Історія України втілює в собі віхи історичного шляху українського народу, який вносив значний вклад у розвиток світової цивілізації



Сторінка7/10
Дата конвертації23.12.2016
Розмір1.55 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

У березні 1946 року Верховна Рада затвердила п’ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства на 1946-1950 роки. Основні завдання четвертої п’ятирічки полягали у відбудові зруйнованих районів держави, відновленні довоєнного рівня промисловості й сільського господарства, і навіть його перевищенні.

План


  1. Повоєнна відбудова та економічний розвиток України. 1945-1950 рр.

  2. Особливості повоєнних суспільних перетворень у західних областях України.

  3. Ідеологічний наступ режиму. Утвердження догматизму і диктату у суспільних науках.

Основні поняття: тоталітаризм, репресії, реабілітація, форсована індустріалізація, колектиізація, “космополітизм”, догматизм.
Характерною рисою радянського керівництва в процесі відбудови українські вчені В. Литвин, С.Кульчицький, О.Бойко та ін. вважають повернення до довоєнної моделі розвитку народного господарства. В основі цієї моделі було проведення індустріалізації, що спиралася на пріоритетний розвиток базових галузей важкої промисловості (паливно-енергетичній, металургійній та машино-будівній) і здійснювалася за рахунок нещадної експлуатації сільського господарства. За 1946-1950 рр. промислове виробництво вже на 15 відсотків перевищувало довоєнний рівень. Цьому сприяв і командний метод керування єдиним загальносоюзним господарським комплексом, що за тих часів виправдав себе і приніс швидкі результати.

Слід відмітити, що українська індустрія, як і вся радянська промисловість, дедалі більше відчувала брак новітніх технологій і за технічною оснащеністю відставала від країн з ринковою економікою.

Високий технічний рівень зберігали тільки галузі військово-промислового комплексу, на які виділялися значні кошти. Високі кількісні показники в народному господарстві досягалися за рахунок низької заробітної плати робітників, службовців та майже дармової праці селян, підсобні господарства яких обкладалися високими податками та натульними поставками.


Труднощі відбудови


народного господарства України

  1. Значні руйнації економіки а також загальне скорочення трудових ресурсів за роки війни. Протягом 1941-1945 рр. по території України двічі прокотилася смертоносна хвиля війни. Гітлерівці винищили майже 3,9 млн. мирних жителів, понад 2,5 млн. чоловік силоміць вивезли до Німеччини. в роки війни загинув кожний шостий мешканець України. Притулок утратили иайже 10 млн. чоловік. На руїни були перетворені 714 міст і селищ міського типу та понад

28 тис. сіл України, 15 тис. промислових підприємств. Припинили існування майже 30 тис. колгоспів, радгоспів, МТС. Після визволення у республіці залишилось лише 19 відсотків довоєнної кількості промислових підприємств.

  1. Загальна сума втрат, яких зазнали населення і народне господарство України, становила майже 1,2 трлн. крб. На відновлювальні роботи держава виділила 18 млрд крб., тобто 7 відсотків коштів від суми прямих збитків, завданих Україні війною та окупацією.

  2. Масова реевакуація майна підприємств, вивезених у тил в

1941-1942 рр., була визвана недоцільною. Отже відбудовуючі роботи доводилося вести, в основному, за рахунок власних ресурсів.




відбудова народного

господарства в Україні

- матеріальні збитки, нанесені Україні війною, були значно більшими, ніж на Заході. Так, в Україні промислове виробництво у 1945 році становило 26 відсотків довоєнного рівня.

- здійснення відбудови народного господарства власними силами.

- голод 1946-1947 р.р. ускладнював процес відбудови у повоєнні роки (скорочення трудових ресурсів, додаткові капіталовкладення у сільське господарство, голод негативно вплинув на моральний стан суспільства).

- відмінні моделі відбудовчого процесу (відродження важкої промисловості, накопичення фінансів та матеріальних ресурсів за рахунок сільського господарства легкої промисловості та соціальної сфери).

- процес відбудови здійснювався централізовано в умовах командної системи управління.


відбудовчі процеси

у країнах Західної Європи

- масштаби збитків були значно меншими. У 1945 році промислове виробництво в Італії становило 26 відсотків довоєнного рівня; у Франції – 38 відсотків; Англії у 1946 року – 80 відсотків показників 1937 році.

- зовнішня допомога у здійсненні відбудовчих процесів. Американська програма фінансової допомоги – “план Маршалла”

- відбудовчий процес (стабілізація національної валюти, відбудова інфраструктури, розвиток сільського господарства, легкої промисловості, реконструкція важкої промисловості)

- зростання ролі в економіці монополістичних об’єднань.




Зміни у суспільному розвитку західних областей України у повоєнні роки





  1. Значно вищі, ніж на сході УРСР, темпи промислового розвитку. Цьому сприяла чимала допомога з боку держави матеріальними та людськими ресурсами регіону;

  2. Суттєві якісні зміни у традиційних галузях господарства, поява нових галузей промисловості;

  3. Відкриття у західноукраїнських землях значних родовищ корисних копалин;

  4. Форсована колективізація сільського господарства;

  5. Формальне представництво у місцевих органах влади місцевого населення;

  6. Репресії проти населення Західної України та УПА, депортація.

  7. Ліквідація Української греко-католицької церкви після смерті у листопаді 1944 року митрополита А.Шептицького.

  8. Швидкий розвиток системи освіти в регіоні.

За 1946-1950 р.р. ціною величезного напруження сил народу було в основному відбудовано народне господарство України. Обсяг валової продукції промисловості республіки протягом 1946-1950 р.р. збільшився у 4,4 рази і перевищив рівень 1940 року на 15 відсотків. До кінця першої повоєнної п’ятирічки було відбудовано Дніпрогес, заводи “Азовсталь”, “Запоріжсталь”, шахти Донбасу, машинобудівельні заводи Києва, Харкова, Одеси, інших міст. За окремими показниками Україна випереджала розвинуті європейські країни. Але далеко не всі проблеми відбудовчого періоду були розв’язані. Значно відставали сільське господарство, легка, харчова промисловість, що спричинило низький рівень життя населення, який поглибився результатами грошової реформи 1947 р. і девальвацією. Низьким був рівень впровадження досягнень науково-технічної революції у виробництво. Наша країна опинилась перед необхідністю глибоких соціально-економічних змін.


Тема 11. Соціально-економічний розвиток України в умовах “відлиги” та в період загострення кризи

радянської системи (1954-1985 рр.)

(2 год.)
Назву історичному періоду, що розпочався зі смертю Сталіна, дала повість І.Еренбурга “Відлига”, яка була опублікована у 1954 році. Це влучна назва цілком точно характеризувала зміст перемін-потепління серед зими. Адже відразу після смерті Сталіна 5 березня 1953 року країна відчула полегшення. Ця дата стала своєрідною точкою відліку розгортання в державі складних, суперечливих і неоднозначних спроб трансформації тоталітарних структур, припинення репресій, послаблення ідеологічного контролю, критика культу особи стали першими ознаками процесу лібералізації.

Політична відлига спричинила нову хвилю “українізації”. Багато надій породив ХХ з’їзд, на якому крім багатьох інших питань, були висвітлені проблеми національної політики держави. У цей період відроджувався інтерес до національної культури, власної історії. Природно виникло таке явище суспільно-культурного життя, як шістдесятництво – рух творчої молоді, що стала ядром духовної опозиції режиму в Україні.

В Україні, як і у всьому Радянському Союзі, почалися економічні реформи, хоча вони носили незавершений характер. З середини 60-х років економіка України, незважаючи на значний потенціал, втрачає динаміку свого розитку. Вона продовжувала розвиватися суто екстенсивними методами. Виник і почав розвиватися дисидентський рух. Критичне становище, в якому опинився СРСР у середині 80-х років, диктувало необхідність радикальних перетворень, метою яких проголошувалася перебудова. Аварія на ЧАЕС стала поштовхом до пробудження українського суспільства.

План


1.Соціально-економічний розвиток України в умовах “відлиги”. Економічні реформи 50-х-першій половині-60-х років.

2.Україна в період загострення кризи радянської системи (1954-1985 рр.)

3.Дисидентський рух: концепція, напрями, представники.
Основні поняття: “відлига”, шістдесятники, дисиденти, “холодна війна”, реабілітація, тоталітаризм, застій, інтенсивний розвиток.
Суть кардинальних змін, що почались після смерті Сталіна, полягала у лібералізації радянського суспільства. Лібералізація знаходила свій вияв у припиненні компанії проти націоналізму, повному уповільненні процесу русифікації; реабілітації жертв сталінських репресій; зростання українського фактора в державному житті; розширенні прав республіки в економічній сфері. Розвиток та поглиблення цього процесу були основою десталінізації, яка стала особливо активною і радикальною після ХХ з’їзду КПРС (лютий 1956 р.)

Розширення повноважень України у складі СРСР (50-60-ті рр.)


- Відхід радянського керівництва від терористичних методів державного управління відобразився на відносинах центру з союзними республіками. Адже критика Сталіна включала в себе також критику його національної політики, що визначало деякі зміни в цій політиці, положення республік поступово змінювалося. Частина повноважень центру перейшла до союзних республік. В Україні перерозподіл повноважень проявився у зміцненні позицій української еліти, а не в розширенні національних прав українського народу;

- Децентралізація економіки. У 1957 році ліквідовані галузеві міністерства (як республіканські, так і союзні) і замість них створені територіальні органи управління – ради народного господарства (раднаргоспи). Відповідне рішення по Україні прийняла сесія Верховної Ради УРСР у червні 1957 року. Було створено 11 економічних адміністративних районів.

- Функції планування та контролю над економікою республіки рішенням ЦК КПУ були передані Держплану УРСР.

- Всі підприємства в регіонах керувалися раднаргоспами, які знаходилися у підпорядкуванні Ради Міністрів УРСР.

- Розширені права республіки у формуванні свого бюджету, у питаннях матеріально-технічного постачання, збуту продукції.
Слід відмітити, що всі ці зміни мало вплинули на положення населення України а також не змінили унітарного характеру СРСР.

У 50-60 рр. господарська система СРСР, до складу якої входила економіка України, розвивалася у складних умовах. На темпи і результати її розвитку суттєво впливали такі основні фактори, як ідеологічна і воєнна конфронтація з країнами Західної Європи і США, що обернулась гонкою озброєнь та багатомільярдними витратами бюджету. В цьому ж напрямку діяли широка матеріальна і фінансова допомога країнам соціалістичної співдружності та утримання радянських армій на територіях країн Варшавського договору. Значні фінансові та матеріальні ресурси відволікала також економічна допомога режимам дружніх несоціалістичних країн.

Крім того, для республіканської армії постачалось озброєння. Негативні зовнішні фактори не тільки утруднювали розвиток господарської системи, а й консервували цілий ряд застарілих та негативних тенденцій внутрішньоекономічного характеру. Питома вага предметів широкого народного вжитку в структурі промислового виробництва, яка ще в 1928 р. складала 60 відсотків, знизилась до 21 відсотка. Дефіцит товарів став постійним явищем. Перевага надавалась галузям важкої індустрії. Розвиток економіки, як і в попередні періоди, здійснювався шляхом кількісного росту. При цьому рівень господарського використання новобудов залишився низьким. Відставало сільське господарство. В 1950 році довоєнний рівень виробництва зерна, поголів’я худоби і свиней не був досягнутий. Оплата праці була мізерною. Основою виживання виробника стали присадибні ділянки. Майже 40 відсотків робіт у сільському господарстві та промисловості виконувались вручну, жінки складали 52 відсотки всього зайнятого в господарстві населення країни.

Своєрідна криза мала місце і в системі духовних виробничих сил. Певні успіхи були досягнуті в області освіти населення і особливо значні в галузі розвитку науки. Це був період творців ядерної зброї і космічної техніки академіків І.Курчатова і С.Корольова, винахідників лазера А.Прохорова і Н.Басова, конструкторів нових типів авіалайнерів та авіаційних двигунів О.Туполєва, О.Антонова, А.Люльки. Почала розвиватися кібернетика, піонером якої в Україні був В.Глушко.



Економічні реформи в кінці 50-х в першій половині 60-х років


  1. Впровадження досягнень НТР у виробництво, інтенсифікація виробничих процесів, механізація і автоматизація трудомістких робіт. Розв’язуючи проблему прискорення науково-технічного прогресу Хрущов прийняв ряд принципових рішень, що визначили характер розвитку економіки на весь подальший період існування радянської влади.

- було скорочено фонд нагромадження, щоб забезпечити фінансовими ресурсами соціальну політику;

- значне скорочення чисельного складу армії, що дозволило спрямувати більше ресурсів на ракетноядерну зброю і пов’язану з нею космічну програму;

- було вирішено закуповувати новітню техніку за кордоном при створенні нових галузей промисловості.


  1. Реформи у галузі промисловості:

- децентралізація управління промисловістю;

- організація раднаргоспів



- прискорення процесу технічної реконструкції підприємств, особливо паливно-енергетичної бази промисловості, яка включала 600 підприємств.

  1. Реформи у сільському господарстві:

- підвищення у 2-5 років закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію;

- зменшення обсягів обов’язкових поставок державі продукції сільського господарства;

- зниження податків;

- прийняття програми освоєння цілинних та перелогових земель (з України у Казахстан та Західну Сибір виїхало майже 100 тис. молодих людей, чимало з яких там і залишилися).

- збільшення посівів технічних культур з метою зміцнення кормової бази тваринництва (кукурудзи, горох та ін.), кукурудзу почали сіяти на пшеничних полях, внаслідок цього у крамницях пшеничний хліб був замінений на кукурудзяний. У 1962 році СРСР вперше змушений був закупити зерно за кордоном.

- скорочення вдвічі, починаючи з 1955 р. присадибних ділянок колгоспників.
Соціальна політика.

У 50-ті-середина 60-х років відбулися суттєві зміни у рівні життя населення, що стало результатом проведення активної соціальної політики в державі. У березні 1956 р. радянський уряд скоротив на дві години тривалість робочого дня у передвихідні та передсвяткові дні. Було збільшено тривалість відпусток, повязаних з вагітністю і пологами (з 77 до 112 календарних днів). Було скасовано закон 1940 р., що привязував робітників до підприємства, на яких вони працювали. Тепер працюючі мали право змінювати місце роботи, за 2 тижні попередивши адміністрацію про свій намір. Для селян, однак, зберігалося попереднє становище: не маючи паспортів, вони не могли залишити свій колгосп або радгосп. У травні було встановлено 6-годинний робочий день для підлітків від 16 до 18 років. Скасовувалася плата за навчання у старших класах середніх шкіл та вищих навчальних закладах.

У липні 1956 р. було прийнято закон про державні пенсії, за яким значно збільшено розміри пенсій. Пенсійний вік знижувався до 60 років для чоловіків і 55 років для жінок.

Державна система соціального забезпечення колгоспників почала діяти тільки з липня 1964 р. і була менш радикальною. Право на пенсію при стажі не менше 25 років одержали колгоспники: чоловіки – від 65 років, жінки – від 60 років.

З вересня 1959 р. підприємства, установи і організації УРСР почали перехід на 5-денний робочий тиждень з двома вихідними днями при восьмигодинному робочому дні. З 1965 р. розпочався поступовий перехід з восьмигодинного на семигодинний робочий день.

У березні 1956 р. була прийнята партійно-урядова постанова про щомісячне авансування колгоспників і додаткову оплату праці в колгоспах.

У липні 1957 р. ЦК КПРС і Рада міністрів СРСР прийняла постанову “Про розвиток житлового будівництва в СРСР”, де ставилося завдання забезпечити кожній сімї окрему квартиру.

Слід відмітити, що незважаючи на економічні та соціальні реформи того часу кардинальних зрушень не було. І причиною цього був неринковий господарський механізм. Як і раніше підприємства не могли працювати самостійно, тому що ринку засобів виробництва не існувало.
Відмінності командної економіки від ринкової

Командна економіка

Ринкова економіка

Базовими принципами командної економіки є:

- централізм, що реалізується через процес планування;

- пріоритет “політичного”;

- командна система управління;

- зрівнялівка.

Базовими принципами ринкової економіки є:

- інтенсивний економічний розвиток;

- економічні свободи, що базуються на приватній власності, і вільній підприємницькій діяльності;

- конкуренція;

- вільне ціноутворення.



Дисидентський рух в Україні 1965-1985 рр.

В умовах наростання застійних явищ у суспільстві (перша половина 60-х- 80-ті рр.), які проявлялися в політичній, економічній та ідеологічній сферах, як реакція на всі ці кризові явища виникає дисидентський рух, у центрі уваги якого постають три основні проблеми: права людини, свобода совісті та національний суверенітет. Опозиційний рух в УРСР та взагалі в СРСР, у 1965-1985 р. прийнято називати дисидентським. У перекладі з латини диседент означає “незгодний”. У радянських енциклопедіях термін “дисидент” розглядався як історичний, його пов’язували з епохою релігійних війн у Західній Європі. Вважалося, що в СРСР незгодних бути не може. Для цього керівники державної партії зробили все можливе й неможливе.

Проте в СРСР усе-таки виник і почав розвиватися дисидентський рух як рух незгодних, рух інакомислячих. Масовим він не став, але саме з ним пов’язані основні напрямки перетворення тоталітарного суспільства на демократичне.

Проявами дисидентського руху стали протест проти антинародних дій партійно-державного режиму, недотримання ним конституційних положень та очевидних порушень соціальної справедливості. Його представники в Україні спочатку виступили проти недоліків існуючої системи, ігнорування марксистсько-ленінських ідей, порушення законів, прав людини, свободи слова, совісті (віросповідання), друку, за вільний розвиток української мови і культури, за правду історії українського народу.

Ідеологія дисидентства, зароджена як сумнів у доцільності окремих ланок існуючої системи, поступово викристалізувалась у тверде переконання необхідності докорінних змін у суспільстві.

В українському дисидентському русі можна виділити чотири основні напрями:



  1. Самостійницький напрям. Найрадикальнішим, а тому й найбільш переслідуваним був самостійницький напрям. Його прихильники виступили за державну незалежність України, яку планували здобути мирними засобами, хоча окремі з них не відкидали можливості збройного виступу.

  2. Національно-культурницький напрям. Національно-культурницький напрям представлений насамперед такими шістдесятниками як літературні критики І. Дзюба та І. Світличний, літературознавець М.Коцюбинська, мовознавець З.Франко та інші, базувався на необхідності духовного культурного відродження українського народу, передусім його національної самобутності, історії, традицій, мови. Поборники національно-культурних прав протестували проти цілеспрямованої русифікаторської політики, нищення пам’яток історії та культури, незаконних арештів, утисків національної інтелігенції тощо.

  3. Релігійне дисидентство. Релігійне дисидентство мало на меті боротьбу за фактичне, а не декларативне визнання свободи совісті.

  4. Правозахисний напрям. Правозахисний напрям дисидентства виступав на захист невід’ємних прав людини, за дотримання конституції і законів, примат особи перед державою.

Характерна риса усіх трьох напрямів дисидентства – відстоювання національних інтересів українського народу, тобто органічне включення у сферу своєї діяльності національного фактора. Специфіка дисидентського руху полягає у тому, що він, будучи реальною опозиційною силою, фактично не мав ні власних організаційних структур (партій, об’єднань), ні цілісної загальної програми. Ідеологічний спектр дисидентського руху в Україні був надзвичайно широким: від марксистської платформи (П.Григоренко) до націонал-комуністичної (І.Дзюба), а від неї аж до платформи, близької інтегральному націоналізму Д.Донцова та ідеології ОУН (В.Мороз).

У період перебудови і здобуття незалежності значною мірою були легалізовані та використані традиційні дисидентські лозунги: гласність демократизація суспільного життя, правова держава, відкрите суспільство та інші.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал