Інформації про те, як відбувається процес навчання, практично неможливо. Отже, бачимо, що оцінна діяльність породжена потребою учня й учителя одержати інформацію про те, чи відповідає якість знань і вмінь учня з предмета вимогам програми



Скачати 38.54 Kb.
Дата конвертації07.01.2017
Розмір38.54 Kb.
ТипІнформації
Оцінка - це найгостріший інструмент, використання якого потребує величезного вміння й культури.( В. Сухомлинський).

Чи можливо навчити без оцінок?... Мабуть, можливо, якщо не ставити завдання навчити (особливо всіх), якщо керуватися принципом «не вдається або не цікаво, іди». А чи можливо вчитися без оцінок? Можливо, однак чи буде таке навчання ефективним? Навряд чи, бо оволодіти серйозними навичками, не отримуючи регулярної інформації про те, як відбувається процес навчання, практично неможливо.

Отже, бачимо, що оцінна діяльність породжена потребою учня й учителя одержати інформацію про те, чи відповідає якість знань і вмінь учня з предмета вимогам програми.

Оцінювання знань учнів було актуальним у всі часи й у всіх типах шкіл. Звернімося до історії, простежимо, як взагалі з’явилося оцінювання в школах, і подивімось, які системи існують у різних країнах.

З історії відомо, що вперше система оцінювання виникла в середньовічних школах у Німеччині. Це була бальна система, яка складалася з трьох балів, кожний з яких означав розряд учня: 1-й-«кращий», 2-й- «середній»,3-й-«гірший». Пізніше ця система стала основою для п’ятибальної системи, якою користувались досить довгий час вітчизняні педагоги.

1935 року п’ятибальна система оцінок була змінена на словесну («відмінно» «добре», «задовільно», «погано», «дуже погано»). 1944 року словесні оцінки були замінені на цифрові. Протягом ХХ століття оцінка «1» поступово зникла, у результаті п’ятибальну систему трансформували в «4- бальну», яка стала традиційною для радянської освіти.

В Україні з вересня 2000 року в загальноосвітніх навчально- виховних закладах було запроваджено 12-бальну систему оцінювання навчальних досягнень учнів. 12-бальна система побудована за принципом обліку особистих досягнень учнів початкового («1», «2», «3»), середнього( «4», «5», «6»), достатнього(«7», «8», «9»), і високого( «10», «11», «12») рівнів можливостей, націлена на результат засвоєння учнями всіх компонентів змісту шкільної освіти: знань, умінь, навичок, досвіду здійснення творчої діяльності, емоційно- ціннісного ставлення до світу, комлекс компетенцій, яких потребує життя.

Незважаючи на те, що така система діє вже майже 15 років, ставлення до неї батьків, педегогів, психологів неоднозначне. Вважають, що ця система оцінювання знань є більш гнучкою, вона грунтується на позитивному принципі, що передусім передбачає врахування рівня досягнень учня, а не ступеня його невдач. Значно збільшується спектр оцінок, усі вони стають позитивними. 12- бальна система дозволяє більш об’єктивно оцінити творчих учнів, які здатні не лише засвоїти та відтворити матеріал, поданий вчителем, а й самостійно здобувати його та застосовувати в нестандартних ситуаціях.

У сім’ї ставлення батьків до дитини також часто детерміновано оцінками в школі. І якщо ці ставлення не відповідають рівню домагань дитини, вона постійно перебуває в стресовій ситуації.

Про вплив педагогічної оцінки на емоційний стан учня йдеться в дослідженнях Ш.Амонашвілі, В.Сухомлинського та інших. Психологи, педагоги й учителі одностайні в тому, що вона здатна викликати в учня гаму гострих і глибоких переживань: радість успіху, задоволення, сором за невдачу, підвищену тривожність тощо. Позитивні емоції, пов’язані з одержаною оцінкою, науковці вважають могутнім стимулом навчання, негативні- навпаки, погіршують загальний стан школяра, знижують його працездатність.Тому, коли вчитель підбадьорює учня, схвалює його відповідь, роботу, це стенічно впливає на школяра. Проте стимулювальною може бути й негативна оцінка, але за умови, що вона об’ єктивна, і учень це усвідомлює.

Оцінка має значний вплив на поведінку школяра. Вона тісно по’вязана із такими психологічними характеристиками, як самооцінка, мотивація, досягнення, тривожність, комфорт, взаємини з навколишніми, творчість. Ідучи до школи першокласником, кожна дитина бачить себе відмінником, і на початку навчання щиро прагне ним стати. Однак, якщо вчитель є прихильником строгості під час виставлення оцінок, уже в молодших класах школяр розуміє, що в нього нічого не вийшло, якийсь час сумує…і вирішує махнути рукою. У такої дитини потреба в досягненні мети не сформується, тому, щоб досягти чогось будь-яка людина прагне тільки за умови позитивної оцінки своєї діяльності.

Шкільна тривожність, яку психологи часто виявляють в учнів, також прямо пов'язана з оцінюванням та оцінками. Причому тривожним може бути і відмінник, і двієчник. Дитина може боятися не відповідати очікуванням навколишніх, іноді виникає страх самовираження, страх перед конкретним учителем, з ім’ям якого пов’язаний негативний досвід.

Перевірка знань дає вчителю інформацію про хід пізнавальної діяльності учнів, про те, як іде засвоєння, які корективи треба внести. Під час контролю одержують інформацію і самі учні. Без одержання інформації про хід засвоєння, без зворотного зв’язку не може бути керованого навчального процесу.

Для ефективного контролю успішності учнів не досить лише виявити, що вони знають і вміють. Потрібно також правильно оцінити їхні знання і вміння. Оцінка складається з двох компонентів - числового балу, який фіксує результат перевірки знань, умінь і навичок школярів, і оцінного судження, що характеризує якість роботи учнів, їхнє ставлення до навчання, старанність.



Таким чином, оцінюючи результати навчальної діяльності учня, учитель має дотримувати дидактичних вимог, використовувати різні форми оцінювання, пам’ятати про вплив оцінки на емоційний стан учня.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал