Інститут вищої освіти кнеу результати дослідження світового досвіду організації та розвитку дистанційної освіти



Скачати 388.79 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації02.12.2016
Розмір388.79 Kb.
  1   2   3
Інститут вищої освіти КНЕУ
Результати дослідження світового досвіду організації та розвитку дистанційної освіти.


  1. Загальна інформація.


Заочно-дистанційне навчання — це відкрита система навчання, що передбачає активне спілкування між викладачем і студентом за допомогою сучасних технологій та мультимедіа. Така форма навчання дає свободу вибору місця, часу та темпу навчання.

Студент отримує «login» та «password» які надають можливість доступу до навчальних матеріалів (лекцій, додаткової літертури, тестів, контрольних та курсових робіт рефератів). Комп’ютерне тестування студента проходить як в режимі on-line та off-line.


Технології дистанційного навчання:

  • Голосові - аудіо-інструменти (інтерактивні технології телефонного зв’язку, аудіо-конференції, короткохвильове радіо; пасивні (односпрямовані) аудіо-інструменти – записи та радіо),

  • Відео - слайди, фільми, відеозаписи; відеотрансляції в режимі реального часу + аудіо-конференції,

  • Дані (електронні системи) – надсилання та отриманні інформації через електронні системи (комп’ютери):

    • o Навчання, що підтримується комп’ютерами - Computer-assisted instruction (CAI) - використовує комп'ютер в якості автономного навчальної машини, щоб представити індивідуальні заняття.

    • o Навчання, що управляється комп’ютерами - Computer-managed instruction (CMI) - використовує комп'ютер, щоб організувати навчання та відстежувати записи студентів і прогресу. Самі навчальні матеріали не обов’язково мають бути доставлені за допомогою комп'ютера, хоча CAI часто поєднується з CMI.

    • o Навчання, що опосередковується комп’ютерами - Computer-mediated education (CME) - використовує комп'ютерні програми, які полегшують доставку навчальних матеріалів. Приклади включають в себе електронну пошту, факс, комп'ютерні конференції в реальному часі, Інернет-програми.

  • Друковані - основний елемент програм дистанційного навчання, з нього розвинулись всі інші системи постачання знань. Серед друкованих інструментів: підручники, посібники, кейси тощо.

Як правило, в програмах дистанційного навчання застосовується комбінація різних медій, інструментів, кожен з яких слугує певним цілям.
У світовій практиці існують три традиційні форми навчальних закладів, що пропонують можливість дистанційного навчання:

• «натуральні» дистанційні університети;

• провайдери корпоративних тренінгів і / або курсів підвищення кваліфікації;

• традиційні університети, що пропонують навчання в режимі он-лайн.


Також існує кілька моделей дистанційного навчання:

• навчання за типом екстернату;

• університетське навчання;

• співпраця декількох навчальних закладів;

• автономні освітні установи;

• автономні навчальні системи;

•неформальне, інтегроване дистанційне навчання на основі мультимедійних програм.
Ефективність дистанційного навчання. Порівняльні дослідження свідчать, що дистанційне навчання може бути настільки ж ефективним, як і аудиторне навчання, якщо методи і технології відповідають задачам, є взаємодія між студентами та є вчасний зворотній зв’язок між викладачем та студентом.

Успішні програми дистанційного навчання базуються на послідовних і комплексних зусиллях студентів, викладачів, координаторів, допоміжного персоналу і адміністрації.




  1. Вітчизняний досвід. Дистанційна освіта в Україні.


За останні роки розвиток інформаційних технологій зробив актуальною проблему модернізації системи освіти. Суть такої модернізації найбільше відбилася в концепції дистанційної освіти (ДО), яка, завдяки такому глобальному явищу як Інтернет, охоплює широкі шари суспільства та стає найважливішим фактором його розвитку. Особливого значення така модернізація системи освіти набуває в Україні.

В концепції розвитку дистанційної освіти в Україні визначено, що:

Дистанційна освіта – це форма навчання, рівноцінна з очною, вечірньою, заочною та експериментом, що реалізується, в основному, за технологіями дистанційного навчання.

Технології дистанційного навчання складаються з педагогічних та інформаційних технологій дистанційного навчання.

Педагогічні технології дистанційного навчання – це технології опосередкованого активного спілкування викладачів зі студентами з використанням телекомунікаційного зв'язку та методології індивідуальної роботи студентів зі структурованим навчальним матеріалом, представленим у електронному вигляді.

Інформаційні технології дистанційного навчання – це технології створення, передачі і збереження навчальних матеріалів, організації та супроводу навчального процесу дистанційного навчання за допомогою телекомунікаційного зв'язку.

Незначна за часом та обсягом частина навчального процесу дистанційної освіти може здійснюватись за очною формою (складання іспитів, практичні, лабораторні роботи тощо). Кількісні та змістовні показники цієї частини залежить від напрямку підготовки (спеціальності) та етапу розвитку дистанційної освіти і визначатимуться нормативними документами Міністерства освіти і науки України.



Технології дистанційного навчання можуть використовуватись не тільки в дистанційній освіті, а й в інших формах навчання: очній, заочній, експерименті; зокрема, в окремих дисциплінах або в блоках дисциплін, що призначені для підвищення освітнього рівня чи кваліфікації окремих осіб та (або) груп слухачів.
Характерні риси дистанційної освіти:

  • Гнучкість: учні, студенти, слухачі, що одержують дистанційну освіту, в основному не відвідують регулярних занять, а навчаються у зручний для себе час та у зручному місці.

  • Модульність: в основу програми дистанційної освіти покладається модульний принцип; кожний окремий курс створює цілісне уявлення про окрему предметну область, що дозволяє з набору незалежних курсів-модулів сформувати навчальну програму, що відповідає індивідуальним чи груповим потребам.

  • Паралельність: навчання здійснюється одночасно з професійною діяльністю (або з навчанням за іншим напрямком), тобто без відриву від виробництва або іншого виду діяльності.

  • Велика аудиторія: одночасне звернення до багатьох джерел навчальної інформації великої кількості учнів, студентів та слухачів, спілкування за допомогою телекомунікаційного зв'язку студентів між собою та з викладачами.

  • Економічність: ефективне використання навчальних площ та технічних засобів, концентроване і уніфіковане представлення інформації, використання і розвиток комп'ютерного моделювання повинні призвести до зниження витрат на підготовку фахівців.

  • Технологічність: використання в навчальному процесі нових досягнень інформаційних технологій, які сприяють входженню людини у світовий інформаційний простір.

  • Соціальна рівність: рівні можливості одержання освіти незалежно від місця проживання, стану здоров'я і соціального статусу.

  • Інтернаціональність: можливість одержати освіту у навчальних закладах іноземних держав, не виїжджаючи зі своєї країни та надавати освітні послуги іноземним громадянам і співвітчизникам, що проживають за кордоном.

  • Нова роль викладача: дистанційна освіта розширює і оновлює роль викладача, робить його наставником-консультантом, який повинен координувати пізнавальний процес, постійно удосконалювати ті курси, які він викладає, підвищувати творчу активність і кваліфікацію відповідно до нововведень та інновацій.

  • Позитивний вплив на студента (учня, слухача): підвищення творчого та інтелектуального потенціалу людини, що одержує дистанційну освіту, за рахунок самоорганізації, прагнення до знань, використання сучасних інформаційних та телекомунікаційних технологій, вміння самостійно приймати відповідальні рішення.

  • Якість: якість дистанційної освіти не поступається якості очної форми навчання, оскільки для підготовки дидактичних засобів залучається найкращий професорсько-викладацький склад і використовуються найсучасніші навчально-методичні матеріали; передбачається введення спеціалізованого контролю якості дистанційної освіти на відповідність її освітнім стандартам.

Вивчення вітчизняного досвіду організації дистанційної системи освіти, дозволяє зробити наступні узагальнення:

  • більшість вітчизняних ВНЗ використовують для організації та технічного забезпечення дистанційного навчання відкриту освітню платформу Moodle;

  • на бакалаврському та магістерському рівнях дистанційне навчання побудовано на основі поєднання очної та заочно-дистанційної форми, що реалізовано у двох варіантах: перший передбачає присутність студентів в аудиторії на початку семестру (для ознайомлення з організацією навчання та структури курсів) та наприкінці семестру (для очного складання іспитів) та дистанційного навчання протягом семестру; другий варіант передбачає дистанційне навчання протягом семестру та очну присутність студентів лише на іспитах;

  • для бізнес-освіти на короткострокових сертифікаційних програмах та програмах підвищення кваліфікації передбачено виключне дистанційне навчання із запровадженням фінального тестування у дистанційній формі;

  • структурно навчальні курси побудовано у вигляді модульної системи та включають наступні елементи: теоретичний матеріал (тексти лекцій), практичні завдання (задачі, запитання, тести для самоперевірки) та завдання для перевірки знань (тести, віртуальні лабораторні та курсові роботи тощо), відеороліки (відеолекції);

  • використовуються наступні технології навчання: голосові (аудіо), відео (відеолекції, відеоконференції), електронні (електронна пошта, скайп, чати тощо).


В Україні існує Українська Система Дистанційного Навчання- UDL System [1]. UDL System - партнерська організація , яка об'єднує вищі навчальні заклади, науково-дослідні інституції, банки, корпорації та неприбуткові організації для створення нової якості за допомогою застосування новітніх інформаційних технологій в освіті.

Цілі UDL System:

  • Поширювати обсяг освітніх послуг в Україні, застосовуючи Веб-технології з тим, щоб зробити процес навчання та дослідницької роботи ефективнішим, доступнішим та більш інтерактивним.

  • Надавати навчальні послуги для бізнесу та окремих осіб України через дистанційне навчання, використовуючи CD-ROM, електронну пошту та Інтернет;

  • Забезпечувати професійний розвиток та підвищення кваліфікації в галузі дистанційної освіти, розробки он-лайн курсів та їх викладання дистанційно;

  • Займатись вивченням ринку та просуванням методів та технологій дистанційного навчання;

  • Створити спільний портфель курсів та розробити професійні сертифіковані програми і пропонувати їх студентам, підприємцям, керівникам та корпораціям в рамках Партнерства з Розвитку Дистанційного Навчання (Partnership for Distance Learning Development (PDLD));

  • Надавати підтримку і допомогу університетам та бізнес-школам у використанні технології мультимедійної телекомунікаційної мережі для ефективнішого просування їх продуктів та послуг у бізнес-середовищі;

  • Проводити науково-дослідну роботу з питань педагогіки і методики викладання у віртуальному середовищі; Забезпечувати ресурси, інформацію та навички для поширення засобів дистанційного навчання в бізнес-освіті в Україні.

В СНД створено проект “ Информатизация образования и дистанционное обучение” [2] (інформаційно-освітній портал незалежних держав). Учасники проекту 11 країн СНД, в т.ч. Україна.




  1. Світовий досвід.

3.1 Дистанційна освіта в Європі [3].

  • Велика Британія. Відкритий університет Великої Британії [4] заснований в 1969 році як незалежний навчальний заклад для надання "другої" можливості працюючим дорослим людям одержати або продовжити свою освіту. Університет пропонує 3 види навчання: на ступінь бакалавра, післядипломне й продовжене. Навчальний процес в основному побудований як на використанні друкованих матеріалів, так і на використанні аудіо-, відеозасобів тощо; студенти мають можливість одержати консультації в 250 навчальних центрах, розташованих у багатьох містах країни й світу.

Сьогодні Відкритий університет представлений в 30 країнах світу. У Великій Британії він має 13 навчальних центрів. За якістю навчання входить до п'ятірки кращих. В університеті дистанційно навчаються 225 тис. студентів, з яких 50 тисячам витрати на навчання покривають роботодавці. 75 з 100 компаній, що входять до індексу лондонської біржі FTSE 100, фінансують додаткові дистанційні програми для своїх співробітників.

У Великій Британії величезна кількість бізнес-шкіл пропонує дистанційні програми MBA. За версією The Financial Times з 40 бізнес-шкіл, що пропонують кращі дистанційні програми МВА, 14 знаходяться у Великій Британії. Серед них такі відомі, як Edinburgh Business School Heriot - Watt University, Warwick Business School, Durham Business School, London School of Business & Finance і Open University Business School.

При Лондонському університеті створено спеціальний проект - London University "External Programme". Це окремий підрозділ, що займається дистанційними програмами. Після закінчення такої програми студент отримує диплом коледжу або університету, що входить до складу Лондонського університету.

Структура кожного курсу може відрізнятися. Наприклад, магістерська програма може бути розрахована на рік, але за погодженням з університетом її можна "розтягнути" на 1,5-2 роки. Варіанти складання іспитів також різноманітні і часто є можливість підібрати найбільш зручний в кожній конкретній ситуації. Так, наприклад, студент, який не має можливості приїхати до Британії на іспит, може домовитися з університетом про здачу іспиту в Україні в Британській Раді (British Council). Британська Рада в даному випадку виступає в ролі незалежного екзаменатора, якому університет довіряє проведення іспиту відповідно до встановленої процедури (порядок відкриття конверта із завданням, встановлення певного часу на виконання кожного завдання, використання тільки дозволених матеріалів залежно від типу іспиту, наприклад, калькулятора або словника). Далі екзаменаційна робота відправляється на перевірку до університету.

Після закінчення дистанційної програми студент отримує такий самий диплом, що і після навчання на стаціонарі (однак роботодавці враховують, що все ж –таки навчання відбувалося дистанційно).

Відкритий університет Великої Британії зарекомендував себе як світовий лідер нетрадиційної освіти. За зразком Відкритого університету Великобританії навчальні заклади аналогічного типу були створені в Канаді, Австрії, Іспанії, Пакистані, Нідерландах, Туреччині, Індії, Ізраїлі тощо.

  • Іспанія. Національний університет дистанційної освіти [5] заснований Парламентом в 1972 р. з метою надання вищої освіти всім тим, хто з різних причин не може навчатися за програмами традиційних університетів. Університет розташований у Мадриді, має ряд навчальних центрів у різних районах країни й пропонує курси навчання на рівні бакалаврату, магістратури й продовженої освіти. В якості навчального матеріалу використовуються спеціально підготовлені друковані видання, які доповнюються аудіо- і відео касетами, технологією комп'ютерного навчання, телевізійних лекцій і телетекстом. Для підтримки постійного діалогу зі студентами використовуються очні зустрічі по обговоренню навчального матеріалу в 50 навчальних центрах і телефонні співбесіди. В інших країнах університетом створено в останні роки ще 8 центрів навчання. Загальна кількість студентів, що навчаються в університеті, становить 124000 осіб, з яких 85000 навчаються на ступінь.

  • Німеччина. Дистанційна освіта в Німеччині має свої особливості. Вона розпочиналася з дистанційної підготовки фахівців з вищою професійною освітою, яка централізовано планувалася. Для підвищення кількості людей з вищою освітою 1967 р. було створено Німецький інститут дистанційного навчання (одним з його співзасновників виступив Університет м. Тюбінген), який проіснував до 2001 р. Приєднання східних земель дало можливість розширити ринок дистанційної освіти.

На сьогодні єдиним державним університетом в Німеччині, який пропонує широкий спектр різних програм дистанційної/заочної освіти, є Університет заочного навчання в Хагені (FernUniversität in Hagen)[6] федеральна земля Північний Рейн-Вестфалія. Університет пропонує програми для першого та другого циклів навчання (бакалаврські, магістерські), які є справжньою альтернативою очній освіті; має право приймати захисти кандидатських і докторських дисертацій; також пропонує очно-заочні програм для професійного або особистого розвитку. Університет надає освітні послуги більше 50.000 студентам на рік. Однак диплом про вищу професійну освіту одержують не більше 20% у результаті великого відсіву студентів, що не витримують високих освітніх вимог.

Інші державні університети в Німеччині пропонують, як правило, лише очну (денну) форму навчання на бакалаврських, магістерських, аспірантських програмах. Окремі державні університети в Німеччині пропонують невелику кількість (часто лише 1-3) програм дистанційного навчання або онлайн-програм за деякими спеціальностями.

На сьогодні в Німеччині всіма ВНЗ (державними і приватними, університетами та іншими ВНЗ; для всіх спеціальностей, на рівні бакалаврату і магістратури або наскрізної однорівневої освіти) пропонується 371 програма у формі заочного/дистанційного навчання, з них 76 програм пропонується державними університетами або іншими державними ВНЗ, які мають право приймати захист кандидатських і докторських дисертацій (тобто ВНЗ, прирівняними до університетів). Більшість з 76 програм - магістерські (59 програм), лише 10 бакалаврських (з них 9 пропонує Університет заочного навчання в Хагені та 1 - Технічний університет м. Дрезден); 5 однорівневих наскрізних програм (аналог «спеціаліста») для інженерних спеціальностей та природничих наук; 2 однорівневі наскрізні програми з теології, що закінчуються державним іспитом.

В усіх федеральних Землях Німеччини є приватні ВНЗ (але це не університети, а Вищі школи, Інститути), які пропонують дистанційне навчання – наприклад: Вища школа Вільгельма Бюхнера – Приватна вища школа заочного навчання Дармштадт (Wilhelm Büchner Hochschule – Private Fernhochschule Darmstadt); Приватна вища школа заочного навчання Гьоттінген ( PFH Private Hochschule Göttingen); Вища школа дистанційного навчання Гамбург та інші.



  • Франція. Національний центр дистанційного навчання (CNED), заснований ще у 1939 році, надає освітні послуги мешканцям Франції та франкомовних країн. У 1995 році ДН набуло статусу національного проекту, з 1996 року функціонує відкрита освітня платформа «Електронний кампус», в каталозі якої 3 000 програм, 265 000 осіб з 200 країн проходять навчання.

У 1987 році була створена Міжуніверситетська федерація дистанційного навчання (FIED), мета якої – сприяння навчанню протягом життя та співробітництву навчальних закладів для розвитку всіх форм ДН в усіх галузях знань. Її членами сьогодні є 35 університетів, які пропонують повне або часткове ДН.

В рамках національної політики розвитку інформаційних та комунікаційних технологій в освіті під проводом та за фінансування Міністерства національної освіти та Міністерства вищої освіти та досліджень у 2003-2005 роки були створені Тематичні Електронні Університети (UNT) – це асоціації, які об’єднують університети, вищі школи, дослідницькі заклади та інколи приватних партнерів, кожен з цих учасників може одночасно бути членом одного або кількох UNT. Наразі існує 7 таких університетів за напрямками:

• інженерні науки та технології;

• фундаментальні науки;

• економіка та управління;

• гуманітарні та соціальні науки, лінгвістика та культура;

• юридичні та політичні науки;

• довкілля та сталий розвиток;

• охорона здоров`я та спорт.

Діяльність UNT спрямована на каталогізацію існуючих ресурсів, створення та поширення нових ресурсів, сприяння вдосконаленню педагогічної практики та впровадженню нових інформаційних технологій в навчальні процеси, сприяння успішності студентів шляхом надання в розпорядження їх та їхніх викладачів сучасних електронних навчальних інструментів та ресурсів, поширення на міжнародному рівні інформації про ресурси французьких навчальних закладів з метою розповсюдження французької вищої освіти.

Членами Тематичного Електронного Університету економічного напрямку (AUNEG) є 18 вищих навчальних закладів, кожен з яких пропонує окремі програми ДН, але не обов’язково саме з цього напрямку. Лише 3 університети пропонують програми ДН з економіки:

o Університет Монпельє-1 пропонує повний цикл (бакалавр 3 роки + магістр 2 роки) програм з маркетингу та управління;

o Університет Париж-Сюд-11 пропонує 3-річний цикл ДН за напрямком Економіка-Управління (диплом рівня бакалавр) та перший рік навчання рівня магістр, на другий рік магістратури ДН не пропонується;

o Університет Ніцца Софія Антіполіс пропонує 8 програм ДН, з яких 3 за напрямком Економіка-Управління.

Ще 5 університетів пропонують ДН в інших галузях знань:

o Університет Париж 1 Пантеон-Сорбонна пропонує 6 програм ДН з юриспруденції, 2 програми з мистецтва, але жодної економічної програми;

o Університет Страсбурга пропонує 12 програм ДН, але жодної економічної;

o Університет Ліон-3 пропонує 2 юридичні програми;

o Університет Лотарингії пропонує 3 програм ДН з іноземних мов;

o Університет Париж-Вест-Нантерр пропонує 12 програм ДН з гуманітарних наук.

Навчатися можна повністю дистанційно або за змішаною системою, тобто періодично брати участь в роботі навчальних груп, але іспити проходять в приміщеннях університетів за встановленим графіком. В більшості випадків для того, щоб мати доступ до ресурсів, треба бути прийнятим на навчання та отримати код доступу.

Решта членів цієї асоціації взагалі не пропонують ДН, але користуються «Електронним кампусом» для студентів стаціонару, викладачів, дослідників, використовуючи при цьому платформи Moodle, Spiral, Dokeos.

Паралельно з участю в роботі UNT, FIED тощо, Університети Франції об’єднуються для створення закладів дистанційного навчання в окремих галузях знань. Наприклад, 6 університетів Паризького регіону заснували Аудіовізуальний Центр юридичних студій (CAVEJ); 18 університетів, група промислових підприємств, приватні фінансові установи та іноземні заклади створили Міжнародний консорціум з ДН за спеціальністю «Інформаційні методи в управлінні підприємствами» (E-Miage), який пропонує повний цикл навчання (3 роки бакалавр + 2 роки магістр).

Отже, французькі ВНЗ для надання послуг з дистанційного навчання створюють різноманітні асоціації, консорціуми за участі як державних, так і приватних партнерів, в тому числі підприємств, фінансових установ тощо, з метою спільного використання вже наявних ресурсів та створення нових, їх класифікації, систематизації, сертифікації та, таким чином, оптимізації навчального процесу.

В цілому, конкурентоспроможність державних університетів Західної Європи, які займаються виключно дистанційним навчанням, базується на ряді переваг:

1) значне фінансування як на рівні держави, так і на рівні Європейського Союзу (отримання грантів);

2) наявність різноманітних курсів для тренінгів, для отримання ступеня бакалавра та магістра, а також в більшості випадків й кандидата наук (PhD);

3) наявність вибору при навчанні студенти мають право припинити навчання та отримати сертифікати про проходження курсів. Це дає у майбутньому можливість бути зарахованим знову в цей або інший університет без необхідності перескладання вивчених курсів як в університеті дистанційного навчання, так і в класичному навчальному закладі;

4) студенти мають проміжок часу, на протязі якого вони самостійно вибирають строк навчання та дату іспиту (загалом, від 10 до 14 місяців);

5) наявність розгалуженої системи регіональних центрів по всій країні, а також за її межами;

6) зазначені університеті надають можливість навчатись особам з особливими потребами та навіть особам, які знаходяться у місцях позбавлення волі;

7) за домовленістю проводять навчання у компаніях;

8) досить цікавим прикладом є діяльність Відкритого університету Нідерландів. В ньому були створені експертні центри. Які надають ряд консультацій приватному сектору з питань освіти, маркетингу, бізнесу, нових технологій і т.д. на платній основі;

9) є університети, які не мають власної віртуальної платформи, а надсилають матеріали студентам за допомогою електронної пошти.





    1. Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал