Житомирський державний університет імені івана фр анка соціально-психологичний факу льтет кафедр а соціальної та пр актичної психології



Скачати 442.33 Kb.

Сторінка2/4
Дата конвертації08.01.2017
Розмір442.33 Kb.
1   2   3   4
Розділ ІІ. Методичні засади і форми професійної орієнтації
старшокласників
2.1. Сутність і структура професійної орієнтації.
Теорія, методи й методики професійної орієнтації в Україні, як і в інших країнах СНД, пройшли складний шлях свого становлення. У 60-х і першій половині 70-х років панувало визначення професійної орієнтації як системи державних заходів, спрямованих на формування в учнівської молоді психологічної готовності до вибору професій на основі потреб суспільства із урахуванням інтересів і схильностей особистості учня. Неважко помітити, що ключовими елементами визначення такого типу є державне управління про- цесом підготовки учня до вибору професії, спрямованість цього управління на певне коло професій і на певні галузі виробництва, формування в учнів

14 психологічної готовності вибору саме цих, заданих професій. Особистість учня в такому процесі витискається на край системи. Урахування психологічної структури особистості учня здійснюється «на основі потреб суспільства», тобто як другорядний елемент професійної орієнтації.
Українські психологи розробили нову концепцію професійної орієнтації,
яка знайшла широке визнання в наукових колах, у навчальній роботі вищих закладів освіти педагогічного та психологічного профілю й у практиці профорієнтаційної роботи з учнівською молоддю. Вихідною позицією у розробці нової системи професійної орієнтації було бачення особистості насамперед не як об'єкта, а як суб'єкта саморозвитку. І саме цей процес саморозвитку покладено в основу формуючих функцій профорієнтації.
Особистість у професійній орієнтації виступає як суб'єкт діяльності, суть якої полягає у підготовці до професійного самовизначення. Засоби професійної орієнтації при цьому набувають характеру сприятливих умов, що сти- мулюють особистість до профорієнтаційної діяльності й через це до само- пізнання, самокреації й саморозвитку із спрямуванням на оптимальне вирі- шення власних життєвих завдань. Свідоме професійне самовизначення передбачає аналіз особистістю суб'єктивних та об'єктивних умов професійного самовизначення з наступним вільним, самостійним прийняттям рішення щодо конкретного вибору професії або напрямку професійної освіти.
Професійна орієнтація визначається як науково-практична система підготовки особистості до свідомого професійного самовизначення.
Цим визначенням особистість уводиться в центр процесу професійної орієнтації, стає суб'єктом профорієнтаційної діяльності — використовує засоби професійної орієнтації для підготовки до свого власного й самостійного самовизначення. Займаючи позицію суб’єкта професійного самовизначення, особистість відходить від позиції об’єкта впливу з боку суспільства, державних і громадських організацій щодо вирішення своєї професійної долі перестає служити об’єктом програмування ззовні.
Суспільство в даному разі має сприяти пошуковій діяльності, особистості, а не обмежувати цю діяльність вирішенням замовного завдання.
Через таке визначення професійної орієнтації змінюються підходи до характеристики її структури та змісту, до її методів, отже до системи її практичного втілення, її здійснення. Спрямованість професійної орієнтації на лікування вад держави за рахунок особистості змінюється на спрямованість на виявлення, корекцію, розвиток і задоволення інтересів і потреб особистості, що не протистоять інтересам і потребам суспільства, а узго- джуються з ними.
Отже, професійна орієнтація може і повинна бути включеною до цілісної системи шкільної навчально-виховної роботи з учнівською молоддю.
Головною метою школи є підготовка учня до виходу в самостійне життя
після закінчення школи. Професійне самовизначення учня є за своєю сутністю найважливішою складовою його підготовки до самостійного життя.
Але ж при цьому йдеться не про будь-яке самовизначення, а про таке, що

15 якнайкраще узгоджується з інтересами самої особистості, — не випадковими й ситуативними, а тими, що відповідають кращій реалізації творчого й виконавського потенціалу в трудовій діяльності й потребам подальшого розвитку особистості. Таке профорієнтаційне завдання навчально-виховного процесу в школі значною мірою припадає на допрофесійне навчання й виховання. Можна стверджувати, що це завдання є його стрижневою лінією: такою, що визначає саму стратегію допрофесійного навчання й виховання.
Але було б помилкою вважати, що система професійної орієнтації ототож- нюється із системою допрофесійної підготовки учнів або поглинається нею.
Структурна побудова професійної орієнтації випливає з методологічних підходів до розгляду цілей і змісту профорієнтаційної роботи, а також із розуміння діапазону її компетенції. Отже, різні визначення професійної орієнтації, різне трактування її цілей і змісту неминуче відбиваються на її структурі, а отже, й на її формах і методах.
Професійна орієнтація традиційно розглядалась у психології та педагогіці як суто шкільний аспект загальноосвітнього та трудового навчання. Унаслідок цього один із структурних компонентів системи про- фесійної орієнтації — професійна консультація, що ніяк не вкладалась у систему навчання, виступала як певний спеціальний додаток до профорієнтації. Ішлося про «роботу з професійної орієнтації та професійної консультації». При цьому професійна консультація позбавляється психодіагностичних функцій і зводиться лише до довідково - порадницької роботи.
Щодо профінформації як структурного елементу професійної орієнтації, вона за своїм змістом за такого спрощеного підходу розглядається лише як вступ до системи шкільного навчання довідкового соціально-економічного матеріалу.
2.2. Форми професійної інформації

Професійну інформацію можна визначити як психолого-педагогічну систему формування в особистості активної профорієнтаційної позиції, що відповідає суб'єктивним і об'єктивним умовам здійснення особистістю вільного й усвідомленого професійного самовизначення.
Уже із самого визначення профінформації випливає, що вона ніяк не ототожнюється із системою заходів щодо накопичення й розповсюдження відомостей про професії або пропаганди професій відповідно до потреб регіону (як це доводиться в зорієнтованих на старі концепції джерелах із питань психології та педагогіки профорієнтації). Профінформація тут перед- бачає специфічну пізнавальну діяльність особистості (профінформаційну діяльність), у якій особистість перетворює себе, формує себе як суб'єкта професійного самовизначення. Профінформація базується на відповідній педагогічній інтерпретації (педагогічній адаптації) інформаційного матеріалу про окремі професії, про особистість у проекції на професійну діяльність, про

16 суб'єктивні та об'єктивні умови професійного самовизначення й реалізації особистості у професійній діяльності.
Педагогічна підготовка профорієнтаційної роботи учнів передбачає створення необхідних умов для їхньої діяльності в пошуку й аналізі нової
інформації різними засобами.
Педагогічна підготовка профінформаційного матеріалу й організація профінформаційної діяльності учня відповідають завданням профінформаційної роботи лише за дотримання певних умов. Ідеться про спрямування цієї роботи на задоволення й подальший розвиток пізнавальних потреб учня (зокрема потреб в активній пізнавальній діяльності), а також потреб у самопізнанні й самооцінювання. Ці умови виступають як принципи побудови та здійснення профінформаційної роботи особистості і з особистістю. Особистість, таким чином, виступає тут як суб'єкт проф-
інформаційної діяльності — саме тієї діяльності, яка спрямовується на формування позитивних ставлень особистості до різних видів професійної діяльності, інтересів до певних професій, мотивації вибору професії, активності у виборі реалістичних шляхів і засобів здійснення свого професійного самовизначення.
Дещо детальніше зупинимося на організації роботи з професійної
інформації школярів.
Ця робота передбачає вирішення таких основних завдань:
1) ознайомлення учнів з інформаційним матеріалом, що характеризує масові професії;
2) інформування учнів про умови оволодіння професіями (про навчальні заклади, навчальні предмети, строки навчання, кваліфікаційні перспективи тощо);
3) формування в учнів позитивного ставлення до різних видів
професійної діяльності;
4) формування в учнів стійких професійних інтересів і правильно мотивованих професійних намірів, в основу яких покладено усвідомлення своїх власних професійно значущих психологічних особливостей, здібностей, а також соціально-економічних умов вибору професії.
У перших двох завданнях відбиваються інформативно-довідкові функції профінформації, у двох останніх — її виховні, формуючі функції.
Цілеспрямоване формування інтересів ставлень особистості передбачає опанування учнем необхідної довідкової інформації, що методично спрямована саме на формування інтересів і ставлень.
Роботу з професійної інформації потрібно проводити в такий спосіб, щоб
інформаційний матеріал слугував основою формування в учнів необхідних знань про професії та про свій внутрішній світ, умінь зіставляти те й інше.
Потрібно, щоб ці знання і вміння використовувалися ним для прийняття обґрунтованих рішень із питань власного професійного самовизначення. А це означає, що в процесі профінформаційної роботи в учня має бути сформована активна профорієнтаційна позиція як форма його готовності до професійного самовизначення.

17
Зупинимося на умовах ефективного засвоєння учнями інформації профорієнтаційного характеру. Необхідно сформувати позитивне ставлення учнів до її сприймання. Для цього є важливим, щоб інформація, що пропонується учням, була узгодженою за змістом і формами подачі з можливостями учнів у її сприйманні й аналізі. Ідеться про таку методичну
інтерпретацію інформаційного матеріалу, яка відповідає пізнавальним можливостям учнів, обумовленим віковими й освітніми особливостями контингенту школярів.
Для спрямування
інформаційного матеріалу на формування усвідомленого, стійкого й адекватного ставлення учнів до професії потрібно побудувати цей матеріал. Він, насамперед, має бути не лише доступним розумінню учнів, а також об'єктивним і всебічним. Способи його подання потрібно, достатньо урізноманітнити, щоб забезпечити активність сприймання і мислительної діяльності учнів. Цій меті відповідають різні форми організації профінформаційної роботи. До них можна віднести виготовлення самими учнями спеціальних профорієнтаційних (про- фесіографічних) стендів, організацію зустрічей, екскурсій і учнівських дослі- джень професіографічного спрямування, проведення спеціальних профінформаційних уроків і використання звичайних предметних уроків із профорієнтаційною метою, зосередження уваги учнів на окремих елементах
їхньої діяльності на уроках праці тощо.
Бесіди представників професій з учнями, що проводяться на зустрічах у школі або безпосередньо на виробництві, мають бути професіографічними за своїм змістом. Потрібно розкрити не лише соціально-економічну значущість професії та її виробничу технологію, а й ті суб'єктивні фактори, що обу- мовлюють успішність професійної діяльності, задоволеність або незадоволеність спеціаліста процесом своєї праці. Отже, йдеться вже про елементи психологічної структури професії і особистість працівника. Зрозу- міло, що для проведення такої роботи потрібна відповідна підготовка спе- ціаліста, який зустрічається з учнями, і відповідна підготовка учнів.
Аналогічні вимоги психологічного й методичного характеру ставляться і до
інших форм профінформаційної роботи. Необхідну підготовку до сприймання професіографічного матеріалу і зіставлення його з психологічною сферою особистості (зокрема, із власними особливостями) учні отримують на профінформаційних уроках.
Професіографічний характер даних форм профорієнтаційної роботи, де розкривається психологічна структура певної професії, викликає в учнів потребу «примірювання» професії до себе і себе до професії, до аналізу своїх здібностей. Учні набувають критичного ставлення до оцінювання професійної діяльності з боку некомпетентних порадників. У самих учнів з'являється позитивне відчуття своєї професіографічної компетенції.
Професійна консультація
Наступним, другим, структурним елементом профорієнтації виступає система професійної консультації.

18
У більшості авторів ми зустрічаємося з розумінням профконсультації як системи довідкових порад щодо умов правильного вибору професії. До такого визначення їх функцій приводять щонайменше дві обставини:
1) розуміння професійної орієнтації як соціально замовної системи управління особистістю з огляду на регіональні потреби суспільства в робітничих кадрах (у доринковий період);
2) занадто деталізоване дроблення структури професійної орієнтації, за якою професійна консультація позбавляється своїх основних функцій.
Як уже зазначалося, домінував підхід, що позбавляв професійну консультацію функції психодіагностики. Остання, якщо й передбачалася, то визначалася як окрема структурна одиниця профорієнтації.
Ми ж визначаємо професійну консультацію як систему психологічного вивчення особистості учня з метою надання йому обґрунтованих порад щодо оптимальних для нього напрямків і засобів професійного самовизначення.
Отже, за таким визначенням, у центрі професійної консультації перебуває особистість у всій складності її психологічної структури, з
індивідуальними особливостями прояву її психічних функцій, з її потребами, домаганнями, інтересами, зі сформованою (за допомогою проф-
інформаційної роботи) профорієнтаційною позицією. В основі такої позиції
спрямованість особистості на самостійне вирішення проблеми власного професійного самовизначення. Профорієнтаційна позиція характеризується усвідомленням особистістю наївності значущої для неї проблеми професійного самовизначення, розумінням можливих шляхів і засобів і вирішення, бажанням вирішити дану проблему і активністю у її вирішенні.
У процесі профконсультації учень отримує допомогу, яка дає йому змогу уточнити свою профорієнтаційну позицію, спрямувати її на реальні для нього перспективи і засоби професійного самовизначення. Здійснюється відкрите для особистості проектування її психологічної структури на різні сфери професійної діяльності з огляду на динамічні умови, як суб'єктивні (наявні і можливі здатності особистості — її психологічну структуру, рівень і якість освіти, фізичний стан), так і об'єктивні (соціально-економічні реалії задоволення домагань особистості).
Профконсультація, як і профінформація, ґрунтується на активній пізна- вальній діяльності учня, на його пізнавальних потребах, потребах у самопізнанні і на актуалізованих потребах вирішення життєво важливих питань власного професійного самовизначення. Профконсультаційна робота спрямовується, таким чином, на допомогу учневі у самопізнанні, розкритті психологічної структури різних професій (груп професій, зон професійної діяльності) і через це — на допомогу йому у самостійному зіставленні своїх можливостей
із вимогами професійної діяльності.
На цьому профконсультація пов'язується з профінформацією, але це стає можливим лише в результаті профінформаційної роботи, тобто це не початковий, а вищий щабель об'єднання їх функцій. У процесі профконсультації учень наче відкриває себе, збагачуючи свій самоаналіз, і в цьому полягає велика сила професійної консультації для особистості. Учень визначає для себе зміст і

19 рівень розвитку своїх здібностей, дізнається про вимоги, що їх певна професія висуває до психологічної сфери особистості, і, нарешті, проектує
себе в цю професію — виявляє, чи його здібності відповідають вимогам про- фесії. Учень також збагачує своє самооцінювання рисами своєї значущості й поважності як особистості, самоутверджується як особистість і часто змінює в позитивний бік своє ставлення до навчання і до свого безпосереднього соціального оточення. Відомо, що у більшості педагогічно занедбаних підлітків інтереси складаються у їх мікросередовищі, яке відзначається асоціальною спрямованістю. Унаслідок цього таких підлітків втрачається ціннісна перспектива, порушується адекватність ставлень до вимог соціаль- ного середовища (моральних норм, вимог батьків, школи тощо) і до власної поведінки.
Важливими питаннями системи професійної консультації є розробка і використання методик профконсультаційної психодіагностики. До таких методик мають бути пред'явлені певні вимоги методологічного характеру.
По-перше, психодіагностичні методики професійної консультації, що спрямовані на виявлення й оцінку індивідуальних особливостей прояву пси- хічних функцій, повинні бути позбавлені впливу знань, інтелектуальних і моторних умінь і навичок досліджуваного на результативність тестування.
По-друге,
психодіагностична методика повинна бути гостро спрямованою на виявлення й оцінювання саме тієї функції, яка підлягає виявленню, з максимально можливим виключенням інших, супутніх функцій.
По-третє, будь-яка профконсультаційна психодіагностична методика за складністю своєї робочої частини має бути доступною для кожного учня, що досліджується за її допомогою.
По-четверте, широкий статистичний матеріал показників тестування за такими методиками має відповідати закономірності нормального розподілу величин.
По-п'яте, методика має забезпечувати надійне виявлення й оцінку досліджуваної психічної функції; про це свідчить висока позитивна кореляція основного (першого) і контрольного (другого) тестування особистості учня.
По-шосте, оцінні показники методики повинні цілком виключати будь- яку можливість впливу на них суб'єктивної оцінки з боку профконсультанта, вони мають бути не залежними від його інтуїтивних та інших уявлень і ставлень до досліджуваної особистості.
По-сьоме, психодіагностичні методики повинні бути позбавлені прямої
імітації реальної професійної діяльності.
Важливе питання методологічного характеру стосується проблеми цілісності особистості. Зрозуміло, що будь-яка особистість — це не просто сукупність психічних властивостей і функцій. Але в побудові системи професійної консультації бажано виходити з методологічного положення про пізнання цілісної особистості через виявлення й аналіз її компонентної пси- хологічної структури з наступним синтезуванням аналітичних показників.

20
Виявлення й оцінювання індивідуальних професійно значущих психоло- гічних особливостей у системі професійної консультації здійснюється за допомогою спеціальних стандартизованих методів профконсультаційної психодіагностики і психодіагностичної бесіди. Результати профконсуль- таційної психодіагностики мають бути співвіднесені з вимогами професійної діяльності до психологічної сфери особистості. Однак це можливо здійснити лише тоді, коли виявлено відповідні психологічні структури різних видів професійної діяльності. Отже, профконсультація у цьому аспекті свого здій- снення залежить від результатів досліджень у галузі профорієнтаційної професіографії. Профконсультаційна робота з використанням спеціальних психодіагностичних методик виконується спеціалістами-психологами у від- повідних лабораторіях і центрах.
2.3. Форми і методи дослідження професійних інтересів у
старшокласників
Вивчення інтересів, здібностей учнів може здійснюватися різними способами — від простого спостереження за їх успіхами в освоєнні навчальних дисциплін до використання різних анкет та опитувальників.
Використання методик для вивчення професійних інтересів учнів дозволяє заздалегідь проаналізувати інтереси, близькі до певного виду діяльності..
Методика діагностики професійної спрямованості Б.Басса [Додаток
1]використовуеться для вивчення і диагостики професійної спрямованості особистості, до складу методики входить анкета, яка була вперше опублікована Б.Бассом у 1967 р. Ця анкета складаеться з 27 пунктів-суджень, по кожному з яких можливо 3 варіанта відповідей, які співпадають з трьома напрямками особистості.
Напрямок особистості – інтегральна і генералізована якість особистості. Совокупність стійких мотивів орієнтуючих діяльність особистості. Характеризуеться інтересами, нахилами і ідеалами особистості, які відображають її світогляд. Виражається у гармонійності і непротиворечивості знань. Проявляється у світогляді, духовних потребах і практичних діях.
За допомогою методики виявляються такі напрямки особистості як:
- Спрямованість на себе (Я)
- Спрямованість на спілкування (С)
- Спрямованість на діло (Д)
В дослідженні професійних інтересів старшокласників та особливостей профорієнтаційної роботи також можна використати методику
„Диференційно-діагностичний опитувальник" (ДДО)Є.О. Клімова.[Додаток2] вперше опублікована у 1976р
В основу опитувальника покладено ідею про розподіл всіх професій на п'ять типів за ознакою предмета чи об'єкта, з яким взаємодіє людина в процесі праці:

21 1) „людина- природа": об'єктом праці є живі організми, рослини, тварини й біологічні процеси. Сюди належать усі професії, пов'язані з рослинництвом, тваринництвом і лісовим господарством. Це такі професії, як агроном, зоотехнік, ветеринар, садівник, лісник;
2) „людина - техніка": об'єктом праці є технічні системи, машини, апарати й установки, матеріали та енергія. Такими є усі технічні професії: радіомеханік, токар, слюсар, шофер, тракторист, інженер;
3) „людина - людина": об'єктом праці є люди, групи, колективи. Спеціальності - сфера обслуговування, медицина, педагогіка, юриспруденція тощо. У сі професії, пов'язанні з обслуговуванням людей та спілкуванням;
4) „людина - знакова система": об'єктами є умовні знаки, шифри, коди, таблиці. У сі професії, пов'язані з обчисленнями, цифровими й буквенними знаками, зокрема, музичні спеціальності. У цій галузі працюють коректори, програмісти, друкарки, статисти, економісти;
5) „людина - художній образ": об'єктом праці в цих спеціальностях є художні образи, їхня роль, елементи й особливості. До названого типу належать усі творчі спеціальності - ювелір, фотограф, музикант, художник, мистецтвознавець, письменник, артист.
Названі типи не можуть бути суворо обмеженими. До уваги беруть лише найяскравіші ознаки, притаманні кожному з цих типів.

Розділ ІІІ. Експериментальне дослідження особливостей
професійного самовизначення юнаків.
3.1. Організація та проведення дослідження.
Як вже вказувалося у попередньому розділі, на процес професійного самовизначення старшокласників впливають два ряди факторів: об’єктивні та суб’єктивні. Перші пов’язані з вимогами професії до антропометричних та психічних особливостей людини, соціально-економічним становищем в країні, динамікою розвитку світу професій та низькою поінформованістю в ньому. Було також визначено, що ці фактори відносяться до другорядних. На перший план при здійсненні професійного вибору виходять чинники другого, вищого порядку – здібності, особистісні інтереси, професійні мотиви, ціннісні орієнтації та професійна спрямованість особистості тощо.
Метою даного дослідження стало вивчення схильностей до того чи іншого типу професій та професійної спрямованості випускників середніх шкіл; встановлення залежності між цими факторами та успішним самовизначенням як професійним, так особистісним.

22
Вибірка досліджуваних – учні 10-11 класів ЗОШ №33 (15-18 років) в кількості 62 осіб: 29 юнаків та 33 дівчини. 2008-09 рік навчання.
Методика дослідження.
Для проведення дослідження були підібрані наступні методики:
Методика діагностики професійної спрямованості (автор Б. Басс);[Додаток 1]
Методика самооцінки схильностей до різних типів професійної діяльності.
Диференціально- діагностичний опитувальник Є.О. Климова.(ДДО)
[Додаток2]
Методика діагностики професійної спрямованості особистості (орієнтаційна методика) Б.Басса складається з тексту опитувальника та бланка для відповідей (див. додаток 1). Призначена для виявлення типу спрямованості особистості в процесі діяльності (на себе, на завдання, на взаємодію з дюдьми).
Учням пропонується відповісти на запитання опитувальника, який містить 27 суджень, на кожне з яких дається 3 відповіді (а, б, в). Потрібно вибрати одну з відповідей, яка найбільше відповідає дійсності, та записати її на бланку для відповідей у стовпчику «Найбільш привабливо». Потім слід обрати одну відповідь та записати її на бланку для відповідей у стовпчику «Найменш привабливо». На тестування відводиться орієнтовно до 25 хвилин. Обробка результатів. Кожна відповідь у стовпчику «Найбільш привабливо» – 2 бали,
«Найменш привабливо» – 0 балів, відповідь, що не потрапила в жоден стовпчик, – 1 бал.
За допомогою методики виявляються наступні напрямки спрямованості особистості в процесі діяльності:
1. Спрямованість на себе (СЯ) – орієнтація на пряму винагороду і задоволення особистих потреб незалежно від якості роботи, точки зору співробітників, агресивність у досягненні статусу, владність, схильність до суперництва, дратівливість, тривожність, інтровертованість.
2. Спрямованість на спілкування (СС) – прагнення при будь-яких умовах підтримувати відносини з людьми, орієнтація на спільну діяльність (не обов’язково для виконання справи, а заради самого спілкування), орієнтація на соціальне схвалення, залежність від групи, потреба в підтримці і емоційних відносинах з людьми.
3. Спрямованість на справу, діло (СД) – зацікавленість у вирішенні ділових проблем, виконання роботи якнайкраще, орієнтація на ділове

23 співробітництво, здатність відстоювати в інтересах справи власну точку зору, корисну для досягнення мети.
Опитувальник самооцінки схильностей до різних типів професійної діяльності. Диференційно-діагнастичний опитувальник Є.О. Климова( ДДО )
Ця методика складається з двох бланків: списку видів діяльності та бланка відповідей (див. додаток 2). Учням пропонується текст опитувальника з детальною інструкцією. Методика містить групування видів праці з врахуванням ряду класифікаційних ознак: об’єкта праці, знарядь праці, а також їх вимог до особистості, які пред’являються відповідним видом діяльності.
Визначають п’ять типів професійної діяльності:


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал