Інститут вищої освіти кнеу результати дослідження світового досвіду організації та розвитку дистанційної освіти



Скачати 388.79 Kb.
Сторінка3/3
Дата конвертації02.12.2016
Розмір388.79 Kb.
1   2   3

Основними способами доставки матеріалів до студента зараз є друковані матеріали та он-лайн матеріали. Так, наприклад, в університеті Мінесоти у Коледжі продовження освіти з 145 курсів (всього було знайдено 938 курсів на сайті), що надаються в дистанційному режимі та є складовими різноманітних освітніх та сертифікатних програм, 30 курсів передбачають надання студентам друкованих матеріалів, а 115 курсів надають матеріали в режимі он-лайн. 51 курс з 145 проходиться студентами з самостійно вибраною швидкістю (при цьому 27 курсів передбачають отримання студентами друкованих матеріалів), а завершення інших прив’язано до семестрового розкладу. Тут студенти також можуть пройти навчання за 938 курсами у вечірні години.

В цілому в США університети використовують різноманітні форми дистанційного навчання, вибір яких залежить від їх бачення своєї ринкової ніші та стратегії розвитку. Окремі курси та лекції надаються в режимі відкритої освіти. Хоча дистанційне навчання набуває поширення, очне навчання залишається самим затребуваним та коштовним, напевно через його більшу ефективність.

Стандарти. За стандартами Ради з дистанційного навчання та підготовки, що здійснює акредитацію інституцій, що надають такі послуги, їх можна умовно поділити на 2 групи: стандарти, що стосуються безпосередньо акредитації та стандарти, що стосуються бізнесу дистанційної освіти (Додаток 1).

В цілому, університетами США пропонуються дистанційні курси та програми на всіх рівнях підготовки (бакалавр, магістр, PhD, післядипломне підвищення кваліфікації) з самими різноманітними платформами та особливостями. Саме таке різноманіття є однією з передумов високого міжнародного конкурентного статусу системи вищої освіти та окремих університетів США. Студенти можуть отримувати державну підтримку на навчання за дистанційними курсами та програмами. Вартість дистанційних курсів та програм є меншою від стаціонарних, що свідчить про їх дещо нижчу результативність та меншу собівартість при масовому виробництві. Розвиток дистанційних програм та курсів, як правило, є частиною середньострокових стратегій розвитку університетів, хоча мають місце навіть окремі стратегії розвитку дистанційного навчання.



3.4. Фінансування дистанційної освіти [12].

Проблема фінансування дистанційної освіти є значущою в її організації та функціонуванні, і кожна країна має свій власний досвід у її вирішенні. Наприклад, в Індонезії існує три джерела фінансування дистанційного навчання: внески студентів за навчання, державні гранти, допомога від іноземних агентств. Плата за навчання становить 33% фінансування, а 66% складають внески уряду та іноземних агентств.

У Великій Британії відсоток плати студентів за навчання дорівнює 15% загального фонду, а внесок уряду становить 85%. У програмах навчання без надання вченого ступеня плата за навчання становить дві третини, а одна третина фінансується за рахунок спеціальних грантів. Згідно зі статистикою, плата за вивчення точних наук на 25% більша, ніж за вивчення соціальних чи мистецьких курсів.

В Іспанії внесок міністерства освіти дорівнює 46% фінансування; студенти сплачують 47%, а кошти від продажу книжок становлять близько 7% загального фонду. Окрім цього, регіональні уряди та банки дають навчальним центрам обігові кошти. Студент платить 240 доларів за рік навчання, друковані матеріали купуються теж за його кошти.

У США студенти, що навчаються через дистанційні курси можуть робити це за рахунок державної підтримки, державним коштом. Часто доходи від таких студентів сягають 90% від їх загального обсягу доходів акредитованих інституцій. Практично всі програми університетів, що розглядалися в цьому дослідженні є акредитованими та пропонуються провідними дослідницькими державними університетами США.

У Канаді урядові внески становлять від 75% до 80% фінансування, а студентські кошти складають лише 10%, при цьому решта - 10-15% забезпечується через підприємницьку і ділову активність університетів. Для підвищення прибутковості дистанційної освіти в університетах виконуються різні дослідні проекти на замовлення уряду і приватного сектора.

В усіх державних ВУЗах Туреччини, зокрема і у Газі університет, всі студенти навчаються на бюджетній основі. При цьому обов’язковим є внесок у фонд університету у розмірі від 300 до 600 турецьких лір за навчальних рік залежно від спеціальності навчання. Ці кошти можуть покриватись університетом за успішного навчання студента. Також студент може взяти кредит для покриття цих витрат, який погасить вже після закінчення навчання. Однак за вибору дистанційної форми навчання додатково необхідно платити 1 100 турецьких лір.



У Кореї внесок уряду становить 60%, а студентські кошти дорівнюють 40%. Міжнародні організації не надають ніякої фінансової підтримки. В цій ситуації немає можливості реалізувати програми з впровадження лабораторій для комп'ютерних, сільськогосподарських та фізичних наук.


  1. Висновки та пропозиції.

Вивчення світового досвіду організації дистанційної системи освіти, дозволяє зробити наступні висновки та пропозиції:

  • Виходячи із дослідження зарубіжного та вітчизняного досвіду організації та розвитку дистанційної системи освіти (додаток 2), пропонується заочне (дистанційне) навчання в КНЕУ організувати на основі використання:

  • відкритих освітніх платформ (додаток 3):

наприклад, Moodle: https://moodle.org

Або EdX:http://edx.org з відкритим ісходним кодом:https://github.com/edX/XBlock

або Стенфорд http://class.stanford.edu/ з відкритим ісходним кодом ttps://github.com/Stanford-Online/class2go/

або Google https://code.google.com/p/course-builder/

Class2Go https:///class.stanford.edu/

або OLAT (Online Learning and Training): http://www.olat.org/ або ILIAS: http://www.ilias.de/docu/ilias.php?baseClass=ilrepositorygui&reloadpublic=1&cmd=frameset&ref_id=1&lang=ru



  • заочної (дистанційної) форми, що передбачає дистанційне навчання протягом семестру та обов’язкову присутність студентів в аудиторії на початку навчання для ознайомлення з організаційними питаннями та вимогами та наприкінці кожного навчального семестру для очного складання іспитів. Також можна передбачити блок аудиторних занять протягом семестру.

  • Для забезпечення організації дистанційного навчання в КНЕУ пропонується розробити систему заходів, щодо організації та розвитку дистанційного навчання та розширити підрозділ, що відповідає за організацію дистанційного навчання за рахунок залучення фахівців в галузі E-learning , а саме: розробників правил навчання, розробників медіа-систем та групи програмістів.

  • Пропонується створити пілотний дистанційний курс (або дистанційну програму) на новій відкритій платформі (що буде обрана з числа вище запропонованих) із використанням всіх елементів, що містять сучасні дистанційні курси.

  • Розглянути можливість укладання договорів з рядом провідних іноземних університетів, що надають послуги з дистанційного навчання, щодо проведення для них іспитів під наглядом в стінах КНЕУ (бажано ексклюзивно для всієї України чи хоча б по Києву). З огляду на це можна рекомендувати ряд курсів та програм для проходження студентами КНЕУ, у т.ч. з метою отримання додаткових/ подвійних сертифікатів та дипломів.

  • Передбачити запровадження електронного документообігу з «відслідковуванням» виконання завдань та документів.

  • Чітко визначити коло очікуваних споживачів таких послуг. Визначивши цільову аудиторію, вивчити її специфічні вимоги.


Перелік використаних джерел:

  1. http://www.udl.org.ua/

  2. http://cis.rudn.ru/infoAbout.action

  3. http://www.osvita.org.ua/distance/world/europe/

  4. http://www.open.ac.uk/

  5. http://portal.uned.es

  6. http://www.fernuni-hagen.de/

  7. http://88.255.39.70/akademik50/ASPX/Common/index.aspx

  8. http://lms.dilokulu.gazi.edu.tr/login.aspx.

  9. www.uegitim.net

  10. Online Programs Face New Demands From Accreditors By Eric Kelderman, November 6, 2011

  11. http://nces.ed.gov/programs/coe/pdf/coe_dhe.pdf

  12. http://www.osvita.org.ua/distance/world/finance/



Дослідження проведено

группою наукових співробітників

Інституту вищої освіти КНЕУ:

Кулага І.В. , к.е.н., доц.,

Матвійчук А.В., д.е.н., доц.,

Ільницький Д.О., к.е.н., доц.,

Василькова Н.В., к.е.н., доц.,

Стрельник С.О., к.е.н.,

Тищенко М.П., к.е.н.,

Турчанінова В.М.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал