Інститут педагогіки дидактичні засади диференціації навчання в основній школі монографія



Pdf просмотр
Сторінка7/27
Дата конвертації08.01.2017
Розмір3.78 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   27
51
Кизенко В. І.
Усебічну підготовку вчителя до факультативних занять розглядаємо як важливий компонент системи заходів із підвищення ефективності факультативних занять.
Учитель, готуючись до факультативних занять, ґрунтовно аналізує програмовий матеріал (понятійний, психологічний, логічний, виховної значущості, дидактичний, вибирає педагогічно доцільні типі структуру заняття, добирає оптимальні методи навчання, планує використання наочного приладдя і технічних засобів навчання, тобто комплексно вирішує взаємопов’язані педагогічні завдання.
Таким чином, ефективність факультативних занять істотно залежить від рівня методичної підготовки вчителя до організації і проведення цих занять, усвідомлення ним сучасних вимог до факультативних занять з огляду на загальні вимоги до організації уроку, специфіку занять за інтересами учнів.
2.3. Організаційно-педагогічні аспекти факультативного навчання
Серед визначальних характеристик цивілізаційного прогресу – глобалізація, мобільність, змінність, інноваційність, інтелектуалізація, інформатизація, демократизація, конкурентність. Водночас посилюються загрози людству – екологічна, демографічна, соціальна тощо. Освіта має сприяти становленню людської особистості, яка адекватна наявним реаліям, здатна відповідати новим життєвим контекстам, прогнозувати та формувати своє майбутнє на засадах стійкого розвитку Як зазначалося, основна спрямованість факультативного навчання в основній школі розширення кругозору учнів, їхньої обізнаності з різними сферами навколишнього світу, людського життя і діяльності, формування націй основі пізнавальних інтересів, сприяння самовизначенню особистості. Його організація не може бути разі назавжди регламентованою, а навпаки, передбачає широку варіативність залежно від конкретних педагогічних умов – характеру змісту самого факультативного курсу, складу факультативної групи, особистості керівника тощо. Водночас вона має ґрунтуватися на певних основоположних принципах, які зумовлені пріоритетними функціями факультативного навчання на цьому ступені шкільної освіти і відображають його сутність та специфічні особливості. Принцип демократизму. Відомо, що демократизація навчання – складова загальнішого принципу гуманізації, який має наметі створення комфортних умов для розвитку особистості, відповідність змісту, форм, методів навчання, характеру спілкування, морального і психологічного клімату в навчально-виховному процесі індивідуальним особливостям учнів, спрямованість освітнього процесу на розкриття і розвиток потенційних можливостей особистості. Принцип демократизму в навчанні передбачає певну свободу і суверенність особистості, її право на вибір типу школи, вчителя, навчального змісту і способів його вивчення тощо [10; Для реалізації принципу демократизму факультативне навчання за своєю суттю має більше можливостей порівняно з навчанням на обов’язкових заняттях. Його дотримання дає змогу учням почуватися розкуто, усвідомлювати себе як особистостей, на думку яких зважають, яким довіряють. Інакше кажучи, демократичний характер організації та методики навчання сприяє вияву і розвитку в учнів прагнення до самостійності, розкриттю їхніх потенціальних можливостей. Гармонізуючи інтенсивні педагогічні впливи з пізнавальними можливостями й потребами особистості, факультативне

52
Розділ 2. ФАКУЛЬТАТИВИ ЯК ФОРМА ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ НАВЧАННЯ

В ОСНОВНІЙ ШКОЛІ
навчання, побудоване на засадах демократизму, може стати дієвим засобом забезпечення оптимального темпу розвитку цієї особистості. Але відомо, що штучне прискорення розвитку може спричинити й небажані деформації особистості Названий принцип виявляється на всіх етапах факультативного навчання, зумов- люючи його зовнішню і внутрішню організацію. Охарактеризуємо його детальніше.
Набір учнів до факультативних груп має здійснюватися лишена добровільних засадах на основі спеціального вивчення інтересів і запитів школярів.
З метою якомога повнішого задоволення запитів школярів встановлюється мінімальний кількісний склад групи – три-чотири учні. У разі, якщо не вистачає керівників факультативного навчання або певний факультативний курс забажало вивчати один-два учні, доцільно задовольняти таке бажання, організовуючи міжшкільні факультативні групи.
Реалізація принципу демократизму великою мірою залежить від самого керівника факультативної групи. За своєю сутністю він повинен бути людиною демократичною, тоді йому легше буде реалізувати цей принцип.
У навчально-виховному процесі на факультативних заняттях принцип демократизму передбачає) пояснення учням із самого початку особливостей організації навчання на демократичних засадах. Потреба в цій роботі зумовлена необізнаністю учнів з цими питаннями у зв’язку з недостатнім демократизмом традиційного навчання. Тому важливо показати школярам, що на факультативних заняттях вони перебувають в інших умовах, мають більше покладатися на себе) здійснення планування навчально-виховного процесу керівником факультативної групи із залученням учнів. На початку вивчення факультативного курсу оглядово характеризується його зміст, враховуються побажання школярів щодо його коригування. На кожному занятті оголошується тема наступного заняття, визначаються можливе коло питань для обговорення, напрями їх розгляду, методи, види роботи, пропонуються пізнавальні завдання) запровадження вільного відвідування занять. Стан відвідування занять за таких умов є для керівника покажчиком їх ефективності) відмову від спеціальної перевірки знань з метою виявлення стану засвоєння матеріалу та виставлення відповідного балу. Виняток робиться для тих учнів, які бажають отримати оцінку) добровільність підготовки до наступного заняття, відсутність домашніх завдань. Методика проведення занять не допускає будь-яких елементів примусовості. Забезпечується стиль спілкування, який можна охарактеризувати як творче співробітництво однодумців. На початку роботи факультативу керівник групи розкриває учням спільну для них мету навчання, роз’яснює її значення для розвитку учнів.
Учням надається можливість вільно висловлювати свою думку з розглядуваних на занятті питань та стосовно суджень інших учнів і керівника групи.
Найважливішою умовою підвищення ефективності факультативних занять є спеціальна підготовча робота з їх організації, що допомагає учням усвідомлено вибирати

53
Кизенко В. І.
той чи інший факультативний курс. Зазвичай, обравши певний факультативний курс відповідно до своїх інтересів, учень пов’язує з ним свої професійні плани. Часто після одного-двох занять деякі з учнів вважають, що не підтвердилися їхні сподівання щодо напряму, цілей, змісту факультативного курсу.
Упровадження факультативної пропедевтики є ефективним засобом реалізації завдань факультативного навчання. Рівень пропедевтичної роботи визначає ступінь стійкості факультативної групи та задоволення інтересів і потреб учнів, які відвідують факультативні заняття з тієї чи іншої теми.
Аби розкрити учням зміст, цілій найважливіші завдання факультативного курсу, задля усвідомленого його вибору, ми розробили систему заходів, як-от: а) пропедевтика факультативних занять через позакласну роботу б) пропаганда факультативного курсу через учнівську конференцію, стінгазету в) масова пропаганда факультативних курсів, які пропонують учительські колективи учням через загальношкільні батьківські збори і спеціальні оголошення.
Істотну роль у виборі учнями факультативних занять того чи іншого профілю відіграють предметні гуртки. Наприклад, дослідна робота в гуртках юних натуралістів сприяє вибору факультативного курсу з біології участь у туристських походах – факультативного курсу з географії, участь у художній самодіяльності, драматичному гуртку – факультативного курсу з літератури й естетики тощо. Під час гурткової роботи у підліткових класах з навчального предмета в учнів формується інтерес до факультативних занять взагалі й факультативного курсу зокрема.
Аналіз досвіду впровадження факультативних занять у загальноосвітніх навчальних закладах показав, що вони добре адаптувалися і стали життєздатними завдяки позакласній роботі, яка безпосередньо пов’язана з факультативними заняттями. Школярі, які брали активну участь у позашкільній роботі, часто стають його осердям.
Заміну позакласних занять факультативами ми розглядаємо як важливий та оптимальний варіант факультативної пропедевтики. Розробникам факультативних курсів варто долучатися до створення програм гурткових занять у підліткових класах. Не матимуть великого успіху факультативні заняття там, де немає пропедевтики факультативного навчання у початкових і підліткових класах.
Аналіз досвіду роботи, апробація варіантів пропаганди розробленого нами банку факультативних курсів сприяють організації допомоги учням в усвідомленому виборі факультативного курсу. Для цього на підсумковій учнівській конференції наприкінці навчального року пропагуються факультативні курси. Слухачі курсів звітують про набуття ними знань, умінь і навичок під час відвідування факультативних занять. На конференцію запрошують учнів, які навчаються класом нижче, та їхніх батьків.
Участь у конференції стане у пригоді слухачам факультативних курсів і тим учням, які незабаром відвідуватимуть заняття з певного курсу. Перші вчаться аналізувати виконану роботу, об’єктивно її оцінювати, а інші з’ясовують, чи збігаються можливості факультативного курсу з їхніми інтересами і нахилами.
Пропагандистську роботу можна виконувати і через стінгазету, яку випускає група слухачів певного факультативного курсу. На відміну від учнівської конференції, ця пропагандистська форма роботи може проводитися протягом навчального року.

54
Розділ 2. ФАКУЛЬТАТИВИ ЯК ФОРМА ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ НАВЧАННЯ

В ОСНОВНІЙ ШКОЛІ
Підготовчу роботу до факультативних занять можна здійснювати і через засоби масової пропаганди. По-перше, це спеціальні оголошення, у яких роз’яснюються зміст, цілій завдання факультативних курсів, що можна буде відвідувати у наступному навчальному році. По-друге, загальношкільні батьківські збори за участю учнів, під час яких з’ясову-
ється, які факультативні курси будуть запропоновані учням педагогічним колективом у наступному навчальному році. Ця форма пропаганди доповнює оголошення, оскільки завдяки їй і батьки, і учні можуть отримати відповіді на питання, які їх цікавлять.
На нашу думку, доцільно поєднувати всі види підготовчої роботи задля доповнення один одного і представлення цілей і завдань факультативних курсів у повному обсязі. Наразі є можливість дізнатися про побажання батьків і учнів та виконати їх найближчого часу.
Попередня підготовча робота, зокрема оголошення й батьківські загальношкільні збори, педагогічно дуже важливі учні мають можливість (наприкінці навчального року) вибрати той чи інший факультативний курс. Відтак дирекція школи на підставі зібраних даних комплектує групи, що дає змогу вчителеві вже у червні (не у вересні, знати про його навантаження разом з факультативним курсом. До речі, за бажанням учнів, а не рішенням дирекції школи, вчитель дочасно готується до проведення факультативних занять та розпочинає їх з перших днів навчального року. За такої підготовчої роботи виявляється ставлення учнів до певного факультативного курсу і методики проведення факультативних занять тим чи іншим вчителем. Отримані дані допомагають дирекції школи пропонувати учням вибирати лише ті факультативні курси, що визнані широким загалом, і доручати проводити факультативні заняття лише тим учителям, які успішно впораються з цим завданням. Принцип спрямованості навчання на розв’язання у взаємозв’язку завдань навчан-
ня, виховання і загального розвитку учнів. Цей принцип випливає з того, що навчання зумовлене потребами демократичного суспільства у всебічно і гармонійно розвинутій особистості. Він також бере до уваги закономірний зв’язок процесу навчання з процесами виховання і розвитку в цілісному педагогічному процесі. Лише всебічно і гармонійно розвинена особистість, тобто освічена, морально вихована, психологічно й фізично досконала, може найбільш успішно брати участь у громадському житті та державному будівництві. Ось чому останнім часом особлива увага приділяється посиленню не лише виховального, ай розвивального впливу навчання, поряд з формуванням в учнів необхідних знань, умінь і навичок. Реалізація цього принципу на практиці через комплексне планування завдань уроку дає можливість за один і той самий час розв’язувати їх ширше коло і тому інтенсифікує навчальний процес, підвищує його результативність і різнобічну ефективність. Наявність цього принципу навчання підвищує роль і значення цілепокладання в навчальному процесі, робить навчання цілеспрямованішим. Його застосування вимагає, щоб учитель добре знав основну ціль і завдання навчання в нашій школі, вмів у конкретній ситуації вибирати найбільш раціональне поєднання завдань навчання, виховання і розвитку, виділяти серед них найголовніші, враховуючи реальні навчальні можливості учнів даного класу, їхні сильні і слабкі сторони. Таким чином, цей принцип через основні завдання навчання справляє вплив на всі наступні компоненти навчання, зокрема й аналіз його результатів [12].

55
Кизенко В. І.
3. Принцип розвивального і виховального навчання (В. І. Загв’язинський). Саме цей принцип, на думку вченого, виражає провідну ціль функціонування педагогічної системи, він пов’язує воєдино основні педагогічні категорії (освіта, навчання, виховання, визначаючи їхнє співпорядкування, а всі решта принципів виступають щодо вказаного як рекомендації про засоби й умови досягнення головної цілі – формування потрібних рис особистості, всебічного гармонійного розвитку учнів, їхньої готовності до самореалізації. Змістом провідного принципу є регулювання зв’язку і взаємодії між оволодінням знаннями, способами діяльності і розвитком, між описово-фактологіч- ною та оцінково-аналітичною сторонами навчання, між прилученням до цінностей соціуму, адаптацією його в суспільство та індивідуалізацією, збереженням і розвитком унікальності, неповторності особистості.
4. Принцип розширення сфери спілкування. У психолого-педагогічній літературі широко висвітлюються функції і значення спілкування у формуванні особистості, засоби підвищення ефективності його впливу на результативність навчально-вихов- ного процесу. Одним з таких засобів є розширення сфери спілкування [6; К. І. Приходченко підкреслює, що педагогіка духовно значущої дії має ґрунтуватися на відповідних законах. Закон випереджального морально-духовного розвитку щодо розвитку інтелектуального. Тільки його дотримання сприятиме гармонізації цих двох психічних сфер суб’єкта. При цьому свій розум людина не зможе використовувати антигуманно, на шкоду іншому. Закон, відповідно до якого провідною мотивацією учіння мають бути смисло- ціннісні орієнтири (життєві цілі, а не лише пізнавальні інтереси. Закон розвитку вищих емоційних переживань (моральні, естетичні, інтелектуальні) як перешкода нижчим, біологічним. Тому педагог має ставити спеціальне завдання – як забезпечити підтримку вищих емоційних переживань вихованця. Закон оволодіння науковими знаннями в контексті людської культури. Закон пріоритетності піклування людини про навколишній матеріальний і соціальний світ як альтернатива використанню цього світу для досягнення власної мети. Варто відмовитися у вихованні від конфліктної ідеології, пов’язаної з протистоянням людини і довкілля, й утверджувати резонансні відносини. Закон від ідентифікації виховання зі значущим дорослим – до втілення в нього.
Суб’єкт має тимчасово стати особистістю педагога чи іншої людини. Закон залучення в емоційні стани, коли вихованець вправляється у переживаннях різноманітних почуттів – і позитивних, і негативних. Педагог повинен сам знати специфіку перебігу певного почуття і вчити цього вихованця. А щоб пізнати емоційний стан, його потрібно пережити Сфера спілкування учнів у традиційному навчально-виховному процесі обмежена, що зумовлено стабільністю складу класних учнівських колективів та шкільного колективу вчителів. Це є однією з причин стійкого своєрідного статусу в колективі певної частини учнів, так званих невизнаних і знехтуваних [6; 19], що негативно позначається на їхньому розвитку. Самооцінка школярем власної особи далеко не завжди буває адекватною, тому важливо, щоб його об’єктивно оцінювали інші – учні,

56
Розділ 2. ФАКУЛЬТАТИВИ ЯК ФОРМА ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ НАВЧАННЯ

В ОСНОВНІЙ ШКОЛІ
вчителі, батьки. Чим більше буде таких зовнішніх оцінок, тим благотворніше вони позначаться на пізнанні учнем самого себе.
Цей принцип передбачає врахування наукових положень про засоби та психологічні механізми спілкування [9]. На факультативних заняттях є значні можливості для використання різних форм спілкування.
Враховується також, що психологічні механізми спілкування пов’язані з інтелектуальним та емоційно-вольовим впливом. Внутрішньопсихологічні наслідки спілкування відображаються в думках, почуттях, бажаннях, прагненнях, інтересах, знаннях, уміннях, переконаннях учасників спілкування. Тож розширення спілкування учнів на факультативних заняттях сприяє додатковому обміну освітніми відомостями, розширенню кругозору, а також збагачення інтересів і емоційно-чуттєвої сфери від контактів з новими, цікавими і приємними людьми – учнями і дорослими. Все це справляє позитивний вплив на самооцінку і загалом самоствердження особистості.
Реалізація принципу розширення сфери спілкування у факультативному навчанні передбачає комплектування факультативних груп без дотримання складу класного колективу. Такі групи комплектуються за ознакою спільності інтересів з учнів одного класу, паралелі, різних класів (різновікові, різних шкіл.
Передбачається також зміна складу факультативних груп до трьох-п’яти разів протягом навчального року, зокрема, завдяки використанню банку короткотермінових факультативних курсів. Кожен учень має змогу відвідати за бажанням кілька факультативів, щоразу потрапляючи до іншої за складом факультативної групи.
Згідно з цим принципом здійснюють і добір керівників факультативних груп. Бажано, щоб серед них були не лише педагоги цієї школи, а якомога більше нових цікавих для учнів людей вчителів інших шкіл, батьків, спеціалістів з підприємств, установ та організацій. Принцип інтенсивного стимулювання прояву особистісного фактора вчителя
та учнів. Цей принцип особливо важливий під час створення сприятливих умов для самовираження учнів. Його сутність полягає у виявленні вчителем і учнями своєї вдачі, яскравих, найбільш розвинених позитивних якостей, властивостей, рис, здібностей, таланту тощо, що характеризують людину як індивідуальність. Зокрема, це весела вдача, тонкий гумор, гостра іронія, висока спостережливість, гарна пам’ять, виразна міміка і жести, пластичність, жвавість і енергійність, підвищена чутливість та емоційність, ораторська майстерність, уміння рифмувати, співати, малювати, ліпити, грати на музичних інструментах тощо, глибока обізнаність з певною сферою матеріальної чи духовної культури, гарні манери і звички, зовнішня привабливість, здоровий спосіб життя, оригінальні вподобання тощо. Завдяки цьому на заняттях створюється атмосфера розкутості, природності, доброзичливості.
Особистісний фактор керівника факультативного навчання виявляється через зміст, форми, методи та засоби навчання і надає педагогічному процесу певної самобутності, несхожості з педагогічним процесом, який організовує інший вчитель.
Одні індивідуальні особливості легко виявляються в поведінці людини, для їх ефективного застосування на заняттях непотрібні спеціальні зусилля, підготовка. Та здебільшого необхідне спеціальне ретельне обдумування доцільної методики навчання, в якій органічно використовується особистісний фактор керівника групи.

57
Кизенко В. І.
Водночас керівник групи планує варіативні методи та засоби навчання, які спонукають учнів до вияву їхніх індивідуальних можливостей і особливостей. Адже, щоб вирішити питання, як саме допомагати особистості у її розвитку, які умови для неї оптимальні, потрібно, аби вона спочатку розкрилася, виявила свої інтереси, нахили, здібності тощо.
Вияв керівником факультативної групи свого кращого Я має бути для учнів взірцем можливих досягнень особистості, розквіту її індивідуальності.
Реалізації названого принципу сприяє залученню до проведення факультативних занять фахівців, які не тільки добре знають певну проблему, ай глибоко зацікавлені нею.
Бажано, щоб кожний керівник групи був досить яскравою індивідуальністю і щоб усі разом вони як індивідуальності доповнювали одне одного.
Аналізований принцип зумовлює певні особливості методики факультативного навчання. Зокрема, посилюється увага до індивідуалізації навчально-пізнавальної діяльності школярів. Створюються умови для залучення кожного учня до таких видів діяльності, які його найбільше приваблюють, для вираження свого розуміння і відчуття конкретної проблеми у найрізноманітнішій формі – малюнках, схемах, таблицях, віршах, загадках, прозових творах, діалогах, макетах, моделях, інсценізаціях тощо.
Збільшується частка навчально-пізнавальних завдань продуктивного характеру, які передбачають залучення до їх розв’язання набутих учнями знань та життєвого досвіду.
Реалізація цього принципу сприяє найповнішому розкриттю особистості, що у свою чергу дає змогу педагогічно обґрунтовано проектувати і забезпечувати її подальший розвиток.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бабанский ЮК. Избранные педагогические труды / ЮК. Бабанский / Сост. М. Ю. Бабанский. – М. : Педагогика, 1989. – 560 с. – (Труды д. чл. и чл.-кор. АПН СССР).
2. Бабанский ЮК. Как оптимизировать процесс обучения / ЮК. Бабанский. – М. : Знание, 1978. – 48 с. Бабанский ЮК. Оптимизация процесса обучения / ЮК. Бабанский // Русский язык в националь- ной школе. – 1979. – № 1. – С. 7.
4. Байкова В. М. Химия после уроков / В. М. Байкова. – е изд., испр. и доп. – Петрозаводск : Каре- лия, 1976. – 183 с. Байназаров Р. Б. Воспитание познавательной активности учащихся в процессе внеклассной работы: На материале сел. шк. Казахстана) / Р. Б. Байназаров. – Алма-Ата : Мектеп, 1984. – 72 с. Бех І. Д. Психолого-педагогічні вимоги до побудови процесу морального виховання / І. Д. Бех //
Інформ. бюлетень АПН України. – 1993. – Вип. 3-4. – С. 6–8.
7. Большая Советская Энциклопедия. – е изд. – Т. 28. – Мс. Возрастная и педагогическая психология : учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. № 2121
«Педагогика и методика нач. обучения» / М. В. Матюхина, Т. С. Михальчик, Н. Ф. Прокина и др. ; [под ред. М. В. Гамезо и др.]. – М. : Просвещение, 1984. – 256 с. Выготский Л. С. Избранные психол. исслед. / Л. С. Выготский. – М. : Изд-во АПН РСФСР, 1956. –
519 с. Гончаренко С. У. Від педагогічної драми – до нової філософії освіти / С. У. Гончаренко // Рідна школа. – 1993. – № 10. – С. 2–6.
11. Гончаренко С. У. Гуманітаризація загальної середньої освіти концепція / С. У. Гончаренко, Ю. І. Мальований. – К. : ВІПОЛ, 1994. – 36 с. Гончаренко С. У. Педагогічні закони, закономірності, принципи. Сучасне тлумачення / С. У. Гончаренко Рівне : Волинські обереги, 2012. – 192 с.

58
Розділ 2. ФАКУЛЬТАТИВИ ЯК ФОРМА ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ НАВЧАННЯ

В ОСНОВНІЙ ШКОЛІ
13. Гончаренко С. У. Український педагогічний енциклопедичний словник / Семен Устимович Гончаренко Вид. 2-ге, допов. і виправл. – Рівне : Волинські обереги, 2011. – 552 с. Граник Г. Г. Учитель – учебник и школьники / Г. Г. Граник. – М. : Знание, 1977. – 64 с. Зверев И. Д. Методы обучения в современной школе / И. Д. Зверев // Нар. образование. – 1976. –
№ 3. – С. 10.
16. Кизенко В. І. Проблема факультативного навчання у х класах загальноосвітньої школи : дис. … канд. пед. наук / Василь Іванович Кизенко. – К, 1995. – 179 с. Кизенко В. І. Особливості застосування методів навчання на факультативних заняттях / ВІКи- зенко, Ю. І. Мальований // Біологія і хімія в школі. – 2002. – № 5. – С. 6–13.
18. Короденко М. Ефект мультимедіа / Максим Короденко // Освіта України. – 2012. – 4 черв. (№ 23). – С. 6.
19. Костюк Г. С. Навчально-виховний процесі психічний розвиток особистості / Г. С. Костюк ; за ред. Л. М. Проколієнко ; упоряд. ВВ. Андрієвська, ГО. Балл, ОТ. Губко, О. В. Проскура. – К. : Рад. шк., 1989. – 608 с. Краткий психологический словарь / сост. Л. А. Карпенко ; [под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского]. – Мс. Лернер И. Я. Проблемное обучение / И. Я. Лернер. – М. : Знание, 1974. – 64 с. Лернер И. Я. Пути совершенствования методов обучения / И. Я. Лернер // Нар. образование. –
1969. – № 6. – С. 134.
23. Лернер И. Я. Соотношение общепедагогических и частнометодических методов обучения / И. Я. Лернер // Новые исследования в педагогических науках : [ сб. науч. тр.]. – МС. Махмутов МИ. Современный урок / МИ. Махмутов. – М. : Педагогика, 1985. – 184 с. Мир философии : в 2 ч. – Ч. 2: Человек, общество, культура / [сост. П. С. Гуревич, ВИ. Сто- ляров]. – Мс. Національна доповідь про стані перспективи розвитку освітив Україні / Нац. акад. пед. наук України ; [авт.: В П. Андрущенко, І. Д. Бех, МІ. Бурда та ін. ; редкол: В. Г. Кремень (голова, В. І. Луговий
(заст. голови, В. М. Мадзігон (заст. голови, О. Я. Савченко (заст. голови ; за заг. ред. В. Г. Кременя. – К. :
Пед. думка, 2011. – 304 с. – Бібліогр.: с. 138–154. – (До 20-річчя незалежності України. Онищук В. А. Типы, структура и методика урока в школе / В. А. Онищук. – К, 1976. – 184 с. Подласый И. П. Педагогика : учеб. для студ. высш. пед. учеб. заведений / И. П. Подласый. – М. :
Просвещение : Владос, 1996. – 432 с. Приходченко К. І. Розвиток особистості – стратегічний напрям гуманістичного виховання / К. І. Приходченко // Шлях освіти. – 2012. – № 1. – С. 6–11.
30. Рубинштейн С. Л. Проблемы общей психологи / С. Л. Рубинштейн. – Мс. Саркисян Е. А. Внеклассные и факультативные занятия в современной общеобразовательной школе : книга для учителей и методистов органов нар. образования] / Е. А. Саркисян. – Ереван : Изд-во
ЛУИС, 1987. – 196 с. Скаткин М. Н. Проблемы современной дидактики / М. Н. Скаткин. – М. : Педагогика, 1980. – 96 с. Українська Радянська Енциклопедія : в 17 т. – Т. 11. – К, 1984. – 606 с. Фридман Л. М. Наглядность и моделирование в обучении / Л. М. Фридман. – М. : Знание, 1984. – 80 с. Шарко В. Д. Сучасний урок технологічний аспект : [посіб. для вчителів, студ.] / В. Д. Шарко. – К,
2006. – 220 с. Шахмаев НМ. Технические средства обучения / НМ. Шахмаев. – М. : Знание, 1975. – 64 с. Шевченко СМ. Конкретне і теоретичне у навчальному змісті біології / СМ. Шевченко, А. А. Шевченко Сучасні проблеми та перспективи навчання дисциплін природничо-математичного циклу : матер. І Всеукр. наук.-практ. конф., 22 берез. 2011 р, м. Суми. – Суми : Сум. ДПУ ім. АС. Макаренка, 2011. –
132 с. Якиманская И. С. Развивающее обучение / И. С. Якиманская. – М. : Педагогика, 1979. – 144 с.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   27


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал