ІМ. І. Ф. Кураса мовна ситуація в україні: між конфліктом І консенсусом



Pdf просмотр
Сторінка11/38
Дата конвертації01.01.2017
Розмір2.82 Kb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   38
114
ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України
до прийняття Верховною Радою України закону України про розвиток і застосування мов в Україні, яким буде передбачено реальний механізм захисту і утвердження української мови як державної в усіх сферах суспільного життя запровадити, починаючи з 2004 р, щорічні парламентські слухання, присвячені розвитку та функціонуванню української мовив Україні розробити та внести на розгляд Верховної Ради України проект Концепції державної мовної політики України, проект загальнодержавної Програми розвитку, функціонування та дослідження української мови на 2004–2010 рр.; внести на розгляд Верховної Ради України до липня 2003 року проект закону України про розвиток і застосування мов в Україні розробити та внести на розгляд Верховної
Ради України проекти законів України про внесення змін до відповідних законів України з метою запровадження пільгового оподаткування та іншої фінансової підтримки україномовної друкованої продукції, періодичних видань, кіно та аудіопродукції,
передбачення відповідальності за порушення законів, що регулюють питання застосування державної мовив Україні, зокрема для посадових осіб, які, виконуючи свої посадові обов’язки, використовують як засіб спілкування іншу, недержавну мову створити у структурі Кабінету Міністрів України управління з питань мовної політики фінансувати своєчасно і в повному обсязі витрати, передбачені на проведення заходів з розвитку, функціонування та дослідження української мови.
Окрему частину цієї постанови присвячено належному функціонуванню української мови, розвитку української культури та освіти українською мовою в Автономній Республіці Крим. Однак більшість рекомендацій парламентських слухань не виконано.
У розвиток рекомендацій Кабінет Міністрів 2 жовтня 2003 р.
прийняв постанову №1546 Про затвердження Державної програми розвитку і функціонування української мови на 2004–2010 роки»
5
,
якою дає завдання Раді Міністрів АРК, обласним, Київській та
Севастопольській міським державним адміністраціям розробити
і затвердити в тримісячний строк регіональні програми розвитку та функціонування української мови і передбачити кошти для їхнього виконання в проектах місцевих бюджетів на 2004–2010 роки. За відомостями з Міністерства освіти і науки України, на виконання програми передбачалося витратити загалом 90 млн тис грн, з яких 14 млн — з позабюджетних джерел. Однак конкретна інформація прохід фінансування відсутня.
115
МОВНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ: МІЖ КОНФЛІКТОМ І КОНСЕНСУСОМ
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2006 р Про затвердження Порядку використання в 2006 р. субвенцій, передбачених у державному бюджеті місцевому бюджету м. Севастополя для розвитку і підтримки української культури,
забезпечення функціонування української мови у всіх сферах громадського життя міста»
6
на виконання передбаченим цим документом завдань було виділено аналогічним чином 9 млн грн. Дієвим актом, спрямованим на практичне утвердження державного статусу української мови, була постанова Кабінету Міністрів
України від 26 липня 2006 р. №1035 7
, якою було ухвалено зміни до
Положення про проведення атестації державних службовців та Положення про проведення атестації посадових осіб місцевого самоврядування. Згідно з цими змінами до оцінки діяльності і службової
характеристики державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування додано Положення про знання та користування державною мовою під час виконання службових обов’язків.
З боку народних депутатів практичні заходи щодо реалізації
мовної політики мали законотворчий характер. Так, 12 січня року соціаліст О.Мороз подав на розгляд Верховної Ради
України законопроект Про внесення змін до Закону України Промовив Українській РСР, який передбачив впровадження нового поняття — офіційна мова, а також принципу вільного вибору мови навчання як невід’ємного права громадян України. Щоправда, невдовзі О. Мороз дещо змінив назву і сам законопроект. Крім того, варіанти нових законів промови були подані спільно від Партії регіонів, Соцпартії та КПУ. Депутат від Партії регіонів В.Ко лісниченко на розгляд парламенту вніс взагалі 24 законопроекти, спрямовані на фактичне запровадження російської мови як другої державної в усіх сферах життя українського суспільства.
У травні 2004 року С. Хмара подав законопроект Про внесення змін до Закону України Про державну службу, яким запропонував закріпити в законі для державних службовців обов’язкове володіння та спілкування державною мовою під час виконання ними своїх службових обов’язків. Крім того, законопроект забороняє обрання або призначення на посаду в державному органі та його апараті осіб, які не володіють державною мовою.
У 2005 р. член фракції «Демініціативи» С. Гавриш подав законопроект Про внесення доповнень до Закону України Проте лебачення і радіомовлення, яким запропонував, щоб пропорція музичних творів, створюваних та (або) виконуваних українською
116
ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України
мовою, становила не менше 50% від загального обсягу передбаченого ефірного часу для музичних творів кожної телерадіостанції.
Поряд із кроками, спрямованими на утвердження державного статусу української мови, вживалися заходи з підтримки російської та інших мов. Наприкінці лютого 2005 р. секретар Ради національної безпеки та оборони П. Порошенко оприлюднив основні
засади мовної політики держави, які, зокрема, включали зупинення процесу поспішного закриття російських шкіл, відновлення груп з російською мовою навчання у вищих навчальних закладах, надання російськомовним громадянам можливості мати свій телевізійний канал, свої радіостанції. У березні 2005 р. Державним секретарем був ініційований проект Указу Президента України Про захист прав громадян на використання російської мови та мов інших національностей в Україні»,
яким передбачалося доручення Кабінету Міністрів розробити таза твердити перелік населених пунктів, на території яких місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у спілкуванні з громадянами можуть застосовувати російську або мови
інших національностей України в місцях їхнього компактного проживання, а державним службовцям у цих місцевостях ставилося в обов’язок володіння, крім державної, російською мовою або мовами
інших національностей в місцях їхнього компактного проживання.
У серпні 2006 р. вже новий Кабінет Міністрів оприлюднив проект
Програми діяльності уряду на 2006–2011 роки, який передбачав послідовне відстоювання свободи у виборі мови спілкування й навчання, визнання російської мови другою державною мовою в Україні.
Практичне втілення державної мовної політики потребує розробки її концептуальних засад. Починаючи з 2005 р, опрацьовано кілька проектів концепції, підготовлених Державним комітетом телебачення і радіомовлення України, Міністерством культури
і туризму України, Міністерством юстиції України, Національною комісією зі зміцнення демократії й утвердження верховенства права, Національною радою з питань культури і духовності при
Президентові України. У березні 2007 р. прем’єр міністр України
В.Янукович дав віце прем’єр міністрові України з гуманітарних питань окреме доручення щодо створення робочої групи для підготовки концепції і забезпечення виконання державою зобов’язань за Європейською хартією регіональних мов або мов меншин. Статус регіональної був наданий російській мові рішеннями Харківської, Луганської, Донецької, Дніпропетровської, Миколаївської,
117
МОВНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ: МІЖ КОНФЛІКТОМ І КОНСЕНСУСОМ
Запорізької, Херсонської обласних рад. Крім цього, у липні року Одеська обласна рада ухвалила рішення, згідно з яким російську мову було визнано мовою міжнаціонального спілкування в регіоні, а у Верховній Раді АРК пройшли парламентські
слухання З питання забезпечення прав громадян, передбачених
Конституцією України, законами України, Конституцією АРК,
на використання державної, російської та інших національних мову всіх сферах громадського життя в АРК».
Слідом за обласними радами статус регіональної був наданий російській мові рішеннями Севастопольської, Донецької, Луганської, Миколаївської, Криворізької, Маріупольської, Алуштинської,
Запорізької міських рада також рішеннями окремих районних рад. Суттєві перешкоди для виконавчої влади у здійсненні мовної
політики виникли внаслідок неправового тлумачення місцевими органами влади ратифікованої Верховною Радою Європейської хартії регіональних мов або мов меншин. Перешкоди були підсилені
також юридично некоректним змістом самого закону про ратифікацію хартії, у який було включено російську мову як таку, що є предметом хартії, попри те, що цей міжнародний пакт стосується тих мов, якими користується меншість населення і яким через це загрожує зникнення. Але у російськомовних місцевостях назву хартії
було використано для так званого параду мовних суверенітетів, надаючи російській мові статусу регіональної або близький до цього. Оскільки питання застосування мов в Україні визначаються законом, а отже, не належать до компетенції місцевих рад, тому органи прокуратури України вжили заходів прокурорського реагування, зокрема, подали до відповідних судів адміністративні позови щодо визнання протиправними зазначених рішень місцевих рад. За поданими прокурорами позовами суди скасували 7 таких рішень Запорізької, Херсонської, Миколаївської обласних та Криворізької, Маріупольської, Донецької, Запорізької міських рад.
При цьому в процесі розгляду цієї категорії справ виникли певні
труднощі. Згідно з Кодексом адміністративного судочинства України прокурор може звертатися з позовами на захист прав, свобод та інтересів громадянина або держави з обов’язковим зазначенням особи, в інтересах якої діє прокурор. У зв’язку з цим позивачем у згаданих справах зазначався Кабінет Міністрів України та
Верховна Рада України, на яких законодавством покладено вирішення питань мовної політики. Через відмову названих органів від позовів прокурорів у 6 справах позови про визнання нечин
118
ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України
ними рішень Харківської міської та Старобешівської районної
рад (Донецька область) суди залишили без розгляду, а у справах про визнання нечинними рішень Донецької, Луганської, Харківської обласних і Севастопольської міської рад провадження закрито.
В інших справах, що розглядаються судами, органи прокуратури
і надалі підтримують вимоги щодо скасування рішень, прийнятих органами місцевого самоврядування стосовно російської мови.
У 2007 р. на розглядів судах перебувало 8 таких справу тому числі 4 — у Вищому Адміністративному Суді України.
У травні 2006 року Міністерством юстиції було оприлюднено юридичний висновок, що рішення місцевих органів самоврядування про надання російській мові статусу регіональної суперечать Конституції та законам України, і зазначено, що посилання в рішеннях місцевих рад на Європейську хартію регіональних мов або мов меншин є безпідставним.
Помітною складовою державної мовної політики були місцеві
мовні програми. У південних та східних областях вони являли собою практичний бік мовних суверенітетів і були спрямовані
переважно на підтримку російської мови. Навпаки, у західних областях відповідні програми мали явно виражений український зміст. Разом з тим, скрізь програми офіційно декларували підтримку усіх національних мов, що побутують в регіонах. У грудні 2006 року Луганська обласна рада затвердила Програму підтримки й функціонування української та російської мову Луганській області. На реалізацію цієї програми в 2007 році
планувалося виділити близько 600 тис. грн. Спрямованість програми, згідно з заявами місцевих посадовців, полягала у проведенні низки конкурсів творчих робіт, присвячених росiйськiй та українській мовам, створенні спецiалiзованих науково популярних журналів, підготовці методичних рекомендацій для підвищення квалiфiкацiї вчителів середніх шкіл.
У березні 2007 р. Севастопольська міська рада ухвалила Програму розвитку регіональної російської мови i російської культури на 2007–2011 роки. Основними завданнями програми було визначено сприяння у використанні російської мовив усній i письмовій мові, забезпечення взаємодії між Севастополем i Російською
Федерацією в освiтнiй i культурній сферах, зміцнення матеріальної
бази загальноосвiтнiх, професійно технічних i вищих навчальних закладів для поліпшення якості викладання російської мови,
створення на території Севастополя радiостанцiй i телевiзiйних
119
МОВНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ: МІЖ КОНФЛІКТОМ І КОНСЕНСУСОМ
каналів з російськомовним мовленням в кiлькостi, відповідній попиту і потребам мешканців міста. Рішення Про затвердження Програми розвитку і використання російської мовив Харківській області на 2007–2012 роки Харківська обласна рада ухвалила у липні 2007 роб рунтувавши її посиланням на Європейську хартію. Курйозним положенням програми було, зокрема, віднесення Тараса Шевченка до російськомовних діячів культури України. Загалом на її фінансування планувалося виділити 2 млн 201 тис. грн за рахунок коштів місцевого бюджету.
Одночасно з ухваленням Програми Харківська обласна рада прийняла Звернення до Президента України та Прем’єр міністра
України», в якому пропонує внести зміни до 28 законів України,
якими регулюються питання використання мов. Тобто, фактично пропонувалося переглянути Конституцію України. У вересні 2007 р. Дніпропетровська міська рада ухвалила
«Програму розвитку російської мови та російської культури, на яку було передбачено 2,5 млн грн з місцевого бюджету. Для порівняння у міському бюджеті нар. на ремонт доріг та відновлення вуличного освітлення передбачається вдвічі менше коштів.
Івано Франківська міська рада, починаючи з 2002 р, ухвалила Програму розвитку і функціонування української мови на рокита Програму розвитку і функціонування української мови на 2004–2006 роки. Остання складається з низки розділів, які відповідають різним сферам життєдіяльності міста. Зокрема, вперше за останні роки передбачалося виділення тис. грн для придбання україномовної літератури, здебільшого дитячої. Відповідно до програми була також створена атестаційна комісія для стеження затим, як виконуються її рекомендації щодо творів у виконанні живих ансамблів у ресторанах і кафе міста.
У 2005 р. депутати Луцької міської ради затвердили Програму розвитку і функціонування української мови до 2010 року».
Відповідно до цієї програми, влаштовуючись на роботу, луцькі
чиновники складають іспит на знання та вільне володіння державною мовою, а спеціально створена комісія контролює дотримання умісті норм сучасної української мови. Один з найважливіших напрямів мовної політики держави збільшення присутності української мови у теле та радіоефірі.
14 квітня 2004 р. Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення розглянула стан виконання телерадіоорганізаціями України норм законодавства щодо мови телерадіопрограм.
120
ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України
За наслідками розгляду було ухвалене рішення проте, що всі загальнонаціональні канали, а також канали, що мовлять більше,
ніж на одне адміністративно територіальне утворення, повинні вести трансляції українською мовою. Крім того, були затверджені
«Рекомендації щодо визначення мови програмі передачу програмних концепціях телерадіоорганізацій, які ведуть мовлення нате риторії України або претендують на отримання ліцензій. Поштовхом до ухвалення цих документів став спеціальний лист голови
Рахункової палати України, у якому Нацрада оцінювалася як така, що не контролює мовний режим комерційних телеканалів тане забезпечує дотримання ними ліцензійних умов діяльності. У червні 2005 р. Національна рада запропонувала для підписання Меморандум між телекомпаніями та Національною радою
України з питань телебачення і радіомовлення про співпрацю,
спрямовану на розбудову національного інформаційного простору липня 2006 р. документ був підписаний. У ньому, зокрема, було наголошено на необхідності виконання законодавства промови, зокрема у частині забезпечення дублювання українською мовою іншомовних аудіовізуальних творів, і запропоновано строки переходу від титрування до повноцінного дублювання державною мовою. Крім того, меморандумом було зафіксовано, що пріоритетною метою для телеканалів є дотримання у прайм тайм зазначеної у цьому документі частки українського мовлення не менше 7,5% за загального обсягу добового мовлення. Хоча меморандум не є законодавчим актом, тим не менше перший моніторинг його виконання телекомпаніями на предмет використання державної мови, що завершився 1 жовтня 2006 р, показав,
що український як за суттю, такі за формою продукт став домінувати на українському телевізійному ринку. Внаслідок того, що компанії почали випускати більше власних україномовних передач,
відсоток державної мовив ефірі провідних телеканалів впродовж тижня становив у середньому близько 75%. Передачі іноземного виробництва були озвучені переважно українською мовою, але нею перекладалося близько 30–40% фільмів іноземного виробництва. Аналогічний меморандум про співпрацю та принципи взаємодії Нацрада підписала 21 липня 2006 року з представниками низки радiокомпанiй. Сторони меморандуму домовилися дотримуватися показників мови програмі передач, встановлених ліцензіями Національної ради, і довести до 1 лютого 2007 р. частку музичних творів українських авторів і виконавців у часовому проміжку з 7 по 23 годину до не менше 50%.
121
МОВНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ: МІЖ КОНФЛІКТОМ І КОНСЕНСУСОМ
У сфері кінематографу тривалий час майже не виконувалася вимога про обов’язкове дублювання, озвучення або субтитрування іноземних фільмів державною мовою. Такій практиці мала покласти край постанова Кабінету Міністрів України №20 від 16 січня 2006 року Деякі питання розповсюдження і демонстрації фільмів, яка встановила квоти обов’язкового дублювання, озвучення або субтитрування державною мовою фільмів іноземного виробництва. Згідно з цим нормативно правовим актом частка україномовних копій з 1 липня р. мала зрости до Однак Асоціація сприяння розвитку кінематографу спільно з Дніпропетровським відділенням Українського товариства сліпих побачила в урядовому документі дискримінацію і загрозу для національних меншин. Відтак дискриміновані подали в суд.
Програвши першу інстанцію, Асоціація звернулася в Апеляційний господарський суд Києва, який 17 жовтня 2006 року виніс ухвалу на користь згаданої Асоціації. 17 листопада 2006 року збіг термін подання касаційної скарги на рішення Апеляційного господарського суду Києва. 3 листопада того ж року Міністерство юстиції України подало касаційну скаргу у Вищий Адміністративний Суд, проте Кабінет Міністрів України пізніше відкликав її. У урядових структурах, у середовищі кінопрокатного бізнесу проявилися протилежні позиції — як за, такі проти дублювання
іноземних фільмів українською мовою. Нарешті, 22 січня 2007 р.
Міністерство культури і туризму України підписало з дистриб’ю торськими компаніями України i демонстраторами фiльмiв меморандум, відповідно до якого українські дистриб’юторські компанії, починаючи з 1 лютого 2007 року, зобов’язані дублювати,
озвучувати або субтитрувати українською мовою фiльмокопiї іноземного виробництва, щоб до кінця 2007 року довести частку таких фiльмокопiй довід загальної кiлькостi на кожний фільм,
ввезений на територію України. Меморандумом передбачено, щоб частка дубльованих українською мовою фiльмiв іноземного виробництва для дитячої аудиторії до кінця року становила а кінопрокатники забезпечували демонстрацію іноземних фiльмiв українською мовою у вiдповiдних пропорціях. У свою чергу, Міністерство культури і туризму України пообіцяло сприяти створенню повноцінної технічної бази якісного дублювання, субтитрування й озвучення фiльмiв іноземного виробництва українською мовою. Меморандум передбачав також, що в ті 50%, які до кінця
122
ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України
року дублюватимуться українською мовою, не увійдуть фільми,
вироблені в Росії.
Мовна ситуація в Україні поки що залишається суперечливою
і потенційно конфліктною. Заходи центральної влади, спрямовані на розширення сфери застосування державної мови, знаходять підтримку у традиційно україномовних регіонах і зустрічаються з байдужим ставленням, а інколи з відвертим саботажем в регіонах, де домінуючі позиції і далі посідає російська мова.
Тим самим зберігаються умови для використання мовного питання в інтересах різних політичних сил, що посилює конфронтацію навколо нього і стимулює політико ідеологічний розкол країни. Постанова Ради Міністрів Української РСР від 7 грудня 1989 р. Про першочергові заходи щодо організації виконання Закону УРСР Промовив Українській РСР»»//http://uapravo.net/data/base63/ukr63347.htm
2
Постанова Ради Міністрів Української РСР від лютого 1991 р. Про Державну програму розвитку української мови та інших національних мов в Українській РСР на період до 2000 року http://zakon.ra da.gov.ua/cgi bin/laws/main.cgi?nreg=41%F0 91 Постанова Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 р. Про затвердження Комплексних заходів щодо всебічного розвитку і функціонування української мови //http://zakon.rada.gov.ua/cgi bin/laws/main.cgi?nreg=998 97 Постанова Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1997 р. №1235 Про затвердження Програми розвитку і підтримки української культури ум. Севастополі, забезпечення функціонування української мовив усіх сферах суспільного життя міста Постанова Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2003 р. Про затвердження Державної програми розвитку і функціонування української мови на 2004–2010 роки http://zakon.rada.gov.ua/cgi bin/laws/main.cgi?nreg=1546 2003 Постанова Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2006 року Про затвердження Порядку використання уроці субвенції, передбаченої у державному бюджеті міському бюджету м. Севастополя для розвитку та підтримки української культури, забезпечення функціонування української мовив усіх сферах громадського життя міста // Офіційний вісник України — 2006. — №15. — С. 71. Постанова Кабінету Міністрів України вiд 26 липня 2006 року Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 28 грудня р. №1922 і від 26 жовтня 2001 р. — №1440» // Офіційний вісник України С. Постанова Кабінету Міністрів України вiд 16 січня 2006 №20 Деякі питання порядку розповсюдження і демонстрування фільмів // Офіційний вісник України. — 2006. — №3. — С. 57.
123
МОВНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ: МІЖ КОНФЛІКТОМ І КОНСЕНСУСОМ

1.5. Український соціум
про шляхи вирішення мовного питання
1.5.1. Мовні преференції населення у сфері ЗМІ та культури
Аналіз рівня мовної компетентності населення, впливу намову мислення особистості мови батьків, соціального середовища,
навчання у школі, вузі чи іншому навчальному закладі показав,
що багато з тих чинників, які впливають на формування рідної
мови особистості, мають об’єктивний характері залежать невід її бажання і волі, а від тих соціальних умові обставин, в яких вона проживала або в яких живе тепер. Тому цікаво розглянути також такі питання, які стосуються намірів, бажань, смаків, інших суб’єктивних преференцій особистості умовній сфері. Від того,
наскільки задоволені такі її преференції, залежить її вдоволеність життям, визнання його комфортним. Так, зміст мовних установок населення дозволяє з’ясувати вивчення його уподобань щодо мови передач по радіо i телебаченню
(див. табл. 1). Отже, тільки українською хотіли б слухати новини,
суспільно політичні передачі 19% опитаних, а тільки російською. Значна частина респондентів не дає таких однозначних відповідей. Майже третина з них (29%) хотіли б слухати новини і українською, і російською однаковою мірою, а для мова передач немає значення.
Таблиця 1
Мова, якою б респонденти хотіли слухати по радіо


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   38


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал