Історія розвитку психологічної науки. Основні тенденції розвитку психологічних явищ і знань у сучасному світі. (2 години)



Сторінка10/11
Дата конвертації22.12.2016
Розмір2.29 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Тема: Характеристика напрямків виховного процесу (розумове, моральне, трудове, естетичне, фізичне, родинне виховання). (1 година)

  1. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ:

З’ясувати суть основних напрямків виховного процесу, сформувати усвідомлення студентами - майбутніми лікарями своєї ролі у формуванні здорової нації.

  1. КОНКРЕТНІ ЦІЛІ НАВЧАННЯ:

- Мати уявлення про мету виховання та загальні закономірності виховного процесу.

- Знати поняття про виховання, його принципи та форми; основні положення теорії та історії становлення та розвитку української національної системи виховання, провідних шляхів і засобів формування національних духовних цінностей відповідно до найважливіших документів сучасності.

- Вміти розрізняти методи виховання та характеризувати основні напрямки виховного процесу; розвивати в себе прагнення до засвоєння національних виховних надбань рідного народу.



  1. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТЕМИ:

Виховання цілеспрямований процес передачі і засвоєння новим поколінням соціально-історичного досвіду людства з метою підготовки до соціально активного життя. Виховання спрямоване ні всебічний і гармонійний розвиток особистості з урахуванням досягнутого рівня культури в суспільстві, народі, сім і. Отже, виховання цс динамічне складне явище, яке здійснюється на основі цілеспрямованого і організованого формування особистості, завдяки двосторонній взаємодії виховуючих і вихованих.

Специфічним для процесу виховання є: багатогранність завдань і змісту, залежність від суб'єктивних та об‘єктивних факторів, неперервність та тривалість у часі - людина виховується все життя.



Структурними елементами виховного процесу є: мета, зміст, завдання, форми, методи і засоби виховання, його результати.

Мета виховання визначається ідейними та ціннісними установками, що проголошує те чи інше суспільство. З позицій гуманізму мета виховання полягає в тому, щоб кожна людина змогла стати повноцінним суб’єктом діяльності, пізнання та спілкування, тобто вільною, самодіяльною істотою, що відповідає за все, що відбувається з нею у світі взагалі.

Головною метою національного виховання на сучасному етапі є передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і на основі формування особистісних рис громадянина України, які включають в себе національну самосвідомість, розвинуту духовність, моральну, художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру, розвиток індивідуальних здібностей і таланту.


Основними компонентами виховання є:

  • свідомість особистості,

  • її емоційно-почуттєва сфера,

  • навички та звички поведінки.


Рушійні сили виховного процесу - це сукупність суперечностей, вирішення яких сприяє просуванню процесу виховання до нових цілей.

Закономірності виховання - це стійкі, об'єктивно існуючі суттєві зв'язки, реалізація яких сприяє забезпеченню ефективності розвитку особистості вихованця.

>Перша закономірність полягає в органічному зв'язку виховання з суспільними потребами і умовами виховання.

>Друга закономірність виявляється в тому, що людина виховується під впливом різноманітних факторів.

>Третя закономірність полягає в тому, що найбільш успішно проходить процес виховання в природному для нього національному руслі з врахуванням менталітету вихованця.

>Четверта закономірність виявляється в тому, що результати е залежними від виховного впливу на внутрішній світ та духовну сферу, зокрема на формування її думок, поглядів, переконань, ціннісних орієнтацій, емоційну сферу.

>П'ята закономірність полягає у визначальній ролі діяльності і спілкування у вихованні.
Принципи виховання - це вихідні положення, на яких ґрунтується організація виховного впливу (методи, форми, прийоми). Основні з них:

  • послідовність, систематичність, неперервність виховних впливів;

  • цілеспрямованість;

  • комплексний підхід;

  • єдність педагогічних вимог і повага до особистості вихованця;

  • врахування вікових та індивідуальних особливостей;

  • зв’язок з життям;

  • виховання в праці та в колективі;

  • наукова спрямованість;

  • гуманізація та демократизація.



Метод виховання - система виховних засобів, що характеризують спільну діяльність педагогів та учнів. Це спосіб впливу на вихованців з метою формування у них бажаного ставлення до людей і дійсності, а також відповідних форм поведінки та діяльності.

Форма виховання - це частина педагогічного процесу, спрямованого на досягнення конкретних завдань виховання в обмежений період часу. Це спосіб педагогічного впливу, їх поділяють на групи за тими чи іншими ознаками.

Серед форм організації виховання в загальному аспекті виділяють такі основні:

- інформаційні, словесно-понятійні (лекції, семінари, конференції, збори тощо);

- емоційно-образні (зустрічі з видатними людьми, екскурсії, спектаклі, виставки, педагогічні ігри тощо).
За складом вихованців та видами виховних заходів виділяють-

  • форми індивідуального виховання;

  • форми групового виховання (колективного).

Прийоми виховання - це складові елементи методу виховання

Виділяють:

1.Переконання - вплив на розум, почуття та волю людини з метою формування у неї бажаних якостей.
Прийоми, які відіграють важливу роль у переконанні:

  • бесіда - головна функція якої полягає у залученні самих учнів до оцінки подій, вчинків, явищ життя;

  • лекція - це розгорнуте, тривале та систематичне викладання сутності тієї чи іншої проблеми. Основа лекції — теоретичне узагальнення;

- диспут - зіткнення думок з метою формування суджень і оцінок, які об’єктивно відображають дійсність.

1.Вправи та приучування.

Вправи - це планомірно організоване виконання вихованцями різноманітних дій, практичних справ з метою формування та розвитку її особистості.

Приучування - це організація планомірного та регулярного виконання вихованцями певних дій з метою формування певних звичок.
2.Стимулювання - метод спонукання, поштовху до думок, почуттів, дій. Це змагання (прагнення до першості, перемог) і заохочення (вираження позитивної оцінки вчинків, поведінки, досягнень особистості), а також покарання (коригує поведінку вихованця, примушує його замислитися, в чому він неправий, викликає почуття незадоволеності, сорому).
Управління виховним процесом - це діяльність педагогів, що забезпечує планомірний та цілеспрямований вплив на вихованців.
Процес виховання можна вважати ефективним тоді, коли в особистості з’явиться потреба у самовихованні - свідомості, планомірній роботі людини над собою. Самовиховання виникає тоді, коли відбувається усвідомлення власного “Я” реальне та “Я” ідеальне. Це вищий етап виховного процесу.

Зміст і спрямованість самовиховання залежать від ряду обставин:

- від особливостей життєвого устрою, ідеалів особистості, та сформованості вольових якостей;



  • від усвідомленні потреби в самовихованні,

- від мотивів самовиховання тощо.

до самовиховання спонукають зовнішні впливи та внутрішні



потреби, інтереси.
Основними прийомами самовиховання є: самопереконання, самонавіювання, самозаохочення, самоаналіз, самопереконання та ін.

СУТНІСТЬ ВИХОВАННЯ

цілеспрямований, організований, двосторонній процес формування особистості

МЕТА ВИХОВАННЯ

формування гармонійної особистості

РУШІЙНІ СИЛИ

протиріччя між природними даними дитини і суспільними вимогами до неї, між потребами і їх задоволенням у ході розвитку

ОСНОВНІ КАТЕГОРІЇ

виховання та самовиховання, перевиховання

МЕТОДИ

бесіда, диспут, метод прикладу,вправа, привчання,заохочення, покарання

Виділяють такі основні напрямки виховного процесу:

Розумове виховання - це цілеспрямована діяльність педагогів, яка спрямована на розвиток розумових сил і мислення вихованця, засвоєння ним культури розумової праці.

Завдання:

- засвоєння знань, умінь, навичок,

- розвиток пам’яті, формування мислення, творчої уяви,

- формування наукового світогляду,

- патріотичне виховання;

Фонд знань:

- ідеї,

- факти,

- терміни,

- дати,

- правила,

- закони тощо;

Шляхи:



- учбова діяльність,

- виховна робота,

- виховання в сім’ї,

- засоби масової комунікації тощо;



Учбові уміння:

  • писати,

  • читати,

  • рахувати,

  • працювати з літературою,

  • висловлювати думки,

  • логічно мислити.


МОРАЛЬНЕ виховання - це виховна діяльність сім‘ї, школи, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі певного суспільства.

Мета: моральне формування особистості.

Завдання: формування моральних якостей, що визначають ставлення до людей, суспільства в цілому, до праці (гуманізм, дисципліна, правдивість, працелюбність та ін.).
Методи, шляхи:

  • системність і комплексність виховної роботи,

  • позитивна емоційна атмосфера,

  • роз’яснення етичних норм, формування морального досвіду поведінки.


ТРУДОВЕ виховання - виховна діяльність, спрямована на психологічну підготовку особистості до праці.

Мета: підготовка до свідомої праці в суспільстві;

Завдання:

  • формування стійких переконань необхідності трудової діяльності,

  • оволодіння спеціальними знаннями, трудовими уміннями, навичками,

  • психологічна підготовка до праці,

  • свідомий вибір професії;

Методи:

- розповідь,

- бесіда,

- особистий приклад,

- надання трудових завдань,

- в вигляді змагань.


ГЕНЕТИЧНЕ виховання: виховувати здатність сприймати, відчувати, правильно оцінювати красу реальної дійсності;

розвиток естетичного сприймання красивого, відчуття прекрасного формування рис прекрасного в духовному і фізичному розвитку; розвиток художньо-творчих здібностей тощо.

Принципи:

  • комплексного підходу,

  • естетизації всієї життєдіяльності,

  • зв’язок із життям.

Джерела;

  • художня література,

  • музика,

  • образотворче мистецтво,

  • природа.


ФІЗИЧНЕ виховання - діяльність, яка спрямована на виховання підростаючого покоління фізично здоровим.

Мета: різнобічна фізична досконалість людини.



Методи:

  • зміцнення здоров’я,

  • формування основних рухових якостей,

  • розвиток інтересу до систематичних занять,

  • виховання гігієнічних навичок;

  • уроки фізичної культури,

  • спортивні змагання,

  • заняття в секціях, клубах тощо.


СІМЕЙНЕ (РОДИННЕ) виховання протрібне для: засвоєння позитивного досвіду життєдіяльності старших поколінь, накопичення індивідуального досвіду діяльності, звичок, відносин;

Умови ефективного сімейного виховання:

  • єдність виховних інтересів сім’ї і суспільства,

  • розумна організація життя,

  • сумісна трудова діяльність в сім’ї дітей і батьків,

  • доброзичливі стосунки,

  • врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей.


Типові помилки сімейного виховання:

- захвалювання дітей,

- відсутність єдиних вимог,

- безвідповідальність батьків,

- замкненість виховного процесу,

- недиференційований підхід до дітей тощо.


  1. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ДО ЗАНЯТТЯ: .

  1. Назвіть основні властивості виховного процесу.

  2. Дайте визначення сутності та особливостей національного виховання.

  3. У чому полягає поєднання мети виховання і освіти?

  4. Чим зумовлена та від чого залежить основна мета виховання?

  5. Яка роль самовиховання у виховному процесі?

  6. У чому полягає і як реалізується потреба особистості у самовихованні?

  7. Покажіть взаємозумовленість принципів виховання.

  8. На чому базується класифікація форм виховання?

  9. Який існує зв’язок між методами та прийомами виховання?

  10. Яка існує класифікація методів виховання?

  11. Які існують вимоги до використання різних методів виховання?

  12. Обґрунтуйте застосування покарання у виховному процесі.

  13. Від яких факторів залежить ефективність виховного процесу?

  14. Покажіть місце сімейного виховання в системі виховного процесу взагалі.

  15. Які існують умови ефективного сімейного виховання?

  16. Назвіть типові помилки сімейного виховання.

  17. Якими, на вашу думку, можуть бути способи вирішення конфліктів у сім’ї?

  18. Які методи доцільно використовувати в родинній педагогіці?



  1. СИТУАЦІЙНІ ЗАВДАННЯ:

  1. Підготувати повідомлення на одну з тем:

  • Ідея національного виховання у педагогічній думці XX ст.

  • Складові української етнопедагогіки.

  • Помилки сімейного виховання. Способи вирішення конфліктів у сім’ї.

  • Сім’я як основа виховання моральності особистості.

  • Вплив релігії на формування моральних цінностей особистості.

  • Моральні цінності медичного працівника.

  1. Виконати завдання:

  1. Визначте сутність та особливості напрямків виховного процесу (на ваш вибір) за наступним планом:

  • мета

  • завдання

  • методи та шляхи (наведіть приклад використання одного з методів у роботі медичного працівника)

  • принципи

  • форми організації

  • умови ефективного виховання

  • типові помилки.

  1. Простежте, як змінювався зміст національного виховного ідеалу на різних етапах історії України.

  2. Прочитайте “Клятву Гіппократа” і “Клятву лікаря”. Визначте загальнолюдські моральні цінності, закладені в текстах цих клятв.

  3. Знайдіть в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо) матеріали щодо типових (чи нетипових) стосунків у родині. Проаналізуйте їх. Як, на вашу думку, можна уникнути подібних проблем? Підготуйтесь до обговорення цієї ситуації в аудиторії.

  4. Назвіть моральні якості, якими, на вашу думку, повинен володіти сімейний лікар. Відповідь обгрунтуйте.

  1. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ:

1. З наведених тверджень виберіть ті, що відображають властивості виховного процесу:

а) довготривалість,

б) цілеспрямованість,

в) повага до особистості,

г) неперервність,

ґ) двосторонній характер,

д) ціннісні орієнтації,

е) саморегуляція особистості.

2. У якій групі названі основні складові частини (напрямки) виховного процесу:

а) розумове виховання, інтелектуальний розвиток, вища освіта, фізичне виховання;

б) фізичне виховання, родинне виховання, естетичне виховання, моральне виховання, розумове виховання, трудове виховання;

в) політехнічна підготовка, перевиховання, самовиховання, правове виховання, економічне виховання?



3. Які завдання вирішує розумове виховання:

а) розвиток пізнавальних сил учнів, психологічна та практична підготовка до праці, формування світогляду;

б) формування світогляду, формування системи знань, формування навичок естетичної поведінки;

в) формування системи знань, формування світогляду, формування вмінь та навичок культури розумової праці?




  1. ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ:

Авторитарне виховання Виховання широкому та вузькому розумінні)

Екологічне виховання Естетичне виховання

Закономірності виховання Засіб виховання Зміст виховання

Мета виховання Метод виховання Моральне виховання

Перевиховання Правове виховання Прийом виховання



Принципі виховання Розумове виховання

Рушійні сили виховного процесу Самовиховання Статеве виховання



Трудове виховання Фізичне виховання Форма виховання


  1. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

        1. Загальна психологія. /За заг. ред. Максименка С.Д. – К., 2000.

        2. Загальна психологія./За заг. ред.. акад. С.Д. Максименка. Підручник. – 2-ге вид., переробл. та доповн. – Вінниця:Нова книга 2004.

        3. Лазуренко О.О. Основи психології: навчально-методичний посібник. – К., 2002.

        4. Лазуренко О.О. Навчально-методичні вказівки з організації та проведення самостійної позааудиторної роботи студентів з курсу «Основи психології та педагогіки». – К.- Ніжин, 2005.

        5. Лазуренко О.О. Основи психології та педагогіки. Навчально-методичний комплекс. – Київ, 2011.

        6. Максименко С.Д. Загальна психологія: Навчальний посібник. – Видання 2-ге перероблене та доповнене. – К., 2004.

        7. Максименко С.Д., Євтух М.Б., Цехмістер Я.В., Лазуренко О.О. Психологія та педагогіка. – Київ, 2012.

        8. Максименко С.Д., Євтух М.Б., Коваленко В.В., Цехмістер Я.В., Лазуренко О.О. Психологія та педагогіка. /За ред.. С.Д. Максименка. – Київ, 2013.

        9. Максименко С.Д. Психологія особистості. – К., 2008.

        10. Психологія і педагогіка / За ред. С.Д.Максименка. – Вінниця, 2007.

        11. Фіцула М.М. Педагогіка. – Тернопіль, 1997.


Додаткова:

              1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої школи: курс лекцій. – К., 1993.

              2. Вітенко І.С. Загальна та медична психологія. – К. Здоров‘я. 1994.

              3. Галузинський В.М., Євтух М.З. Педагогіка (теорія та історія). – К., 1995.

              4. Грехнів В.С. Культура педагогічного спілкування. – К., 1990.

              5. Данилюк І.В. Історія психології в Україні. Західні регіони. – К., 2002.

              6. Звєрєва І.Д., Коваль Л.Г. Практикум з педагогіки. – К., 1996.

              7. Комплексне вивчення психології та педагогіки. Вступ до психології та педагогіки. Навчальний посібник. За ред. Скрипниченко О.В., Бурлака Я.І. та ін. – К., 1992.

              8. Корольчук М.С. Психофізіологія діяльності. – К., 2003.

              9. Лазуренко О. О. Програма, плани практичних занять, методичні вказівки та рекомендації до виконання контрольних робіт з дисципліни «Основи психології та педагогіки». – К, 2005

              10. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка. – К., 2000.

              11. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: основні положення. Навчальний посібник для самостійного вивчення. – К., 1999.

              12. Лозова В.І., Москаленко П.С., Троцко Г.В. Педагогіка. Навчально-методичний посібник. – К., 1993.

              13. Методичні рекомендації та завдання з курсу «Основи педагогіки» /укл. О.О. Лазуренко та ін. Вид. 2-е. – К., 2001.

              14. Пелеха Ю.І. Основи психології та педагогіки. Навчально-методичний посібник. – К., 1999.

Автори: ас., к.мед.н. Шустерман Т.Й., ас. Широков О.В.

Затверджено на засіданні кафедри

«____»_____________ 2015 року. Протокол № ________

Методична вказівка

до самостійної аудиторної та позааудиторної роботи

для студентів 1- го курсу спеціальностей

"Лікувальна справа", "Педіатрія",

"Медико –Профілактична справа" та "Стоматологія"

з дисципліни «Основи психології. Основи педагогіки».





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал