Імені івана франка



Pdf просмотр
Сторінка6/9
Дата конвертації12.12.2016
Розмір5.05 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9
Жести, постави

Стан учасників

Розкриті руки долонями доверху
Щирість, відкритість
Розстебнутий піджак
(за спину в кишені)
Відкритість, дружнє ставлення
Руки приховай і (за спину, в кишені)
Почуття власної про вини або напружене сприйняття ситуації
Рухи перехрещені на грудях
Захист, оборона
Кулаки зжаті
Захист, оборона
Кисті рук розслаблені
Спокій
Людина сидить на краю стільця, схилившись уперед, голова злегка нахилена і спирається на руку
Зацікавленість
Голова злегка схилена на бік
Уважне слухання
Людина спирається підборіддям на долоні, вказівний палець біля щоки,останні пальці нижче рота
Критична оцінка
Чесання підборіддя
Продумування рішення
Долоня охоплює підборіддя
Продумування рішення
Людина знімає окуляри, протирає
їх
Прагнення виграти час, підготовка до рішучого опору


71
Людина ходить по кімнаті
Продумування складного рішення
Пощипування носа
Напружений опір
Людина прикриває рот рукою під час власного висловлювання
Обман, обдурювання
Людина прикриває рот рукою під час слухання
Сумнів, недовіра до того, хто говорить
Людина прагне на вас не дивитися
Прихованість, приховування своєї позиції
Погляд вбік від Вас
Підозрілість, сумнів
Той. хто говорить, злегка торкається носа або вік
Брехня, обман
Ті, хто слухають, злегка чіпають віки,ніс або вуха
Недовіра до того, хто говорить
При рукостисканні людина тримає власну руку зверху
Перевага, впевненість
При рукостисканні людина тримає власну руку знизу
Підкорення
Хазяїн кабінету починає збирати папери на столі
Розмову закінчено
Ноги або усе тіло людини звернено до виходу
Бажання п іти
Рука людини знаходиться в кишені, великий палець зовні
Перевага, впевненість
Той, хто говорить, жестикулює зжатим кулаком
Демонстрація влади, погроза
Піджак застебнутий на усі
ґудзики
Офіційність, підкреслювання дистанції
Людина сидить зверху на стільці
Агресивний стан
Зіниці розширені
3ацікавленість або збудження
Зіниці звузилися
Прихованість, приховування позиції

Процес ефективного спілкування в конфліктній взаємодії її суб'єктів безпосередньо пов'язаний з їх раціональною та


72 конструктивною поведінкою в конфлікті. Відомо, що підйом емоцій в процесі вирішення дискусії
- поганий порадник, та найчастіше призводить до загострення ситуації. Емоційне збудження заважає опонентам розуміти один одного, воно не дозволяє їм чітко викладати свою позицію та свої думки. Тому управління емоціями в конфліктній взаємодії є однією з необхідних умов конструктивного вирішення проблеми конфлікту.
Під технологіями раціональної та конструктивної поведінки в конфліктах найчастіше розуміється сукупність засобів психологічної корекції, що спрямована на забезпечення конструктивної взаємодії учасників конфлікту, на основі самоконтролю їх емоцій
[42].
Особливе місце у забезпеченні самоконтролю над емоціями в конфліктній взаємодії займають, як це визначає більшість фахівців, аутотренінг і соціально
- психологічні тренінги, а також сформованість установок на конструктивну поведінку у конфлікті
[25].
Пропонується декілька способів подолання гніву, а саме:

"Візуалізація "
- уявлення себе працюючим або промовляючим;

"Заземлення"
- уявляється гнів, коли він входить в нас, а потім уходить в землю:

"Проекція"
- подолання гніву у формі проекції, коли Ви долаємо гній шляхом перенесення його на деякий віртуальний екран, а потім стріляємо в наш гнів. Вважається, що з кожним попаданням наше роздратування слабішає і наприкінці зникає зовсім;

"Очищення енергетичного поля або аури навколо себе"
- для чого треба сісти і зробити декілька рухів над головою, уявляючи собі, що цими рухами Ви "очищуєте" енергетичну оболонку навколо даної частини тіла. При цьому необхідно дати собі відчути, що Ви позбавляєтесь від роздратування або від інших негативних емоцій, і потім "струшуєте" їх з себе.
Вважається, що оволодіння означеними технологіями досягається спеціальними вправами і тренуваннями. В цьому напрямку однією з досить поширених є технологія "емоційної витримки". Означену технологію можна коротко сформулювати у вигляді правила "Спокійна реакція на емоційні дії партнера маючи на увазі, що ні в якому разі не можна входити в стан роздратування або поганого настрою. Вважається, що: у конфліктних ситуаціях доцільно активно включати роботу свідомості і тим самим додатково захищати


73 себе від емоційного зриву; своєю поведінкою ми даємо можливість протилежній стороні "випустити пар"; відволікаємось від непотрібної та негативної інформації, котру може викинути на нас інший учасник у збудливому стані; бажано прагнути зрозуміти мотиви протилежної сторони конфлікту
[32].
Позитивний ефект також дає обмін змістом емоційних переживань у процесі спілкування, у першу чергу змістом позитивних переживань. Надаючи інформацію про свої образи, переживання, учасники отримають розрядку.
Але такий обмін повинно здійснюватися у спокійній формі, а не у формі образ і звинувачень.
Така технологія визначається як технологія раціоналізації емоцій та як одне провідних правил самоконтролю емоцій під час конфліктних ситуацій.
Однією з причин небажаних емоційних реакцій учасників конфліктів є зниження їх самооцінки. Неадекватність емоційної поведінки в цьому випадку пояснюється одним з механізмів психологічного захисту
- регресією. Щоб виключити емоційні реакції, бажано підтримувати високий рівень самооцінки у себе та у інших учасників конфліктної ситуації. Таким чином, суттєвою є оволодіння однієї з найпоширеніших і найпродуктивніших засобів подолання конфліктів
- технологія підтримки високої самооцінки в процесі конфліктної ситуації як технологія конструктивної поведінки та самоконтролю емоцій.

Питання для повторення і обговорення

1.
Назвіть основні підходи у профілактиці конфліктів.
2.
Наведіть приклади конфліктогенів спілкування та продемонструйте їх спростування.
3.
Наведіть приклади невербального конфліктного спілкування.
4.
Сформулюйте основні правила безконфліктного спілкування.
5.
Дайте визначення поняттю «конструктивна» поведінка в конфлікті.
6.
Наведіть приклади деструктивної поведінки в конфлікті та конструктивної.




74
Лекція
5.
Вирішення конфлікту: методи, стратегії,
тактики.


План лекції

1.
Форми завершення конфліктів.

2.
Особливості
візуалізації
як
психотехнології
вирішення конфліктів.

3.
Медіація як сучасна психотехнологія вирішення
конфліктів

4.
Психологія
переговорного
процесу
вирішення
(розв'язання) конфліктів


Основні терміни і поняття: насильство, роз’єднання,
примирення, візуалізація конфлікту, медіація,

маніпуляція.


1.Форми завершення конфліктів.

У разі неможливості запобігання конфлікту і вступу його в зрілу стадію постає задача завершення і вирішення конфлікту.
Завершення і вирішення конфлікту —
нерівноцінні поняття: перше —
більш широке, ніж друге. Завершення конфлікту припускає його закінчення, припинення із будь
- яких причин.
Вирішенням конфлікту ж є тільки та або інша позитивна дія
(рішення) самих учасників або третьої сторони, припиняюче протиборство мирними або силовими засобами.
Виділяються форми завершення, водночас, стратегії вирі
-
шення

конфліктів
:

насильство
більш слабка сторона за допомогою сили примушується до підкорення і виконання вимог більш сильної сторони. Передбачається не тільки застосування фізичної сили
- це можуть бути і форми адміністративні, службові та інші дії.
Насильство або силове рішення конфлікту стратегічно завжди малоефективне, оскільки пригнічена сторона майже завжди за
- лишається незадоволеною рішенням конфлікту, яке досягається таким шляхом, а це штовхає її до прихованого опору, а деколи і відкритого бунту, для придушення яких знову і знову потрібне насильство. Конфлікт в цьому випадку може бути дозволений остаточно нерідко з повним знищенням (фізичним або мораль
- ним);



75

роз'єднання
конфлікт не вирішується, і нерідко, не вичерпується, а закінчується або завершується шляхом припинення взаємодії, розривом відносин між учасниками конфлікту
(наприклад, розлучення).
Роз'єднання нерідко приводить до носгконф
- ліктних наслідків
і ситуацій незадоволеності, розпадом організацій і справи. Роз'єднання з психологічної точки зору тісно пов'язано з незадоволеністю як мінімум одній з конфліктуючих сторін, з постконфліктними внутрішньопсихологічними конфліктами, і є крайнім заходом;


примирення

суперечності
і розбіжності або улагоджуються мирно, що може відбуватися як би «саме собою»,
і це в достатній мірі недовговічно, оскільки проблема і тема конфлікту невичерпана і, відповідно, є невирішеною. Або примирення може бути здійснене в результаті переговорів між учасниками, які закінчуються ухваленням обов'язково злагодженого, що влаштовує обидві конфліктуючі сторони, рішення. Найрезультативнішим шляхом усунення конфліктних суперечностей є вирішення або розв'язання конфліктів
[32].
Можливе повне і неповне вирішення конфлікту, зокрема, можливі наступні напрями aóo варіанти вирішення конфліктів:

1.
Повне вирішення конфлікту на об'єктивному рівні за рахунок перетворення об'єктивної конфліктної ситуації.
Наприклад: просторове або соціальне розведення сторін, надання ї м дефіцитних ресурсів, відсутність яких привела до конфлікту.
2.
Повне вирішення конфлікту на суб'єктивному рівні за рахунок кардинальної зміни образів конфліктної ситуації.
3.
Часткове вирішення конфлікту на об'єктивному рівні за рахунок перетворення об'єктивної
конфліктної ситуації у напрямі створення незацікавленості в конфліктних діях.
4.
Часткове вирішення конфлікту на суб'єктивному рівні за рахунок обмеженого, але достатньої для тимчасового припинення с у перечності і зміни образів в конфліктній ситуації.
Позитивні взаємостосунки рідко зустрічаються в ситуації конфронтації. Ескалація конфлікту нерідко робить учасників ригідними і підозрілими. У такому разі необхідна участь третьої сторони для пошуку рішення, що задовольняє обидві сторони.


76
Так, однією з найпоширеніших є поширена в конфліктології
і психології конфліктів технологія вирішення конфліктів, яка орієн
- тована на вичерпування формули конфлікту, і включає:

встановлення реальних причин конфлікту;

встановлення проблеми конфлікту;

встановлення реальних
і прихованих учасників конфлікту;

проведення аналізу, ступеню частоти і тематики
інцидентів;

усунення конфліктної ситуації, що припускає суперечності, що нагромадилися, містить істинну причину конфлікту;

вичерпування інциденту, що позначає збіг обставин, що
є при волом для конфлікту;

вичерпування конфлікту у разі зникнення
ВСІХ
, компонентів формули конфлікту.
Залежно від того, чи вважають учасники конфлікту його завершення вдалим або невдалим для себе, виділяються декілька способів вирішення конфліктів, які іноді називають
стратегіями, тими, що обумовлюють особливості поведінки і вибір тактик у вирішенні конфліктів
[27]:

Стратегія «виграти/програш». Передбачається, що конфліктуюча сторона хоче досягти виграшу за рахунок програшу
її опонента, і хоче стати переможцем в конфлікті, а свого опонента зробити переможеним;

Стратегія «програти/виграти». Передбачається, що конфліктуюча сторона налаштована на поразку, оскільки бачить в опоненті, наприклад, дуже сильну сторону, боротьба з якою приречена на провал;

Стратегія «програти/програти». Допускається, що у разі використання цієї стратегії конфліктуюча сторона йде на програш, але разом з т и м примушує і іншу сторону залишитися в програші;

Стратегія «виграти/виграти». Передбачається, що конфліктуюча сторона у разі використання даної стратегії прагне такого виходу з конфлікту, який дасть виграш тієї ч и
іншої сторони.


77
Найпозитивнптпй і перспективній з перерахованих є орієнтаційна стратегія або спосіб вирішення конфліктів
«виграти/виграти», не припускаюча програшу іншої сторони.
Застосування стратегії, що розглядається, припускає психотех
- нологію її реалізації, розроблену австралійськими психологами X. Кор
- неліус і Ш. Фейром
[29].
Психотехнологічні переваги технології «виграти/витрати», що розглядається, полягають в тому, що не тільки знаходиться більш прийнятне рішення, але і тим самим зміцнюються і поліпшуються взаємостосунки. Коли виграють обидві сторони, вони будуть більш схильні
підтримувати ухвалене рішення, продовжувати відносини з тим же партнером, хочуть повторити досвід плодотворної співпраці.
Психотехнологія «виграти/виграти» припускає обов'язкове вивчення ситуації і варіантів її вирішення перед тим, як думати про остаточне рішення:
Етап 1: Визначте, чому він/вони хочуть того, що вони хочуть. При цьому необхідно встановити, яка погреба стоїть за бажаннями іншої сторони.
Етап 2: Мабуть, розбіжності компенсують один одного в якомусь аспекті? Необхідно взнати, в чому Ваші розбіжності ком
- пенсують один одного.
Етап 3.: Які варіанти рішень? Розробіть нові варіанти рішень, що самі задовольняють потреби кожного.
Етап 4: Співпраця. Зробіть це разом. Покажіть ясно, що Ви партнери, а не супротивники.
Можна визначити наступні рекомендації ефективного за
-
стосування
психотехнології
вирішення
конфліктів
«вигра
-
ти/виграти»
:

визначити потреби (приховані і явні) всіх учасників;

прагнути задовольнити потреби всіх учасників;

визначити цінності інших, рівно як і Ваші власні;

здійснити прагнення бути об'єктивними, відділяти проблему від особистості;

шукати творчі і неординарні рішення;

не доцільно зберігати проблему, доцільно берегги людей.
Стратегія «виграти/виграти» робить з учасників конфлікту

опонентів, а з опонентів —
партнерів. Це означає пошук шляхів


78 для залучення всіх учасників в процес вирішення конфлікту і прагнення до задоволення потреб усіх учасників. 'Гака стратегія і технологія вирішення конфліктів веде до успіху як в справах, гак і в особистому житті. Стратегія «виграти/виграти» —
стратегія успіху і взаємовигідних рішень.
Ліксон Ч. запропонував послідовність вирішення конфліктів,
що включає сім кроків':

зняття масок;

виявлення справжньої проблеми;

відмова від установки «тільки перемога»;

знаходження декількох можливих рішень;

оцінка варіантів і вибір якнайкращого;

прагнення в розмові думати про те, щоб Вас почули;

визнання цінності стосунків
і прагнення до
їх заощадження
[32].
Існує достатньо велика різноманітність психологічних і міждисциплінарних технологій вирішення конфліктів.

2.
Особливості
візуалізації
як
психотехнології
вирішення конфліктів.


Візуалізацін і картографія конфлікту є однією з самих ши
- роко використовуваних, досяжних і психологічно бажаних психотехнологій, яка може використовуватися індивідуально (у разі внутрішньоособистісних конфліктів і труднощів в ухваленні самостійних індивідуальних рішень), в міжособисгісних і міжгрупових переговорах при вирішенні конфліктів і ухваленні ефективних рішень.
Карта конфлікту дає можливість побачити багато того, що
інакше могло б вислизнути від уваги
Технологія візуалізсіції конфлікту має наступні переваги:


дозволяє ясніше побачити як власну точку зору, так і точку зору інших;

додає систематичний характер поглядам кожної сторони на проблему;

наштовхує на нові напрями у виборі рішень;

створює атмосферу емпатії і визнання думок людей, які до цього не зрозуміли і до них не прислухалися;


79

надає можливість виразити, шо потрібне, те, в чому випробовують потребу, але не замислювалися раніше про це;

створюється груповий процес, в ході якого можливе сумісне обговорення проблеми;

дискусія обмежується певними формальними рамками, що допомагає уникнути надмірного вияву емоцій. Під час складання карти люди схильні стримувати сесіє і аналізувати себе, інших і ситуацію.
Мета складання карти конфлікту впорядкований, система
- тизований, усвідомлений підхід до проблеми конфлікту та його вирішення
Під час складання карти людина завжди зосереджена і схильна стримувати себе, аналізувати себе, інших і ситуацію, і тому технологія картографії конфлікту дозволяє перш за все: зосередитися на проблемі, а не на емоціях, поглибитися не в переживання, не в задоволенні своїх образ і амбіцій, а у рішення проблеми і вирішення розбіжностей.
При складанні карти конфлікту доцільно здійснити наступну послідовність кроків, дій або етапів.
Технологія картографії конфлікту припускає обов'язкову наявність трьох етапів або кроків
[32]:
Етап І .

В чому проблема?


необхідно описати проблему у загальних рисах. При цьому необхідно не дуже вдаватися в проблему або намагатися знайти вихід з неї:

важливо визначити саму природу конфлікту, відображенням якого ми займаємося.
Етап
2.
Хто залучений в конфлікт?


необхідно вирішити, хто є головними сторонами конфлікту;

необхідно виявити, хто є прихованим, і, нерідко маніпулятив
- иим учасником конфлікту;

можна згрупувати залучених у конфлікт людей за загальними потребами.
Етап
3.
Які справжні потреби, мотиви й побоювання кожного
учасника або групи?


необхідно перерахувати основні потреби й побоювання кожного з головних учасників, які пов'язані з конфліктом і даною проблемою;


80

бажано виявити
(проговорити й, таким чином, усвідомити) мотиви, що стоять за позиціями кожного учасника.
Графічно відображаючи потреби і побоювання учасників конфлікту, розширюється світогляд і створюються умови для розгляду більш широкого кола потенційних рішень, досяжних для реалізації після закінчення цього процесу.
Сюди ж необхідно включити і турботи, побоювання, тривоги кожного з учасників. Істотним в їх описі є
МОЖЛИВІСТЬ промовити й відобразити на карті конфлікту іраціональні страхи, підсвідомі побоювання. При цьому необхідно пам'ятати, що усі учасники картографічного процесу повинні зосереджуватися на потребах і побоюваннях усіх сторін до того часу, поки карта не буде повністю готова.
Застосовуючи засіб картографії або візуалізації конфлікту, треба враховувати як позитивну сторону даного методу вирішення конфліктів, а саме те, що карту можна створити у будь
- який час, в будь
- якому місці та і з будь
- якою людиною.
Більш того, картографія відрізняється від інших засобів вирішення конфліктів своєю ігровою специфікою, що може виливати на легкість застосування картографії з різним континге
- нтом учасників, різного віку та різних умінь вирішення конфліктів.
При цьому, бажано пам'ятати, що створення карт конфліктів надто складно реалізуються з людьми, які не усвідомлюють своїх потреб і бажань, бояться усвідомлювати власні побоювання, звикли до ирпхова
- ності почуттів і прагнень, мають різноманітні комплекси і суттєві внутрішні конфлікти. З такими людьми більш конструктивними є поступові технології вирішення конфліктів з обов'язковим релаксаційним
і відволікаючим супроводом напруження і недовіри учасників конфлікту.

3. Медіація як сучасна психотехнологія вирішення
конфліктів

Найбільш поширеними психотехнологіями вирішення
(розв'язання) конфліктів
є посередництво або медіація
(застосування третьої сторони в врегулюванні конфліктів).
Третя сторона —
індивід або група, зовнішня по відношенню до конфлікту двох або більш учасників, що намагається допомогти в досягненні згоди. Виділяються декілька типів участі (або ролей) третьої сторони у вирішенні конфлікту:


81
арбітра,
посередника,
помічника,
консультанта.
Вони розрізняються ступенем контролю третьої сторони за рішеннями, що схвалюються і приймаються.
Найбільш значна влада третьої сторони в ролі арбітра.
Арбітр вивчає суть проблеми, обговорює її з учасниками конфлікту, а потім виносить остаточне і обов'язкове для виконання рішення.
Визначаються наступні психологічні принципи, шо регламентують процес арбітражу
[38]:

довіра арбітру щодо застосування врегулювальних процедур і арбітрувапня йому компетентності
у застосуванні процесуальних форм (норм) при вирішенні конфліктів;

визнання того, що центр прийняття ефективного рішення —
арбітр, діяльність якого міститься у зваженому оцінюванні (кваліфікації) випадку згідно з визначеними раніше нормами і правилами;

компетентність арбітра у предметі конфлікту, в тому числі арбітр повинен розбиратися як у предметі конфлікту, так і в правах і правових формах;

компетентність арбітра у дознанні і прийнятті рішення.
Арбітр повинен розбиратися у процесі встановлення фактичних обставин, які приводять до конфлікту, а також в нормах прийняття рішень.
Суттєвим в ефективності арбітражу є: ефективність сценарно, довіра до арбітра у конфліктному процесі та йоі о компетентність. Важливим також f доцільність арбітражу як ефективні ої форми вирішення конфлікту.
Менш авторитетна роль посередника (медіатора), який, володіючи спеціальними знаннями обговорюваної проблеми, бере участь в її обговоренні, проте остаточне рішення ухвалюється учасниками самостійно. Найбільш незначна роль у помічника, який зайнятий головним чином вдосконаленням процесу обговорення проблеми і не включається в полеміку з приводу змісту проблеми і ухвалення остаточного рішення.
Досить ефективним є вирішення конфлікту за допомогою
помічника, якого включають або який включається сам у процес вдосконалення процесу обговорення проблеми конфлікту, допомагає в організації зустрічей і переговорів, при цьому не


82 включається у полеміку або дискусію з приводу змісту проблеми і прийняття кінцевого рішення.
Досить доцільним буває і позиція спостерігача, який своєю присутністю в зоні конфлікту стримує сторони від поруїнснь раніше досягнутих домовленостей або від взаємної агресії.
Присутність спостерігача в конфлікті створює умови для вирішення дискусійних проблем шляхом переговорів.
Анцупов А. Я. та Шипілов А. І. визначають, що конструктивне вирішення конфлікту залежить в значній мірі від влади, авторитету, ролі та особистісних якостей посередника.На
їх думку, третя сторона може забезпечувати
[7]:

вольове завершення конфлікту (третейський суддя або арбітр);

розведення учасників конфлікту (третейський суддя або арбітр);

блокування подальшої боротьби і конфліктної протидії
(третейський суддя, арбітр, спостерігач);

застосування санкцій до учасників конфлікту
(третейський суддя або арбітр);

визначення правого або неправого (третейський суддя або арбітр);

надання допомоги у пошуках рішення (помічник або посередник);

сприяння нормалізації стосунків
(помічник або посередник);

надання допомоги в організації спілкування (помічник або посередник);

контроль за виконанням домовленостей або контрактів
(арбітр, поередник, спостерігач).
Технологія посередництва або підключення третьої сторони (медіатора) є найбільш ефективною саме у мирному вирішення різноманітних видів конфлікту, в тому числі і воєнних.
Останніми роками з'явилося багато досліджень в області медіації, стосовно особливого підбору кадрів для посередництва і форм їх професійної підготовки/
Є сформульовані та достатньо чітко позначені особливості
і складові технології посередництва при вирішенні конфліктів
[20]:
Прихід до згоди:



83
Вам, як посереднику, необхідно познайомити їх з вашою роллю і пояснити її. Вам слід сказати, наприклад, про наступне:

наше завдання —
розв'язати проблему;

без звинувачень;

без виправдань;

не перериваючи один одного;

кажучи тільки правду.
Вислуховування іншого:

кожний учасник розповість, що відбулося з ним, тоді як
інші слухають його;

кожний слухаючий повторює те, що було сказане до нього своїми словами, щоб уникнути нерозуміння:

кожна сторона розповідає про своє відношення до конфлікту.
Вирішування конфлікту:

кожна сторона пояснює, що їй необхідно для досягнення угоди;

угода може бути записана на папір і пдписана кожною стороною;

продемонструйте, що розбіжності можна вирішувати кращим способом, ніж вони робили до цього.
Визначаються основні психологічні принципи конструктивної медіації у конфліктах:

принцип добровільності:

рівноправність сторін;

принцип нейтральності медіатора та його психологічної схильності до надання психологічної допомоги у вигляді посередництва у конфліктах
(відсутність зацікавленості, заздрощів, внутрішніх конфліктів, адекватна самооцінка та позитивна Я
- кон
- цепція, комунікативні та організаторські уміння, психологічна культура тощо);

конфіденційність, в тому числі між сторонами.
Медіація —
цс завжди мистецтво, яке потребує уміння здійснювати процес раціональний і конструктивний, спокійне і розумне обговорення проблем.
Мистецтво медіатора проявляється на усіх етанах діяльності з вирішення (розв'язання) конфлікту, починаючи з звернення одним з сторін з проханням вирішити конфлікт.
Попередні бесіди з кожною стороною окремо (гака бесіда


84 називається консіліацією) іноді займають багато часу, віднімають багато душевних сил і потребують нерідко нестандартних кроків з боку медіатора. Проте іноді вже в процесі консіліації вдається знайти рішення проблеми.
Більше над усе майстерність медіатора має прояв в тому, як медіатор вміє створювати атмосферу довіри на переговорах.
Однак завжди треба пам'ятати, що медіація —
це творча і вкрай компетентна діяльність, яка не може здійснюватися за готовим алгоритмом, робота медіатора не може бути спрощена і повністю алгоритмізована.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал