Імені івана франка




Сторінка3/9
Дата конвертації12.12.2016
Розмір5.05 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9
2.
Основні фази та етапи виникнення і розвитку
конфліктів

(структура конфлікту).

Знання теорій механізмів виникнення конфліктів має велике значення для визначення засобів управління ними. В теорії і практиці психології конфліктів існує три формули виникнення конфліктів, які умовно позначаються як конфлікти «А», «Б», «В». Практичне значення формул конфліктів у тому, що заними можна достатньо швидко аналізувати конфлікти та знаходити шляхи їх подолання
[36].
Структурні елементи конфлікту
:
Розглянемо таку схему конфлікту
«А»


28
Конфліктна ситуація + Інцидент → Конфлікт
(КС+І=К)
Охарактеризуємо суть цих понять.
Конфліктна ситуація

це нагромадження суперечностей, які
містять суттєву причину конфлікту.
Інцидент

це збіг обставин, що є приводом для конфлікту.
Конфлікт

це відкрите протистояння як наслідок взаємовиключних інтересів і позицій.
Існує думка, що вирішити конфлікт —

означає:

• ліквідувати конфліктну ситуацію;
• вичерпати інцидент.
Однак життєвий досвід показує: якщо конфліктну ситуацію з об’єктивних причин подолати неможливо, то слід бути дуже обережним, аби не створити інциденту як попередника конфлікту.
Стрижневу роль у вирішенні конфлікту відіграє правильне формулювання конфліктної ситуації.
Це повинен робити кваліфіковний фахівець, добре обізнаний з причинами конфліктів.
В. А. Шейнов у праці ―Конфлікти в нашому житті та їх вирішення‖ пропонує ―Правила найбільш ефективного вивчення конфліктної ситуації‖. Він вирізняє шість таких правил
[36].
Правило 1. Пам’ятайте, що конфліктна ситуація —
це те, що необхідно долати.
Правило 2. Конфліктна ситуація завжди виникає раніше за конфлікт. Конфлікт виникає одночасно з інцидентом.
Правило 3. Опис конфліктної ситуації повинен підказувати, що робити, як себе поводити в ній.
Правило 4. Ставте перед собою запитання ―чому?‖ і думайте над ним доти, доки зрозумієте першопричину виникнення конфліктної
ситуації.
Правило 5. Сформулюйте конфліктну ситуацію своїми словами,
не повторюючи слів з опису конфлікту.
Правило 6. У формулюванні конфліктної ситуації бажано обходитися мінімумом слів (―стислість —
сестра таланту‖).
Таким чином, конфліктна ситуація —
це діагноз хвороби під назвою ―конфлікт‖. Тільки правильний діагноз допоможе вилікувати таку хворобу.
Конфлікт «Б»
[36].
КГ
1
+КГ
2
+КГ
3
+....+КГ
n
= К,
КГ –
конфліктоген

слова або дії, які призводять до конфлікту.


29
Існує закон ескалації конфліктогенів: кожний наступний конфліктоген сильнійший за попередній. Близько 80% конфліктів виникають за вищезгпдпною формулою.
Правило 1. Не застосовуйте конфлктогени.
Правило 2. Не відповідайте конфліктогеном на конфліктоген.
Конфлікт «В»
[36]
КС
1
+КС
2
+КС
3
+....+КС
n

КС –
конфліктна ситуація.
Розв’язання таких типів конфлікту зводиться до усунення КС.

Аби проаналізувати структуру конфлікту, слід виокремити
основні його складові
[32].
І. Конфліктуючі сторони—
окремі особистості або групи можуть бути замішані у конфлікті, а інші учасники конфлікту —
співчуваючі (з одного або з другого боку), провокатори (підбурювачі), примирювачі, консультанти, невинні.
ІІ. Зона розбіжностей —
предмет, факт, проблема. Її не завжди легко виявити. Нерідко самі учасники конфлікту її чітко не уявляють.
Однак коли вони почнуть конфліктувати, зона розбіжностей розбухає, у ній з’являються нові й нові зони. Коли конфліктологи досягають згоди в якомусь пункті, то зона розбіжностей звужується.
У разі ліквідації всіх розходжень вона зникає, що означає завершення конфлікту.
ІІІ. Уявлення про ситуацію. Кожен з учасників має своє уявлення про конфліктну ситуацію. Конфліктанти бачать справу по
- різному —
це, власне, і створює ґрунт для їхнього зіткнення. Щодо конфлікту це означає: якщо людина вважає конфліктну ситуацію реальною, то це викликає реальні конфліктні наслідки.
ІV. Мотиви. Чому двоє людей уявляють одне й те саме по
- різному? Тут існує багато причин. Вільям Шекспір писав, що кожна людина —
цілий світ у мініатюрі, який ніхто ніколи не зможе пізнати й зрозуміти повністю. У кожної людини складається свій комплекс установок, потреб, інтересів, думок, ідей. Мотиви можуть бути як усвідомленими, так і неусвідомленими. Конфліктолог далеко не завжди може легко зрозуміти мотиви, якими керуються конфліктанти.
Люди нерідко приховують справжні мотиви своєї поведінки, бо самі
їх як слід не розуміють, навіть інколи щиро помиляються. Для конфліктолога важливо розібратися в мотивах, прагненнях


30 конфліктантів, бо інакше складно зрозуміти їхню поведінку, щоб спрямувати хід конфлікту на конструктивне вирішення.
V.
Дії. Коли в конфліктуючих людей є зона розбіжностей, різні
уявлення про ситуацію, яка виникає у зв’язку з існуванням цієї зони,
то, природно, ці люди починають поводитися так, що їхні дії
заходять у суперечність. Дії однієї сторони заважають іншій досягти своєї мети —
тому оцінюються обома як негативні, некоректні. У зіткненні спрямованих один проти одного дій та протидій конфліктолог повинен бачити за видимими проявами конфлікту його невидимі сторони. У цьому полягає його місія.

3.
Ескалація конфлікту та її особливості.

Для прогнозування, оцінювання і визначення раціональних технологій, методів і форм управління конфліктами, необхідно мати уявлення про динаміку їх проходження. Це поняття можна визначити як процес поетапного розвитку конфлікту. Динаміка конфлікту як складного соціального явища знаходить своє відображення у двох поняттях: етапи конфлікту і фази конфлікту.
Тобто ескалація

конфлікту
- це хід розвитку конфлікту за його етапами і фазами.
Етапи конфлікту відображають суттєві моменти, що характеризують його розвиток від появи до вирішення. Ця

структурна
Категорія визначає насамперед методологію процесу управління конфліктами і допомагає знайти оптимальні рішення
[7].
1.
Виникнення і розвиток спірної ситуації. Спірна ситуація створюється суб'єктами соціальної взаємодії і є
передумовою конфлікту.
2.
Сприйняття спірної ситуації як конфліктної хоч би однією
із сторін та емоційне переживання цього факту. Наслідками і зовнішніми проявами подібного сприйняття можуть бути: зміни в настрої, критичні і недоброзичливі висловлювання на адресу опонента, обмеження комунікативних контактів з ним та ін.
3.
Початок відкритої конфліктної взаємодії. Цей етап вира
- жається в активних діях одного з учасників конфлікту, який усвідомив для себе конфліктну ситуацію. Ці дії (заяви, попередження, критичні висловлювання та ін.) спрямовані проти свого опонента. Інший учасник при цьому усвідомлює, що дії спрямовані проти нього і, в сою чергу приймає адекватні дії проти ініціатора конфлікту.


31
4.
Розвиток відкритого конфлікту. На цьому етапі учасники конфлікту відкрито заявляють про свої позиції і висувають свої вимоги.
Разом з тим вони можуть не усвідомлювати особистих інтересів і не розуміти суті і предмету конфлікту.
5.
Розв'язання конфлікту. Залежно від змісту та гостроти конфлікту розв'язати його можна двома основними методами:
1)
педагогічним, або психологічним (бесіда, переконання, роз'яснення, прохання тощо); 2) адміністративним (рішення виконавчих органів, накази, розпорядження тощо). При цьому слід керуватися ситуаційним підходом і підбирати засоби впливу залежно від конкретних обставин.
Наприклад, ефективний лідер, який користується повагою і авторитетом у колективі може знайти підхід до кожного підлеглого через психологічні методи. В умовах частого порушення трудової дисципліни, коли підлеглі неправильно розуміють свої завдання, керівники застосовують метод примушування, який ґрунтується на використанні адміністративних повноважень і знаходить своє відображення у наказах і розпорядженнях
[36].
4.
Фази завершення та усвідомлення конфліктів.

Фази конфлікту безпосередньо пов'язані з його етапами і відображають динаміку конфлікту насамперед з погляду зору реальних можливостей його вирішення. Основні фази конфлікту: 1)
початкова фаза; 2) фаза підйому; 3) пік конфлікту; 4) спад
конфлікту
[36].
Фази конфлікту можуть циклічно повторюватися, наприклад, після фази спаду в першому циклі може початися фаза підйому другого циклу з проходженням фаз піку і спаду. При цьому можливості вирішення конфлікту в наступному циклі звужуються. Цей процес можна зобразити на графіку.

Етапи
і фази конфлікту, пов'язані між собою, тому важливо з'ясувати їх взаємозалежність.
Можливість вирішення конфліктів в організації також залежить від того, на якому етапі знаходиться конфліктне протистояння (таб.1).
Вирішення конфлікту є заключним етапом динаміки конфлікту, тому що суб'єктивне завершення не усуває причину конфлікту, найчастіше підсилює розбіжності, суперечності, розмежовує групу.


32
Останній етап розвитку конфлікту можливий як за рахунок зміни об'єктивної конфліктної ситуації, так і за рахунок перетворення її образів, які є в учасників конфлікту.


Таблиця
2.1.
Співвідношення фаз і етапів конфлікту залежно від


можливості його вирішення

Вирішення конфлікту може бути повним або частковим
[32]:

повне вирішення на об'єктивному рівні за рахунок перетворення об'єктивної конфліктної ситуації.
Наприклад, просторове або соціальне розведення сторін, надання ним дефіцитних ресурсів, відсутність яких привела до конфлікту;

повне вирішення на суб'єктивному рівні за рахунок кардинальної зміни образу конфліктної ситуації;

часткове вирішення на об'єктивному рівні за рахунок зміни об'єктивної конфліктної ситуації у зв'язку з втратою зацікавленості у конфліктних діях;

Фаза
конфлікту


Етап конфлікту


Можливості вирішення
конфлікту,
%
Початкова фаза
1.
Виникнення і розвиток конфліктної ситуації
2.
Усвідомлення конфліктної ситуації
90%
Фаза підйому
3. Початок відкритої кон
- фліктної взаємодії
50%
Пік конфлікту
4. Розвиток відкритого конфлікту
5 %
Фаза спаду
Вирішення конфлікту

20%


33

часткове вирішення на суб'єктивному рівні за рахунок обмеженої, але достатньої
(для тимчасового припинення суперечності) зміни образу конфліктної ситуації.
Нерідко для повного вирішення конфліктів необхідна участь третьої сторони з метою пошуку рішення, яке задовольнить обидві сторони.Третя сторона (арбітри, посередники або медіатори, помічники)
-
індивід або група, зовнішня по відношенню до конфлікту, спеціально підбираються і запрошуються для надання професійної допомоги у досягненні згоди й вирішенні конфлікту.

Питання для повторення і обговорення


1.
Сформулюйте необхідні умови для виникнення конфлікту.
2.
Назвіть основні ознаки конфлікту.
3.
Визначте відмінності понять «конфліктна ситуація» та
«інцидент».
4.
Наведіть приклади управлінських причин виникнення конфлікту.
5.
Наведіть приклади особистісних та психологічних причин виникнення конфлікту.
6.
Наведіть приклади конфліктів до всіх трьох типів «А», «Б»,
«В».


Лекція

3.
Типологія
та
динаміка
конфліктів.
Конфліктність особистості.


План лекції

1.
Класифікації конфліктів.

2.
Внутрішні конфлікти. Міжособистісні

та групові
конфлікти.

3.
Поняття «конфліктність» та його визначення. Передумови
виникнення та розвитку.

4.
Конфліктна особистість та конфліктні типи поведінки.


Основні терміни та поняття: міжособистісний конфлікт,
внутрішньоособистісний
конфлікт,
соціальний
конфлікт,


34
вертикальний і горизонтальний конфлікт, мотиваційний конфлікт,
сімейний конфлікт, конфліктні форми поведінки, конфліктність.


1.
Класифікації конфліктів.

Класифікація конфліктів необхідна для порівняльного вивчення
їхніх істотних ознак, зв'язків, функцій, відносин, рівнів організації і т.д.
Класифікація –
це не тільки приведення в систему понять, що характеризують об'єкт науки. Це одержання нових знань про об'єкт науки, розширення понятійно
- категоріального апарату конфліктології, приведення його в більш повну відповідність об'єктивним законам розвитку конфліктів. Основна задача класифікації –
виявити ті системні ознаки, що вже об'єктивно існують у всій безлічі конфліктів
[7].
Якщо як основу для класифікації вибирати істотні ознаки конфліктів, то вона буде називатися природною.
Такі класифікації мають пізнавальне значення. Якщо в дослідницьких цілях необхідно просто систематизувати конфлікти, то як підставу вибираються ознаки, зручні для цього. Вони можуть бути несуттєвими для самих конфліктів. У цьому випадку класифікація називається штучною.
Важливою характеристикою конфлікту є гострота протидії сторін, що беруть участь у ньому. В західній конфліктології ця характеристика називається інтенсивністю конфлікту.
На цій підставі виділяють конфлікти низької, середньої та високої інтенсивності.
Конфлікт низької інтенсивності протікає у формі суперечки між опонентами. Конфлікт найвищої інтенсивності завершується фізичним знищенням однієї зі сторін.
Американські конфліктологи (Р.Даль, 1978, та ін.) класифікують соціальні конфлікти в суспільстві за кількістю сторін, що беруть участь у конфлікті, та їх наслідками.
Найважливішою особливістю конфлікту є характер потреби людини, за задоволення якої вона бореться. Відповідно до теорії американського психолога А.Маслоу, потреби можна згрупувати, виділивши в них п'ять ієрархічно зв'язаних рівнів.
До них відносяться потреби фізіологічні –
у безпеці та захищеності, соціальні –
потреба в повазі, потреба самовираження та самоактуалізації.
Найважливішою особливістю конфлікту є характер потреби людини, за задоволення якої вона бореться. Відповідно до теорії американського психолога А.Маслоу, потреби можна згрупувати, виділивши в них п'ять ієрархічно зв'язаних рівнів.
До них відносяться


35 потреби фізіологічні –
у безпеці та захищеності, соціальні –
потреба в повазі, потреба самовираження та самоактуалізації.
У випадку незадоволення кожної з цих потреб людина може йти на конфлікт. Виходячи з цього, можна виділити п'ять типів конфліктів.
Якщо використовувати більш узагальнену градацію блокованих потреб і представити їх у вигляді матеріальних, соціальних і духовних, то класифікація конфліктів буде мати вигляд, представлений на рисунку 1[7].








Рисунок 3.1. Типи конфліктів в залежності від потреб

У залежності від сфери життєдіяльності людини, в якій відбуваються конфлікти, їх поділяють на сімейні, побутові, виробничі, трудові, політичні. Однією з істотних ознак конфлікту є характер і особливості сторін, що беруть участь у ньому. Від того, ким представлені конфліктуючі
сторони, вирішальним чином залежить характеристика самого конфлікту. Виходячи з цього, базисна типологія конфліктів представлена на рисунку 2
[7].
Істотною кількісною характеристикою конфліктів, що часто призводить до якісних розходжень, виступає їхня тривалість. У громадському транспорті конфлікт може тривати десятки секунд. А столітня війна між Англією і Францією тривала 116 років. Потім ще 105 років цей територіальний конфлікт завершувався невійськовими способами.
Духовні
Тип конфлікта

Потреби
Об’єкт задоволення потреб
Соціальні
Матеріальні
Ідея, норма, принцип
Конфлікт через
ідеї, норми, принципи
Статус в групі, роль в міжособистісних відносинах
Ресурси
Статусно-рольовий конфлікт
Ресурсний конфлікт


36
Кожен конфлікт має конструктивні і деструктивні функції. В залежності від співвідношення позитивних і негативних елементів у конфлікті їх поділяють на конструктивні, що мають позитивні і негативні наслідки одночасно, і деструктивні.


















Соціальні
Внутріособистісні
Інтропсихічні
Зоосоціальні
Конфлікти за участі людини
Конфлікти
Зооконфлікти
Між середніми соціальними групами
Між малими соціальними групами
Міжособистісні
Між
„потрібно” і
„не потрібно”
Між особистістю і групою
Між великими соціальними групами
Між
„потрібно” і
„потрібно”
Міждержавні
Між „хочу” і
„хочу”
Між „хочу” і
„не можу”
Між „хочу” і
„потрібно”
Між двома тваринами
Між „можу” і
„не можу”
Між коаліціями держав
Між окремими державами
Між групами тварин
Між твариною і групою


37


Рис.
3.2.
Види конфліктів

Розмаїтість конфліктів багато в чому визначається закладеними в них причинно
- мотиваційними зв'язками. З огляду на це,
Н.Гришина в результаті вивчення виробничих конфліктів виділила конфлікти, що виникають як реакція на: перешкоду до досягнення первинних, тобто основних, цілей трудової діяльності; перешкоду до досягнення вторинних, що мають особистий характер, цілей спільної трудової діяльності; поведінку, що не відповідає прийнятим нормам відносин і поведінці людей у спільній трудовій діяльності, не відповідає їхнім очікуванням; особисті конфлікти, що виникають в силу особистих особливостей членів трудового колективу.
Міжособистісні конфлікти в залежності від характеру відносин підлеглих між опонентами можна класифікувати на конфлікти „по вертикалі‖, „по горизонталі‖ і „по діагоналі‖ –
коли опоненти знаходяться у відносинах непрямої підпорядкованост
[7]
і.
Найбільш повну схему видів конфлікту розробив С.Ємельянов
(табл.
3.1.)[7].
Таблиця
3.1.
Класифікація конфліктів за С.Ємельяновим


Основні
класифікації
Види конфліктів
Загальна характеристика
Сфера прояву конфлікту
Економічні

Ідеологічні

Соціально
- побутові

Сімейно
- побутові
В основі лежать економічні протиріччя.
В основі лежать протиріччя в поглядах.
В основі лежать протиріччя соціальної сфери.
В
основі лежать протиріччя сімейних відносин.


38
Суб’єкти конфліктної взаємодії
Внутрішньоособ истісні конфлікти

Міжособистісні конфлікти
Конфлікти
„ осбистість –
група‖

Міжгрупові конфлікти
Зіткнення протилежно направлених мотивів особистості.
Суб’єктами виступають дві особистості.
Суб’єкти: з одного боку особистість, а з іншого –
група.
Суб’єкти: малі соціальні групи.
Предмет конфлікту
Реалістичні конфлікти.
Нереалістичні конфлікти.
Мають чіткий предмет.

Не мають предмету або мають предмет, який є життєво важливим для одного або обох суб’єктів конфлікту.
Ступінь тривалості та напруження конфлікту
„Бурні‖, швидкоплинні конфлікти

Гострі довготривалі конфлікти
Слабковиражені та повільно протікаючі конфлікти
Слабко виражені та швидкоплинні конфлікти

Виникають на основі
індивідуальних психологічних особливостей особистості, відрізняються агресивністю та ворожістю.
Виникають на основі глибоких протиріч.
Пов’язанні з не дуже гострими протиріччями, або пасивністю однієї із сторін.
Пов’язанні з поверховими причинами, мають епізодичний характер.
Соціальні наслідки
Конструктивні конфлікти


Деструктивні
В основі лежать об’єктивні протиріччя.
Сприяють розвитку організації або
іншої соціальної системи.
В основі, як правило, лежать суб’єктивні причини.


39 конфлікти
Створюють соціальне напруження і призводять до руйнування соціальної системи.

Охарактеризовані вище загальні типології не вичерпують все різноманіття можливих класифікацій конфліктів. В основі класифікації може, в принципі, лежати будь
- яка ознака конфлікту.

2.
Внутрішні конфлікти. Міжособистісні та групові
конфлікти.

З. Фрейд визначив внутрішній конфлікт особистості
необхідним виявом руху та динаміки душевного життя. Внутрішньоособистісний конфлікт сприяє розвитку особистості. Однак у зіткненні протилежних сил неможливо однозначно визначити наслідки цього зіткнення. Тому стається й так, що особистість може йти шляхом їх пригнічення. У такому разі замість гармонізації динамічних сил настане розбалансування процесів; особистість може зануритися в безодню душевної боротьби, втягнувши своїх близьких у конфліктні стосунки.
Якщо ж особистість, яка причетна до влади, перебуває у стані внутрішньоособистісного конфлікту, то вона може підштовхнути маси людей до агресивної поведінки (Гітлер, Сталін), знаходячи в цьому джерело задоволення своїх деспотичних амбіцій та погамування своїх страхів. Цього вчить нас історія
[32].
Вихідна система особистості, за З. Фрейдом, така: ―Воно‖ (Id),
―Я‖ (Eho) і ―Над
-
Я‖ (Super
-
Eho). Усі складові керовані різними принципами: ―Воно‖ —
принципом задоволення, ―Я‖ —
принципом реальності, ―Над
-
Я‖ —
принципом належності.
В основі людської поведінки лежать потреби, які неможливо
усунути. Ця теза дуже важлива в системі З. Фрейда. Він обґрунтовано стверджував: потяг неможливо заборонити, його слід визнати і знайти йому відповідну форму задоволення. Інакше людина або захворіє, або розпочне приховане від людського ока ―гріховне життя
[38]
‖.

―Воно‖, за Фрейдом, створене примітивними бажаннями,
інстинктами, біологічними спонуками (потягом). ―Хочу, й край!‖ —
таке гасло застосовує Фрейд для ―Воно‖, а саме:

прагнення до негайного задоволення;

неготовність до врахування як внутрішніх, так і зовнішніх чинників;


40

нездатність передбачати наслідки своїх вчинків тощо.
Проте доречно зауважити, що в дитинстві ―Воно‖ виявляється як святість, бо дитині все, як правило, вдається.
Вченим було розроблено механізми захисту під час внутрішньоособистісного конфлікту: сублімація, заміщення, витіснення, регресія, проекція, раціоналізація, реактивна освіта, ідентифікація, фіксація поведінки
[38].
Як зазначає Л.І.Божович, довготривалі внутрішні конфлікти можуть затримувати розвиток особистості.
Знаючи причини і чинники, які сприяють виникненню внутрішніх конфліктів, особливості їх переживання, можливо обґрунтувати умови їх попередження й подолання.
Серед умов попередження внутрішніх конфліктів виділяються наступні
[32]:

бажано приймати складні життєві ситуації як сутність буття;

доцільно формувати життєві цінності й дотримуватися
їх;

необхідно бути гнучким та адаптивним;

поступаючись в незначному, не бажано перетворювати це у систему;

треба сподіватися на найкращий розвиток подій, та взагалі базуватися на позитивному світосприйнятті та оптимістичному ставленні до життєвих ситуацій, що є важливою умовою і показником психічного здоров'я людини;

необхідно не стільки прагнути до задоволення всіх своїх потреб, а зменшити їх;

в боротьбі проти появи внутрішніх конфліктів і переживань
- вміння володіти своїми емоціями та психічними станами;

розвиток вольових якостей та умінь довільної саморегуляції;

доцільно постійно уточнювати та коректувати для себе
ієрархію ролей;

бажано прагнути до високого рівня розвитку особистісної зрілості;

необхідно прагнути до того, щоб оцінка власного Я відповідала дійсному
Я, тобто бажано забезпечувати адекватність самооцінки;


41

доцільно не накопичувати проблеми і негативні переживання;

не бажано прагнути реалізовувати все водночас, а створювати пріоритети в реалізованих програмах і завданнях доцільно не брехати, навіть в незначних питаннях, тому що брехня може створювати внутрішні проблеми, неприємні ситуації у спілкуванні, які викликають переживання та актуалізацію почуття провини;

якщо вдача змінює Вам, не панікуйте і не дратуйте себе зайвими переживаннями тощо.
Особистості, які переживають внутрішній конфлікт, своєю поведінкою, відношеннями і стосунками провокують виникнення
інших конфліктів.
Саме тому для вирішення внутрішніх конфліктів важливо
[7]:

по
- перше, встановити факт самого внутрішнього конфлікту;

по
- друге, визначити тип конфлікту та його причину;

по
- третє, застосувати відповідний та конструктивний в даному випадку засіб вирішення або вирішення конфліктної ситуації. При цьому надзвичайно важливо пам'ятати, що найчастіше для вирішення конфліктних конфліктів їх носії потребують психологічної, а найчастіше й психотерапевтичної допомоги.
Порушення внутрішньої гармонії "Я
- концепції" веде до виникнення і розвитку внутрішнього конфлікту. Останній, як було показано вище, виникає в результаті незадоволення потреб, випробування труднощів при їх реалізації.
У відповідності з означеним підходом виділяються способи подолання внутрішніх конфліктів
[32]:
1.
Відкриті способи подолання внутрішніх конфліктів, що припускають:

ухвалення рішення особистістю;

припинення коливань і сумнівів;

зосередження на вирішенні проблеми.
2.
Латентні або приховані способи подолання внутрішніх конфліктів,що припускають:

істерію, симуляцію страждання;


42

сублімацію
- переклад психічної енергії в інші області діяльності;

компенсацію
- відшкодування втраченого шляхом отримання інших цілей і результатів;

відхід від дійсності
- занурення у мрії, фантазії, роздуми;

номадизм
- зміна місця проживання, роботи, сімейного стану;

неврастенію;

раціоналізацію
- самовиправдання за допомогою логічних міркувань, цілеспрямованого відбору фактів, аргументів;


ідеалізацію
- абстрагування
- відрив від реальності;

регресію
- придушення відчуттів, устремлінь, бажань
- звернення до примітивних форм поведінки, відхід від відповідальності;

ейфорію
- показні веселощі, радісний і задоволений стан;

проекцію
- прагнення звільнитися від негативних якостей шляхом приписування їх іншому;

диференціацію
- уявний розподіл висловлених думок від їх автора або опонента.

Знання психологічних проблем виникнення і подолання внутрішніх конфліктів
- неодмінна умова подальшого освоєння навиків спілкування, регулювання і вирішення конфліктних ситуацій в міжособистісному і особистісно
- груповому спілкуванні.

Міжособистісні конфлікти
Міжособистісний конфлікт
окремий випадок взаємодії людей у процесі їхнього спілкування та спільної діяльності. Найбільш очевидні вияви міжособистісних конфліктів —
через взаємні звинувачення, суперечки, нападки та захист.
[36]
У кожному міжособистісному конфлікті є два або кілька учасників і певна ситуація їхньої взаємодії.
Міжособистісні конфлікти мають деякі
специфічні відмінності, що відрізняють їх від інших конфліктів, а саме:


43

у міжособистісних конфліктах протидія людей відбувається безпосередньо, тут і тепер, на основі зіткнення їх власних мотивів. Суперники зіткаються обличчям до обличчя;

у міжособистісних конфліктах має прояв увесь спектр відомих причин, загальних і частковий об'єктивних і суб'єктивних;

міжособистісні конфлікти для суб'єктів конфліктної взаємодії є своєрідним "полігоном" перевірки характерів, темпераментів, проявом здібностей, волі, інтелекту та інших
індивідуально
- психологічних особливостей;

міжособистісні конфлікти відрізняються високою емоційністю та обіймають практично всі сторони стосунків між конфліктуючими суб'єктами;

міжособистісні конфлікти стосуються інтересів не тільки конфліктуючих, але і тих, з ким вони безпосередньо пов'язані різноманітними міжособистісними стосунками та зв'язками.
Міжособистісний конфлікт можна охарактеризувати, виходячи із предмету суперечки, зіткнення; того, хто в ньому бере участь; того,
де відбувається; методів його залагоджування.
У будь
- якому міжособистісному конфлікті існують, як мінімум, два учасники або конфліктуючі сторони, визначена конкретна ситуація
їх конфліктної взаємодії, в якій відбувається
інцидент/інциденти, розвиваються їх наслідки.
Міжособистісні конфлікти відрізняються специфікою і значною кількістю видів, що виділяються за різними класифікаціями (таб.
3.2)[32].
Таблиця
3.2.
Типологія класифікацій та види міжособистісних
конфліктів



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал