ІМ. І. Ф. Кураса мовна ситуація в україні: між конфліктом І консенсусом



Pdf просмотр
Сторінка4/38
Дата конвертації01.01.2017
Розмір2.82 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   38
34
ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України
Понад те, вважається, що масова свідомість громадян є логічною,
раціональною та послідовною, атому якщо громадяни підтримують надання російській мові статусу другої державної (чи офіційної),
то вони не можуть одночасно підтримувати статус української
мови як єдиної державної, бо з раціонального погляду це взаємовиключні позиції. Хоча в реальності ситуація є складнішою. Більш широкий перелік показників використовувався в спеціальному дослідженні мовної ситуації, який був проведений уроці Інститутом соціології НАН України та опитувальною мережею фірми «Соціс» (вибірка респондентів, де змов них питань добавлено до вищеназваних ще три. Необхідність знання дітьми та онуками громадян української мови (Як Ви вважаєте, чи необхідне Вашим дітям (онукам)
знання української мови — з варіантами відповіді так, безумовно, ні, не обов’язково», важко відповісти. Необхідність знання дітьми та онуками громадян російської
мови (Як Ви вважаєте, чи необхідне Вашим дітям (онукам) знання російської мови — з аналогічними варіантами відповіді. Необхідність знання дітьми та онуками громадян рівною мірою української та російської мов (Як Ви вважаєте, чи необхідне Вашим дітям (онукам) знання рівною мірою української та російської мови — з аналогічними варіантами відповідей).
Такого роду формулювання питань і варіанти відповідей дещо підштовхують респондентів до позитивних відповідей. У той же час показники, які відображали б самооцінки реального рівня володіння українською, російською мовою, мовами національних меншин чи іноземними мовами в зазначеному дослідженні
були відсутні. Дещо іншою була система показників цільового дослідження
«Етнічні групи України (досліджувалися по 200 респондентів української, російської, кримськотатарської, польської, угорської,
єврейської та ромської національностей, проведеного у жовтні року соціологічним факультетом Київського національного університету імені Тараса Шевченка та фірмою «Юкрейніан соціолоджі сервісу співпраці зі соціологами університету штату Айова (США)).
Ця система показників функціонування мов в Україні була такою. Що громадяни розуміють під рідною мовою (Як Ви вважаєте, що таке рідна мова (З варіантами відповіді 1) це мова
35
МОВНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ: МІЖ КОНФЛІКТОМ І КОНСЕНСУСОМ
національності, до якої я належу 2) це мова, якою розмовляли мої батьки 3) це мова, якою я думаю і можу вільно спілкуватися) це мова, якою я розмовляю найчастіше інше) не визначились. Рівень володіння рідною мовою (Чи володієте ви рідною мовою (З варіантами відповідей володію цілком вільно, володію, але під час розмови маю певні проблеми 3) розумію мову, але не розмовляю 4) зовсім не володію. Можливість вивчення мови Вашої етнічної (національної)
групи у Вашому місті (селі) в державних дошкільних навчальних закладах. (Чиє, чи немає можливості для вивчення мови Вашої
етнічної (національної) групи у Вашому місті (селі (З варіантами відповідей є та нема. Можливість вивчення мови Вашої етнічної (національної)
групи у Вашому місті (селі) в приватних дошкільних навчальних закладах (з аналогічним запитанням та варіантами відповіді. Можливість вивчення мови Вашої етнічної (національної)
групи у Вашому місті (селі) в державних загальноосвітніх школах (з аналогічним запитанням та варіантами відповіді. Можливість вивчення мови Вашої етнічної (національної)
групи у Вашому місті (селі) у вечірніх школах (з аналогічним запитанням та відповідями. Наявність у Вашому місті (селі) школи, де всі предмети викладаються мовою Вашої етнічної групи (з варіантом відповідей:
так, ні, важко сказати. Мова спілкування всім ї (вдома) (Якою мовою Випере важно спілкуєтесь у Вашій сім’ї (вдома (З варіантами відповідей переважно українською, переважно російською, по різному,
залежно від обставин мовою моєї етнічної групи (якою. Мова спілкування з сусідами (з аналогічними варіантами відповідей. Мова спілкування з колегами на роботі та навчанні (Якою мовою Ви переважно спілкуєтеся з колегами по роботі (навчальному закладі. (З аналогічними варіантами відповіді. Чи використовуються у спілкуванні на роботі чи навчанні інші мови (З варіантами відповіді ні, використовую таку то мову. Чи вивчають (вивчали) діти та онуки в школі мову Вашої
етнічної (національної) групи (З варіантами відповідей 1) відвідують (відвідували) середню школу, де всі предмети викладалися
36
ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України
мовою етнічної групи 2) відвідують (відвідували) школу, де мова моєї етнічної групи вивчалася серед обов’язкових предметів 3) відвідують (відвідували) середню школу, де мова моєї етнічної групи вивчалася факультативно 4) не вивчали мови моєї етнічної
групи взагалі 5) у мене немає (не було) дітей та онуків 6) важко відповісти. Необхідність здобути освіту мовою Вашої етнічної (національної) групи. (Вважаєте Ви потрібним чині для Ваших дітей
(онуків) здобути освіту мовою Вашої етнічної (національної) групи (З варіантами відповідей безумовно потрібно, бажано, не обов’язково, зовсім непотрібно, важко відповісти.
14. Потреби мовою власної національної (етнічної групи Читати газети і журнали Читати наукову та науково популярну літературу Читати художню літературу Переглядати телевізійні програми.
– Слухати радіопрограми Відвідувати концерти національних (етнічних) художніх колективів (співаків).
Усі показники з варіантами відповіді є така потреба, нема, важко відповісти. Можливості у власному місті (селі) мовою своєї національної (етнічної) групи Читати газети і журнали Читати наукову та науково популярну літературу Переглядати телевізійні програми Слухати радіопрограми Відвідувати концерти національних (етнічних) художніх колективів (співаків).
Усі показники з варіантами відповіді так, ні, важко сказати. Регулярність особистих практик мовою своєї національності в останні місяці Читання газет та журналів Читання наукової та науково популярної літератури Читання художньої літератури Перегляд телевізійних програм Прослуховування радіопрограм.
Відвідування концертів національних (етнічних) художніх колективів (співаків. Ці показники з варіантами відповіді часто, зрідка, ні, не читаю, не відвідую, не слухаю, не дивлюсь)
4
37
МОВНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ: МІЖ КОНФЛІКТОМ І КОНСЕНСУСОМ
Поряд з великою кількістю інших показників етнічної ідентифікації та практик це дослідження дало змогу досить детально розкрити мовну ситуацію серед українців, росіян та деяких етнічних меншин України. Однак ані його емпіричні результати, ані
їхній науковий аналіз досі неопубліковані в Україні. Хоча їхній аналіз дозволяє зробити багато не тільки змістовних, алей методичних висновків.
Показник рідної мови досі неоднозначно розуміється у науковій літературі. Навіть філологи під рідною мовою розуміють або) мову, якою розмовляла мати (2) мову, якою з громадянином розмовляли в ранньому дитинстві (3) першу мову, якою громадянин заговорив саму дитинстві (4) мову, якою громадянин нині
найчастіше користується на практиці, (5) мову етносу, до якого належить громадянин
5
Тобто, як зазначав М.Шульга: Стосовно цього питання навіть у філологів немає однозначного розуміння. в патріархальному суспільстві з нерозвиненою комунікацією і міграційною рухливістю населення, з міцними етнічними, релігійними, культурними бар’єрами практично завжди збігалися етнічність, рідна мова, материнська мова, мова етносу, перша функціональна мова,
культурна орієнтація. Але в сучасному, все більш глобалізованому світі ці бар’єри давно вже рухнули. Дослідник пропонує власне визначення рідної мови як мови, через яку особистість може найбільш повно виявити свою мовну компетентність і якою особистість мислить»
7
Проте навіть якщо рідна мова — це мова якою мислить і найкраще володіє громадянин, з цього зовсім не випливає, що саме це мають на увазі громадяни, відповідаючи на запитання про рідну мову.
Аналіз цільового національного дослідження етнічних груп України року показує, що поміж громадян усіх семи етнічних груп (про які йшлося вище) 42,1% вважають, що рідна мова — це мова національності, до якої вони належать, 23,1% — що це мова, якою розмовляли їхні батьки, 27,4% — що це мова, якою вони думають і можуть вільно спілкуватися, 2,8% — мова, якою вони розмовляють найчастіше, 4,4% — дали інші відповіді або не визначилися взагалі.
При цьому з поміж етнічних українців 57,4% вважають, що рідна мова — це мова національності, до якої вони належать — що це мова батьків, 24,8% — мова, якою вони думають
38
ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України
і можуть вільно спілкуватися. З поміж етнічних євреїв, ромів,
кримських татар, угорців та поляків 37–47% вважають, що це мова національної групи, 16–40% — мова батьків, 17–32% — мова, якою вони думають і можуть вільно спілкуватися. При цьому з поміж етнічних росіян найбільше тих, хто вважає рідною мову, якою вони думають і можуть вільно спілкуватись (52,8%), далі — мова національної групи (30,3%) і найменше — мова батьків (Отже, серед етнічних спільнот України присутнє дуже відмінне розуміння поняття рідна мова. Досить суттєві розбіжності
з цього питання і між представниками двох найчисельніших етнічних спільнот України — українців та росіян, які загалом становлять понад 95% громадян країни. В цих умовах абстрактне питання про рідну мову взагалі не піддається в опитуваннях раціональній інтерпретації, бо виявлений з допомогою такого питання рівень володіння рідною мовою представників різних етнічних груп України або визнання громадянами української
чи російської мови як рідних мало характеризує мовну ситуацію в Україні, хоча давно включається не тільки в соціологічні опи тувальники, але зі сталінських часів разом з національною ідентифікацією включено до переписів населення.
У переписах населення досить однорідної в мовному відношенні Польщі окрім запитання До якої національності Ви себе відносите було запитання не про рідну мову як в Україні,
а в іншій версії — Якою мовою (мовами) Ви найчастіше розмовляєте вдома. Конструкція запитання давала змогу визначити дві непольські мови, незалежно від того, використовуються вони разом із польською чи окремо
8
На нашу думку, через неоднозначність та некоректність такої
інтерпретації показник рідної мови доцільно вилучити із соціологічних досліджень, замінивши його показниками мови спілкування батьків (чи осіб, які їх заміняли) та мови, якою громадяни думають (внутрішня мова»).
Що ж стосується володіння (знання) мов, то тут можуть бути запитання щодо знання різних мову тому числі мови тієї етнічної (національної) групи, до якої належить громадянин.
Існують суттєві проблеми і щодо шкал вимірювання мовних практик та знання (володіння) різними мовами громадян України, а також чинників, щоці практики визначають.
Так, у моніторингу Інституту соціології НАН України показник мови спілкування всім ї (Якою мовою (мовами) Ви переважно
39
МОВНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ: МІЖ КОНФЛІКТОМ І КОНСЕНСУСОМ
спілкуєтесь у Вашій родині (вдома) вимірювався за чотири бальною шкалою, але не завжди однаково. Іноді це була шкала:
«переважно українською, переважно російською, і українською, і російською, залежно від обставин, іншою, а іноді тільки українською, тільки російською, по різному, залежно від обставин, іншою. В Омнібусах фірми «Соціс» теж використовується чотирибальна, але дещо інша шкала українською, російською, українською і російською рівною мірою»,
«іншою»
11
Тобто, ці шкали є не зовсім ідентичними і порівняння результатів, отриманих у дослідженнях в різні роки, не є однозначно зіставлюваними. При цьому шкала «Соцісу» хоч і є симетричною,
але неповністю, бо не зовсім зрозуміло, до якої категорію відносити тих, хто розмовляє переважно українською, але часто і російською (але нерівною мірою) чи, навпаки, переважно російською,
але часто і українською.
Шкали ж моніторингу Інституту соціології НАН України формально більш повні, але перша з них не дає змоги виявити частку населення, яке в мовних практиках користується тільки однією мовою, від двомовних громадян (виключно українською та виключно російською, а друга не дає можливості з категорії
білінгвів (по різному, залежно від обставин) розрізнити тих, хто,
розмовляючи двома мовами, переважно вживає українську, переважно російську та обидві мови практично рівною мірою.
Ще менш інформативною є шкала для вимірювання мовного спілкування в дослідженні 2000 року, яке передбачало тільки три категорії — українська, російська та інші, хоча мовна практика в Україні є значно різноманітнішою.
При цьому для аналізу мов спілкування в різних сферах життя громадян (усім їв громадських місцях, з сусідами та родинами, з колегами на роботі та навчанні) бажано використовувати шестибальну симетричну шкалу
1) розмовляю виключно українською) розмовляю переважно українською, але зрідка і російською) рівною мірою розмовляю як українською, такі російською) розмовляю переважно російською, але зрідка і українською) розмовляю виключно російською) розмовляю переважно іншими мовами.
Однак і ця шкала не відбиває наявності в повсякденній мові
спілкування різних регіональних діалектів української (меншою
40
ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України
мірою — російської) мови та особливо так званого суржику змішаної мови — переважно української з великою кількістю фонетичних, синтаксичних та лексичних вкраплень російської мови.
Цьому аспекту у масових соціологічних дослідженнях взагалі не приділяється бодай якоїсь уваги. Методично вона взагалі не об
ґрунтована. Як експерименту цьому дослідженні ми запропонували шестибальну шкалу вимірювання мовних практик, модифіковану з вищезапропонованої:
1) розмовляю виключно українською) розмовляю переважно українською, але зрідка і російською) розмовляю змішаною мовою, в якій вживаються як українські, такі російські слова) розмовляю переважно російською, але зрідка і українською) розмовляю виключно російською) розмовляю іншою мовою.
Складною залишається і проблема шкал вимірювання рівня володіння громадянами певними мовами в соціологічних масових опитуваннях, де практично немає можливості застосовувати філологічні тестові методи чи методи зовнішнього оцінювання. Атому може йтися тільки про самооціночні показники володіння мовою,
які зазвичай є завищеними. А для їхнього вимірювання (в суспільстві суцільної грамотності) можна застосовувати таку шкалу
1) вільно можу говорити, читати та писати цією мовою) вільно можу читати та писати, але маю проблеми під час розмови) вільно можу читати цією мовою, але не пишу і не говорю) в основному розумію цю мову, але читати, писати та розмовляти не можу) практично не розумію цієї мови.
Наявність показників самооцінок володіння мовами дасть змогу виявити їхній вплив на реальні мовні практики функціонування мов та показати, якою мірою рівень володіння мовами по в’язаний з їх використанням у різних сферах життєдіяльності
громадян України.
Важливе значення має також розробка показників наявності
чи відсутності дискримінації мовних груп в Україні не за етнічною,
а за власне мовною ознакою. В масштабних комплексних та етнокультурних дослідженнях в Україні оцінки етнічної дискримінації присутні, але проблеми дискримінації замовними ознаками не вивчаються. Так, в моніторинговому щорічному дослідженні
41
МОВНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ: МІЖ КОНФЛІКТОМ І КОНСЕНСУСОМ
Інституту соціології НАН України використовуються чотири показники фактів дискримінації етнонаціональних груп, які вимірюються за допомогою запитань Чи доводилося Вам за останні місяців стикатися з випадками дискримінації (порушення прав та інтересів) щодо. 1) українців 2) росіян 3) щодо євреїв) щодо людей інших національностей (З варіантами відповідей так, ні, важко сказати)
13
У вже згадуваному цільовому дослідженні Етнічні групи України використовуються три, але інші показники оцінок етнічної дискримінації. Чи доводилося Вам стикатися особисто з фактами утисків
(дискримінації) представників Вашої етнічної (національної) групи в останні десять років (З варіантами відповідей не доводилося, доводилось, але рідко, доводилося досить часто
2. Якщо траплялися факти дискримінації представників
Вашої етнічної групи, то в яких сферах це відбувалося (З варіантами відповідей у сфері освітив бізнесів політиці, в питаннях працевлаштування, у сфері культури, в питаннях релігії,
інше).
3. Якщо Вам доводилося стикатися з фактами утисків (дискримінації) Вашої етнічної групи, то де це відбувалося (З варіантами відповідей на роботів громадських місцях, усім ї, у стосунках з сусідами, в пресів телевізійних повідомленнях, у публічних виступах політиків і громадських діячів, у інших місцях).
Такий підхід дозволяв отримати самооцінки етнічної дискримінації їхню частоту, сфери суспільного та приватного життя,
де ці факти мали місце. Аналогічний підхід щодо наявності фактів утисків і сфер, де це відбувається, можна застосувати і в само оцінках дискримінації замовною ознакою.
На нашу думку, мінімальна система показників функціонування мов в Україні та ставлення громадян до статусу мов в Україні може включати такі групи та окремі показники:
І. Показники реального функціонування мов в Україні. Мова (мови, на якій громадяни думають (за шестибаль ною шкалою, про яку говорилося вище. Мова (мови, якою громадяни спілкуються вдома (всім ї)(за тією ж шкалою. Мова (мови, якою громадяни спілкуються на вулицях,
в громадських місцях (за тією ж шкалою).
42
ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України

1.4. Мова, якою громадяни спілкуються на роботі чи в навчальних закладах з колегами (за тією ж шкалою. Мова, якою громадяни спілкуються з родичами та знайомими (окрім колег по роботі чи навчанні) (за тією ж шкалою).
ІІ. Показники самооцінок володіння різними мовами в Україні. Самооціночні показники володіння українською мовою
(за шестибальною шкалою, про яку говорилося вище.
2.2. Самооціночні показники володіння російською мовою (за аналогічною шкалою. Самооціночні показники володіння мовами інших етнічних меншин України (за аналогічною шкалою. Самооціночні показники володіння провідними світовими мовами — англійською, німецькою тощо (за аналогічною шкалою).
ІІІ. Показники самооцінок фактів дискримінації замовною ознакою. Під час вибору навчання в загальноосвітній школі (за шкалою так, ні, важко сказати. Під час вступу та навчання у вищих чи професійних навчальних закладах (за аналогічною шкалою. Під час працевлаштування (за аналогічною шкалою. На роботі (під час виконання службових обов’язків) (за аналогічною шкалою. Під час вирішення своїх проблем в органах місцевого самоврядування (місцевій раді, адміністрації) (за аналогічною шкалою. Під час вирішення своїх проблем в органах центральної
державної влади (Верховній Раді, Уряді, міністерствах та відомствах) (за аналогічною шкалою).
ІV. Показники інститутів, що впливають на володіння та використання мов. Мова (мови, якою розмовляли батьки (чи особи, що їх заміняли) (за шестибальною шкалою, аналогічною мовам спілкування. Мова навчання в загальноосвітніх школах (за шкалою українська, російська, спочатку російська, потім українська»,
«інша»).
4.3. Мова навчання в вищих чи інших професійних навчальних закладах (для тих, хто в них навчався) (за шкалою тільки українською, тільки російською, більшість предметів викладались українською, більшість предметів викладалися російською, «іншою»).
43
МОВНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ: МІЖ КОНФЛІКТОМ І КОНСЕНСУСОМ

V. Показники преференцій громадян щодо мов навчання дітей (онуків) та споживання продукції засобів масової інформації і закладів культури. Ставлення громадян до необхідності знання дітьми (онуками) української мови (за шкалою безумовно так, скоріше так, скоріше ні, безумовно ні, важко відповісти. Ставлення громадян до необхідності знання дітьми (онуками) російської мови (за аналогічною шкалою. Ставлення громадян до бажаної мови перегляду (прослуховування) програм новин та суспільно політичних передач на радіо і телебаченні (за шкалою українською, «російською»,
«і українською, і російською рівною мірою — неважливо, українською чи російською, іншою. Ставлення громадян до бажаної мови перегляду фільмів російського виробництва на телебаченні (за аналогічною шкалою. Ставлення громадян до бажаної мови читання газет (за аналогічною шкалою. Ставлення громадян до бажаної мови читання художніх журналів (книжок) (за аналогічною шкалою. Показники ставлення громадян до статусу мов в Україні. Ставлення громадян до статусу української мови як єдиної державної з гарантуванням права на вільний розвиток іншими мовами (за п’ятибальною шкалою цілком схвалюю, в основному схвалюю, в основному не схвалюю, зовсім не схвалюю»,
«не визначились. Ставлення громадян до російської мови як другої державної в Україні поряд з українською (за аналогічною шкалою. Ставлення громадян до надання статусу офіційної
російській мові та мовам національних меншин в окремих регіонах України (за аналогічною шкалою. Ставлення громадян до рівного статусу всіх мов в Україні,
без потреби надавати жодній мові статусу державної та офіційної
(за аналогічною шкалою. Ставлення громадян щодо референдуму про статус мов в Україні (за шкалою такий референдум дуже потрібний»,
«скоріше потрібний, скоріше непотрібний, зовсім непотрібний, не визначились»).
Така мінімальна система показників дасть змогу виявити системно мовну ситуацію в Україні, чинники функціонування мов
44
ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України
та чинники ставлення до статусу мов в Україні і обґрунтувати мету, завдання та напрями державної мовної політики. Безумовно,
цінність цієї інформації була б значно вищою, якби була можливість не тільки зафіксувати ситуацію в мовному середовищі на нинішній момент, але і виявити тенденції її змін зароки незалежності та у більш глибокій ретроспективі.
Звичайно, що найбільш повну інформацію про динаміку певних соціальних процесів (утому числі і в сфері функціонування мов в Україні) дають повторні (моніторингові) соціологічні дослідження, проведені за єдиною системою вибірки та аналогічною методикою. Однак, як вже зазначалося, такі матеріали моніторингового щорічного дослідження Інституту соціології НАНУ рр.) містять тільки два обґрунтовані показники ситуації в мовній сфері (мова спілкування всім ї та ставлення громадян до статусу російської мови. Проте моніторингові дослідження неєдиний спосіб виявити динаміку певних соціокультурних про цесів.
Змушені повторити свою думку, що на перший погляд виявити динаміку певних соціальних явищ можливо лише під час багаторазових соціологічних досліджень, які дозволяють зафіксувати стан розвитку цих об’єктів у кількох проміжках історичного часу. Але така позиція є не зовсім точною. В соціології і суспільних соціальних науках робиться спроба і в рамках одномоментного дослідження виявити не тільки структуру певних соціальних явищ,
але і їхню динаміку. Найбільшого поширення в соціальних науках
(особливо в демографії) набув когортний аналіз. Використовується цей методів аналізі мовної ситуації в Україні
15
Звичайно, когортний аналіз має свої обмеження. По перше,
на відміну від демографічних досліджень, де порівнюються дані
за віковими групами, у соціологічних дослідженнях (через невеликі обсяги вибірки) існує можливість порівнювати дані мовних практик тільки узагальнюючи дані щодо десятирічних чи двадцятирічних вікових груп. Тільки дослідження з великими обсягами вибірки дозволяють аналізувати динаміку мовної ситуації
п’ятирічних чи навіть річних когорт громадян. Однак кількість показників у них теж обмежена двома — мова спілкування всім їза чотирибальною шкалою та альтернативний вибір статусу мов в Україні (за шкалою єдина українська державна, дві державні українська та російська, одна українська державна і російська офіційна в окремих регіонах).


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   38


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал