Імені івана франка



Pdf просмотр
Сторінка5/9
Дата конвертації12.12.2016
Розмір5.05 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9
4.
Конфліктна особистість та конфліктні типи
поведінки.

Аналіз психологічної літератури дає підстави для виявлення різних підходів науковців до обґрунтування чинників впливу на виникнення
і розвиток конфліктних форм поведінки, а
саме:соціально
- психологічних
(об’єктивних) та
індивідуально
- психологічних (суб’єктивних) детермінант (Н.ВГрішина); внутрішніх і зовнішніх суперечностей; впливу психологічних властивостей особистості, що акумулюються природними задатками індивіда, його соціальним досвідом й обумовлюються взаємодією суб’єктивних і об’єктивних чинників (Л.О.Петровська, Н.І.Пов’якель, В.І.Ілійчук).
Суперечності, детермінуючи внутрішньоособистісні конфлікти, виступають однією з передумов виникнення конфліктних форм поведінки (В.П.Бурлачук, Е.О.Донченко, Г.М.Дубчак, К.Левін,
Н.І.Непомняща, Н.І.Пов’якель, Т.М.Титаренко, К.Хорні, З.Фрейд та
ін.)
[32].
Визначення поняття конфліктні форми поведінки (КФП) різними науковцями представленні в таб.5.
Таблиця
3.5
Визначення поняття «конфліктні форми поведінки»


К

Ф

П
Це такий стиль поведінки людини
(фізична, вербальна, непряма агресія, роздратування, маніпулювання), що детермінує виникнення конфліктів та який супроводжується активним застосуванням конфліктогенів у поведінці.
Н.І.Пов’якель,
Л.О.Коберник.


57
Агресивні дії, спрямовані на те, щоб завдати збитку іншій стороні.
В.М.Нагаєв.
Протиборство двох або більше сторін, яке виражене в таки поведінкових реакціях, які оточуючі оцінюють як відкритий конфлікт.
Ю.П.Платонов

Обгрунтування об'єктивно
- суб’єктивного характеру причин конфліктних форм поведінки є досить продуктивним в процесі визначення способів їхнього попередження, вироблення оптимальної стратегії поведінки людей у типових конфліктах. До числа об’єктивних причин можна віднести головним чином ті обставини соціальної взаємодії людей, що призвели до зіткнення їхніх інтересів, думок, установок тощо. Об’єктивні причини призводять до створення передконфліктної обставини

об’єктивного компонента передконфліктної
ситуації.
Що стосується класифікації видів конфліктних форм поведінки, то, на основі узагальнення джерел, нами було виділено наступні
(див.рис.
3.3):




Рис.
3.3.
Види конфліктних форм поведінки
(за матеріалами узагальнення літературних джерел)

ВИДИ КОНФЛІКТНИХ
ФОРМ ПОВЕДІНКИ
За суб’єктивними чинниками, які спроектовуються на оточення (Н.Грішина)
За формою задоволення своїх потреб та в
ирішення ситуації(А.Анцупов)
За виконанням соціальних ролей(С.Делікатний,
Ж.Плотнікова)
За особливостями конфліктогенів,які застосовуються
(
Н.Пов’якель)
За деструктивними об’єктивними стимулами
(
Л.Петровська)

За стилем поведінки
(К.Томас)


58
Суб’єктивні причини, як зазначає Н.І.Пов’якель, в основному пов’язані з тими індивідуально
- психологічними особливостями особистості, які призводять до того, що вони вибирають саме конфліктний, а не який
- небудь інший спосіб вирішення об'єктивного протиріччя, що склалося. Людина не йде на компромісне вирішення проблеми, не поступається, не уникає конфлікту, не намагається разом з опонентом взаємовигідно вирішити виникле протиріччя, а вибирає стратегію протидії.
Практично в будь
- якій передконфліктній ситуації є можливість вибору конфліктного або одного з неконфліктних способів її вирішення. Причини, у силу дії яких людина вибирає конфліктну поведінку, у контексті сказаного вище носять головним чином суб'єктивний характер
[32].
На основі узагальнюючого аналізу видів тактик можна визначити конфліктні форми поведінки, які поділяються на жорсткі, нейтральні та м’які.
Прояв конфліктної поведінки, як зазначає А.Я.Анцупов, здійснюється від м’якої до більш жорсткої
[7].
1.Захоплення й утримання об’єкта конфлікту. Застосовується в конфліктах, де об’єкт матеріальний. Це можуть бути як міжособистісні конфлікти, так і міжгрупові та міждержавні.
2.
Фізичне насильство. Застосовуються такі прийоми, як знищення матеріальних цінностей, фізичний вплив, нанесення тілесних ушкоджень (аж до вбивства), блокування чужої діяльності, заподіяння болю і т.ін.
3.
Психологічне насильство.Дана поведінка викликає в опонента образу, зачіпає самолюбство, гідність і честь. Її прояви: образа, брутальність, образливі жести, негативна особистісна оцінка, дискримінаційні міри, наклеп, дезінформація, обман, приниження, твердий контроль за поведінкою і діяльністю, диктат у міжособистісних стосунках.
4.
Тиск. Спектр прийомів включає пред’явлення вимог, вказівок, наказів, погрози, аж до ультиматуму, пред’явлення компромату, шантаж.
5.
Демонстративні дії. Застосовується з метою залучення уваги навколишніх до своєї персони. Це можуть бути публічні висловлення і скарги на стан здоров’я, невихід на роботу, свідомо невдала спроба самогубства, що не скасовують зобов’язання
(безстрокові голодування, перекриття залізничних колій, автомагістралей,


59 використання транспорантів, плакатів, гасел тощо).
6.
Санкціонування. Вплив на опонента за допомогою стягнення, збільшення робочого навантаження, накладення заборони, встановлення блокад, невиконання розпоряджень з якої
- небудь причини, відкрите відмовлення від виконання.
7.
Коаліція. Мета –
посилення свого рангу в конфлікті.
Виражається в утворенні союзів, збільшенні групи підтримки за рахунок керівників, громадськості, друзів, родичів, звертань у ЗМІ, різні органи влади.
8.
Фіксація своєї позиції.
Заснована на використанні фактів, логіки для підтвердження своєї позиції. Це переконання, прохання, критика, висування пропозицій тощо.
9.
Дружелюбність. Включає коректне звертання, підкреслення загального, демонстрацію готовності вирішувати проблему, представлення необхідної інформації, пропозиція допомоги, надання послуги, вибачення, заохочення.
10. Угода. Передбачає взаємний обмін благами, обіцянками, вибаченнями.
Крім того, виділяються раціональні (фіксація своєї позиції, дружелюбність, санкціонування) та ірраціональні (тиск, психологічне насильство) форми конфліктної поведінки
У кожної людини дані форми можуть проявлятися різною мірою: від слабко до сильно виражених.
Теоретичний аналіз психологічної літератури з психології конфлікту дає можливість виділити форми конфліктної поведінки, які зумовлюються суб’єктивними та об’єктивними чинниками, а саме:
1.Конфліктна поведінка обумовлена суб’єктивними чинниками, які спроектовані на оточення:

Непряма агресія у провокуванні і ескалації (розвитку) конфліктів, що включає в себе: агресію, яка спрямована на іншу особу,
- плітки, жарти, а також крик, тупотіння ногами і т.д.

Негативізм, спрямований зазвичай проти авторитета керівництва.

Образа –
заздрість і ненависть до оточуючих, що обумовлено почуттям гніву на весь світ за дійсні та вигадані страждання.

Почуття провини, яке завжди породжує внутрішньоособистісний конфлікт і проявляється у можливих


60 звинуваченнях себе в тому, що ти погана людина, поводишся погано, передбачає наявність сумління.

2. Конфліктна поведінка, яка обумовлюється деструктивними об’єктивними стимулами:

Порушення трудової дисципліни.

Грубощі, зухвала поведінка.

Незгода і критика будь
- яких пропозицій.

Ігнорування вимог, ухиляння від виконання завдань.

Фізична агресія –
використання фізичної сили одним із учасників конфлікту.

Готовність при найменшому збудженні до прояву запальності, різкості, грубощів.

Підозрілість –
недовіра і обережність по відношенню до людей.

Вербальна агресія –
вираження негативних почуттів як через форму (сварка, крик), так і через зміст словесних відповідей
(погроза, проклинання, лайка).
Беззаперечним є той факт, що прояви конфліктних форм поведінки і внутрішні особливості особистості та її соціальне оточення тісно взаємопов’язані. Встановлення причин конфліктної поведінки та рівнів її проявів дозволяють здійснювати ефективну психологічну роботу з метою покращення внутрішнього стану особистості.

Таким чином у психології існує багато класифікацій видів конфлікту в залежності від ознаки, характеристики, які покладені в її основу. Конфлікти і людина нерозривні, потрібно лише навчитися ними керувати.

Питання для повторення і обговорення

1.
Наведіть класифікацію конфліктів залежно від кількості учасників.
2.
Чому найбільш розповсюдженим
є міжособистісний конфлікт?
3.
Які існують підходи розуміння конфліктності особистості.
4.
Наведіть приклади конфліктних форм поведінки за всіма видами.
5.
Чим може бути небезпечний внутрішньоосбистісний конфлікт.


61
Лекція

4. Прогнозування та попередження конфліктів.
Психологічна просвіта.


План лекції

1.
Психологічні
умови
та
прийоми
попередження
конфліктів.

2.
Конфліктогени спілкування, їх види та особливості.

3.
Культура спілкування й поведінки як психологічний
чинник психопрофілактики конфліктів.


Основні терміни і поняття: конфліктогени, профілактика
конфліктів, безконфліктна взаємодія, безконфліктне спілкування.


1.
Психологічні
умови
та
прийоми
попередження
конфліктів.

Проблема попередження або психопрофілактики конфліктів останніми роками набуває особливу актуальність і значну практичну значущість.
Це визначається не тільки трудомісткістю безпосереднього вирішення розгорнених конфліктів, а також і достатньо високими вимогами до фахівців, які можуть здійснювати психокорекцію і вирішення конфліктів. Набагато доступніше і
«дешевше» у зв'язку з витратами ресурсів і різноманітністю витрат, здійснювати не тільки і не стільки перетворення і вирішення конфліктів, скільки попереджати їх виникнення, тобто застосовувати превентивні психологічні засоби та дії з попередження й запобігання конфліктів.
Виділяється первинна і вторинна профілактика конфліктів.
При цьому обидва види профілактики і попередження конфліктів припускають необхідність як зовнішніх (перш за все, організаційних і управлінських заходів), так і внутрішніх або власне психологічних застережливих заходів.
Первинна психопрофілактика конфліктів припускає перш за все психологічну освіту і розвиток потенційних або реальних учасників.
Повторна психопрофілактика конфліктів припускає безпосередню роботу в групах ризику, напруги, протиборства, в групах з високим потенціалом конфліктності та ескалації конфліктів
[8].


62
В профілактичній роботі по попередженню конфліктів використовуються різноманітні види і методи психотерапії, у тому числі і активні методи типу ігрових психотехнік, тренінгових психотехнологій та аутотренінгів, методи групової психотерапії тощо.
Популяризація психологічних знань в області психології конфліктів і конфлїктології дає представлення людям про те, що конфлікт
- це важко вирішувана суперечність, завжди пов'язана з гострими емоційними переживаннями, викликана зіткненням інтересів, потреб, несумісних мотивів, цілей тощо.
Основні задачі превентивної роботи з запобігання й
попередження конфліктів полягають у:

оволодінні психологічними прийомами
і навиками безконфліктного спілкування;

оволодінні навичками саморегуляції в складних, конфліктних ситуаціях;

оволодінні знаннями, уміннями і навичками розуміння конфликтогенів спілкування та усвідомлення власних конфліктогенів;

оволодінні уміннями перетворення та ескалація конфліктогенів спілкування;

позбавленні від особистісної конфліктності і конфліктних форм і стереотипів поведінки;

навчанні вірній (адекватній, конструктивній) поведінці у складній, дискусійній, передконфліктній або конфліктній ситуації;

оволодінні знаннями і уміннями запобігання деструктивних наслідків конфліктів
[32].
Існують достатньо багато підходів до вироблення технологій безконфліктного спілкування, які складаютьі найважливішу частину профілактичної роботи. Так, в навчанні правильній поведінці людини в дискусійній, передконфліктній та конфліктній ситуації Тимохіна А.В. вважає за доцільне дотримуватися таких психологічних рекомендаційхї[40]
:

Вирішувати проблемне питання в теперішньому часі, не згадуючи минулі образи і конфлікти.

Адекватно сприймати, усвідомлювати і відображати
істоту конфлікту з погляду психологічних механізмів
-
інтересів, потреб, цілей і задач протидіючих сторін. Частіше задавати питання: чи „правильно я вас зрозумів (зрозуміла)", що виключає смислові бар'єри.


63

Відвертість в спілкуванні, прагнення до добро зичливості
і створення клімату взаємної довіри.

Спробувати зрозуміти позицію
іншого
«зсередини», поставивши себе на його місце.

Не говорити образливих, принижуючих гідність особи слів, не клеймити епітетами. Різкість викликає різкість.

Уміти аргументовано виказати свої наміри у разі незадоволення вимог.

Бути готовими подолати самолюбність, амбіції, визнати власну неправоту в тих або інших питаннях і позиціях. В конфлікті завжди винуваті обидві сторони, але на примирення йде той, хто мудріший, сильніший духом.
Одне з найважливіших місць в попередженні конфліктів має оволодіння прийомами і навиками безконфліктного спілкування.
Творчо доповнюючи рекомендації
Д.
Карнегі, виділяються
рекомендації з безконфліктного спілкування
[32]:

Необхідно перестати думати тільки про свою досконалість і бажання. Необхідно спробувати з'ясувати достоїнства іншої людини, щиро визнаючи хороше в ньому. Бажано бути душевними в своєму схваленні і бути щедрим на похвали.

Бажано говорити з людьми про те, що є предметом їх бажань, і показати їм, як цього досягти.


Усміхайтеся! Усмішка збагатила тих, хто її одержує, але не обідняє тих, хто її дає. Вона створює щастя в будинку, атмосферу доброзичливості в справах і служить паролем для друзів.

Для людини звук його імені є найсолодшим і найважливішим звуком в людській мові. Якомога частіше звертайтеся до іншої людини на ім'я! Прагніть запам'ятати імена тих людей, з якими Вас знайомлять.

Будьте хорошими слухачами! Заохочуйте інших розказувати про себе.

Ведіть розмову в колі інтересів Вашого співбесідника.

Говоріть людині про неї саму, і вона слухатиме Вас годинами.

Єдиний спосіб добитися кращого результату в суперечці
- відхилитися від суперечки. Уникайте суперечок!


64

Якщо Ви хочете навчитися схиляти людей до своєї точки зору, і якщо Ви не маєте рації, визнайте це відразу і від щирого серця. Поступившись, отримаєш більше, ніж чекав!

Якщо Ви хочете схилити людей до своєї точки зору, спочатку проявіть дружнє відношення.

Вступаючи в розмову, зробіть акценг на тих питаннях, в яких
Ви згодні із співрозмовником. Далеко йде той, хто м'яко ступає.

Хай Ваш співрозмовник відчує, що ідея належить йому самому. Мудрець, бажаючи бути над людьми, стає нижчим їх, бажаючи бути попереду, стає позаду.

Спробуйте чітко побачити речі з погляду іншої людини.
Бажання розуміти іншу людину породжує співпрацю.

Щоб змінювати людину, не наносити їй образи і не спонукаючи в ньому обурення, починайте з похвали і щирого визнання гідності людини.

Щоб критикувати і не викликати при цьому ненависті, слід звертати увагу на помилки в непрямій формі, але краще всього починати розмову з визнання власних помилок.

У хвилини перемоги надавайте людині можливість "врятувати особистість", тобто вийти з ситуації з гідністю.

Долаючи недоліки інших людей, зробіть так, щоб цей недолік виглядав легко поправним, а справа, якою Ви хочете його захопити, легко здійснимою.

2.Конфліктогени спілкування, їх види та особливості.

Істотним в попередженні і профілактиці конфліктів є визначення закономірностей, по яких вони виникають і розгораються, а знання цих закономірностей дозволяє усунути конфліктні ситуації і, відповідно, конфлікти в «самому зародку».
Так, ряд авторів вважають, що 80% конфліктів виникають крім бажання їх учасників, і головну роль у виникненні конфліктів грають так звані конфліктогени або все, що може сприяти і сприяє конфлікту.
Конфліктогенами

називають слова, дії (або бездіяльність), поведінкові акти або поведінка в цілому ,що може привести до конфлікту. Виділяються наступні різновиди типових конфліктогенів або, як їх ще називають "саботажників" спілкування:

погрози і накази;


65

негативна і необгрунтована критика, зауваження і негативні оцінки;


насмішки, знущання ;

поблажливе відношення і поблажливий тон;

образливі і принижуючі гідність прізвиська і „клички";

слова
-
"боржники";

хвастощі;

безапеляційність і категоричність в думках і висловах

перебивання іншого, підвищення голосу і інші спроби самоутверджуватися за рахунок приниження або знецінення
іншого;

нав'язування порад;

приховування важливої інформації;

порівняння і нав'язування конкурентних стосунків;

допити, що заганяють "в кут" і викликають "відчуття вини";

відмови від розмови або обговорення важливої теми;

різка і неуважна, нічим не мотивована зміна теми
;

заспокоєння запереченням;

порушення етики, у тому числі і ненавмисні
(наприклад,
скористатися чужою думкою без посилань на автора);

жартування;

брехня або ж спроба обману з метою добитися чого
- небудь нечесним шляхом;

перекладання відповідальності на іншу людину; прохання позичити гроші;

будь
- які вияви агресивності і дратівливості;

егоїзм;

маніпулювання ( з метою отримання бажаного тільки для себе і з використанням іншої людини).
Конфліктогени несуть в собі психологічну схильність до ескалації конфліктів і по суті кожний конфліктоген можна віднести до однієї з трьох психологічних першопричин:

прагнення до переваги;

вияв агресивності;

прояв егоїзму.
На конфліктоген звичайно відповідають схожим або більш сильним конфліктогеном. Закономірність ескалації конфліктогенів


66 тісно пов'язана з образами, витиснутими психотравмами дитинства, переживаннями їх, стереотипами з поведінки батьків, прагненням компенсації психологічних програшів, бажанням зняти роздратування, захистивши себе, відповівши образою на образу. При цьому відповідь звичайно не слабкіше, він може сильніше, «із запасом». Таким чином, сила конфліктогенів стрімко зростає.
В таблиці
4.
1 представлені приклади можливих перетворень типових конфліктогенів, які можуть розглядатися як варіанти
«протиотрути» від застосування нових конфліктогенів, ескалації ще більш сильних конфліктогенів і активного розгортання конфлікту
[32].
Таблиця
4.1.
Психологічні перетворення типових конфліктогенів

(приклади протидій конфліктогенам)

Типові
конфліктогени

Перетворювальні
питання
-
протидії

Д
УРЕНЬ
!
(
І ІНШІ ОБРАЗИ
)
Щ
О ВИ ХОТІЛИ Б
?
Я
К
ЦЕ МОЖНА ВИПРАВИТИ
?
Я
МАЮ РАЦІЮ
,
А ТИ
(
АБО
ВОНИ
)
НЕ МАЮТЬ РАЦІЇ
Ч
ИМ
,
ПО ВАШОМУ
,
ВАША
ТОЧКА ЗОРУ ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ВІД
ЇХ ТОЧКИ ЗОРУ
?
Я
НЕ БУДУ
Щ
О МОГЛО Б ДОПОМОГТИ
ВАМ ЗРОБИТИ ЦЕ
?
В
СЕ ШКАРАВЕРТЬ
Я
К
ЗРОБИТИ
ЦЕ
УСПІШНИМ
?
Я
К
ЦЕ
ПОЛІПШИТИ
?
В
ІН
(
ВОНА
)
БЕЗНАДІЙНИЙ
!
Щ
О В ЇХ ПОВЕДІНЦІ НЕ
ПОДОБАЄТЬСЯ ВАМ
?
Я
(
ВОНИ
)
ПОВИНЕН
Ч
И
МОЖЕТЕ
ВИ
(
ВОНИ
)
ВИБРАТИ ТАКУ ДІЮ
?
Д
УЖЕ БАГАТО
/
МАЛО
В
ПОРІВНЯННІ З ЧИМ
?
В
ОНИ ЗАВЖДИ
З
А ЯКИХ ОБСТАВИН ВОНИ
НЕ
РОБЛЯТЬ ЦЬОГО
?
Тому одним з найважливіших правил безконфліктного
спілкування, виступає:

Не вживати конфліктогенів.

Не відповідати конфліктогеном на конфліктоген.

Проявляти емпатію до співбесідника.


67

Робити якомога більше доброзичливих звернень.
Отже, найважливішою умовою профілактики конфліктів є уникнення використовування конфліктогенів у спілкуванні. При цьому важливо пам'ятати, що:

кожен необережний вислів, через ескалацію конфліктів, може привести до конфлікту;

вияв емпатії та пошани до співбесідника запобігає неадекватним і конфліктним реакціям.
Для позбавлення від схильності або внутрішньої потреби до застосування конфліктогенів спілкування, необхідно:

позбавлятися від прагнення до переваги над іншими;

всіляко стримувати агресію пасивними (наприклад, відмова), активними (наприклад, рухлива активність, спортивні заняття, спостереження за спортивними змаганнями, захоплення змаганнями типу полювання, рибалки та ін.) або логічними
(мисленнєвими) способами (раціоналізація та ін.);

прагнути долати руйнувальний егоїзм.
Важливим в становленні у особи умінь і навиків протидії в спілкуванні конфліктогенам і відсутності схильностей до їх продукування і ескалації є розвиток психологічної атракції й позитивного іміджу, які сприяють продуктивному і безконфліктному спілкуванню.

3. Культура спілкування й поведінки як психологічний
чинник психопрофілактики конфліктів.


Під психологічною атракцією розуміється створення психологічної привабливості однієї людини для іншої як ділового партнера.
Атракція особистості як суб'єкта спілкування виникає як результат емоційного ставлення, оцінка якого викликає цілий ряд почуттів і має прояв у вигляді специфічної соціальної установки на
іншу людину як на партнера.
Психотехніки формування атракції як системи психологічних
(вербальних або невербальних) технік і прийомів, містять передавання партнеру з спілкування сигналів, які їм сприймаються
(усвідомлюються або не усвідомлюються), але які мають для нього емоційно позитивне значення. Виникають такі сигнали більшою


68 частиною у сфері підсвідомого, але в значній мірі вони формують позитивне відношення до їх походження, тобто до ініціатора спілкування або відправника сигналів.
У формуванні атракції як психологічної передумови безконфліктної поведінки й становлення партнерства у спілкуванні, суттєвими є
[38]:

установка на діалогічне статусне або позастатусне спілкування;

повага до іншої людини та її прояв (кожна особистість є нашим потенційним партнером);

застосування вербальних і невербальних підтверджень тому, що протилежна сторона
- особистість, що заслуговує на увагу;

звернення до людини на ім'я або на ім'я та по
- батькові;

створення і акцентування позитивних емоцій і ситуацій;

усвідомлення і задоволення потреби самоствердження;;

тяжіння до людини, яка викликає позитивні емоції і визнає в
іншій людині особистість;

установка на позитивне спілкування з метою вирішення питань і вирішення проблем;

використання невербальних (відкритість погляду, постави, доброзичливість жестів та ін.) і вербальних прийомів типу «золотих слів» тощо.
Важливою умовою і передумовою виникнення і ескалації конфліктів, як це наголошується нами, є підвищення психологічної культури особистості, що сприяє
[32]:

запобіганню застосування конфліктогенів у спілкуванні;

самовдосконаленню сфери спілкування і оволодіння культурою спілкування та поведінки;

самовдосконаленню особистості, своєчасній децентрації егоцентризму, позбавлення особистості від агресивності і схильності до маніпулювання, підвищення самооцінки, поваги до себе та до
інших;

підвищенню стресостійкості та формування толерантності до фрустрацій, «імунітету» до ситуативних і «комунальних» конфліктогенів спілкування;

формуванню конструктивної рефлексії конфліктогенів.


69
Конструктивне вирішення конфлікту можливо лише в процесі ефективного спілкування конфліктуючих сторін.
Люди, коли знаходяться е негативних емоційних станах, в напрузі, в підвищено збудливому настрої, не можуть контролювати свій стан, переживання принижень, образ та ін. не дає змогу людям не тільки зрозуміти, але й навіть почути один іншого. Все це є наслідком неконструктивного спілкування, нераціональної і нерозумної поведінки людей.
Під технологіями конструктивного спілкування розуміють такі методи, прийоми і засоби спілкування, які в повній мірі забезпечують взаємне розуміння та емпатію партнерів по спілкуванню та можливих учасників конфліктів
[20].
Особливе місце в змісту технологій ефективного спілкування в конфліктів займають цільові установки учасників конфлікту. Це пов'язано зі суттєвим протиріччя у самому процесі такого спілкування.
З одного боку, учасники відчувають особливу потребу в тому, щоб зрозуміти один одного. З іншого боку, такому взаєморозумінню заважає відсутність довіри між людьми, їх замкненість та похованість від інших, зо зумовлюються самозахистом та побоюванням образ.
Тому для забезпечення конструктивного спілкування в конфлікті насамперед бажано створювати атмосферу взаємної довіри
, сформувати у себе установку на співробітництво.
Вважається, що конкуренція, викликає конкуренцію, замкненість та недоброзичливість
- те ж саме, а довіра та прагнення зрозуміти
іншого найчастіше знаходять таку ж саму позицію у відповідь.
Основний зміст технологій конструктивного спілкування в конфліктній взаємодії зводиться до додержання правил і норм спілкування. Означені правила і норма значній кількості надані у спеціальній літературі, в тому числі
[42]:

Бажано концентрувати увагу на протилежній стороні, за змісті
її повідомлення;

Необхідно уточнювати, чи правильно Ви зрозуміли як загальний міст інформації, а також її окремі складові й деталі;

Бажано надавати іншій стороні у перефразованій формі зміст прийнятої інформації;

У процесі прийому інформації бажано не перебивати того, хто говорить, не давати поради, не нав'язувати рішень, не критикувати, не


70 оцінювати, не відволікатись тощо. Це бажано робити тільки після отримання інформації та її уточнення;

Бажано добиватися, щоб Вас почули та зрозуміли. Зберігайте послідовність надання та отримання інформації. Не впевнившись у точності прийняття інформації іншою стороною, бажано не переходити до нової інформації;

Використовуйте невербальні засоби комунікації: частий контакт очей; кивання головою на підтвердження, розуміння і надання зворотного зв'язку; застосування діалогічних прийомів зворотного зв'язку (див. табл.
4.2) [24].
Таблиця
4.2.
Психологічний зміст невербальних прийомів (жестів, постав)



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал