ІМ. І. Ф. Кураса мовна ситуація в україні: між конфліктом І консенсусом




Сторінка5/38
Дата конвертації01.01.2017
Розмір2.82 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   38
45
МОВНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ: МІЖ КОНФЛІКТОМ І КОНСЕНСУСОМ
По друге, порівняння мовних практик громадян є не зовсім коректним через те, що старші вікові групи через смертність представлені в нинішній час меншою кількістю громадян, ніж молодші. Але в нас немає жодних підстав вважати, що різні мовні
групи громадян (україномовні, російськомовні, двомовні тощо)
суттєво відрізняються за коефіцієнтами смертності, атому цим обмеженням для когортного аналізу мовної динаміки можна знехтувати.
По третє, покогортне порівняння мовних практик громадян різних вікових груп (когорт) є не зовсім коректним через те, що частина громадян старшого віку могла впродовж свого життя змінити мову спілкування з різних причин (чи то під впливом міграції в іншомовне середовище, чи під впливом історичних та політико ідеологічних змін тощо. Останній чинник є більш суттєвим, ніж попередні, однак інформацію щодо його впливу можна виявити, якщо когортний аналіз динаміки мовних практик доповнити ретроспективно біографічним аналізом, який раніше у вітчизняній українській та російській соціології застосовувався найчастіше для вивчення динаміки трудової, соціально професійної та соціальної мобільності громадян
16
Подолати недоліки когортного аналізу без скорочення рамок соціально історичного аналізу динаміки певних соціальних процесів (утому числі і функціонування мов в Україні) дає змогу ретроспективно біографічний метод, який був розроблений зарубіжними
і вітчизняними соціологами для аналізу соціально професійної,
трудової та соціальної мобільностей
17
. Одним із способів вирішення цього завдання є метод трудової (життєвої) біографії, коли респондентам ставляться запитання щодо важливих фактів їхньої
біографії. Вважається, що оскільки йдеться про важливі події
в житті опитаних, то можна очікувати, що пропуски будуть нечастими і що якість зібраних матеріалів буде достатньою для того,
щоб отримати нові дані. Однак і ретроспективно біографічний метод має свої обмеження, які ще не зовсім вивчені.
У літературі вже наголошувалося, що повторні опитування викликають інтерес переважно під час вивчення думок, оцінок,
мотивів, ціннісних орієнтацій і т.д. характеристик респондентів,
які умовно можуть бути визначені як «суб’єктивні». Що ж стосується «об’єктивних» характеристик, то їхню динаміку зазвичай можна отримати шляхом одномоментного опитування, що включає ретроспективні питання. Аналогічна позиція — що
46
ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України

«фактологічну інформацію про минуле респондента можна отримати і за допомогою ретроспективних питань. Але для отримання інформації про зміни, що відбуваються в ціннісних орієнтаціях, установках, життєвих планах (і т.д.) індивіда, панельний метод є єдино можливим, оскільки ретроспективно здобута
інформація залежить від позиції, яку респондент займає повід ношенню до цих питань на момент опитування»
20
Застосування ретроспективно біографічного методу сприяє
отриманню більш менш коректної інформації щодо мовних практик респондентів та їхніх сімей, але не дає змоги достатньо коректно аналізувати динаміку мовних преференцій (переваг) та ставлення до статусу мов в Україні.
У нашому дослідженні ретроспективно біографічний метод застосовується в отриманні інформації щодо трьох показників) мова спілкування у батьківській сім’ї;
2) мова навчання в загальноосвітніх школах) мова навчання у вищих та середніх спеціальних закладах
(тих, хто в них навчався).
Сукупне застосування методів повторних (моніторингових)
опитувань за останні 15 років і щодо фактологічних, і щодо уста новочних питань та методів когортного та ретроспективно біографічного аналізу стосовно фактологічних питань дає змогу не тільки розширити межі аналізу мовної ситуації в Україні в часі,
але і значно підвищити надійність отриманих даних і висновків.
1
Див., наприклад Українське суспільство: соціологічний моніторинг / За ред. Н.В.Паніної. — К, 2003. — С. 46, Там само.
3
Шульга Н.А.
Функционирование украинского и русского языков в ук раинском обществе // Проекты законов о языках — экспертный анализ. К, 2000. — С. Методика та інструментарій цього дослідження розроблені членом кореспондентом НАНУ В.Б.Євтухом та доктором соціологічних наук О.І. Вишняком.
5
Див.: Шульга НА. Базовые принципы и ценности европейских стан дартов языковой политики // Проекты законов о языках — экспертный ана лиз. — С. 12–13.
6
Шульга Н.А.
Там само. — С. 12, Там само. — С. 14.
8
Бабінський Г.
Національні й етнічні меншини в Польщі у світлі перепису населення 2002 року // Соціологія, теорія, методи, маркетинг. —
2005. — №1. — С. 86.
47
МОВНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ: МІЖ КОНФЛІКТОМ І КОНСЕНСУСОМ
Див, наприклад Українське суспільство соціологічний моніторинг. —
1994–2003. — С. Див Українське суспільство — 2001. Анкета. — КІС НАНУ, січень. — С. Див Анкета. Социс омнибус. — 1997. — Апрель.
12
Див.: Шульга НА. Функционирование украинского и русского язы ков в украинском обществе // Проекты законов о языках — экспертный анализ. Див, наприклад Українське суспільство соціологічний моніторинг. — С. 45.
14
Вишняк О.И.
Стратегии динамического анализа в изучении межгене рационной трудовой мобильности // Межгенерационная трудовая мобиль ность. — К, 1988. — С. 41.
15
Головаха Є.І., Паніна Н.В.
Зміни мовної ситуації в Україні // Українське суспільство моніторинг — 2000 р. Інформаційно аналітичні матеріали К, 2000. — С. 274.
16
Межгенерационная трудовая мобильность. — К, 1989. — С. Див, наприклад Пурше Т. Опыт когортного анализа географической и профессиональной мобильности // Демография поколений. — М, 1972;
Васильева Э.К.
Социально экономическая структура населения СССР. М, 1978; Молодежь и высшее образование в социалистических странах. М, 1984; Межгенерационная трудовая мобильность. — К, 1988.
18
Пурше Т.
Опыт когортного анализа географической и профессиональ ной мобильности. — С. 164.
19
Паниотто В.И.
Некоторые проблемы сравнения результатов повтор ных исследований // Проблемы сравнительных социологических исследо ваний. Тезисы Всесоюзного симпозиума. — МС. 8.
20
Эйгирдас А.
Сочетание диахронных методов в социологических иссле дованиях // Методологические и методические аспекты сравнительных со циологических исследований. — МС. 23.
48
ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України

1.2.2. Функціонування української і російської мов в Україні та її регіонах
Центральним питанням аналізу мовної ситуації в країні є визначення рівня знання найбільш поширених в Україні мов — української і російської, а також володіння ними населенням. Дослідження щодо рівня знання трьох мов — української, російської і англійської засвідчило, що українською мовою можуть читати, писати і говорити 71% всього дорослого населення. Якщо ж виокремити українців і росіян, то вільно можуть читати, писати і говорити українською серед перших — 82% і других — Тобто кожний восьмий із десяти українців і кожний третій із росіян досконало володіють державною мовою (див. табл. 1).
Таблиця 1
Рівень знання населенням України української мови (у Це пояснюється не лише спорідненістю української і російської
мов, алей тим, що дитинство переважної частини населеннями нуло в Україні, тут вони виросли і пройшли соціалізацію. Таких,
за даними опитування, налічується 92%. А це означає, що навіть вихідці із неукраїномовних сімей проживали у суспільному середовищі, де з дитинства чули українську мову або вивчали її
у школі, принаймні як предмету тому числі й ті, хто навчався у школі не з українською мовою навчання. Тобто для них українська мова була елементом їхніх життєвих обставин, вона фоно во звучала у середовищі проживання, вона була мовою їхніх родичів, друзів, сусідів, колег, однолітків. Про це свідчить вищий відсоток росіян, які досконало володіють українською мовою, залежно від регіону, де проходили перші років їхнього життя. На жаль, масштаби вибірки не дозволяють отримати уявлення про тих росіян, чиє дитинство пройшло у Західній Україні. Але доволі ілюстративнивними є дані про тих росіян, хто формувався до 15 років у Центральній Україні. Кількість росіян — вихідців із цього регіону, що можуть вільно читати,
49
МОВНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ: МІЖ КОНФЛІКТОМ І КОНСЕНСУСОМ
Можу вільно говорити, читати та писати цією мовою
71 Можу вільно читати та писати, але маю проблеми в розмові
14 Можу вільно читати цією мовою, але не пишу i не розмовляю
7 В основному розумію цю мову, але в розмові i читанні маю певні проблеми 7 Практично не розумію цієї мови
2
писати і говорити українською, сягає 50%. А частка росіян — вихідців із Південно Східної Україні, що досконало володіють українською, дорівнює 34%. Від цих росіян відрізняються ті, чиє дитинство пройшло в Росії. Серед них лише 16% вільно володіють українською мовою.
Повертаючись до питання про рівень знання респондентами української мови, зазначимо, що на другому рівні знання мови,
тобто на тому, коли вони можуть вільно читати і писати українською, але мають проблеми в усному використанні мови, перебуває опитаних. Серед українців на такому рівні знають українську мову 11%, а серед росіян — 23%. Наступний щабель мовної компетентності становлять 7% респондентів, що також розуміють українську мову, читають нею, але не вміють писати і говорити. Такий рівень знання української
притаманний 3,5% українців і 19% росіян.
Такою ж за обсягом, тобто 7%, є і та група людей, що в основному розуміє українську мову, але в усному мовленні i в читанні
має певні проблеми. На такому рівні знають українську мову росіян і 3% українців. Таких же людей, що практично не розуміють української мовив країні налічується близько 2%, утому числі 6% росіян. До речі, навіть менш, ніж росіяни, не розуміють української люди інших національностей — 5%. Але знають українську на вищому рівні 33% людей іншого етнічного походження.
Вікові групи за рівнем знання української мови помітно невід різняються. Але трохи краще українською мовою володіє молодь у віці до 30 років. Так, якщо серед молоді частка тих, хто може читати, писати і говорити нею становить 72%, то у віковій когорті, старшій зароків. Щоправда, перший рівень знання української у середньої вікової групи такий самий, які у молоді —
72%. Але другий рівень знання найбільший у молоді — 16%, усе редньої вікової групи — 14% і у старшої вікової групи — Аналіз рівня знання української мови серед вікових груп українців і росіян показав, що вікові групи українців майже невід різняються за цим показником, а от серед вікових груп росіян такі
відмінності помітні. Найбільше тих, хто вільно володіє українською мовою, є серед росіян середнього віку — 36%. На другому місці молодь до 30 років — 31%. І найменше тих, хто вільно володіє українською мовою, серед росіян у віці старше 55 років — На другому рівні знання української мови найбільше росіян у віці до 30 років — 27%, майже стільки ж осіб середньої вікової
50
ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України
групи — 25%, і 18% людей старшої вікової групи. У групі росіян,
що практично не розуміють української мови, 9% становлять люди старшого віку, 7% — молодь і 4% — люди середнього віку.
Значними є відмінності у знанні української мови за регіонами проживання респондентів. Двома крайніми полюсами є Захід
України, де вільно володіють українською мовою 93% мешканців, і Південь, де на такому рівні знають державну мову лише жителів. Між ними знаходяться Центр країни з 84% найвищого рівня знання української мови і Схід — з 57%. Але це не означає,
що у якійсь із частин країни є серйозні проблеми зрозумінням української мови. Найбільше таких, хто практично не розуміє
державної мови, на Півдні — 5% і на Сході — 2% опитаних. Якщо проаналізувати, хто ці люди за національністю, то виявиться, що росіян, які проживають на Півдні, за власною самооцінкою практично не розуміють української мови. Це найбільш значуща група в усій країні, для якої комунікація українською мовою
є проблемою. Другою такою групою є росіяни Сходу країни, яких також практично не розуміють української мови. Щодо людей інших національностей, то масштаби вибірки не дозволяють робити будь які висновки щодо цієї групи. На Заході і в Центрі практично немає людей, які б мали проблеми із розумінням української мови. Всі інші опитані в усіх регіонах проявляють різний ступінь володіння українською мовою.
Існують помітні відмінності у знанні української мови між мешканцями різних типів поселень. Найкраще її знають у селах.
Там 83% мешканців можуть читати, писати і говорити українською. До цього наближаються і кияни. З них 79% заявляють про вільне володіння українською мовою. Досить високим є рівень знання державної мови у жителів невеликих міст — 69% з них читають, пишуть і говорять українською. Найнижчим цей показник є у мешканців великих міст (з населенням понад 250 тис) —
59%. У великих містах найбільше тих, хто практично не розуміє
української мови — Що стосується кореляції освітнього рівня особи зізнанням української мови, то її пошук не дав результату. Вільно володіють українською практично рівною мірою всі освітні групи — від групи респондентів з початковою освітою до групи з повною вищою. Показник вільного володіння українською мовою серед усіх освітніх груп (початкова і неповна середня загальна середня середня спеціальна;
перший ступінь вищої повна вища) коливається у межах 68–73%.
51
МОВНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ: МІЖ КОНФЛІКТОМ І КОНСЕНСУСОМ
Якщо розглянути рівень знання української мови через призму етнічного походження респондентів, то виявиться, що українців вільно володіють українською мовою, ще 11% читають
і пишуть українською, але мають певні труднощів усному спілкуванні нею, а ще 6% тільки розуміють її.
Серед росіян рівень знання української мови гірший. 30% з них вільно володіють українською, 23% читають і пишуть, але мають труднощів усному спілкуванні, 19% розуміють українську і читають нею, ще 22% росіян в основному її розуміють і тільки практично не розуміють. Люди іншої національності (крім українців і росіян) досить високо самооцінюють рівень знання української мови. 33% з них вільно володіють українською мовою, 18% доволі добре знають її читають і пишуть нею, 23% розуміють українську і читають нею в основному розуміють, а 5% практично не розуміють. Таким чином, українську мову досить добре знають у різних типах населених пунктів, у вікових і освітніх групах. Хоча потребує
уваги підвищення рівня її знання на Південному Сході країни,
а також росіянами і людьми іншого етнічного походження. Уявлення про рівень знання російської мови дає наступна таблиця.
Таблиця 2
Рівень знання населенням України російської мови (у На найвищому рівні мовної компетентності російську мову знають 79% опитаних. Вони можуть читати, писати і говорити нею.
Тут слід привернути увагу до того факту, що за рівнем вільного володіння мовами в Україні на 8% більше людей, що вільно володіють російською, ніж українською — 71% і 79%, відповідно.
Найбільше людей з високим рівнем знання російської мови усе редній віковій категорії (від 30 до 55 років. Серед них таких налічується. У наймолодшій віковій групі вільно володіють російською 78% опитаних. Серед людей старшого віку такого рівня знавців російської на 10 відсотків менше — 73%.
52
ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України
Можу вільно говорити, читати та писати цією мовою
79 Можу вільно читати та писати, але маю проблеми у розмові
13 Можу вільно читати цією мовою, але не пишу i не розмовляю В основному розумію цю мову, але в розмові i в читанні маю певні
проблеми
2 Практично не розумію цієї мови
1
Найбільше людей, що вільно володіють російською, проживає на Сході країни — там 91% опитаних вміють читати, писати
і розмовляти російською. 7% мешканців цієї частини України можуть читати і писати російською, але мають проблеми у розмовній формі спілкування. Таких, хто не знає російської мови, на
Сході практично немає. Майже такий самий рівень володіння російською і на Півдні. Там 89% респондентів відповіли, що вільно володіють російською мовою, для 8% з них існують певні труднощів усному спілкуванні.
Жителі центральної частини України показують також високий рівень знання російської мови — 76% опитаних демонструють вищий щабель її знання. Незначущою є частка тих, хто практично не розуміє російської — менше половини процента. Читають
і пишуть російською мовою тут 17% респондентів.
На Заході країни більше половини опитаних, а саме — вільно володіють російською мовою. Ще майже чверть людей (вільно читають і пишуть цією мовою, але мають труднощів усному мовленні. Таких, хто зовсім не опанував російську мову, у цьому краї налічується Серед поселенських структур найменше тих, хто володіє російською у повному обсязі, у селі. У селах вільно володіють російською мешканців, у невеликих містах — 83%, у великих містах — 88%, а в Києві — 92%. Втім, не можна сказати, що в селі
багато людей погано володіють російською. Там ще 23% жителів читають і пишуть російською, але не мають усталеної практики усного спілкування нею. У Києві не зафіксовано жодного респондента, який не розумів би російську мову, які таких, хто в основному розуміє цю мову, але в розмові i в читанні мав би певні проблеми. У всіх опитаних рівень знання російської не нижчий відповіді:
«Можу вільно читати цією мовою, але не пишу i не розмовляю».
Та й останніх налічується лише Тепер про рівень знання російської мовив середовищі етнічних спільнот. 96% росіян заявили, що вони вільно володіють російською мовою, 4% з них мають труднощів усному спілкуванні. Високий рівень знання російської виявляють українці. 75% з них вважають, що вільно володіють російською мовою. До них долучаються ще 16%, які читають і пишуть російською, але мають проблеми з усним спілкуванням. 1% українців відповіли, що практично не розуміють російської мови.
53
МОВНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ: МІЖ КОНФЛІКТОМ І КОНСЕНСУСОМ
Люди інших національностей також добре володіють російською мовою. З них вільно володіють російською 82%, читають і пишуть російською На відміну від української, рівень знання російської мови корелює з рівнем освіти опитаних. Чим вищий рівень освіти респондента, тим краще він знає російську. Так, серед людей, що мають початкову та неповну середню освіту, вільно володіють російською 63%, а серед тих, хто має повну вищу освіту — Щодо мовної компетентності особистості свідчать також відповіді на це запитання промову, якою вона думає. З точки зору соціолінгвістики, мова, якою думає людина, це і є її рідна мова.
Проте нарівні буденної свідомості поняття рідної мови розуміється по різному. Під час дослідження, проведеного наприкінці р, на запитання Як Ви вважаєте, що таке рідна мова?»
найбільше опитаних відповіло, що це мова національності, до якої я належу — 42%. Ще 23% відповіли, що це мова, якою розмовляли мої батьки. А відповідь, що це мова, якою я думаю
і можу вільно спілкуватися, дали 27%. Ще 3% відповіли, що
«це мова, якою я розмовляю найчастіше».
У відповідях на це запитання є великі розбіжності між респондентами різного етнічного походження. Так, серед тих, хто рідною мовою вважає мову національності, до якої вони належать, —
57% українців і тільки 30% росіян. А серед тих, хто рідною мовою вважає мову, якою людина думає і може вільно спілкуватись, —
25% українців і 53% росіян. Із цих відповідей випливає ряд важливих висновків. Попер ше, це те, що постановка в анкеті переписів населення запитання
«Яка Ваша рідна мова є некоректним, оскільки люди вкладають у нього різний сенс. А потім, виходячи із відповідей на це порізно му зрозуміле людьми запитання, спираючись на них, конструюються аргументи державної мовної політики. Ясна річ, що побудована на такому хибному мовному діагнозі політика навряд чи буде ефективною і сприятиме консолідації суспільства. По друге, за допомогою поняття рідна мова формується уявлення про структуру мовних груп суспільства. А виходячи з цих уявлень, держава приймає міжнародні зобов’язання щодо захисту прав цих мовних груп, як це було під час ратифікації Верховною Радою України
Європейської хартії регіональних мов або мов меншин.
У зв’язку з цим ми вважаємо, що дуже змістовно насиченими
і важливими для діагностування мовної компетентності населення,
54
ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України
виділення мовних груп є відповіді на запитання Якою мовою
Ви думаєте у повсякденному житті (див. табл. Як виявилося, виключно українською мовою думає 29% опитаних і 35% думає виключно російською мовою. 9% респондентів думає переважно українською, але зрідка і російською, а опитаних думає переважно російською, але зрідка і українською.
І між цими групами знаходиться група, яка думає змішаною мовою, в якій вживаються як українські, такі російські слова. Ця група становить 16% опитаних. Таким чином, мовна картина в Україні з погляду того, якою мовою думає населення, виглядає
майже симетричною — україномовно російськомовною. Невеликий перекіс існує на користь російської мови.
Таблиця 3
Мова, якою думають респонденти
у повсякденному житті (у З погляду перспектив розвитку мовних процесів у країні дуже важливо з’ясувати відмінності замовою, якою думають, що існують всередині вікових груп (див. табл. 4). Російська мова утримує
міцні позиції серед молоді. Виключно українською мовою думають, а виключно російською — 40% опитаних у віці до 30 років.
Тобто співвідношення у цій віковій групі на користь російської
мови. Не така значна, але все ж перевага на користь російської
існує і серед респондентів середньої вікової групи. Тут виключно українською думають 30% опитаних, а виключно російською —
36%. І лише серед представників старшої вікової групи це співвідношення єна користь української мови 34% респондентів думає виключно українською і 30% — виключно російською. Отже, у вікових групах простежується певна тенденція серед тих, хто думає виключно українською і виключно російською мовами. Проте ці тенденції мають зворотний характер — чим старший вік групи респондентів, тим більше їх думає виключно українською.
55
МОВНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ: МІЖ КОНФЛІКТОМ І КОНСЕНСУСОМ
Виключно українською
29 Переважно українською, але зрiдка i росiйською
9 Змішаною мовою, в якiй вживаються як українські, так i російські
слова
16 Переважно росiйською, але зрiдка i українською
11 Виключно росiйською
35
Iншою мовою
1
Близькими є показники серед тих, хто думає переважно українською молоді, 8% людей середнього віку і 9% старших людей. Змішаною мовою думають по 15% молоді і людей середнього віку, а також 18% літніх людей.
А от серед тих, хто думає переважно російською, але інколи
і українською, знову проявляється тенденція — чим молодший вік респондентів, тим більше з них думає саме у такий спосіб молоді, 11% людей середнього віку і 8% літніх людей.
Таблиця 4
Мова, якою думають респонденти різних вікових групу повсякденному житті (у Існують відмінності у відповідях на це запитання і по регіонах.
Перш за все, звернімо увагу на відповіді, що набрали найбільше респондентів. По перше, це відповідь думаю виключно українською, яка набрала 81% у західному регіоні. По друге, відповідь
«думаю виключно російською — 64% на Півдні і 57% на Сході.
Ось саме ці три групи і є домінуючими серед населення країни, що визначають мовну атмосферу у регіонах. Ще дві відповіді привертають увагу з погляду того, скільки респондентів приєдналися до неї. Хоча кількість тих, хто так відповів, і менша у декілька разів від тих, хто увійшов до першої трійці відповідей. Так от,
це відповідь думаю виключно українською у центральному регіоні — 34% і відповідь думаю змішаною мовою у цьому ж регіоні — 25%. Всі інші варіанти відповідей дали групи респондентів, що становлять менше 17%. Так, 17% думають змішаною мовою на Сході 15% переважно українською мовою — у центральному регіоні 15% переважно російською мовою — у східному


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   38


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал