ІМ. І. Ф. Кураса мовна ситуація в україні: між конфліктом І консенсусом



Pdf просмотр
Сторінка33/38
Дата конвертації01.01.2017
Розмір2.82 Kb.
1   ...   30   31   32   33   34   35   36   37   38
341
МОВНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ: МІЖ КОНФЛІКТОМ І КОНСЕНСУСОМ
історично на нашій Батьківщині, яка має тисячолітню історію
і якою може пишатися кожен громадянин. Держава має проводити політику підтримки, охорони та заохочення у володінні державною мовою у всіх сферах суспільного життя — починаючи від дитячого садочка і закінчуючи закордонними українцями. Питання двомовності, зокрема вживання російської мови, має вирішуватися, відштовхуючись від державної мови, а саме — першочерговим має бути державна, а вже потім російська чи якась інша мова національної меншини України. Сприяння духовному відродженню національних меншин через реалізацію їхнього права на вільний розвиток, на використання
і захист своїх мов має відбуватися у контексті регулювання мовної
політики держави. Державна політика має забезпечувати знання державної мови як загальнонаціональної у спілкуванні між усіма етнічними спільнотами. Правки, що мають бути внесені до Європейської хартії (разом із корекцією перекладу її назви) повинні
чітко визначити перелік мов, які потребують захисту на території України. Донесення до громадян України розуміння, що державна мова
є консолідуючим фактором, нашим спільним національним багатством, а підтримка та розвиток мов національних меншин є культурним збагаченням суспільства, має бути основою у правовому регулюванні мовної політики нашої держави.
342
ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України

4.3. Шляхи і методи розширення
сфери застосування української мови
концептуальні й практичні аспекти
Повноцінне функціонування української мовив усіх сферах публічного життя на всій території держави є гарантією збереження ідентичності української нації, політичної та державної
єдності України. З огляду на це українська держава має забезпечувати відродження й захист української мови, якісну розбудову українського мовно інформаційного простору. Потреба в розширенні сфери застосування української мови зумовлена насамперед тим, що незалежна Україна успадкувала деформовану мовну ситуацію — потенційне джерело конфліктів у соціолінгвістичній сфері. Вона спричинена насильницькою асиміляцією українців протягом тривалих періодів бездержавності української нації та внаслідок поділів українських земель. Оскільки процес витіснення української мовив минулому мав цілеспрямований і системний характер, українська держава має вжити системних заходів для запобігання подальшому витісненню мови з суспільного вжитку та розширення сфери її застосування. Одне з ключових завдань мовної політики — запобігти лінгвістичній сегрегації України. Інерція соціальних і лінгвістичних процесів, що розвинулися протягом минулих століть, може призвести до неподільного домінування російської мовив певних регіонах і виникнення соціолінгвістичного розлому. Ядром кожної національно мовної спільноти, запорукою її життєздатності
є одномовне населення. Надмірне зростання пропорції двомовних членів спільноти збільшує загрозу асиміляції підлеглої мови. Реґ
Гіндлі, автор книжки Смерть ірландської мови (1990), з цього приводу зазначає Цілковита двомовність усуває будь яку потребу в слабшій мові, яка належить після цього науковцям, духівництву чи якійсь іншій специфічній соціальній групі, але не всьому соціальному спектрові й ніколи не представляє більшості у відкритому товаристві звичайних рядових людей. На запитання Навіщо вона майже неможливо відповісти, коли не залишається людей, спілкування з якими можливе тільки старою мовою»
1
Попри те, що цілі мовної політики мають в Україні інший характер, ніжу класичних громадянських суспільствах, в обох випадках вона будується на принципі морально психологічної реституції, тобто захисту покривдженого, що в термінах сучасної
343
МОВНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ: МІЖ КОНФЛІКТОМ І КОНСЕНСУСОМ
англомовної соціології називається терміном affirmative або політикою так званої позитивної дискримінації. Якщо підхід з позицій позитивної дискримінації теоретично обґрунтовується й застосовується стосовно расових, гендерних, вікових груп тощо, тоне менше підстав для його застосування мають і покривджені в минулому національні та етнолінгвістичні спільноти. На принципі affirmative action побудовано, зокрема, й Хартію регіональних і міноритарних мов. Є всі підстави для застосування цього принципу в теорії і практиці мовної політики до української
мови у деяких сферах суспільного життя та в певних географічних регіонах.
У цьому контексті варто переглянути стереотипне сприйняття такої соціолінгвістичної групи, як російськомовні українці. За нашим переконанням, це перспективний об’єкт мовної політики.
Значна частина з них попри низький рівень володіння чи/і користування українською мовою емоційно ідентифікує себе з нею,
визнаючи її рідною під час чергового перепису населення. Це принциповий момент для аргументування мовної політики з позицій. Двомовних (а іноді й напівмовних) українців можна, з деякими застереженнями, зарахувати до категорії людей,
про яких американський соціолінгвіст Джошуа Фішман каже:
«Невміння спілкуватися рідною мовою може бути виправдане тою обставиною, що ця втрата може трактуватися як частина загубленої чи викраденої спадщини, яка заслуговує на порятунок»
3
Порятунок утраченого — це ключовий мотив як лінгвістичної
екології, такі принципу позитивної дискримінації.
Російськомовні українці — не тільки перспективний об’єкт,
але й суб’єкт мовної політики української спільноти. Як відомо,
ефективна політика неможлива без союзників. Вагомий внесок у справу розвитку української мови можуть зробити ті україномовні
росіяни та російськомовні українці, які цінують український елемент своєї ідентичності, адже вони є, по перше, носіями великого цивілізаційно культурного потенціалу, а по друге, краще забудь кого знають, як зацікавити українською мовою й культурою тих,
для кого органічним є російське середовище. В українській історії
є прецеденти подібної міжкультурної взаємодії. Максим Рильський, Юрій Федькович, Михайло Максимович, Андрей Шептицький, В’ячеслав Липинський та інші видатні українські діячі, що були вихідцями з українських родин, де велике місце посідала польська культура, чи польських родин, де ця культура перева
344
ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України
жала, внесли свіжий струмінь в українську культурну традицію
і сприяли її якісному оновленню. Принципово важливим є те, що держава має право і зобов’я зана регулювати сферу офіційного та суспільного функціонування мови, але неповинна втручатися в приватне користування мовою тут вибір мови має відбуватися суто добровільно. У сфері
ж офіційного та публічного життя, де визначальну роль відіграють принципи соціального контракту, щодо посадовців і публічних осіб можуть легітимно застосовуватися елементи директивного регулювання. Вимоги до посадових осіб щодо володіння державною мовою, а в регіонах з переважанням мов національних меншин іншими мовами України, можуть бути складовою частиною юридично оформлених контрактів працівника і працедавця,
а також частиною посадових кваліфікаційних вимог.
Виразний дисбаланс на користь російської мови склався у контексті взаємодії громадян з державою. Ст. 5 закону промови надає
громадянам право звертатися до державних, партійних, громадських органів, підприємств, установі організацій українською чи іншою мовою їх роботи — російською мовою або мовою,
прийнятною для сторін і цим правом повною мірою користуються всі, хто відчуває в ньому потребу. У нинішній ситуації деякі члени центральних і місцевих органів влади демонстративно нехтують нормою закону, що вимагає від посадових осіб володіння українською мовою. У цьому контексті показовими є намагання деяких політичних сил використати Європейську хартію регіональних мов або мов меншин як знаряддя витіснення української мови з суспільного життя, розпалювання конфлікту на мовному ґрунті і поділу держави на регіонально мовні вотчини. Уважне прочитання автентичного тексту Хартії вказує нате, що цей міжнародно правовий акт має наметі протилежні цілі — захистити малопоши рені місцеві мови, насамперед ті, яким у близькому чи віддаленому майбутньому загрожує деградація та зникнення. Мета Хартії сприяти діалогові культура не сіяти ворожнечу між прихильниками тих чи інших мов. Саме цю тезу слід виокремити як провідну в вихованні національно мовної свідомості усіх громадян України незалежно від їх національної належності для прищепленя їм з дитинства навичок європейської культури міжмовних взаємин,
яка базується на засадах громадянського суспільства і правової
держави.
345
МОВНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ: МІЖ КОНФЛІКТОМ І КОНСЕНСУСОМ
У нашій країні справді є низка нечисленних за кількістю користувачів мов, яким потрібна державна підтримка. Центральна й місцева влади мають знайти матеріальній організаційні ресурси для виконання зобов’язань, які бере на себе Україна відповідно до Хартії саме щодо цих мов. Украй низький рівень забезпеченості мовних прав українців в окремих регіонах ставить на порядок денний застосування тих положень Хартії, за якими державна підтримка має також надаватися офіційній мові, що меншою мірою використовується на всій території чина її частині (Ст. 3). Функціональний стану якому перебуває мова, великою мірою залежить відстану мовної свідомості основної маси її носіїв.
Національна мовна свідомість формується сім’єю, дошкільними закладами і школою, такими соціальними інститутами, як церква, громадські організації, професійне середовище тощо. Ерозія національної мовної свідомості є наслідком політики лінгвоциду
і безпосередньо пов’язана з деградацією функціонального стану мови. Людина може говорити рідною мовою, але їй однаково, чи говоритимуть нею її діти. Через низький соціальний престиж рідної мови перехід дітей на іншу мову може відбуватися за свідомої
підтримки батьків. Так само як екологічна свідомість у природоохоронній сфері, сформована мовна свідомість має вирішальний впливі на функціональну сферу мови, і на її якісний стан. Сформована мовна свідомість здатна протистояти масовому поширенню такого карикатурного явища, як суржик, від неї залежить екологія мовного середовища.
Специфічним виявом несформованої мовної свідомості є соціо лінгвістичний пуризм деякі представники інтелігенції вважають за благо те, що по українськи не говорять бандити й повії»,
мовляв, це сприяє чистоті українського духовного середовища».
Практичні потреби перекладу літературних творів, дублювання кінофільмів українською мовою тощо переконливо показують,
що неповнота соціального спектра мови є ознакою її функціональної ущербності.
За Конституцією держава забезпечує функціонування української мовив усіх сферах суспільного життя на всій території
України» (Ст. 10, п. 2). У багатьох сферах присутність української
є вкрай низькою або тяжіє до нуля, зокрема в бізнесі, Інтернеті,
сфері послуг, шоу бізнесі, кіно та відеопрокаті, виробництві телесеріалів тощо. Дослідження Мовний баланс в Україні Олега
Медведєва показує, що інерція асиміляції за часи незалежності
346
ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України
зменшилась, але не зникла «cеред молоді до 29 років питома вага тих, хто говорить лише українською, майже на 10% менша питомої ваги винятково україномовних у віковій категорії і старші, в той час як питома вага винятково російськомовних навпаки на 5% більша. Щоправда, вважає дослідник, так само на вищою серед молодіє питома вага двомовних. Це дає підстави прогнозувати, що в майбутньому через природні демографічні
процеси кількість людей, які спілкуватимуться лише російською,
збільшиться, а тих, хто говоритиме лише українською, поменшає,
що означатиме подальше скорочення україномовної практики.
Концептуально важливим є питання про природу української
двомовності: що в ній є базисом, а що надбудовою Мало хто оспо рює достатньо очевидний факт, що ситуація двомовності не склалася внаслідок спонтанних еволюційних процесів розвитку української нації, а є результатом насильницьких дій і спланованих політичних акцій (репресії проти інтелігенції, голодомор. Явище двомовності в Україні має незбалансований характер, що віддзеркалює постколоніальний стан українського суспільства. Серед етнічних росіян двомовними є лише 13%, в той час як серед українців цей показник становить 34,4%, притому що 19% українців взагалі спілкуються тільки російською. Серед етнічних росіян лише 1,2% спілкуються винятково українською
5
Захід України, з одного боку, та Донбас із Кримом, з іншого,
є регіонами з виразним переважанням відповідно української та російської мову той час як в макрорегіонах Центр–Північний Схід,
а також Південь–Південний Схід понад 40% населення практикує
двомовне спілкування в повсякденному житті, з тією різницею, що в Центрі співвідношення виняткових українфонів та русофонів становить на 11%, а на Півдні та Південному Сході 21 на 38%. Важливим соціолінгвістичним показником, що вказує на психологічну готовність значної частини наших співвітчизників ідентифікувати себе з українською мовою, є відповідь на питання про рідну мову:
згідно з переписом 2001 р. українську мову вважали рідною населення України, що на 2,8 відсоткового пункту більше, ніж заданими перепису населення 1989 р. Російську мову визначили як рідну 29,6% населення — у порівнянні з попереднім переписом цей показник зменшився на 3,2 відсоткового пункту. Серйозною перешкодою для розширенням функціональної сфери є низький рівень практичного володіння мовою. Нерідко аргументом, що перешкоджає спілкуванню державною мовою в різних
347
МОВНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ: МІЖ КОНФЛІКТОМ І КОНСЕНСУСОМ
соціальних контекстах, є теза про недостатнє практичне володіння мовою Не хочу ображати ваш слух моєю поганою українською».
Соціологічне дослідження показує, що вільно або на достатньому рівні українською мовою володіє 86%, а російською — 92% громадян України. Попри досить високу статистику освітніх закладів з українською мовою, рівень володіння нею значно поступається рівневі володіння російською.
Оцінка респондентами рівня власного володіння мовами:
Такі соціологічні дані вказують на потребу ґрунтовних зміну системі викладання української мови та використання її в навчальному процесі.
Державна мовна політика має бути спрямована також на підтримку і збереження української мовив середовищі українських спільнот за межами України шляхом надання відповідної допомоги громадським об’єднанням українців, центрам української культури, культурно освітнім закладам українців в інших державах.
Українська влада має враховувати досвіді поточну практику мовної політики сусідніх держав, братина озброєння позитивні
елементи цього досвіду, що відповідають національним інтересам
і придатні до використання в українській ситуації. Не можна, наприклад, нехтувати тим, що уряд Російської Федерації, як свідчить
Федеральна цільова програма Російська мова на 2006–2010 рр.
(затверджена 29.12.2005), здійснює активну, прагматичну, цілеспрямовану і щедро фінансовану з державного бюджету не тільки внутрішню, алей зовнішню мовну політику, орієнтовану на реалізацію комплексу заходів зі зміцнення позицій російської
мови в країнах учасницях СНД і країнах Балтії». Таким чином національний інформаційний, освітній, мовно культурний простір
України (які інших держав СНД та Балтії) стає об’єктом цілком конкретних заходів, спланованих і здійснюваних сусідньою державою. Перелік стратегічних завдань, які окреслює вищезазначена програма Російська мова, і система показників та індикаторів
її виконання визначають зміцнення позицій російської мови»
у кількісних показниках, розпланованих на кожний рік. Зокрема,
348
ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України
Рівень во
лодіння
Вільно во
лодіють
Достатньо
володіють
Погано
володіють
Не во
лодіють
Важко
відповісти
Українською
57 29 11 Російською 24 5
1 2
зростання кількості осіб, що здобувають освіту російською мовою в державах учасницях СНД, заплановано в таких обсягах р. — 5%, 2007 р. — 10%, 2008 р. — 15%, 2009 р. — 20%,
2010 р. — 25%. Такими ж темпами (п’ятивідсоткове зростання щороку) планується збільшення кількості спеціалізованих порталів
і сайтів у Інтернеті, призначених для осіб у державах учасницях
СНД. Передбачено збільшення кількості викладачів російської
мови й літератури, що направляються в освітні установи держав учасниць СНД 2006 р. — 10%, 2007 р. — 20%, 2008 р. — 30%,
2009 р. — 40%, 2010 р. — 50%. Такий експорт робочої сили може суперечити інтересам українських педагогів русистів, яким доведеться конкурувати з приїжджими колегами. Для зазначеної вище групи держав програма передбачає також збільшення обсягів телерадіомовлення російською мовою»,
до 2010 р. він має сумарно зрости на 40%. Нетривіальний підхід до мовної політики в дитячо підлітковій віковій групі пропонує
такий пункт зазначеної програми збільшення кількості учасників лінгвістичних зміну дитячих оздоровчих центрах для дітей співвітчизників за рубежем
6
Усе це вказує нате, що намагання кваліфікувати нинішню мовну ситуацію в Україні як таку, що склалася начебто сама собою
(«історично склалася, як каже дехто з полемістів, не мають під собою підставне тільки в ретроспективному аспекті, алей на видиму перспективу. Мовна ситуація в Україні була й залишається об’єктом прицільної політики збоку сусідів, тому небажання чи невміння української влади протиставити такій активності систему ефективних заходів на підтримку державної мови може суттєво прискорити процес русифікації, дещо пригальмований востаннє РЕКОМЕНДАЦІЇ

Пріоритетне значення мають не репресивні, а інформаційно виховні та заохочувальні методи роботи, насамперед інформаційна підтримка, моральне та матеріальне стимулювання.
В Україні має бути державний орган, відповідальний заведення мовної політики, підконтрольний громадськості. Щороку вдень української писемності й мови (9 листопада) він має звітувати через ЗМІ про свої досягнення й актуальні завдання на найближчий період. Державний орган з мовної політики має взаємодіяти
349
МОВНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ: МІЖ КОНФЛІКТОМ І КОНСЕНСУСОМ
з органами місцевої державної влади та органами місцевого самоврядування з питань реалізації мовної політики держави для одержання інформації про мовну ситуацію на місцях і планування мовної політики з урахуванням місцевих особливостей. Особливого значення для запобігання можливим протистоянням чи конфліктам на ґрунті міжмовних відмінностей набуває
формування громадської думки щодо мовних прав національно культурниих спільнот, прищеплення стереотипів цивілізованої
мовної поведінки в різних комунікативних ситуаціях. Державний орган з мовної політики має відігравати координаційну роль утому, щоб правдиво інформувати громадськість про мовну ситуацію в країні, за участю компетентних дискутантів висвітлювати через ЗМІ актуальні проблеми мовної політики та обговорювати шляхи їх оптимального розв’язання.
Розширення сфери вживання української мови залежить великою мірою від формування її суспільного образу (іміджу) та піднесення її престижу. Сучасна соціолінгвістика надає великого значення символічно асоціативному сприйняттю конкурентних мову диглосній ситуації. Зокрема, американський лінгвіст
Колін Бейкер звертає увагу нате, що користування англійською часто символізує матеріальний достаток і сучасний стиль життя, багатство і успіх. Мова, якій загрожує зникнення, може символізувати низьке соціальне становище і низький рівень доходів У формуванні ореола престижності української мови провідна роль належить українській еліті, насамперед керівництву держави, яке своїм особистим прикладом і зусиллями має утверджувати престиж української мови, української нації й держави. Користуючись мовою, людина частково ототожнює себе не тільки з певною національною, але із соціальною групою. У цьому контексті особливого значення набуває формування громадської думки не тільки щодо офіційного, алей неформального статусу української мови. Відчутного поштовху цьому процесові може надати залучення до нього популярних представників шоу бізнесу, спорту, інших відомих і яскравих особистостей.
Підвищенню авторитету української мови має сприяти якнайшвидше практичне впровадження єдиного загальнонаціонального правопису. Затяжна правописна дискусія, пов’язана з нею дублетність лексичних формі правописних варіантів (ефір — етер;
200 євро — 200 еврів
тощо) не сприяє мовній єдності сходу і «за
350
ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України
ходу, підриває авторитет української мовив професійній та науковій діяльності, де потрібна максимальна уніфікованість форми й значення слова. Мовознавча полеміка останніх десятиліть вказує
на відновлення давнього змагання за лідерство між наддніпрянською і західноукраїнською мовними традиціями. У цьому контексті
особливої ваги набуває теза Ю.Шевельова про діалектну многоос новність української літературної мови
8
. Вона стосується не тільки минулого — це принципова настанова, що проектується і на перспективу. Украй потрібний механізм упровадження правопису в практику, оскільки директивні методи, якими запровадження правописних норм здійснювалося в радянські часи, в сучасних умовах принципово неприйнятній неефективні. Національна академія наук України, включно з Національною комісією з питань правопису (НКПП) та академічними інститутами, які є законодавцями мовних норм, немає нині ефективного знаряддя для впровадження цих норму практику. Уповноважені державою експертні установи мають здійснювати лінгвістичний моніторинг якісного рівня поліграфічної, інформаційної, культурної, рекламної та іншої продукції в Україні, а державний орган з мовної політики має забезпечити поширення інформації про рішення НКПП і контроль за виконанням цих рішень. Системний характер заходів мовного планування і мовної політики передбачає розширення сфери функціонування української
мови в таких вимірах географічному (Схід, Південь демографічному (новонароджені у міжетнічних шлюбах, молодь, мешканці міст соціальному (формальній неформальні еліти, бізнес, масова культура, спорт, дозвілля інституційному (державне управління, місцеве самоврядування, судочинство, збройні сили тощо освітньо науковому інформаційному (ЗМІ, Інтернет, програмне забезпечення різних типів послуги, виробництво, реклама (маркування товарів, мовне забезпечення інструкцій для користувачів і технічної документації, клавіатури комп’ютерів, телефонів тощо).
Кожна з цих сфер має бути відображена в державній програмі
розвитку української мови. Крім того слід визначити пріоритетні
351
МОВНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ: МІЖ КОНФЛІКТОМ І КОНСЕНСУСОМ
сфери, на які буде спрямовано основні організаційні зусилля і кошти. На наш погляд, першочергової уваги потребують ЗМІ, система освіти, український сегмент Інтернету, масова культура і шоу бізнес.
Інтенсивність впровадження державних заходів мовного регулювання має враховувати регіональну специфіку і готовність
інфраструктури. Там, де інфраструктура неготова, водночас із плануванням і здійсненням тих заходів, які можливі за наявної
інфраструктури, мають робитися додаткові інвестиції для створення нових ресурсів, що уможливлювали б розширення функціональної сфери української мови. Під ресурсами маємо на увазі наявність державних і недержавних інституцій, підготовка кадрів,
забезпеченість літературою та методичними матеріалами, приміщеннями, технічними засобами тощо.
ПРІОРИТЕТНІ СФЕРИ
Засоби масової інформації
Вплив ЗМІ на мовну ситуацію полягає не тільки втому, що вони дають доступ до інформації рідною мовою та окреслюють межі
мовно інформаційного простору, алей утому, що за їх допомогою багато людей опановують знання української мови і практичні
навики володіння нею. Радіо й телебачення прищеплюють певні
моделі мовної поведінки, виховують національну гідність і формують мовну й національну свідомість глядачів і слухачів. Сьогодні
це найпотужніші засоби тиражування комунікативних стереотипів, ідей і знань, що одночасно впливають нарізні параметри мовної ситуації. З цієї причини ЗМІ становлять пріоритетний інтерес з погляду мовної політики.
У сфері ЗМІ, особливо в географічному вимірі, зберігається суттєвий кількісний і якісний дисбаланс. З урахуванням російськомовного прайм тайму «Первого Международного», «РТР Плане ты», «НТВ Мир частка російськомовних програму прайм таймі
українського національного ефіру становить 61,4%, україномовних. Стовідсотково або здебільшого російськомовними залишаються найбільш рейтингові програми, що збирають найчисленнішу аудиторію, а саме телесеріали, гумористичні програми,
концерти. Вони транслюються винятково або переважно російською мовою — навіть ті з них, які вироблено в Україні. Нара діостанціях домінує російськомовний пісенний продукт.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   30   31   32   33   34   35   36   37   38


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал