Імені володимира даля солодка анжеліка костянтинівна



Сторінка3/5
Дата конвертації09.12.2016
Розмір0.95 Mb.
ТипАвтореферат
1   2   3   4   5

Мета: досягнення стану особистісної культури учасника взаємодії, який виявляється в еталоні готовності до кроскультурної взаємодії

ЦІЛЬОВИЙ КОМПОНЕНТ



ТЕОРЕТИЧНИЙ КОМПОНЕНТ



Умови

1.Створення інтерактивного розвивального простору кроскультурної взаємодії

2. Суб’єктність учасників педагогічного процесу

.3. Стимулювання суб’єктної активності студентів

4. Використання іноземної мови як інструменту діалогу культур


Методологічні підходи

культурологічний

контекстний

аксіологічний

фасилітаційний

Принципи

вживання в культуру

самоактуалізація та самореалізаціїя на перетині культур

поєднання позитивного образу власної культури з позитивним ціннісним ставленням до інших культур

партисипативності

партисипативності





ТЕХНОЛОГІЧНИЙ КОМПОНЕНТ



Функції

аналітична

рефлексивна

поведінкова



Чинники

Організація та управління кроскультурною взаємодією учасників педагогічного процесу



Етапи

1.Кроскультурна ціннісна орієнтація 2.Кроскультурне ціннісне самовизначення 3.Кроскультурна ціннісна взаємодія





ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОМПОНЕНТ



Механізм розвитку особистісної культури як основа для здійснення процесу формування готовності особистості до кроскультурної взаємодії



ЗМІСТОВИЙ КОМПОНЕНТ



Методика організації процесу формування готовності до кроскультурної взаємодії, методичне забезпечення процесу



РЕЗУЛЬТАТИВНИЙ КОМПОНЕНТ



Результат: сформована готовність до здійснення кроскультурної взаємодії як прояв розвитку особистісної культури учасника взаємодії


Рис. Модель формування готовності учасників педагогічного процесу до кроскультурної взаємодії

технологічний компонент містить такі функції: аналітичну – аналіз та інтерпретація кроскультурного контексту взаємодії; рефлексивну – свідомий аналіз особистісної діяльності, який приводить до формування особистісних смислів та вчинків; поведінкову – відкритість кроскультурному досвіду, творчий підхід до вирішення нестандартних ситуацій взаємодії, соціально-ціннісна поведінка.

До чинників віднесено організацію та управління кроскультурною взаємодією учасників педагогічного процесу на підставі суб’єкт-суб’єктної взаємодії.

Виокремлено етапи здійснення процесу як певні якісні стани готовності особистості до кроскультурної взаємодії: кроскультурної ціннісної орієнтації, кроскультурного ціннісного самовизначення та кроскультурної ціннісної взаємодії;

процесуальний компонент – механізм розвитку особистісної культури як основи для здійснення процесу формування готовності людини до кроскультурної взаємодії.

У моделі використані такі характеристики, як взаємозумовленість і динаміка взаємодії особистісного (внутрішнього) та зовнішнього (соціокультурного) контекстів у просторі кроскультурного контексту взаємодії. Відображено той факт, що формування готовності до кроскультурної взаємодії виявляється у внутрішньому контексті учасника взаємодії як новоутворення «особистісної культури», що, своєю чергою, збагачується новоутвореними якостями, уміннями й навичками;



змістовий компонент моделі представлено методичним забезпеченням процесу формування готовності студентів до кроскультурної взаємодії;

результативний компонент моделі – це прогнозований результат: сформована готовність до кроскультурної взаємодії, яка виявляється в розвитку особистісної культури учасника взаємодії і відповідає встановленим критеріям та рівням готовності.

Для досягнення мети нашого дослідження обгрунтовано відповідну методику й етапи її реалізації: пропедевтичний, теоретико-практичний, творчий.

Комплексне використання інформативних (орієнтування, інструктаж, культурограми, інфограми), аналітичних (вирішення проблемних кейсів, біографічна рефлексія, кроскультурний аналіз, контекстне спостереження й аналіз поведінки) та інтерактивних методів (інтерактивне моделювання, рольові ігри, симуляції) заклало підвалини для розробки тренінгів кроскультурної взаємодії. Провідними у методиці обрано: тренінги розвитку позитивної взаємодії, культурної сприйнятливості, продуктивної участі у взаємодії, Веб-квести, культурні інтегратори. Вони передбачали вплив на особистість, створювали умови для регуляції її цілісної системи (емоційної та інтелектуальної), підвищення стійкості у сприйнятті інших культур, розкривали перед учасниками взаємодії світ людських стосунків у кроскультурному контексті з його складністю та суперечливістю, висвітлюючи ті моделі взаємодії, які є запорукою успіху.

В основу методики покладено моделювання кроскультурного контексту як системи проблемних ситуацій і завдань. Система таких ситуацій дала можливість розгорнути кроскультурний контекст взаємодії в динаміці шляхом формування сюжетної канви модельованої діяльності.

Оскільки одиницею діяльності в модельованій взаємодії визначено вчинок, у методиці представлено схему формування вчинку культурної сприйнятливості як зміну ставлення до «Іншого».

У методиці акцентуються процеси організації та управління кроскультурною взаємодією у вищому навчальному закладі. Важливу роль у межах створеної методики було відведено науково-практичному семінару «Світ культур» для викладачів гуманітарних дисциплін. Розроблений алгоритм діяльності викладача-фасилітатора, спрямований на надання допомоги студентам в осягненні і набутті знаннь культурного контексту на власному досвіді, мінімізував можливі й потенційні проблеми взаємодії. Опанування викладачами основ кроскультурної взаємодії, методів, форм і прийомів організації спільної діяльності в кроскультурному контексті ґрунтувалося на застосуванні моделі рефлексії педагогічної діяльності.

Змістовне та організаційно-методичне забезпечення формування готовності учасників педагогічного процесу вищих навчальних закладів охоплювало: розробку навчально-методичного комплексу курсу «Основи теорії і практики кроскультурної взаємодії» (для студентів-бакалаврів), словника з базового курсу «Кроскультурні терміни = Cross-cultural terms: словник», навчально-методичного посібника для викладачів і студентів-магістрантів «Фасилітація кроскультурної взаємодії», навчально-методичного посібника «Кроскультурний інтегратор», які ґрунтувалися на розширенні поля соціокультурного контексту у взаємодії за рахунок використання міжпредметних зв’язків блоку гуманітарних предметів; створення інтерактивного віртуального простору взаємодії культур шляхом застосування Інтернет-ресурсів та Інтернет-сайту «Cross-cultural interaction».

Методичне забезпечення стало основою здійснення виховного процессу.

У п’ятому розділі«Експериментальне дослідження процесу формування готовності учасників педагогічного процесу до кроскультурної взаємодії» – розкрито шляхі організації такої взаємодії на формувальному етапі експерименту; узагальнено результати; зроблено висновки щодо забезпечення ефективності формування готовності студентів і викладачів до кроскультурної взаємодії.

Організація цього процесу передбачала покрокове проходження його учасниками етапів формування готовності до кроскультурної взаємодії: кроскультурної ціннісної орієнтації, кроскультурного ціннісного самовизначення та кроскультурної ціннісної взаємодії.

На першому етапі створювався ціннісний образ рідної та інших культур. На відродження та зміцнення етнічних форм, їх творче переосмислення були спрямовані тренінги розвитку позитивної взаємодії: «Тренінг розвитку позитивної етнокультурної ідентичності», «Етнічна картина світу у фольклорі», «Культурний контекст: особливості сприйняття», «Етноцентрізм, стереотипи, упередження». Виконання студентами Веб-квестів «Культурна капсула України», «Український національний характер», «Українська національна ідея», «Лемківські пісні» та інші сприяли поглибленню розуміння студентами своєї етнокультурної ідентичності, її розвитку.

На другому етапі створенням інтегративної основи для здійснення ефективної кроскультурної взаємодії стало складання студентами інфограм та культурограм різних країн – «Культурна капсула країни N», Веб-квести: «Як “індивідуалістам” зрозуміти “колективістів”?», «Планування подорожі до Барселони» тощо.

Третій етап формування готовності визначав ступінь проникнення особистості в інші культури. На розширення досвіду ціннісної кроскультурної взаємодії, спрямування студентів на вироблення власних стратегій такої взаємодії на перетині культур і здатності асоціюватися з новою культурою без утрати власної культурної ідентичності було спрямовано тренінги: «Компетентність у кроскультурній взаємодії», «Як прочитати культурний контекст?», «Кроскультурне моделювання: лабораторія зі створення культур», симуляція «Бафа-бафа», проекти: «Обличчя», «Гендерний маршрут» та ін.

Організація взаємодії викладачів і студентів на грунті суб'єкт-суб'єктних діалогічних взаємин під час виконання завдань та проектів зумовила розвиток суб’єктної активності, сприяла перетворенню їх на єдиний полісуб’єкт у суспільній творчій діяльності.

Іноземна мова слугувала засобом співпраці-інтеракції учасників проектів у семіотичному, інтерактивному, ціннісному й нормативному аспектах. Діалог культур у процесі надбання студентами широти комунікативного діапазону в умовах навчання у виші мав специфічні особливості. Засвоєння цінностей, досвіду кроскультурної взаємодії потребувало, насамперед, удосконалення іномовної культури. Виконання проектів та завдань різними іноземними мовами зумовило зміщення акцентів у використанні іноземної мови із суто прагматичної мети на пізнання культур, що сприяло розвитку здатності особистості бути «посередником діалогу культур». Оволодіння іноземною мовою організовувалось як набуття широкого комунікативного діапазону, стратегій мислення і тактик соціально-ціннісної поведінки, тобто здатності співвідносити мовні засоби із завданнями та умовами взаємодії з урахуванням соціальних норм поведінки представників інших культур. Взаємопов’язане та взаємозумовлене навчання всіх видів мовленнєвої діяльності з подальшим екстрагуванням когнітивних, мотиваційних та емотивних смислів відбувалося на основі створених завдань: Lead-in, Reading, Talking points, Functions, Communicative and Grammar Activities. Це сприяло оволодінню студентами перцептивними діями (сприяння спілкуванню, визначення характеру переживань і станів людини на основі її розуміння); комунікативними мовленнєвими й немовленнєвими діями (правильне емоційне, образне мовлення і доречна міміка та жестикуляція), інтерактивними діями (комунікативно-підтримувальний кооперативний стиль).

Застосування подкастів і кроскультурних інтеграторів з урахуванням мовних особливостей сприяло формуванню культурної обізнаності студентів у ході набуття значного обсягу знань лінгвокраїнознавчого та культурологічного характеру. Набуті навички аналізу та інтерпретації контексту, вибір доцільних комунікативних засобів у мовленнєвій діяльності розширили комунікативний діапазон студентів, спрямований на встановлення взаєморозуміння в умовах контакту культур. Опосередкований іноземною мовою діалог культур вплинув на здатність особистості правильно обирати стратегії і тактики соціально-ціннісної поведінки, які визначаються нормами іншої культури, спроможність упоратись з новими культурно зумовленими ситуаціями взаємодії.

Використання інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ) дало змогу створити віртуальний простір контексту кроскультурної взаємодії, інтегрований в складніші та крупніші структури віртуального світу, в якому відбувалася реальна взаємодія між його учасниками. Інтерактивне розвивальне середовище об’єднало реальний і віртуальний простори в єдину схему кроскультурної взаємодії, що стало засобом занурення студентів у природний кроскультурний контекст. ІКТ із засобу навчання перетворилося на посередника взаємодії між учасниками педагогічного процесу, на інструмент діяльності, що відтворював та репрезентував реальність, у якій відбувалася практична діяльність студентів і викладачів. Цей результат зумовив зміну парадигми пасивного (об'єкта навчання та виховання) на парадигму активного студента (суб'єкта власного пізнання й розвитку) на підставі залучення всіх учасників кроскультурної взаємодії до світу предметного, соціального та духовного простору культур.

У ході формувального етапу експерименту підтвердилося припущення про те, що розроблена модель і методика її реалізації сприятимуть розвитку особистісної культури учасника кроскультурної взаємодії, що виявляється у сформованості комплексу якостей та вмінь і становить готовність молодої людини до здійснення кроскультурної взаємодії.

Унаслідок впровадження розроблених педагогічних умов здійснення кроскультурної взаємодії в педагогічний процес ВНЗ зросли зацікавленість та бажання студентів взаємодіяти з представниками інших культур, вплив на формування системи гуманних стосунків у процесі організації кроскультурної фасилітаційної взаємодії, а також на розвиток умінь вступати у взаємодію відповідно до культурного контексту.

Комплексне використання методичного забезпечення формування готовності до кроскультурної взаємодії та авторських методів організації діяльності учасників педагогічного процесу стало необхідним інструментом розвитку особистісної культури учасника кроскультурної взаємодії і дало можливість спостерігати позитивні зрушення в рівнях готовності до неї.

Характеризуючи динаміку формування знань і вмінь кроскультурної взаємодії, зазначимо, що наприкінці формувального етапу експерименту студенти володіють знанням контекстів взаємодії рідної та інших культур, уміють вибудовувати загальну ієрархію цінностей різних культур, мають повніший тезаурус понять кроскультурної взаємодії, успішно проводять компаративний аналіз культур, керуючись принципом балансу толерантності культурних цінностей. Вони також виявляють культурну сприйнятливість, толерантне ставлення до представників інших культур, демонструють прийняття культурних відмінностей, низький рівень етноцентризму, без утруднень співвідносять власний погляд із системою поглядів інших, виявляють вибірковість щодо культурних цінностей. Вони відкриті, відчувають особливості партнера по взаємодії, можуть поставити себе на його місце.

Студенти активно беруть участь у кроскультурній взаємодії, враховуючи в ході діалогу культурну зумовленість поведінки сторін, виявляють ініціативу у виборі тематики взаємодії, вміють інтерпретувати контекст, використовуючи набуті кроскультурні знання, самостійно доповнюючи та поглиблюючи їх, адекватно орієнтуються у виборі вербальних і невербальних засобів взаємодії для вираження власних думок рідною та іноземною мовами, можуть підлаштуватися під партнера по взаємодії, створювати власні стратегії взаємодії, змінювати свою поведінку відповідно до схвалюваної в іншій культурі.

Осягнення цінностей інокультурного партнера у процесі занурення в кроскультурний контекст зумовило позитивні зміни у ціннісній системі особистості. Більшої ваги набули цінності, що відповідають настановам кроскультурної взаємодії, спрямовані на спілкування, взаєморозуміння, самореалізацію, ефективність у діяльності.

На рівні міжособистісних стосунків відбулися зміни, що відображають оцінку студентами тих чи інших типів взаємодії: посилився вияв ентузіазму, товариськості, дружелюбності, орієнтованості на прийняття та схвалення, прагнення до співпраці, компромісу, взаємодопомоги; послабився вияв домінантності, нетерпимості до критики, замкненості, уразливості, недовірливості до оточення. Зросла потреба дотримуватись у процесі взаємодії прийнятих в іншій культурі соціальних норм поведінки. Зміни в суб'єктивних уявленнях студентів характеризуються зростанням задоволення власною поведінкою та рівнем досягнень, самоповагою, а також підвищенням суб'єктної активності у взаємодії.

Аналіз даних показує, що студенти експериментальних груп відрізняються за способом сприйняття й розуміння, ставлення до світу. Це свідчить про те, що вони перебувають на рівні оволодіння діяльністю й розкриття власних творчих можливостей.

Узагальнюючи зміни в мотиваційно-особистісній сфері студентів, зазначимо, що в їхньому особистісному контексті відбулися актуалізація та вироблення адекватних рефлексивних критеріїв для побудови нової схеми-програми особистості у кроскультурній взаємодії, що зумовлює вироблення поведінки, яка стане необхідною для реалізації в мінливих умовах сучасного життя.

Активні форми та методи виховання і навчання, умови для регуляції мислення, які створювалися в модельованому кроскультурному контексті взаємодії, зумовили формування вагомих підстав для розвитку особистісної культури студентів і вияву їхньої готовності здійснювати інтеракції в іншокультурному середовищі відповідно до культурного контексту.

Зростанню суб'єктності викладачів у кроскультурній взаємодії, усвідомленню ними своєї ролі носіїв цінностей рідної культури та медіаторів цінностей інших культур у навчально-виховному процесі сприяло проведення всеукраїнських та міжвузівських конференцій (2010-2015 рр.), на яких порушувалися актуальні питання теорії і практики кроскультурної взаємодії. На підвищення фасилітаційної компетентності педагогів позитивно вплинули науково-практичний семінар «Світ культур». За підтримки Шведського інституту (м. Стокгольм) та Посольства Швеції в Україні у Миколаївському національному університеті ім. В. О. Сухомлинського відбувся міжнародний воркшоп з теми «Культурний інтелект для лідерства у глобальному суспільстві» (18-19 вересня 2015 р.). Семінар зібрав громадських діячів, науковців, викладачів з різних університетів України з метою обговорення питання формування культурно компетентної особистості в умовах світових інтеграційних та трансформаційних процесів. Інтелектуальним продуктом заходу стали міждисциплінарні проектні пропозиції розроблення інтегрованого університетського курсу «Кроскультурна взаємодія та лідерство у глобальному суспільстві». Представники різних галузей знань в режимі інтерактивної дискусії обмінялися своїм баченням та шляхами імплементації ідей щодо впровадження інновацій кроскультурних стратегій взаємодії у вищих навчальних закладах.

Викладачі взяли участь в он-лайн вебінарах у рамках освітньої програми «The Integrity Education Network» (Лондон, Велікобританія), школі професійного розвитку «Англійська мова як ключова компетентність у ХХІ столітті» (The British Council Ukraine and IATEFL Ukraine Teacher Development Summer School), міжнародному проекті «Career English Online» за підтримки відділу преси, культури і освіти при посольстві США в Україні, навчались на дистанційних курсах професійного розвитку через глобальні навчальні центри Coursera (UK), edX (USA) за напрямами: філологія, методика викладання іноземних мов, педагогіка, психологія, країнознавство, літературознавство тощо. Студенти залучались до участі у дистанційних курсах, запропонованих провідними університетами Європи і США: «Scandinavian films and TV» (Копенгагенський університет), «Science and cooking from haute cuisine to soft matter science» (Стенфортський університет), «Theory of communication» (Амстендармський університет) та ін.

Єдність процесу розвитку учасників педагогічного процесу, детермінована спільною діяльністю, актуалізувала вагомість педагога як акумулятора суб'єктності студентів. Розвиток суб'єктності викладача, його особистісних рис, умінь організовувати процес навчання та вибудовувати взаємини зі студентами став умовою розвитку кожного студента. Змінилися не тільки зміст і методи викладання, а й особистісні настанови викладачів. Перехід до взаємодії на основі фасилітації спричинив глибоку особистісну перебудову учасників педагогічного процесу, вплинув на усвідомленням ними своєї полісуб’єктності в міжособистісній взаємодії, сприйняття Іншого як повноправного суб’єкта діалогу і самовизначення у просторі взаємодії культур.



Таким чином, результати експериментальної роботи підтвердили достовірність концептуальних положень нашого дослідження, що засвідчують дані позитивної динаміки формування готовності студентів до кроскультурної взаємодії (табл.).


Таблиця
Результати рівневого аналізу сформованості готовності студентів до кроскультурної взаємодії до та після завершення формувального експерименту (%)



Критерії

Рівні

КГ 1, 2

ЕГ 1, 3

ЕГ 2, 4

До

експер.

Після експер.

До

експер.

Після

експер.

До експер.

Після

експер.

Позитивна взаємодія

Високий

22,2

25

26,7

49,6

21,9

45,8

середній

34,7

36,1

46,6

48,4

36,7

50

Низький

43,1

38,9

26,7

2

42,4

4,2

Продуктивна участь

Високий

16,7

23,6

20

46,7

18,1

50

середній

37,5

43,1

41,7

50

37,5

45,8

Низький

45,8

33,3

38,3

3,3

44,4

4,2

Полісуб’єктність взаємодії

Високий

18,0

28,6

25,0

50,1

18,2

48,0

середній

31, 4

34,7

31,7

43, 6

35,0

49,8

Низький

50,6

36,7

43,3

6,3

46,8

1,8

Високий (еталонний) рівень сформованості готовності до кроскультурної взаємодії діагностовано у 47,9 % студентів (на констатувальному етапі – 19 %), середній (потенційно-динамічний) – у 48,5 %. (на констатувальному етапі – 36,5 %), низький (невизначений) – у 3,4 % (на констатувальному етапі – 44,5 %).

Позитивна динаміка рівнів сформованості готовності до кроскультурної взаємодії учасників педагогічного процесу в експериментальних групах засвідчує ефективність і доцільність упровадженої моделі та методики.

Аналіз та узагальнення результатів формувального етапу експерименту дали змогу визначити закономірності формування готовності учасників педагогічного процесу до кроскультурної взаємодії як стійкі, повторювані й суттєві зв'язки у виховному процесі, реалізація яких дає можливість досягати значущих результатів у розвитку та формуванні особистості на перетині культур: баланс толерантності культурних цінностей у кроскультурній взаємодії, збереження суб’єктної позиції учасників взаємодії, «знаходження себе через інших», «індивідуальне культурне проникнення». Встановлені закономірності визначають стратегічний напрям формування готовності учасників педагогічного процесу до кроскультурної взаємодії.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал