ІМ. І. Ф. Кураса мовна ситуація в україні: між конфліктом І консенсусом




Сторінка34/38
Дата конвертації01.01.2017
Розмір2.82 Kb.
1   ...   30   31   32   33   34   35   36   37   38
352
ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України
Якщо взяти разовий тираж газет за 100%, то з них на україномовні газети припадає 31%, а на російськомовні — 64%. Причому протягом 10 років вага україномовного накладу скорочувалась
(з 47% в 1995 р, а російськомовного — зростала (з 47% в 1995 р) дані Держкомтелерадіо. Щодо річного накладу, то в україномовних газет він становить 34% супроти 63% у російськомовних. Протягом років вага україномовного щорічного накладу скорочувалась
(з 50 в 1995 р, а російськомовного — зростала (з 45% в 1995 р. Заданими Рахункової палати, оприлюдненими в 2003 році,
на сто українців припадало 46 примірників газет рідною мовою,
а на сто росіян, які проживають в Україні, — 386 примірників або у 8,4 раза більше. Протягом 10 років вага україномовного річного накладу журналів скоротилася з 70% в 1995 до 19% в 2005 р.,
а російськомовного — навпаки, зросла з 18 в 1995 до 70% в 2005 р.
У сегменті так званих глянцевих та спеціалізованих журналів україномовний продукт майже відсутній.
Російськомовна преса розповсюджується по всій території України. У деяких регіонах Півдня та Сходу україномовна преса майже відсутня в мережах розповсюдження. Єдиними україномовними газетами в цих регіонах є видання, засновані Радами та держадміністраціями. Заданими Української асоціації видавців та кни горозповсюджувачів пропорція переважання російської книги на українському ринку страновить приблизно 80% на Держава має використати надані їй законом засоби впливу на ефірній друковані ЗМІ для того, щоб права українськомовних читачів були забезпечені як в цілому по Україні, такі в окремих
її регіонах. Занедбаність, а іноді просто відсутність української преси в східних і південних областях призводить до локального витіснення мови з публічного, а відтак із побутового та родинного вжитку. Те саме стосується й диспропорції, що склалася між україно та російськомовними сегментами радіо і телевізійного ефіру.
Останнім часом на провідних українських телеканалах відбулися певні позитивні зрушення в зміні кількісних пропорцій між мовами на користь української мови. Однак вони мають доповнюватися якісними зрушеннями, зокрема, ширшим застосуванням української мовив рейтингових розважальних програмах, популярних серіалах тощо, а також вищою увагою до культури мови дикторів і тележурналістів. У навчальних закладах, що здійснюють фахову підготовку майбутніх журналістів, викладання усіх дисциплін, від фізкультури до менеджменту, має відбуватися українською
353
МОВНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ: МІЖ КОНФЛІКТОМ І КОНСЕНСУСОМ
мовою. Предметом особливої уваги має стати дотримання нормативних вимог до української мови у викладанні філологічних дисциплін та у практичній діяльності журналістів. Успіх дубльованих українською мовою іншомовних кінофільмів і телепрограм, перекладних книжок тощо значною мірою залежить від якісного рівня перекладів. Загальні принципи культури перекладного мовлення, вироблені корифеями української
школи перекладу (І.Франком, М.Зеровим, М.Рильським, Г.Ко чуром), вимагають, з одного боку, уникати надмірного вживання русизмів, англізмів і запозичень з інших мова з іншого — не допускати провінціалізації й спрощування мови недоречним уживанням просторічних та місцевих варіантів літературних слів і граматичних форм, як це нерідко трапляється в практиці перекладу сьогодні, наприклад, хутко сідай у джип добродію шерифе; звер тання Грицю (до героя роману М. Шолохова Тихий Дон Григорія Мелехова) тощо. Державні органи повинні вимагати від редакцій ЗМІ, видавництв тощо контролю за якістю перекладів. Доцільно також рекомендувати Міністерству освіти й науки України підвищити вимоги до вищих навчальних закладів, акредитованих зі спеціальності
«переклад», щодо використання української мовив навчальному процесі не тільки з фундаментальних та професійно орієнтованих дисциплін, алей гуманітарних, соціально економічних та
інших. Особливої уваги потребує кадрове й навчально методичне забезпечення таких предметів, як українська мова, редагування перекладів, практика перекладу, контрастивна лінгвістика.
Діяльність ЗМІ — це не тільки оперативне надання інформації,
а водночас один з найефективніших засобів масового тиражування мовних зразків, як правильних, такі недоброякісних. У більшості
цивілізованих країн мова телебачення й радіо — це еталон. В Україні літературного стандарту в ЗМІ практично не існує, мова засмічена, багато самодіяльності та експериментування. Неприпустимими є відомчі мовні стандарти, на зразок тих, який практикує
телевізійний канал СТБ, що не узгоджуються з сучасною літературою нормою, наприклад 200 еврів; теплоплав; грабувальники;
не вистачає пожежних деп; Еспанія, в Іракові
тощо. Подібні явища частіше чи рідше трапляються на всіх телеканалах, радіостанціях та вдрукованих ЗМІ. Важко уявити собі настільки ж нормативно розшнуровану мову (користуючись висловом Івана Франка) на російському телебаченні.
354
ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України
Мова повинна об’єднувати, а не роз’єднувати націю. Дотримання еталонної якості мовив українських ЗМІ має стати частиною державної мовної політики. Не можна допускати, щоб українська мова поступалася мові колишньої метрополії за своїми якісними параметрами, зокрема рівнем кодифікованості та внормованості.
Виконання нормативних вимог до якості мови має стати обов’яз ковою умовою отримання дозволу направо займатися медійною,
рекламною чи освітньою діяльністю, а їх порушення — призводити до відчутних санкцій.
У мовній політиці доречно використовувати певні елементи досвіду наших сусідів. Наприклад, у державній програмі «Русский язык» передбачено бюджетні кошти на такий пункт, як використання ЗМІ для пропаганди російської мови і російської культури в умовах нової геополітичної ситуації, очікуваним результатом якої
має бути створення умов для функціонування російської мовив інформаційному просторі країн СНД і країн Балтії»
9
. Оскільки, на відміну від Росії, українська мовна політика спрямована перш за все не на експорт, а на мовну ситуацію всередині країни, українські ЗМІ
мають прищеплювати почуття любові до української мови насамперед громадянам України. Зрозуміло, що й в Україні, так само яку Росії, це потребує організаційно технічного й фінансового супроводу.
Окремо слід наголосити на важливості налагодження співпраці з російськомовними ЗМІ, зокрема в південно східному регіоні,
для виховання культури міжмовних відносин, прищеплення поваги до української мови, інших мов України, поширення наукових знань про консолідуючу роль державної мовив державному будівництві, про її історію, сучасний стані перспективи розвитку. Уповноважені державні органи мають володіти інформацією про розподіл інформаційних потужностей ефіру україномовних
ЗМІ (розподіл частот, зони покриття, їх співвідношення з російськомовними ЗМІ, надавати цю інформацію представникам недержавних і громадських організацій. Державний орган з мовної
політики повинен домагатися, щоб українські слухачі мали повноцінний доступ до україномовних ЗМІ в усіх регіонах держави.
Система дошкільного виховання й освіти
Система виховання й освіти має не тільки давати практичні
знання мови, алей вести до формування національної мовної
свідомості, прищеплювати навики мовного етикетуй культури
355
МОВНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ: МІЖ КОНФЛІКТОМ І КОНСЕНСУСОМ
міжмовних стосунків. На думку експертів, освіта — це єдина сфера публічного життя, де є підстави говорити сьогодні про реальну,
а не міфічну українізацію. У 2005/06 навчальному році українською мовою в цілому по країні навчалося 78,2% дітей, російською —
20,7%. Разом з тим у системі освіти зберігаються глибокі якісні
диспропорції. В сільській місцевості україномовними є шкіл, а в містах частка україномовних шкіл становить лише, російськомовних 13,1%, а 24,34% шкіл мають статус двомовних або з україномовними класами. Для значної частини дітей дитячий садок і школа є єдиним місцем, девони хоча б частково перебувають в українському мовному середовищі і мають можливість практикувати українську мову.
Слід взяти до уваги, що дуже часто школа залишається україномовною тільки під час уроків, решту ж часу діти та вчителі спілкуються російською мовою. До того ж є підстави припускати, що офіційна статистка про використання української мовив навчальному та виховному процесі у деяких регіонах є відчутно завищеною і невід повідає реальному станові справ. На Сході та Півдні є школи, які
юридично мають статус україномовних, але навчальний, а тим більше виховний процес там здійснюється російською мовою. Те саме стосується й дошкільних закладів, у яких заданими Міністерства освіти і науки України, в 2005 р. українською мовою виховувалося дітей, а 15,2% — російською. За офіційною статистикою українською мовою навчаються студентів вищих навчальних закладів III–IV рівнів акредитації (інститути, університети, російською — 17,7%. Істотно вищими є показники навчання російською мовою в вищих навчальних закладах у Севастополі (95,9%), Криму (92,7%), на Донеччині) та Луганщині (56,8%). Дані соціологічних досліджень вказують на високий рівень популярності україномовної освіти.
Як показало дослідження компанії Researching Branding з 5 по 15 листопада було опитано 2215 людей в усіх регіонах України за квотною вибіркою за статтю, віком, типом поселення, похибка громадян загалом згодні з тим, щоб їхні діти вчилися в україномовній школі, тоді як 20% в цілому з цим не згодні.
Міністерству освіти і науки України потрібно налагодити проведення щорічних науково практичних конференцій, присвячених практиці викладання української мови та використання її в навчальному процесів проблемних регіонах. Узагальнивши досвід,
отриманий уході таких конференцій, слід розробити рекомендації
356
ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України
для відділів освіти на місцях, передбачити організаційній фінансові можливості налагодження прямих контактів між учителями різних районів і областей для обміну досвідом та навчально методичними матеріалами. Спільно з НАН України Міністерству освіти і науки України слід провести конкурс експериментальних новітніх концепцій викладання української мови з використанням інноваційних технологій у проблемних регіонах. Помітну користь може принести аналіз методики та вивчення минулого й сучасного досвіду викладання російської мови як іноземної. Його можна використати в практиці викладання української мови російськомовним громадянам України та іноземцям, що навчаються й працюють у нашій державі, чи тим, хто хоче набути українське громадянство.
За погодженням з відповідними органами МОН повинне передбачити можливість представлення переможця щорічного конкурсу Учитель року в номінації Українська мова до державної нагороди відповідного рівня, а також надання спеціальних призів від спонсорів конкурсу (оргтехніка, путівка на відпочинок тощо).
Варто рекомендувати МОН розширити практику надання вищої освітив провідних вищих навчальних закладах України з поєднанням спеціальностей українська мова та одна з європейських іноземних мов. Для випускників комбінованих спеціальностей має бути передбачене право викладання обох предметів у навчальних закладах відповідних рівнів акредитації. Для поліпшення володіння українською мовою на спеціальностях гуманітарного профілю рекомендувати викладання частини предметів (історія України, географія, основи права тощо) у російськомовних школах, гімназіях і ліцеях гуманітарного спрямування, а також на спеціальностях російська мова й література»
в системі вищої освіти українською мовою.
Доцільно запровадити щорічний звіт вищих навчальних закладів зі статусом національних університетів в МОН про використання української мовив навчальному процесі та суспільному житті закладу. У наступні роки слід розширити коло таких ВНЗ.
У навчальних закладах усіх рівнів треба посилити контроль замовою викладання таких дисциплін, як фізкультура, трудове виховання, основи інформатики, іноземна мова (мова перекладу),
де використанню української мови не надається належного зна чення.
357
МОВНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ: МІЖ КОНФЛІКТОМ І КОНСЕНСУСОМ
З 2003/04 навчального року в Ужгородському національному університеті таз в Закарпатському угорському інституті
ім.Ф.Ракоці, де здійснюється підготовка вчителів для угорських шкіл Закарпаття, запроваджено як одну з навчальних дисциплін
«Методику викладання української мови як державної в школах з угорською мовою навчання. Міністерству освіти і науки України варто зібрати відомості по всій державі про підготовку вищою школою фахівців для викладання української мови та літератури в школах з іншими, ніж українська та російська, мовами викладання, вивчити й узагальнити їх досвід та зробити його загальним надбанням. Такого ж вивчення й узагальнення заслуговує й практика викладання української мовив державах (насамперед сусідніх з Україною, де компактно проживають значні українські спільноти (Молдові, Словаччині, Росії тощо).
Зважаючи на незадовільну якість української мови підручників, навчальних посібників, навчальних рідіо і телепрограм, відеоматеріалів, електронних продуктів тощо, МОН варто запровадити лінгвістичний моніторинг якості дидактичних і навчально методичних матеріалів із оприлюдненням його наслідків у ЗМІ.
Треба розпочати системну роботу з підготовки вихователів мережі дошкільних закладів, психологів, класних керівників та академічних наставників середньої і вищої школи до виховання в учнів культури міжмовних відносин. Управлінням та відділам освіти на місцях через заклади післядипломної освіти, інститути вдосконалення вчителів та методичні об’єднання доцільно провести спеціальні курси, семінари, а науково дослідні установи МОН та НАН
України мають надати їм необхідне наукове та навчально методичне забезпечення. Для цього слід передбачити в установах МОН
семінари з основ мовного етикету та правил мовної поведінки для педагогів і психологів дошкільних закладів, середньої та вищої
школи, підготовку для них навчальних програм та посібників.
Науково дослідному підрозділові МОН у співпраці з дослідними установами НАН України потрібно створити емпіричну інформаційну базу для вивчення тих ситуацій, коли мовне питання стає
основою конфліктів у навчальному процесі. Дослідивши основні
конфліктогенні фактори таких ситуацій, можна виробити педагогічно психологічні підходи до їх розв’язання, а ще важливіше,
для запобігання їм.
Щодо керівництва та педагогічного складу шкіл з українською мовою викладання слід запровадити єдиний мовний режим.
358
ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України
Яких би зусиль не докладали вчителі української мови для формування стереотипів гідної мовної поведінки, якщо учні чують,
що українською мовою педагоги користуються тільки на уроці,
а в інший час спілкуються між собою, з іншими працівниками школи та учнями російською, чи директор школи в розмові з технічними працівниками (наприклад) переходить на російську мову,
то всі зусилля з виховання мовного патріотизму зводяться нанівець. Відповідним підрозділам МОН варто також продумати рекомендований порядок використання мову школах з двома мовами та довести його до керівництва цих закладів. Під час проведення шкільних святна початку та наприкінці
навчального року, до дня вчителя, новорічного свята тощо) стає
особливо помітним невміння чи небажання організаторів цих свят,
зокрема учителів музики, використовувати український пісенний матеріал. Тому в багатьох українських школах музичний супровід свята стає переважно чи виключно російськомовним («Вместе весело шагать по просторам, «Учительница первая моя тощо. Таким чином відбувається кодування мовної свідомості та підсвідомості майбутніх громадян української держави. Підліткам, що особливо гостро відчувають різницю між формальним і неформальним лідерством, змалку прищеплюється викривлене уявлення про місце української мови й культури в ієрархії цінностей.
У подальшому подолати зусиллями шкільних учителів та психологів сформований у ранньому дитинстві стереотип надзвичайно складно, якщо й взагалі можливо. Тому невідкладним завданням є розробка сценаріїв і літературно музичного супроводу найрізноманітніших учнівських і студентських святі забезпечення максимального ознайомлення з ними через управління освіти на місцях та Інтернет. Потрібно також сформувати доступну для користувачів Інтернету відеотеку, де наочно відображалися б варіанти реалізації відповідних сценаріїв для різних вікових груп, створити електронну базу сценаріїв, відеоматеріалів, музичних записів тощо для проведення заходів з відзначення Дня рідної мови, Дня української мови та писемності тощо.
Для координації і системного ведення роботи з інформаційного й навчально методичного забезпечення потреб різних закладів,
установ, недержавних організацій тощо варто заснувати мережу регіональних ресурсних центрів Українська мова. Їм можна доручити створення відеотек кращих тематичних уроків та навчальних занять з української мови для різних вікових груп, проведення
359
МОВНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ: МІЖ КОНФЛІКТОМ І КОНСЕНСУСОМ
конкурсів електронних ігрових програм, орієнтованих на зміцнення навичок володіння українською мовою для застосування як дидактичного матеріалу в навчальному процесі і т. п.
Міністерству культури та Міністерству освіти і науки слід започаткувати щорічний національний конкурсна кращу дошкільну, шкільну і студентську пісню українською мовою з широким висвітленням у ЗМІ результатів конкурсу й гідним нагородженням його переможців. Наступним завданням є популяризація через
ЗМІ та іншими способами українських дитячих та молодіжних шлягерів.
Низку заходів МОН повинно провести спільно з іншими відомствами, наприклад, Міністерствами оборони, внутрішніх справ,
надзвичайних ситуацій тощо, в системі яких є навчальні заклади,
що потребують методичної допомоги щодо використання української мовив навчально виховному процесі. Силами МОН та залучених відомств потрібно провести моніторинг зазначених навчальних закладів для оцінки стану використання української мовив навчальному процесі та невідкладних потреб його навчально методичного й кадрового забезпечення.
Через опитування учительської та учнівської аудиторії, втому числі через Інтернет, слід скласти список підручників та посібників, що відсутні в українському варіанті, для навчальних закладів усіх рівнів акредитації та визначити пріоритети в організаційно фінансовому забезпеченні їх невідкладної підготовки й опублікування. Невідкладним завданням є створення інтернет бібліотеки з української літератури, а в складі українського лінгвістичного порталу — фонду тлумачних, перекладних, термінологічних, енциклопедичних та інших словників і довідників. На допомогу районним методичним об’єднанням учителів створити національний електронний каталог видань з питань вивчення та викладання української мови у загальноосвітніх навчальних закладах та відповідні підкаталоги для окремих областей (за фондами обласних та районних бібліотек. Спільно з Міністерством культури МОН має
забезпечити комплектування українською літературою бібліотек різного рівня підпорядкування (обласних, міських, районних тощо)
і фінансування закупівель українських книжок та підручників
Міністерство в справах молоді, сім’ї та спорту спільно з МОН
має надавати цільову підтримку молодіжним організаціям, таким як Пласті подібним, до програмних завдань яких належить плекання української ідентичності, мови й культури, а також
360
ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України
сприяти налагодженню міжрегіонального обміну молодіжними групами для спільної організації дозвілля, відзначення державних, релігійних та інших свят.
Для таких регіонів, як Крим та Донбас, потрібно розробити додаткові заходи для підтримки української мови, зважаючи на особливо низький рівень можливостей здобуття освіти українською мовою. Зокрема, доцільно запропонувати таке забезпечити створення кадрової бази вчителів предметни ків, що можуть викладати двома мовами організувати курси з мовної підготовки вчителів предметни ків, які працюють або планують працювати в школах та класах з українською мовою навчання ввести спецкурс Сучасна українська мова для всіх категорій слухачів курсів підвищення кваліфікації в Кримському республіканському інституті післядипломної педагогічної освіти, розглянути доцільність його запровадження в аналогічних закладах
інших регіонів чи областей узагальнити досвід роботи загальноосвітніх навчальних закладів з двома мовами навчання щодо механізму відкриття класів з українською мовою навчання та створення умов для здобуття учнями освіти українською мовою ужити заходів для створення системи безперервної мовної
освіти вчителів предметників, які працюють у школах і класах з українською мовою навчання, для чого переглянути зміст навчальних планів курсів підвищення кваліфікації вчителів, керівних кадрів освіти
– практикувати щорічне проведення навчальних семінарів з проблем викладання української мови та використання її в навчальному процесів кожній з областей України шкільним педагогам та психологам проводити роз’яснюваль ну роботу серед батьків (осіб, які їх замінюють, учнів, громадськості, втому числі із залученням місцевих засобів масової інформації, щодо конституційного права громадян навчатися державною мовою сприяти створенню та розвитку приватних освітніх закладів з навчанням та вихованням українською мовою.
Держава має піклуватись і про своїх громадян та представників українства, що перебувають поза її межами. Давно вже на часі створення навчально методичного та дидактичного забезпечення мовних курсів для дітей емігрантів нової хвилі, українських громадян,
361
МОВНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ: МІЖ КОНФЛІКТОМ І КОНСЕНСУСОМ
які тимчасово виїхали з України. Потрібна також сучасна система дистанційного навчання для батьків, що бажають навчати української мови дітей у країнах поселення. МОН спільно з відповідним управлінням Державного комітету України у справах національностей та міграції мають систематично надавати допомогу українським школам, гімназіям, центрам науки і культури закордоном у забезпеченні відповідною літературою українською мовою,
практикувати проведення спільних з колегами в Україні конференцій і семінарів, підтримувати обмін фахівцями, інші заходи.
Сфера масової культури і шоу бізнесу, включно з кінематографом, відіграють особливу роль умовному житті суспільства, оскільки вона має потужний вплив на молодіжну аудиторію і є ефективним знаряддям тиражування мовних зразків і стереотипів мовної
поведінки.
Пряме втручання державних органів умовні пріоритети митців суперечить принципам свободи творчої діяльності й засадам громадянського суспільства. Проте влада має право вдаватися до заходів підтримки тих напрямів масової культури, які є пріоритетними в контексті актуальних завдань культурного будівництва.
У заявах декого з противників підтримки україномовної естради проте, що російська мова, мовляв, має більшу споживчу популярність і тому перемагає українську в природній конкурентній боротьбі, явно вчувається відлуння соціального дарвінізму, адже такий вибір публіки має насамперед соціально зумовлену, а не
індивідуально смакову природу. У цьому контексті доцільно згадати відомі соціально психологічні експерименти американських учених К.Кларк та М.Кларка: коли дітям негрів пропонували вибирати між чорношкірими й білошкірими ляльками, вони зупиняли вибірна білошкірих ляльках, адже все те, що пов’язувалося з білими американцями, сприймалося за краще, вище, доско наліше.
Ініціювання й проведення творчих конкурсів на зразок Червоної рути перших років її існування та їх інформаційна підтримка державою, надання артистам можливостей творчого стажування в зарубіжних мистецьких центрах і т.п. можуть стати дієвими засобами підтримки української мови через масове популярне мистецтво.
Особливої уваги потребує кінематограф. Парадоксально, але в умовах радянської ідеологічної цензури українське кіно спромоглося на вищі творчі досягнення, ніж за понад півтора десятиліття


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   30   31   32   33   34   35   36   37   38


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал