І. Є. Ярова економічний аналіз навчальний посібник



Сторінка10/24
Дата конвертації05.01.2017
Розмір4.12 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   24

Разом: 185 тис. грн.

Собівартість одного виробу становитиме:

185 000 :1000 = 185 грн.

Унаслідок скорочення замовлень обсяг виробництва цієї продукції становитиме лише 80 % запланованого. Водночас виникла можливість додаткової реалізації 150 одиниць цієї самої продукції за нижчою ціною – 180 грн, що нижче навіть від собівартості виробів на 5 грн (180 – 185).

Подамо Розрахунок задачі у вигляді таблиці.

Таблиця 4.13 – Вибір оптимального варіанта отримання прибутку за різних обсягів реалізації продукції, тис. грн.




Варіант І (за планом)

Варіант II (при скороченні

виробництва

до 80 %)


Варіант III

(при продажу на рівні

80 % і додатковому

обсягу реалізації)



1

2

3

4

Продаж

250 •1000 =

250•800 =

200 + (180-150)=

=250

= 200

= 227

Собівартість:










• матеріали;

20

20 • 800 = 16

16+ (120 150) =18

• зарплата;

50

50•800 = 40

40+ (50 150) = 47,7

• накладні

15

15-800 =12

12 + (15 -150) =

змінні витрати







= 14,250

• накладні

100

100

100

постійні витрати










Разом собівартість

185

152

165

Прибуток

65

48

61,75

Висновок

Для підприємства найоптимальнішим та найвигіднішим буде рішення про додатковий випуск продукції кількістю 150 одиниць виробів і її продаж за ціною на 5 грн нижчою від собівартості, ніж про скорочення випуску до 80 %. Це рішення забезпечить підприємству додатковий прибуток на суму: 61,75 – 48,0 =


= 13,75 тис. грн.
ТЕСТИ

1. Назвіть шляхи підвищення якості продукції:

1) підвищення рівня технічної підготовки виробництва;

2) удосконалення техніки та технології;

3) збільшення коефіцієнта змінності роботи устаткування;

4) підвищення якості сировини, матеріалів, комплектуючих виробів;

5) скорочення чисельності працівників.



2. Як визначається рівень виконання плану за структурою:

1) відношенням фактичного обсягу виробництва до планового;

2) відношенням залікового обсягу випуску продукції до планового;

3) відношенням залікового обсягу випуску продукції до фактичного;

4) відношенням фактичного обсягу виробництва до планового?

3. Як визначити вплив браку на обсяг продукції:

1) відношенням вартості браку до обсягів товарної продукції в оптових цінах;

2) добутком частки браку в собівартості товарної продукції і її обсягу в оптових цінах;

3) ваш варіант?



4. Як визначається рівень виконання плану за якістю продукції, що має сортність:

1) відношенням обсягу продукції кожного сорту до загального обсягу випуску виробів;

2) зіставленням фактичної частки продукції кожного сорту з плановою;

3) відношенням фактичної середньозваженої ціни одиниці продукції до планової;

4) множенням різниці фактичної та планово середньозваженої ціни на фактичний обсяг випуску виробів?

5. Як визначити коефіцієнт ритмічності випуску продукції:

1) відношенням фактичного випуску до планового;

2) відношенням обсягу недовиконання плану до планового випуску;

3) відношенням фактичного випуску, але не вище плану, за декадами до планового обсягу випуску продукції за місцями;

4) відношенням фактичного випуску в межах плану за декадами до фактичного випуску за місяць?

6. Назвіть основні чинники, що впливають на виконання плану за обсягом та реалізації товарної продукції:

1) чинники, пов'язані з предметами, засобами праці та працею;

2) виконання плану випуску продукції;

3) зміни залишків нереалізованої продукції;

4) зміни випуску товарної продукції, залишків нереалізованої продукції на початок та кінець звітного періоду, оприбуткованих залишків списання недостачі та псування продукції;

5) ваш варіант?



7. Які чинники впливають на обсяг виробництва продукції:

1) усі чинники, пов'язані з працею, засобами та предметами праці;

2) забезпеченість робочою силою та її використання;

3) упровадження нової техніки та її використання;

4) забезпеченість паливом та матеріалами?

8. Які з наведених факторів, що впливають на обсяг продукції, належать до внутрішніх:

1) залишки продукції;

2) купівельна спроможність населення;

3) потреба і мода;

4) зміна цін;

5) фінансове становище споживачів?



9. Які з наведених факторів, що впливають на обсяг продукції, належать до зовнішніх:

1) залишки продукції;

2) керування запасами;

3) фінансова дисципліна;

4) розрахункова дисципліна;

5) купівельна спроможність населення?



10. Чинники, що впливають на якість продукції:

1) естетичні;

2) організація управління та виробничого процесу;

3) патентно-правові;

4) ергономічні;

5) частка виробничого браку.



11. До загальних показників якості належать:

1) організація управління;

2) коефіцієнт оновлення асортименту продукції;

3) надійність, довговічність;

4) умови збереження продукції;

5) надійність, безпека.



12. Які з наведених тлумачень належать до наслідків порушення ритмічності виробництва:

1) невиконання договірних умов, порушення ритмічності суміжних підприємств;

2) перебої у постачанні сировини;

3) порушення технології виробництва;

4) недостатня кваліфікація робітників?

13. Коефіцієнт сортності – це відношення вартості всієї випущеної продукції до її вартості за умови, що вся продукція випущена за ціною найвищого сорту. Це визначення:

1) правильне;

2) неправильне;

3) частково правильне.



РОЗДІЛ 5

АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ФОНДІВ


5.1. Завдання та джерела аналізу основних фондів.

5.2. Аналіз руху та структури основних фондів.

5.3. Аналіз стану основних фондів.

5.4. Аналіз забезпеченості використання устаткування.

5.5. Аналіз показників ефективності використання основних фондів.

5.6. Аналіз використання виробничої потужності.

5.7. Напрями покращання використання основних фондів і виробничої потужності.
5.1. Завдання та джерела аналізу основних фондів

Для нормального функціонування підприємства необхідна наявність основних виробничих фондів, що складаються з будівель, споруд, машин, устаткування і інших засобів праці, що беруть участь у процесі виробництва. Раціональне й економне використання основних фондів є першочерговим завданням підприємства. Підвищення ефективності основних фондів здійснюється за рахунок швидшого освоєння нових потужностей, підвищення змінності роботи машин і устаткування, вдосконалення матеріально-технічної бази, ремонтної служби, підвищення кваліфікації працівників, технічного переозброєння підприємства, модернізації і проведення організаційно-технічних заходів.

Вивчення обсягу, структури і динаміки основних фондів підприємства будується на їх класифікації за галузями діяльності – промислово-виробничі, виробничі фонди інших галузей і невиробничі основні фонди.

Джерела даних для аналізу: бізнес-план підприємства, план технічного розвитку, форма № 1 "Баланс", форма № 2 "Звіт про фінансові результати", форма № 5 "Примітки до річної фінансової звітності", розділ 2 "Основні засоби", форма № 11-03 "Звіт про наявність і рух основних засобів, амортизацію (знос)", форма М» 2-кб (потужності) "Звіт про введення в дію основних фондів, будівель, споруд та потужностей", дані про переоцінку основних засобів, інвентарні картки обліку основних засобів, проектно-кошторисна, технічна документація тощо.
5.2. Аналіз руху та структури основних фондів

Стан і рух основних фондів відбиваються у ф. № 11 річного звіту. Використовуючи показники цієї форми, а також дані аналітичного обліку про джерела збільшення і причини вибуття основних фондів підприємства становлять баланс їх руху. Він дозволяє проаналізувати чинники, що вплинули як на збільшення, так і на причини вибуття основних фондів за видами.

Роль основних фондів у виробничому процесі різна. Тому та їх частина, яка бере участь у процесі виробництва продукції, безпосередньо впливає на продукт і визначає масштаби його виробництва, об'єднується в групу «Активна частина основних фондів». Основні фонди, які не роблять безпосереднього впливу на обсяг виробництва продукції, але забезпечують нормальне функціонування активної частини, належать до пасивних основних фондів. Аналіз структури дозволяє виявити питому вагу активної і пасивної частин основних фондів у загальному обсязі останніх і встановити тенденцію зміни.

Для загальної характеристики руху основних фондів служать коефіцієнти оновлення і вибуття основних фондів.

1. Коефіцієнт оновлення (Кон)

. (5.1)

2. Термін оновлення засобів виробництва (Тон)



. (5.2)

3. Коефіцієнт вибуття (Квиб):



. (5.3)

4. Коефіцієнт приросту (Кпр)



. (5.4)

Оскільки окремі групи основних засобів виконують різні функції у виробничому процесі і за термінами експлуатації значно відрізняються один від одного, коефіцієнти оновлення і вибуття потрібно обчислювати не лише в цілому, а й за окремими групами і видами.

Далі здійснюється аналіз видової структури основних фондів як співвідношень у їх загальній вартості окремих складових – будівель, споруд, робочих машин і устаткування і тому подібне.

При аналізі вибуття основних фондів особливе значення повинне бути звернене на достроково вибулі основні фонди і пов'язані з цим втрати. Для цього використовуються дані аналітичного обліку до рахунка «Статутний фонд».

Типова структура основних фондів деталізує по виробничих одиницях, корпусах, цехах і службах. Відповідно до функціональної і технологічної ролі об'єктів у виробництві виділяються підгрупи. Так, групу будівель розчленовують на будівлі виробничого призначення, склади, основні фонди основних і допоміжних цехів і так далі.

При аналізі також ураховуються особливості функціонування основних фондів у тій або іншій галузі промисловості. Наприклад, у машинобудуванні аналіз групи «Машини та устаткування», що становить переважну частину вартості активної частини основних фондів, починають із вивчення прогресивності структури технологічного устаткування. Визначається частка устаткування, встановленого на потокових лініях до загального парку даного виду устаткування у виробничій одиниці, цеху і в об'єднанні в цілому. Іншим показником, що характеризує групу «Машини та устаткування», служить питома вага прогресивних груп устаткування (спеціального, автоматичного, з програмним керуванням тощо) в загальному парку даного виду устаткування. Динаміка частки металорізального устаткування в загальному парку устаткування основного і допоміжного виробництв покаже тенденцію у вдосконаленні структури верстатного парку.


5.3. Аналіз стану основних фондів

Узагальнювальним показником, що характеризує стан основних фондів, є коефіцієнт їх зносу, який визначається відношенням зносу до балансової вартості основних фондів на певну дату. Цей коефіцієнт показує, в якому ступені основні фонди, що знаходяться в експлуатації, зношені, тобто яка частина їх вартості вже перенесена на виготовлені вироби.

Коефіцієнт фізичного зносу може бути визначений за формулами:

(5.5)

(5.6)

(5.7)

де

, – період служби устаткування, роки (фактичний і нормативний);



– річна норма амортизації на реновацію, грн;

– річна сума амортизації;

Ф – середньорічна вартість основних виробничих фондів.

На практиці у ряді випадків визначають коефіцієнт придатності основних фондів, абсолютне значення якого дорівнює відношенню залишкової вартості основних фондів до їх балансової вартості. При цьому умовно виходять із того, що річна сума амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів є мірою їх фізичного і морального зношення за відповідний рік.

При використанні показників зносу і придатності основних фондів необхідно мати на увазі, що суми нарахованого зносу не повністю відповідають ступеню фізичного і морального зносу основних фондів. Це обумовлено тим, що норми діючих амортизаційних відрахувань установлюються як середні на даний вид основних фондів і не враховують відмінностей у рівні надійності та довговічності різних конструкцій машин, морального старіння.

У практиці техніко-економічних розрахунків, наприклад при визначенні ефективності заміни устаткування, з'ясовують ступінь морального зносу. Критерієм морального зносу може служити коефіцієнт пониження вартості машини внаслідок технічного прогресу, виражений у частках від первинної вартості.

Розрахувавши коефіцієнт морального зносу, визначають вартість машини з урахуванням фізичного і морального зносу, що дорівнює вартості цієї техніки в даний час (з урахуванням знецінення її під впливом технічного прогресу) мінус витрати на ремонт у цінах цього самого року.

Коефіцієнт морального зносу можна розрахувати за такою формулою:

(5.8)

Впоч – початкова вартість основних фондів;

Ввідн – відновна вартість основних фондів з урахуванням її знецінення під впливом випуску нових, більш удосконалених конструкцій.

Для характеристики технічного стану устаткування групують за віком, виділяючи технічно досконалі, недостатньо досконалі та застарілі основні фонди. На практиці застосовують групування за технічною придатністю з групуванням на придатне устаткування, устаткування, що потребує капітального ремонту, і непридатне устаткування, яке необхідно списати. Особливий інтерес становить вивчення вікового складу устаткування і визначення його середнього віку, що певною мірою характеризує технічний рівень парку устаткування і його моральний знос.

Для визначення середнього віку устаткування використовуються дані інвентарних карт. Інформація річного звіту дозволяє виконати також розрахунки середнього віку устаткування підприємства з урахуванням його вартості. В цьому разі як показник вагомості віку устаткування беруть частку вартості устаткування з кожної групи в загальній вартості устаткування підприємства.
5.4. Аналіз забезпеченості та використання устаткування

При аналізі забезпеченості підприємства основними фондами порівнюють наявні основні фонди з плановою потребою в них як у цілому, так і за основними видами. Аналізується наявність невстановленого устаткування і визначається дійсна потреба в ньому.

Усе устаткування поділяють на:

- наявне;

- встановлене;

-діюче.


До наявного належить усе устаткування на підприємстві незалежно від того, де воно знаходиться (в цеху, на складі) й у якому стані.

Встановлене устаткування – це змонтоване і підготовлене до роботи устаткування, що знаходиться в цехах.

Діюче устаткування – це все фактично працююче в звітному періоді устаткування (незалежно від часу його роботи).

На підставі цих даних розраховують коефіцієнти:

- використання наявного устаткування – визначається як відношення діючого устаткування до його наявності;

- використання встановленого устаткування – обчислюється як відношення кількості діючого устаткування до встановленого.

Приріст основних фондів може здійснюватися не лише введенням в експлуатацію нових основних фондів, а й їх модернізацією.

Різниця між кількістю наявного і працюючого устаткування, помножена на середнє вироблення продукції, що припадає на одиницю устаткування, незважаючи на умовність цього показника, дає певне уявлення про величину резервів можливого збільшення випуску продукції.

Особливе значення при аналізі використання парку устаткування має визначення питомої ваги окремих груп устаткування, що простоює, в загальній кількості встановленого або порівняння кількості устаткування, що простоює, в даному періоді з відповідними даними попередніх періодів.

Узагальнювальними показниками забезпеченості підприємства основними виробничими фондами є фондоозброєність праці та технічна озброєність праці.



Фондоозброєність – це відношення середньорічної вартості промислово-виробничих фондів до середньооблікової чисельності робітників у найбільшу зміну. Технічна озброєність праці визначається відношенням вартості виробничого устаткування до середньооблікової чисельності робітників у найбільшу зміну. В ході аналізу зіставляють темпи зростання технічної озброєності праці з темпами зростання продуктивності праці. Позитивної оцінки заслуговує випередження темпів зростання продуктивності праці.

Використання устаткування оцінюється як екстенсивно, так і інтенсивно.



Показником_екстенсивного_використання_устаткування_є_коефіцієнт_його_змінності_(К'>Показником екстенсивного використання устаткування є коефіцієнт його змінності (Кзм). Він визначається відношенням кількості відпрацьованих машино-змін до кількості устаткування:

(5.9)

де Тзм кількість відпрацьованих машино-змін;



Вусткількість верстатів.

Зміна у випуску продукції у зв'язку зі зміною коефіцієнта змінності визначається формулою



(5.10)

де– випуск товарної продукції в звітному періоді;



, – змінності роботи устаткування відповідно у базовому і звітному періодах.


Приклад 1

Проаналізувати коефіцієнт змінності роботи устаткування. Визначити, як змінився обсяг випуску продукції за рахунок зміни коефіцієнта змінності роботи устаткування, за такими даними:



Таблиця 5.1

Показник

План

Факт

Середньорічна кількість діючого устаткування, од.

3175

3150

3 них працювало за змінами:

І

3145

3020


II

1200

1190

Випуск продукції, тис. грн

2374300

2386173

Розрахунок

Коефіцієнт змінності роботи устаткування необхідно визначити за формулою



де Впкількість верстатів, що працюють відповідно в 1 -шу і 2-гу зміни;



Вусткількість установлених верстатів.

Знайдемо коефіцієнт змінності роботи устаткування за планом і фактично:



(3145 + 1200)/3175 = 1,4;

(3020 +1190)/3150 = 1,34.

Недовиконання плану за коефіцієнтом змінності становить 4,3 %:

(1,34/1,4 · 100 %) - 100 % = 95,7 - 100 = -4,3 %. Зміну обсягу випуску продукції за рахунок коефіцієнта змінності визначимо за формулою

де ΔТПКзм – втрати у випуску товарної продукції за рахунок коефіцієнта змінності;

ТПф – товарна продукція фактична;

Кзмпл, Кзмф – коефіцієнт змінності за планом і фактичний.

ΔТП = 2386173 - (2386173 · 1,4/1,34) = -06843,5 (тис. грн).

Висновок. Недовиконання плану за коефіцієнтами змінності становить 4,3 %. Якби цей план був виконаний, то підприємство збільшило б випуск продукції на 106843,5 тис. грн.
Показником ступеня використання устаткування за часом та кількістю є коефіцієнт екстенсивності:
, (5.11)
Екстенсивний шлях використання устаткування – це збільшення кількості устаткування, відпрацьованого часу, коефіцієнта змінності роботи устаткування.

Для характеристики ступеня екстенсивності завантаження устаткування вивчається баланс часу його роботи. Він містить:

- календарний фонд часу – максимально можливий час роботи устаткування (кількість календарних днів у звітному періоді збільшується на 24 год і на кількість одиниць установленого устаткування);

- режимний фонд часу (збільшується кількість одиниць установленого устаткування на кількість робочих днів звітного періоду і на кількість годин щоденної роботи з урахуванням коефіцієнта змінності);

- плановий фонд – час роботи устаткування за планом відрізняється від режимного часом перебування устаткування в плановому ремонті та на модернізації;

- фактичний фонд відпрацьованого часу.

Порівняння фактичного і планового календарних фондів часу дозволяє встановити ступінь виконання плану із введення устаткування в експлуатацію, за кількістю й термінами календарного і режимного – можливості кращого використання устаткування за рахунок підвищення коефіцієнта змінності, а порівняння режимного та планового фондів – резерви часу за рахунок скорочення витрат часу на ремонт.

Для характеристики використання часу роботи устаткування застосовуються такі коефіцієнти:

- календарного фонду часу Ккф = Тфк; (5.12)

- режимного фонду часу Крф = Тф/р; (5.13)

- планового фонду часу Кпф = Тфп; (5.14)

- питома вага простоїв устаткування у календарному фонді

У = ПР: Тк; (5.15)

де Тф , Тп, Тр, Тквідповідно фактичний, плановий, режимний і календарний фонди робочого часу устаткування;

- ПР – простої устаткування.

Аналіз простоїв устаткування передбачає вивчення цілоденних і внутрішньозмінних втрат часу роботи устаткування. Простої устаткування спричиняють такі фактори: планові ремонти устаткування, аварії, нестача матеріалів, нестача робочої сили. Усе це негативно позначається на випуску продукції.

Для визначення впливу простоїв устаткування на виконання виробничої програми необхідно плановий випуск за 1 машино-годину помножити на величину втрат робочого часу.

Інтенсивне використання устаткування характеризується показником випуску продукції на 1 машино-годину, тобто його продуктивністю:

(5.16)
Методику аналізу показників екстенсивного й інтенсивного використання устаткування розглянемо на прикладі.
Приклад 2

Таблиця 5.2


Показник

План

Звіт

Відхи-лення від плану

Випуск продукції, тис. грн

6800

6700

-100

Кількість верстатів, шт.

40

45

+5

Загальна кількість відпрацьованих машино-годин, верст.-год

100

95,0

-5

Кількість годин, відпрацьованих одним верстатом, год.

110000/50 =

= 2200


98400/54=

= 1822,22



-377,8

Середній виробіток на 1 верст.-год

6810000/110000 = = 61,909

6850000/98400 = = 69,614

+7,7

Коефіцієнт екстенсивності використання устаткування показує втрати часу роботи устаткування на 17 % планової кількості машино-годин (377,8 : 2200 · 100) – це резерв випуску продукції.

Коефіцієнт інтенсивності використання устаткування характеризує успішність роботи підприємства. Виготовлення на 1 машино-годину збільшилось на 12,4 % (7,7 : 61,909 · 100), за рахунок чого випуск продукції зріс на 5,9 % (40 : 6810 · 100).

Узагальнювальний показник, що характеризує ступінь використання устаткування за часом і потужністю, називається інтегральним коефіцієнтом (1,12 · 0,83) = 0,929.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   24


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал