Інститут педагогіки дидактичні засади диференціації навчання в основній школі монографія




Сторінка11/27
Дата конвертації08.01.2017
Розмір3.78 Kb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   27
83
Липова Л. А.
знання з шкільних предметів, недостатня інформованість про типи професійне знає він і які профілі дають вихідна певні професії, характер праці за цими професіями. Бракує йому й об’єктивних знань про свої індивідуальні можливості, вимоги професії до стану здоров’я людини, не уявляє взаємозв’язку в системі вибору профілю (і професій хочу можу маю  «треба».
Тому профконсультування має обмежити випадки помилок учнів під час вибору профілю навчання. Щоб запобігти помилкам під час вибору профілю учням треба максимально надати інформацію про профілі навчання в школі і сусідніх закладах освіти. Для полегшення вибору профілю навчання і профільних предметів учням створюються умови для цього. Зокрема, у х класах організуються курси за вибором, мета їх – сприяти вибору майбутнього профілю навчання, зацікавити учнів певними предметами. У х класах проводяться для всіх учнів короткочасні курси (шість-вісім годин з математики – Цікава математика, з української мови – Мова моя калинова, з географії – Україна – найкраща країна, з історії – Історія українського козацтва тощо.
Учні, яких після відвідування курсів уму класі зацікавив певний навчальний предмету 9-му класі продовжують навчатися, відвідуючи курси за вибором більшої тривалості з того предмета (68–102 годі тієї тематики, яка їх раніше зацікавила. На допрофільному етапі це переважно предметні (пробні) курси за вибором. Вони поглиблюють знання з цього предмета, розвивають інтерес до нього. Звичайно, інтерес до піротехнічних ефектів, що цікавлять учнів цього віку, ще не є «любов’ю» до хімії, проте, набуваючи знання на цих курсах, учень зможе переконатися у правильності вибраного напряму навчальної і майбутньої професійної діяльності або відмовитися від нього.
На етапі допрофільної підготовки успішними щодо свідомого вибору профілю навчання і майбутньої професії є також пропедевтичні курси за вибором, які організовуються за рік до вивчення предмета, з яким учні ще незнайомі. Наприклад, у гімназії
№ 290 м. Києва за рік до вивчення східних мов учнів ознайомлювали з культурою і традиціями народів Північної і Південної Кореї та Японії. Відвідування таких курсів полегшує школярам вибір профілю вивчення східних мов, якщо вона зацікавилася цими відомостями.
Для вибору профілю, в якому провідними є два предмети (наприклад, біолого- хімічний профіль) уму класі ми організували міжпредметні курси за вибором на базі двох предметів. Приміром Основи агрохімії. Курси такого типу ефективніші, якщо учні відвідували ще й гуртки і секції в закладах додаткової освіти.
Нарешті, орієнтувальні курси за вибором виявилися успішними для учнів, які вже попередньо визначились з вибором майбутньої галузі діяльності, бо такі курси орієнтують вжене стільки на вибір профілю, скільки на вибір певної професії.
За нашими спостереженнями, свідомому вибору профілю навчання сприяє і функціонування шкільного центру допрофільної підготовки, профільного навчання і проф- орієнтації. Інформація, розміщена на стендах центру та на його комп’ютерах (наприклад, про профільні предмети кожного навчального профілю і кількість годинна їх

84
Розділ 3. ДИДАКТИЧНІ ЗАСАДИ ДОПРОФІЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ ШКОЛЯРІВ

ОСНОВНОЇ ШКОЛИ
вивчення тощо, допомагає учням у свідомому виборі профілю навчання. Полегшенню вибору профілю навчання сприяє й удосконалення на етапі допрофільної підготовки змісту основних базових курсів (інваріантний компонент) за рахунок а) професійно спрямованої інформації б) розроблення завдань самостійної роботи в) створення завдань з проблемним підходом до їх розв’язку; г) складання навчальних проектів. Отже, орієнтування на вибір профілю навчання відбувається за рахунок поглиблення і розширення знань з навчальних предметів за інтересами учнів. При цьому використовуються такі методи тестування, анкетування, бесіди, опитування, інтерв’ювання.
На успішність вибору профілю навчання, як засвідчив педагогічний експеримент, значно впливає й реалізація технології портфоліо як інструменту самоосвітньої діяльності. Портфоліо – цілеспрямована збірка доробку учня, який засвідчує його зусилля, розвиток і досягнення учнів водній або кількох галузях навчального плану, тобто це «портфоліо-звіт» або «портфоліо-досягнення», за допомогою якого фіксуються, накопичуються й оцінюються індивідуальні досягнення школяра в окремий період його навчання [11, с. 8]. Ця технологія дає змогу поєднувати трискладові викладання, учіння й оцінювання. Вона сприяє виникненню потреби в самоосвіті й створює умови для самостійної навчальної діяльності учнів. У процесі навчальної діяльності портфоліо сприяє також розвитку основних її елементів цілей, мотивів, навчальних дій, контролюй оцінювання. Самооцінка результатів діяльності допомагає стимулювати навчальну мотивацію як до процесу, такі до результату діяльності. Технологія портфоліо стимулює рух до самонавчання, тобто дає можливість перетворити освітній процес в діяльність учня. Зокрема, коли учні експериментальних класів мали скласти словник професій, з’ясувалося, що вони написали значно більше назв професій, ніж очікували вчителі. Аналогічно учні впоралися із завданням на порівняння переваг і недоліків деяких масових професій. Отже, дидактичні можливості багатоцільового портфоліо значні, адже портфоліо допомагає конструювати власні знання, самостійно приймати рішення, динамічно розвиватися, формує здатність самостійно діяти в складних ситуаціях за різних умов. Технологія портфоліо передбачає зміну пріоритетів із засвоєння готових знань на самостійну пізнавальну творчу діяльність кожного учня з урахуванням його особливостей, можливостей та інтересів. Використання портфоліо передбачає систематичний розвиток умінь планувати власну діяльність, розподіляти час, оперувати різними навичками і прийомами роботи, презентувати й оцінювати результати своєї навчальної праці, які мають бути значущими насамперед для самих учнів, сприяти формуванню готовності до самоосвіти, до вибору профілю навчання, а в майбутньому до професійного самовизначення.
Портфоліо учнів – сукупність самостійно виконаних робіт (схеми, креслення, моделі, макети, реферати, есе, звіти про проблемно-дослідницьку чи певну тематичну роботу) використовують як спеціальну залікову працю за результатами вивчення курсу за вибором.
Система діагностики й оцінювання, що ґрунтується на результатах а) підсумкової накопичувальної оцінки б) рейтингу портфоліо учня в) документально підтверджених досягнень (грамоти, дипломи, стимулює учнів до особистісного зростання й уникнення помилок у виборі профілю навчання та подальшого професійного самовизначення.

85
Липова Л. А.
Важливим чинником вибору профілю навчання також є усвідомлення учнем своїх індивідуальних можливостей та обмежень, які передбачають урахування стану здо- ров’я, особливостей характеру, темпераменту, психіки тощо. Тому в системі понять щодо вибору профілюй майбутньої професії хочу – можу – маю – треба істотним є й поняття маю, яке стосується переважно стану здоров’я (наявність фізичних і деяких психічних особливостей. Якщо вимоги до бажаної професії не збігаються зі станом особистого здоров’я, то йдеться про профнепридатність. Отже, інформація про професію має засвоюватися разом із відомостями про обмеження, пов’язані зі станом власного здоров’я. Тобто йдеться про вчасне встановлення непридатності людини до певної праці.
Профконсультування, яке проводять шкільний психолог і класний керівник, має обмежити можливі помилки під час вибору профілю навчання й професійного самовизначення. Водночас педагогам і психологам, що проводять профконсультування, варто враховувати моральний аспект діагностичного висновку щодо профнепридатності людини. Адже відомо, що прагнення людини, її воля іноді відіграють надзвичайну роль. Прикладом є О. П. Маресьєв, який, втративши навійні обидві ноги, все-таки знову став льотчиком. Отже, важливо шукати засоби подолання цієї непридатності, а непросто констатувати її. Крім того, учневі бажано порадити зайнятися самопізнанням, вивченням свого Я, своїх психічних особливостей (характеру, волі, спрямованості особистості, темпераменту, здібностей, інтересів, мотивацій тощо, відвідувати курс за вибором Пізнай себе, уявити себе професіоналом високого рівня. Це буде першим кроком на шляху до вибору спочатку профілю навчання, а потім і професії. Наступним кроком стане самовдосконалення, самовиховання, робота над собою з метою досягнення професійної мети.
Вважаємо, що успіху свідомому виборі профілю навчання й професії визначається такими чинниками:
• обсягом знань випускника основної школи, його компетентністю, загальною ерудицією, повнотою й глибиною світогляду;
• інтегрованістю (цілісністю) знань, що забезпечується міжпредметними зв’язками й структурно-логічною їх побудовою;
• спрямованістю особистості, рівнем інтересів, мотивів, захоплень, здібностей;
• сформованістю спеціалізованих інтересів до певних галузей знань і видів діяльності;
• адекватністю уявлень про свої психофізіологічні особливості та їх відповідністю вимогам бажаної професії.
На етапі допрофільної підготовки варто ознайомити учнів із порадами щодо профільного, а потім професійного вибору.
Основні поради до вибору профілю навчання) ознайомитися з якомога більшим числом професій (скласти словник професій для портфоліо, докладніше дізнатися про ті, які більше цікавлять) вивчити вимоги, що висуваються до кожного типу професій людина – людина, людина – техніка, людина – природа, людина – знакова система і людина – художній образ»;

86
Розділ 3. ДИДАКТИЧНІ ЗАСАДИ ДОПРОФІЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ ШКОЛЯРІВ

ОСНОВНОЇ ШКОЛИ
3) пізнати себе (докладно вивчити свої навчальні можливості, інтереси, нахили, здібності, захоплення, стан здоров’я, психічні особливості) зіставити свої можливості з вибраним типом професії і зробити висновок) одержати консультації у психолога, вчителів, врахувати поради батьків щодо групи схожих професій і конкретної вибраної тобою професії) вибрати кілька курсів за вибором, що остаточно допоможе задовольнити свої власні інтереси і визначитись з вибором профілю) дізнатися, знання з яких предметів найбільш необхідні для цієї професії, і визначити їх для себе як основні) вибрати назву профілю, що відповідає цим основним предметам і продовжити навчання в 10-му класі за вибраним профілем.
Резюмуючи, зауважимо, що для успішного розв’язання проблеми вибору профілю навчання на етапі допрофільної підготовки необхідні) проведення комплексної діагностики інтересів, сфер навчальної діяльності учнів ще на підготовчому етапі до вибору профілю навчання) самопізнання своїх психофізіологічних особливостей – характеру, темпераменту, волі, спрямованості особистості, інтересів, навчальної мотивації тощо) ознайомлення зі світом професій, побудова адекватного образу омріяної професії) створення умов для забезпечення вільного розвитку інтересів, здібностей, потреб учнів у процесі вивчення предметів, частина з яких в майбутньому стане для дитини профільною та забезпечуватиме профільне і професійне самовизначення) надання психолого-педагогічної допомоги у набутті знань, пов’язаних з професійним становленням) формування здатності самооцінювання своїх можливостей і досягнень) використання технології портфоліо як засобу самоосвітньої діяльності учнів і сприяння вибору профілю навчання) удосконалення змісту навчання за рахунок уведення професійно спрямованої інформації) організація курсів за вибором з метою полегшення вибору профілю навчання і професійного самовизначення) створення і функціонування шкільного центру допрофільної підготовки, профільного навчання і профорієнтації;
11) здійснення свідомого вибору профілю навчання згідно з системою понять хочу – можу – маю – треба, тобто врахування бажань, можливостей, фізичного стану учня до вибору професії та вимог ринку праці.

87
Липова Л. А.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Галузева програма впровадження профільного навчання на 2008–2010 роки Електронний ресурс. – Режим доступу http://coolschool1.at.ua/load/4-1-0-16.
2. Гершунский Б. С. Концепция самореализации личности в системе обоснования ценностей и целей образования / Б. С. Гершунский // Педагогика. – 2003. – №10. – С. 3–7.
3. Гончаренко Н. Г. Школьный профориентационный центр в системе работы профильной школы / Н. Г. Гончаренко // Профильная школа – 2007. – № 3 – С. 31–33.
4. Гончаренко С. У. Фундаменталізація освіти як дидактичний принцип / С. У. Гончаренко // Шлях освіти. – 2008. – № 1. – С. 2–6.
5. Иванова Е. О. Содержание образования: культeрологический подход / Е. О. Иванова, И. М. Осмо- ловская, И. В. Шалыгина // Педагогика. – 2005. – №1. – С. Каспржак А. Элективные курсы. Типология и задачи / А. Каспржак // Директор школы. – 2006. –
№ 1. – С. 53–57.
7. Кизенко В. І. Варіативний компонент змісту освітив старшій школі : посіб. для вчителів, кер. за- гальноосвіт. навч. зал, працівників органів освіти, аспірантів і студентів / В. І. Кизенко ; АПН України,
Ін-т педагогіки. – К. : Пед. думка, 2007. – 133 с. Кондаков И. М. Психология. Иллюстрированный словарь / И. М. Кондаков. – СПб. : Прайм-
ЕВРОЗНАК, 2003. – 512 с. – (Проект «Психологическая энциклопедия»).
9. Концепція загальної середньої освіти (річна школа) // Інформ. зб. М-ва освіти і науки України. –
2002. – № 2. – С. 2–22.
10. Концепція профільного навчання в старшій школі // Інформ. зб. М-ва освіти і науки України. –
2009. – № 28-29. – С. 57–64.
11. Кудрявцева Е. Ю. Портфолио как инструмент самообразовательной деятельности учащихся / Е. Ю. Кудрявцева // Профильная школа. – 2008. –№ 4. – С. 8–12.
12. Лернер П. Социальное партнерство учителей и родителей при освоении ресурсов педагогиче- ского сопровождения самоопределения учащихся основной и старшей школы / П. Лернер // Народное образование. – 2007. – №7. – С. 167–170.
13. Національна доктрина розвитку освіти // Освіта України. – 2002. – № 33. – 23 квіт. – С. 4–6.
14. Новиков А. Содержание общего образования: от школы знаний к школе культуры / А. Новиков //
Народное образование. – 2005. – № 1. – С. 39–45.
15. Основы научного образования в современной школе («Круглый стол») // Педагогика. – 2004. –
№ 10. – С. 3–27.
16. Педагогический энциклопедический словарь / [гл. ред. Б. М. Бим-Бад ; редкол.: ММ. Безруков, В. А. Болотов, Л. С. Глебова и др.]. – М. : Большая Рос. Энцикл., 2002. – 528 с. Про загальну середню освіту : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 28. – С. 547–562.
18. Романенко Л. Ф. З висоти досягнутого – до нових звершень / Л. Ф. Романенко // Університет Україна. – 2008. – № 8-9. – С. 2–5.
19. Савчин М. В. Вікова психологія : навч. посіб. / М. В. Савчин, Л. П. Василенко. – К. : Академвидав,
2006. – 360 с. – (Альма-матер).
20. Сиротюк А. Дифференциация обучения на основе гендерного подхода / А. Сиротюк // Народное образование. – 2003. – № 8. – С. 136–139.
21. Сікорський ПІ. Теоретико-методологічні основи диференційованого навчання / ПІ. Сікорський. – Л. : Каменяр, 1998. – 196 с. Тахтамышева Г. Ч. Выбор профиля обучения на этапе предпрофильной подготовки / Г. Ч. Тах- тамышева // Профильная школа. – 2004. – № 3. – С. 46–48.
23. Турищева Л. В. Психологічне супроводження профільного навчання / Л. В. Турищева. – Х. : Видав. група Основа, 2007. – 144 с. – (Серія Профільне навчання. Щербатюк БА. Методика дослідження особливостей самовизначення особистості / БА. Щерба- тюк // Практична психологія та соціальна робота. – 2007. – № 1. – С. 18–21.

88
РОЗДІЛ 4
ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ЗНАНЬ ПРО ЛЮДИНУ В УЧНІВ ОСНОВНОЇ
ШКОЛИ В УМОВАХ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО НАВЧАННЯ
4.1. Методологічні засади формування в учнів системи знань про людину
Система знань про людину може бути сформована на основі низки наукових предметів, кожен з яких робить конкретний внесок у розв’язання поставленої проблеми не відособлено, а у взаємодії. Система знань про людину – це сукупність (і взаємовплив) різних видів знань, умінь і навичок, засвоєння якої створює оптимальні можливості для успішної практичної діяльності.
Системний характер знань про людину зумовлює їх концептуальна єдність на основі диференціації та інтеграції компонентів.
Для характеристики досліджуваної системи знань слід виявити дидактичну структуру, мережу зв’язків між компонентами, у ролі яких виступають системи знань з різних предметів.
Дидактична структура розглядається як основний критерій, що визначає якість знань, й інваріантний напряму процесі пізнання системних відносин, але не означає її ототожнення із засобами формування системи знань.
Індивідуальні знання у кожному випадку залежать від безлічі чинників. У процесі підготовки учнів важливо встановити ступінь відповідності індивідуальної структури знань структурі знань про людину як об’єктивної категорії.
У структурі знань про людину, що за своєю сутністю є сукупною, особлива роль відводиться міжпредметним зв’язкам. Ці зв’язки визначають конкретні відносини між елементами знання, у результаті чого формується нова функціональна якість остан- нього.
Реалізація міжпредметних зв’язків у навчальному процесі є найважливішою умовою формування системи знань про людину, адже вони забезпечують їх концептуальну
єдність.
На початку історії розвитку науки було пізнання людиною природи, світу, самої себе. З часом сфери пізнання виокремилися у різні науки, які, у свою чергу, також розділились. Відбувся поділ цілісної картини на частини, які мають суто конкретний специфічний напрям.
Кожна наука бачить у навколишньому світі лише свій предмет, тобто якийсь один бік, один аспект світу. Цілісність матеріального об’єкта відновлюється в результаті теоретичної реконструкції, коли його проекції, досліджені окремими науками, поєднуються. Наприклад, для механіки людина – набір простих механізмів, для хіміка – посудина хімічних реакцій, для зоолога – вища тварина, для соціолога – споживач або виробник якихось благ тощо. Відповісти на запитання, що таке людина в цілому, можна лише, об’єднавши знання з різних науку систему. За висловом К. Маркса, конкретне тому конкретне, що воно є синтезом багатьох визначень, отже, єдність

89
Васьківська Г. О.
різноманітного. У мисленні воно тому й виступає як процес синтезу, як результат, а не як вихідний пункт, хоча воно є дійсним вихідним пунктом і, внаслідок цього, також вихідним пунктом споглядання й подання. На першому шляху повне подання випаровується до ступеня абстрактного визначення, на другому шляху абстрактні визначення ведуть до відтворення конкретного за допомогою мислення [25, с. Наприклад, медицина, основою якої є знання про людину, конкретно – анатомію людини, а ще конкретніше – кожна галузь медицини базується на якійсь певній частині тіла людини. Такий розподіл знань призвів до втрати лікарями поняття цілісності людини, що водночас призводить до погіршення статистики лікування, адже, лікуючи один орган, інколи руйнують кілька інших не враховують психологічні, вікові особливості людини. Всі ці недоліки зумовили виникнення питання системи медичних знань, так званої інтегральної медицини, що має поєднати не лише знання анатомії, ай філософію, психологію, соціологію тощо. Системний підхід до людини і феномену її здоров’я дає інтегральна медицина, методологічну основу якої утворила філософська антропологія – цілісна концепція людини, побудована на новому інтегративному підході (Б. В. Марков), рефлексії світогляду й антропологічної онтології, що розвиває погляди про єдність природи й людини, суспільства й особистості, творчої сутності буття людини (В. М. Сагатовський). У філософії людина насамперед пластична істота, що несе відбитки космофізичної, біогенетичної й соціокультурної еволюцій. Філософська концепція людини охоплює реальне людське існування в усій його повноті, визначає місце та ставлення людини до навколишнього світу [43, с. Про значну фрагментованість наук про людину ще у х роках ХХ ст. зазначав Б. Г. Ананьєв: Величезна маса дисциплін (майже 200) шикується у розряди, класи і підсистеми, які утворюють у своїй сукупності людинознавство. Такими підсистемами є а) науки про людину як біологічний вид б) науки про людство в) науки про взаємодію людини з природою, ноосферою і освоєнням космосу г) онтогенетику людини д) науки про особистості, або персонолістика; е) науки про людину як суб’єкт практичної і теоретичної діяльності [1, с. Третє тисячоліття називають новітньою ерою існування людства, яке, врахувавши всі історичні помилки розвитку людства, або перейде до якісно нового існування з утвердженням гуманістичних цінностей, або загине від власної руйнівної споживацької діяльності. Саме тому для сучасної картини світу великого значення набувають гуманітарній моральні аспекти пізнання. Виникає необхідність цілісного філософського усвідомлення Світу взагалі й Людини як витвору і творця цього Світу зокрема.
Людина з давніх-давен прагнула до осягнення явищі фактів природи, що було як підґрунтям практичної діяльності, такі основою формування світогляду. Відносини людини з природою, пізнання природи, визначення місця у світі завжди були ядром наукових і філософських пошуків кожного періоду існування людства [10]. З розвитком людини як мислячої істоти були здійснені численні спроби формування узагальненого й цілісного уявлення просвіт. Утім, усі ці уявлення, зокрема, що світ розташований на трьох китах тощо, були досить примітивними. Лише у XVІІ ст., коли була створена класична механіка, виникла перша наукова механічна картина світу, що зумовлено розвитком механіко-математичного природознавства.

90
Розділ 4. ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ЗНАНЬ ПРО ЛЮДИНУ В УЧНІВ

ОСНОВНОЇ ШКОЛИ В УМОВАХ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО НАВЧАННЯ
На думку тогочасних учених, світ належить механіці їх найбільше цікавив рух планеті атомів, а людина стала зовсім незначним об’єктом вивчення лише для такої
«ненаукової»… дисципліни як біологія [42, с. Формування сучасної наукової картини світу веде до істотних зміну структурі суспільної свідомості. Техносферна свідомість виявляється у соціальному плані тех- нократичною свідомістю, що задає технодомінанту розвитку не тільки природному середовищу, а також соціальному й культурному буттю людства [38, с. 143]. Адже сама наука є системою знань, яка охоплює не тільки фактичні дані про предмети навколишнього світу, людської думки і дії, не лише закони і принципи вивчення об’єк- тіва певні форми й способи усвідомлення їхав кінцевому підсумку – філософське тлумачення [12, с. Тобто і наукова картина світу будується на основі не лише наукового пізнання, ай соціального досвіду. Вона є фундаментом, на якому здійснюються систематизація й інтеграція наукових знань і обґрунтовується внутрішня єдність усіх галузей науки. Картина світу складається з цілісних уявлень просвіт, його будову, властивості та закономірності розвитку. Звичайно, картина світу не обмежується лише фізичним її пізнанням, поняття наукова картина світу містить світ, створений людиною, і світ самої людини. За визначенням Снайдера, наукова картина світу – це картина того, як матерія рухається і як матерія мислить [23, с. Тлумачення терміна наукова картина світу у різній науковій літературі своє. Семантика терміна картина світу розкриває сутність того, що це є образ досліджуваного світу, створений уявою людини. Як відомо, кожна наука складається з декількох взаємопов’язаних теорій. Ці теорії адекватно відображають і пояснюють різні сторони і фрагменти об’єкта пізнання. Водночас вищою формою узагальнення, систематизації і синтезу знань про об’єкт пізнання є наукова картина світу. Отже, наукові картини, що створюються окремими науками, так само як картина світу в цілому, ставлять мету
систематизації знань. Процес систематизації та синтезу знань передбачає пошук таких загальних понять і принципів, з погляду яких стає можливим зрозуміти місце й роль конкретних закономірностей у загальній системі наукового знання. Тож картина світу або, іншими словами, – модель світу, створена окремою наукою, є системою знань різного ступеня узагальнення і глибини, які виникають в результаті їх синтезу. На думку В. С. Стьопіна, наукова картина світу є формою систематизації і синтезу знань, здобутих у різних наукових дисциплінах. Вона акумулює їх найважливіші досягнення і націй основі створює узагальнений образ світу, що містить уявлення як про природу, такі прожиття суспільства [39, с. У науковій літературі виявлено три напрями у визначенні суті картини світу 1) як специфічної форми систематизації наукових знань, що не зводиться ні до наук, ні до наукових теорій 2) як розділу філософії 3) як світоглядного знання. Ми поділяємо погляди дослідників, які вважають, що наукова картина світу – це система загальних уявлень просвіт, яка охоплює вихідні теоретичні поняття, принципи і гіпотези різних галузей науки, що характерні для певного етапу її розвитку, і побудована на основі відповідних філософських знань та ідей [11; 14].



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   27


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал