Імені данила галицького



Сторінка2/20
Дата конвертації25.12.2016
Розмір3.56 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20
Тема практичного заняття №4

ОСНОВИ МЕДИКО-СОЦІАЛЬНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ (МСЕ)

Навчальна мета заняття

Теоретично знати задачі МСЕ, види втрати працездатності, принции визначення причин інвалідності, основні функції лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) і медико-соціальної експертної комісії (МСЕК).

Практично вміти визначити тип непрацездатності та її тривалість, групу інвалідності, оформити документ про тимчасову непрацездатність хворого та направлення на МСЕК, розробити програму реабілітації хворого чи інваліда.

Професійноорієнтована мета

Експертиза працездатності є невід’ємною частиною медичної практики. Від якості експертизи працездатності залежить зниження показників захворюваності населення з тимчасовою непрацездатністю. Медико-соціальна експертиза визначає ступінь обмеження життєдіяльності та працездатності людини, причину, час настання, групу інвалідності, сприяє проведенню ефективних заходів щодо профілактики інвалідності, реабілітації, інвалідів, пристосування їх до суспільного життя.



Навчальні питання

  1. Роль МСЕ в охороні здоров’я населення.

  2. Види непрацездатності.

  3. Основні положення про видачу листків непрацездатності.

  4. Інші документи, що підтверджують тимчасову непрацездатність.

  5. Завдання ЛКК.

  6. Функціональні обов’язки МСЕК.

  7. Визначення поняття інвалідності.

  8. Загальні критерії груп інвалідності.

  9. Порядок роботи МСЕК.

Короткий зміст заняття

Ознайомлення з документами, які регламентують положення про МСЕ, порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи, положення про індивідуальну програму, «Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інвалідів», «Положення про видачу листків непрацездатності».

Основні завдання медико-соціальної експертизи.

Види непрацездатності – тимчасова і стійка.

Експертиза тимчасової непрацездатності та її причини. Правила видачі листків, що засвідчують тимчасову непрацездатність. Функції лікарняного листка – медична, юридична, страхова, фінансова та статистична. Положення щодо оформлення лікарняного листка. Правила продовження лікарняного листка на термін понад 10 днів. Особисті права лікуючого лікаря щодо видачі лікарняних листків. Функціональні обов’язки ЛКК. Роль службових осіб (головного лікаря, заступника головного лікаря з лікувальної роботи та завідувача терапевтичного відділення) у праві продовження лікарняних листків. Правила оформлення лікарняних листків у разі санаторно-курортного лікування, працюючим інвалідам.

Юридичні аспекти оформлення лікарняних листків.

Документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність.

Експертиза стійкої непрацездатності та причини інвалідності.

Критерії визначення І, ІІ, ІІІ груп інвалідності.

Контрольні питання


  1. Основні завдання медико-соціальної експертизи.

  2. Причини тимчасової непрацездатності.

  3. Правила оформлення лікарняного листка.

  4. Випадки, при яких забороняється видавати лікарняний листок.

  5. Ознаки інвалідності ІІІ групи.

  6. Ознаки інвалідності ІІ групи.

  7. Ознаки інвалідності І групи.


Тема практичного заняття №5

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ДЕННИХ СТАЦІОНАРІВ

Навчальна мета заняття

Теоретично знати основні завдання, форми і методи роботи денних стаціонарів, покази і протипокази до скерування хворих з різними захворюваннями у денні стаціонари.

Практично вміти визначати покази до лікування хворих у денних стаціонарах, організовувати обстеження пацієнтів в умовах поліклініки, спланувати комплекс лікувально-реабілітаційних заходів хворим з конкретною патологією.

Професійноорієнтована мета

З метою наближення стаціонарної допомоги до місця проживання хворих і розширення обсягу медичної допомоги в поліклініках до рівня лікарень створені денні стаціонари. В цих відділеннях надається кваліфікована стаціонарна медична допомога тим хворим, які не потребують цілодобового лікарського спостереження. Оптимальне надання медичної допомоги пацієнтам з артеріальною гіпертензією, ІХС, цукровим діабетом, бронхолегеневими захворюваннями, гастроентерологічними захворюваннями, нирковою патологією без ускладнень є основною метою роботи денних стаціонарів.



Навчальні питання

  1. Основні завдання денних стаціонарів.

  2. Покази до лікування у денних стаціонарах.

  3. Протипокази до лікування у денних стаціонарах.

  4. Послідовність і наступність у роботі денних стаціонарів – спеціалізованих відділень лікарень.

  5. Організація діагностичного процесу у денних стаціонарах.

  6. Комплекс лікувальних заходів у денних стаціонарах.

  7. Ефективність роботи денних стаціонарів.

Короткий зміст заняття

Денний стаціонар поліклініки – це лікувально-діагностичний підрозділ, що входить до амбулаторно-поліклінічного закладу і надає денну стаціонарну кваліфіковану медичну допомогу населенню. Приблизно 30% пацієнтів лікується на даний час в денних стаціонарах поліклініки.

Основні завдання денного стаціонару поліклініки:

1) надання висококваліфікованої та спеціалізованої лікувально-профілактичної допомоги певним групам хворих;

2) удосконалення методу диспансеризації шляхом розширення обсягу лікувально-оздоровчих заходів і підвищення якості активних методів лікування;

3) зниження захворюваності з тимчасовою втратою працездатності серед працюючих;

4) забезпечення стаціонарною допомогою осіб, які з різних соціально-побутових причин не можуть бути госпіталізовані в лікарню.

Покази та протипокази до лікування хворих у денному стаціонарі поліклініки. Лікування у денному стаціонарі показано хворим:



  • яким проведено перший етап лікування в лікарні чи в домашньому стаціонарі;

  • які перебувають на амбулаторному лікуванні та потребують лікарського спостереження протягом певного часу з приводу хвороб внутрішніх органів;

  • які потребують проведення складних діагностичних досліджень;

  • яким потрібно в/в вводити різні фармакотерапевтичні засоби;

  • яким необхідна невідкладна допомога з приводу станів, що виникли під час перебування в амбулаторно-поліклінічному закладі;

  • яким необхідно провести складні лікувальні маніпуляції.

Медичні покази до лікування хворих у денному стаціонарі.

Протипокази до лікування в денному стаціонарі:



  • при необхідності невідкладної допомоги;

  • хворим, що вимагають цілодобового медичного нагляду;

  • пацієнтам з різко порушеними можливостями самостійного пересування;

  • хворим з важкою патологією дихальної, серцево-судинної та ниркової систем.

Обсяги лікувально-діагностичних заходів у денному стаціонарі поліклініки.

Медична і соціальна ефективність роботи денного стаціонару поліклініки.



Контрольні питання

        1. Організація взаємозв’язку між дільничним терапевтом/сімейним лікарем та денним стаціонаром поліклініки.

        2. Покази до скерування пацієнтів у денний стаціонар.

        3. Оформлення медичної документації на хворих денних стаціонарів.

        4. Встановлення і обгрунтування діагнозу.

        5. Призначення комплексу лікувально-реабілітаційних заходів, які можуть бути реалізовані у денних стаціонарах.

        6. Показники ефективності роботи денних стаціонарів терапевтичного профілю за минулий календарний рік.


Тема практичного заняття №6

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ СТАЦІОНАРІВ НА ДОМУ

Навчальна мета заняття

Теоретично знати щодо форми організації, умов створення, показів і протипоказів, лікування у домашніх стаціонарах.

Практично вміти надати невідкладну допомогу хворому вдома, призначити комплекс лікування хворому в умовах домашнього стаціонару.

Професійноорієнтована мета

До ефективних форм надання медичної допомоги належать стаціонари на дому. Питома вага медичної допомоги в умовах домашніх стаціонарів у загальному обсязі терапевтичної допомоги міських поліклінік складає 27-30% та 50% в бюджеті часу професійної роботи дільничних терапевтів і сімейних лікарів. Зростання ролі домашніх стаціонарів терапевтичного профілю зумовлене, насамперед, почастішанням звертань за медичною допомогою людей похилого віку.



Навчальні питання

  1. Основні завдання стаціонарів на дому.

  2. Покази до лікування у домашніх стаціонарах.

  3. Контингент хворих для лікування в умовах стаціонарів на дому.

  4. Протипокази до лікування в стаціонарах на дому.

  5. Діагностичні обстеження в умовах домашніх стаціонарів.

  6. Комплекс лікування в стаціонарах на дому.

  7. Медико-соціальна допомога в умовах домашніх стаціонарів.

Короткий зміст заняття

Найважливіші завдання діяльності домашнього стаціонару:



  1. надання в домашніх умовах кваліфікованої та спеціалізованої медичної допомоги;

  2. забезпечення догляду за хворими, які раніше перебували на лікуванні в стаціонарах лікарень;

  3. забезпечення в домашніх умовах невідкладної перед госпітальної допомоги хворим;

  4. проведення заходів медичної, соціальної та побутової реабілітації;

  5. доліковування хворих після виписування їх зі стаціонарного відділення лікарень.

Форми організації домашнього стаціонару – централізована, децентралізована та змішана. Необхідність функціонування домашніх стаціонарів для надання медичної допомоги важкохворим, можливість на належному рівні забезпечити пацієнта діагностичними, лікувальними та профілактичними заходами, безперервність лікувального процесу на етапі стаціонар – домашній стаціонар.

Протипоказами до організації домашніх стаціонарів для хворих незалежно від профілю і тяжкості захворювання є такі чинники соціально-побутового та медичного характеру:



  1. тяжкий перебіг захворювання, що ускладнюється вночі;

  2. складні випадки для діагностики, неможливість проведення діагностичних заходів у домашніх умовах;

  3. потреба в частому внутрішньовенному введенні засобів, особливо сильнодіючих;

  4. необхідність повторних хірургічних втручань;

  5. неможливість забезпечити належний догляд за хворими;

  6. загроза виникнення ускладнень у разі лікування в домашніх умовах.

Контрольні питання

    1. Обстеження хворих на амбулаторному прийомі.

    2. Організація медичної допомоги хворим з серцево-судинною патологією в умовах домашнього стаціонару.

    3. Організація медичної допомоги хворим з онкологічною патологією в умовах домашнього стаціонару.

    4. Організація медичної допомоги хворим з цукровим діабетом в умовах домашнього стаціонару.

    5. Організація медичної допомоги хворим з нирковою недостатністю в умовах домашнього стаціонару.

    6. Організація медичної допомоги хворим з цирозом печінки в умовах домашнього стаціонару.


Тема практичного заняття №7

НАСТУПНІСТЬ В РОБОТІ ТЕРАПЕВТИЧНОЇ СЛУЖБИ

Навчальна мета заняття

Теоретично знати основні напрямки роботи та функціональні обов'язки дільничного терапевта і сімейного лікаря в плані наступності надання терапевтичної допомоги населенню на рівні ПМСД та багатопрофільними спеціалізованими міськими та районними лікарнями. Знати систему роботи з пацієнтом на первинному рівні надання медичної допомоги в сільській місцевості та в містах, функції швидкої та невідкладної допомоги та критерії надання цілодобової медичної допомоги на вторинному та третинному рівнях, принципи реабілітації хворих та інвалідів, періоди та етапи реабілітації.



Професійно орієнтована мета

Серед пріоритетних завдань, які необхідно розв’язувати дільничному терапевту/сімейному лікарю при контакті з пацієнтом першочергова увага приділяється потребі пацієнта в медичній допомозі. Дільничний терапевт/сімейний лікар забезпечує комплексну медичну допомогу всім особам безперервно, незважаючи на вік і стать, в межах відповідної адміністративної структури. Медико-соціальні аспекти діяльності дільничного терапевта/сімейного лікаря охоплюють профілактичну, діагностично-лікувальну, паліативну і реабілітаційну допомогу.



Навчальні питання

  1. Функціональні обов'язки дільничного терапевта і сімейного лікаря.

  2. Функції швидкої та невідкладної допомоги.

  3. Види медичної допомоги.

  4. Поліклінічний етап спостереження за пацієнтом із застосуванням реабілітаційних заходів.

  5. Стаціонарний етап лікування хворого із застосуванням реабілітаційних заходів.

  6. Санаторний етап лікування хворого із застосуванням природних факторів (мінеральні води, бальнеотерапія, фізіотерапія, грязелікування).

Короткий зміст заняття

Метою профілактичної роботи є зниження захворюваності, інвалідності і смертності населення шляхом запобігання розвитку найзагрозливіших життю захворювань та формування здорового способу життя. Основними пріоритетами у збереженні здоров’я населення вважають профілактику та ранню діагностику захворювань, що призводять до втрати здоров’я і летальності, а також визначення потенційної ефективності клінічних, профілактичних заходів, які здатні змінити перебіг хвороби у кращий бік. Розрізняють первинну, вторинну та третинну профілактику захворювань. Визначення чинників ризику в діяльності дільничного терапевта/сімейного лікаря має важливе значення для розуміння ефективної профілактичної стратегії.

Діагностично-лікувальна допомога населенню здійснюється в межах гарантованих рівнів, сучасних медичних технологій та затверджених стандартів якості згідно з наказом МОЗ України №507 від 28.12.2002 р. «Про затвердження нормативів надання медичної допомоги та показників якості медичної допомоги».

Важливим елементом діяльності дільничного терапевта/сімейного лікаря є забезпечення безперервності надання медичної допомоги на різних етапах маршруту пацієнта, включаючи консультації спеціалістів поліклініки та стаціонару, госпіталізацію та реабілітацію хворих.

Основним завданням дільничного терапевта/сімейного лікаря є лікування розповсюджених захворювань і травм, надання швидкої та невідкладної допомоги, реабілітаційне і відновне лікування, диспансеризація, вакцинопрофілактика, санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи, профілактична допомога.

Реабілітаційна допомога займає важливе місце у відновленні втрачених фізіологічних функції організму і включає безперервність, послідовність і наступність лікування та реабілітації на всіх етапах. Серед етапів реабілітації виділяють амбулаторно-поліклінічний нагляд за населенням, стаціонар загального профілю або спеціалізований стаціонар, відділення або центри медичної реабілітації відповідного профілю, санаторії, санаторії-профілакторії.



Контрольні питання

    1. Загальні чинники ризику розвитку захворювань.

    2. Первинна, вторинна та третинна профілактика захворювань.

    3. Нормативи надання діагностично-лікувальної допомоги хворим з серцево-судинною патологією.

    4. Нормативи надання діагностично-лікувальної допомоги хворим з захворюваннями легень.

    5. Етапи реабілітації.




    1. Принципи надання паліативної допомоги.

    2. Санаторно-курортний відбір: покази і протипокази.


Тема практичного заняття №8

МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ХВОРИХ З ПАТОЛОГІЄЮ ОРГАНІВ ДИХАННЯ

Навчальна мета заняття: удосконалити та поглибити знання, вміння та практичні навички лікарів-інтернів, сформувати сучасне уявлення про принципи та методи обстеження пацієнтів при хворобах органів дихання, активізувати самостійну навчальну роботу лікарів-інтернів над монографіями, підручниками, посібниками.

Професійно орієнтована мета:підкреслити значення проблеми для подальшої професійної діяльності слухачів, навчити лікарів-інтернів здійснювати діагностику захворювань органів дихання відповідно до сучасних вимог та стандартів.

Навчальні питання:

  1. Інструментальна діагностика порушення функції органів дихання (пневмоспірографія).

  2. Лабораторна діагностика хвороб органів дихання.

  3. Методи рентгенологічного дослідження в пульмонології.

  4. Оцінка клінічного дослідження харкотиння, плеврального вмісту, промивних вод бронхів при захворюваннях органів дихання.

  5. Інвазивні методи діагностики в пульмонології (бронхоскопія, біопсія, торакоскопія, тощо).

  6. Диференційна діагностика плеврального випоту

Короткий зміст заняття

Для обстеження хворих з патологією органів диханнявикористовуються різноманітні методи інструментальної, функціональної, лабораторної діагностики.

Із рентгенологічних методів застосовуються рентгеноскопія та рентгенографія, томографія, бронхографія та флюорографія, комп’ютерна томографія органів грудної клітки. Рентгеноскопія та рентгенографія легенів дозволяє визначити прозорість легеневих полів, виявити вогнища ущільнення (інфільтрати, пневмосклероз, новоутворення), порожнини й деструктивні процеси в легеневій тканині, сторонні тіла трахеї і бронхів, наявність рідини або повітря в плевральній порожнині, а також грубих плевральних злук і шварт. Деякі зміни на рентгенограмі визначаються краще, ніж при рентгеноскопії. Томографія дозволяє виконувати пошарове рентгенологічне дослідження легенів. Вона застосовується для більш точної діагностики пухлин, а також невеликих інфільтратів, порожнин і каверн, які локалізовані на різній глибині легень.

Бронхографія застосовується для дослідження бронхів. Метод полягає у заповненні бронхіального дерева рентгенконтрастною речовиною (йодліпол), після чого проводиться рентгенографія легенів, отримується зображення бронхіального дерева. Цей метод дозволяє виявляти бронхоектази, абсцеси і каверни легенів, звуження просвіту бронхів пухлиною.

Флюорографія є різновидом рентгенологічного дослідження легенів, при якому використовується малоформатна плівка. Застосовується здебільшого для масового профілактичного обстеження населення.

Бронхоскопія застосовується для огляду слизової оболонки трахеї і бронхів І, ІІ, ІІІ порядку як з діагностичною так і з лікувальною метою. За допомогою спеціальних щипців можна провести біопсію (браш-біопсію) підозрюваної ділянки для гістологічного та цитологічного дослідження, а також сфотографувати її.Бронхоскопію застосовують для діагностики ерозій і виразок слизової оболонки бронхів, пухлинбронхів та легенів, видалення сторонніх тіл, поліпів бронхів, лікування бронхоектатичної хвороби і центральнорозміщених абсцесів легенів. У цих випадках через бронхоскоп відсмоктують гнійне харкотиння, вводять у просвіт бронхів або порожнину антибіотики.

Торакоскопія застосовується для огляду вісцеральної і парієтальної плеври і роз'єднання плевральних злук, які перешкоджають накладанню штучного пневмотораксу (при кавернозному туберкульозі легенів).

Пневмоспірографія –метод функціональної діагностики, який дозволяє виявити наявність вентиляційних порушень і визначити їх тип (обструктивний, рестриктивний або змішаний). Отримані показники дозволяють визначити важкість захворювання (наприклад, для оцінки ступеня важкості хронічної обструктивної хвороби легень рекомендують використовувати об'єм форсованого видиху за 1 с (ОФВ1 або FEV1), життєву ємність легень; бронхіальної астми – ОФВ1 і піковий експіраторний потік (у англомовній літературі PEF).



Контрольні питання:

  1. Пневмоспірографія в оцінці функціональних розладів органів дихання.

  2. Значення рентгенологічного дослідження в діагностиці захворювань органів дихання.

  3. Інвазивні методи діагностики хвороб органів дихання і їх діагностичне значення.

  4. Покази до проведення фібробронхоскопії.

  5. Клінічне значення лабораторних, бактеріологічних методів діагностики хвороб органів дихання.

  6. Диференційна діагностика плеврального випоту.


Тема практичного заняття№9

ГОСТРІ РЕСПІРАТОРНІ ВІРУСНІ ІНФЕКЦІЇ (ГРВІ)

Навчальна мета заняття: вдосконалити та поглибити знання, вміння та практичні навички лікарів-інтернів, сформувати сучасне уявлення про принципи обстеження та лікування хворих на ГРВІ, активізувати самостійну навчальну роботу лікарів-інтернів над монографіями, підручниками, посібниками.

Професійно орієнтована мета: підкреслити значення проблеми для подальшої професійної діяльності слухачів, навчити лікарів-інтернів здійснювати діагностику та лікування хворих на ГРВІ відповідно до сучасних вимог та стандартів.

Навчальні питання:

  1. Актуальність проблеми ГРВІ.

  2. Нозологічні одиниці: грип, парагрип, аденовірусна інфекція, респіраторно-синтиціальні інфекції, мікст-інфекція, спільні риси та відмінності.

  3. Грип: характеристика, епідеміологія, клініка, діагностика, диференціальна діагностика, лікування, профілактика.

  4. Парагрип. Клініка, діагностика, лікування, профілактика.

  5. Аденовіруснаінфекція та інші. Коротка характеристика, клініка, діагностика, лікування, профілактика.

  6. Лікувальна тактика при ГРВІ.

Короткий зміст заняття

ГРВІ – найпоширеніші захворювання, як дитячого так і дорослого віку. На сьогодні відомо понад 200 видів збудників ГРВІ. За ВООЗ ГРВІ складають 60-80 % в структурі інфекційних хвороб, через легкість передачі повітряно-краплинним шляхом, що призводить до високої захворюваності у всіх вікових групах. ГРВІ складають до 20% звернень до лікаря загальної практики, а в осінньо-зимові періоди питома вага цієї патології збільшується до 40%.

ГРВІ об’єднують велику групу етіологічно неоднорідних вірусних хвороб, які характеризуються загальним інтоксикаційним синдромом і переважним ураженням слизових оболонок дихальних шляхів. До основних ГРВІ належать: грип, парагрип, аденовірусна інфекція, респіраторно-синтиціальна інфекція, риновірусна інфекція, а також деякі типи ентеровірусів, вірус загального герпесу І типу, мікоплазмова інфекція, ще 30% ГРВІ залишаються неіндентифікованими.Практично всі простудні захворювання є вірусної етіології. Структура ГРВІ залежить від епідситуації, пори року.

Спільні риси усіх ГРВІ: ураження слизових оболонок дихальних шляхів (катар ВДШ), зниження місцевого імунітету, ослаблення неспецифічних факторів захисту, виражені симптоми інтоксикації, гарячка. Специфічні клінічні симптоми: грип – специфічна грипозна інтоксикація, аденовірусна інфекція - ураження лімфоїдної тканини, печінки, селезінки, кон’юнктиви, парагрип – синдром крупу, респіраторно-синтиціальна інфекція – обструктивний синдром (бронхіт, бронхіоліт), риновірусна інфекція - без інтоксикації, слизовий риніт. Місце переважної локалізації ГРВІ: грип- трахея, парагрип – гортань, респіраторно-синтиціальна інфекція – дрібні бронхи і бронхіоли, аденовірусна – носоглотка, альвеоли, риновірусна – носова порожнина. На висоті хвороби – поширення на усі верхні дихальні шляхи та на нижні дихальні шляхи.

Грип – висококонтагіозне гостре інфекційне захворювання з періодичним епідемічним поширенням, яке спричиняється РНК-вірусом і характеризується ураженням слизової верхніх дихальних шляхів, значною інтоксикацією і гарячкою. Патогенез: некроз епітелію ВДШ, що веде до аутоалергічних процесів, виникає місцеве запалення – катар ВДШ, віремія, парез капілярів ЦНС ( енцефалопатія), в легенях геморагічний набряк. Інкубаційний період – від декількох годин до 1-2 днів. Характерний раптовий початок: озноб, 38-39 - 40ºС, період провісників (субфебрилітет, біль в м’язах) у 10% хворих.

Парагрип. Збудник – парагрипозний вірус, який містить РНК. Відомо чотири серологічних типи парагрипозного вірусу - 1, 2, 3 і 4. На відміну від грипу, парагрип характеризується поступовим початком, менш вираженими явищами загальної інтоксикації, більш доброякісним перебігом, менш вираженою, проте нерідко тривалішою (до 7 днів) гарячковою реакцією. При парагрипі у запальний процес також залучається слизова оболонка гортані. Тому клінічно виражені явища ларингіту – провідний симптом парагрипу. 

Аденовірусна інфекція. Збудник – аденовірус, який містить ДНК. Відомо 32 серологічних типи аденовірусів.Характерною є різноманітність клінічних форм хвороби: фарингокон’юнктивальна гарячка, первинна аденовірусна пневмонія та катар дихальних шляхів, кишкова форма, мезоаденіт. Фарингокон'юнктивальна гарячка – характерні гострий початок, явища загальної інтоксикації, риніт, із значними серозними або серозно-гнійними виділеннями, фарингіт, трахеїт, бронхіт з вираженим ексудативним компонентом; катаральний, фолікулярний або клітинний (гнійний) кон'юнктивіт, набряк повік; набухання лімфатичних фолікулів глотки, збільшення (запалення) піднебінних мигдаликів. Перебіг хвороби тривалий. Гарячковий період становить 5-7, інколи 10 днів, зміни кон'юнктив та катаральні явища тривають 10-14 днів.

Риновірусна інфекція (гострий контагінозний нежить). Збудник – риновірус, який містить РНК, ідентифіковано більш як 50 серотипівриновірусів. Ріновірусна інфекція характеризується водянистими виділеннями з носа та впертим чханням. Пізніше виділення стають в'язкими, при приєднанні бактеріальної флори слизово-гнійними. Спостерігається також ін'єкція судин кон'юнктиви повік та очного яблука, іноді – сльозотеча. Загальний стан погіршується незначно. У деяких хворих після перенесеної риновірусної інфекції частково послаблюється або повністю втрачається нюх. Дуже рідко при риновірусній інфекції спостерігаються нетривалі явища загальної інтоксикації з підвищенням температури тіла до 38°С і більше. Тривалість хвороби 6-7 днів.

Лікування ГРВІ. Індуктори інтерферону: амізон - належить до ненаркотичних анальгетиків, має властивості імуномодулятора - підвищує рівень ендогенного інтерферону в 3-4 рази. Лікувальна доза 250 мг 2-4 рази на добу протягом 5-7 днів.; кагоцел –1-2 дні - 2 табл. тричі на добу, далі 1 таб. тричі на день,курсова доза 18 табл, курс 4 дні; гропринозин (інозит, прабекс) – імуностимулятор з противірусною активністю, інтерфероноген, призначають по 500 мг 1 табл. на 10 кг ваги на 3-4 прийоми протягом 5 днів, повторити через 8 днів; ловамакс (тілорон) 1-й та 2-й дні – по 125 мг, потім через кожні два дні- по 125 мг. Курсова доза 750 мг; аміксин (тілорон) - по 125 мг на 1-й, 2-й, 4-й день на курс 6-10 табл. Противірусні препарати – ремантадин, амантадин по 50 мг 3 р на день, арбідол по 0,1 тричі на добу 3-5 днів. Мефенамінова кислота по 0,25 3 р на день 4-5 днів – має протизапальну, аналгезуючу, інтерфероно- та імуностимулюючу дію. ). Доведено, що на віруси грипу А (каліфорнія, пташиний) діє озельтамівір (таміфлю), який призначають по 0,075 2 р на добу впродовж 7 діб.

Профілактика. Специфічною профілактикою грипу є вакцинація. Неспецифічна профілактика – застосування препаратів стимуляторів інтерферону, загальногігієнічні, карантинні заходи у лікувальних і дитячих установах.



Контрольні питання:

  1. Класифікація грипу, ГРВІ.

  2. Етіологія та епідеміологія грипу, ГРВІ.

  3. Основні клінічні симптоми та синдроми грипу, ГРВІ.

  4. Принципи диференційної діагностики грипу з іншими ГРВІ, вірусним гепатитом у переджовтяничному періоді, висипним тифом, тифо-паратифозними захворюваннями, лептоспірозом, менінгококовою хворобою, інфекційним мононуклеозом.

  5. Які сучасні принципи лікування грипу, ГРВІ?

  6. Який порядок надання невідкладної допомоги при ускладненнях грипу?

  7. Профілактика грипу, ГРВІ.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал