«інформаційно-комунікаційні технології навчання: психолого- педагогічні та дидактичні аспекти впровадження»




Сторінка1/8
Дата конвертації22.12.2016
Розмір0.92 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8






«ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНІ
ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ: ПСИХОЛОГО-
ПЕДАГОГІЧНІ ТА ДИДАКТИЧНІ
АСПЕКТИ ВПРОВАДЖЕННЯ»


1
Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського
Кафедра теорії і методики середньої освіти
ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ
НАВЧАННЯ: ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ТА
ДИДАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВПРОВАДЖЕННЯ
Матеріали обласної науково-практичної Інтернет-конференції
13 квітня 2011 р.
Кіровоград
2011

2
ББК 74.262
І 74
Інформаційно-комунікаційні технології навчання: психолого-педагогічні та дидактичні аспекти впровадження : матеріали обласної науково-практичної
Інтернет-конференції, Кіровоград, 13 квітня 2011 р. / Упоряд. Л.Голодюк. –
Кіровоград,
2011.

81 с.

Режим доступу: http://timso.koippo.kr.ua/blogs/index.php/Internet-konferencia/
У посібник увійшли матеріали обласної науково-практичної Інтернет- конференції «Інформаційно-комунікаційні технології навчання: психолого- педагогічні та дидактичні аспекти впровадження».
Для науково-педагогічних, педагогічних працівників.
Друкується за рішенням кафедри теорії і методики середньої освіти
Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти
імені Василя Сухомлинського (протокол № 7 від 29 вересня 2011 р.).
Збережена авторська стилітиска, орфографія і мова
©Л.Голодюк, 2011

3
СЕКЦІЯ 1
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ВПРОВАДЖЕННЯ
ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ОСВІТІ
І.М.Безкровна, вчитель інформатики Компаніївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів
Кіровоградської області

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СПІЛКУВАННЯ
ПІДЛІТКІВ В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ
Інформаційне середовище поряд із природним, просторово-географічним, соціальним, культурним, ландшафтно-архітектурним та іншими відіграє значну роль у повсякденному житті сучасного підлітка.
Мережа Інтернет сьогодні - це колосальне джерело інформації, яке знало людство. Його можливості: оперативність, швидкість і доступність зв'язку між користувачами на далеких і близьких відстанях, дозволяють використовувати мережу не лише як інструмент для пізнання, але і як інструмент для спілкування.
Інтернет-технології створюють умови для більш раннього, в порівнянні з попередніми поколіннями, включення підлітка у соціальну діяльність: комп'ютер - сучасне знаряддя праці, сучасне знаряддя виробництва. За допомогою Інтернету школа може брати участь в економічному, культурному, політичному, науковому житті суспільства. За допомогою комп'ютеризованої діяльності у дитині формуються властивості людини-діяча, що пов'язано з дуже високим рівнем процесів моделювання, визначення мети, планування і контролю при «перекладі» практичної задачі на мову комп'ютерних технологій.
Все це сприяє більш ранньому оволодінню соціальними видами діяльності підлітками, активно включеними в комп'ютеризовану діяльність (табл. 1).
Таблиця1
Результати опитування підлітків. Чи користуєтесь Ви Інтернетом?
Частковість
% до усіх
% до тих, хто відповів
Так, користуюсь
48 96%
96%
Ні, не користуюсь
2 4%
4%
В опитуванні брали участь 50 підлітків.
Спілкування за допомогою Інтернету має наступні характеристики:
1. Анонімність спілкування в Інтернеті збагачує можливості самопрезентації підлітка, дозволяють йому конструювати свою ідентичність за власним вибором.
2. Втрачають своє значення невербальні засоби.
3. Добровільність і бажаність контактів. Користувач-підліток добровільно зав'язує контакти або йде від них, а також може перервати їх у будь-який момент.
4. Утрудненість емоційного компонента спілкування і, в той же час, стійке прагнення до емоційного наповнення тексту, що виражається у створенні спеціальних значків для позначення емоцій або в описі емоцій словами (в дужках після основного тексту послання).

4 5. Прагнення до нетипового, ненормативної поведінки. Найчастіше користувачі презентують себе з іншого боку, ніж в умовах реальної соціальної норми, програють не реалізовані в діяльності поза мережею ролі, сценарії ненормативної поведінки [2, c.9].
Типові причини звернення до Інтернет як інструменту спілкування підлітка:
1. Недостатнє насичення спілкуванням у реальних контактах. У подібних випадках користувачі швидко втрачають інтерес до Інтернет-спілкування, якщо з'являються можливості для задоволення відповідних потреб у реальному житті.
2. Можливість реалізації якостей особистості, програвання ролей, переживання емоцій, які з тих чи інших причин фрустровані в реальному житті.
Властивості Інтернету просторово-часова необмеженість комунікації і легкість візуалізації іпостасей особистості - створюють передумови для
інтенсифікації спілкування на особистісному рівні (табл. 2).
Таблиця 2.
Результати опитування підлітків. Скільки часу ви проводите у мережі Інтернет?
Частковість
% до усіх
% до тих, хто відповів
До 1 години на добу
10 20%
20,83%
До 2 годин на добу
5 10%
10,42%
2 – 4 година на добу
6 12%
12,5%
4 – 6 годин на добу
11 22%
22,95%
Більше ніж 6 годин на добу
16 32%
33,33%
Позитивні аспекти особистісного розвитку при спілкуванні за допомогою
Інтернету:
- подолання комунікативного дефіциту;
- розширення кола спілкування;
- підвищення інформованості в обговорюваних питаннях.
Разом з тим, надаючи розвиваючого впливу інтелектуальним здібностям, здатності до діяльності, комп'ютеризована діяльність може пригнічувати сферу міжособистісної взаємодії, обмежуючи реальні соціальні контакти. Нечітке усвідомлення компонентів емоційно-чуттєвої сфери при сприйнятті іншого свідчить про низький рівень заглибленості в дану сферу людського буття в цілому, виродження її регулятивної функції. В організації міжособистісної взаємодії, що є в підлітковому віці особливою умовою і основою набуття життєвого досвіду, знижується роль емоційно-чуттєвого компоненту [1, c.94].
Вплив інформаційних технологій на особистісний розвиток не може бути однозначно кваліфіковано як позитивне чи негативне: поряд з негативними трансформаціями особистості при так званій інтернет-адикції існує можливість розвитку здібностей, Я-концепцій та мотиваційної сфери в цілому.
ЛІТЕРАТУРА
1.
Дроздов О.Ю. Комп’ютерні технології в контексті проблеми молодіжної агресії // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред.
Максименка С. Д. – К., 2001. – Т. ІІІ. – Частина І. – 112 с..
2.
Белинская Е. Ребенок и компьютер: психологические реалии виртуального мира / Е.Белинская// Школьный психолог. – 1999. – №3. – С. 8-12.

5 3.
Васильева
И.А.
Психологические аспекты применения информационных технологий / И.А.Васильева, Е.М.Осипова, Н.Н.Петрова //
Вопросы психологии. – 2002. – №3. – С. 86.

О.А. Галіба, заступник директора з навчально-виховної роботи Ганнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Петрівської районної ради Кіровоградської області
ПРОБЛЕМА МОТИВАЦІЇ ВЧИТЕЛІВ ДО ВИКОРИСТАННЯ
ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ОСВІТНЬОМУ
ПРОСТОРІ

На жаль, не всі освітяни усвідомлюють неминучість інформатизації навчального процесу, необхідність оволодівати новими формами та методами роботи, залучаючи до процесу викладання і комп’ютер, й Інтернет, і різноманітні мультимедійні засоби. Серед вчителів нашої школи є прихильники таких нововведень, але є й палкі противники. Наші учні – діти нового
інформаційного суспільства (незважаючи на те, що в сільській місцевості далеко не кожна родина може дозволити собі придбати комп’ютер чи підключити Інтернет), на відміну від більшості вчителів, які здобули освіту та досягли певних успіхів за часів індустріального суспільства. Саме тому бачення мети та засобів навчання часто в учителів та учнів не збігаються.
Суспільству необхідні люди, які вміють самостійно визначати потреби, здобувати інформацію, аналізувати її та синтезувати у нові знання. Така людина повинна все це робити досить швидко, використовуючи сучасні технічні засоби та спираючись на найновіші наукові досягнення. Лише за таких умов можливий успіх. Бачення мети та засобів навчання часто в учителів та учнів не збігаються. І учні цілком виправдано вважають учителів нездатними дати їм те, чого вони потребують, уроки в школі нудними, а знання, які вони отримують на уроках, непотрібними.
У Національній доктрині розвитку освіти України в ХХІ столітті зазначено: «Суспільству, що розвивається, потрібні сучасно освічені, моральні, підприємливі люди, які здатні самостійно приймати відповідальні рішення в ситуації вибору, бути мобільними, динамічними, конструктивними фахівцями, володіти розвиненим почуттям відповідальності за долю країни» [1, c.139].
У своїй школі ми зустрічаємося з небажанням учителів освоювати
інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ), викликане необхідністю організації самоосвітньої діяльності. Проте, небажання не є першопричиною, а
є наслідком декількох причин, які вже давно відомі, але, незважаючи на час, не втрачають своєї актуальності, а саме:
- страх учителя проявити перед учнями свою некомпетентність;
- страх учителя від усвідомлення того, що є велика різниця між швидкістю розвитку ІКТ та можливостями самого вчителя;

6
- складність в опануванні азами комп’ютерної грамотності самостійно;
- відсутність вільного доступу кожного вчителя до комп’ютерної техніки та Інтернету;
- відсутність методики використання ІКТ у процесі викладання конкретного предмету;
- складність у застосуванні навчального педагогічного програмного забезпечення (ППЗ) безпосередньо на уроці.
Кілька років тому найгострішою проблемою була відсутність техніки в школі, більшість вчителів взагалі не замислювались про застосування ІКТ у своїй практиці і перед ними не поставала проблема їх освоєння. Зараз пріоритети змінились. У школі сучасний навчальний комп’ютерний комплекс, в учительській шість робочих місць, обладнані комп’ютерною технікою, комп’ютери є також у директора, секретаря, в шкільній бібліотеці. Всі комп’ютери підключені до мережі Інтернет. Школа забезпечена ППЗ майже для всіх шкільних предметів, вимагаємо від учителів все це використовувати. Але, як і раніше, комп’ютери використовуються лише на уроках інформатики.
Результати численних досліджень в Україні і Росії свідчать, що педагогічне програмне забезпечення, яке централізовано розроблене та надіслане до шкіл, використовуються лише невеликою групою вчителів- ентузіастів, а переважна більшість вчителів нечасто використовує їх у навчальному процесі [2, с.17]. Головними причинами такого стану є недостатня підготовка вчителів до використання електронних ресурсів, відсутність у школах умов для використання педагогічного програмного забезпечення та
інформаційно-комунікаційних технологій, відсутність методик використання електронних засобів при навчанні.
У світлі впровадження ІКТ у шкільний педагогічний процес у нашому районі проводяться навчання за програмами «Microsoft. Партнерство в навчанні» та «Intel. Навчання для майбутнього». Так, за програмою «Microsoft.
Партнерство в навчанні» навчання пройшов 1 вчитель нашої школи, а за програмою «Intel®. Навчання для майбутнього» - на даний момент 5 вчителів.
Отже, про широкомасштабну підготовку вчителів до використання ІКТ на уроках говорити ще зарано. У своєму виступі на Міжнародному форумі «Нові горизонти інформаційно-комунікаційних технологій в освіті» в 2008 році доктор педагогічних наук, професор Морзе Н.В. зазначила: «Темпи підготовки вчителів за програмою та швидкість змін у інформаційних технологіях надзвичайно різняться. Якщо підготовка вчителів буде проводитись тими ж темпами, що і зараз, то можна буде говорити про підготовку всіх учителів в
Україні лише в 2036 році, тоді як інформаційні технології змінюються що півроку» [3]. Якщо врахувати, що не всі випускники зазначених програм використовують набуті знання на практиці через об’єктивні та суб’єктивні причини, то картина вимальовується зовсім невесела.
Пат Нолан стверджує: «Справжню роль комп’ютера можна виявити тоді, коли він стане справжнім навчальним знаряддям в руках учня» [4, c.420].
Комп’ютер повинен стати інструментом учителя, чарівною валізою, яка з

7
Орієнтований не на передачу знань учням, а на навчання способам їх отримання
Володіє сучасними
інформаційно- комунікаційними технологіями
Здатний розвивати в учнів навички мислення високого рівня
Сприймає учня не як підлеглого, а як партнера у процесі навчання
Став учителем за покликанням
Має лідерські якості і здатний вести за собою учнів
Володіє різними педагогічними методиками
Здатний реагувати на вимоги часу та відповідати на них
Вміє вчитися сам і усвідомлює необхідність вчитися постійно
Усвідомлює свою роль в суспільстві
і складності професії

Вчитель
нового
типу
легкістю відкривала б шлях до знань його вихованцям. Адже сьогодні учень в більшості випадків володіє комп’ютером краще за вчителя.
Тому ми вважаємо, що необхідно якнайшвидше досягнути загальної комп’ютерної грамотності педагогів. Для цього в системі курсів підвищення кваліфікації повинен бути обов’язковий блок для всіх без винятку вчителів.
Також необхідно розробити систему тематичних тренінгів та спецкурсів, які б давали можливість вчителю підвищувати свою ІКТ-компетентність в рамках курсів підвищення кваліфікації у міжкурсовий період.
Наступна проблема – відсутність методики застосування ІКТ на уроках будь-яких предметів. Необхідно узагальнити основні принципи, способи роботи на уроці з використанням ІКТ, застерегти від типових помилок.
Проте, незважаючи на всі проблеми, роль учителя зростає. Адже саме йому належить навчити учня способам отримання знань, навичкам аналізу отриманої інформації, умінню шукати і знаходити необхідні знання, синтезувати їх та створювати нові. Отже, сутність проблеми в іншому – суспільство потребує не лише нового учня, а, перш за все, нового вчителя.
Модель такого вчителя представлена на рис.1.
Рис.1. Модель вчителя нового типу

ЛІТЕРАТУРА
1.
Національна доктрина розвитку освіти в Україні в ХХІ столітті//ІІ
Всеукраїнський з’їзд працівників освіти/Міністерство освіти і науки України. –
К., 2002.

8 2.
Носкова Н.В. Інформатизація системи освіти та проблеми впровадження педагогічних програмних засобів у навчальний процес/ Н.В.Носкова //
Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2006. – №5.
3.
Морзе Н.В. Роль міжнародної програми «Навчання для майбутнього» у
Державній програмі «Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці» на 2006-2010 роки //Виступ на міжнародному форумі «Нові горизонти
інформаційно-комунікаційних технологій в освіті» у рамках програми «Intel.
Навчання для майбутнього». – Київ, 17.04.2008 р.
4.
Драйден Г. Вос Дж. Революція в навчанні. /Г.Вос Дж.Драйден. – Львів,
2005.


В.А. Демешкевич,
практичний психолог Олексіївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів
Кіровоградського району
Кіровоградської області

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ
ІНФОРМАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ
КЛАСІВ

Характерною рисою сучасного стану розвитку суспільства є швидке проникнення інформаційних технологій в усі сфери громадського життя, що викликає необхідність адаптації школи до нових життєвих реалій. Нові
інформаційні технології все ширше використовуються як суспільний продукт, який забезпечує інтенсифікацію всіх сфер економіки, прискорення науково- технічного прогресу, розвиток педагогічної науки, демократизацію суспільства.
Навчання за допомогою комп’ютера дає більш ширші можливості передачі інформації. Будь-яке навчання пов’язано із сприйняттям, аналізом та накопиченням інформації. Як відомо, людина в змозі сприймати звукову і чуттєву інформацію. Кожна людина надає перевагу одному з видів сприйняття і за цією ознакою відносяться психологами до аудіалів, візуалів або кінестетиків.
Наочність, можливість побачити відіграє велику роль у зацікавленості й розумінні матеріалу. Тому традиційні плакати, стенди, роздаткові картки можуть бути замінені яскравою комп’ютерною графікою і рухомими динамічними моделями процесів, що вивчаються. Якщо учень працює з програмою індивідуально, що підкреслюється ще й чуттєвий аспект отримання
інформації, важливий для кінестетиків.
Дитина сама керує швидкістю подачі інформації і за можливостями програми, її обсягом і глибиною. А дотики до клавіатури створюють відчуття причетності до створення інформації, що з’являється на моніторі.
Крім того, з використанням комп’ютера з’являється можливість зробити уроки динамічними. Наприклад, залежно від матеріалу, який вивчається, комп’ютер дає змогу перетворити урок або його частину на захоплюючу гру, що значно підвищує інтерес до предмета. Відчуття гри знімає напругу і

9 нервозність у дітей. Комп’ютер і гра сприяють покращенню взаємовідносин між дітьми.
Зацікавленість і доступність подачі матеріалу значно підвищують можливість учня у здобутті нових знань. Щоб зрозуміти ―як це зроблено‖, він готовий опрацювати не тільки ігровий матеріал, але й значно складніші та серйозніші розділи теорії. Цікаво, що на підвищений інтерес дітей до комп’ютера має вплив і проблема ―батьків та дітей‖. Оскільки більшість батьків не володіють комп’ютерною грамотністю і відносяться до комп’ютерів з обмережністю і цікавістю, то діти через обізнаність у комп’ютерній техніці отримують можливість довести свою ―дорослість‖. Одночасно інтерес і зацікавлення комп’ютерами, як правило, заохочується і самими батьками.
Під час роботи на уроці, вчитель виступає у ролі однодумця та помічника для учнів. Це сприяє покращенню стосунків між учнем і вчителем та виходу за рамки протиставлених сторін. Як відомо, діти найчастіше ототожнюють ставлення до вчителя і до предмета. Тому так важливо встановлення емоційних зв’язків між учнями та їх вчителями.
Реформування освіти в Україні набуло нині глобального характеру.
Оновлені цілі освіти віддзеркалились у нових напрямах розвитку педагогічної науки. Одним із них є компетентнісний підхід до освіти. В усіх публікаціях, присвячених обґрунтуванню компетентнісного підходу, підкреслюється його кардинально інноваційний характер.
Ми живемо в період інформаційної епохи, яка стає основною для всіх сфер життя і діяльності суспільства на Землі. За таких умов особливої значущості набуває процес інформатизації освіти, який розглядаємо як частину процесу інформатизації суспільства. Теоретичною основою цього процесу виступає інформатика – система знань, яка стосується вироблення, переробки, зберігання, пошуку й поширення інформації в найрізноманітніших її аспектах у природі, суспільстві, техносфері тощо [1, с.149].
У Законах ―Про освіту‖, ―Про загальну середню освіту‖, Національній доктрині розвитку освіти в Україні, інформатизація освіти як комплекс соціально-педагогічних перетворень, пов’язаних з насиченням освітніх систем
інформаційною продукцією, засобами й технологіями, визначається як один із напрямів її модернізації.
Головною метою вчителя початкової ланки загальноосвітньої школи у соціально-економічних умовах інформаційного суспільства стає не одержання ним відомостей у вибраній вузькоспеціальній сфері, а набуття та розвиток певних компетентностей, які повинні забезпечити йому можливість адаптуватися в умовах динамічного розвитку сучасного світу.
Це потребує впровадження відповідних змін у зміст професійної підготовки і підвищення кваліфікації педагогів, уточнення діяльнісного підходу, зокрема переходу до інформаційної діяльності – сукупності процесів збирання, аналізу, перетворення, зберігання, пошуку й розповсюдження
інформації [,; с. 77].
Однією з базових компетентностей учителя початкової ланки освіти, як і будь-якої особистості, є інформаційна компетентність. У сучасній психолого-

10 педагогічній літературі визначають декілька видів понять, пов’язаних із вивченням інформаційних та комп’ютерних технологій, наприклад,
―комп’ютерна компетентність‖, ―комп’ютерна грамотність‖, ―технологічна грамотність‖,
―інформаційна грамотність‖,
―інформаційно-технологічна компетентність‖, ―інформаційна культура‖ тощо. При цьому слід відмітити різний підхід авторів до трактування понять. Інформаційна компетентність є новим напрямом, який виник безпосередньо під впливом розвитку
інформаційних й електронних технологій.
Серед учених, які досліджують питання фахової підготовки вчителя
(Гез Н.В.,
Гриньов В.Й.,
Гуріна Т.М.,
Карпова Л.Г.,
Лозова В.І.,
Мутовкіна О.М., Смолянинова О.Г., Шерман М.І., Шиян О.М. та ін.), переважає розуміння, що інформаційна компетентність учителя є однією з найголовніших складових його професійної компетентності. Висвітлення проблем, пов’язаних
із використанням сучасних інформаційних технологій у навчальному процесі, започатковано і розвинуто в роботах А.П. Єршова, M.I. Жалдака,
Ю.С. Рамського,
А.Ф. Верланя,
В.В. Лапінського,
Ю.О. Дорошенка,
О.В. Співаковського, П.І. Образцова та ін.
Зазначені автори розглядають інформаційну компетентність учителя як особливий спосіб організації предметно-спеціальних знань, що забезпечують прийняття ефективних рішень у професійно-педагогічній діяльності. Проте більшість
їх вважають найважливішим показником сформованості
інформаційної компетентності оволодіння на високому рівні комп’ютерними,
інформаційними, телекомунікаційними технологіями, що, на нашу думку, потребує спеціального довготривалого навчання. Ми вважаємо за необхідне розглядати названі технології тільки як засоби формування й розвитку
інформаційної компетентності вчителя.
На нашу думку, інформаційна компетентність учителя початкових класів – це важлива складова його професійної компетентності, яка є
інтегративною властивістю особистості, що виявляється у готовності до формування навчально-інформаційних умінь і навичок учнів молодшого шкільного віку, як-от: уміння швидко актуалізувати та відтворювати потрібну
інформацію; самостійно шукати нову інформацію з різних джерел; уміння користуватися інформаційно-комунікаційними технологіями, каталогами, різноманітною довідковою літературою, складати бібліографію; працювати з графіками, схемами, таблицями, картинами; складати план, тези виступів, доповідей, статей; знати та застосовувати прийоми швидкого читання, прийоми розуміння тексту (структурування, ставлення пізнавальних запитань, ―діалог‖ із автором тощо); уміти перетворювати інформацію на спосіб діяльності; досконало застосовувати загально-мовленнєві вміння та навички тощо [2, с. 18].
Одна з головних проблем компетентністного підходу – створення загальноприйнятої методики формування ключових компетентностей фахівця і визначення адекватних засобів її реалізації. Основні труднощі полягають у тому, що інформаційна компетентність – поняття багатофункціональне. Для її формування й розвитку потрібне певне навчальне середовище, яке дасть змогу

11 моделювати ту чи іншу реальну ситуацію, а також ефективні засоби моніторингу діяльності вчителя в цьому середовищі.
ЛІТЕРАТУРА
1.
Гончаренко С.У. Український педагогічний словник / С.У.Гончаренко. – К.:
Либідь, 1997. – 376 с.
2.
Савченко О. Уміння вчитися як ключова компетентність /О.Савченко //
Основна школа. – 2005. – № 3-4. – С. 18.
3.
Словарь по социальной педагогике: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Авт.-сост. Л.В. Мардахаев. – М.: Издательский центр ―Академия‖,
2002. – 368 с.
4.
Словник іншомовних слів / За ред. О.С. Мельничука. – К.: Головна редакція УРЕ, 1974. – 776 с.
5.
Словник іншомовних слів: 23000 слів та термінологічних словосполучень / Уклад. Л.О. Пустовіт та ін. – К.: Довіра, 2000. – 1018 с.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал