Історія розвитку психологічної науки. Основні тенденції розвитку психологічних явищ і знань у сучасному світі. (2 години)



Сторінка3/11
Дата конвертації22.12.2016
Розмір2.29 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Тема: Фізіологічні механізми пізнавальних та емоційно-вольових психічних процесів, темпераменту, характеру. (2 години)


  1. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ: ознайомити студентів із фізіологічними основами пізнавальних та емоційно-вольових процесів.. Сформувати вміння користуватися отриманними знаннями в процесі вивчення психологічних дисциплін.

  2. КОНКРЕТНІ ЦІЛІ НАВЧАННЯ:

  • Мати уявлення про пізнавальні психічні процеси та їх значення в життєдіяльності людини та в професійній діяльності лікаря; ііочуттів, волі, темпераменту, характеру.

  • Знати визначення уваги, відчуттів та сприймання; основні властивості емоційно-вольових процесів та індивідуально-типологічних особливостей людини; розвиток цих процесів в онтогенезі.

  • Вміти пов’язувати функціонування нервової системи з перебігом психічних процесів та станів індивіда.

  1. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТЕМИ:

ТЕМПЕРАМЕНТ

Вже у стародавні часи вчені спостерігали зовнішні особливості поведінки людей, звернули увагу на індивідуальні особливості в цьому відношенні. Одні дуже рухливі, емоційно збуджені, енергійні. Інші - повільні, спокійні, байдужі. Одні товариські, легко вступають в контакт, життєрадісні, інші - замкнуті, потайні. Причому тут мається на увазі чисто зовнішні вияви без врахування того, розумна людина або обмежена, працьовита чи лінива та ін.

Як відомо, на землі немає двох людей з однаковими шкірними візерунками на пальцях рук, на дереві немає двох цілковито однаково листків. Точно так у природі не існує однакових людських особистостей - кожна особистість - неповторна.

Вчення про темперамент виникло давно. Саме в Стародавній Греції для позначення індивідуальних особливостей особистості був введений термін “темперамент”.

Знаменитого давньогрецького лікаря Гіппократа (460 - 377 pp. до н.е.) вважають першим вченим, який заговорив про темперамент. У своєму трактаті “О природе человека” він вказував, що темперамент походить від зміщення сухого і вологого, холодного і теплого, що тіло містить чотири вологи: кров, слизь, жовту і чорну жовч. На думку Гіппократа, перевага в людині тієї чи іншої речовини, а також їх різне сполучення і дають визначений тип темпераменту. Звідси далі походять назви чотирьох типів темпераменту: сангвінік, холерик, флегматик і меланхолік. Крім того, античний геній Гіппократ вважав, що темперамент певною мірою залежить від способу життя людини, від кліматичних умов.

Давньогрецький філософ Арістотель вважав, що різні темпераменти породжуються якостями крові людини ( її різною густиною і теплотою).

Послідовник Гіппократа римський лікар Гален, який жив у XI ст. н.е., далі розвинув гуморальне вчення про темперамент. Він характеризує типи темпераменту поряд з фізіологічними, психологічними і навіть з моральними властивостями.

Велика наукова заслуга І.П. Павлова, який відкрив властивості вищої нервово? діяльності. Він показав, що природжені сполучення цих властивостей і характеризує те, що називають темпераментом.

В наш час вчення про темперамент, як його розуміли стародавні греки і римляни, для нас має тільки історичний інтерес. Наука відтоді пішла далеко вперед. Але характерні риси темпераменту були описані античними мислителями досить точно, психологічно правильно і не втратили свого значення і до наших днів.

Варто зауважити, що в “чистому вигляді” темпераменти рідко зустрічаються, однак у кожного переважає той чи інший тип нервової системи. Крім того, необхідно враховувати, що з віком певною мірою видозмінюється й темперамент.



Темперамент - це природжений тип нервової системи, який визначає врівноваженість і рухливість психічних процесів. Темперамент характеризує душевне життя індивіда щодо його динамічної своєрідності. Найяскравіше темперамент виявляється в емоційному житті та руховій сфері. Його не можна вважати природженим, оскільки він є психічним утворенням і значною мірою підлягає педагогічній корекції, вольовій регуляції.

Зазначимо, що заслуга найповнішого фізіологічного обґрунтування теорії темпераменту належить І. П. Павлову та його науковій школі.



Зв‘язок типів темпераменту та типів вищої нервової діяльності:

Холерик

Сильний

Неврівноважений

Рухливий

Сангвінік

Сильний

Врівноважений

Рухливий

Флегматик

Сильний

Врівноважений

Малорухливий

Меланхолік

Слабкий

Неврівноважений

Інертний

В Україні структуру темпераменту та його зв‘язок з типом вищої нервової діяльності досліджувало багато фізіологів, медиків та психологів, зокрема: Р.Є. Кавецький, В.О. Трошихін, І.Т. Шев' ченко, А.Є. Хільченко, Н.Ф. Солодюк, М.Ю. Малков та ін.

Кожен тип темпераменту має свою психологічну характеристику:

Холерик - людина швидка, нестримна, сильна, неврівноважена, легко дратується і не скоро заспокоюється. Вона запальна і прямолінійна. Це богатир із заклопотаним обличчям. Емоції виникають дуже швидко, вони сильні і стійкі з чітким зовнішнім виявом. Міміка, пантоміміка, жести, мова - дуже виразні. Холерик, як потік, потужно і стрімко несе свої води зі скель. Він може тривалий час невтомно працювати, навіть ночами, швидко, енергійно. Тому вони нервові, незагнуздані, нестримні. Для холерика типові рухливість та постійне прагнення до дії.

Сангвінік - сильний, урівноважений, легко збуджується і заспокоюється. Людина цього типу - жива, допитлива, рухлива, врівноважена. Сангвінік балакучий, веселий, жвавий, вразливий. Богатир з усмішкою і хитринкою на обличчі. Це - біг могутнього потоку. Емоції у сангвініка виникають швидко, проте силою волі контролюються. Він легко пристосовується до нових життєвих умов, швидко сходиться з людьми. Його ділові якості: палкий, продуктивний діяч на цікавій роботі, порівняно легко долає гнітючий настрій. Його поведінка пластична. Рухи швидкі і плавні. Мова гучна, швидка, виразна. Блакитний і жовтий кольори урівноважують його, червоний - стимулює.

Меланхолік - слабкий, легко гальмується, швидко виснажується і повільно відновлюється. Нерішучий, боязкий, як богатир, якого долає нудьга. Це - струмок, що може перетворитися в болото. Про меланхоліка І. П. Павлов писав, що це дуже слабкий тип вищої нервової діяльності. Для нього майже всі явища дійсності мають гальмівне значення. Він має схильність в цьому бачити тільки погане, шкідливе. Його ділові якості: млявий, може успішно працювати, але в сприятливих умовах і на межі можливостей. Він схильний до тривалих внутрішніх зосереджень, але не на об‘єктах дії, а на своїх почуттях. Блакитний і жовтий кольори схиляють його до замкнутості, а дія червоного - мінлива.

Флегматик - сильний, урівноважений, з повільною зміною збудження і гальмування. Він спокійний, рівний, як богатир, який несе на плечах свій тягар і тягар інших. Емоції виникають у нього повільно, проте вони дуже стійкі, зовні мало помітні. Міміка і жести одноманітні, невиразні. Мова одноманітна, не швидка. Він характеризується постійними інтересами, поглядами та ін. Його ділові якості: наполегливий і завзятий трудівник. Блакитний і жовтий кольори хилять його на сон, а червоний - стимулює.

Вченими встановлено залежність між типом темпераменту і групою крові людини:

Тин темпераменту

Група кроні

Флегматичний

I, II

Сангвінічний

I, II

Холеричний

I, III, IV

Меланхолічний

I, II, III, IV

Підсумовуючи вищесказане, слід сказати, що темперамент впливає на спрямованість нашої поведінки. Залежно від темпераменту в нашій поведінці переважають або емоції, або активність у дії. Темперамент характеризує динаміку психічних процесів та спини особистості за певними ознаками, які видатний психолог В.С, Мерлін назвав “властивостями темпераменту”. До них належать: сенситивність, реактивність, активність, темп реакції, пластичність, ригідність, екстраверсія, інтроверсія.

Властивості темпераменту певною мірою під виливом життєвих умов, спортивної діяльності, виховання і самовиховання змінюються, але дуже повільно.

Наукою встановлено, що в основі кожного із чотирьох типів темпераменту лежать особливості сполучення властивостей нервової системи. їх виділив І.П. Павлов. Він відкрив три властивості процесів збудження і гальмування: силу процесів, їх врівноваженість і рухливість.

ТЕМПЕРАМЕНТ

Властивості вищої нервової діяльності

Типи

Основні властивості

- Сила процесів збудження та гальмування

- Врівноваженість процесів збудження та гальмування

- Рухливість процесів збудження та гальмування


- Сангвінік

- Холерик

- Флегматик

- Меланхолік



- Сенситивність

- Пластичність

- Реактивність

- Ригідність

- Екстраверсія

- Інтроверсія



ХАРАКТЕР

У перекладі з грецької мови “характер” - це “ознака”, “риса”, “прикмета”. У характері виявляються найбільш типові і суттєві особливості людини, знання яких дозволяє якоюсь мірою передбачати, як людина буде діяти в тих чи інших обставинах і чи можна покластись на неї в скрутну хвилину життя.



Характер - комплекс сталих психічних властивостей людини, що виявляються в її поведінці та діяльності, у ставленні до суспільства, праці, колективу, до самої себе. Як і світогляд, характер є стрижнем особистості, головним показником її індивідуальності.

Характер є не просто сумою різних психічних властивостей людини. Він представляє собою своєрідне поєднання індивідуальних рис людини, які виробляються в процесі її розвитку під впливом життєвих умов і проявляються в її поведінці.

Своєрідні особливості психічного складу людини, які становлять її характер, завжди виявляються в її вчинках та діяльності. З того, як діє і мислить людина, як вона поводить себе в тих чи інших ситуаціях, якої вона думки про інших людей і про себе саму, які манери їй властиві, можна судити і про її характер.

У характері повніше, ніж у темпераменті, виявляється індивідуальність людини. Кожна особистість має свій особливий психічний склад, свою манеру поведінки, свій звичний спосіб діяння, життя, тобто свій певний характер.

За І. П. Павловим, фізіологічною основою характеру є “сплав” типологічних характеристик вищої нервової діяльності, з тими складними стійкими системами тимчасових нервових зв‘язків, які утворилися в процесі життя внаслідок формуючого впливу суспільного середовища.

Характер багатогранний і багатообразний у своїх проявах. Разом з тим він цілісний. Всі риси характеру знаходяться у визначеному відношенні один до одного і взаємопов‘язані між собою.

Своєрідно поєднуючись, у характері виступають всі сторони особистості: її спрямованість, розум, почуття, воля, темперамент і т.д.

У структурі характеру виділяють дві великі групи характерологічних рис. До першої групи належать риси, що відображають моральну спрямованість особистості, - патріотизм, принциповість, правдивість, працьовитість, дисциплінованість, вимогливість до себе та до інших і т.п.; другу групу складають характерологічні особливості людини, в яких виражені її емоційно-вольові та інтелектуальні риси - мужність, сміливість, рішучість, наполегливість, пристрасність, імпульсивність, вдумливість, розсудливість тощо.

Надмірна вираженість окремих рис характеру та їхнє поєднання, межа норми характеру називається акцентуацією характеру. К. Леонгард виділяє такі види акцентуації: гіпертивний, дистимний, педантичний, застрягаючий, збудливий, демонстративний, тривожно-боязливий, циклотимний, афективно-екзальтований, емотивний.

Існує також типологія характерів Е. Кречмера (за конституцією тіла): ектоморфний - високі та дебелі - це люди боязкі, загальмовані, схильні до самотності та розумової діяльності; мезоморфний - сильні, мускулисті - це люди, які відрізняються динамічністю та прагненням до домінування; ендоморфний - огрядні, товсті - це люди веселі, комунікабельні, спокійні.

Згідно з типологією К. Юнга (за особистісною орієнтацією) виділяють: екстравертований тип - рухливі, комунікабельні люди, відкриті для оточуючих, схильні до авантюр; інтровертований тип - сором‘язливі, люди, які прагнуть усамітнення, не ризикують, уникають соціальних контактів.

Характер людини не є природженою її властивістю. Він не визначається її фізичною організацією, а формується в процесі її індивідуального життя під провідним впливом його суспільних умов.



Формування характеру особистості проходить довгий шлях. Воно пов‘язане з формуванням її розуму, почуттів, волі та інших властивостей.

Характер виробляється в процесі активної діяльності людини. З усіх видів діяльності людини вирішальне значення у формуванні характеру має її праця, громадська діяльність.

Отже, характер - це своєрідне індивідуально-типологічне поєднання властивостей особистості, яке є реальним фактором її розвитку і яке треба враховувати при виховних і терапевтичних впливах на неї.

Характер

Типи характеру щодо

Якості характеру

навколишній світ

діяльності

інших

людей


самого себе

за змістовністю

за силою

за стійкістю

принциповий без принциповий

діяльний

бездіяльний



суспільний замкнутий

альтруїст

егоїст


цільний суперечливий

сильний слабкий

стійкий

нестійкий





  1. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ДО ЗАНЯТТЯ:

  1. У чому, на вашу думку, виявляється темперамент?

  2. Якими властивостями психічної діяльності характеризується темперамент?

  3. Хто перший зробив спробу визначити типи темпераменту людей?

  4. Які поєднання властивостей вищої нервової діяльності І.П. Павлов зробив засадовим при розподілі темпераменту на типи?

  5. Розкрийте фізіологічні основи темпераменту.

  6. У чому виявляються особливості поведінки екстраверта?

  7. У чому виявляються особливості поведінки інтроверта?

  8. Як може позначатися темперамент на формуванні рис особистості?

  9. Назвіть типи темпераменту та дайте їх психологічну характеристику.

  10. Яку роль у діяльності фахівця в системі суб’єктивних відносин відіграє знання темпераменту людини?

  11. У чому може виявлятися врахування лікарем особливостей темпераменту пацієнта?

  12. Назвіть ділові якості флегматика та сангвініка.

  13. У людей якого темпераменту дуже виразні міміка, пантоміміка, жести, мова?

  14. Люди якого типу темпераменту схильні до тривалих внутрішніх зосереджень, але не на об‘єктах, а на своїх почуттях?

  15. Чи можна змінити свій темперамент? Поясніть.

  16. Покажіть залежність темпераменту від умов життя і виховання.

  17. Дайте визначення поняття “характер”.

  18. Яке значення має характер в житті та діяльності людини?

  19. У чому полягає різниця між характером і темпераментом людини?

  20. Що є фізіологічним підґрунтям утворень характеру?

  21. Згідно з І.П. Павловим, фізіологічну основу характеру становить сума стійких тимчасових нервових зв‘язків. Зробіть психологічне обґрунтування цього положення.

  22. Яка структура характеру?

  23. Які компоненти можна виокремити в структурі характеру?

  24. Що ми розуміємо під рисами характеру людини?

  25. Які риси характеру особистості є типовими, а які - не типовими?

  26. У чому виявляється акцентування характеру особистості?

  27. Яким є механізм та умови формування властивостей характеру?

  28. Чи можна змінити характер?

  29. У чому виявляються патологічні риси характеру людини?

  30. Як пов‘язаний характер з розумом, почуттям, волею і цілеспрямованістю особистості людини?

  31. Від чого найбільшою мірою залежить формування характеру: від природних задатків людини або від суспільно-історичних умов її життя?

  32. Яким має бути характер лікаря високої кваліфікації?

  33. Визначте причини індивідуальних особливостей характеру.




  1. СИТУАЦІЙНІ ЗАВДАННЯ:

1. Назвіть типи темпераменту, якому властива така сукупність ознак:

- людина швидка, нетерпляча, неврівноважена, запальна і прямолінійна. Психічні процеси протікають в неї швидко й інтенсивно. Дії її поривчасті;

- людина жвава, рухлива, вразлива, весела, з усмішкою і хитринкою на обличчі, легко піддається своїм почуттям, швидко забуває образи;

- людина слабка, легко гальмується, швидко виснажується і повільно відновлюється. Нерішуча. Вона чуйно й тонко сприймає навколишній світ і реагує на нього;

- людина з повільним протіканням психічних процесів, з повільними рухами, з високою емоційною вразливістю. Жести й міміка одноманітні, невиразні.

2. Визначте володарів різних типів темпераменту, які реагували на одну і ту ж подію: Студенти запізнилися на початок лекції в університеті.

- Антон став сперечатися з викладачем. Він запевняє, що годинник в аудиторії поспішає, і що він нікому не завадить, якщо проскочить на своє місце.

- Микола, побачивши, що в аудиторію не пускають, подумав: “Перша півпара завжди не цікава, піду в буфет і почекаю”.

- Віктор сказав: “Мені завжди не везе. Один раз вибрався на заняття і то невдало”. І поїхав додому.

- Тарас зразу ж зрозумів, що в аудиторію не пустять, і вирішив послухати лекцію під дверима.

3. Проаналізуйте свою поведінку після складання іспиту і зробіть висновок, які риси вашого характеру в ньому виявились.

4. Вивчіть та опишіть риси характеру, що найяскравіше виявляються в обраного вами лікаря.


  1. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ:

1. У кого найважче сформувати такі якості, як контроль і саморегуляція:

а) сангвініка;

б) холерика;

в) меланхоліка;

г) флегматика?

2. Яка з нижчеперелічених властивостей характеру особистості є зайвою:

а) цілісність;

б) цілеспрямованість;

в) ступінь стійкості та глибини;

г) активність;

д) сила характеру?



3. В яких рядках перелічено лише риси характеру, які проявляються у вчинках особистості, у її ставленні до діяльності:

а) тактовність, ввічливість, чуйність, заздрість;

б) безтактовність, охайність, жорстокість;

в) ініціативність, працьовитість, старанність, сумлінність, безвідповідальність;

г) правдивість, лицемірність, підлабузництво, нескромність?


  1. ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ:

Екстраверсія

Інтроверсія

Меланхолік

Сангвінік

Темперамент

Флегматик



Холерик

Акцентуація характеру

Дисфорія

Іпохондрія

Психогенії

Характер



8. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

              1. Загальна психологія. /За заг. ред. Максименка С.Д. – К., 2000.

              2. Загальна психологія./За заг. ред.. акад. С.Д. Максименка. Підручник. – 2-ге вид., переробл. та доповн. – Вінниця:Нова книга 2004.

              3. Лазуренко О.О. Основи психології: навчально-методичний посібник. – К., 2002.

              4. Лазуренко О.О. Навчально-методичні вказівки з організації та проведення самостійної позааудиторної роботи студентів з курсу «Основи психології та педагогіки». – К.- Ніжин, 2005.

              5. Лазуренко О.О. Основи психології та педагогіки. Навчально-методичний комплекс. – Київ, 2011.

              6. Максименко С.Д. Загальна психологія: Навчальний посібник. – Видання 2-ге перероблене та доповнене. – К., 2004.

              7. Максименко С.Д., Євтух М.Б., Цехмістер Я.В., Лазуренко О.О. Психологія та педагогіка. – Київ, 2012.

              8. Максименко С.Д., Євтух М.Б., Коваленко В.В., Цехмістер Я.В., Лазуренко О.О. Психологія та педагогіка. /За ред.. С.Д. Максименка. – Київ, 2013.

              9. Максименко С.Д. Психологія особистості. – К., 2008.

              10. Психологія і педагогіка / За ред. С.Д.Максименка. – Вінниця, 2007.

              11. Фіцула М.М. Педагогіка. – Тернопіль, 1997.


Додаткова:

        1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої школи: курс лекцій. – К., 1993.

        2. Вітенко І.С. Загальна та медична психологія. – К. Здоров‘я. 1994.

        3. Галузинський В.М., Євтух М.З. Педагогіка (теорія та історія). – К., 1995.

        4. Грехнів В.С. Культура педагогічного спілкування. – К., 1990.

        5. Данилюк І.В. Історія психології в Україні. Західні регіони. – К., 2002.

        6. Звєрєва І.Д., Коваль Л.Г. Практикум з педагогіки. – К., 1996.

        7. Комплексне вивчення психології та педагогіки. Вступ до психології та педагогіки. Навчальний посібник. За ред. Скрипниченко О.В., Бурлака Я.І. та ін. – К., 1992.

        8. Корольчук М.С. Психофізіологія діяльності. – К., 2003.

        9. Лазуренко О. О. Програма, плани практичних занять, методичні вказівки та рекомендації до виконання контрольних робіт з дисципліни «Основи психології та педагогіки». – К, 2005

        10. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка. – К., 2000.

        11. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: основні положення. Навчальний посібник для самостійного вивчення. – К., 1999.

        12. Лозова В.І., Москаленко П.С., Троцко Г.В. Педагогіка. Навчально-методичний посібник. – К., 1993.

        13. Методичні рекомендації та завдання з курсу «Основи педагогіки» /укл. О.О. Лазуренко та ін. Вид. 2-е. – К., 2001.

        14. Пелеха Ю.І. Основи психології та педагогіки. Навчально-методичний посібник. – К., 1999.

Автори: ас., к.мед.н. Шустерман Т.Й., ас. Широков О.В.

Затверджено на засіданні кафедри

«____»_____________ 2015 року. Протокол № ________

Методична вказівка

до самостійної аудиторної та позааудиторної роботи

для студентів 1- го курсу спеціальностей

"Лікувальна справа", "Педіатрія",

"Медико –Профілактична справа" та "Стоматологія"

з дисципліни «Основи психології. Основи педагогіки».



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал