Імені івана франка




Сторінка2/9
Дата конвертації12.12.2016
Розмір5.05 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9
Група методів

Конкретні методи

І Методи вивчення та оцінки особистості

Спостереження
Опитування
Тестування

ІІ Методи вивчення та оцінки соціально
- психологічних явищ у групах

Спостереження
Опитування
Соціометричний метод

ІІІ
Методи діагностики та аналізу конфлікту

Спостереження
Опитування
Аналіз результатів діяльності
Метод експертного
інтерв’ю

ІV
Методи керування конфліктами
Структурні методи
Метод картографії

Методи конфліктологічних досліджень
Розглянемо деякі з методів, що використовуються у конфліктології.
Системний метод. Системність вивчення будь
- якої проблеми передбачає порівняно цілісне її вивчення, проте складність застосування системного підходу до вивчення конфліктів полягає зокрема в тому, що сам об’єкт дослідження не є системою в точному розумінні цього слова; нині методичний апарат ще не є самодостатнім.
Емпіричний підхід. Для розв’язання конфліктів важливо забезпечити оптимальне співвідношення емпіричного і теоретичного компонентів пізнання при їх вивченні.
Ситуативний підхід. Передбачає вибір як одиниці аналізу конфліктної взаємодії конфліктної ситуації, що має певні часові та


17 просторові межі, а також ґрунтовний набір змістових характеристик конфлікту. Він є описовою, динамічною моделлю конфлікту.
Статистичний метод. Сприяє вивченню багатьох випадків і дає змогу завдяки отриманим статистичним даним встановити закономірності, взаємозалежності, допомагає зробити узагальнення.
Метод експертних оцінок. Застосовується для прогнозування розвитку тих чи інших явищ. Конфліктологи використовують його для прогнозування конфліктів, оцінювання рівнів латентних конфліктів.
Основою якісної та кількісної оцінки об’єктивних і суб’єктивних факторів, які впливають на конфлікт, стає думка спеціалістів, що спирається на їхній професійний науковий та практичний досвід.
Важливо в цьому контексті сформулювати питання, правильно підібрати експертів, організувати їхню роботу.
Метод ―картографії конфлікту‖. Суть методу полягає у послідовному заповненні ―карти‖ конфлікту, розділеної на кілька секторів (залежно від кількості учасників конфлікту). У центр її заноситься основна проблема, а в розділи —
інформація про учасників конфлікту та їхню мету в ньому.
Комп’ютерний контент
-
аналіз. Так званий комп’ютерний контент
- аналіз (ККА) текстів засобів масової комунікації —
один із методів відстежування моделей соціальної реальності, які транслюються масовими інформаційними та пропагандистськими джерелами. Ці результати можна використати як вихідну базу даних чи додатковий аналітичний матеріал у процесі прийняття рішень.
Метод ККА досить швидко входить у сучасну практику.
Примирні та арбітражні процедури. Використовуються з метою розв’язання конфліктів на різних соціальних рівнях. Вони допомагають мирно врегульовувати складні трудові конфлікти, що зайшли в глухий кут. У такому разі аналіз конфліктів здійснюють незалежні організації. Наприклад, в Україні такою організацією є
Національна служба посередництва і примирення. Завданням незалежної організації є вивчення ситуації та запропонування проекту вирішення конфліктів. Якщо ж сторони не доходять згоди, то незалежна організація виносить свій вердикт, обов’язковий для конфліктуючих сторін.
Соціометрія. Цей метод прийшов у вітчизняну науку із зарубіжної соціології та соціальної психології. Сам термін
―соціометрія‖ походить від латинської
socius
(співучасник) і
metrum


18
(вимірювання).
Соціометричне вимірювання у конфліктології передбачає вивчення емоційно
- психологічних зв’язків між людьми.
На думку винахідника цього методу американського вченогоДж.
Морено, соціометричний метод являє собою систему технічнихзасобів
і процедур для аналізу соціально
- емоційних зв’язків індивіда з членами тієї групи, де він живе і працює.
Соціальне макросередовище (система суспільних відносин) є об’єктивною основою для виникнення тих та інших взаємин особистості з людьми в групі. Мікросередовище посідає проміжне становище у відносинах особи й суспільства, воно ніколи не є пасивним, посилюючи або ж знижуючи вплив суспільства на особу. За допомогою соціометричних досліджень можна отримати зріз динаміки внутрішніх взаємин у групі, дати конкретну кількісну оцінку внутрішньогрупових і міжгрупових процесів спілкування, виявити характер психологічних взаємин, наявність лідерства, угруповань, конфліктних ситуацій. Важливим позитивом цього методу є простота й швидкість процедури дослідження.
Вимоги до методів конфліктологічного дослідження

Об’єктивність
висновки повинні бути зроблені на достовірних даних, а не на припущеннях чи уявленні.
Валідність
можливість повноти дослідження.
Надійність
отримання однозначних результатів при багаторазовому контролі.
Специфічність
відповідність певної методики тільки тому фактові, процесу чи проблемі, які вивчаються.
Економічність
розв’язання цієї проблеми з найменшими витратами часу, засобів, зусиль тощо.
Використання конкретних методик для вивчення різних видів конфлікту
[7]:


Оцінка внутрішньоособистісної конфліктності людини:

1.
ДМС Т.Лірі (діагностика міжособистісних стосунків);
2.
Діагностика ЦО М.Рокича;
3.
Шкала депресії;
4.
Методика К.Томаса на визначення стилю поведінки в конфліктній ситуації;
5.
Методика А.І. Шипілова на визначення рівня внутрішньо особистісної конфліктності.


Оцінка міжособистісної конфліктності людини:


19 1.
Опитувальник А.Бассса і А.Дарки на визначення рівня агресивної поведінки у фруструючих ситуаціях;
2.
Методика Т.Лірі на вивчення взаємостосунків у малих групах;
3.
Особистісний опитувальник Г.Айзенка;
4. 16- ти факторний особистісний опитувальник Р.Кеттелла;
5.
МетодикаЧ.Спілберга для діагностики тривожності особистості;
6.
Методика «
Q- сортування»;
7.
Опитувальник К.Томаса;

Оцінка конфліктних взаємостосунків у групах:

1.
Модульний соціотест міжособистісних конфліктів
А.Я.Анцупова;
2.
Кольоровий тест відносин Люшера;
3.
Методики «Дитячий малюнок «Моя сім’я»»;
4.
Методика
«Міжособистісний сімейний конфлікт»
В.П.Лєвкович;
5.
Методика «включеного конфлікту» Ю.В.Баскіної.

2.
Визначення конфлікту та його психологічний зміст.

Аналіз сучасних досліджень дозволяє розглядати конфлікт як рушійну силу розвитку особистості, як результат взаємодії суб’єктивних і об’єктивних детермінант (О.Ф.Бондаренко, Ф.М.Бородкін, Ф.Є.Василюк,
Н.В.Грішина, Р.Дарендорф, М.Дойч, О.О.Єршов, А.Т.Ішмуратов,
Л.М.Карамушка, Л.Козер, І.Н.Коряк, К.Левін, Г.В.Ложкін, Е.Мейо,
Т.Парсонс, Л.О.Петровська, М.І.Пірен, К.К.Платонов, Н.І.Пов’якель,
К.Хорні, З.Фройд) та засвідчує необхідність більш детального розгляду власне проблеми конфлікту, конфліктних форм поведінки, їх психологічної сутності та умов детермінації
[1,7,8,20,25,32,36,37,38,42].
Перш за все розглянемо такі поняття, як ―конфлікт‖

Аналіз спеціальної літератури, дає підстави стверджувати, що на сьогоднішній день існує декілька підходів до визначення поняття
―конфлікт‖, які відображені в таблиці
1.2.
Сучасна психологічна наука розрізняє чотири ключові поняття, які описують психологічний контекст виникнення конфліктів, перш за все, як критичних ситуацій.

До критичних ситуацій відносять :стрес, фрустрація, криза і конфлікт. Визначити чітку межу між даними поняттями досить складно.



20

Таблиця
1.2
Підходи до визначення конфлікту

(за матеріалами узагальнення літературних джерел)

Термін

Визначення

Автор



К
О
Н
Ф
Л
І
К
Т
(від лат. с onflictus

зіткнення) –
зіткнення різноспрямованих сил
(інтересів,цінностей, поглядів, позицій, думок) суб’єктів взаємодії.
Г.В.Ложкін,
Н.І.Пов’якель.
суперечність, яка важко вирішується і пов’язана з гострими емоційними переживаннями.
К.К.Платонов.
конфліктна ситуація плюс
інцидент.
В.А.Шейнов.
це суперечність, яка виникає між людьми у зв’язку з вирішенням тих або
інших питань соціального й особистого життя
В.М.Нагаєв.
прагнення однієї сторони утвердити свою позицію, а
інша сторона протестує проти неправильної оцінки
її діяльності
А.Я.Анцупов.

Стрес

неспецифічна реакція організму на ситуацію, яка вимагає більшої або меншої функціональної перебудови організму, відповідного пристосування. Важливо мати на увазі, що будь
- яка нова життєва ситуація викликає стрес, але далеко не кожна з них буває критичною. Критичні стани викликає дистрес, який переживається як горе, нещастя, виснаження сил і супроводжується порушенням пристосування, контролю, перешкоджає самоактуалізації.
Фрустрація
-
визначається як стан, викликаний двома моментами: наявністю сильної мотивованості досягти ціль
(задовольнити потребу) і перепони, перешкоджаючій цьому досягненню. Перешкодами на шляху до досягнення мети можуть виявитися причини різного характеру: фізичного, біологічного, психологічного, соціокультурного. З погляду порушень у сфері поведінки, фрустрація може виявлятися на двох рівнях: як втрата


21 вольового контролю або ж як зниження ступеня обумовленості свідомості адекватною мотивацією.
Проте далеко не кожен стан фрустрації та емоційної напруги призводить до конфлікту.
Криза –
характеризує стан, породжуваний перед індивідом проблемою, що виникла і, яку він не може уникнути та вирішити в короткий час.
Розрізняють два типи криз залежно від того, яку можливість вони залишають для людини в реалізації подальшого життя. Криза першого типу є серйозним потрясінням, що зберігає певний шанс виходу на колишній рівень життя. Ситуація другого типу

власне криза –
перекреслює життєві цілі, що є, плпни, залишаючи у якості єдиного виходу з положення модифікацію самої особистості та
її значення життя.
Конфлікт як вид критичних ситуацій, таким чином є і одним з типових видів критичних ситуацій, і, одночасно, є тісно пов’язаний з кожною з них. Конфлікти завжди пов’язанні з стресом, і практично завжди виявляється фрусторованість, незадоволеність, стресовість і критичність певного періоду або ситуації в житті людини. Конфлікти виступають одночасно і як причини, і як предмет,і, нарешті, як наслідок (як в позитивному, так і в негативному плані
) різних критичних ситуацій в житті людини [32].
3.
Функції конфліктів. Позитивна та негативна сторона
конфліктів
.
Конфліктологія, як і будь
- яка інша наука, виконує в суспільстві певні функції (від лат.
functio

здійснення). Основні з них такі
[38]:

інформаційна;

гносеологічна (пізнавальна);

прогностична;

виховна;

практично
- рекомендаційна;

ідеологічна та ін.
Функції конфліктів у суспільстві вивчалися завжди. Нині їх досліджують науковці
- теоретики, практики
- конфліктологи й медіатори, бо життя динамічне й розмаїте.
Конфліктологи дійшли висновку, що правомірно виокремлювати дві функції будь
- якого типу конфліктів: позитивну (конструктивну) і негативну (деструктивну).


22
Конфлікт —

джерело розвитку. Це найпозитивніша його функція. Вона набирає форми кризи й стимулює зміни в суспільстві, концептуально її осмислив Еріксон. Окрім того, існує чимало інших концепцій, які ми наводимо далі, враховуючи також і ваші власні роздуми, бо в процесі праці зустрічається безліч різновидів конфліктних ситуацій.
Конфлікт —

сигнал до змін. Осмислюючи типи критичних ситуацій, Ф. Е. Василюк підкреслює позитивну роль, ―потребу‖ внутрішніх конфліктів для життя: ― Вони сигналізують про об’єктивні суперечності життєвих стосунків і дають змогу вирішити їх або ж довести до реального зіткнення, що може закінчитися згубно для особистостей‖. Аналогічну сигнальну функцію конфлікти виконують і в міжособистісних стосунках.
Конфлікт
можливість зближення
Інколи бувають проблемні ситуації, які можуть зближувати людей. Соціологи чиказької школи стверджували, що ―конфлікт —
це можливість розмовляти відверто‖, коли особистості, поспілкувавшись, мають порозумітися.
Конфлікт


це
можливість
розрядки
напруження,
―оздоровлення‖

відносин. Досить активно використовується в педагогічній практиці.А. С. Макаренко рекомендує вирішувати його методом ―вибуху‖. Вибухом він називав доведення конфлікту до останньої межі, до такого стану, коли немає можливості для будь
- якої тяжби між особистістю й суспільством, коли ребром поставлено питання —
бути членом суспільства чи вийти з нього.
Позитивні функції конфліктів
[32]
До позитивних функцій конфліктів слід зарахувати дієво
- впливові заходи на особистісно
- суспільні відносини:

конфлікт не дає системі відносин, що склалася, закостеніти, він штовхає її до змін і розвитку, відкриває шлях до інновацій, здатних удосконалити суспільні відносини;

відіграє інформаційно
- пізнавальну роль, у процесі конфлікту учасники краще пізнають один одного;

конфлікт сприяє структуруванню соціальних груп, групуванню однодумців;

конфлікт знижує ―синдром покірності‖, стимулює активність людей;


23

конфлікт стимулює розвиток особистості, виховує у людей почуття відповідальності, допомагає їм усвідомлювати свою значущість;

у процесі виникнення критичних ситуацій виявляються непомітні
до того чесноти та недоліки людей за їхніми моральними якостями (принциповість, професіоналізм, стійкість, лідерство);

розв’язання конфлікту знімає напруження;

конфлікт виконує також діагностичну функцію тощо.
Негативні функції конфліктів
[32]
До негативних функцій конфліктів належать:

погіршення мікроклімату в колективі, зниження продуктивності праці, відволікання частини людей для вирішення конфлікту
(створення для них дискомфорту, витрати на невідпрацьовані за виробничим планом години);

неадекватне сприйняття та непорозуміння один з одним конфліктних сторін;

послаблення співробітництва між конфліктними сторонами у процесі конфлікту й після нього;

конфронтаційні прояви в стосунках, які спрямовані більше на перемогу, ніж на розв’язання проблеми для обох сторін;

моральні та матеріальні витрати на вирішення конфлікту тощо.
Таким чином, конфлікти відвграють важливу роль в житті окремої людини, сім’ї, колективу, держави, суспільства і людства в цілому. Для того, щоб правильно поводити себе в конфліктах, особистість повинна знати закономірності їх виникнення, розвитку та вирішення. Конфліктологія може зберегти здоров’я, благополуччя і навіть життя багатьом людям, які несуть великі втрати в результаті деструктивних наслідків внутрішньо особистісних і соціальних конфліктів.

Питання для повторення і обговорення

1.
Дайте визначення конфлікту.
2.
Коли виникла конфліктології як відносно самостійна наука?
3.
Дайте визначення предмету психології конфлікту.
4.
Перерахуйте методи психології конфлікту.
5.
Назвіть прізвища вчених, з якими пов’язано становлення психологіх конфлікту, як самостійної науки.


24


Лекція

2. Причини та особистісні передумови виникнення
конфліктів. Структура конфліктів.


План лекції

1.
Фактори виникнення та ескалації конфліктів.

2.
Основні фази та етапи виникнення і розвитку конфліктів
(структура конфлікту).

3.
Ескалація конфлікту та її особливості.

4.
Фази завершення та усвідомлення конфліктів.


Основні терміни та поняття: суб’єктивні причини, об'єктивні,
управлінські, психологічні і особистісні причини конфліктів,

конфліктна ситуація, інцидент, сторони конфлікту, предмет
конфлікту, мотиви конфлікту, ескалація.


1.Фактори виникнення та ескалації конфліктів.

Виникнення і розвиток конфліктів обумовлений дією чотирьох груп факторів і причин: об'єктивних, управлінських, психологічних і особистісних.
Перші дві групи факторів носять в основному об'єктивний характер, третя і четверта –
головним чином суб'єктивний.
Розуміння об'єктивно
- суб'єктивного характеру причин конфліктів виявиться досить корисним надалі при визначенні способів
їхнього попередження, виробленні оптимальної стратегії поведінки людей у типових конфліктах. До числа об'єктивних причин конфліктів можна віднести головним чином ті обставини соціальної взаємодії людей, що привели до зіткнення їхніх інтересів, думок, установок і т.д.
Об'єктивні причини призводять до створення передконфликтної обставини –
об'єктивного компонента передконфліктної ситуації.
Суб’єктивні причини конфліктів в основному пов'язані з тими
індивідуально
- психологічними особливостями опонентів, які призводять до того, що вони вибирають саме конфліктний, а не який
- небудь інший спосіб вирішення об'єктивного протиріччя, що створилося. Людина не йде на компромісне рішення проблеми, не поступається, не уникає конфлікту, не намагається разом з опонентом взаємовигідно вирішити виникле протиріччя, а вибирає стратегію


25 протидії. Практично в будь
- якій передконфліктній ситуації є можливість вибору конфліктного або одного з неконфліктних способів
її дозволу. Причини, у силу дії яких людина вибирає конфлікт, у контексті сказаного вище носять головним чином суб'єктивний характер
[7].
При короткому розгляді характеру зв'язків між об'єктивними і суб'єктивними причинами конфліктів можна відзначити наступне. По
- перше, жорсткий поділ об'єктивних і суб'єктивних причин конфліктів, а тим більше їхнє протиставлення, очевидно, неправомірне. Будь
- яка об'єктивна причина відіграє свою роль у виникненні конкретної конфліктної ситуації, у тому числі через дію суб'єктивних факторів.
Таким чином, в основі, здавалося б, чисто суб'єктивної причини конфлікту може в кінцевому рахунку лежати об'єктивний фактор.
По
- друге, мабуть, немає жодного конфлікту, який в тій чи іншій мірі не був би обумовлений, крім суб'єктивних, і об'єктивними причинами. У будь
- якому міжособистісному конфлікті завжди ту або
іншу роль відіграє суб'єктивний фактор. Якщо людина суб'єктивно не прийме рішення про початок конфліктної протидії, конфлікту не буде.
Тому практично у будь
- якому конфлікті існує комплекс об’єктивно
- суб’єктивних причин.
Організаційно
- управлінські причини конфліктів пов’язанні з створенням та функціонуванням організацій, колективів, груп. Їх поділяють на наступні види
[32]:

структурно
- організаційні;

функціонально
- організаційні;

особистісно
- функціональні;

ситуативно
- управлінські.
Існують різні точки зору щодо ролі соціально
- психологічних причин у виникненні конфліктів. Одна з них полягає в тому, що „ ... конфлікт обумовлений в першу чергу об'єктивними соціально
- економічними детермінантами. Разом з тим очевидна, з одного боку, присутність вторинних соціально
- психологічних аспектів, сторін у будь
- якому конфлікті, а з іншого боку –
наявність особистого класу конфліктів, породжуваних соціально
- психологічними факторами‖
До числа соціально
- психологічних відносяться ті причини конфліктів, що зубумовлені безпосередньою взаємодією людей, фактором їхнього включення в соціальні групи. До цього типу конфліктів належать
[7]:


26

втрата і викривлення інформації в процесі міжособистісної і міжгрупової комунікації;

розбалансована рольова взаємодія людей;

вибір різних способів оцінки результатів діяльності;

різний підхід до оцінки одних і тих самих складних подій;

внутрішньогруповий фаворитизм;

змагання та конкуренція;

обмежена здатність до децентрації;

психологічна несумісність та ін.
Чіткі межі між чотирма групами причин конфліктів поки не визначені. Не існує конкретного розмежування між соціально
- психологічними й організаційно
- управлінськими причинами, з одного боку, а також між соціально
- психологічними причинами й особистісними–
з іншого.
Особистісні причини конфліктів пов’язані, перш за все, з
індивідуально
- психологічними особливостями їх учасників. Вони обумовлені специфікою процесів, які відбуваються в психіці людини в процесі її взаємодії з іншими людьми та оточуючим середовищем.
Основними особистісними причинами конфлікту виступають
[7]:

суб’єктивна оцінка поведінки партнера як непристойної;

недостатня соціально
- психологічна компетентність;

низька стійкість до конфліктів;

слабкий розвиток емпатії;

неадекватний рівень домагань;

холеричний тип темпераменту;

акцентуації характеру та ін.
В конфлікти з оточуючими вступають, перш за все, люди з негнучким, ригідним характером, ті, хто не може переносити поведінку, яка протилежна до їх принципів і ціннісних критеріїв. Як правило, такі люди інертні, повільно звикають до нової обстановки, мало спілкуються, вкрай егоцентричні і не признають компромісів
[32].
Встановлено, що емпатійні люди, які вміють враховувати думку
інших, привітливі, оптимістичні, сердечні, емоційні менше вступають в конфлікти. І навпаки, люди з низькою емпатійністю жорстокі, егоїстичні, легко вступають в конфлікт.
Ще однією причиною конфліктних форм поведінки може бути стійке прагнення завоювати визнання та повагу оточуючих, зайняти


27 більш престижне і впливовіше місце в групі. Така людина вважає себе головною у всьому, зазвичай не рахується з іншими.
Виникненню конфліктних форм поведінки може сприяти також нездатність усвідомити багато чисельність і непередбачуваність соціальних ситуацій. В цьому випадку людина не вміє зважувати можливі варіанти поведінки. Їй не подобається збирати додаткові відомості, аналізувати їх, замість цього вона швидко повідомляє своє рішення.
Сприятливим підґрунтям для виникненні конфліктної поведінки виникає також тоді, коли загальне уявлення людини про те, якою вона повинна бути (ідеальний образ), не співпадає з його дійсною самооцінкою. Недостатня адаптивність та проникливість під час спілкування безпосередньо пов’язані з низькою самооцінкою, для компенсації якої і створюється зверхідеальний образ. Особистість намагається привести себе у відповідність до створеного образу, розглядає власні недоліки як „помічників‖. Це не важко зробити, оскільки одні і ті ж якості можна трактувати по
- різному (агресивність, наприклад, приймати за силу). В подальшому така людина може стати негнучкою у спілкуванні, тому що у неї вже не залишається часу і енергії для самопізнання і вибору необхідної манери поведінки
[32].
Коли самооцінка з самого початку є завищеною, знову виникають конфлікти, тому що в першу чергу цьому будуть противитись близькі люди, потім можуть з’явитися розходження з реальними можливостями.
Об’єктивна і адекватна самооцінка –
важлива умова не лише успішних і конструктивних людських взаємостосунків, але і працездатності, душевного спокою особистості і сприятливої психологічної атмосфери.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал