і можливостей людини, тобто її статево-вікові, конституційні і білатеральні особливості), особистість (структура тенденцій, відношень, цінностей і мотивів) і суб’єкт діяльності (структура дій, операцій, що реалізуються психічними процесами і функціями).
Вимоги професії, які адресовані різним структурам індивідуальності, розрізняються за ступенем жорсткості. Традиційно виділяють якості, з одного боку, професійно бажані і професійно небажані, з іншого боку, професійно необхідні і професійно недопустимі. Вони відображають різний ступінь жорсткості вимог професії до людини.
При індивідуальній профконсультації необхідно враховувати, по-перше, амбівалентну природу індивідуальності, а по-друге, специфіку вимог професії до людини. Якість, яка являється проявом індивідної природи людини, найбільш стійка, а, отже, недостатня розвиненість цієї якості, якщо вона являється професійно необхідною і не може бути компенсована іншими, обумовлює непридатність людини до даної професії, часткову або повну.
Якості, які не є так жорстко обумовлені генотипом, відкривають перед суб’єктом вибору професії певні можливості щодо їх корекції і компенсації, що повинно обов’язково враховуватися профконсультантом. Різноманітні професії висувають вимоги до різних структур індивідуальності – індивіда, суб’єкта діяльності, особистості. Розуміння спрямованості вимог до професії дає ключ до психологічних механізмів, посередництвом яких реалізується конкретна професійна діяльність, а отже, й можливість корекції чи компенсації тих чи інших професійно значущих якостей, а також забезпечується надійність і ефективність компенсації. Ця важлива обставина повинна враховуватися профконсультантом при організації психологічного обстеження суб’єкта вибору професії і подальшої корекційної роботи з ним.
Питання щодо проблем професійного самовизначення старшокласників є дуже обширним. Як вже було сказано, приблизно 30 % випускників середніх шкіл здатні самостійно обрати свій професійний шлях. Інші потребують сторонньої допомоги. Звичайно проблеми і питання, з якими до профконсультанта звертаються випускники, є індивідуальними. Проте велике число труднощів, пов’язані із професійним самовизначенням, схожі і

34 піддаються класифікації. Клімов Є.О. виділяє ряд проблемних ситуацій, що супроводжують процес професійного самовизначення [17, 71-98].
1. Оптант добре орієнтується у світі професій, вибрав собі професію відповідно до своїх інтересів, здібностей, має уявлення щодо шляхів отримання професії, але звертається до профконсультанта з метою підтвердження свого професійного вибору. Не дивлячись на відсутність труднощів у даному випадку, консультант все ж може провести деяке додаткове дослідження особистості оптанта, оскільки за зовнішнім благополуччям можуть приховуватися певні особистісні проблеми, які негативно можуть вплинути на процес самовизначення.
2. Оптант має декілька варіантів професійного плану і не знає який з них обрати для втілення. В даному випадку завданням профконсультанта є визначення спрямованості особистості, мотивів вибору професії; потрібно детально розглянути разом з клієнтом альтернативи вибору і на цій основі обрати один найоптимальніший.
3. У деяких випадках професійний план може породжувати суперечності або внутрішні (недооцінка себе, завищений рівень домагань тощо), або зовнішні
(непорозуміння з батьками, вчителями тощо). Тут важливо вияснити зону конфлікту. Додатково необхідно провести декілька зустрічей з батьками, вчителями, якщо виникає така необхідність.
4. Клієнт не має професійного плану, невпевнений в собі, однак проявляє деякі схильності до того чи іншого виду професійної діяльності. В даному випадку профконсультант організовує систематичну роботу з клієнтом, під час якої охоплює всі аспекти формування професійного плану й професійного самовизначення.
5. Можливою також є ситуація, в якій клієнт не має ні сформованого професійного плану, ні виражених схильностей до якоїсь сфери діяльності. В даному випадку проводиться обширна діагностична робота, в ході якої виясняються різноманітні особливості суб’єкта вибору професії, а також причини відсутності схильностей. Перш за все профконсультанту потрібно допомогти клієнту проявити себе як особистість. Можливо причиною відсутності професійного самовизначення є якісь дефекти у розвитку певних сфер особистості суб’єкта вибору професії.
Отже, здійснюючи допомогу у виборі професії, психолог-профконсультант зіштовхується з широким колом психологічних проблем, що викликані різноманітними аспектами розвитку особистості на етапі закінчення загальноосвітньої школи, які, можливо, лише частково пов’язані з вибором професії, однак тісно переплетені з життєвим самовизначенням.

35
Тому головною метою системи профорієнтації є формування в учнів внутрішньої готовності до усвідомленого і самостійного вибору професії, життєвих цілей, планів щодо їх досягнення, готовності до побудови і корекції перспектив особистісного розвитку в рамках конкретної професійної діяльності.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал