Інформація про сутність сучасних ґендерних перетворень та ґендерної політики? 7 Як на Вашу думку змінилась поведінка сучасних молодих людей щодо визнання права ґендерної рівності порівняно зі старшими поколіннями? 8



Скачати 222.02 Kb.

Дата конвертації16.12.2016
Розмір222.02 Kb.
ТипІнформація

Інформаційний посібник
“Проблеми подолання ґендерних стереотипів і формування ґендерної культури в суспільстві”
ЗМІСТ
Вступ
3
Результати опитування студентів вищих навчальних закладів мм.Чернігова та Ніжина
4
Методологія дослідження
4 1. Регіон дослідження 2. Вік респондентів 3. Стать респондентів
5 4. Чи є зрозумілими для Вас поняття “ґендер”, “ґендерна рівність”, “ґендерні стереотипи”, “ґендерна дискримінація” ?
6 5. Чи є доступною для Вас інформація про сутність сучасних ґендерних перетворень та ґендерної політики?
7 6. Як на Вашу думку змінилась поведінка сучасних молодих людей щодо визнання права ґендерної рівності порівняно зі старшими поколіннями?
8 7. Як Ви вважаєте, чи продовжують існувати ґендерні стереотипи в сучасному молодіжному середовищі?
9 8.
Як Ви оцінюєте сучасний стан справ з дотриманням ґендерних прав жінок і чоловіків у вашому районі (місті)?
10 9.
Як Ви вважаєте, у якому періоді життя людина може найбільше відчувати ґендерну дискримінацію?
11 10.
На Вашу думку, як часто трапляються прояви ґендерної нерівності чи ґендерної дискримінації?
12 11.
Чи були випадки порушення Ваших ґендерних прав?
16 12.
Як Ви вважаєте, чи створені у Вашому навчальному закладі такі умови , які гарантують дотримання ґендерної рівності?
17 13.
Як Ви вважаєте, чи є сучасний шлюб ґендерно рівноправним?
18 14.
Як Ви відноситесь до поширення так званих “цивільних” шлюбів
(без їх офіційної реєстрації)?
19 15.
Які цінності Ви вважаєте найбільш вартісними під час побудови сімейних відносин?
20 16.
Чи готові Ви, як молоді батьки (майбутні батьки) виховувати своїх дітей без традиційних
ґендерних стереотипів?
21 17.
Як Ви вважаєте, що найбільше підтримує існування ґендерних стереотипів в сучасному
22
1
українському суспільстві?
18.
Як Ви оцінюєте можливості подолання ґендерної дискримінації в українському суспільстві?
23 19.
На Вашу думку, що найперше необхідно робити для покращення стану справ із дотриманням ґендерних прав жінок і чоловіків?
24 20.
На Вашу думку, що для людини є найбільш необхідним для ефективної реалізації
ґендерних прав?
25 21.
Чи відомі Вам положення Закону України „Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”, прийнятого у 2005 році?
26 22.
Як Ви оцінюєте свою готовність кваліфіковано розповісти іншим про сутність ґендерної рівності?
27 23.
Чи є для Вас цікавою участь у семінарах, тренінгах на тему ґендерної рівності?
28
Узагальнені висновки
29
Рекомендації експертів
32
Ґендерні стереотипи, дискримінація, ґендерне насильство
35
2

ВСТУП
Чернігівська обласна організація Спілки жінок України спільно з органами державної влади, місцевого самоврядування протягом багатьох років поспіль проводить роботу, спрямовану на зміну стереотипів суспільної свідомості по відношенню до жінок і чоловіків.
Завдяки проведеним заходам, хоча і дуже повільно, але все-таки змінюється відношення суспільства до жінки на роботі, вдома, в бізнесі тощо. Хоча докорінних змін все ще не відбулось і це яскраво відображає гендерний портрет нашої області. В
усіх сферах суспільного життя області спостерігаються значні ґендерні диспропорції,
які
спричиняють негативні
наслідки для соціально-економічного розвитку
Чернігівської області.
Такий стан речей не лише відображає багатовікові традиції. Він характеризує і
якість правового забезпечення гендерної рівності в Україні. До цього часу в Україні не прийнято діючої державної програми забезпечення рівних прав і можливостей жінок і
чоловіків, що вимагає Закон України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", який, на жаль, не врегулював всіх проблем у сфері ґендерної
рівності, оскільки є рамковим і потребує подальшого розвитку його положень у нормативно-правових актах.
Відповідно

унеможливлюється прийняття регіональних та місцевих програм. Внаслідок цього, органи влади на місцях не виявляють достатньої активності у напрямку просування ґендерних реформ та не залучають до цього ЗМІ. Так, за останній рік у ЗМІ області були розміщені поодинокі
матеріали щодо дотримання прав жінок, в основному з нагоди міжнародного Дня 8
березня. Отже, інформаційне забезпечення зміни ґендерних стереотипів є
недостатнім.
Основними труднощами, з якими стикаються представники органів державної
влади та місцевого самоврядування (особливо – сільських, селищних, міських рад), а також громадських організацій щодо реалізації державної ґендерної політики, є
відсутність зрозумілої та доступної інформації про сутність “ґендеру”, “ґендерних стереотипів” та можливостей їх подолання. Ґендерна риторика здебільшого сприймається, як данина моді. І тут є над чим працювати жіночим громадським організаціям, гендерним радам при облдержадміністрації, районних державних адміністраціях та міськрадах.
Особливої уваги потребує процес трансформації ґендерних стереотипів у молодіжному (зокрема, студентському) середовищі. Проте представники молодіжних організацій практично не представлені у складі гендерних рад міського, районного та обласного рівня, діяльність цих органів не орієнтована на молодіжне середовище, а активістки місцевих жіночих громадських організацій мають низьку медіа компетентність, особливо щодо новітніх ЗМІ — інтернет-видань, соціальних мереж тощо.
З грудня 2012 року в Чернігівській області реалізується проект “Медіа- підтримка просування гендерної рівності в місцевих громадах” за підтримки
Українського жіночого фонду.
Цей проект спрямований на позитивну зміну цієї ситуації шляхом проведення
інформаційно-просвітницьких заходів за участю представниць жіночих громадських організацій, представників органів місцевої влади, ЗМІ.
Реалізація проекту включає проведення дослідження щодо трансформації
сучасних ґендерних стереотипів у молодіжному середовищі шляхом опитування студентів вищих навчальних закладів з м.м. Чернігова та Ніжина.
3

РЕЗУЛЬТАТИ ОПИТУВАННЯ СТУДЕНТІВ ВНЗ
ЧЕРНІГОВА ТА НІЖИНА
Методологія дослідження
Всього участь у дослідженні в рамках реалізації проекту “Медіа-підтримка просування гендерної рівності в місцевих громадах” взяли студенти, що навчаються за денною формою навчання у вищих навчальних закладах міст
Чернігова та Ніжина:
-
Чернігівському державному технологічному університеті;
-
Чернігівському державному інституті економіки і управління;
-
Чернігівському національному педагогічному університеті ім. Т.Г.Шевченка;
-
Ніжинський державний педагогічний університет ім. М.В.Гоголя;
-
Ніжинський агротехнічний інститут.
Респонденти були відібрані шляхом випадкової вибірки з генеральної сукупності
студентів всіх спеціальностей денної форми навчання за списками навчальних груп різних факультетів та спеціальностей, наданими керівництвом відповідних ВНЗ.
З огляду на застосований метод, отримана вибірка не відображає вікову, статеву чи професійну структуру студентської
молоді
регіону,
проте
є
цілком репрезентативною для подальшого узагальнення отриманих результатів, підготовки експертних висновків та рекомендацій.
Розрахована за прийнятою методологією похибка дослідження становить 5%.
Опитування було анонімним, проведеним шляхом розповсюдження анкет серед навчальних груп студентів ВНЗ для самостійного їх заповнення без будь-якого контролю з боку представників організаторів дослідження.
Анкети складались з 23 закритих запитань з варіантами відповідей від 4-х до 6- ти (крім відповідей на запитання про стать та регіон). Крім того, анкети передбачали
1 відкрите запитання про відомі респондентам випадки чи приклади порушення прав,
прямої чи непрямої гендерної дискримінації.
Всього було отримано 575 заповнених анкет. Кількість наданих відповідей на різні запитання анкети коливається у межах від 550 до 570.
Узагальнення анкет проводили волонтерки Чернігівської обласної організації
Спілки жінок України – студентки Чернігівського державного технологічного університету: Людмила Баєнко, Марія Касьян, Марина Кобища, Ірина Матрос, Юлія
Плюта, Ганна Струтинська, Юлія Тарасенко, Надія Тищенко, Ольга Хропата, Світлана
Полторацька, Катя Тарчишник, Дарина Труба під методологічним керівництвом к.е.н,
доцента ЧДТУ Світлани Задорожної.
Розроблення форми та змісту анкет, узагальнення аналітичних матеріалів щодо обраної тематики дослідження, графічне представлення його результатів , підготовка висновків та рекомендацій здійснені юристом Чернігівського НМЦ профспілок
Володимиром Ковальчуком. Крім того, свою суттєву допомогу в організації та проведенні цього дослідження надали:
-
Лариса Шумна, к.ю.н., зав. кафедри трудового права та права соціального забезпечення ЧДТУ;
-
Лариса Юда, заст. директора Інституту історії, етнології та правознавства
ім.О.М.Лазоревського ЧНПУ;
-
Світлана Задорожна, к.е.н, доцента ЧДТУ;
-
Тетяна Басак, зав.сектором у справах сім'ї та молоді Ніжинської міськради
Загальну координацію проведених заходів здійснювала голова Чернігівської
обласної організації Спілки жінок України Ірина Дорожкіна.
4

1. Регіон дослідження
2. Вік респондентів
3. Стать респондентів
Всього було опитано 575 студентів ВНЗ, з яких 68% (389 студентів) належать до 3-х ВНЗ м.Чернігова, а 32% (186 студентів) належать до 2-х ВНЗ м.Ніжина.
Найбільше опитаних (54%) відносяться до вікової групи 18-20 років, 35% є віком
21- 23 років, 6% - віком до 18 років, ще 5% - старші 23 років.
Більшість опитаних складають жінки — 389, або 68%. Респондентів-чоловіків більш ніж удвічі менше — 186, або 32% опитаних.
5

На поставлене питання щодо розуміння сутності запропонованих понять та термінів найбільша частка опитаних студентів (43%) відповіли, що їм цілком зрозумілі
поняття
“ґендер”,
“ґендерна рівність”,
“ґендерні
стереотипи”,
“ґендерна дискримінація”. Значна частка респондентів (37%) зазначили своє розуміння цих понять в основному. Загалом 20% опитаних зазначили, що ці поняття їм недостатньо зрозумілі, чи зовсім не зрозумілі. Розбіжності між відповідями жінок і чоловіків є
незначними. Натомість відчутно різняться відповіді студентів з м.Чернігова та м.Ніжина.
Так,
цілковите розуміння запропонованих понять зазначили
50%
респондентів з вищих навчальних закладів м.Чернігова і тільки 27% - з м.Ніжина.
6

Найбільша кількість опитаних зазначили, що їм цілком доступна (22%), або частково доступна (48%) інформація про сутність сучасних ґендерних перетворень та
ґендерної політики. Проте досить значна частка респондентів (17%) відповіли, що така інформація їм недоступна, або що їм важко відповісти на це питання (13%).
Чоловіки більше зазначали недоступність інформації ґендерної спрямованості (21%
чоловіків проти 15% жінок). Студенти ВНЗ м.Ніжина у 2.6 разів частіше відзначали недоступність ґендерної інформації, ніж студенти ВНЗ м.Чернігова.
7

Найбільша частка опитаних (43%) відзначили, що поведінка сучасних молодих людей щодо визнання ґендерної рівності змінилась у кращий бік порівняно зі
старшими поколіннями. У цьому впевнені 45% опитаних жінок та 37% опитаних чоловіків. Студенти з ВНЗ м.Чернігова більше впевнені у позитивності сталих перетворень, ніж студенти з ВНЗ м.Ніжина (47% проти 34%).
8

На поставлене питання абсолютна більшість опитаних відповіли, що в сучасному молодіжному середовищі частково продовжують існувати ґендерні стереотипи (68%)
і тільки 9% впевнені, що сучасна молодь відкинула всі ґендерні стереотипи минулого.
Набагато більший оптимізм з
цього приводу висловили студенти
ВНЗ
м.Чернігова, 2/3 яких стверджували, що сучасній молоді вже не притаманна стереотипна ґендерна поведінка (м.Ніжин — 55%).
9

Абсолютна більшість опитаних (62%) оцінили як “нормальний” сучасний стан справ з дотриманням ґендерних прав жінок і чоловіків у своїх регіонах. Така оцінка є
практично незмінною як у жінок (63%) і
чоловіків (61%), так і в регіональному аспекті — 62% Ніжин та 62% Чернігів. Отже усталений стан речей в аспекті
дотримання ґендерних прав жінок і чоловіків сприймається більшістю молоді, як
“норма”, хоча респонденти в більшості не пов'язують цей стан з поняттям “хороший”
(це зазначив лише кожен десятий респондент). Майже кожен п'ятий з опитаних зазначив, що йому важко оцінити існуючий стан.
10

57% опитаних вважають, що люди найбільше відчувають прояви ґендерної
дискримінації в середньому віці, тобто в період найбільшої економічної та соціальної
активності свого життя, ще 31% впевнений, що найбільшої ґендерної дискримінації
зазнають підлітки; 6% переконані, що ця проблема є характерною для осіб похилого віку, а 5% наголосили на розповсюдженості ґендерної дискримінації в дитинстві.
Серед опитаних чоловіків загалом на 13% більше ніж серед жінок таких, що співвідносять проблему ґендерної дискримінації з дитячим чи підлітковим періодом життя. Серед опитаних жінок на 14% більше, ніж серед чоловіків таких, що співвідносять проблему ґендерної дискримінації з середнім віком життя.
11

На думку 55% опитаних під час стосунків молодих людей між собою у школі чи
іншому навчальному закладі інколи трапляються прояви ґендерної нерівності чи
ґендерної дискримінації, ще 29% думають, що такі прояви трапляються досить часто,
5% вважають, що трапляються постійно, а 11% впевнені, що такі прояви ніколи не трапляються.
12

На думку 54% опитаних під час сімейних стосунків між молодими людьми інколи трапляються прояви ґендерної нерівності чи ґендерної дискримінації, ще 36%
думають, що такі прояви трапляються досить часто, 5% вважають, що трапляються постійно, а 4% впевнені, що такі прояви ніколи не трапляються.
13

На думку 54% опитаних під час стосунків молодих людей з представниками старшого покоління інколи трапляються прояви ґендерної нерівності чи ґендерної
дискримінації, ще 26% думають, що такі прояви трапляються досить часто, 5%
вважають, що трапляються постійно, а 15% впевнені, що такі прояви ніколи не трапляються.
14

На думку 43% опитаних при працевлаштуванні та подальшій роботі інколи трапляються прояви ґендерної нерівності чи ґендерної дискримінації, ще 35%
думають, що такі прояви трапляються досить часто, 10% вважають, що трапляються постійно, а 13% впевнені, що такі прояви ніколи не трапляються.
15

Майже половина опитаних (47%) зазначили, що випадків порушення їх гендерних прав не було. При цьому частка жінок, які це стверджували є відчутно більшої ніж частка чоловіків (54% проти 44%). Кожен третій респондент також зазначив, що були поодинокі порушення їх гендерних прав. При цьому відчутно більшою є частка чоловіків, які це стверджували, проти відповідної частки жінок
(36% проти 23%). Кожний п’ятий студент не зміг чітко визначитись з відповіддю на поставлене запитання.
16

Щодо створення у навчальних закладах, де навчаються респонденти таких умов,
які гарантують дотримання ґендерної рівності, 37% зазначили, що відповідні умови створені, ще 43% опитаних відповіли, що такі умови створені в основному, 13% - створені недостатньо, 8% - не створені. Розбіжності між жінками і чоловіками, а також між представниками міст Чернігова та Ніжина у цих твердженнях є
несуттєвими.
17

Тільки кожний третій респондент вважає, що сучасний шлюб є ґендерно рівноправним, 48% вказали на те, що сучасний шлюб є частково ґендерно рівноправним, ще 9% повністю заперечили ґендерну рівноправність сучасного шлюбу, а 11% було важко однозначно відповісти на поставлене питання.
Співвідношення відповідей жінок і чоловіків на це запитання свідчить про більшу впевненість жінок у ґендерній рівноправності сучасного шлюбу (у цьому впевнені
41% жінок проти 29% чоловіків). Також дещо більшу впевненість у цьому продемонстрували студенти з ВНЗ м.Чернігова (35% - Чернігів, 28% - Ніжин).
18

Нормально відносяться до поширення так званих “цивільних” шлюбів без їх офіційної реєстрації 30% опитаних студентів, ще 52% зазначають, що у цьому є і
плюси і мінуси, 13% вказують на неприйнятність “цивільних” шлюбів, а 5% було важко визначитись з відповіддю.
Відчутно більше опитаних жінок вказали на нормальність явища “цивільних”
шлюбів (41% жінок проти 25% чоловіків). Розбіжності відповідей за територіями опитування є незначними.
За даними статистики в Чернігівській області постійно зростає частка дітей народжених жінками, які не перебували у зареєстрованому шлюбі: 10,9% у 1995
році, 15,6% у 2000 році, 22,6% у 2012 році.
19

Серед цінностей, які є найбільш вартісними під час побудови сімейних відносин,
опитані студенти ВНЗ відзначили:

взаємну повагу та довіру (24%);

дітей (24%);

постійний особистісний розвиток (15%);

фінансове благополуччя (13%);

збереження особистої свободи (8%)

високий рівень освіти (6%)

збереження звичного способу життя (5%);

інше (5%).
20

Про свою цілковиту готовність виховувати своїх дітей (майбутніх дітей) без традиційних ґендерних стереотипів заявили 31% опитаної молоді. Ще 24%
зазначили, що вони частково готові до цього, така ж сама частка опитаних (24%)
заявили про свою неготовність, а 21% було важко визначитись.
При цьому відчутно більшою порівняно з жінками є частка чоловіків, які заявили про свою неготовність до виховання дітей без традиційних ґендерних стереотипів
(27% чоловіків проти 15% жінок).
Також виявились значні територіальні розбіжності у позиціях тих респондентів, що заявили про свою часткову готовність (40% у м.Ніжині проти 19% у м.Чернігові), або неготовність (17% у м.Ніжині проти 26% у м.Чернігові).
21

Респонденти вважають, що найбільше підтримує існування ґендерних стереотипів в сучасному українському суспільстві:

старші покоління (36%);

неефективність державної політики (26%);

байдужість суспільства (22%);

недостатня освіченість населення (16%)
Серед чоловіків значно більшою є частка тих, хто вважає саме старші покоління фактором існування ґендерних стереотипів в сучасному українському суспільстві (так вважають 47% опитаних чоловіків проти 24% опитаних жінок).
22

Оцінюючи можливості подолання ґендерної дискримінації в українському суспільстві, 39% студентів висловили переконані, що нічого не зміниться в найближчі
часи, 19% - що ситуація погіршиться, 18 % - що ситуація скоро покращиться, а кожний четвертий не зміг дати свою оцінку.
Розбіжності
у відповідях на це питання між жінками
і
чоловіками
є
незначними
23

Опитані відзначили, що для покращення стану справ із дотриманням ґендерних прав жінок і чоловіків найперше необхідно:

приймати нове законодавство, як у передових європейських країнах (38%);

проводити відповідні інформаційно-просвітницькі кампанії (27%);

здійснювати більш жорсткий контроль за дотриманням діючих законів (18%).
16% опитаних було важко оцінити необхідність проведення запропонованих заходів.
24

На думку опитаних найбільш необхідним для ефективної реалізації своїх
ґендерних прав для людини є:

знання законів щодо своїх прав (35%);

знання, куди слід звернутись за захистом своїх прав (30%);

правильна державна політика (24%);

інше (11%).
25

На запитання про знання положень Закону України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”, прийнятого у 2005 році респонденти зазначили, що:

мають про нього загальне уявлення (34%);

тільки знають, що такий закон є (33%);

нічого не знають про такий закон (28%).
Лише 5% опитаних відзначили, що їм добре відомі положення Закону України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”
26

42% респондентів повідомили про свою середню готовність кваліфіковано розповісти іншим про сутність ґендерної рівності, ще ще 33% оцінили таку свою готовність на низькому рівні, а кожному п'ятому було важко провести таку оцінку.
Тільки 5% опитаних вважають, що вони можуть кваліфіковано розповісти іншим про сутність ґендерної рівності на високому рівні.
Розбіжності в оцінках жінок і чоловіків є незначними.
27

75% опитаних жінок та 43% опитаних чоловіків ствердно відповіли на запитання щодо того, чи є для них цікавою участь у семінарах, тренінгах на тему ґендерної
рівності. Отже, жінки відчувають більшу потребу в розширенні знань з ґендерної
тематики.
Територіальні розбіжності між студентами ВНЗ Чернігова та Ніжина з цього питання є незначними.
28

Узагальнені висновки
Експерти відзначають, що за результатами проведеного дослідження отримано цікавий аналітичний матеріал, що наглядно ілюструє стан розуміння молоддю проблематики ґендерної рівності, відношення молодих людей до змін, що вже відбулись та орієнтирів на майбутнє.
Всього було опитано 575 студентів ВНЗ, з яких 68% (389 студентів) належать до 3-х ВНЗ м.Чернігова, а 32% (186 студентів) належать до 2-х ВНЗ м.Ніжина.
Найбільше опитаних (54%) відносяться до вікової групи 18-20 років, 35% є віком
21- 23 років, 6% - віком до 18 років, ще 5% - старші 23 років.
Більшість опитаних складають жінки — 389, або 68%. Респондентів-чоловіків більш ніж удвічі менше — 186, або 32% опитаних.
На поставлене питання щодо розуміння сутності запропонованих понять та термінів найбільша частка опитаних студентів (43%) відповіли, що їм цілком зрозумілі
поняття
“ґендер”,
“ґендерна рівність”,
“ґендерні
стереотипи”,
“ґендерна дискримінація”. Значна частка респондентів (37%) зазначили своє розуміння ци понять в основному. Загалом 20% опитаних зазначили, що ці поняття їм недостатньо зрозумілі, чи зовсім не зрозумілі. Розбіжності між відповідями жінок і чоловіків є
незначними. Натомість відчутно різняться відповіді студентів з м.Чернігова та м.Ніжина.
Так,
цілковите розуміння запропонованих понять зазначили
50%
респондентів з вищих навчальних закладів м.Чернігова і тільки 27% - з м.Ніжина.
Найбільша кількість опитаних зазначили, що їм цілком доступна (22%), або частково доступна (48%) інформація про сутність сучасних ґендерних перетворень та
ґендерної політики. Проте досить значна частка респондентів (17%) відповіли, що така інформація їм недоступна, або що їм важко відповісти на це питання (13%).
Чоловіки більше зазначали недоступність інформації ґендерної спрямованості (21%
чоловіків проти 15% жінок). Студенти ВНЗ м.Ніжина у 2.6 разів частіше відзначали недоступність ґендерної інформації, ніж студенти ВНЗ м.Чернігова.
Найбільша частка опитаних (43%) відзначили, що поведінка сучасних молодих людей щодо визнання ґендерної рівності змінилась у кращий бік порівняно зі
старшими поколіннями. У цьому впевнені 45% опитаних жінок та 37% опитаних чоловіків. Студенти з ВНЗ м.Чернігова більше впевнені у позитивності сталих перетворень, ніж студенти з ВНЗ м.Ніжина (47% проти 34%).
На поставлене питання абсолютна більшість опитаних відповіли, що в сучасному молодіжному середовищі частково продовжують існувати ґендерні стереотипи (68%)
і тільки 9% впевнені, що сучасна молодь відкинула всі ґендерні стереотипи минулого.
Набагато більший оптимізм з
цього приводу висловили студенти
ВНЗ
м.Чернігова, 2/3 яких стверджували, що сучасній молоді вже не притаманна стереотипна ґендерна поведінка (м.Ніжин — 55%).
Абсолютна більшість опитаних (62%) оцінили як “нормальний” сучасний стан справ з дотриманням ґендерних прав жінок і чоловіків у своїх регіонах. Така оцінка є
практично незмінною як у жінок (63%) і
чоловіків (61%), так і в регіональному аспекті — 62% Ніжин та 62% Чернігів. Отже усталений стан речей в аспекті
дотримання ґендерних прав жінок і чоловіків сприймається більшістю молоді, як
“норма”, хоча респонденти в більшості не пов'язують цей стан з поняттям “хороший”
(це зазначив лише кожен десятий респондент). Майже кожен п'ятий з опитаних зазначив, що йому важко оцінити існуючий стан.
57% опитаних вважають, що люди найбільше відчувають прояви ґендерної
дискримінації в середньому віці, тобто в період найбільшої економічної та соціальної
29
активності свого життя, ще 31% впевнений, що найбільшої ґендерної дискримінації
зазнають підлітки; 6% переконані, що ця проблема є характерною для осіб похилого віку, а 5% наголосили на розповсюдженості ґендерної дискримінації в дитинстві.
Серед опитаних чоловіків загалом на 13% більше ніж серед жінок таких, що співвідносять проблему ґендерної дискримінації з дитячим чи підлітковим періодом життя. Серед опитаних жінок на 14% більше, ніж серед чоловіків таких, що співвідносять проблему ґендерної дискримінації з середнім віком життя.
На думку 55% опитаних під час стосунків молодих людей між собою у школі чи
іншому навчальному закладі інколи трапляються прояви ґендерної нерівності чи
ґендерної дискримінації, ще 29% думають, що такі прояви трапляються досить часто,
5% вважають, що трапляються постійно, а 11% впевнені, що такі прояви ніколи не трапляються.
На думку 54% опитаних під час сімейних стосунків між молодими людьми інколи трапляються прояви ґендерної нерівності чи ґендерної дискримінації, ще 36%
думають, що такі прояви трапляються досить часто, 5% вважають, що трапляються постійно, а 4% впевнені, що такі прояви ніколи не трапляються.
На думку 54% опитаних під час стосунків молодих людей з представниками старшого покоління інколи трапляються прояви ґендерної нерівності чи ґендерної
дискримінації, ще 26% думають, що такі прояви трапляються досить часто, 5%
вважають, що трапляються постійно, а 15% впевнені, що такі прояви ніколи не трапляються.
На думку 43% опитаних при працевлаштуванні та подальшій роботі інколи трапляються прояви ґендерної нерівності чи ґендерної дискримінації, ще 35%
думають, що такі прояви трапляються досить часто, 10% вважають, що трапляються постійно, а 13% впевнені, що такі прояви ніколи не трапляються.
Майже половина опитаних (47%) зазначили, що випадків порушення їх гендерних прав не було. При цьому частка жінок, які це стверджували є відчутно більшої ніж частка чоловіків (54% проти 44%). Кожен третій респондент також зазначив, що були поодинокі порушення їх гендерних прав. При цьому відчутно більшою є частка чоловіків, які це стверджували, проти відповідної частки жінок
(36% проти 23%). Кожний п’ятий студент не зміг чітко визначитись з відповіддю на поставлене запитання.
Щодо створення у навчальних закладах, де навчаються респонденти таких умов,
які гарантують дотримання ґендерної рівності, 37% зазначили, що відповідні умови створені, ще 43% опитаних відповіли, що такі умови створені в основному, 13% - створені недостатньо, 8% - не створені. Розбіжності між жінками і чоловіками, а також між представниками міст Чернігова та Ніжина у цих твердженнях є
несуттєвими.
Тільки кожний третій респондент вважає, що сучасний шлюб є ґендерно рівноправним, 48% вказали на те, що сучасний шлюб є частково ґендерно рівноправним, ще 9% повністю заперечили ґендерну рівносправність сучасного шлюбу, а 11% було важко однозначно відповісти на поставлене питання.
Співвідношення відповідей жінок і чоловіків на це запитання свідчить про більшу впевненість жінок у ґендерній рівноправності сучасного шлюбу (у цьому впевнені
41% жінок проти 29% чоловіків). Також дещо більшу впевненість у цьому продемонстрували студенти з ВНЗ м.Чернігова (35% - Чернігів, 28% - Ніжин).
Нормально відносяться до поширення так званих “цивільних” шлюбів без їх офіційної реєстрації 30% опитаних студентів, ще 52% зазначають, що у цьому є і
плюси і мінуси, 13% вказують на неприйнятність “цивільних” шлюбів, а 5% було важко визначитись з відповіддю.
30

Відчутно більше опитаних жінок вказали на нормальність явища “цивільних”
шлюбів (41% жінок проти 25% чоловіків). Розбіжності відповідей за територіями опитування є незначними.
За даними статистики в Чернігівській області постійно зростає частка дітей народжених жінками, які не перебували у зареєстрованому шлюбі: 10,9% у 1995
році, 15,6% у 2000 році, 22,6% у 2012 році.
Серед цінностей, які є найбільш вартісними під час побудови сімейних відносин,
опитані студенти ВНЗ відзначили:

взаємну повагу та довіру (24%);

дітей (24%);

постійний особистісний розвиток (15%);

фінансове благополуччя (13%);

збереження особистої свободи (8%)

високий рівень освіти (6%)

збереження звичного способу життя (5%);

інше (5%).
Про свою цілковиту готовність виховувати своїх дітей (майбутніх дітей) без традиційних ґендерних стереотипів заявили 31% опитаної молоді. Ще 24%
зазначили, що вони частково готові до цього, така ж сама частка опитаних (24%)
заявили про свою неготовність, а 21% було важко визначитись.
При цьому відчутно більшою порівняно з жінками є частка чоловіків, які заявили про свою неготовність до виховання дітей без традиційних ґендерних стереотипів
(27% чоловіків проти 15% жінок).
Також виявились значні територіальні розбіжності у позиціях тих респондентів,
що заявили про свою часткову готовність (40% у м.Ніжині проти 19% у м.Чернігові),
або неготовність (17% у м.Ніжині проти 26% у м.Чернігові).
Респонденти вважають, що найбільше підтримує існування ґендерних стереотипів в сучасному українському суспільстві:

старші покоління (36%);

неефективність державної політики (26%);

байдужість суспільства (22%);

недостатня освіченість населення (16%)

Серед чоловіків значно більшою є частка тих, хто вважає саме старші
покоління фактором
існування
ґендерних стереотипів в
сучасному українському суспільстві (так вважають 47% опитаних чоловіків проти 24%
опитаних жінок).
Оцінюючи можливості подолання ґендерної дискримінації в українському суспільстві, 39% студентів висловили переконані, що нічого не зміниться в найближчі
часи, 19% - що ситуація погіршиться, 18 % - що ситуація скоро покращиться, а кожний четвертий не зміг дати свою оцінку.
Розбіжності
у відповідях на це питання між жінками
і
чоловіками
є
незначними
Опитані відзначили, що для покращення стану справ із дотриманням ґендерних прав жінок і чоловіків найперше необхідно:

приймати нове законодавство, як у передових європейських країнах (38%);

проводити відповідні інформаційно-просвітницькі кампанії (27%);

здійснювати більш жорсткий контроль за дотриманням діючих законів (18%).
16% опитаних було важко оцінити необхідність проведення запропонованих заходів.
На думку опитаних найбільш необхідним для ефективної реалізації своїх
ґендерних прав для людини є:
31


знання законів щодо своїх прав (35%);

знання, куди слід звернутись за захистом своїх прав (30%);

правильна державна політика (24%);

інше (11%).
На запитання про знання положень Закону України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”, прийнятого у 2005 році респонденти зазначили, що:

мають про нього загальне уявлення (34%);

тільки знають, що такий закон є (33%);

нічого не знають про такий закон (28%).
Лише 5% опитаних відзначили, що ім добре відомі положення Закону України
“Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”.
42% респондентів повідомили про свою середню готовність кваліфіковано розповісти іншим про сутність ґендерної рівності, ще ще 33% оцінили таку свою готовність на низькому рівні, а кожному п'ятому було важко провести таку оцінку.
Тільки 5% опитаних вважають, що вони можуть кваліфіковано розповісти іншим про сутність ґендерної рівності на високому рівні.
Розбіжності в оцінках жінок і чоловіків є незначними.
75% опитаних жінок та 43% опитаних чоловіків ствердно відповіли на запитання щодо того, чи є для них цікавою участь у семінарах, тренінгах на тему ґендерної
рівності. Отже, жінки відчувають більшу потребу в розширенні знань з ґендерної
тематики.
Територіальні розбіжності між студентами ВНЗ Чернігова та Ніжина з цього питання є незначними.
Рекомендації експертів
Досягнення рівності між жінками та чоловіками є невід'ємною частиною процесу утвердження справжньої
демократії.
Демократія неможлива без усвідомлення і відчування особливостей статей. Вона не може ігнорувати особливості
ресурсів та потреб будь-якої із статей - чоловіків чи жінок. Рівність, проголошена міжнародною спільнотою, є однією з нагальних цінностей людства.
Розуміння рівності жінок і чоловіків, їх рівних прав і рівних можливостей є
вихідною відліку ґендерного підходу та ґендерної оцінки соціальних явищ у цілому.
Молодіжне середовище є у цьому плану дуже показовим. Ґендерні проблеми сучасної молоді потребують впровадження виваженої державної ґендерної політики,
поглиблення ґендерних перетворень, подолання ґендерних стереотипів.
Для досягнення найбільшої ефективності ґендерної політики важливим етапом
є чітке визначення та усвідомлення молодими людьми концепцій та змісту понять
«ґендерна рівність», «ґендерні права», «ґендерна дискримінація» та інших.
Вчорашні студенти завтра почнуть шукати перше робоче місце, працювати в колективі і обов'язково відчують на собі прояви реальних відносин, які існують у соціумі.
Рівність прав жінок і чоловіків на працю гарантує стаття 43 Конституції. Жінкам надані рівні з чоловіками права заробляти собі на життя працею, яку жінки вільно вибирають або на яку вільно погоджуються. Держава гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Кожна жінка має право на безпечні для життя і здоров’я умови праці, на заробітну плату, не нижчу за встановлену в законі.
Це зафіксовано у Кодексі законів про працю (КЗПП) та законодавстві про зайнятість.
32

У ст. 22 КЗпП йдеться про заборону необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу, а також про заборону (відповідно до Конституції) будь-якого прямого або непрямого обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг під час прийняття на роботу.
Не дивлячись на законодавство, яке мало б захищати жінок від дискримінації,
приклади дискримінації ми бачимо на кожному кроці: 90% вчителів у школі – жінки,
натомість директор – чоловік, більша частина лікарів і медперсоналу в лікарні –
жінки, але головний лікар – чоловік.
По службових щаблях просувають переважно чоловіків. Хоча рівень зайнятості
чоловіків і жінок майже однаковий, але перевага надається чоловікам. Чоловік вважається стабільнішим працівником, ніж жінка, яка більше часу приділяє сім'ї, бере декретну відпустку тощо.
Хоча жінки складають більше половини випускників середніх загальноосвітніх шкіл та студентів вищих навчальних закладів, але їх вже менше половини серед тих,
хто вчиться в аспірантурі. І вже значно менше жінок має можливості отримати вищі
наукові звання.
Статистика показує переважання жінок серед осіб з вищою та середньою спеціальною освітою. Проте частка жінок із вищою освітою, що займають керівні
посади всіх рівнів, значно нижча від чоловіків. Ідеться про те, що дуже часто, навіть за наявності однакової кваліфікації та за умови, що жінка має більше досвіду та
ініціативи, на роботу наймають чоловіка.
За даними статистики жінки складають 75% всіх державних службовців
України, але першу (найвищу) категорію серед керівників державних служб мають тільки 8.3% жінок. Натомість жінки мають більше проблем, ніж чоловіки, – як у разі
звільнення, так і при працевлаштуванні.
Ці проблеми існують не тільки в нас. У США навіть виникло поняття «скляна скеля», яке означає невидимі штучні бар’єри, що виникають через упереджене ставлення до представниць жіночої статі. Ці перешкоди, зазвичай, не дають жінкам змоги обіймати провідні керівні посади.
Все це є проявами ґендерної дискримінації у відкритій та прихованій формах та наслідком неподоланих ґендерних стереотипів у сферах політичного представництва,
прийняття рішень та економічної діяльності і така ситуація характерна для всієї
України.
Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 р.
(ст.1) дає таке визначення:
“Дискримінація щодо жінок означає будь-яке розрізнення, виняток або обмеження за ознакою статі, спрямовані на зневаження чи заперечення визнання,
користування або реалізацію жінками незалежно від їх сімейного стану, на основі
рівноправності чоловіків і жінок, прав людини та основних свобод у політичній, еко- номічній, соціальній, культурній, громадській або будь-якій іншій галузі.”
Загальновизнаним є те, що сучасне становище жінок в українському суспільстві
також характеризується нерівністю. Ця нерівність існує в усіх сферах життя.
Насамперед це стосується сфери професійної зайнятості, можливостей просування сходами професійного чи фінансового успіху.
Проте чимало жінок просто не усвідомлюють своїх прав, не знають про рух на
їх захист і розглядають систему прав людини, як щось абстрактне, що їх не стосується.
33

Проте існує можливість позитивно вплинути на цю ситуацію.
Молодь, яка навчається у ВНЗ має можливості використати механізми діяльності
студентських самоврядних організацій,
соціального партнерства,
молодіжного лідерства. Новий тип лідера - жінки та чоловіка поєднує позитивні, як "жіночі", так і "чоловічі", управлінські якості. Такий лідер - досвідчена, далекоглядна,
смілива та відповідальна особистість, здатна до аналізу й прогнозування, яка є
авторитетом для соціального оточення, яка володіє природними й інтелектуальними можливостями впливу на нього, вміє об'єднати людей задля реалізації ідеї, якій присвятила себе.
Ґендерна складова в діяльності молодіжних студентських організацій може передбачати застосування наступних кроків:
- забезпечити включення концепції ґендерної рівності у роботу молодіжних студентських організацій;
- розвинути ґендерну компетентність молоді (включити до планів роботи
інформаційно - консультаційну підготовку, спеціальні тренінги, дискусії тощо);
- залучити всіх партнерів у «ґендерний діалог», вивчити можливості співпраці з іншими організаціями;
- розповсюджувати нформаційно - методичні буклети, брошури, довідники, посібники тощо;
- практикувати проведення постійного ґендерного моніторингу, соціологічних та експертно-аналітичних досліджень ґендерної спрямованості.
Позитивним є досвід складання “ґендерного портрету” колективу чи організації з метою врахування особистих потреб та запитів жінок і чоловіків.
На рівні студентського профкому можна зробити наступне:
- отримати дані про молодь, яка навчається у вашому ВНЗ (в адміністрації
закладу або шляхом безпосереднього анкетування студентів);
- провести гендерний аналіз по спеціальностях, групах, факультетах;
- діагностувати гендерні відмінності;
- провести первинне визначення питань і проблем;
- скласти перелік усіх найбільш уразливих категорій студентської молоді у вашому ВНЗ (студенти з дітьми, сироти, люди з особливими потребами тощо);
- поговорити з ними, з’ясувати їх особливі потреби та інтереси;
- провести обговорення на засіданні профкому;
- розробити план діяльності;
- підготувати спеціальну інформацію для членів студентської профспілки;
- включити потреби окремих категорій молоді у свій список пріоритетів для порядку денного;
- підготувати відповідну інформацію для адміністрації закладу;
- провести переговори й досягти відповідних домовленостей з адміністрацією закладу для вирішення актуальних проблем молоді;
- встановити механізми контролю за ходом виконання зобов’язань.
34

Ґендерні стереотипи, дискримінація, ґендерне насильство
Питання подолання ґендерної дискримінації та досягнення
ґендерної рівності не є винятково „українським”, воно у більшій чи меншій мірі актуальне й для країн Європейського Союзу.
Так, дослідження, проведене Єврокомісією засвідчило, що,
незважаючи на серйозні заходи, вжиті в останні роки, ситуація з нерівністю в оплаті праці жінок і чоловіків практично не змінилася –
як і раніше, жінки у державах-членах Європейського Союзу отримують менше, ніж чоловіки. Жінки також більше, ніж чоловіки, витрачають часу на ведення домашнього господарства: від 24 до 35 годин на тиждень порівняно з 7 годинами у чоловіків.
За прогнозом авторитетної компанії Catalyste, котра співпрацює з більш ніж 340 організаціями, якщо й надалі зберігатимуться теперішні
темпи призначення жінок на найвищі посади в компаніях, що входять до числа 500 найкрупніших у світі, то, у кращому разі, чисельність жінок і
чоловіків на таких посадах зрівняється у середині XXI століття. В
середньому у 500 найкрупніших компаніях світу жінки займають менше 4
відсотків вищих керівних посад, а у кожній другій компанії
немає в середньому навіть трьох відсотків жінок – керівників високого рангу; лише у 8 компаніях генеральними директорами є жінки. В 75 відсотках компаній,
які входять до символічного клубу «500», взагалі немає жінок, які
займають найбільш високооплачувані посади.
Серед директорів корпорацій у світі нараховується лише 7 відсотків жінок, причому з них 15 відсотків у США і лише 1 відсоток у Японії.
Показово, що американські компанії, в яких працює більша кількість жінок на високих посадах, отримують вищі прибутки. Це може бути спричинено змішуванням у команді чоловіків і жінок, що допомагає більш виважено вирішувати проблеми, які виникають у компанії. Дослідження вказують,
що жінки, як правило, володіють кращими, ніж чоловіки, комунікативними навичками.
Сучасне становище жінок в українському суспільстві також характеризується нерівністю. Ця нерівність існує в усіх сферах життя. Насамперед це стосується сфери професійної
зайнятості,
можливостей просування сходами професійного чи фінансового успіху.
Рівність прав жінок і чоловіків на працю гарантує стаття 43 Конституції. Жінкам надані рівні з чоловіками права заробляти собі на життя працею, яку жінки вільно вибирають або на яку вільно погоджуються. Держава гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Кожна жінка має право на безпечні для життя і здоров’я умови праці, на заробітну плату, не нижчу за встановлену в законі.
Це зафіксовано у Кодексі законів про працю (КЗПП) та законодавстві про зайнятість.
У ст. 22 КЗПП йдеться про заборону необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу, а також про заборону (відповідно до Конституції) будь-якого прямого або непрямого обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг під час прийняття на роботу.
Не дивлячись на законодавство, яке мало б захищати жінок від дискримінації,
приклади дискримінації ми бачимо на кожному кроці: 90% вчителів у школі – жінки,
натомість директор – чоловік, більша частина лікарів і медперсоналу в лікарні –
жінки, але головний лікар – чоловік.
35

По службових щаблях просувають переважно чоловіків. Хоча рівень зайнятості
чоловіків і жінок майже однаковий, але перевага надається чоловікам. Чоловік вважається стабільнішим працівником, ніж жінка, яка вважається «невигідною» для організації: адже вона більше часу приділяє сім'ї, бере декретну відпустку тощо.
Хоча жінки складають більше половини випускників середніх загальноосвітніх шкіл та студентів вищих навчальних закладів, але їх вже менше половини серед тих,
хто вчиться в аспірантурі. І вже значно менше жінок має можливості отримати вищі
наукові звання.
Статистика показує переважання жінок серед осіб з вищою та середньою спеціальною освітою. Проте частка жінок із вищою освітою, що займають керівні
посади всіх рівнів, значно нижча від чоловіків. Ідеться про те, що дуже часто, навіть за наявності однакової кваліфікації та за умови, що жінка має більше досвіду та
ініціатив, на роботу наймають чоловіка.
За даними статистики жінки складають 75% всіх державних службовців
України, але першу (найвищу) категорію серед керівників державних служб мають тільки 8.3% жінок. Натомість жінки мають більше проблем, ніж чоловіки, – як у разі
звільнення, так і при працевлаштуванні.
Ось деякі реальні історії, що розповіли жінки:
“При прийомі на роботу на співбесіді мені поставили жорстку умову –
три роки не виходити заміж та не народжувати дитину”;
“У нашому місті організовувалась нова торговельна мережа. Я
пройшла усі тести на посаду мерчендайзера, але в кінці сказали, що беруть тільки чоловіків”;
“Моя знайома шукала роботу в школах міста. Їй прямо казали, що потрібен тільки чоловік, бо він може щось поремонтувати, пофарбувати тощо. Вона сказала, що вміє це робити, але їй все одно відмовили.”
Ці проблеми існують не тільки в нас. У США навіть виникло поняття «скляна скеля», яке позначає невидимі штучні бар’єри, що виникають через упереджене ставлення до представниць жіночої статі. Ці перешкоди, зазвичай, не дають жінкам змоги обіймати провідні керівні посади.
Отже, наше законодавство хоча і створює правове середовище, тобто передумови для рівноправності, але не забезпечує практичної реалізації цієї
рівноправності, не протидіє всім формам дискримінації жінок на ринку праці.
Вибудовується цікавий ланцюжок соціальних ролей і прав жінок в українському суспільстві. Так, для соціальної самореалізації жінка повинна мати дітей, а також паралельно робити внесок до сімейного доходу, тобто працювати поза домом, та ще й виконувати майже всю домашню роботу. При цьому більшість членів суспільства вважає, що робота жінки не повинна перетворитися на кар'єру.
У Державному класифікаторі професій України близько 7 тисяч назв професій і посад подано у формі чоловічого роду, і тільки 38 назв професій
– у формі жіночого роду, як то “друкарка”, “буфетниця”, “вишивальниця”.
Ці професії суспільство традиційно визнає “жіночими” і, як правило, вони не мають високого соціального статусу.
Міські, обласні, республіканські конкурси для вчителів та вчительок називають “Учитель року”, проте в них беруть участь не тільки чоловіки- вчителі, але й жінки-вчительки.
Державні почесні звання теж частіше “помічають” чоловіків:
“Заслужений учитель”, “Заслужений працівник сільського господарства”,
36

“Заслужений діяч мистецтв”. І є тільки два звання, де “помічені” жінки – це
“Мати-героїня” та “Почесна доярка”.
Крім сфери трудової діяльності, дискримінація щодо жінок поширена і в інших сферах суспільного буття. Свідченням глибокої ґендерної нерівності в країні є
відсутність рівноваги між жінками і чоловіками у політичній сфері.
Хоча й жінки становлять 54% населення і більшість виборців в
Україні, їхнє представництво в парламенті та й в інших органах влади й надалі залишається досить низьким. Так у складі Верховної Ради лише
9,7% жінок (43 з 455 депутатських місць), з яких 15 жінок вибороли перемогу у мажоритарних округах, а 28 їх колежанок потрапили до парламенту за партійними списками. Хоча ще у 2000 році Україна приєдналася до Цілей розвитку тисячоліття ООН, взявши зобов’язання забезпечити до 2015 року не менше 30% жінок у представницьких органах влади. В Україні були спроби на законодавчому рівні внести квоти на представництво жінок у виборчих списках, але чоловіче лобі цього не допустило. Нам ще далеко до скандинавських країн, де жінки займають половину посад у всіх органах влади, парламентах та урядах.
Засоби масової інформації постійно продукують образ сильного чоловіка, який має переконати людей у тому, що тільки такі чоловіки можуть бути на чолі держави,
парламенту, обіймати високі посади, керувати заводами, фабриками, фірмами,
університетами. Тільки вони можуть розумно розпорядитися грошима, прийняти відповідальне рішення. “Слабким” жінкам усе це не під силу. Їм можна довірити тільки домашнє господарство та виховання дітей. Жодній жінці не цікаві державні
проблеми, всі вони опікуються тільки своєю зовнішністю, зачіскою, одягом, взуттям.
Наведені факти підтверджують, що в Україні, як і в цілому світі, продовжує
існувати дискримінація жінок.
Крім того викривлена ґендерна ідеологія та традиційно-патріархальна культура з її закоснілими стереотипами є основними чинниками таких страшних реалій сьогодення як насильство над жінками в сім’ях і торгівля жінками.
Витоки ґендерного насильства закладені у звичаях суспільства, у системі норм і
правил, які передбачають для чоловіків і жінок визначену поведінку, чоловічу чи жіночу ґендерну роль. Значною мірою така поведінка є наслідком традиційного виховання, при якому агресивна поведінка чоловіків розглядається як єдиний спосіб вирішення існуючих проблем. Хлопчиків вчать бути напористими і для досягнення своєї мети проявляти агресію проти інших людей, в той час як дівчаток вчать терпіти
і пристосовуватися, обмежуючи власні бажання та інтереси.
Ґендерні стереотипи – це форми поведінки, які суспільство очікує від людей залежно від їх статі, задаючи при цьому жорсткі стандарти. Наприклад, армія і флот вважаються суто чоловічими сферами діяльності, а робота швачки чи модельєра підходить тільки для жінок.
Суспільство заохочує тих, чия поведінка повністю відповідає ґендерним стереотипам (“чоловік - годувальник”, “жінка - берегиня”), і засуджує тих, хто не вписується в запропоновані рамки.
Основні стереотипні погляди на жінку в патріархальному суспільстві можна сформулювати так:
– жінка не повинна бути розумною (розум жінки полягає в тому, щоб приховувати його від чоловіка);
37

– у жінки існує особливе жіноче щастя (аби вдома з дітьми і
чоловіком все було добре);
– жінка повинна підлаштовуватися під чоловіка, забезпечувати його спокій і комфорт (що і як треба зробити, щоб чоловік був задоволений);
– жінка повинна терпіти і зберігати важкі для неї стосунки (тобто миритися з насиллям стосовно неї і дітей, заради яких часто і декларується збереження сім’ї);
– жінка повинна мати обов’язковий набір психологічних якостей
(добра, ніжна, слухняна, залежна, м’яка, слабка тощо);
– жінка повинна бути красивою, доглянутою (при цьому існує
експлуатація жіночого образу в рекламі модного одягу, косметики та
інших товарів), щоб добре влаштуватися в житті, тобто вдало одружитися;
– жінці дозволяється відкрита емоційна реакція і навіть прояв вербальної агресивності, капризність. Вважається, наприклад, що чоловік повинен бути витриманим, врівноваженим, безпристрасним у взаєминах з
іншими людьми. Жінка ж може дозволити собі каприз, а коли її образять,
вона може і поплакати;

кар’єра заважає жінці бути хорошою дружиною та матір’ю.
Саме ґендерні стереотипи, упередження і забобони з боку оточення заважають людині знайти своє місце в житті, якнайповніше реалізувати свої таланти і здібності, а також підтримують ситуацію порушення прав, продукують дискримінацію та насильство над жінкою.
Ґендерне насильство постійно і в значній мірі виснажує економіку України,
підриває добробут її громадян і громадянок, а отже негативно впливає на демографічну ситуацію. Так, головним фактором зменшення чисельності населення є
падіння народжуваності, а остання значною мірою залежить від кількості шлюбів і
розлучень. У той же час статистика свідчить, що 95% справ про розлучення викликані брутальною словесною образою та побиттям жінок.
Саме через ґендерні стереотипи держава й суспільство не надають необхідної
допомоги і підтримки потерпілим, не забезпечують жінкам достатній захист, не притягають до відповідальності кривдників. Саме ґендерні стереотипи у формуванні
масової свідомості впливають на те, що насильство щодо жінок майже не порушується в засобах масової інформації як проблема. Через них у ЗМІ існує
тенденція показувати жінку як об'єкт використання, як сексуальний об'єкт. Ґендерний
38
Насильство
Дискримінація
Порушення прав
Ґендерні
стереотипи
світогляд відповідає за «поблажливе» ставлення суспільства до агресивної поведінки чоловіків, через що чоловіки не вважають насильство над дружинами чи подругами неприпустимим, сприймаючи його як щось цілком нормальне.
Для того, щоб дійсно змінити ситуацію з ґендерним насильством в Україні,
необхідно усвідомити ґендерну природу цього явища, яке має свої корені в патріархальних стереотипах, що століттями закладалися в свідомості людей. Право на свободу від насильства – одне з основних прав людини. Хоча насильство супроводжує всю історію людства, але зараз, на початку третього тисячоліття,
цивілізація має усвідомити безперспективність насильницького шляху і змінитися.
В
серці
кожної
люди
є
резерви добра
і
справедливості,
які
розкриваються при свідомому прагненні до ненасильства.
39


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал