Інноваційні підходи до викладання біології



Скачати 225.44 Kb.
Дата конвертації01.01.2017
Розмір225.44 Kb.
Інноваційні підходи до викладання біології
Анотація. В статті розглядається використання інноваційних технологій на уроках біології, які дають можливість покращити якість засвоєння та відтворення матеріалу. Учитель при цьому може не тільки навчити учнів, а й зацікавити їх, стимулювати пізнавальну діяльність та прагнення самостійно вивчати природничі науки.

Нове треба створювати в поті чола,

а старе саме продовжує існувати і

твердо тримається на милицях звички



О. Герцен

Освіта ХХІ століття – це освіта для людини. Це зазначено в проекті концепції розвитку загальної середньої освіти й передбачає виховання відповідальної особистості, здатної до самоосвіти й саморозвитку, уміння використовувати набуті знання й уміння для творчого розв’язання проблем, критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію.

Одним із шляхів модернізації освітньої системи України постає упровадження в навчальний процес інноваційних педагогічних технологій і методів. Сучасний світ вимагає від учителя переходу до нових, інноваційних методів викладання, застосування проблемних, творчих, активних прийомів при проведенні уроків, а також володіння комп’ютером і створення документації в електронному вигляді.

Інноваційний процес в освіті - це сукупність послідовних, цілеспрямованих дій, спрямованих на її оновлення, модифікацію мети, змісту, організації, форм і методів навчання та виховання, адаптації навчального процесу до нових суспільно-історичних умов.

Інновації - нові форми організації діяльності і управління, нові види технологій, які охоплюють різні сфери життєдіяльності людства.

Однією з головних проблем сучасної школи залишається формування мотивації учнів до навчально – пізнавальній діяльності. ЇЇ актуальність обумовлена оновленням змісту навчання, постановою завдань формування в учнів прийомів самостійного набуття знань, пізнавальних інтересів, життєвих компетенцій, активної життєвої позиції, здійснення в єдності трудового, морального виховання учнів, введенням профільного навчання у старших класах.

На даному етапі розвитку шкільної освіти проблема активації пізнавальної діяльності учнів набуває особливого значення у зв’язку з високими темпами розвитку й удосконалення науки й техніки, потребою суспільства в освічених людях, здатних швидко орієнтуватися в обстановці, мислити самостійно.

Педагогічну інновацію розглядають як особливу форму педагогічної діяльності і мислення, які спрямовані на організацію нововведень в освітньому просторі, або як процес створення, упровадження і поширення нового в освіті.

Нововведення (інновації) не виникають спонтанно, а постають результатом системних наукових пошуків, аналізу, узагальнення педагогічного досвіду. Стрижнем інноваційних процесів в освіті є упровадження досягнень психолого-педагогічної науки в практику, вивчення, узагальнення і поширення передового вітчизняного та іноземного педагогічного досвіду.

Отже, термін інновації означає зміни всередині системи, тобто ті нововведення в педагогічний системі, які покращують результати навчально-виховного процесу, змінюють спосіб діяльності та стиль мислення. Інноваційними, за думкою М.В. Кларіна, вважаються такі моделі, які "змінюють характер взаємодії учнів і вчителів, їх позиції у процесі навчання". Як зазначає М.В. Кларін, в рамках інноваційних підходів до навчання виділяються два основних типи, які відповідають репродуктивній та проблемній орієнтації освітнього процесу.

1) Інновації - модернізації, що оновлюють навчальний процес і спрямовані на досягнення гарантованих результатів у рамках його традиційної репродуктивної організації. Технологічний підхід до освіти, що лежить в їх основі, насамперед спрямований на повідомлення тим, хто навчається, певної суми знань і формування способів діяльності за зразком. Цей спосіб орієнтується на високоефективну репродуктивну освіту.

2) Інновації - трансформації перетворюють традиційний навчальний процес і спрямовані на забезпечення його дослідницького характеру, організації пошукової навчально-пізнавальної діяльності учнів. Відповідний цьому типові пошуковий підхід до навчання спрямований, перш за все, на формування в учнів досвіду самостійного пошуку нових знань, їх застосування в нових умовах, формування досвіду творчої діяльності у поєднанні з формуванням ціннісних орієнтацій особистості.

Рушійною силою інноваційної діяльності є педагог як творча особистість, оскільки суб'єктивний чинник є вирішальним під час пошуку, розробки, упровадження і поширення нових ідей. Творчий викладач, учитель, вихователь має широкі можливості і необмежене поле для інноваційної діяльності, оскільки на практиці може експериментувати і переконуватися в ефективності методик навчання, коригувати їх, здійснювати докладну структуризацію досліджень навчально-виховного процесу, пропонувати нові технології та методи навчання. Основна умова такої діяльності - інноваційний потенціал педагога.

Інноваційний потенціал педагога - сукупність соціокультурних і творчих характеристик особистості педагога, який виявляє готовність вдосконалювати педагогічну діяльність, наявність внутрішніх засобів та методів, здатних забезпечити цю готовність.

Носіями педагогічних інновацій виступають творчі особистості, які здатні до:

- рефлексії — що характеризує здібності педагога до самопізнання, самовизначення і осмислення ним свого духовного світу, власних дій і станів, ролі та місця у професійній діяльності;

- саморозвитку — як творчого ставлення індивіду до самого себе, створення ним самого себе у процесі активного впливу на зовнішній і внутрішній світ з метою його перетворення;

- самоактуалізації — як фактору безперервного прагнення людини до якомога повнішого виявлення і розвитку своїх особистісних можливостей;

- професійного самовдосконалення — яке здійснюється у двох взаємопов’язаних (і разом з цим відносно самостійних процесах) формах: самовиховання — цілеспрямована діяльність людини щодо систематичного формування і розвитку в собі позитивних і усунення негативних якостей особистості, у відповідності до усвідомлених потреб відповідно соціальним вимогам і особистісній стратегії розвитку;

- самоосвіти — оновлення і удосконалення наявних у спеціаліста знань, умінь і навичок з метою досягнення бажаного рівня професійної компетентності.

У нових соціальних умовах докорінно змінюються вимоги до вчителя. Сучасний учитель має володіти такими професійно-педагогічними й фаховими вміннями, які не тільки були б спрямовані на передачу знань, а й сприяли формуванню особистості учня як людини нового типу з гнучким нестандартним мисленням, зі стійкою внутрішньою мотивацією, умінням самореалізації.

Метою будь-якої технології є досягнення більш високого рівня навчання і виховання. Для здійснення цього педагогічна технологія повинна задовольняти такі вимоги: 1) науковість – усі педагогічні прийоми певної технології повинні мати наукове обґрунтування; 2) системність – усі складові технології повинні бути взаємопов’язані та складати у сукупності єдине ціле; 3) передбачуваність – етапи впровадження та очікувані результати технології повинні бути чітко сплановані; 4) ефективність – застосування певної технології виправдовує витрати (часові, емоційні, матеріальні тощо) для отримання гарантованого результату; 5) можливість відтворення – можливість використання, повторення технології іншими суб’єктами; 6) оптимальність – певна технологія має низку переваг порівняно з іншими для отримання бажаного результату.

Зміни неможливі без застосування в освітньому процесі інноваційних технологій, які забезпечують творчу діяльність учнів. У практиці роботи можна використовувати різноманітні інноваційні технології: методику розвитку критичного мислення, інтерактивні методи навчання, метод проектів, інформаційні комп’ютерні технології тощо.

Для сучасної людини необхідною умовою успішної діяльності стає вміння користуватися комп’ютерною технікою, мережею Інтернет.

Нові інформаційні технології (НІТ) - це сукупність методів і технічних засобів пошуку, обробки, збереження та передачі інформації за допомогою комп’ютерів і комп’ютерних комунікацій.

Актуальність використання інформаційних освітніх технологій у навчально-виховному процесі з біології обумовлена тим, що в них закладені невичерпні можливості для навчання учнів на якісно новому рівні, чого вимагає сьогодення.

Серед етапів інформатизації шкільного курсу біології можна виокремити такі:


  • використання комп’ютера для підготовки електронних тестів, різноманітних дидактичних матеріалів (завдань, схем, таблиць тощо), планів, конспектів уроків із можливістю їх роздрукування;

  • використання електронних підручників, програмно-педагогічних засобів, освітніх ресурсів мережі Інтернет як наочних посібників;

  • використання програмних ресурсів для створення вчителями власних навчальних розробок чи посібників за допомогою програм Microsoft Power Point, Adobe Photoshop тощо;

  • розробка навчальних проектів, керівництво дослідницькою діяльністю учнів у навчальний чи позаурочний час, участь у дистанційних олімпіадах, конференціях, турнірах.

Ефективне використання комп’ютера в навчально-виховному процесі залежить від програмного забезпечення. Комп’ютерні програми з біології поділяються за дидактичними цілями:

1. Навчальні програми подають новий матеріал у вигляді окремих, логічно поєднаних блоків і закінчуються набором запитань або тестів. Ці програми сприяють засвоєнню нової інформації та спрямовують процес навчання залежно від рівня знань та індивідуальних здібностей учнів.

2. Тренувальні програми або програми-тренажери розраховані на повторення і закріплення вивченого матеріалу.

3. Імітаційно-моделююючі програми дозволяють вивчати будь-який розділ на основі моделі. Наприклад, у моделі екологічної системи учень може змінити відсотковий склад гризунів і хижаків та стежити за всіма змінами, які відбуваються у ній.

4. Діагностичні, контролюючі програми складають переважно на основі тестів. Вони призначені для діагностування, перевірки й оцінювання знань, умінь і навичок учнів.

5. Бази даних – це джерела інформації з різних галузей знань, у яких за допомогою питань відшукують необхідні відповіді, наприклад, для пояснення біологічних понять і термінів.

6. Інструментальні програми дають можливість учням самостійно розв’язувати задачі за короткий час із меншими зусиллями. Вони звільняють від рутинної обчислювальної та статичної роботи, надаючи учню свободу у виборі методів розв’язання конкретних задач і простір для творчості.

7. Інтегровані навчальні програми поєднують у собі ознаки двох або трьох перерахованих вище класів.

Оптимальним шляхом розв’язання проблем у викладанні шкільного курсу біології з одночасним формуванням інформаційної компетенції та підвищенням інформаційної культури може бути використання на уроках мультимедійних технологій.

Мультимедіа – це:

1) технологія, що описує порядок розробки, функціонування та застосування засобів обробки інформації різних типів;

2) інформаційний ресурс, створений на основі технологій обробки і представлення інформації різних типів;

3) комп’ютерне програмне забезпечення, функціонування якого пов’язано з обробкою і представленням інформації різних типів;

4) особливий узагальнюючий вид інформації, яка поєднує в собі як традиційну статичну візуальну (текст, графіка), так і динамічну інформацію різних типів (мову, музику, відео фрагменти, анімацію тощо).

Мультимедійні навчальні технології – це сукупність технічних і дидактичних засобів навчання – носіїв інформації. Технічні засоби мультимедіа забезпечують перетворення інформації (звуку і зображення) з аналогової, тобто безперервної, у цифрову (дискретну) форму з метою її обробки та зберігання, а також зворотне її перетворення, щоб ця інформація могла адекватно сприйматися людиною.

Застосовуючи на уроках біології мультимедійні технології, вчитель може демонструвати: мікросвіт клітини; ріст і розвиток організмів, еволюцію живих систем, розвиток життя на Землі, тобто за короткий час демонструвати процеси, які проходять упродовж місяців, років і навіть століть; знайомити з явищами, що мають звукове відображення; проводити практичні та лабораторні роботи. Усе це дозволяє вивести сучасний урок на якісно новий рівень, підвищувати статус учителя, впроваджувати в навчальний процес інформаційні технології, розширювати можливості ілюстрованого супроводу уроку, використовувати різні форми навчання та види діяльності в межах одного уроку, ефективно організовувати контроль знань, умінь та навичок учнів, полегшувати та вдосконалювати розробку творчих робіт, проектів, рефератів.

Комп’ютер з мультимедіа в руках учителя стає дуже ефективним технічним засобом навчання.

Комп’ютерні технології сприяють інтенсифікації навчально-виховного процесу, формуванню інформаційних, комунікативних та творчих компетентностей. При цьому реалізується соціальне замовлення – підготовка спеціалістів у галузі інформатики та обчислювальної техніки. Тому велику увагу слід приділяти урокам з використанням комп’ютерної техніки, активно застосовувати комп’ютерні програми та електронні засоби навчального призначення, а саме ППЗ «Біологія 6-11», «Анатомія людини 8-9».

Більшість навчальних мультимедійних програм з біології за дидактичним призначенням є допоміжним, ілюстративним джерелом знань. Із цією метою можуть бути використані такі програми або їх фрагменти:


  • «Загальна біологія для школярів» (ілюстрований матеріал з екології, з основ цитології, з основ генетики тощо);

  • «Енциклопедія природи» (опис різноманітних видів тварин шляхом подання ілюстрованої інформації в поєднанні зі звуковим і текстовим супроводом і відеофрагментами);

  • « Енциклопедія домашніх тварин» (фотографії, опис тварин, відеозйомки тварин у русі, годування тощо);

  • «Життя диких тварин» (53 відеосюжети з життя диких тварин);

  • «Енциклопедія кімнатних рослин» (опис кімнатних рослин та практичні поради з догляду за ними).

Учні на уроках біології можуть успішно працюють з готовими програмами, а ті, хто проявляє особливий інтерес до науки, створюють власні комп’ютерні презентації. Так, на уроках з теми «Спадковість і мінливість організмів» учні 11 класу самостійно створили ряд презентацій, які можна використовувати в подальшій роботі («Історія розвитку генетики», «Грегор Мендель – батько генетики», «Методи генетичних досліджень», «Хромосомна теорія спадковості», «Мутаційна мінливість», «Модифікаційна мінливість», «Генетика людини», «Хромосоми та їх значення»). Такий вид діяльності сприяє активізації творчих здібностей учнів, реалізації їх творчого потенціалу, а отже, забезпечує формування в них компетентностей продуктивної творчої діяльності, спонукає до готовності та потреб у творчості.

Мультимедійні презентації допомагають організувати роботу з узагальнення знань, особливо коли мова йде про різноманітність живих організмів.

Так, на уроках зоології у 8 класі після вивчення будови і процесів життєдіяльності певної систематичної групи тварин, у процесі перегляду інформації про різноманітність представників, в учнів формуються знання про пристосованість тварин до різних умов життя. Тому пропоную учням за декількома слайдами визначити, про яку тварину йшлося. Така форма презентації-вікторини допомагає організувати різні види взаємодії з учнями: групові, індивідуальні чи фронтальні.

Інша форма презентацій – фото- чи відеоколаж, або «безтекстова презентація», активізує чуттєву й емоційну сферу сприйняття інформації та забезпечує залучення учнів до творчої діяльності. Виразні, короткі, але ефективні, із музичним супроводом презентації доцільно створювати для учнів 7 класу під час вивчення вегетативних і генеративних органів, у 10-11 класах – поділів клітин мітозу, мейозу, етапів індивідуального розвитку організмів, життєвих циклів тощо.

Порівняно з традиційною формою проведення уроку, яка зобов’язує учителя постійно використовувати дошку та крейду, використання презентацій на всіх етапах уроку вивільняє велику кількість часу, який можна використати для додаткового пояснення навчального матеріалу чи закріплення вивченого.

Наслідком застосування новітніх інформаційних технологій стає здатність учня орієнтуватись в інформаційному просторі, володіти й оперувати інформацією, засобами сучасного високотехнологічного суспільства, що сприяє розширенню та поглибленню теоретичних знань, професійного самовизначення молодої людини.

Одним із інноваційних підходів до викладання біології в сучасній школі є використання логічно-опорних сигналів (ЛОС) та структурно-логічних схем (СЛС).

В результаті використання СЛС та ЛОС досягається: активізація учнів на уроці, підвищується інтерес до навчання, більша свобода в міркуваннях і доведеннях учнів, позбавлення від механічного заучування, зняття скутості та страху перед помилкою.

СЛС – це висновки, які народжуються на очах у вигляді карток, таблиць, малюнків. СЛС – це плани - конспекти, де працюють різні аналізатори пам’яті, декілька органів чуття, мислення, збільшується сприйняття, осмислення, пропускна властивість мозку .

Крім того, Верещагіна Г.Д. виділяє методику «Бачено-небачено». В цій методиці вчитель вивішує на дошці заздалегідь виготовлені схеми, на яких різним шрифтом, у різних напрямках написані терміни. Через одну хвилину плакат знімається, а команди записують усі слова, що запам’яталися. Потім наступає етап взаємоперевірки і самоперевірки знань.

Критичне мислення – це уміння врівноважувати у своїй свідомості різні точки зору; об’єднання активного й інтерактивного процесу; перевірка окремих ідей на можливість їх використання; моделювання систем доказів, на яких базуються різні точки зору; переоцінка й переосмислення понять та інформації. Таким чином, критичне мислення – це складний ментальний процес, який починається із залучення інформації й закінчується прийяттям рішення.

Методична структура уроку – моделі за методикою розвитку критичного мислення.

Модель уроку, згідно з методичною структурою розвитку критичного мислення, складається з трьох фаз: евокації (фази актуалізації, виклику), усвідомлення (фази вивчення нового матеріалу), рефлексії (фази розмірковування).

І. Евокація (фаза актуалізації, виклику).

На цьому етапі здійснюється декілька важливих пізнавальних операцій. Передусім учні активно згадують усе, що відомо з теми. Це первинне занурення дає можливість учням встановити рівень власних знань, що є визначальним, адже міцні знання можуть бути сформовані тільки на основі відомої інформації.

Стадія виклику – початкове зацікавлення учня. Робота учнів на першій стадії зазвичай не оцінюється. Діяльність учня й учителя на цьому етапі можна систематизувати в таблиці 1.

Таблиця 1

Система завдань і дій учителя й учня на стадії виклику






Дії вчителя

Дії учня

  1. Провокує учня

1. Відповідає на провокацію

  1. Ставить запитання

2. Згадує все, що йому відомо з теми

  1. Моделює ситуацію актуалізації знань учнів

3. Формулює перші гіпотези

  1. Формує мотивацію навчання

4. Визначається у своїх мотивах

На цьому етапі вчитель вирішує три завдання: 1. Пробудити, викликати зацікавлення, схвилювати, стимулювати учнів міркувати. 2. Активізувати мислення учнів, пам’ятаючи, що навчання – це активна діяльність (активне залучення означає, що учні мають усвідомити своє мислення у своїх словах через письмо або мовлення). 3. Визначає мету й завдання навчання, формує інтерес учнів і розуміння мети вивчення теми (питання, проблеми), розвиває внутрішню мотивацію до цілеспрямованого навчання.

ІІ. Стадія усвідомлення (фаза вивчення нового матеріалу) – забезпечення умов для обмірковування учнем матеріалу. Узагальнення діяльності вчителя й учня наведено в таблиці 2.

Таблиця 2

Система завдань і дій учителя й учня на стадії усвідомлення




Дії вчителя

Дії учня

  1. Пропонує опорний конспект за темою

1. Складає конспект

  1. Організовує читання, обговорення, дискусії

2. Включається у процес читання, обговорення, дискусії

  1. Організовує групову роботу

3. Бере участь у груповій роботі

  1. Підтримує мотивацію до навчання

4.Слухає, ставить запитання, виділяє головне в отриманій інформації

На цьому етапі відбувається безпосереднє ознайомлення учнів з новою інформацією шляхом: читання тексту, перегляду відеофільму, прослуховування лекції, виконання експерименту тощо. Учитель стимулює діяльність учнів, заохочує такі методи, як аналіз, синтез і порівняння.

ІІІ. Стадія рефлексії (фаза розмірковування) – «привласнення» знання учнями. Діяльність учнів на цій фазі полягає в тому, що вони індивідуально чи колективно складають список нової інформації, яку отримали; розповідають її одне одному, записують вивчене; складають схеми, таблиці, малюнки за темою й пояснюють новий матеріал класу.

У таблиці 3 систематизовано діяльність учителя й учня на стадії рефлексії.

Таблиця 3

Система завдань і дій учителя й учня на стадії рефлексії






Дії вчителя

Дії учня

  1. Керує підбиттям підсумків

1. Підсумовує вивчений матеріал

  1. Пропонує нові запитання та завдання на майбутнє

2. Ставить запитання, які потребують висвітлення у майбутньому

  1. Оцінює діяльність учнів

3.Оцінює свою діяльність

На цьому етапі вчитель вирішує два важливі завдання: спонукає учнів висловлювати своїми словами отриману інформацію, бо ми краще запам’ятовуємо те, що формуємо в особистому контексті; сприяє обміну ідеями між учнями, у результаті чого збагачується словниковий запас і активізуються здібності до самовиявлення.

Використання на даному етапі різноманітних засобів інтегрування нової інформації призводить до більш гнучких конструкцій, які можна ефективніше й більш цілеспрямовано застосовувати в майбутньому.

Розвиток критичного мислення досягається застосуванням різних методичних стратегій, які використовують на окремих етапах уроку біології. Найчастіше використовують такі стратегії, як:


  • «мозкова атака» (на стадії релаксації);

  • асоціювання (на стадії евокації). Так, на уроці біології в 7 класі, вивчаючи тему «Значення грибів у природі та житті людини » учні складають асоціативний кущ;

  • джигсоу (на стадії осмислення). Так, у процесі вивчення теми «Вплив алкоголю, наркотиків, токсинів на нервову систему й поведінку людини» у 9 класі працює чотири групи на уроці. Перша група досліджує вплив алкоголю, друга – вплив наркотиків, третя – вплив токсинів, четверта – наслідки й профілактику вживання алкоголю й наркотиків.

  • сенкан (на стадії рефлексії);

  • есе (на стадії рефлексії).

Сьогодні найбільш ефективним засобом соціалізації учнів у процесі навчання є інтерактивні технології.

Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, де створюються комфортні умови для навчання, за яких учень відчуває свою успішність, інтелектуальну самостійність, має можливість самореалізуватися.

Визначення О.Пометун та Л.Пироженко: "Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове навчання в співпраці)…"

Під час інтерактивного навчання учень стає не об’єктом, а суб’єктом навчання, він відчуває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку (це особливо важливо для старшокласників). Це забезпечує внутрішню мотивацію навчання, що сприяє його ефективності. Завдяки ефекту новизни та оригінальності інтерактивних методів при правильній їх організації зростає цікавість до процесу навчання.

Інтерактивні методи навчання є частиною особистісно-зорієнтованого навчання, оскільки сприяють соціалізації особистості, усвідомлення себе як частини колективу, своєї ролі і потенціалу.

Дещо змінивши слова великого китайського філософа, можна сформулювати кредо інтерактивного навчання:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я чую і бачу, я трохи пам’ятаю.

Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти.

Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.

У разі застосування інтерактивних педагогічних технологій значно підвищуються можливості організації більш активної, результативної діяльності учнів, забезпечуються можливості більш тісного та плідного спілкування, самоусвідомлення, самопізнання.

Необхідно використовувати різноманітні інтерактивні вправи, які можуть бути корисними під час підготовки до уроків та позакласних заходів учителів біології. Наприклад, вправа «Квітка». Учитель малює на дошці квітку (серединка й декілька пелюсток). У серединці записує основне поняття. На пелюстках квітки учитель буде писати прояви характеристики цього поняття, запропоновані учнями. Наприклад, у серединці – шляхи збереження здоров'я, а на пелюстках – стабільний режим дня, заняття фізичною культурою і спортом, раціональне харчування, відсутність шкідливих звичок, прогулянки на свіжому повітрі, відсутність стресів. Квітку можна замінювати будь-якою фігурою, сходинками.

Вправа «Коректор». У вправі навмисно зроблені помилки, які учні повинні знайти і виправити. а) Квітка – це орган нестатевого розмноження рослин. б) Пиляк – чоловічий орган квітки. Після запилення й запліднення пиляк перетворюється на плід.

Вправа «Здивуй». Як хлорофіл зеленого листка може врятувати життя людини? (Під час Великої Вітчизняної війни за нестачі крові витяжку хлорофілу використовували як замінник крові).

До інноваційних технологій викладання біології відноситься і проектна.

Проектна технологія передбачає створення вчителем таких умов під час навчального процесу, за яких його результатом є вдосконалення індивідуальності учня, його потенціальних здібностей, виховання мотивації, особистісних та вольових якостей: самостійності, цілеспрямованості, організованості в роботі.

Під час вивчення біології слід розкривати практичну цінність вивчення науки, формувати вміння учнів самостійно конструювати свої знання. Метод проектів завжди зорієнтований на самостійну діяльність учнів - індивідуальну, парну чи групову, яку учні виконують на протязі означеного відрізку часу; завжди передбачає вирішення якоїсь проблеми, яка вимагає інтегрованих знань, дослідницького пошуку для її вирішення. Результати виконання проектів повинні бути відчутними; якщо це теоретична проблема, то конкретне її вирішення, якщо практична - конкретний результат.

В чому ж переваги методу проектів?

- Учень не просто отримує суму знань, він вчиться не тільки набувати їх самостійно, але вміло користуватися ними;

- набуття комунікативних навичок і умінь, вміння працювати в групах, виконуючи різні соціальні ролі (лідера, виконавця, посередника);

- актуальність широких людських контактів, знайомство з різними культурами, різними точками зору на одну проблему;

- значення для розвитку учня вміння користуватися дослідницькими методами;

- збирати необхідну інформацію, факти, вміти їх аналізувати з різних точок зору, висувати гіпотези, роботи висновки.

Для того, щоб оволодіти методом проектів, необхідно знати їх типологію, пам’ятати, що використання їх в навчальному процесі вимагає від учителя серйозної підготовки. Проекти розрізняються у відповідності до типологічних ознак: за методом, який домінує в проекті, за характером контактів, за кількістю учасників проектів, за його тривалістю.

Готуючись до уроку за методом проектів, учитель має чітко усвідомлювати, який проект він запропонує учням.

Проект – це «п’ять П»: проблема – проектування – пошук інформації – продукт – презентація.

За ознакою домінуючого методу розглядаються такі типи проектів: творчі, інформаційні, ігрові, дослідницькі.

Дослідницькі проекти цілком підпорядковані логіці дослідження й мають структуру, наближену або повністю відповідну справжньому науковому дослідженню (аргументація, актуальність теми, визначення проблеми й об’єкта дослідження, окреслення завдань, методів дослідження, джерел інформації, висування гіпотез, визначення шляхів їх розв’язання, обговорення отриманих результатів, їх оформлення).

Творчі проекти не мають детально опрацьованої структури діяльності учасників. Вона лише накреслюється й розвивається відповідно до жанру й форми кінцевого результату (спільна газета, відеофільм, інсценізація).

Ігрові проекти також не мають чіткої структури. Вона визначається під час опрацювання учасниками проекту ролей, зумовлених його характером і змістом (історичні особи, вигадані герої, які імітують офіційні та ділові стосунки).

Інформаційні проекти зорієнтовані на збирання інформації, мають чітку структуру (мета, актуальність, методи отримання й обробки інформації, оформлення результатів та їх презентація).

Завдяки проектному методу навчання учні усвідомлюють усю технологію розв’язання задач – від постановки проблеми до отримання результату. Так досягається зв'язок теоретичних знань із практичними вміннями.

Термін реалізації проекту – два-чотири уроки, тобто один-два тижні. Роль учителя в його здійсненні домінуюча, але це керування є пізнавальним, дослідним процесом, результатом (продуктом дослідження) якого стануть висновки (знання), здобуті учнями самостійно й засновані на власному аналізі.

Так, у 10 класі учні можуть створювати проект на тему «Віруси». Завдання до початку проекту – вивчити:



  1. Історію відкриття.

  2. Особливості будови та хімічного складу.

  3. Види вірусів.

  4. Життєдіяльність вірусів.

  5. Вірусні хвороби та їх профілактику.

Учні представляють проекти в різних формах: презентації, газети. Після виступу кожної групи з’ясовують враження від відповідей, проводять рейтингове оцінювання з урахуванням таких критеріїв, як наукова достовірність, уміння самостійно знаходити інформацію, послідовність, переконливість, логічність, оригінальність, творчий підхід, уміння працювати у групі.

Певне місце в системі методів навчання має технологія ігрового навчання, що включає імітаційні ігри, які відтворюють реальну або гіпотетичну ситуацію. Поняття «імітаційна гра» охоплює і більш вузькі поняття: ділова гра, рольова гра, операційна гра, метод інсценування з використанням консультантів і педагогічних програмних засобів для персональних комп’ютерів.

Функції навчальної гри: розширює кругозір; учні використовують знання, вміння й навички на практиці; розвиває пам'ять, мислення, увагу, фантазію, уяву творчі здібності тощо. Ігри виховують самостійність, формують певні естетичні та світоглядні позиції, співробітництво, комунікабельність.Ця технологія сприяє підвищенню інтересу учнів до різних видів навчально-пізнавальної активності.

Етапи підготовки та проведення навчальної гри:

1. Підготовчий етап. Розробляється сценарій, план гри, даються консультації, інструкції, готується матеріальне забезпечення.

2. Етап проведеня гри. Залежно від типу вводять різні рольові позиції гравців: організатор, координатор, критик, тренер, ініціатор, консерватор тощо. Наприклад, під час вивчення в 11 класі теми «Глобальні екологічні проблеми сучасності» учні, виконуючи різні ролі (демограф, ґрунтознавець, біолог, еколог тощо), відстоюють позиції свого персонажу та висловлюють свої думки щодо розв’язання даних проблем сучасності.

Практикується групова робота над завданнями, міжгрупові дискусії (наприклад, в 11 класі в темі «Біотехнології» пропоную дискусію з питань, які стосуються клонування, де учні висловлюють своє бачення з даної проблеми та з’ясовують, гуманне чи антигуманне клонування організмів).

3. Етап аналізу, обговорення та оцінки результатів гри. Тут виступають експерти, учні обмінюються думками. Учитель підсумовує досягнуті результати, відмічає помилки.

Ефективність гри значною мірою залежить від низки факторів, серед яких найголовнішими є такі:

- чітко продумана мета;

- здійснення мотивації ігрової діяльності;

- чітка організація підготовки, проведення і підбиття підсумків;

- постановка пізнавальних і проблемних запитань у процесі гри;

- залучення всіх учнів класу;

- тривалість не більше однієї навчальної години.

На уроках біології ігрові технології повинні посідати своє чинне місце, оскільки введення дидактичних ігор є засобом створення на уроках таких ситуацій, що збуджують думку і стимулюють творчу ініціативу, а особливістю гри є створення умов, не властивих традиційному навчанню.

Список використаних джерел

1. Верещагіна Г.Д. Впровадження інноваційних технологій на уроках біології з використанням опорних конспектів (методичний посібник). - Харцизька українська гімназія з класами загальноосвітньої школи І ступеня, 2011 р. – 50 с.

2. Евдокимов В.И., Олейник Т.А., Горькова С.А., Микитюк М.В. Практикум по развитию критического мышления. – Х.: Торнадо, 2002. – 144 с.

3. Коваль М.С. Роль мультимедійних та інформаційних технологій на практичних заняттях із спеціальних дисциплін // Педагогіка та психологія професійної освіти. – 2009. - № 6. – С.70-76.

4. Кларін М. В. Інновації світової педагогіки. - М. - Рига: Педагогічний центр "Експеримент", 1998. - 180 с.

5. Пометун О.І., Пироженко Л.В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.- метод. посіб. – К.: А.С.К., 2003. – 192 с.

6. Пєхота О.М. Освітні технології. - К.: А.С.К., 2004. – 256 с.

7. Рачинська І.М. Технологія формування та розвитку критичного мислення. – Х.: Основа, 2013. – 128 с.

8. Ротаєнко П. Мультимедійні засоби навчання / П. Ротаєнко, Л. Семко // Інформатика. – 2003. - № 36. – С.11-15.

9. Руснак Т.М. Сучасні технології навчання. – Х.: Основа, 2007. – 95 с.

10. Селевко Г.К. Проектуємо комп’ютерний урок // Відкритий урок. – 2006. - № 3-4. – С.19-25.

11. Сліпчук І.Ю., Мороз І.В. Використання комп’ютерних технологій у процесі реалізації цілей і завдань сучасної біологічної освіти // Інформаційні технології і засоби навчання. – 2008. - № 5. – С. 34-41.



12. Технологічні підходи до проектування уроку /І.І. Зайцева, Г.Д. Довгань, О.Є. Шматько, Н.О. Аніскіна, Л.М. Дементьєва, В.М. Андрєєва // Проектуємо урок разом. Ч.1. Урок 4. – 2006. – С. 17–29.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал