ІМ. І. Ф. Кураса мовна ситуація в україні: між конфліктом І консенсусом




Сторінка14/38
Дата конвертації01.01.2017
Розмір2.82 Kb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   38
146
ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України
1 2
3 4
5 6
3.3. В основному несхвально. Зовсім несхвально. Не визначились 11,5 17,3 9,6 4,9 4. Російській мові та мовам національних меншин треба надати статусу офіційних в окремих регіонах, де на цьому наполягає більшість громадян. Цілком схвально 2,3 10,4 22,9 33,0 4.2. В основному схвально 14,0 23,3 30,1 33,5 4.3. В основному несхвально. Зовсім несхвально. Не визначились 16,3 22,8 18,9 17,3
у формально правовому плані. Реально це означатиме обов’язкове вивчення і володіння державними службовцями російської мови навіть у Західній Україні, де цією мовою користується близько населення. На тлі недавньої історії «радянізації» цієї частини України російськомовними комісарами й «енкаведистами»
із початком Другої світової війни і по її завершенні — нав’язу вання російської мови як другої державної більшості жителів
Західної України не може не сприйматися як насилля і як образа української державності»
1
Інше питання, якою мірою може бути забезпечена між громадянами різних регіонів України формула безумовного визнання української мови як єдиної державної та права місцевого самоврядування на введення додатково місцевої офіційної мови (чи мов, де цього хоче значна частина жителів»
2
По перше, надання російській мові статусу регіональної в тих регіонах, де цього вимагає більшість громадян, має по Україні навіть меншу підтримку, ніж надання цій мові статусу загальнодержавної. Цілком схвалюють регіональний статус російської мови тільки 17% громадян, загалом — 42,5%, а цілком чи загалом не схвалюють 38,2% при 19,3% невизначених. По друге, надання російській мові статусу регіональної офіційної в окремих регіонах,
хоч і меншою мірою, але теж розколює Україну, адже 67,4% громадян Західної України та 43,5% Центральної не схвалюють надання російській мові статусу офіційної регіональної, а громадян Криму і Донбасу та 53,0% інших регіонів Півдня і Південного Сходу підтримують. По третє, надання російській мові
статусу офіційної регіональної в окремих регіонах України може мати негативні наслідки для функціонування української мовив цих регіонах і призвести до подальшого збільшення домінування тут російської мови.
Ще меншою підтримкою користується ідея рівного статусу всіх мов в Україні і відсутності потреби надання жодній мові статусу державної чи офіційної. Таку позицію не схвалює більшість громадян всіх регіонів України, окрім Криму та Донбасу. В умовах століть русифікації, переважання російськомовних практику всіх сферах суспільного і приватного життя та їх розширення,
відсутність законодавчого закріплення державного статусу української мови як єдиної державної і її рівний статус з російською неминуче сприятимуть подальшому витісненню української мови з професійного та громадського життя.
147
МОВНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ: МІЖ КОНФЛІКТОМ І КОНСЕНСУСОМ
При цьому, звичайно, треба мати на увазі, що етнічні росіяни та представники інших національних меншину більшості вони русифіковані) схвалюють надання російській мові статусу другої
державної. Серед росіян за це виступають 84,3%, проти — серед представників інших етнічних меншин, відповідно, та 20,5%, тоді як відносна більшість (48,5%) етнічних українців
«проти» при 39,3% — за. Більшість (64,7%) етнічних росіян та інших меншин (61,5%) підтримують також надання російській мові статусу офіційної в окремих регіонах, а більшість етнічних українців (43,9%) проти цього (див. табл. 2).
Таблиця 2
Ставлення до статусу мов в Україні
різних етнічних груп громадян, у %
148
ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України
Як Виставитеся до статусу мов в
Україні?
Украї
на в ці
лому
Етнічні групи
Укра
їнці
Росія
ни
Інші
1 2
3 4
5 1. В Україні українська мова має бути єдиною державною, але всім громадянам має бути гарантовано право на розвиток і вільне спілкування мовою, якою бажають. Цілком схвально 61,1 24,9 43,6 1.2. В основному схвально 18,5 21,2 15,4 1.3. В основному несхвально. Зовсім несхвально. Не визначились 5,9 10,5 17,9 2. В Україні всі мови повинні мати однаковий статусі нема потреби надавати жодній мові статусу державної чи офіційної. Цілком схвально 10,2 19,4 21,1 2.2. В основному схвально 16,1 24,9 18,4 2.3. В основному несхвально. Зовсім несхвально. Не визначились 16,4 19,7 28,9 3. Російській мові треба надати статусу другої державної в Україні як державі. Цілком схвально 22,8 61,5 35,9 3.2. В основному схвально 16,5 22,8 23,1 3.3. В основному несхвально
Закінчення табл. 2
У свою чергу, визнання української мови як єдиної державної
хоч і різною мірою, але підтримується громадянами всіх етнічних спільнот України. Навіть серед росіян України 46,1% підтримують статус української як єдиної державної за гарантій іншим мовним групам на вільне спілкування та розвиток, а 43,5% — не підтримують цього.
Не спостерігається суттєвих відмінностей уставленні до статусу української мови як єдиної державної і серед різних поколінь громадян України. Схвалюють такий варіант 70,9% громадян старшого (понад 55 років) віку, 73,4% — середнього та 73,3% молодшого віку (до 30 років. Немає розбіжностей між віковими групами і уставленні до надання російській мові статусу другої
державної: серед громадян старшого віку таке рішення схвалюють (проти — 36,1%), середнього віку — відповідно, і 40,5%, молодшого віку 47,2 і 44,2% (див. табл. 3). Тобто, майже половина громадян у всіх вікових групах підтримує надання російській мові статусу другої державної, але рівень непідтримки такого рішення серед молоді статистично значно вищий, ніж серед середнього і старшого поколінь. Як уже відзначалося, підтримка надання російській мові статусу другої державної у масовій свідомості громадян цілком уживається (на відміну від політиків)
з підтримкою української мови як єдиної державної за гарантій вільного спілкування і розвитку інших мов.
У поселенському відношенні розбіжності уставленні громадян до статусу російської мови як другої державної досить суттєві
(див. табл. 4). 52,1% столичних та 47,5% сільських мешканців
149
МОВНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ: МІЖ КОНФЛІКТОМ І КОНСЕНСУСОМ
1 2
3 4
5 3.4. Зовсім несхвально. Не визначились 12,3 7,1 20,5 4. Російській мові та мовам національних меншин треба надати статусу офіційних в окремих регіонах, де на цьому наполягає більшість громадян. Цілком схвально 12,9 32,2 28,2 4.2. В основному схвально 23,5 32,5 33,3 4.3. В основному несхвально. Зовсім несхвально. Не визначились 19,8 17,9 15,4
проти надання російській мові такого статусу, а 59,8% мешканців великих міст та 55,0% — середніх та малих міст виступають за це.
Аналогічна ситуація і уставленні до надання російській мові статусу офіційної в окремих регіонах України, хоча розбіжності між громадянами різних поселень дещо менші. Що ж до статусу української мови як єдиної державної, то такий варіант підтримують столичних, 82,9% — сільських мешканців, 70,8% мешканців малих і середніх та 61,5% великих міст України.
Таблиця 3
Ставлення до статусу мов
в Україні різних вікових груп громадян, у %
150
ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України
Як Виставитеся до статусу мов
в Україні?
Вікові групи
18–29 років 30–54 роки 55 і більше
1 2
3 4
1. В Україні українська мова має бути єдиною державною, але всім громадянам має бути гарантовано право на розвиток і вільне спілкування мовою, якою бажають. Цілком схвально 56,0 51,1 1.2. В основному схвально 17,4 19,8 1.3. В основному несхвально. Зовсім несхвально. Не визначились 5,8 9,7 2. В Україні всі мови повинні мати однаковий статусі нема потреби надавати жодній мові статусу державної чи офіційної. Цілком схвально 13,3 12,4 2.2. В основному схвально 16,4 16,2 2.3. В основному несхвально. Зовсім несхвально. Не визначились 15,4 22,7 3. Російській мові треба надати статусу другої державної в Україні як державі. Цілком схвально 31,3 31,8 3.2. В основному схвально 17,6 17,3 3.3. В основному несхвально. Зовсім несхвально. Не визначились 10,5 14,7

Закінчення табл. 3
Таблиця 4
Ставлення до статусу мов в Україні
в різних типах поселень, у %
151
МОВНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ: МІЖ КОНФЛІКТОМ І КОНСЕНСУСОМ
1 2
3 4
4. Російській мові та мовам національних меншин треба надати статусу офіційних в окремих регіонах, де на цьому наполягає більшість громадян. Цілком схвально 17,1 17,9 4.2. В основному схвально 24,5 25,4 4.3. В основному несхвально. Зовсім несхвально. Не визначились 17,9 24,0
Як Виставитеся до статусу мов
в Україні?
Україна
в цілому
Типи поселень
Київ
Великі міста
з
населенням
понад 250 тис.
Малі та середні
міста з населен
ням до 250 тис.
Села
1 2
3 4
5 6
1. В Україні українська мова має бути єдиною державною, але всім громадянам має бути гарантовано право на розвиток і вільне спілкування мовою, якою бажають. Цілком схвально 68,8 41,9 51,5 64,6 1.2. В основному схвально 17,7 19,6 19,3 18,3 1.3. В основному несхвально. Зовсім несхвально. Не визначились 8,3 8,5 5,6 6,6 2. В Україні всі мови повинні мати однаковий статусі нема потреби надавати жодній мові статусу державної чи офіційної. Цілком схвально 10,6 13,6 15,1 8,4 2.2. В основному схвально 10,6 20,2 20,6 14,1 2.3. В основному несхвально. Зовсім несхвально. Не визначились 17,0 17,1 13,3 21,3

Закінчення табл. 4
Отже, можна стверджувати, що попри відносно високий рівень підтримки статусу російської мови як другої державної чи офіційної регіональної, найвищим рівнем підтримки користується нині
наявний конституційний варіант мовної політики. Тому є підстави стверджувати, що незадоволення російськомовних громадян нинішнім статусом мов в Україні значною мірою зумовлене невизнанням української мови як єдиної державної,
а недостатнім забезпеченням прав громадян на освіту, інформацію та звернення у державні органи російською мовою.
Якщо проаналізувати мовні практики місцевих органів влади та самоврядування у спілкуванні з громадянами (див. табл. 5), то виявляється, що в Донбасі та Криму російською або за вибором самих громадян спілкуються 72,7% чиновників, а самі громадяни в громадських місцях у цьому регіоні спілкуються російською у 91,9% випадків, українською — відповідно, 14,7% іще громадян спілкуються змішаною мовою, а 14,7% чиновників спілкуються українською чи російською, залежно від власного вибору. В інших областях Південно Східної України серед чиновників спілкуються виключно російською чина вибір громадян,
а серед громадян російською — 66,1%, українською або за вибором громадян — відповідно, 40,9% і 9,9%, а ще 27,5% чиновників
152
ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України
1 2
3 4
5 6
3. Російській мові треба надати статусу другої державної в Україні як державі. Цілком схвально 12,8 40,8 36,3 18,2 3.2. В основному схвально 14,9 19,0 18,7 16,2 3.3. В основному несхвально. Зовсім несхвально. Не визначились 20,2 7,3 7,9 17,5 4. Російській мові та мовам національних меншин треба надати статусу офіційних в окремих регіонах, де на цьому наполягає більшість громадян. Цілком схвально 3,2 20,3 19,3 13,8 4.2. В основному схвально 19,1 27,3 29,5 21,0 4.3. В основному несхвально. Зовсім несхвально. Не визначились 26,6 19,0 16,0 21,5
спілкуються з громадянами, вибираючи мову на власний розсуд.
Тобто, російськомовні громадяни навіть у Південно Східній Україні не завжди отримують інформацію від органів влади та місцевого самоврядування повною мірою рідною мовою, що не може не викликати незадоволення.
Таблиця 5
Якою мовою спілкуються з громадянами працівники
місцевих органів влади та самоврядування в містах
(селах, районах) у різних регіонах та типах поселень, у %
Згідно зі статтею 6 чинного закону промови службові особи державних, партійних, громадських органів, установі організацій повинні володіти українською і російською мовами, а в разі необхідності й іншою національною мовою в обсязі, необхідному для виконання службових обов’язків. Однак жодного контролю і механізмів реалізації цієї норми не передбачено.
Відповідно до законодавства, що стосується місцевих органів державної влади та управління, їхні акти повинні прийматися
153
МОВНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ: МІЖ КОНФЛІКТОМ І КОНСЕНСУСОМ
Якою мовою нині
спілкуються
з громадянами
працівники
місцевих органів
влади та
самоврядування у
Вашому місті
(селі, районі)?
Україна в цілому
Регіони України
Типи поселень
Західна Україна
Центральна Україна
та Північний Схід
Південь та
Південний Схід
Донбас та Крим
Київ
Великі міста
Середні та малі
міста
Села
1. Тільки українською 79,3 42,0 14,8 0,8 17,7 17,7 29,3 54,6 2. Українською чи російською — за бажанням громадян 4,9 17,6 27,5 14,7 24,0 15,8 20,4 14,8 3. Українською чи російською — на вибір працівників 10,3 27,6 26,1 13,9 35,4 25,3 18,2 16,9 4. Тільки російською 0,9 2,1 22,3 57,4 1,2 49,4 35,4 14,0 5. Не визначились 4,6 10,7 9,3 13,1 18,8 11,8 10,2 5,2
і публікуватися українською мовою, в разі необхідності іншою національною мовою, а мовою роботи, діловодства та документації має бути українська мова. В окремих випадках мовою роботи, діловодства та документації поряд з українською може бути і
національна мова більшості населення тієї чи іншої місцевості.
Таблиця 6
Преференції громадян щодо того, якою мовою потрібно вести
офіційну документацію у містах (районах,
де вони проживають у різних регіонах та типах поселень, у %
Тобто, в основу мови діловодства покладений етнічний принцип,
згідно з яким тільки в Криму та окремих містах Південно Східної України (де більшість становлять етнічні росіяни) діловодство можна вести не тільки українською, але і російською мовою.
В інших випадках треба буде доводити (!), що для населення цих територій більш прийнятна неукраїнська мова.
Між тим, з таблиць 6 і 7 випливає, що менше половини громадян
України віддають перевагу (42,8%) веденню документації органів місцевої влади та самоврядування тільки українською мовою,
а більше половини (51,8%) — виступають заведення документації
154
ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України
Якою мовою
потрібно вести
офіційну
документацію у
місті (селі,
районі), де Ви
проживаєте?
Україна в цілому
Регіони України
Типи поселень
Західна Україна
Центральна Україна
та Північний Схід
Південь та
Південний Схід
Донбас та Крим
Київ
Великі міста
Середні та малі
міста
Села
1. Тільки українською 88,5 60,5 17,8 5,1 57,3 31,2 37,8 55,7 2. І українською,
і російською однаковою мірою 7,2 27,7 43,9 25,2 31,33 28,2 29,1 25,3 3. Тільки російською 0,9 6,1 29,8 65,4 3,1 35,9 27,8 12,2 4. Не визначились 3,4 5,6 8,5 4,3 8,3 4,7 5,3 6,8
двома мовами (і українською, і російською) чи тільки російською (Такі громадяни переважають у містах, окрім столиці і сільської
місцевості, та у всіх вікових групах, навіть серед молоді, яка навчалася вже за часів незалежності. Понад те, громадяни Криму та Донбасу (можливо, це стосується й деяких інших регіонів, по яких ще немає достатньої соціологічної інформації) виступають заведення документації місцевих органів влади та місцевого самоврядування виключно російською мовою, фактично не ігноруючи конституційний статус державної української мови та чинний закон промови на всій території країни. І цей факт навряд чи можна проігнорувати у підготовці нового закону промовив Україні.
Таблиця 7
Преференції різних вікових груп громадян щодо мови ведення
офіційної документації у містах та районах країни, у %
Позиція різних регіональних та вікових груп населення в питанні про статус мов в Україні свідчить про потребу суспільного компромісу умовному питанні. Основою цього компромісу має стати насамперед коригування цілей державної мовної політики та її регіональної диференціації.
Основною метою такої політики на найближчі 20 років у областях Південного Сходу України та Криму може бути не розширене відтворення власне україномовних практику державному та суспільному житті (що є природним у Західній та Центральній Україні, а поширення російсько української двомовності громадян.
Основними напрямами досягнення такого компромісу, на наш погляд, можуть бути наступні. Насамперед, обов’язок усіх її громадян знати державну мову та обов’язок держави здійснювати заходи з її поширення у всіх сферах суспільного життя, але за максимально можливого забезпечення мовних прав російськомовних громадян і національних меншин.
155
МОВНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ: МІЖ КОНФЛІКТОМ І КОНСЕНСУСОМ
Якою мовою нині спілкуються з громадяна
ми працівники місцевих органів влади та са
моврядування у Вашому місті (селі, районі)?
Вікові групи
18–29
років
30–54
роки
55 і біль
ше
1. Тільки українською 42,6 40,8 2. І українською, і російською однаковою мірою 24,5 22,7 3. Тільки російською 28,5 27,9 4. Не визначились 4,5 8,7
Далі, доцільно надати місцевим громадянам право на проголошення російської мови на своїй території офіційною регіональною мовою з чітким законодавчим визначенням такого статусу. При цьому запровадження офіційних регіональних мовне повинно розглядатися як позбавлення української мови у цих місцевостях статусу державної і не бути підставою для витіснення української мови із суспільного життя цих регіонів. Необхідно також забезпечити справжній дієвий контроль за рівнем знання української мови державними службовцями, працівниками державних підприємств з обслуговування населення
(передусім медицини, освіти, культури, у тчу формі обов’язко вого іспиту. Те саме стосується знання національних мову місцях компактного поселення меншин. Мова освіти має відповідати потребам мовних група не етнічному складу населення. При цьому право громадян на вибір мови освіти неповинно розумітися як увільнення їх від знання державної мови. Нове законодавство з мовного питання мусить бути спрямоване на розширення функціонування української мови як державної,
розвиток офіційних регіональних мов, гарантування прав представників різних мовних груп України на вільне використання
їхніх мову всіх сферах суспільного життя.
1
Хмелько В.
Из за чего политикам удается раскалывать Украину // Зер кало недели. — 2006. — №24. — 24 июня.
2
Там само.
156
ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України

Розділ 2.
ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
МОВНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ
2.1. Законодавство промовив Україні
хронологічний моніторинг, класифікація,
понятійна основа
Мова є важливим об’єктом правових відносин, що виникають між громадянами, організаціями та органами влади, оскільки вона
є інструментом формування офіційних, усних, письмових, інформаційних повідомлень, заяв, звернень, договорів тощо. Окрім того,
вона є соціальною реальністю, що потребує спеціального нормативно правового регулювання. Динамічність мови як форми суспільної свідомості і як засобу соціальної комунікації, її багатофункціональність дозволяє говорити про існування особливих, мовних відносин, що входять до сфери правового впливу. Правове, і перш за все законодавче, закріплення соціальних функцій мов за правильної постановки питання дозволяє враховувати рівень національно культурної самосвідомості народу, його соціальні потреби,
а також створює умови для нейтралізації намагань суб’єктивного втручання в процеси мовного функціонування. Здійснюючи правове забезпечення мовної політики, необхідно застосовувати комплексний підхід, оскільки мовні відносини охоплюють широке коло суб’єктів: людина, національні спільноти, держава, державні
органи, органи місцевого самоврядування тощо»
2
Як засвідчує світовий досвід, моделі правового регулювання мовних відносин визначаються мовною ситуацією, що історично склалася в конкретній країні, а також залежить відмовної політики, здійснюваної державою. Отже, питання, пов’язані із законодавчим закріпленням специфіки функціонування мову тій чи іншій країні, не можна розглядати ізольовано від усієї політичної, соціально економічної та культурної ситуації, яка найчастіше диктує логіку й визначає можливості законодавчого регулювання мовної політики. Саме з особливостями модернізації українського суспільства пов’язані основні віхи у намаганні на державному рівні розв’язати весь комплекс проблем, пов’язаних з утвердженням української мови як державної та функціонуванням мовна ціональних меншин.
157
МОВНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ: МІЖ КОНФЛІКТОМ І КОНСЕНСУСОМ
Уже у законодавчих актах Української РСР кінцях років
і перших років незалежної України досить повно відображені мовні права титульної нації і національних меншин. Йдеться, насамперед, про Закон Української РСР Промовив Українській РСР р, Декларацію прав національностей України (1991 р.),
Закон України Про національні меншини в Україні (1992 р.).
Причому зазначені нормативно правові акти випередили у часі
прийняття Радою Європи провідних міжнародно правових документів у цій сфері правовідносин Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (1992 р Рекомендацій 1201 44 Парламентської Асамблеї Ради Європи щодо тексту додаткового протоколу до
Конвенції про захист прав та основних свобод людини щодо осіб,
які належать до національних меншин (1993 р Рамкової конвенції про захист національних меншин (1995 р.).
Базовим законом, який на сьогодні визначає мовну політику в Україні, є нині чинний Закон Української РСР Промовив Українській РСР (1989 р. Цей закон має своїм завданням регулювати суспільні відносини у сфері всебічного розвитку і вживання української та інших мов, якими користується населення України в державному, економічному, політичному і громадському житті охороняти конституційні права громадян у цій сфері виховувати шанобливе ставлення до національної гідності людини,
її культури і мови, зміцнювати дружбу і співробітництво з іншими народами. Варті особливої уваги положення Закону, які стосуються гарантування вільного розвитку та рівноправності національних мов, широких можливостей щодо їхнього офіційного використання (Ст. 3), обов’язку службових осіб опанувати, крім української
і російської мов, й іншу національну мову в обсязі, необхідному для виконання службових обов’язків (Ст. 6). Цей закон загалом є досить вдалим, відповідно до тієї ситуації, що була наприкінці існування Радянського Союзу, але на сьогодні низка його принципових положень ужене відповідає потребам українського суспільства.
Концептуальні засади етнонаціональної політики майбутньої незалежної держави були викладені в Декларації про Державний суверенітет України (1990 р. Цей документ декларував зобов’язання держави щодо забезпечення національно культурного відродження українського народу, його історичної свідомості та традицій, національно етнографічних особливостей, функціонування української
мови у всіх сферах суспільного життя. Документ містив положення,
згідно з яким громадяни всіх національностей становлять народ
158


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   38


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал