Інститут підвищення кваліфікації керівних кадрів




Сторінка1/5
Дата конвертації12.12.2016
Розмір0.58 Mb.
  1   2   3   4   5

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ


Інститут підвищення кваліфікації керівних кадрів











Н. О. Алюшина, Т. В. Новаченко




ПСИХОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ ЕФЕКТИВНОГО
УПРАВЛІНСЬКОГО ВПЛИВУ





Навчально-методичні матеріали








Київ
2013

2
УДК 35.08:005.32:005.95/.96](07)
А45
Схвалено Вченою радою Інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів
(протокол № 1 від 28 лютого 2013 р.)
та Науково-методичною радою Національної академії державного управління
при Президентові України (протокол № 36 від 16 квітня 2013 р.)


Автори :
Н. О. Алюшина, кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри державного управління і менеджменту НАДУ;
Т. В. Новаченко, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки і психо- логії вищої освіти Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова.

Рецензенти :
Н. Б. Ларіна, кандидат педагогічних наук, перший заступник директора
Інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів, доцент кафедри парламентаризму та політичного менеджменту НАДУ;
Л. І. Даниленко, доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри парламентаризму та політичного менеджменту НАДУ.

А45
Алюшина Н. О.
Психологічні механізми ефективного управлінського впливу: навч.-метод. матеріали / Н. О. Алюшина, Т. В. Новаченко. – К. :
НАДУ, 2013. – 48 с.
Навчально-методичні матеріали підготовлено в межах Комплексної програми професійного розвитку осіб, зарахованих до Президентського кадрового резерву “Нова еліта нації”, які здійснюють навчання в Національній академії державного управління при Президентові України.
Висвітлено основи психологічного механізму ефективного управлінського впливу.
Призначені для осіб, зарахованих до Президентського кадрового резерву “Нова еліта нації”, а також для професійного навчання державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, працівників центральних і місцевих органів виконавчої влади в системі підвищення кваліфікації.
УДК 35.08:005.32:005.95/.96](07)


Видано на замовлення Інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів НАДУ
при Президентові України для осіб, зарахованих до Президентського кадрового
резерву “Нова еліта нації”.

©
Національна академія державного управління при Президентові України, 2013


3
Зміст

Вступ ......................................................................................................................... 4 1.1. Сутність управлінського впливу керівника ................................................... 5 1.2. Характеристика основних способів управлінського впливу ..................... 13 1.3. Управлінський вплив керівника на підлеглих як прояв його влади та авторитету .......................................................................................................... 20 1.4. Типологія об’єкітів психологічного впливу ................................................ 28 1.5. Індивідуальні стилі прийняття рішень ......................................................... 33 1.6. Розпорядження керівника як форма управлінського впливу ..................... 38
Тестові завдання для самоперевірки ................................................................... 42
Управлінські ситуації ............................................................................................ 42
Запитання для самоконтролю ............................................................................... 43
Висновки ................................................................................................................. 44
Глосарій .................................................................................................................. 45
Рекомендована література .................................................................................... 47


4
ВСТУП
Найбільш цінними якостями сучасного керівника є вміння збуджувати в підлеглих ентузіазм і розвивати те, що є найкращим у підлеглого, за допомогою визнання його достоїнств, заохочення, позитивного психологічного впливу.
Психологічний вплив широко включається у процеси праці, навчання, виховання, управління та інші сфери життєдіяльності. Діючи навмисно або ненавмисно на усвідомлюваному чи неусвідомлюваному рівнях, він може відігравати як позитивну, так і негативну роль: мобілізувати або демобілізувати потенційні сили та здатності особистості та групи, підвищувати або знижувати трудову активність, формувати позитивні або негативні якості особистості.
Ефективне управління людськими ресурсами не можливе без застосування психологічних механізмів впливу керівника на персонал. Механізми впливу є невід’ємними і найважливішими факторами в структурі управління діяльністю персоналу.
Проблема впливу керівника на персонал на даний момент є дуже актуальною, оскільки управління – це взаємодія того, хто керує з тим, ким керують. Таким чином, очевидно, що в процесі взаємодії вплив здійснюється постійно в самих різних формах. Важливо, щоб вплив був усвідомленим, цілеспрямованим з боку керівника.
Уміння впливати на персонал допомагає керівнику вирішувати такі важливі завдання:

по-перше: мотивувати співробітників, що може позитивно позначитися на їх професійному розвитку і зростанні;

по-друге: допомогти підлеглому творчо виразитися в роботі;

по-третє: згуртувати групу співробітників в колектив;

по-четверте: керівник і його команда прийдуть до успіху, досягнуть результату.
Про привабливі перспективи керівника, який знає методи впливу на підлеглих і використовує свої знання на благо, можна говорити дуже багато. За загальним визнанням фахівців в галузі управління будь-який управлінець повинен оперувати низкою різних методів впливу.
Простота психологічного впливу за допомогою спілкування полягає в тому, що кожна людина вже вміє це робити. У всіх є свої способи впливу на інших. Складність у тому, що потрібно навчитися розуміти різноманітні аспекти спілкування, навчитися використовувати його закони. Крім того, необхідно ясно представляти свої власні цілі, інтереси і можливості. Це теж не найпростіше завдання.
Розгляд психології управлінського впливу у процесі спілкування припускає розгляд загальнотеоретичних підходів, заломлених через конкретику практичної діяльності керівника.
У своїй сукупності потенційна здатність керівника цілеспрямовано й ефективно впливати на своїх підлеглих формується шляхом оволодіння його, (керівника) трьома блоками знань:
1.
Змісту та специфіки управлінського впливу.
2.
Основних способів психологічного впливу.
3.
Індивідуальних особливостей об’єктів впливу.
На основі цієї тріади формуються навички й уміння раціонального управлінського впливу.

5
1.1. Сутність управлінського впливу керівника

Теоретичні основи психології впливу.
Психологія впливу – один із базових напрямів сучасної психології управління, що розуміється як прямий вихід цієї проблематики на розкриття механізмів, способів і методів управління підлеглими. Розглянемо психо- логічний вплив як структурну одиницю, компонент спілкування. За своєю сутністю він являє “проникнення” однієї особистості (або групи осіб) у психіку
іншої особистості (або групи осіб). Метою та результатами цього “проник- нення” є зміна, перебудова індивідуальних або групових психологічних явищ
(поглядів, відносин, мотивів установок, станів тощо).
У свою чергу, управлінський вплив виступає частиною, функціональною формою психологічного впливу. Особливістю цього виду впливу є обмеженість сфери застосування. Управлінський вплив використовується переважно в системі, де домінують статусні ролі (у першу чергу такі, як “керівник”, “підлеглий” та ін.).
Виходячи із цього, управлінський вплив має розглядатись як замкнута система, структурні компоненти якої поєднуються в єдине ціле складними багато- рівневими зв’язками та відносинами. Ці зв’язки та відносини, як би надбудо- вуючись один над одним, впливають один на одного та на ефективність управ- лінського впливу. Виділяють принаймні два рівні: когнітивний та емоційний.
На когнітивному рівні партнерів управлінського впливу пов’язує взаємне, хоча й з різними цілями, пізнання. Так, керівник прагне пізнати підлеглого для того, щоби визначити тактику впливу, найбільш ефективний прийом. У свою чергу, підлеглий пізнає керівника, насамперед, із метою визначення міри довіри чи недовіри до нього, до його впливів.
На емоційному рівні відбувається своєрідне “вчування” керівника та підлеглого. Емоційні відносини можуть мати як позитивний, так і негативний характер, бути доброзичливими та недоброзичливими, але в обох випадках вони впливають на спрямованість і силу управлінського впливу. Наприклад, за
інших рівних умов позитивне ставлення підлеглого до керівника збільшує міру довіри та зменшує міру недовіри до дисциплінуючих впливів останнього.
За своєю внутрішньою сутністю управлінський вплив являє три взаємозалежних між собою та послідовно перехідних один в одного етапи.
По-перше, операційний етап, що полягає у впливі керівника на підлеглого.
По-друге, процесуальний етап, що полягає у прийнятті або відкиданні підлеглим зробленого на нього впливу.
По-третє, результативний етап, що представляє відповідні реакції підлеглого на вплив керівника.
Структура управлінського впливу включає такі компоненти:

суб’єкт (окремі особистості, група осіб, різні організації, що є провідною підсистемою в будь-якій системі управління);

6

об’єкт (різноманітні соціально-психологічні явища та феномени – особистість, спільноти, їхній спосіб життя та діяльність із метою якісного та повного рішення завдань організації);

способи впливу (традиційно виділяють чотири основних – проникнення, зараження, наслідування та переконання).
Сучасний етап розвитку психології впливу характеризується певним
“ідейним обміном” між основними науковими напрямами у психології – біхевіоризмом, психоаналізом, когнітивізмом, гуманістичною психологією тощо. Причому взаємне проникнення та зближення відбувається як на рівні теоретичних пошуків, так і у сфері практичної психології.
Кількість наукових концепцій психологічного впливу (загальних і соціальних), розроблених у традиціях різних психологічних шкіл, на сьогодні становить кілька десятків. Обсяг же конкретних емпіричних досліджень і публікацій просто не піддається охопленню.
Однією з основних концепцій психологічного впливу є “теорія когнітивного дисонансу” Л. Фестінгера, розроблена в рамках когнітивізму. Суть її в тому, що у процесі пізнання людиною навколишнього соціального середовища між різними когнітивними елементами може виникати невідповідність (дисонанс).
Бажаючи зберегти цілісний і позитивний образ самої себе, людина прагне або зменшити дисонанс, або перешкодити його зростанню. Звичайно це відбувається трьома шляхами:
1.
Змінюється поведінка індивіда;
2.
Змінюються його знання;
3.
Він надзвичайно обережно ставиться до нової інформації.
Відповідно до цієї теорії, психологічний вплив має включати дві послідовні операції. Спочатку треба за рахунок зовнішніх впливів (вербальних, невербальних тощо) викликати когнітивний дисонанс, порушення в цілісній
єдності елементів, які складають звичний образ “Я” цієї людини. Потім спонукати, мотивувати відновлення її когнітивного балансу, справжньої рівноваги, але вже за рахунок зміни її колишніх, звичних атитюдів (соціальних установок) і, відповідно, поведінкових моделей. Таким чином, скорочення дисонансу є захисною поведінкою індивіда. Він тим самим зберігає цілісний і позитивний образ самого себе.
Разом із тим численні дослідження показали, що залежність між зовнішніми впливами та появою когнітивного дисонансу не завжди однозначна.
Перспектива викликати значний дисонанс за допомогою зовнішніх впливів буде тим менше, чим цілісніше, стійкіше буде образ “Я” людини, чим більш значущими та усвідомленими будуть її установки.
Вплив – у психології це целеінтенціональний перенесення будь-якого руху, інформації від однієї ділянки кореляції до іншого або ж впливу одних нейроструктур на інші. Вплив може класифікуватися, як безпосередньо-конвер- генціонне, коли сама динаміка руху і полягає в самому русі кодоінформація екстрапаліруется у формі імпульсних сигналів-рухів.
Вплив – процес і результат зміни індивідом чи соціальною групою поведінки інших людей, їх позицій, оцінок і установок. Механізмом

7 направленого впливу є переконання і навіювання, механізмом ненаправленого впливу – наслідування і зараження. Вплив може бути прямим і непрямим.
Критерій його корисності – реалізовані в ньому соціальні цінності.
Психологічний вплив – це вплив на психічний стан, почуття, думки і вчинки інших людей за допомогою виключно психологічних засобів: вербальних, паралінгвістичних або невербальних.
Психологічний вплив – це вплив на стан, думки, почуття і дії іншої людини з допомогою виключно психологічних засобів, з наданням йому права і часу відповідати на цей вплив..
Ф. Зімбардо виділяє три кити впливу: установка, поведінка, каганець.
Установка – це ціннісна диспозиція, по відношенню до того чи іншого об’єкту. Установка має діспозіціонального характер в тому сенсі, що є набутих, засвоєної шляхом навчання тенденції думати про який-небудь предмет, людину або проблеми будь-яким певним чином.
Поведінкові інтенції – це наміри, сподівання або плани дій, що передують самі дії: подібно обіцянкам, ці плани не завжди знаходять втілення в реальності.
Когніції – пізнання, що склалися в результаті пізнавальних процесів і, що включають в себе як переконання, так і елементи відомостей про даний об'єкт, як нам слід вести себе по відношенню до нього.
Афективні реакції – емоції, почуття, що відображають наші установки на рівні фізичного збудження.
Установки – комплексні, сумарні оціночні реакції, що включають в себе всі інші компоненти.
Ефект прямого впливу залежить від присутності авторитетної особи на думку С. Мілргама. Він провів серію експериментів, в яких варіював фактор фізичної близькості експериментатора до випробуваному і ступінь його нагляду за останнім. В одній ситуації експериментатор знаходився поруч з випро- буваним, в іншій – проінструктувавши випробуваного він віддалявся з лабораторії і потім віддавав накази по телефону, в третій ситуації експериментатор жодного разу не з’являвся перед піддослідним, всі інструкції були записані на магнітофон. Видалення експериментатора з приміщення призвело до різкого скорочення показника підпорядкування, а значить і вплив було мало ефективним. Кількість слухняних піддослідних у першій ситуації в три рази перевищило аналогічний показник в другій ситуації. Розмовляючи з експериментатором по телефону, випробовувані виявляли більшу завзятість. У третій же ситуації піддослідні могли взагалі не дотримуватись інструкції.
Ініціатор впливу – той з партнерів, який першим робить спробу впливу будь-яким з відомих (чи невідомих) способів.
Адресат впливу – той з партнерів, до якого звернена перша спроба впливу. У подальшій взаємодії ініціатива може переходити від одного партнера до іншого в спробах взаємного впливу, але всякий раз той, хто першим почав серію взаємодій, буде називатися ініціатором, а той, хто першим випробував його вплив, – адресатом.
Методи впливу – сукупність способів, прийомів і процедур впливу на особистість для зміни особистісних позицій, оцінок і установок.

8
Посилання на можливість застосування соціальних санкцій або фізичних засобів впливу також повинні вважатися психологічними засобами, по крайній мірі, до тих пір, поки ці погрози не наводяться в дії. Характерним для психологічного впливу є те, що у партнера, на якого чиниться вплив, є можливість відповісти на нього психологічними ж засобами. Іншими словами, йому надано право, відповісти і час для цієї відповіді.
Багато видів впливу людей один на одного є змішаними, що поєднують в собі психологічні, соціальні, а іноді і фізичні засоби. Психологічний вплив – прерогатива більш цивілізованих людських відносин.
Психологічно коректною (грамотної, правильною) буде така форма впливу, в якій: а)
враховуються психологічні особливості партнера і поточної ситуації; б)
містити відповідні психологічні прийоми впливу.
Для того, щоб вплив було визнано психологічно конструктивним, повинні бути дотримані всі два наведених вище критерію. Наприклад, очевидно, психологічно безпомилковим може бути і руйнівний вплив на іншу людину.
Тому поняття психологічної конструктивності та психологічної коректності
(безпомилковості) є перехресними, але не співпадаючими.
Вплив може викликатись не тільки внутрішньою системою самоконт- ролю, а й специфічним соціальним оточенням людини (посилює чи послаблює
її систему внутрішнього захисту). Наприклад, наявністю якоїсь авторитетної фігури, яка може й не бути присутньою “тут і тепер”, але котра присутня в її внутрішньому суб’єктивно - особистісному полі, яка продовжує впливати, націлює особистість на взяття нових висот професіоналізму.
За останні 20-25 років у світовій психології склались два концептуальних підходи, які розкривають особливості психологічного впливу.
Перший підхід зорієнтований на використання оточуючого людину соціального середовища як суб’єкта впливу. У рамках цього підходу необхідно вказати на так звану психологію середовища, або екологічну психологію.
Суть цього підходу в тому, що певні параметри оточуючого людину соціального середовища (так зване місце поведінки, що певним чином організовано й обмежено в часі та просторі) викликають певні моделі пове- дінки. Ось чому специфічну поведінку, що має виникнути, скоріше можна програмувати чи спровокувати, виходячи з організації специфічної ситуації, ніж на основі індивідуальних розходжень між людьми. Таким чином
“поводиться” не стільки сам індивід, скільки вся екологічна система (індивід і середовище), що може цілеспрямовано моделюватися в часі та просторі залежно від цілей, які постають перед суб’єктом управлінського впливу.
Другий підхід поєднує методи та технології, що використовують можливості людини як об’єкта та суб’єкта управлінського впливу. З одного боку, це група методів саморегуляції та самопрограмування, основною метою яких є мобілізація й удосконалення індивідуальних психофізичних можли- востей людини, розкриття та розвиток її творчих здатностей і потенціалів
(аутогенне тренування, медитація, біоенергетика, психосинтез, дихальна та голосова терапія тощо). Розроблені головним чином у лоні східних

9 філософських навчань і шкіл, ці методи спрямовані більше на виявлене психічною діяльністю самоврядування безвідносно до впливу зовнішнього соціального оточення.
З іншого боку, існує ряд методів і технік, що передбачають зовнішній вплив (вербальний і невербальний) на сферу несвідомого. Мета такого впливу – цілеспрямована модифікація психічних процесів, станів і поведінки людини в обхід контролю свідомості зовнішньої стимуляції.
Інтерес до феномена вербального впливу на сферу несвідомого вперше був викликаний роботою В. Паккарда “Таємний вплив”. У ній, спираючись на значні емпіричні дані, автор стверджував, що всі люди постійно перебувають під впливом певного роду символічної стимуляції – так званого підпорогового або сублімованого впливу (сублімований вплив, тобто такий стан, що спрямо- вує психічну енергію на цілі соціальної діяльності чи творчості). Причому цей вплив може не виявлятися п’ятьма основними почуттями людини, а кількість
інформації, що надходить таким чином, може становити до 60% від усієї
інформації.
В якості одного з основних доказів були наведені результати природного експерименту, проведеного в 1957 р. Дж. Вікарі – фахівцем у сфері комерційної реклами – у залі кінотеатру м. Форт-Лі, штат Нью-Джерсі. Суть експерименту полягала в тому, що в ході перегляду кінофільму “Пікнік” через кожні п’ять секунд перед глядачами на екрані з’являлися два рекламних заклики: “Пийте кока-колу” та “Їжте повітряну кукурудзу”, час показу яких був нижче за граничний рівень можливостей людського зорового сприйняття (1/3000 секунди). Аналіз спостережень за поведінкою 45-ти тисяч глядачів показав, що продаж кока-коли у фойє кінотеатру зріс на 57,7%, а продаж повітряної кукурудзи – на 18,1%.
До досить ефективних практичних засобів невербального впливу необхідно віднести ряд прийомів і технік, відкритих у рамках нового напрямку у психології “нейролінгвістичного програмування” (НЛП).
У НЛП нас можуть зацікавити також ефекти “віддзеркалення” та
“синхронії”. Віддзеркалення проявляється в запозиченні та копіюванні поз, жестів, тону голосу, а іноді діалектів і вимови при взаємодії партнерів по спілкуванню. Усе це, як уважають учені, підсилює взаємозв’язок і взаємовплив між партнерами по спілкуванню.
Синхронія пов’язана з тілесними ритмами суб’єктів слухача та мовця. У процесі досліджень установлено, що люди при розмові як би “підтанцьовують” своїм тілом у такт власної мови. Усі тілесні рухи синхронно акомпанують цим ритмічним ударам, або синхроніям. При цьому виникає невидимий, емоційний взаємозв’язок, що відчувається між тими, хто спілкується. Синхронія максимальна, коли партнери перебувають у стані згоди або діалогу між собою.
Вона мінімальна при суперечці та конфлікті між ними. Коли увага при розмові розсіюється, синхронія переривається. Очевидно, що керівник, знайомий з такими витонченими прийомами вербального впливу на підлеглих і який володіє ними, має значну перевагу в організації управлінського спілкування та впливу на своїх підлеглих.

10
Феномен групового тиску.
Уявімо себе учасником експерименту. Завдання для учасників підозріло прості: треба визначити, яка орієнтовна довжина ручки, що демонструється. Ми відразу для себе визначили, що вона становить десь 15-17 см. Так уже вийшло, що ми будемо відповідати останніми.
Ось піднімається перший учасник експерименту. Усупереч нашим припущенням він повідомляє, що, на його думку, довжина ручки становить приблизно 22-24 см. Ми здивовані. Другий учасник зупинився на 23 см. Ми здивовані ще більше. Третій учасник безапеляційно заявляє про 24-25 см.
Нашому подиву немає межі. Четвертий учасник, анітрошки не бентежачись, повідомляє, що довжина ручки не менше 25 см. Ми явно стурбовані. П’ятий учасник завзято повторює про 23 см. Ми починаємо нервово ковзати на стільці.
Шостий учасник згодний з думкою попередніх. Ми усвідомлюємо, що більш нестерпну ситуацію важко вигадати. Сьомий взагалі кидає нас у легкий жах, повідомивши про 25 см. Восьмий говорить, що 25 см немає, а ось 23 см точно будуть. Ми вже близькі до непритомності. Ось настає наша черга давати відповідь. Ми піднімаємося та говоримо приблизно таке: “Очам своїм не вірю, але ручка в довжину становить десь 22-24 см”.
Усе, що з нами відбувалося в цьому експерименті, де всі учасники (крім нас) були підставними, у соціальній психології називається феноменом групо-
вого тиску, або феноменом конформізму, тобто зміною учасником групи своєї первісної думки під впливом тиску думки групи. У результаті ряду експериментів, проведених психологом Ашем, з’ясувалося, що в середньому
37% людей піддаються дії цього феномену.
Від чого ж залежить ступінь конформізму, згоди з думкою групи?
Психологи дійшли до переконання, що визначальними є такі фактори:



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал