І. Є. Ярова економічний аналіз навчальний посібник



Сторінка13/24
Дата конвертації05.01.2017
Розмір4.12 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   24

6.3. Аналіз продуктивності праці

Для оцінки рівня інтенсивності використання персоналу застосовується система узагальнювальних, часткових і допоміжних показників продуктивності праці.

До узагальнювальних показників належать середньорічний, середньодобовий та середньогодинний виробіток продукції одним робітником, а також середньорічний виробіток продукції на одного працівника у вартісному вираженні.

Часткові показники - це витрати часу на виробництво одиниці продукції певного вигляду (трудомісткість продукції) або випуск продукції певного виду в натуральному виразі за один людино-день або людино-годину.

Допоміжні показники характеризують витрати часу на виконання одиниці певного виду робіт або обсяг виконаних робіт за одиницю часу.

Найбільш узагальнювальний показник продуктивності праці – середньорічний виробіток продукції одним працівником підприємства. Його величина залежить не лише від виробітку виробничого персоналу, але й від питомої ваги останніх у загальній чисельності персоналу підприємства, а також від кількості відпрацьованих ними днів і тривалості робочого дня (рис. 6.2).

Середньорічний виробіток продукції одним працівником можна подати у вигляді добутку таких чинників:

; (6.11)

Розрахунок впливу даних чинників проводиться одним із способів детермінованого факторного аналізу, наприклад, способом абсолютних різниць, за рахунок зміни:

а) питомої ваги робітників у загальній чисельності персоналу підприємства:

; (6.12)

б) кількості відпрацьованих днів одним робітником за рік:



; (6.13)

в) тривалості робочого дня:



; (6.14)

г) середньогодинного виробітку робітників:



. (6.15)

Аналогічно аналізується зміна середньорічного виробітку робітника, що залежить від кількості відпрацьованих днів одним робітником за рік, середньої тривалості робочого дня і середньогодинного виробітку:



. (6.16)

Розрахунок впливу даних чинників на середньорічний виробіток робітника:



; (6.17)

; (6.18)

. (6.19)

Особливо ретельно аналізується зміна середньогодинного виробітку як одного з основних показників продуктивності праці і чинника, що визначає рівень середньоденного і середньорічного виробітку робітників. Величина цього показника залежить від багатьох чинників, наприклад:

Середньорічний виробіток одного робітника (ГВ пп)

Частка робітників у загальній чисельності персоналу (Чп)

Середньорічний виробіток одного працівника (ГВ)

Середньоденний виробіток одного робітника (ДВ)

Середньогодинний виробіток одного працівника (ЧВ)

Кількість днів, відпрацьованих одним робітником за рік (Д)

Середня тривалість робочого дня, год (П)

Техніка, технологія та організація виробництва

Рівень автоматизації та механізації виробництва

Рівень кваліфікації працівників

Трудовий стаж та вік працюючих
Мотивація праці

Рисунок 6.2 – Структурно-логічна модель факторного аналізу продуктивності праці



  • ступеня механізації виробничих процесів;

  • кваліфікації робітників, їх трудового стажу й віку;

  • організації праці і її мотивації;

  • техніки і технології виробництва;

  • економічних умов господарювання та ін.

Значну роль у вивченні впливу чинників на рівень середньогодинного виробітку відіграють прийоми кореляційно-регресійного аналізу. У багатофакторну кореляційну модель середньогодинного виробітку можна включити такі чинники: фондо- або енергоозброєність праці, середній тарифний розряд робітників, середній термін служби устаткування, частку прогресивного устаткування у загальній його вартості і т.д. Коефіцієнти рівняння множинної регресії визначають, на скільки грошових одиниць змінюється середньогодинний виробіток при зміні кожного факторного показника на одиницю в абсолютному виразі.

Зміна рівня середньогодинного виробітку за рахунок певного чинника () можна розрахувати і за такою формулою:



(6.20)

де – відсоток відносного скорочення фонду робочого часу за рахунок проведення певного заходу.

Для того щоб дізнатися, наскільки за рахунок цих чинників змінився середньорічний виробіток робітників, необхідно отримані прирости середньогодинного виробітку помножити на фактичну кількість відпрацьованих людино-годин одним робітником:
. (6.21)
Для визначення їх впливу на середньорічний виробіток працівника потрібно отримані прирости середньорічного виробітку робітників помножити на фактичну питому вагу робітників у загальній чисельності виробничо-промислового персоналу:

. (6.22)

Щоб розрахувати вплив цих чинників на зміну обсягу випуску продукції, приріст середньорічного виробітку працівника за рахунок i-го чинника необхідно помножити на фактичну середньооблікову чисельність промислово-виробничого персоналу:


(6.23)
або зміну середньогодинного виробітку за рахунок
і-го чинника помножити на фактичну величину тривалості робочого дня, кількість відпрацьованих днів одним робітником за рік, питому вагу робітників у загальній чисельності працівників і середньооблікову чисельність працівників підприємства:
(6.24)
Для закінчення аналізу необхідно розробити конкретні заходи щодо забезпечення зростання продуктивності праці і визначити резерви підвищення середньогодинного, середньодобового та середньорічного виробітку працівників.

Резерви збільшення середньогодинного виробітку визначаються такі



(6.25)

де РЧВ – резерв збільшення середньогодинного виробітку;

ЧВм і ЧВв – відповідно можливий і фактичний рівень середньогодинного виробітку;

РВП – резерв збільшення обсягу випуску продукції за рахунок впровадження заходів НТП;

ФРЧ – фактичні витрати робочого часу на випуск фактичного обсягу продукції;

РФРЧ – резерв скорочення робочого часу за рахунок механізації і автоматизації виробничих процесів, поліпшення організації праці, підвищення рівня кваліфікації працівників та ін.;

ФРЧд – додаткові витрати праці, пов'язані із зростанням випуску продукції, що визначаються щодо кожного джерела резервів збільшення виробництва продукції з урахуванням додаткового обсягу робіт, необхідного для освоєння цього резерву, і норм виробітку.

Резерв приросту середньогодинного виробітку за рахунок проведення певних заходів можна розрахувати і за такою формулою:



(6.26)

де РФРВ – відсоток відносного скорочення фонду робочого часу за рахунок проведення певного заходу.

Помноживши резерв зростання середньогодинного виробітку на планову тривалість робочого дня, отримаємо резерв зростання середньоденного виробітку. Якщо ж цей резерв помножимо на планований фонд робочого часу одного працівника, то дізнаємося резерв зростання середньорічного виробітку усіх працівників.

Для визначення резерву збільшення випуску продукції необхідно виявлений резерв зростання середньогодинного виробітку помножити на плановий фонд робочого часу всіх робітників:



(6.27)

6.4. Ааліз ефективності використання персоналу підприємства

Велике значення для оцінки ефективності використання трудових ресурсів на підприємстві в умовах ринкової економіки має показник рентабельності персоналу (відношення прибутку до середньорічної чисельності промислово-виробничого персоналу):



(6.28)

Факторну модель цього показника можна подати так:



(6.29)

де П – прибуток від реалізації продукції;

Чп – середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу;

В – виручка від реалізації продукції;

ВП – вартість випуску продукції в поточних цінах;

R – рентабельність обороту;

Дрп – частка виручки у вартості випущеної продукції;

ГВп – середньорічний виробіток продукції одним працівником у поточних цінах.

Дана модель, схематично наведена на рис. 6.3, дозволяє встановити, наскільки змінився прибуток на одного працівника за рахунок:

- продуктивності праці:



(6.30)

- питомої ваги реалізованої продукції у загальному її випуску:



(6.31)

- рентабельності продажів:



(6.32)

Рентабельність персоналу

(Rп)

Середньорічний виробіток продукції одним працівником (ГВп)

Рентабельність виробництва продукції (Rвп)

Частка реалізованої продукції у загальному її обсязі (Дрп)

Рентабельність продажів (Rоб)

Рисунок 6.3 – Структурно-логічна модель факторного аналізу рентабельності персоналу


Приклад 4

За даними моделі і даними табл. 6.3. визначити, як змінився прибуток на одного працівника, саме за рахунок:

а) продуктивності праці (середньорічного виробітку):

= (+36,33) • 0,9922 • 18,79 : 100 = =+6,77 тис. грн;

Таблиця 6.3 – Дані для факторного аналізу рентабельності персоналу


Показник


Значення показника

Зміни






Прибуток від реалізації продукції, тис. грн

Середньооблікова чисельність працівників, осіб

Виручка від реалізації продукції, тис. грн

Випуск продукції у поточних цінах, тис. грн

Частка виручки у вартості випущеної продукції, %

Прибуток на одного працівника, тис. грн

Рентабельність обороту, %

Середньорічний виробіток продукції на одного працівника (в поточних цінах), тис. грн

Середньорічний виробіток продукції на одного працівника (у цінах базового періоду), тис. грн


17 900

200


95 250

96 000


99,22

89,5


18,79
480
480

19 596

202


99 935

104 300


95,81

95,5


19,30
516,33
499,01

+ 1396

+2

+4685



+8300

-3,41


+6,0

+0,51
+36,33


+19,01

б) частки реалізованої продукції у загальному її випуску:

= 516,33 • (-0,034) • 18,79 : 100 =

= -3,30 тис. грн;

в) рентабельності продажів

=516,33•0,9581• (+0,51) : 100 =

= + 2,53 тис. грн.

Узагалі прибуток на одного працівника змінився на 6,0 тис. грн.
Ця модель зручна тим, що дозволяє пов'язати чинники зростання продуктивності праці з темпами зростання рентабельності персоналу. Для цього зміну середньорічного виробітку продукції за рахунок і-го чинника потрібно помножити на базисний рівень рентабельності продажів і базисну питому вагу реалізованої продукції у загальному її випуску:

(6.33)

Можна розрахувати також, як змінилася рентабельність персоналу за рахунок чинників, що формують рівень рентабельності обороту (обсягу і структури продажів, собівартості продукції, її якості, ринків збуту, термінів реалізації та ін.):



(6.34)

Негативний результат впливу окремих чинників можна розглядати як невикористаний резерв підвищення ефективності використання трудових ресурсів на підприємстві.


6.5. Аналіз використання фонду заробітної плати

Аналіз використання персоналу, зростання продуктивності праці необхідно розглядати в тісному зв'язку з оплатою праці. Із зростанням продуктивності праці створюються реальні передумови підвищення її оплати. У свою чергу, підвищення рівня оплати праці сприяє зростанню її мотивації і продуктивності. У зв'язку з цим аналіз витрат коштів на оплату праці має винятково велике значення. У його процесі необхідно здійснювати систематичний контроль за використанням фонду заробітної плати (ФЗП), виявляти можливості його економії за рахунок зростання продуктивності праці.

Розпочинаючи аналіз використання фонду зарплати, в першу чергу необхідно розрахувати абсолютне і відносне відхилення фактичної його величини від планової.

Абсолютне відхилення (ΔФЗПабс) визначається порівнянням фактично використаних коштів на оплату праці із плановим фондом зарплати в цілому по підприємству, виробничим підрозділам і категоріям працівників:



(6.35)

Оскільки абсолютне відхилення визначається без урахування ступеня виконання плану з виробництва продукції, то за ним не можна судити про економію або перевитрату фонду заробітної плати.

Відносне відхилення (ΔФЗПвідн) розраховується як різниця між фактично нарахованою сумою заробітної плати і плановим фондом, скоригованим на коефіцієнт виконання плану з виробництва продукції. При цьому необхідно мати на увазі, що коригується лише змінна частина фонду заробітної плати, яка змінюється пропорційно обсягу виробництва продукції. Це заробітна плата працівників за відрядними розцінками, премії робітникам та управлінському персоналу за виробничі результати і сума відпускних, відповідно до частки змінної заробітної плати.

Постійна частина оплати праці не змінюється при збільшенні або спаді обсягу виробництва (заробітна плата робітників за тарифними ставками, заробітна плата службовців за окладами, всі види доплат, оплата праці працівників будівельних бригад, житлово-комунального господарства, соціальної сфери і відповідна до них сума відпускних):



(6.36)

де– відносне відхилення за фондом зарплати;



ФЗПф – фонд зарплати фактичний;

– фонд зарплати плановий, скоригований на коефіцієнт виконання плану з випуску продукції;

– відповідно змінна і постійна суми планового фонду заробітної плати;

– коефіцієнт виконання плану за виробництвом продукції.

Змінна частина фонду заробітної плати залежить від обсягу виробництва продукції, його структури, питомої трудомісткості і рівня середньогодинної оплати праці.

Постійна частина ФЗП залежить від чисельності працівників, кількості відпрацьованих днів одним працівником у середньому за рік, середньої тривалості робочого дня і середньогодинної заробітної плати (див. рис. 6.4).

Згідно з рис. 6.4 для детермінованого факторного аналізу абсолютного відхилення за фондом зарплати (ФЗП) можуть бути використані такі моделі:

1) (6.37)

2) (6.38)

3) (6.39)

де ЧР – середньорічна чисельність працівників;

ГЗП – середньорічна зарплата одного працівника;

Д – кількість відпрацьованих днів одним працівником за рік;

ДЗП – середньоденна заробітна плата одного працівника;

П – середня тривалість робочого дня;

ЧЗП – середньогодинна заробітна плата одного працівника.

Розрахунок впливу чинників за даними моделями можна провести способом абсолютних різниць:



(6.40)

(6.41)

(6.42)

(6.43)


Фонд заробітної плати

Середньооблікова чисельність працівників (ЧП)

Середньорічна заробітна плата працівника (ГЗП)

Середньоденна заробітна плата одного працюючого (ДЗП)

Середньогодинна заробітна плата одного працівника (ЧЗП)

Кількість відпрацьованих днів одним працівником за рік (Д)

Середня тривалість робочого дня (П)

Рисунок 6.4 – Структурно-логічна модель детермінованого аналізу фонду заробітної плати

Приклад 5

Проаналізувати фонд заробітної плати за даними таблиці 6.4.



Таблиця 6.4 – Початкові дані для аналізу погодинного фонду заробітної плати

Показник

Значення показника

Зміни





Середньооблікова чисельність працівників-погодинників, осіб

Кількість днів, які відпрацював один робітник у середньому за рік

Середня тривалість робочої зміни, год

Фонд погодинної оплати праці, тис. грн

Заробітна плата одного працівника, грн:

середньорічна

середньоденна

середньогодинна


32
220

7,95

2 772
86 625



393,75

49,53

33
210

7,8


2 809
85 121

405,34


51,97

+1
-10

-0,15

+37
- 1 504



+11,59

+2,44



= (33-32) · 220 · 7,95 × 49,53 = = +86,6 тис. грн;

= 33 · (210-220) · 7,95 × 49,53= =- 130 тис. грн;

= 33 · 210 · (7,8-7,95) × 49,53 = = –51,5 тис. грн;

= 33 · 210 · 7,8 · (51,97 –
– 49,53) = + 131,9 тис. грн.

Разом: + 37,0 тис. грн.

Отже, зростання погодинного фонду заробітної плати відбулося переважно за рахунок збільшення чисельності працівників-погодинників. Зниження середньорічного заробітку, а відповідно й фонду заробітної плати викликано зменшенням кількості часу, який відпрацював один робітник за 1 рік. Зростання середньогодинної оплати відбулося внаслідок підвищення тарифних ставок у зв’язку з інфляцією.
Велике значення при аналізі використання фонду заробітної плати має вивчення даних про середній заробіток працівників, його зміни, а також про чинники, що визначають його рівень. Тому подальший аналіз повинен бути спрямований на вивчення причин зміни середньої зарплати працівників по підприємству, галузях виробництва, підрозділах, категоріях і професіях.

При цьому потрібно враховувати (див. рис. 6.4), що середньорічна заробітна плата працівників (ГЗП) залежить від кількості відпрацьованих днів кожним робітником, середньої тривалості робочого дня і середньогодинної заробітної плати:



(6.44)

а середньоденна заробітна плата (ДЗП) – від тривалості робочого дня та середньогодинної заробітної плати:



(6.45)

Розрахунок впливу чинників на зміну середньорічної заробітної плати працівників у цілому по підприємству і по окремих категоріях можна провести способом абсолютних різниць.

У процесі аналізу необхідно також встановити відповідність між темпами зростання середньої заробітної плати і продуктивністю праці. Для розширеного відтворення, отримання необхідного прибутку і рентабельності важливо, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання його оплати. Якщо цей принцип не дотримується, то відбуваються перевитрати фонду зарплати, підвищення собівартості продукції і зменшення суми прибутку.

Зміна середньої заробітної плати робітників, що відпрацювали той чи інший відрізок часу (рік, місяць, день, година), характеризується її індексом (Iзп), який визначається відношенням середньої заробітної плати за звітний період (ЗП) до середньої заробітної плати в базисному періоді (Зп0). Аналогічно розраховується індекс продуктивності праці (Iгв):



(6.46)

Для визначення суми економії (- Е) або перевитрати (+Е) фонду заробітної плати у зв'язку із зміною співвідношень між темпами зростання продуктивності праці і його оплати можна використовувати таку формулу:



(6.47)

За наслідками аналізу необхідно розробити коригуючі заходи, спрямовані на підвищення рівня продуктивності праці й економію коштів на оплату праці, що сприятиме зниженню собівартості продукції і збільшенню прибутку від основної діяльності.


6.6. Методика аналізу ефективності використання коштів на оплату праці

Для оцінки ефективності використання коштів на оплату праці необхідно застосовувати такі показники, як обсяг виробництва продукції в поточних цінах, сума виручки і прибутку на 1 гривню заробітної плати та ін. У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку цих показників, виконання плану щодо їх рівня. Дуже корисний міжгосподарський порівняльний аналіз, який визначає, яке підприємство працює ефективніше.

Далі необхідно встановити чинники зміни кожного показника, що характеризує ефективність використання фонду заробітної плати.

Для факторного аналізу виробництва продукції на грн заробітної плати можна використовувати таку модель:



(6.48)

де ВП – випуск продукції в поточних цінах;

ФЗП – фонд заробітної плати персоналу;

Т – кількість годин, витрачених на виробництво продукції;

УД і Д – кількість відпрацьованих днів відповідно всіма робітниками і одним робітником за аналізований період;

ЧР – середньооблікова чисельність працівників;

ПП – середньооблікова чисельність виробничого персоналу;

ЧВ – середньогодинний виробіток продукції одним працівником;

П – середня тривалість робочого дня;

Уд – питома вага робітників у загальній чисельності виробничого персоналу;

ГЗП – середньорічна зарплата одного працівника.

Виручка на 1 гривню заробітної плати, окрім перелічених чинників, залежить ще від частки реалізованої продукції у загальному її випуску (Дрп):



(6.49)

Прибуток від реалізації продукції на 1 гривню заробітної плати, окрім названих чинників, залежить ще і від рівня рентабельності обороту (відношення прибутку до виручки):



(6.50)

При аналізі розміру чистого прибутку на гривню заробітної плати додається ще такий чинник, як частка чистого прибутку в загальній сумі валового прибутку (Дчп):



(6.51)

Для розрахунку впливу чинників за наведеними моделями може використовуватися спосіб ланцюгової підстановки.

Аналіз можна поглибити за рахунок деталізації кожного чинника даних моделей. Знаючи, наприклад, через які чинники змінився рівень середньогодинного виробітку або рентабельності продажів, способом пропорційного ділення можна розрахувати їх вплив на розмір прибутку з розрахунку на 1 гривню заробітної плати. Проведений аналіз визначає основні напрями пошуку резервів підвищення ефективності використання коштів на оплату праці.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   24


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал