Інститут педагогіки дидактичні засади диференціації навчання в основній школі монографія




Сторінка20/27
Дата конвертації08.01.2017
Розмір3.78 Kb.
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   27
154
Розділ 6. ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

ОСНОВНОЇ ШКОЛИ В УМОВАХ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО НАВЧАННЯ
Однак, як свідчать дослідження, групові форми роботи можуть знижувати рівень активності сильні, ініціативні учні гальмують пасивних (можлива і протилежна ситуація).
Значний внесок у вивчення цього питання зробила О. Г. Ярошенко, яка створила
концепцію групової навчальної діяльності, згідно з якою групова навчальна діяль-
ність – це систематична пізнавальна діяльність малих груп учнів, які створюються
в межах одного класу і тривалий час спільно працюють над виконанням навчальних
завдань [8; Мала навчальна група стає єдиним суб’єктом навчальної діяльності, якщо група формується з дотриманням таких умов:
• враховується психологічна сумісність членів однієї групи та їхнє бажання спільно працювати над розв’язанням навчальних завдань;
• у складі малої групи є не менше 50 % учнів, здатних працювати на належному рівні, інакше учні діятимуть поруч, але не разом, і така діяльність буде неефективною.
Щоб створити належні умови роботи групи, вчитель має:
• провести комплектування навчальних груп;
• переструктурувати певним чином навчальний матеріал;
• розробити спеціальні завдання для роботи у малих групах.
Групи можуть бути гомогенними (з приблизно рівними навчальними можливостями учнів) та гетерогенними (з різними навчальними можливостями учнів).
Потрібен також спеціальний підхід до розроблення системи завдань для групової діяльності учнів. Створюватися ці завдання мають з урахуванням таких вимог. Обсяг завдань достатній для закріплення та перевірки встановленого мінімуму знань за певний час. Рівень складності завдань адекватний. Завдання диференційовані. Крім групових завдань є завдання для індивідуальної перевірки групової навчальної діяльності.
Важливим у груповій діяльності також є те, що вона виконує також функцію контролю Гарні результати в навчанні, вихованні й розвитку учнів показує парна навчаль-
на діяльність (взаємна перевірка самостійних робіт, диктантів, домашніх завдань тощо).
Парна навчальна діяльність – форма організації навчання учнів у парах, що передбачає безпосередню співпрацю двох учнів для виконання спільних завдань, спрямованих на взаємооцінку, взаємоконтроль, взаємодопомогу за опосередкованого керівництва вчителя. Склад пар, які можуть змінюватися, визначає вчитель з урахуванням симпатії чи працездатності учнів.
Дослідники виокремлюють такі види парної роботи:
• статична пара, що об’єднує учнів, які сидять за однією партою (непросто виконується роль учня і наставника, ай учителя – виявляється, чому була допущена помилка, чи можна виконати завдання іншими способами тощо);

155
Барановська О. В.
• динамічна пара (завдання поділяється на чотири частини кожен учень тричі обмірковує свою частину з партнерами і тричі йому треба врахувати індивідуальні особливості кожного з них);
• варіаційна пара (член групи отримує завдання, виконує його, робить висновки разом із наставником).
Одним із дослідників проблеми парної організації навчальної діяльності є В. К. Дяченко. Автор розрізняє пари постійного і змінного складу (динамічні чи діалогічні поєднання. Робота в парах дає учням час подумати, обмінятися ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, уміння висловлюватися, критично мислити, переконувати й вести дискусію. Проте взаємодія двох учнів, які сидять за однією партою, не завжди позитивно впливає на процес навчання, слід об’єднувати учнів, що мають різні навчальні можливості [11].
Індивідуальна форма роботи – одна з найдавніших форм в історії педагогіки. Така організація роботи на уроці відповідає здібностям і можливостям учнів, дає змогу регулювати їхній темп навчання відповідно до потенційних можливостей, що важливо за диференційованого підходу до навчання.
У сучасній науковій літературі виокремлюють такі різновиди індивідуальної форми роботи індивідуальна, індивідуалізована та індивідуалізовано-групова.
Індивідуальну форму роботи застосовують на всіх етапах процесу навчання. Вона передбачає самостійне виконання учнями однакових завдань у єдиному темпі.
Індивідуалізована форма характеризується організацією роботи, за якої кожен учень виконує специфічне завдання з урахуванням його навчальних можливостей.
Індивідуалізовано-групова форма є додатковою формою навчальної роботи, завдяки можна не допустити відставання у навчанні слабких і створити кращі умови для розвитку обдарованих школярів.
Серед видів індивідуальної роботи науковці вирізняють діяльність окремого учня виконання роботи учнем одночасно з іншими учнями класу, групи різну тривалість виконання навчального завдання виконання загальнокласної навчальної роботи виконання окремого завдання.
Індивідуальна форма роботи на уроці дає змогу враховувати темп навчання кожного учня, його підготовленість, створює можливості для диференціації завдань, контролю та оцінювання результатів, забезпечуючи відносну самостійність, але потребує значних затрат часу і зусиль учителя. Останніми роками з`явилися терміни індивідуалізація навчання, індивідуалізоване навчання, індивідуальне навчання».
Питанням особистісно орієнтованого навчання та індивідуального розвитку школярів займалося чимало науковців С. У. Гончаренко, Л. А. Липова, О. Я. Савченко, ПІ. Сікорський, І. Е. Унт, І. С. Якиманська й ін. [9; 17; 27; 28; 31; 33; У «Педагогічній енциклопедії» індивідуалізація визначається як організація навчального процесу, за якої вибір способів, прийомів і темпу навчання враховує індивідуальні відмінності учнів, рівень розвитку здібностей у навчанні [21, с. 201].

156
Розділ 6. ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

ОСНОВНОЇ ШКОЛИ В УМОВАХ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО НАВЧАННЯ
І. Е. Унт уважає індивідуальний підхід одним з основних принципів навчання, визначає індивідуалізацію як урахування у процесі навчання індивідуальних особливостей учнів О. Я. Савченко розглядає індивідуалізацію навчання як організацію навчального процесу, що враховує індивідуальні особливості учнів і сприяє реалізації їхніх пізнавальних можливостей, потреб, інтересів [27; ПІ. Сікорський під індивідуалізованим навчанням розуміє організацію засвоювання знань, умінь, навичок, яка уможливлює навчання кожного суб`єкта учіння за індивідуальним планом і програмою, адаптованими до нього в індивідуальному темпі С. У. Гончаренко під індивідуалізованим навчанням розуміє системи навчання, які організовують індивідуальний темп засвоювання навчального матеріалу спільної для певного контингенту учнів програми Л. А. Липова у низці статей розглядає індивідуалізацію навчання як принцип застосування індивідуального підходу до учнів у процесі навчання, а також як освітню технологію, що ґрунтується на принципі індивідуалізації. Поняття індивідуалізоване навчання автор розглядає як вид навчання, що здійснюється на засадах індивідуалізації із використанням відповідних технологій, метою якого є розвиток індивіда згідно з його здібностями і в притаманному йому темпі. Поняття індивідуальне навчання Л. А. Липова вважає синонімом самостійного навчання або роботи вчитель – учень В. К. Дяченко, виокремлюючи стандартні форми організації навчальної діяльності учнів, мовить про принципово нову (на його погляд) організаційну форму якщо навчання здійснюється як спілкування в динамічних парах, тобто відбувається діа-
логічний зв’язок між усіма учасниками навчального процесу, то можна говорити про принципово новий підхід доданої проблеми В. І. Бондар висловлює думку проте, що оптимальне поєднання форм навчальної діяльності учнів забезпечує усунення недоліків окремо взятих форм І. М. Чередов зазначає, що доцільно добирати таке поєднання форм навчальної діяльності, за якого б кожна наступна форма компенсувала недоліки попередньої і таким чином сприяла підвищенню результативності навчального процесу в цілому [38; Таким чином, аналіз поняття та стану проблеми на сучасному етапі дає змогу зробити висновок, що жодна з перелічених форм організації навчальної діяльності учнів, узята окремо, не може повністю забезпечити ефективність процесу навчання. Для цього потрібне використання всієї різноманітності форм організації навчальної діяльності учнів та їх поєднання відповідно до дидактичної мети та інших умов навчання. Аналіз проблеми в історичному аспекті та сучасних досліджень і педагогічної практики дає можливість стверджувати, що кожна з них має переваги та недоліки, які необхідно врахувати під час організації роботи на уроці. Перед учителем постає питання вибору найвдалішого їх поєднання для кожного етапу уроку, елемента змісту. Виникає нагальна потреба в нових підходах до застосування цих форма саме у варіативності форм організації навчальної діяльності учнів в умовах диференційованого навчання.

157
Барановська О. В.
6.3. Дидактичні можливості варіативності форм організації навчальної діяль-
ності учнів в умовах диференційованого навчання
На сучасному етапі розвитку школи пріоритетними стають особистісно орієнтований підхід у навчанні, диференціація навчально-виховного процесу. Поряд із поняттями диференціація, індивідуалізація постає поняття «варіативність».
Аналіз наукової літератури свідчить, що поняття варіативність застосовується у різних ланках освітнього процесу варіативність як принцип навчання варіативний освітній компонент, варіативні підручники та програми у змісті освіти варіативні заклади освіти тощо.
У «Педагогічному словнику» зазначено, що поняття варіативність є одним з основоположних принципів і напрямів розвитку сучасної освіти й дає таке його визначення) наслідок усвідомлення державою, суспільством подолання уніфікації та одноманітності 2) результат реалізації принципу і політики розвитку варіативності освіти – здатність системи освіти надати учням різноманітність повноцінних, якісно специфічних і привабливих варіантів освітніх траєкторій, спектр можливостей (усвідомленого і адекватного запитам учнів) вибору такої траєкторії Напрям варіативності програмі підручників – прогресивне досягнення останніх десятиріч.
В. О. Сітаров визначає принцип варіативності як теоретичне визнання об’єктивної різноманітності технологій навчання та їх практичної реалізації О. Я. Савченко зауважує, що мета варіативності полягає втому, щоб, зберігаючи всі лінії державних освітніх стандартів, розкрити дидактико-методичні підходи до реалізації завдань предмета в межах годин Базового навчального плану [27; М. В. Матішак, досліджуючи це питання на базі початкових класів, розкриває поняття варіативність як один з демократичних принципів перебудови освітив Україні, який означає різноманітність навчальних закладів різного типу власності, освітніх програм, змісту, форм та методів навчання Через варіативність методик організації навчання залежно від пізнавальних можливостей учнів реалізовується особистісно орієнтований підхід.
Варіативність навчання застосовується для забезпечення диференціації навчання, що сприяє особистісно орієнтованому підходу до учнів. Вона забезпечує адаптив-
ність змісту та процесу навчання відповідно до потребі можливостей різних груп
учнів, індивідуальних та особистісних можливостей окремих учнів.
Варіативність форм навчальної діяльності учнів можна розглядати удвох аспектах) забезпечення різноманітної діяльності учнів у процесі навчання) варіативність прийомів для груп різного рівня підготовки.
У першому випадку в учнів формуються навички роботи в групі, парах, індивідуальної діяльності.
У другому випадку зміст навчального матеріалу адаптується до індивідуальних можливостей учнів.

158
Розділ 6. ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

ОСНОВНОЇ ШКОЛИ В УМОВАХ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО НАВЧАННЯ
Для оптимального вибору поєднання форм діяльності деякі вчені пропонують спиратися на комплекс критеріїв (В. І. Бондар, О. І. Пометун), а саме на мисленнєвий та комунікативний розвиток учнів, якості особистості учнів, створення умов для ефективної навчальної діяльності. раціональне використання часу тощо [5; Висловлюється думка, що оптимальне поєднання форм навчальної діяльності учнів
дає змогу усунути окремі недоліки кожної з них, узятої окремо.
Наприклад: фронтальна робота заважає врахувати індивідуальні можливості учнів, а диференційовано-групова нейтралізує цей недолік. Можливій інші поєднання форм, наприклад, внутрішньогрупова індивідуальна робота колективна форма, яка здійснюється під час спілкування учнів у динамічних парах.
У кожному випадку слід проаналізувати специфіку змісту, можливості школярів із ясувати, наскільки раціонально визначена в цьому разі форма чи поєднуються кілька форм.
Оптимальне поєднання фронтальної, групової та індивідуальної форм роботи на занятті дає можливість забезпечити значний прогресу навчальних досягненнях учнів, підвищити інтерес до уроку. Крім того, застосування нестандартних уроків також сприяє досягненню цієї мети.
Наведемо приклади поєднання форм навчальної діяльності учнів на уроках різних
типів (гімназія Троєщина Деснянського району м. Києва).
Використання інтерактивних методик навчання на уроках історії (Ю. Б. Малієнко) дало можливість оптимально поєднувати різноманітні форми навчальної діяльності учнів протягом уроку [6, с. Основним принципом інтеракції на таких уроках Ю. Б. Малієнко вважала постійну взаємодію учнів між собою співпрацю, спілкування, співробітництво учнів. Організації інтерактивної взаємодії учнів на уроках історії сприяло поєднання таких форм навчальної діяльності учнів, як групова (робота в малих групах, колективна (багатостороння робота як полілог, у якому бере участь кожен учень класу, колективно-гру- пова. Отже, застосовані форми роботи (на перший погляд традиційні) є, по-перше, інноваційними по суті, а по-друге, їх різноманітне поєднання також дає новий ефект. Але акцент робиться на роботі в парах, особливо тоді, коли необхідно залучити до пізнавального пошуку кожного учня. Працюючи в парах, учні можуть розв’язувати завдання такого типу Спираючись на текст підручника, охарактеризуйте історичний факт, процес, політику держави, діяча тощо. Знайдіть не менше чотирьох аргументів для підтвердження своїх ідей. Обміняйтеся думками в парі. Ознайомте з аргументами однокласників».
Для роботи в парах учитель пропонує порівняльний аналіз історичних документів Зіставте уривки. Який з них відображає гуманістичний погляд, а який – церковний Обміняйтеся думками в парі, обґрунтовуючи свою думку».
Колективні обговорення на уроках дають можливість долучити учнів до важливих історичних питань, розвивають уміння формулювати та захищати власну думку. Вчитель повинен підтримати дітей, які уникають публічних виступів. Пропонуються такі типи завдань:

159
Барановська О. В.
• Проаналізуйте назви і сюжети картин, фотографії осіб, подій, уміщені в параграфі. Зв’я- жіть ілюстративний ряд із зрушеннями у суспільстві, про які ви дізналися.
• Встановіть вплив революції, релігійних, завойовницьких війн на життя різних верств на- селення.
• Підтвердьте фактами вислів (наводиться).
На уроках гуманітарного циклу продуктивною є групова робота, робота в парах, поєднання їх з фронтальною, колективною формами роботи. Це дає можливість учням висловити власну думку, але відкориговану за допомогою обговорення у парі чи групі та винести її на загальний розсуд. Наприклад, обговорення на уроці етики такої категорії, як «добро» і «зло», вчитель гімназії Троєщина Л. А. Гайдукевич пропонує у формі роботи у групах [6, с. 92–100].
Завдання: кожна група обговорює висловлювання відомих людей про добро і зло і формулює власну думку про ці міркування.
1-ша група. Кількість добрав природі дорівнює кількості зла (Ж.-Б. Робіне).
2-га група. Добро за вказівкою не є добром (І. С. Тургенєв).
3-тя група. Що таке зло – Все, що походить від слабкості (Ф. Ніцше).
4-та група. Жодна зла людина не буває щасливою (Ювенал).
5-та група. Нам приємніше бачити тих, кому ми робимо добро, ніж тих, хто нам його робить (Ф. Ларошфуко).
6-та група. Люди зазвичай мучать своїх близьких під приводом того, що бажають їм добра (Л. Вовенарг).
Обговорення та міркування у групах виливається у дискусію на тему Добро і зло – це дві річки, які так добре змішали свої води, що поділити їх неможливо
(П. Буаст).
Інтерактивні технології дають змогу застосовувати на уроках також мережу Інтернет. Наприклад, учитель гімназії НІ. Бизова реалізувала технологію ведення академічної структурованої дискусії з використанням мережі Інтернет на уроці англійської мови [6, с. й клас гімназії став учасником міжнародного проекту «Deliberating in a Demokracy» обговорення проблему демократичній країні. Партнером проекту була Nutley High
School (штат Нью Джерсі, США. Цікавими були дискусії – обговорення питань учнями та вчителями в режимі онлайн на дискусійній дошці проекту. Учасники проекту ділилися на групи по чотири-п’ять осіб, які розповідали цікаві та важливі факти, ідеї, демонструючи навички розуміння, читання, аудіювання та мовлення.
Використовувалися різні види завдань для роботи у групах, наприклад:
• Пошук у тексті аргументів за чи проти змісту ключового питання в групах (по дві-три особи).
• Демонстрація аргументів згідно із заданою роллю.
• Оголошення найбільш переконливих аргументів другої сторони.
• Обговорення власних аргументів та зіставлення їх з аргументацією групи.
• Обговорення проведеної дискусії.
• Голосування.

160
Розділ 6. ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

ОСНОВНОЇ ШКОЛИ В УМОВАХ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО НАВЧАННЯ
Робота в малих групах ефективна також під час роботи над проектами з різних предметів (й клас – українська література, історія України, біологія, географія, основи здо- ров’я, хімія, фізична культура. Цікавими були проекти з хімії (учитель В. М. Сорокіна) про біологічні добавки в продуктах харчування. Вивчалися питання Чому горять картопляні чипси?»; Що міститься у жувальних гумках Які цукерки ми їмо Що, крім м’яса, є у ковбасі Чиє корисними для нашого організму біологічні добавки Працюючи у малих групах, учні навчаються розподіляти обов’язки, планувати роботу та розраховувати час на виконання етапів проекту, створювати та проводити презентацію, захищаючи проект.
Учитель інформатики Г. М. Перевозникова впроваджує у процес навчання учнів х класів інформатики такі форми роботи. Інформаційні повідомлення та доповіді про окремі об’єкти вивчення поточної теми курсу або до знакових історичних дат, пов’язаних з інформаційно-комунікацій- них технологій. Індивідуальна або групова робота над окремими питаннями поточної або наступної за навчальним планом теми, що винесені як домашнє завдання для самостійного опрацювання. Індивідуальне опрацювання завдань із робочих зошитів. Урок – дослідження інформаційної моделі певного навчального об’єкта, явища, процесу. Комп’ютерний (обчислювальний) експеримент над розробленими учнями інформаційними моделями. Заняття – семінари, диспути, дискусії, міні-конференції.
7. Проекти різних типів (дослідні, інформаційні, експериментальні тощо) [26, с. В основі кожної з наведених форм лежить організація індивідуальної самостійної роботи з попередньою видачею розгорнутої інформації.
Аналізуючи уроки передових учителів гімназії, які мають власні методики та навчальні посібники, звернемо увагу нате, що навіть у стандартних частинах уроку можна використовувати варіативний підхід до вибору форм навчальної роботи учнів.
Наприклад, на уроках української літератури у х класах учитель Г. К. Дмитренко на етапі перевірки домашнього завдання застосовує різні форми роботи учнів. Діти прочитали казки В. Короліва-Старого «Потерчата» та «Хуха-Моховинка» [25, с. Завдання на перевірку домашнього завдання пропонувалися таким чином. Учитель фронтально перевіряє письмову роботу – заголовки до частин казки. Учні усно характеризують Хуху-Моховинку з використанням цитат до образу. Обмін дитячими враженнями про прочитані казки В. Короліва-Старого Потер- чата та «Хуха-Моховинка».
4. Вікторина Хто уважніший?»
Учитель зачитує цитати з казок В. Короліва-Старого «Потерчата» та «Хуха-Мохо- винка», учні відгадують, з якого це твору, про що йдеться, які художні засоби використано
161
Барановська О. В.
1) Усі хухи, як котики, не люблять вогкого (Хуха-Моховинка»);
2) За селом вискочила попереднього з-під вільхи маленька, мов темний клубочок, левадна хуха» («Потерчата»);
3) Навколо стояло вже чимало інших хух й сумно дивилися, як дід рубав сосну
(«Хуха-Моховинка»);
4) Стояв пізній підзимок. Небо було затягнуте таким товстим, чорним сукном, що крізь нього не пробивалося жодного променя зірки («Потречата»);
5) У тій хаті лежали дві великі білі тварини, подібні до диких кіз або сарн («Ху- ха-Моховинка»);
6) Поза шкірою покотив мороз, наче хтось посипав йому за комір холодного шроту («Потерчата»).
Використовувати цілий комплекс форм навчальної діяльності учнів дає змогу проектна діяльність. Участь у проектах може бути як груповою, такі індивідуальною. Завдяки участі у групових проектах учні працюють у притаманному їм темпі, поді- лившись на пари чи групи.
Наведемо приклад одного зчисленних проектів, створених учнями гімназії Троєщина Деснянського району м. Києва. Проектом «Казкарик» (тема Казка. Літературна казка) у х класах керував І. В. Юсипович [25, с. Ключові запитання, які окреслюють напрями і форми діяльності, поставлені перед учнями чи важко написати казку що для цього потрібно знати чи можеш ти це зробити тощо?
На початку роботи над проектом учні поділяються на групи за інтересами, але вчитель стежить затим, щоб групи були дієздатні. Розробляється інструкція Як написати власну казку Кінцевим результатом є укладання власної книжечки (висуваються вимоги до її оформлення. Група може створити збірку казок, ілюструвати її, написати анотацію, звернення до читачів. Таким чином учнями створюється власний продукт, який презентується перед однокласниками. Група оформляє звіту вигляді мультимедійної презентації, публікації чи веб-сторінки. П’ятикласники водночас учаться працювати у програмах Publisher та Power Point. У проекті «Казкарик – 3» працював не один клас, а три паралельних. Крім створення власної казки учням запропонували спробувати себе в різних ролях перекладача, драматурга, актора, художника, критика.
П’ятикласники об’єдналися в групи за інтересами. Кожна група отримала завдання і розпочала роботу. Утрьох класах було створено:
• дві групи літераторів-редакторів, які мали вичитати казки учнів класу, виправити помилки, відредагувати тексти, написати звернення до читачів, створити збірку казок класу й оформити її як книжку;
• три групи художників-ілюстраторів, що малювали ілюстрації до казок;
• три групи перекладачів, які перекладали казки з англійської мови українською та друкували ілюстровані книжечки з текстами оригіналів і перекладів. Одна з груп написала на основі перекладеної казки п’єсу та поставила виставу англійською, а потім українською мовами;
• три групи драматургів, які переробили казки, написані однокласниками, у п’єси, дібрали акторів, продумали костюми, декорації і поставили вистави. Одна з груп використала казку, перекладену з англійської мови;

162
Розділ 6. ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

ОСНОВНОЇ ШКОЛИ В УМОВАХ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО НАВЧАННЯ
• одну групу істориків-дослідників, яка провела пошукову роботу з історії казки і підготувала розповідь у вигляді публікації;
• три групи літописців, що збирали інформацію та готували звіт про роботу класу у вигляді мультимедійної презентації, публікації чи веб-сайта.
Робота проводилася частково на уроках (15–20 хв уроку) протягом двох місяців та в позаурочний час. Результати роботи були представлені під час публічної презентації.
Кожна група представила створений продукт літератори-редактори та художни- ки-ілюстратори – дві збірки чарівно-фантастичних казок Казковий калейдоскоп, Подорож до Казколандії» та їх електронні версії перекладачі – три ілюстровані книжечки з текстами оригіналу (англійською) та українським перекладом. Одна з груп за своєю казкою поставила виставу двома мовами три групи драматургів та акторів показали вистави за п’єсами, написаними за казками однокласників група істориків-до- слідників підготувала публікацію та розповідь про збірки казок «Панчатантра» та Тисяча і одна ніч три групи літописців продемонстрували чотири мультимедійних презентації, дві публікації та два веб-сайти, в яких висвітлили роботу класів та груп.
Після презентації відбулися уроки оцінювання, на яких кожен учень оцінив свою роботу, кожна група поставила оцінку кожному учаснику роботи.
Аналізуючи викладене, можна зробити висновок, що на вибір форми навчальної роботи істотно впливають) зміст навчального матеріалу, його складність і новизна) етап процесу навчання) рівень підготовленості учнів.
Учитель для успішного керування навчально-виховним процесом повинен:
• досконало вивчити кожного учня;
• поєднувати різні форми навчальної діяльності так, щоб кожна наступна усувала недоліки попередньої, створювати потрібні їх комплекси;
• визначити етапна якому потрібна диференціація, підготуватися до цього методично;
• пропонувати кілька варіантів завдань;
• забезпечувати постійний зворотний зв’язок;
• уміло використовувати мотивацію діяльності;
• постійно здійснювати контроль і корекцію.
Практика показала, що взаємозв’язок варіативності з диференціацією та індивідуалізацією навчання забезпечує організацію особистісно орієнтованого підходу до учнів.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   27


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал