Історія розвитку психологічної науки. Основні тенденції розвитку психологічних явищ і знань у сучасному світі. (2 години)



Сторінка2/11
Дата конвертації22.12.2016
Розмір2.29 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Тема: Основні напрямки в психології. Структуралізм, функціоналізм. Біхевіоризм. Когнітивна психологія. Гештальтпсихологія. Психоаналітичний підхід. Гуманістична психологія. Психологія вчинку. Діяльнісний підхід. (2 години)


  1. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ: з’ясувати основні закономірності становлення та розвитку психологічної думки, збагатити знання студентів відомостями про визначних психологів минулого і сучасності, та з’ясувати предмет дослідження та положення основних напрямків психології; встановити їх внесок у розвиток психологічної науки.



  1. КОНКРЕТНІ ЦІЛІ НАВЧАННЯ:

  • Студент повинен мати уявлення про етапи розвитку психології, основні тенденції розвитку психології у сучасному світі.

  • Студент повинен знати визначення психології як науки на різних етапах її розвитку.

  • Студент повинен вміти орієнтуватись в основних тенденціях розвитку сучасної психології; обґрунтовувати значення психологічних знань для майбутньої професійної діяльності.

  • Студент повинен мати уявлення про значення основних напрямків психології в дослідженні психічних явищ.

  • Студент повинен знати визначення основних напрямків психології, їх представників, основні теоретичні положення.

  • Студент повинен вміти розрізняти сучасні психологічні школи і напрямки за їхньою основною теоретичною концепцією.

  1. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТЕМИ:

У психології існує багато шкіл, напрямів, концепцій. Ставлення до них було різне, аж до їх заперечення. Розглянемо деякі напрями та школи у психології.

Інтроспективна психологія охоплює низку напрямів. Загальним для них є те, що всі вони використовують самоспостереження як основний метод вивчення психіки. Одним із напрямів інтроспективної психології є вчення про “внутрішній досвід”, з позиції якого психічні явища пізнаються принципово іншим способом, ніж матеріальні (Дж. Локк, Р. Декарт та ін.).

Асоціативна психологія бере свій початок із стародавньої філософії. У межах цього напряму психічні явища пояснювалися в основному за допомогою поняття про асоціації. Ще Аристотель висловив думку, що психічні явища поєднуються за сутністю, схожістю і контрастністю. Цей напрям у психології існував досить довго. Проте положення представників асоціативної психології плідно використовуються в сучасній психології, наприклад, при поясненні деяких механізмів пам’яті у психоаналізі, тощо.

Психоаналітичний підхід був розроблений З.Фрейдом наприкінці XIX - на початку XX ст. спершу як метод лікування психічних захворювань, а пізніше для побудови гіпотез і теорій з психології, зокрема для пояснення ролі несвідомого в житті людини. Фрейд прагнув побудувати оригінальну теорію психоаналітичної психології та філософії. У анатомії в особистості Фрейд виділяв три взаємодіючі компоненти: “Воно”, “Я”, “Над-Я”.

Психоаналіз З.Фрейда поступово зазнав змін - з’явився неофрейдизм. Один з його представників американський психолог Е.Фромм заперечив біологізм Фрейда, переглянув символіку несвідомого, переносячи акцент із придушення сексуальності на конфліктні ситуації, зумовлені соціальними причинами. Він ввів поняття “соціального характеру”, трактуючи його як сполучну ланку між психологією індивіда і соціальною структурою суспільства.



Аналітична психологія була заснована швейцарським психологом К.Юнгом. Він розглядав процес психічного розвитку індивіда як асиміляцію свідомістю змісту особистого і колективного несвідомого. За Юнгом, центром психіки є архетип Самості. Поняття Самість у Юнга вживається як архетип колективного несвідомого. За Юнгом, розвиток особистості у процесі її індивідуалізації йде від свідомості до особистого несвідомого, а від нього - до колективного несвідомого, центром якого є Самість. Юнг зазначає, що в міфах, казках, сновидіннях символами самості часто виступають хрест, коло, квадрат та інші символи. Кінцевою метою індивідуального розвитку є досягнення особистої неповторності. Згідно з Юнгом, людська психіка поєднує в собі різноманітні архетипи.

Когнітивна психологія - один із сучасних напрямів у психології. Дослідження представників когнітивної психології пов’язані з аналізом різних аспектів мисленнєвої діяльності індивіда. До принципів когнітивної психології належать трактування людини як діяльної, активно сприймаючої інформацію особистості, яка керується в своїй мисленнєвій діяльності певними планами, правилами, стратегіями.

Біхевіоризм - напрям в американській психології, представники якого заперечують свідомість як предмет психології. Засновник цього напряму Дж.Уотсон запропонував вважати предметом психології поведінку. Поняття про образи, мислення, почуття замінив поняттями про м’язові та секреторні реакції. Він запропонував схему “стимул-реакція”, яка означає, що в кожній ситуації стимулу відповідає певна поведінка чи реакція. Проте такі погляди виявилися обмеженими, і на зміну біхевіоризму прийшов необіхевіоризм - напрям в американській психології, який виник у 30-х роках XX ст., сприйняв головне положення біхевіоризму (схема “стимул-реакція”), проте ввели в загальну схему “проміжну змінну” - сполучну ланку між “стимулом” і “реакцією”. Представники цього напряму вважають, що поняття “проміжна змінна” визначає пізнавальні й мотиваційні компоненти поведінки, що середня ланка не піддається аналізу за допомогою об’єктивних методів.

Гештальтпсихологія - один із напрямів у психології 20-30-х рр. XX ст. створений М.Вертгеймером, В.Келлєром та іншими німецькими психологами На противагу асоціативній психології початковим і основним елементом психіки гештальтисти вважають не відчуття, а цілісні образи - гештальти. Ці образи на їх думку, виникають унаслідок прагнення психічного поля свідомості індивіда утворювати прості, симетричні й замкнуті фігури, яким властиві константність і стійкість. Із сприймань гештальтисти перенесли термін “гештальт” на мисленнєві й культурні утворення як цілісності, елементи яких пов’язані в єдиній структурі.

Гуманістична психологія - виникла на поч. 50-х рр. XX ст. Її прихильники дотримуються погляду, що психологія не повинна будуватися за зразком природничих наук: людина має вивчатися як активний об’єкт дослідження. Представники цього напряму А.Маслоу, К Роджерс концентрували увагу на таких проблемах як: особистість, розвиток, активність, креативність, автономність, самоактуалізація, свобода вибору, відповідальність тощо. Отже, в центрі уваги гуманістичної психології - проблеми особистості, її розвиток.

Психологія вчинку - започаткована українським психологом В.А.Роменцем. На сучасному етапі вона виступає як концепція, в якій її автори намагаються об’єднати гуманістичні ідеї з іншими, які виникли в минулому.

Діяльнісний підхід у вітчизняній психології XX ст. (Леонтьєв А.Н., Лурія А.Р., Рубіниггейн Л.С., Потебня О.О., Гальперін Л.Я., Коспок Г.С.) розглядає психологію як науку про виникнення, функціонування та структуру психічного відображення в процесах діяльності індивідуума. Діяльність кожної людини залежить від її місця в суспільстві та умов проживання. Мозок - тільки орган психічної діяльності, а не її джерело.




  1. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ДО ЗАНЯТТЯ:

  1. Предмет, завдання та основні етапи розвитку психології. Основні тенденції розвитку сучасної психології.

  2. Поняття про психіку, її функції та основні форми прояву.

  3. Виникнення та розвиток психіки. Рефлекторна природа психіки.

  4. Психіка та свідомість. Історичний розвиток людської свідомості.

  5. Структура свідомості. Поняття про несвідоме.

  6. Характеристика основних галузей психологічних знань. Медична психологія.

  7. Зв'язок психології з іншими науками. Психологія та педагогіка. Психологія та медичні дисципліни.

  8. Значення психологічних знань в практичній діяльності лікаря.

  9. Методи психологічних досліджень, їх класифікація. Головні вимоги до методів психології.

  10. Спостереження та особливості його застосування лікарем.

  11. Експеримент та його можливості при вивченні психічних особливостей хворого.

  12. Використання в медичній практиці психокорекційних та психотерапевтичних методів.




  1. СИТУАЦІЙНІ ЗАВДАННЯ:

  • Чого ви чекаєте від курсу “Основи психології” в пізнавальному плані чи в набутті особистого досвіду?

  • Чи визначили ви для себе роль теоретичних знань з психології у формуванні критеріїв для аналізу власної поведінки і поведінки оточуючих?

  • Яке значення має психологія в професійній діяльності лікаря?




  1. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ:

1. Психологія у своєму розвитку пройшла чотири основні етапи:

а) психологія як наука про душу;

б) психологія як наука про свідомість;

в) психологія як наука про поведінку;

г) психологія як наука про психіку;

д) всі відповіді правильні.



2. Чи можливий перехід несвідомого у свідоме й навпаки:

а) так;


б) ні.

3. Засновником гуманістичної психологи є:

а) Е. Еріксон;

б) Е. Фромм;

в) К. Роджерс.




  1. ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ:

Аналітична психологія (К. Юнг) Асоцтіативна психологія

Біхевіоризм (Дж. Уотсон) Гештальт психологія (Ф. Пьорлз)



Гуманістична психологія (А. Маслоу) Інтроспективна психологія

Функціональна психологія


  1. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

        1. Загальна психологія. /За заг. ред. Максименка С.Д. – К., 2000.

        2. Загальна психологія./За заг. ред.. акад. С.Д. Максименка. Підручник. – 2-ге вид., переробл. та доповн. – Вінниця:Нова книга 2004.

        3. Лазуренко О.О. Основи психології: навчально-методичний посібник. – К., 2002.

        4. Лазуренко О.О. Навчально-методичні вказівки з організації та проведення самостійної позааудиторної роботи студентів з курсу «Основи психології та педагогіки». – К.- Ніжин, 2005.

        5. Лазуренко О.О. Основи психології та педагогіки. Навчально-методичний комплекс. – Київ, 2011.

        6. Максименко С.Д. Загальна психологія: Навчальний посібник. – Видання 2-ге перероблене та доповнене. – К., 2004.

        7. Максименко С.Д., Євтух М.Б., Цехмістер Я.В., Лазуренко О.О. Психологія та педагогіка. – Київ, 2012.

        8. Максименко С.Д., Євтух М.Б., Коваленко В.В., Цехмістер Я.В., Лазуренко О.О. Психологія та педагогіка. /За ред.. С.Д. Максименка. – Київ, 2013.

        9. Максименко С.Д. Психологія особистості. – К., 2008.

        10. Психологія і педагогіка / За ред. С.Д.Максименка. – Вінниця, 2007.

        11. Фіцула М.М. Педагогіка. – Тернопіль, 1997.


Додаткова:

              1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої школи: курс лекцій. – К., 1993.

              2. Вітенко І.С. Загальна та медична психологія. – К. Здоров‘я. 1994.

              3. Галузинський В.М., Євтух М.З. Педагогіка (теорія та історія). – К., 1995.

              4. Грехнів В.С. Культура педагогічного спілкування. – К., 1990.

              5. Данилюк І.В. Історія психології в Україні. Західні регіони. – К., 2002.

              6. Звєрєва І.Д., Коваль Л.Г. Практикум з педагогіки. – К., 1996.

              7. Комплексне вивчення психології та педагогіки. Вступ до психології та педагогіки. Навчальний посібник. За ред. Скрипниченко О.В., Бурлака Я.І. та ін. – К., 1992.

              8. Корольчук М.С. Психофізіологія діяльності. – К., 2003.

              9. Лазуренко О. О. Програма, плани практичних занять, методичні вказівки та рекомендації до виконання контрольних робіт з дисципліни «Основи психології та педагогіки». – К, 2005

              10. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка. – К., 2000.

              11. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: основні положення. Навчальний посібник для самостійного вивчення. – К., 1999.

              12. Лозова В.І., Москаленко П.С., Троцко Г.В. Педагогіка. Навчально-методичний посібник. – К., 1993.

              13. Методичні рекомендації та завдання з курсу «Основи педагогіки» /укл. О.О. Лазуренко та ін. Вид. 2-е. – К., 2001.

              14. Пелеха Ю.І. Основи психології та педагогіки. Навчально-методичний посібник. – К., 1999.

Автори: ас., к.мед.н. Шустерман Т.Й., ас. Широков О.В.


Затверджено на засіданні кафедри

«____»_____________ 2015 року. Протокол № ________

Методична вказівка

до самостійної, аудиторної та позааудиторної роботи

для студентів 1- го курсу спеціальностей

"Лікувальна справа", "Педіатрія",

"Медико –Профілактична справа" та "Стоматологія"

з дисципліни «Основи психології. Основи педагогіки».



Тема: Психологічні теорії особистості в зарубіжній (В. Джемма, З. Фрейда, К.Г. Юнга, А. Адлера, Е. Фромма, Е. Еріксона, К. Роджерса, Г. Олпорта, А. Маслоу) та вітчизняній (культурно-історична теорія особистості Л.С. Виготського, теорія особистості С.Л. Рубінштейна, діяльнісна теорія особистості О.М. Леонтьєва, теорія особистості Б.Г. Ананьєва, концепція особистості Г.С. Костюка, концепція С.Д. Максименка) психологічній науці. (2 години)


  1. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ:

Ознайоміти студентів з основними психологічними теоріями особистості; забезпечити їх оволодінням головними положеннями концепцій особистості в зарубіжній та вітчизняній психології; сформувати вміння користуватися ними в подальшому вивченні психологічних дисциплін.

  1. КОНКРЕТНІ ЦІЛІ НАВЧАННЯ:

  • Мати уявлення про тлумачення особистості в різних науках; основні історичні періоди у вивченні особистості (філософсько-літературний, клінічний, експериментальний).

  • Знати визначення поняття особистості; завдання основних теорій особистості (психоаналітична, індивідуальна, аналітична, біхевіористська, структурна, когнітивна, гуманістична, гештальт-теорія); концепцію особистості у вітчизняній психології (Л.С.Виготський, СЛ.Рубінштейн, О.М.Леонтьєв, Б.Г.Ананьєв, Г.С.Костюк); основні характеристики та властивості особистості; структуру особистості (за Платоновим К.К.); фактори формування та розвитку особистості.

  • Вміти розрізняти підходи щодо вивчення особистості та орієнтуватись в психологічних теоріях.

3. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТЕМИ

Особистість - це універсальний феномен, що досліджуються в багатьох суспільних науках з різними підходами і на різних рівнях. Особистість - це конкретна людина, що наділена свідомістю та самосвідомістю, яка є результатом суспільного розвитку. Формування особистості - об'єктивний і закономірний процес, в якому людина є не тільки об'єктом впливу, але водночас, і суб’єктом діяльності й спілкування. Особистість формується і розвивається в процесі активної взаємодії з навколишнім середовищем: предметним і соціальним.

У людини впродовж формування її особистості анатомо-фізіологічні здібності не просто розкриваються, а перетворюються в певні механізми і процеси нейродинамічної і сенсорно-перцептивної організації, що забезпечує розвиток психічної діяльності людини і формує відносно стійкі психічні властивості та їх риси, що складають особистість.

У процесі спільної діяльності та спілкування в соціокультурному середовищі людина набуває особливої якості, яку позначають терміном “особистість”.

Особистість - соціальна істота, суб'єкт пізнання, активний діяч суспільного розвитку. Характерними ознаками особистості є наявність у неї свідомості, місце, яке вона посідає у суспільстві, її суспільна роль, діяльність на користь суспільства. Особистість невід'ємна від системи соціальних зв'язків, у які вона включилася. Таким чином, особистістю є соціалізований індивід, котрий втілює найсуттєвіші соціально значущі властивості, має свою життєву позицію, їй притаманні свобода волі, здатність до вибору, відповідальність.

Психологи поняття особистості тлумачать як сукупність індивідуальних властивостей психіки, що керують соціальною активністю людини.

Особистість - це специфічне людське утворення, породжене соціальним середовищем і вихованням у процесі його активної трудової діяльності.

Людина з'являється на світ повноправним членом суспільства і з народження називається індивідом, тобто одиничним представником роду людського, виду Homo sapiens (людина розумна), продуктом тривалого розвитку. Поняття “індивід” використовують, коли стверджується факт віднесення живої істоти до людського роду. Враховуючи це, індивідом можна назвати і новонародженого, і дорослого, і психічно хворого. Кожна людина як одинична природна істота - це індивід «я». Така характеристика неповна, оскільки не дає уявлення про реальну людину, якою вона є в суспільстві, яка відчуває і мислить, до чогось прагне. Живучи в суспільстві, кожна людина набуває особ- ливої якості, котру називають особистістю.

Особистість кожної людини має сукупність рис і особливостей які властиві лише їй і утворює її індивідуальність - поєднання фізичних і психологічних особливостей людини, що утворюють її своєрідність, відмінність від інших людей. Індивідуальність людини виявляється в рисах темпераменту, характеру, звичках, інтересах, особливостях сприймання, пам‘яті, мислення, здібностях тощо. Індивідуальність виявляється у всіх сферах життєдіяльності людини.

Найголовнішими психологічними характеристиками особистості є:



  • стійкість властивостей особистості;

  • цілісність особистості;

  • активність особистості.

У зарубіжній психології поширені різні підходи щодо вивчення факторів формування особистості.

Біогенетичний підхід ставить в основу розвитку особистості біологічні процеси дозрівання організму. Сам процес розвитку визначається загалом як дозрівання, стадії якого універсальні (Кречмер С.Е., Фрейд 3.).

Соціогенетичний підхід намагається пояснити особливості особистості, виходячи зі структури суспільства, способів соціалізації, взаємовідношень з оточуючими людьми (Е. Торндайк, Б.Скіннер, К.Левін).

Психогенетичний підхід не заперечує значення ні біології, ні середовища, але на перший план висуває розвиток власне психічних процесів (Е. Еріксон, Ж. Піаже, Е. Ширончер, А. Маслоу та ін.).

У вітчизняній психологічній науці особистість розглядається не просто як результат біологічного дозрівання або відображення специфічних умов життя, але і як суб’єкт активної взаємодії з середовищем, у процесі якої індивід поступово набуває (чи не набуває) особистісні риси. Основу особистості складає її структура - цілісне системне утворення, сукупність соціально значущих психічних властивостей, відношень і дій індивіда, що склалися в процесі онтогенезу й визначають його поведінку як свідомого суб’єкта діяльності та спілкування. У сучасній психології існує декілька точок зору на те, що складає структуру особистості.



Структура особистості (згідно з С.Л. Рубінштейном):

1. Спрямованість - виявляється в потребах, інтересах, ідеалах, переконаннях, домінуючих мотивах діяльності та поведінки й світогляді.

2. Знання, уміння, навички - набуваються у процесі життя та пізнавальної діяльності.

3. Індивідуально-типологічні особливості - проявляються у темпераменті, характері, здібностях.



Структура особистості (згідно з К.К. Платоновим):

1. Підструктура спрямованості об’єднує моральні риси особистості, її стосунки з іншими. Визначальним для цієї підструктури є суспільне буття людини.

2. Підструктура форм відображення /психологічна/ - охоплює індивідуальні особливості психічних процесів, що формуються у процесі соціального життя і специфічно виявляються в пізнавальній та емоційно-вольовій діяльності людини.

3. Підструктура соціального досвіду - включає знання, навички, уміння й звички, що набуваються особистим досвідом упродовж навчання і виховання. Провідним у надбанні досвіду є соціальний чинник.

4. Підструктура біологічно обумовлена - об’єднує типологічні властивості, статеві й вікові особливості особистості та їх патологічні зміни.

Крім цих чотирьох підструктур, у структурі особистості К.К. Платонов відокремлює дві загальні інтегративні підструктури: характер, здібності. Ці властивості створюють риси, які є не тільки складовою особливої підструктури, а й можуть компенсувати певний недолік в інших підструктурах.



Спрямованість є провідним компонентом у структурі особистості і визначається як сукупність стійких мотивів, що орієнтують діяльність особистості, визначають її поведінку, ставлення до себе та оточуючих людей.





Підструктура


Компоненти, які входять у підструктуру

Співвідношення біологічного та соціального

Види

формування й

підструктур


1

Спрямованість

особистості



Переконання, світогляд, інтерес, бажання, потреби, ідеал, прагнення

Біологічного дуже мало

Виховання

2

Соціальний

досвід


особистості

Знання, вміння, навички, звички

Значно більше соціального

Навчання

3

Особливості

психічних

процесів


Відчуття, сприймання, пам'ять, уява, мислення, емоції, почуття, воля

Частіше більше соціального

Вправи

4

Біопсихічні

властивості



Темперамент, статеві, вікові, патологічні властивості

Соціального дуже мало

Тренування

Основними проявами спрямованості є потреби та мотиви, ціннісні орієнтації, рівень домагань та цілі особистості.



Мотиви - це пов‘язані із задоволенням певних потреб спонукання до діяльності. Складні види діяльності відповідають кільком мотивам, що утворюють систему мотивації. Мотиви розрізняють за їх усвідомленістю. Неусвідомлюваними мотивами є установки і потяги, усвідомлюваними - інтереси, переконання, прагнення.

Установка - це неусвідомлюваний особистістю стан готовності до певної діяльності чи поведінки (наприклад, установка щодо викладача на першому занятті у формі готовності виконувати всі його вимоги). Установки бувають позитивні (щодо лікарів) і негативні (щодо працівників торгівлі). Існують також установки щодо сприймання людини людиною.

Потяг - це спонукання до діяльності, що є недиференційова- ною, недостатньо чітко усвідомленою потребою, невиразна потреба в чомусь. Він швидкоплинний.

Інтерес - це усвідомлюваний емоційний вияв пізнавальних потреб особистості. Роль інтересів у тому, що вони є спонукальним механізмом пізнання, змушують особистість шукати засобів, шляхів задоволення того чи іншого бажання.

Переконання - система усвідомлюваних мотивів особистості, які спонукають її діяти відповідно до своїх поглядів, принципів, світогляду. Переконання є спонукальною силою поведінки.

Прагнення - усвідомлювані мотиви поведінки, в яких виявлена погреба в чомусь, що може бути досягнуто вольовими зусиллями.

Ідеал - форма прагнень, образ реальної людини або створеного особистістю взірця, яким вона керується в житті протягом певного часу. Загальною характеристикою живих істот є їх активність. Саме вона забезпечує підтримку життєвонеобхідних зв‘язків усіх істот з навколишнім світом.

Джерелом активності живих організмів є потреби, завдяки яким усе живе діє певним чином та в певному напрямі.



Потреба - це стан живої істоти, що відображає її залежність від умов існування та спричиняє активність у ставленні до цих умов.
Потреби розрізняють за походженням та предметом:
- За походженням потреби можуть бути природними та культурними.

1. До природних потреб можна віднести ті, які необхідні для збереження і підтримки життя людини та її нащадків. Усім людям притаманні природні потреби в сні, захисті від холоду чи спеки, істоті протилежної статі тощо.

2. У культурних потребах виявляється залежність активної діяльності людини від продуктів людської культури. Найелементарнішою культурною потребою є необхідність використати виделку чи ніж під час задоволення потреби в їжі.

- За характером потреби можуть бути матеріальними, духовними та соціальними.

1. У матеріальних потребах виявляється залежність людини від предметів матеріальної культури (потреба в одязі, житлі, предметах побуту тощо).

2. У духовних потребах - залежність від продуктів суспільної свідомості (потреба читати книги, дивитися кінофільми, слухати музику тощо).

3. У соціальних потребах виявляється необхідність у спілкуванні з іншими людьми, виконанні якоїсь діяльності тощо.




  1. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ДО ЗАНЯТТЯ:

  1. Особистість, її психологічна структура.

  2. Сучасні психологічні теорії особистості.

  3. Біологічне та соціальне в особистості. Співвідношення понять “людина”, “індивід”, “особистість” та “індивідуальність”.

  4. Активність особистості та її джерела.

  5. Спрямованість особистості, характеристика її компонентів.

  6. Потреби, види потреб. Мотиви, види мотивів.

  7. Свідомість та “Я” – образ людини. Самооцінка. Рівень домагань особистості.

  8. Основні фактори та умови формування особистості.

  9. Діяльність, її структура та види.

  10. Знання, вміння, навички, звички.

  11. Професійна діяльність лікаря:психологічна характеристика.



  1. СИТУАЦІЙНІ ЗАВДАННЯ:

Порівняльний аналіз різноманітних теорій

Теорія

Представники (засновники) теорії

Основні Ідеї

Психоаналітична







Індивідуальна

А. Адлер




Аналітична

К. Юнг




Структурна

Р. Кеттел




Гуманістична

А. Маслоу




Біхевіоризм







Гештальт-теорія










  1. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ:

1. Яке з цих визначень особистості є правильним:

а) особистість - це індивід, який вирізняється оригінальністю сприймання світу, високими моральними якостями;

б) особистість - це сукупність ролей, які індивід виконує в суспільстві;

в) особистість - це свідомий індивід, який займає певне місце в суспільстві та виконує певну суспільну роль;

г) особистість - це система певних потреб і прагнень, що зумовлюють поведінку індивіда; система, що змінюється під впливом як зовнішніх, так і внутрішніх впливів.

2. Немовля є:

а) особистість;

б) індивідуальність;

в) індивід.

3. В якому рядку перелічені види потреб:

а) природні, культурні;

б) матеріальні, духовні, соціальні;

в) всі відповіді правильні.


  1. ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ:

Активність Ідеал Індивід

Інтерес Людина Мотив

Особистість Переконання Потреба

Спрямованість особистості Установка “Я - образ”



“Я – концепція”


  1. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

        1. Загальна психологія. /За заг. ред. Максименка С.Д. – К., 2000.

        2. Загальна психологія./За заг. ред.. акад. С.Д. Максименка. Підручник. – 2-ге вид., переробл. та доповн. – Вінниця:Нова книга 2004.

        3. Лазуренко О.О. Основи психології: навчально-методичний посібник. – К., 2002.

        4. Лазуренко О.О. Навчально-методичні вказівки з організації та проведення самостійної позааудиторної роботи студентів з курсу «Основи психології та педагогіки». – К.- Ніжин, 2005.

        5. Лазуренко О.О. Основи психології та педагогіки. Навчально-методичний комплекс. – Київ, 2011.

        6. Максименко С.Д. Загальна психологія: Навчальний посібник. – Видання 2-ге перероблене та доповнене. – К., 2004.

        7. Максименко С.Д., Євтух М.Б., Цехмістер Я.В., Лазуренко О.О. Психологія та педагогіка. – Київ, 2012.

        8. Максименко С.Д., Євтух М.Б., Коваленко В.В., Цехмістер Я.В., Лазуренко О.О. Психологія та педагогіка. /За ред.. С.Д. Максименка. – Київ, 2013.

        9. Максименко С.Д. Психологія особистості. – К., 2008.

10. Психологія і педагогіка / За ред. С.Д.Максименка. – Вінниця, 2007.

11. Фіцула М.М. Педагогіка. – Тернопіль, 1997.



Додаткова:

        1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої школи: курс лекцій. – К., 1993.

        2. Вітенко І.С. Загальна та медична психологія. – К. Здоров‘я. 1994.

        3. Галузинський В.М., Євтух М.З. Педагогіка (теорія та історія). – К., 1995.

        4. Грехнів В.С. Культура педагогічного спілкування. – К., 1990.

        5. Данилюк І.В. Історія психології в Україні. Західні регіони. – К., 2002.

        6. Звєрєва І.Д., Коваль Л.Г. Практикум з педагогіки. – К., 1996.

        7. Комплексне вивчення психології та педагогіки. Вступ до психології та педагогіки. Навчальний посібник. За ред. Скрипниченко О.В., Бурлака Я.І. та ін. – К., 1992.

        8. Корольчук М.С. Психофізіологія діяльності. – К., 2003.

        9. Лазуренко О. О. Програма, плани практичних занять, методичні вказівки та рекомендації до виконання контрольних робіт з дисципліни «Основи психології та педагогіки». – К, 2005

        10. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка. – К., 2000.

        11. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: основні положення. Навчальний посібник для самостійного вивчення. – К., 1999.

        12. Лозова В.І., Москаленко П.С., Троцко Г.В. Педагогіка. Навчально-методичний посібник. – К., 1993.

        13. Методичні рекомендації та завдання з курсу «Основи педагогіки» /укл. О.О. Лазуренко та ін. Вид. 2-е. – К., 2001.

        14. Пелеха Ю.І. Основи психології та педагогіки. Навчально-методичний посібник. – К., 1999.

Автори: ас., к.мед.н. Шустерман Т.Й., ас. Широков О.В.
Затверджено на засіданні кафедри

«____»_____________ 2015 року. Протокол № ________


Методична вказівка

до самостійної аудиторної та позааудиторної роботи

для студентів 1- го курсу спеціальностей

"Лікувальна справа", "Педіатрія",

"Медико –Профілактична справа" та "Стоматологія"

з дисципліни «Основи психології. Основи педагогіки».



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал