Імені данила галицького



Сторінка20/20
Дата конвертації25.12.2016
Розмір3.56 Mb.
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20
Тема практичного заняття №97

ПОКУСИ, ВЖАЛЕННЯ

Навчальна мета заняття: вдосконалити та поглибити знання, вміння та практичні навички слухачів, сформувати у лікарів-інтернів сучасне уявлення про принципи та методи невідкладної допомоги при покусах та вжаленнях, активізувати самостійну навчальну роботу слухачів над монографіями, підручниками, посібниками.

Професійно орієнтована мета: підкреслити значення проблеми для подальшої професійної діяльності слухачів, навчити лікарів-інтернів проводити невідкладну допомогу при покусах і вжаленнях відповідно до сучасних вимог та принципів.

Навчальні питання:

  1. Покуси тварин. Можливі ускладнення, невідкладна допомога.

  2. Покуси павуків. Можливі ускладнення, невідкладна допомога.

  3. Покуси скорпіонів. Можливі ускладнення, невідкладна допомога.

  4. Покуси комарів, москітів, бджіл, ос. Можливі ускладнення, невідкладна допомога.

  5. Покуси кліщів, невідкладна допомога. Клінічна картина кліщового енцефаліту.

  6. Покуси зій. Клінічна картина отруєння зміїною отрутою. Можливі ускладнення, невідкладна допомога.

Короткий зміст заняття

При всіх покусах постраждалим за показами необхідно проводити профілактику правця та специфічну профілактику.



Покуси тварин. При покусах тварини інфікують рану, що може викликати запалення та нагноєння. Деколи дикі тварини, а також домашні (собаки, коти), захворівши на сказ, кусають людей. У цих випадках в рану разом зі слиною потрапляють збудники сказу. Слід пам'ятати, шо інфіковані тварини можуть певний час не мати ознак захворювання, але становити небезпеку для людей. В разі покусу твариною слід зупинити кровотечу, накласти асептичну пов'язку, при великій рані – іммобілізувати кінцівку, провести знеболення та терміново скерувати в стаціонар. Якщо немає можливості дослідити, що тварина, яка вкусила постраждалого, здорова (є паспорт, проведені щеплення), необхідно провести щеплення проти сказу. Лікар проводить первинну хівурчічну обробку рани, призначає лікування.

Покуси комах. Один з самих небезпечних павуків – каракурт. Ці павуки зустрічаються на півдні України, деколи можуть заповзати у житло. Каракурт не жалить, а кусає. Сам покус особливого болю не викликає, але при всмоктуванні отрути розвивається клінічна картина, яка включає загальні симптоми інтоксикації та значний больовий синдром (особливо виражений в кінцівках та попереку), пацієнт втрачає свідомість. При наданні необхідної допомоги та лікуванні виздоровлення настає через 14-29 днів. Необхідно на місці події терміново припекти рану полум'ям сірника (температура достатня для руйнування отрути), та, наклавши асептичну пов'язку, терміново госпіталізувати постраждалого. Пацієнту показане введення протикаракуртної сироватки, симптоматична терапія. Скорпіон на людину не нападає, якщо його випадково притиснути чи зачепити, б'є жалом. На місці покусу з'являється набряк та біль. Деколи у пацієнта розвивається різка загальна слабість, головокружіння, сльозотеча, деколи – судоми. Слід накласти асептичну пов'язку, компрес з льодом. Пацієнт госпіталізується для проведення дезінтоксикаційної та симптоматичної терапії. Поодинокі покуси комарів, москітів та деяких інших комах не є небезпечними. При множинних покусах дрібних комах, при особливій чутливості людей до покусів, можлива поява алергічних реакцій, навіть до розвитку анафілактичного шоку. Якщо вжалила бджола чи оса, треба обережно видалити жало, змазати рану йодною настоянкою. Якщо розвинувся невеликий набряк, застосувати компрес з гіпертонічним розчином, розчином борної кислоти. Якщо у пацієнта розвинулась важка місцева або загальна реакція на покуси, він потребує негайної госпіталізації. Лісовий кліщ — це паразит, який переносить вируси кліщового енцефаліту. Він найбільш небезпечний у теплу пору року (травні-червні, у липні-серпні небезпека зменшується, у вересні практично зникає). У 80% випадків вірус проникає в організм людини при прямому присмоктуванні зараженного кліща до шкіри. Можливе також зараження через шлунково-кишковий тракт, в тому числі при забрудненні рук під час знятия кліща, на поверхні якого може знаходитись вірус, а також при вживанні сирого козячого молока. Покус кліща безболісний завдяки наявності в його слині знеболюючої речовини. Далеко не кожен кліщ є вірусоносієм, не завжди його покус небезпечний. Допомога при покусі кліща полягає у видаленні кліща, слід бути уважним, тому що головка кліща може залишитися в шкірі. Руки та місце покусу слід продезінфікувати. Якщо кліщ знаходиться глибоко в шкірі, слід обробити тіло кліща вазеліном або рослинною олією та через декілька хвилин видалити його. Слід спостерігати за місцем покусу та загальним самопочуттям. Пацієнт потребує кваліфікованої лікарської допомоги, якщо головка кліща залишилась у шкірі, місце покусу набрякле та гіперемоване, з'явились симптоми загального захворювання. Симптоми кліщового енцефаліту: захворювання виникає в терміни від 1-2 днів до 1-3 месяців, у цей період можливі слабість, втрата апетиту, сонливість, підвищення температури до 37,2-37,4°С, потім настає різкий початок захворювання у вигляді гарячки, сильних болів в м'язах, деколи з судомами. На 2-3-й день після початку захворювання розвиваються ознаки ураження центральної нервової системи, паралічі м'язів, можливий параліч дихання та смерть. Необхідно провести хворому так звану пасивну імунізацію — ввести протиенцефалітний гама-глобулін. (вводять дом'язово, як можна раніше після встановления можливого зараження). Препарат має високу здатність нейтралізації збудника кліщового енцефалита та попереджає розвиток захворювання. Через 7 днів після зараження введення препарату втрачає сенс. При перших ознаках зараження пацієнт терміново госпіталізується.

Покуси змій. На місці покусу є біль, набряк та крововилив, відчуття оніміння чи парестезії, які швидко розповсюджуются на уражену кінцівку та прилеглі частини тіла, потім развиваєтся відчуття жару, нудота та блювота, холодний піт, головокружіння, колапс, відчуття оніміння обличчя, язика, розлади мови та ковтання (особливо рідини), нестійка хода, потім неможливість стояти чи сидіти. Спочатку є тахипное, потім частота дихання прогресивно знижуєтся (параліч дихльної мускулатури та пригнічення дихального центру). На ЭКГ рєструются тахікардія, екстрасистолія, атріовентрикулярні блокади різного ступеня, інверсія зубця Т (прояв кардіотоксичного ефекту). При внутрішньошкірному покусі виражена інтоксикація развиваєтся через 1-4 години і триває 24-36 годин. Попадання отрути в судину може привести до загибелі пацієнта протягом 10-20 хвилин після покусу. Отрута змій впливає на систему згортання крові, тому на тілі постраждалого можуть з'явитися синці, геморагічний висип, може розвинутись синдром ДВЗ. Невідкладна допомога полягає в накладанні джгута вище місця покусу, відсмоктуванні отрути з рани (ротягом 10-15 хвилин, спльовуючи, а не котаючи), імобілізації кінцівки, постраждалий негайно госпіталізується для проведення специфічної (протизміїна сироватка) та дезінтоксикаційної терапії.



Контрольні питання:

  1. Чому треба проводити при покусах профілактику правця?

  2. В чому полягає специфічна профілактика при покусах отруйними комахами чи зміями?

  3. Які найчастіші ускладнення при покусах та вжаленнях?

  4. У яких випадках постраждалий потребує негайної госпіталізації?

  5. Які покази до антибактеріальної терапії при покусах та вжаленнях?

  6. Які покази до призначення антигістамінних препаратів при покусах та вжаленнях?


Тема практичного заняття №98

МАСОВІ ГОСТРІ РАДІАЦІЙНІ УРАЖЕННЯ. ОРГАНІЗАЦІЯ ДОПОМОГИ

Навчальна мета заняття: вдосконалити та поглибити знання, вміння та практичні навички лікарів-інтернів, сформувати сучасне уявлення про масові гострі радіаційні ураження та організацією допомоги при них, активізувати самостійну навчальну роботу над монографіями, підручниками, посібниками, електронними носіями інформації.

Професійно орієнтована мета: підкреслити значення проблеми для подальшої професійної діяльності, навчити лікарів-інтернів принципам організації дій при масових гострих радіаційних ураженнях згідно сучасних вимог.

Навчальні питання:

  1. Коротка характеристика іонізуючих випромінювань.

  2. Біологічна дія іонізуючих випромінювань. Патогенез променевої хвороби.

  3. Класифікація радіаційних уражень.

  4. Гостра променева хвороба.

  5. Хронічна променева хвороба. Інші гострі форми радіаційних уражень.

  6. Вплив на організм надвисокочастотного електромагнітного поля.

Короткий зміст заняття

В умовах застосування ядерної зброї (або радіаційного ураження внаслідок техногенних катастроф на АЕС) в структурі санітарних втрат велику питому вагу будуть мати радіаційні ураження. Вони можуть виникати в результаті впливу проникаючої радіації як в момент ядерного вибуху, так і на сліді радіоактивної хмари. Клінічний перебіг уражень може відрізнятися значною різноманітністю в залежності від ряду умов опромінення (вид, поглинута доза, короткочасне воно чи тривале, рівномірне чи нерівномірне, внутрішнє чи поєднане ураження та ін.). Так, застосування ядерних боєзапасів крупних і середніх калібрів приведе до появи переважно комбінованих форм радіаційних уражень (гостра променева хвороба в поєднанні з механічною травмою, опіками). При ураженні ядерними боєзапасами малого і надмалого калібру будуть переважати чисті форми гострої променевої хвороби. У зв'язку з цим для розуміння особливостей перебігу різних форм радіаційних уражень необхідно враховувати властивості радіаційних уражень, їх біологічну дію та патогенез гострої променевої хвороби.

Радіаційні ураження виникають в результаті впливу на організм різних видів іонізуючих випромінювань, які підрозділяють на два класи: а) електромагнітні та, б) корпускулярні. При розгляді механізмів змін в цілісному організмі слід мати на увазі, що проникаюча радіація, як етіологічний фактор має: 1) специфічну пошкоджуючу дію на радіочутливі тканини; 2) неспецифічну (опосередковану) дію, яка здійснюється за участю нервової та ендокринної систем.

Гостра променева хвороба – це захворювання, яке виникає в результаті впливу на організм людини іонізуючих випромінювань у дозі, яка перевищує 1 грей, у відносно короткі терміни і характеризується фазністю перебігу і поліморфізмом клінічної картини. Патологічний процес, який виникає при комбінованому ураженні, являє собою не просто суму двох чи декількох уражень, а складну реакцію організму, яка характеризується рядом особливостей, серед яких найбільш виразно виступає так званий синдром взаємного обтяження.

Хронічна променева хвороба – загальне хронічне захворювання, яке розвивається в результаті тривалого, часто такого, що багато повторюється, впливу іонізуючого випромінювання у відносно малих (разових) дозах, які, проте, помітно перевищують гранично допустимі.

Контрольні питання:


  1. Ххарактеристика фізичних властивостей іонізуючих випромінювань.

  2. Біологічні ефекти іонізуючих випромінювань.

  3. патогенез променевої хвороби.

  4. Гостра променева хвороба: клініка, діагностика, лікування.

  5. Хронічна променева хвороба та інші гострі форми радіаційних уражень: клініка, діагностика, лікування, віддалені наслідки.

  6. Вплив на організм надвисокочастотного електромагнітного поля.


Тема практичного заняття №99

ОРГАНІЗАЦІЯ ДОПОМОГИ ПРИ ПРОМИСЛОВИХ ОТРУЄННЯХ

Навчальна мета заняття: вдосконалити та поглибити знання, вміння та практичні навички лікарів-інтернів, сформувати сучасне уявлення про промислові отруєння, організацію допомоги при них, активізувати самостійну навчальну роботу над монографіями, підручниками, посібниками, електронними носіями інформації.

Професійно орієнтована мета: підкреслити значення проблеми для подальшої професійної діяльності, навчити лікарів-інтернів принципам діагностики та організації допомоги при промислових отруєннях згідно сучасних принципів та вимог.

Навчальні питання:

      1. Причини та умови виникнення промислових отруєнь.

      2. Можливий характер уражень внаслідок техногенних катастроф.

      3. Тактика лікаря-терапевта в надзвичайних умовах.

      4. Медична допомога при промислових отруєннях на догоспітальномуетапі.

      5. Організція медичної допомоги на подальших етапах медичної евакуації.

Короткий зміст заняття

В промисловості, сільському господарстві і для побутових цілей використовується величезна кількість хімічних речовин (СДОР), які мають в певних умовах токсичні властивості. Токсична дія на організм визначається факторами фізичних властивостей (агрегатний стан, розчинність у воді, ліпідах, жирах, швидкість гідролізу, теплота випаровування, летючість, щільність парів, корозійна активність, температура займання, пожежо- та вибухонебезпечність), хімічними властивостями, які повинні враховуватися при проведенні дегазації, індикації, антидототерапіі, важливі також шляхи надходження в організм, від яких залежить швидкість розвитку симптоматики уражень, важкість стану.

Класифікація СДОР (за токсичною дією на організм і клінічними проявами)


  • Речовини переважно задушливої дії:хлор, фосген, хлорпікрин, трихлористий фосфор, дифосген.

  • Речовини переважно загальноотруйної дії:оксид вуглецю, синильна кислота, етилен хлорид.

  • Речовини, що володіють задушливою та загальноотруйною дією:сірководень, оксиди азоту, сірчистий ангідрид, акрилонітрил.

  • Нейротропні отрути, тобто речовини нервово-паралізуючої дії, що порушують функції ЦНС і периферійної нервової системи:ФОР ( зарин, зоман, V-гази, хлорофос і ін.), фосфорорганічні інсектициди (ФОІ).

  • Речовини, що володіють задушливою і нейротропною дією:аміак.

  • Метаболічні отрути:етиленоксид, метилхлорид.

  • Речовини, що порушують обмін речовин і структуру клітини:диоксин.

Клінічна картина отруєння хлором. Хлор сильно подразнює слизові оболонки очей і верхніх дихальних шляхів, викликає їхній опік. У постраждалого з’являється сухий кашель, біль за грудиною, порушення координації, задишка, різі в очах, сльозотеча. Через 2-4 години розвивається токсичний набряк легенів -синюшність, ядуха, можлива смерть. За великих концентрацій (більш 0,2 мг/л) смерть практично миттєва від паралічу дихального і серцевого центрів.

Перша медична допомога при ураженні хлором і фосгеном:



  • негайно припинити надходження газу в організм: протигаз із спеціальною коробкою марки «У» або «М» і видалення (винос, вивіз) із зараженої атмосфери;

  • звільнити грудну клітину, шию;

  • дати кисень, штучне дихання при необхідності;

  • слизові оболонки і шкіру промивати 2% розчином соди 15 хв.;

  • закапування крапель альбуциду в очі;

  • спокій, зігрівання, вдихання парів нашатирного спирту;

  • всередину: кодеїн, сечогінні (фуросемід) тощо.

Надалі в саціонарі проводиться патогенетична терапія, спрямована на ліквідацію кисневого голодування, усунення запальних змін у легенях, порушень у нервовій системі;

Клінічна картина отруєння ФОС залежить від дози отрути, шляхів надходження його в організм. У легких випадках через 30-60 хв. після вдихання парів ФОС з’являються стискальні болі за грудиною, недостача повітря, погіршення зору («туман» або «сітка» перед очима), нездатність розрізняти дрібний шрифт, запаморочення, тривога, страх, порушення уваги, пам’яті, безсоння. Шкірні покрови вологі, посмикування окремих груп м’язів, нежить, слинотеча, дихання вчащене, тахікардія помірна, рухове занепокоєння. Звичайно ці симптоми зберігаються протягом доби. При середньому і важкому ступені отруєння описані вище симптоми наростають швидше і важче. Приєднуються розлади дихання, кровообігу. Сильні болі за грудиною, стискання у грудях, недостача повітря, напади ядухи, кашель із виділенням мокроти, слинотеча, синюшність, пітливість, зіниці різко звужені. Наприкінці наступають судоми, що заміняються паралічами. Смерть від паралічу дихального центру.

Перша медична допомога –припинення подальшого надходження отрути в організм шляхом надягання протигазу або виносу, вивозу з зараженої атмосфери. Обробка забруднених ділянок шкіри рідиною ІПП-8 (індивідуальний протихімічний пакет), 10-15% розчином аміаку або інших лужних речовин. Особливо ефективне раннє застосування антидотів: атропін у великих дозах від 2 до 10 мг із наступним уведенням по 2-4 мг протягом 2-х діб. Атропін діє як холіноблокатор, тобто захищає від надлишку ацетилхоліну, що утворюється при інтоксикації ФОР. Антидоти - реактиватори холінестерази: дипіроксим, токсогонін, а з аптечки АІ-2 – тарен по 1 таблетці під язик.

Клінічна картина отруєння аміаком. Аміак уражає в першу чергу нервову систему, знижує спроможність клітин нервової системи засвоювати кисень. Подразнення рецепторів блукаючого нерва може викликати рефлекторне гноблення дихального центру і серцевої діяльності. При великих концентраціях аміаку (1,5-3,5 мг/л) смерть може наступити в перші ж хвилини при явищах гострої дихальної і серцево-судинної недостатності. У наступному, ураження парами аміаку викликає запалення легенів, бронхіти, пневмонії, трахеобронхіти, набряки гортані, токсичний набряк легенів. Вплив аміаку на ЦНС виявляється у збудженні, судомах. Аміак також здійснює місцеве подразнення слизових оболонок очей, дихальних шляхів. Звідси задушливий кашель, нежить, утруднення дихання, різі в очах, сльозотеча. Пульс частий, серцебиття.

Перша медична допомога: при попаданні рідкого аміаку в очі негайно промити водою або 0,5-1% розчином квасців; при болях — закапати очі новокаїном 1%, дикаїном 0,5% - 1-2 краплі. При інгаляційному ураженні необхідна евакуація з зараженої атмосфери, застосування промислових протигазів зі спеціальними коробками марки “ДО” або “М” або ізолюючих протигазів (ІП-4). Поза зараженою атмосферою інгаляція кисню, вдихання теплих водяних парів, гарячі компреси на шию. При спазмі голосової щілини — тепле молоко із содою. Шкіру і слизові промивати водою або 2% розчином борної кислоти. Вода добре дегазує аміак.

При попаданні рідкого аміаку усередину:



  • промивання шлунка, викликати блювоту;

  • розчин оцту (3%) або лимонної кислоти кілька ложок;

  • рослинна олія, молоко, яєчний білок.

Клінічна картина отруєння сірководнем. Сірководень відноситься до групи отруйних речовин задушливої і загальнотоксичної дії. Є сильною нервовою отрутою. Він порушує внутрішньотканинне дихання і викликає аноксію. Місцева дія – сильно подразнює слизові оболонки очей і дихальних шляхів. Отруєння сірководнем протікає дуже швидко: судоми, утрата свідомості і смерть від припинення дихання або паралічу серця. При малих концентраціях сірководню: сльозотеча, нежить, задишка, кашель, біль за грудиною, тахікардія, слабість, непритомність або навпаки, стан збудження з наступним потьмаренням свідомості.

Перша медична допомога: винос із зараженої атмосфери, спокій, тепло, вдихання кисню, штучне дихання. При утраті свідомості, у комі — кровопускання 300-400 мл із наступним уведенням внутрівенно хромосмону 20-30 мл. Протигаз марки «У», захисні окуляри — обов’язкові засоби індивідуального захисту. Дегазацію проводять лужними розчинами.



Загальні принципи надання першої медичної допомоги в осередку ураження: у порядку само- та взаємодопомоги - захист органів дихання (промисловий протигаз або ватно-марлева пов‘язка, змочена 2-3% розчином бікарбонату натрію), видалення і дегазація стійких СДОР на шкірі, слизових оболонках очей, одягу (часткова санітарна обробка) і негайна евакуація за межі забрудненої зони. Паралельно проводиться медична розвідка вогнища ураження (час та дата події, ідентифікація пошкоджуючого чинника, характер ураження, діагноз, стан уражених, медичне сортування, шляхи евакуації в медичні заклади. Перша лікарська допомога - ШВЛ (при порушенні дихання) , застосування кордіаміну, кофеїну, мезатону, негайна евакуація лежачи на 2-й етап медичної евакуації до найближчої лікувальної установи. Медична допомога на госпітальному етапі надається спеціалізованими токсико-терапевтичними бригадами постійної готовності, що підсилюють найближчі ЛПЗ і реанімаційними відділеннями стаціонарів. Бригади ШМД організовують та координують діяльність інших (спеціалізованих) медичних бригад. Спеціалізована допомога при хімічних аваріях починається на догоспітальному етапі і проводитися доступними засобами. При неможливості наближення її до осередку ураження, госпіталізація в найближчі спеціалізовані лікувальні установи.

Контрольні питання:

  1. Потенційна небезпека використання хімічних речовин в промисловості.

  2. Організація медичної допомоги при промислових хімічних ураженнях.

  3. Роль терапевта при наданні допомоги при промислових хімічних ураженнях.

  4. Клінічна картина при отруєнні хлором, ФОР, аміаком, сірководнем.

  5. Медична допомога при промислових хімічних отруєннях.

  6. Диференціфльна діагностика при різних видах хімічних уражень.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал