Issn 2219-9365 Вимірювальна та обчислювальна техніка в технологічних процесах №2’ 2012 111



Скачати 89.69 Kb.

Дата конвертації12.04.2017
Розмір89.69 Kb.
Біомедичні вимірювання і технології
ISSN 2219-9365
Вимірювальна та обчислювальна техніка в технологічних процесах
№ 2’ 2012
111
БІОМЕДИЧНІ ВИМІРЮВАННЯ І ТЕХНОЛОГІЇ
УДК 35.08: 37.015.324
Л.Г. КОВАЛЬ, СМ. ЗЛЕПКО, С.В. КОСТІШИН,
Д.Х. ШТОФЕЛЬ, НМ. ГАВРІЛОВА

Вінницький національний технічний університет
АНАЛІЗ СТРУКТУРИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ
МОЛОДИХ ОФІЦЕРІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ)
В статті проведено інформаційно‐аналітичний огляд підходів до опису структури психологічної готовності офіцерів Збройних Сил України до військової служби та виконання різноманітних службових обов’язків. Виділено базові вимоги для цієї сфери діяльності.
The article is an information‐analytical review of description approaches for psychological readiness of young officers of the Armed Forces of Ukraine to military service and performing various duties. Basic requirements for this field of activity are highlighted. Ключові слова інформаційна структура, психологічна готовність, професійна діяльність, Збройні Сили України.
Вступ.
Аналіз наукової літератури свідчить проте, що в сучасній науці існує неоднозначне розуміння структури психологічної готовності особистості до професійної діяльності. Так, МІ. Дьяченко та Л. О. Кандибович [1] виявили, що будучи цілісним, ієрархічним, динамічним утворенням, загальна та ситуативна психологічна готовність включає в себе такі компоненти
- мотиваційний (потреба успішного виконання завдання, інтерес до діяльності, відповідальність за виконання завдання тощо
- орієнтаційний (знання й уявлення про особливості й умови діяльності та вимоги до особистості, пов’язані з нею
- операційний (оволодіння способами і прийомами діяльності, необхідними знаннями, навичками, уміннями, процесами аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення та ін.);
- вольовий (самоконтроль, самомобілізація, уміння керувати своїми діями, з яких і складається виконання обов’язків);
- оціночний (самооцінка своєї підготовленості, збіг процесу вирішення професійних завдань з ідеальним уявленням про це. Достатній розвиток даних компонентів і цілісне їх поєднання – показник високого рівня готовності спеціаліста, його активності, самостійності, творчості В. І. Варваров дотримується думки про чотирикомпонентну структуру психологічної готовності і пропонує дещо іншу її організацію [2]. До структури зазначеної готовності входять такі елементи
- відображальний – високий професійний розвиток пізнавальних і стійких якостей особистості, що забезпечує стійке реагування військовослужбовця на усі впливи навколишнього середовища з урахуванням майбутньої діяльності
- спонукальний (центральний) – система мотивів з їх взаємозалежністю і супідрядністю
- виконавчий – міцні і високорозвинені розумовій сенсорні здібності
- регулюючий – вольові якості особистості, емоційно-вольова стійкість, здатність довільно знижувати негативний вплив шкідливих факторів, управляти своєю поведінкою у стані напруженості. Л. В. Кондрашова відстоює позицію шестикомпонентної структури психологічної готовності [3], а саме
- мотиваційний – професійні установки, інтереси, намір займатися педагогічною діяльністю
- морально-орієнтаційний – професійний обов’язок, відповідальність, любов до дітей, педагогічний такт, віра у можливості і здібності дитини
- пізнавально-операційний – професійна спрямованість пам’яті, уваги, мислення, творчі якості тощо
- емоційно-вольовий – професійний оптимізм, ініціативність, наполегливість, здатність регулювати свій настрій тощо
- психофізіологічний – активність, саморегуляція, урівноваженість, витримка, рухливий темп роботи
- оціночний – самооцінка своєї професійної підготовленості, вирішення педагогічних завдань відповідно до оптимальних педагогічних зразків тощо. ВВ. Ягупов до основних структурних елементів психологічної готовності військовослужбовців відносить [4]:
- мотиваційний – прагнення подолати труднощі майбутнього бою і розуміння необхідності їх подолання, оцінка своїх можливостей щодо управління психічними станами та діями на основі накопиченого досвіду
- пізнавальний – забезпечується необхідним обсягом відповідної інформації, який потрібен для цілеспрямованої діяльності в екстремальних умовах бойової обстановки
Біомедичні вимірювання і технології
112
ISSN 2219-9365
Вимірювальна та обчислювальна техніка в технологічних процесах
№ 2’ 2012
- емоційний – переживання почуття впевненості або сумніву у своїй готовності до подолання труднощів сучасного бою, уміння управляти своїми емоційно-вольовими процесами в екстремальних умовах
- вольовий – забезпечує воїнам можливість подолання труднощів сучасного бою.
Основний текст статті.
Таким чином, особливості структури психологічної готовності свідчать проте, що незважаючи на дещо відмінні погляди науковців на структуру психологічної готовності особистості до діяльності, вони лишаються одностайними утому, що основні її складники визначаються змістом та умовами конкретної професійної діяльності. На основі аналізу різних підходів до розуміння природи, сутності та структури психологічної готовності НА. Сторожук спробував уявити власну теоретичну структуру психологічної готовності молодих офіцерів виховних структур Збройних Сил України (ЗСУ) до професійної діяльності [5]. Вважається, що психологічна готовність молодого офіцера являє собою стійке, багатоаспектне психологічне утворення, яке включає низку компонентів (мотиваційного, когнітивного, інструментального, особистісного, діяльнісного та креативного, які у своїй сукупності дають можливість суб’єкту успішно здійснювати службово-бойову діяльність (рис. 1).

Рис. 1. Структура психологічної готовності молодого офіцера ЗСУ до службово-бойової діяльності
Розкриття сутності мотиваційного компонента запропонованої структури психологічної готовності молодого офіцера виховних структур Збройних Сил України до службово-бойової діяльності розпочнемо з аналізу проблеми мотивації діяльності взагалі. Проблеми мотивації є одними з найбільш актуальних у сучасній психології. Вивчення їх передбачає аналіз причині факторів, які спонукають, ініціюють, спрямовують, підсилюють та підтримують активність фахівця на шляху до поставленої мети, а саме на шляху до самопізнання, саморозуміння та самореалізації в професійній діяльності. Мотив (від лат. motus – рухати, штовхати франц. motif – спонукав буквальному смислі означає спонуку до діяльності, спонукальну причину дій і вчинків. ЛІ. Божович визначає мотив як те, заради чого здійснюється сама діяльність, на відміну від цілі, на яку вона спрямована, тобто це все те, що обумовлює активність особистості [6]. Мотив є не тільки одним зі складників діяльності, він також виступає як компонент складної системи – мотиваційної сфери особистості – мотиваційного ядра, пов’язаного з домінуючими професійними інтересами та завданнями розвитку суб’єкта професійної діяльності. Як вказує С. Л. Рубінштейн, мотиви людської діяльності надзвичайно багатоманітні, оскільки виникають з різноманітних потреб та інтересів і формуються та перетворюються протягом усього життя особистості, однак у своїх найвищих формах вони ґрунтуються на усвідомленні людиною своїх моральних обов’язків та завдань, що ставить перед людиною суспільство [7]. Мотиви та цілі діяльності носять загальний, інтегративний характер, відображаючи загальну спрямованість людини, яка в ній не тільки виявляється ай формується [8]. В. Г. Асєєв наголошує, що лише з розвитком, удосконаленням структури самої діяльності розвивається й структура мотиваційної сфери особистості [9]. Кожен період життя молодого офіцера, кожен його більш або менш значний кроку системі суспільних відносин, кожний успіх (чи неуспіх) під час виконання професійних обов’язків може призвести до зміни його мотиваційної сфери відбудеться її диференціація чи інтеграція, перетворення одних мотивів в інші, пригнічення одних іншими, можуть виникнути протиріччя між ними (боротьба мотивів, взаємне
Біомедичні вимірювання і технології
ISSN 2219-9365
Вимірювальна та обчислювальна техніка в технологічних процесах
№ 2’ 2012
113
підсилення або послаблення, зміниться співвідношення домінуючих або підлеглих мотивів та інше. Чим краще сформований мотиваційний компонент, чим більше чинників спонукають молодого офіцера до професійної діяльності, тим більших зусиль він здатен докладати і, як правило, досягати кращих результатів. Як показують дослідження та практичні спостереження, високий рівень мотивації здатен компенсувати брак досвіду та здібностей у військовослужбовця і сприяє досягненню успіху при виконанні ним службових завдань. А почуття задоволення від досягнення успіху, у свою чергу, сприяє стійкому позитивному ставленню до професійної діяльності. Отже, під мотиваційною сферою молодого офіцера Збройних Сил України розуміють складну систему мотивів, що здійснює системоутворюючий вплив на психологічну готовність і виявляється у стимулюючій, регулятивній та смислоутворюючій функціях, а саме у бажанні якнайкраще виконати службово-бойову діяльність прагненні показати себе з кращої сторони чи уникнути невдачі почутті обов’язку і відповідальності високому рівні військово-професійної спрямованості потребі у самовдосконаленні, самопізнанні та ін. Адекватність мотиваційного забезпечення діяльності передбачає перш за все відповідність мотивів предмета діяльності, тобто воно передбачає наявність у суб’єкта таких потреб, які можуть бути задоволені тільки в професійній діяльності. Разом з тим, одним з провідних мотивів у структурі мотиваційної сфери особистості молодого фахівця, на нашу думку, є мотив досягнення успіху в обраній професії, особливо на початковому етапі професійного розвитку [10]. Однак наявність адекватної мотивації сама по собі не передбачає високий рівень психологічної готовності до професійної діяльності і не гарантує успіх в професії. Адекватна мотивація повинна бути підкріплена відповідними здібностями та професійними якостями особистості. Як фундаментальна основа формування психологічної готовності молодого фахівця виступають
індивідуально-психологічні якості особистості, як найбільш стійкі психічні явища, завдяки яким вона здатна протидіяти та переборювати зовнішні та внутрішні перешкоди на шляху досягнення цілей військово- професійної діяльності. Конкретний перелік цих якостей для кожної людської діяльності специфічний і визначається за результатами психологічного аналізу діяльності й складання її професіограми й психограми. Бажано, щоб офіцер ЗСУ мав такі якості доброзичливість, низьку агресивність, спрямованість на допомогу підлеглим та колегам, емпатію, гнучкість мислення, творчу інтуїцію та ін. Крім названих якостей, велику роль для практики має високий рівень інтелекту, комунікативних, сугестивних, організаторських здібностей та експресивності. Особливе місце в професійній діяльності офіцера надають комунікативним якостям, які Б. Г. Ананьєв відніс до первинних рис особистості, що є основою для формування інтелектуальних, вольових і ділових якостей, завдяки відношенням з предметним середовищем, що виникають у особистості під час різних видів діяльності [11]. Молодому фахівцю бажано мати непросто конгломерат перелічених якостей, а їх гармонійне поєднання, яке можливе при досить високому рівні особистісного розвитку. Як третій структурний компонент психологічної готовності молодого офіцера визначають когнітивну сферу (від лат. соgnitio – знання, пізнання, до якої входять основні психічні процеси особистості, а саме відчуття, сприймання, уява, пам’ять, увага, мислення, емоції, воля, тобто все те, що складає чуттєву матерію психічної діяльності людини, зміст її свідомості [12]. Проте, як наголошував С. Л. Рубінштейн, когнітивна сфера непроста сума психічних пізнавальних процесів, а цілісна, системно організована структура [13]. Так, наприклад, емоційний процес ніколи не зводиться до "чистої" емоційності, а містить інтелектуальні моменти, і навпаки. Л. М. Веккер виділив характерні ознаки психічних пізнавальних процесів, а саме предметність, суб’єктність, чуттєва недоступність і спонтанна активність [14]. Як можна помітити, три перші ознаки характеризують чуттєве пізнання світу, при якому найбільш вагомими є процеси відчуття та сприймання. Остання ознака реалізується внаслідок процесів раціонального пізнання, а саме мислення, уяви, уваги та ін. У структурі когнітивної сфери особливе місце посідає таке психічне явище, як інтелект, під яким розуміють комплекс необхідних здібностей, що визначають готовність людини до засвоєння і використання знань та досвіду, до розумної поведінки в проблемних ситуаціях. С. Л. Рубінштейн розглядає інтелект як еквівалент загальної обдарованості особистості і визначає його як сукупність загальних розумових здібностей [7]. Цю позицію підтримує Чарльз Спірмен, для якого інтелект є деякою "розумовою енергією" генеральний фактор, яка впливає на успіх виконання будь-якої діяльності [15]. Тривалий час дослідники намагалися інтерпретувати фактору традиційних психологічних термінах, а саме на його роль претендували такі пізнавальні процеси, як увага та мотивація. Оригінальний підхід до розуміння інтелекту запропонував Б. Г. Ананьєв. Він розглядав інтелект як багаторівневу організацію пізнавальних сил, що охоплює психофізіологічні процеси, стани і якості особистості. Ця організація пов’язана з нейродинамічними, вегетативними і метаболічними характеристиками людини [16]. Вони є своєрідними еквівалентами інтелекту і визначають міру розумової дієздатності і ціну інтелектуального напруження, ступінь їх корисного чи негативного впливу на здоров’я особистості. Г. Айзенк акцентував увагу на тому, що джерелом розвитку інтелекту є вияв ментальної
Біомедичні вимірювання і технології
114
ISSN 2219-9365
Вимірювальна та обчислювальна техніка в технологічних процесах
№ 2’ 2012
швидкості», які, у свою чергу, обумовлені біологічними особливостями нервової системи, що відповідають за швидкість і точність передачі нервових імпульсів. Тільки при такому підході, наголошує автор, інтелект отримає докази реальності свого існування [17]. Отже, загалом пізнавальні процеси детермінують загальний інтелектуальний розвиток особистості, а той, у свою чергу, поряд з мотиваційною сферою, є загальним регулятором діяльності та поведінки особистості й забезпечує якість і швидкість оволодіння фахівцем професійними знаннями та уміннями. Іншими словами, необхідний рівень розвитку когнітивного компонента структури психологічної готовності молодого офіцера забезпечує формування чергового – інструментального компонента, який, у свою чергу, обумовлює перехід когнітивних процесів на якісно новий рівень функціонування. Необхідний для ефективного виконання службових обов’язків обсяг та якість знань, навичок і вмінь об’єднуються у складне структурне особистісне утворення, яке прийнято називати професійною компетентністю. У психології, у найзагальнішому вигляді, під компетентністю розуміють здатність і вміння конкретної людини виконувати певні трудові функції. Під знаннями розуміють сукупність засвоєних відомостей, понять, уявлень про предмети навколишньої дійсності й самого себе. Знання поділяються на теоретичні та практичній відображаються в словах, поняттях, законах і теоріях. Багатофункціональність військової організації визначає багатоманіття функцій і завдань, що покладені на військових фахівців. Так, відповідно до вимог професійної діяльності молодий офіцер Збройних Сил України повинен володіти цілим рядом глибоких теоретичних знань з основ загальної психології, психології особистості, соціальної психології, політичної психології та ін. Окрім цього, він повинен бути обізнаним з основ спеціальної та тактичної розвідувальної підготовки, військового управління, експлуатації відповідних систем озброєння та військової техніки та ін. Важливим є й те, що сучасні військово-професійні знання зазнають постійних якісних змін, що потребує від молодого фахівця постійного розвитку та самовдосконалення. Таким чином, знання про особливості військово-професійної діяльності виконують додаткову регулятивну функцію в структурі психологічної готовності та є базою для створення, в окремих випадках, способів компенсації недостатньо виражених, але значимих професійних якостей і властивостей особистості. Такої різнобічної підготовки не потребує жодна цивільна спеціальність. Згідно з освітньо-кваліфікаційною характеристикою, молоді фахівці для ефективного здійснення службово-бойової діяльності повинні володіти такими уміннями комунікативними, аналітичними, організаторськими, емпатійними, рефлексивними. Не менш важливим чинником у формуванні психологічної готовності молодих офіцерів є креативність як здатність до конструктивного нестандартного мислення і поведінки, а також до усвідомлення та розвитку особистісного і професійного досвіду. Під час повсякденних умов, особливо у випадках підвищеного впливу стрес-факторів, молодому офіцеру постійно доводиться мати справу з особливостями вияву індивідуальності підлеглих і власної психіки, а отже його професійна діяльність не може бути успішною без виявів різних якостей креативності, таких як швидкість, точність, оригінальність мислення, схильність до апперцепції і прогнозування, структурованість і організованість професійного мислення та ін. У психологічному плані можна визначити ряд основних напрямків місця та вияву креативності у професійній діяльності та у професійному мисленні молодого офіцера
1) уміння конструктивно бачити проблеми підлеглих (колективів, їх поверхневий вияві глибинний зміст, а також уміння відділити наслідки від першопричин, вирішення яких призведе до автоматичного зняття перших
2) уміння формулювати запит, ставити професійні цілі і досягати їх
3) уміння розробляти програми заходів і прийомів їх корекції завдяки інноваційному погляду фахівця у поєднанні з оригінальністю, конструктивністю та реальністю здійснення рішення. Отже, одним з ключових чинників формування високого рівня психологічної готовності молодого офіцера Збройних Сил України виступають креативні здібності, під якими слід розуміти утворення на межі інтелектуальної та особистісної сфери, які беруть участь у генерації нових, незвичайних ідей, відхиляючись від стандартних схем мислення. Останнім структурним компонентом психологічної готовності молодого офіцера можна вважати діяльнісно-середовищний елемент. Середовище, у якому здійснюється професійна діяльність військовослужбовців, має надзвичайно складну структуру, у якій, окрім усвідомлюваних факторів, існує велика різноманітність неявних, але реально існуючих складників. У певних складних ситуаціях, якими насичена професійна діяльність офіцера, умови середовища можуть мати вирішальний вплив на успішність виконання службово-бойового завдання. А у військовій праці, яка відноситься до професій з високим рівнем небезпеки, ціна помилки – людські життя. Тому загальне врахування факторів середовища є необхідною умовою для підвищення ефективності праці та її безпеки.
Висновок.
Проведений аналіз структури психологічної готовності молодих офіцерів Збройних Сил України до професійної діяльності показав, що існуючі на сьогоднішній день її моделі не враховують деяких базових характеристик, як, наприклад, мотиваційної складової. Інформаційно-структурна модель психологічної
Біомедичні вимірювання і технології
ISSN 2219-9365
Вимірювальна та обчислювальна техніка в технологічних процесах
№ 2’ 2012
115
готовності має компонентну будову і повинна включати в себе мотиваційний, когнітивний, інструментальний та креативний компоненти, що взаємодіють в умовах специфічного діяльнісно- середовищного компонента на основі реалізації професійних та морально-ділових якостей особистості.
Література
1. Дьяченко МИ. Психологические проблемы готовности к деятельности / МИ. Дьяченко, Л. А. Кандыбович. – Мн.: Изд-во БГУ, 1976. – 176 с.
2. Варваров ВИ. Психология личности советского воина / ВИ. Варваров. – М ВПА, 1974. – 44 с.
3. Формування творчої особистості в процесі навчання теорія, практика, досвід монографічний посібник / Кондрашова Л. В, Друзь З. В, Білоконна НІ, Мірошник З. М. – Кривий Ріг – Київ, 2009. – 559 с.
4. Ягупов ВВ. Військова психологія / ВВ. Ягупов. – К Тандем, 2004. – 656 с.
5. Сторожук НА. Характеристика структури психологічної готовності молодих офіцерів збройних сил України до службово-бойової діяльності / НА. Сторожук // Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія педагогічні та психологічні науки. – 2009. – № 49.
– С. 134– 138.
6. Божович Л. И. Проблемы формирования личности / Л. И. Божович; под ред. Д. И. Фельдштейна.
– е изд. – М Институт практической психологи Воронеж НПО "МОДЭК", 1997. – 352 с.
7. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии / С. Л. Рубинштейн. – СПб.: Питер, 2007. – 713 с.
8. Иванова Е. М. Основы психологического изучения профессиональной деятельности: учебное пособие / Е. М. Иванова. – М МГУ, 1987. – 208 с.
9. Асеев В. Г. Психологическое изучение профессиональной деятельности / В. Г. Асеев // Вопросы психологии. – 1989. – № 1. – С. 172– 174.
10. Колісник О. Л. Мотивація лідерської спрямованості майбутнього офіцера Збройних сил України
/ О. Л. Колісник // Збірник наукових праць Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2009. – Вип. 19. – С. 125– 129.
11. Ананьев Б. Г. Личность, субъект деятельности, индивидуальность / Б. Г. Ананьев. – М
Директмедиа Паблишинг, 2008. – 134 с.
12. Гаврюшенко ВВ. Спонукальна, когнітивна та регулятивна сторони взаємодії офіцерів у проблемних міжособистісних ситуаціях / ВВ. Гаврюшенко // Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Серія педагогічні та психологічні науки. – 2011. – № 57. – С. 114– 118.
13. Рубинштейн С. Л. Проблемы общей психологии / С. Л. Рубинштейн. – М Педагогика, 1973. –
424 с.
14. Веккер Л. М. Психика и реальность: единая теория психических процессов / Л. М. Веккер. – М
Смысл, 1998. – 685 с.
15. Spearman C. "General Intelligence, " Objectively Determined and Measured / C. Spearman // The
American Journal of Psychology. – 1904. – P. 201– 292.
16. Ананьев, Б. Г. Человек как предмет познания / Б. Г. Ананьев. – Санкт-Петербург: Питер, 2001. –
442 с.
17. Eysenck H. J. A model for intelligence / H. J. Eysenck. – Berlin. Heidelberg: Springer-Verlag, 1982. –
164 p. Надійшла до редакції
7.5.2012 р.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал